Клініко-гематологічні та імунофенотипові особливості у хворих на в-клітинний хронічний лімфолейкоз у післячорнобильський період

3,20,3*

13,1±0,5*

2,70,1**

9,1±0,5**

Пролімфоцити

4,50,2*

15,2±0,3*

4,10,1**

12,1±0,2**

ВГЛ

1,170,1*

0,310,01*

2,020,1**

0,570,03**

Примітка: *- статистична достовірність між атиповою та типовою формами В-ХЛЛ І групи (р<0,05);

**- статистична достовірність між атиповою та типовою формами В-ХЛЛ ІІ групи (р<0,05).

Дифузний тип кісткового мозку мав місце у більшої кількості хворих з атиповим В-ХЛЛ, порівнюючи з хворими на типову форму В-ХЛЛ ( табл.7).

Таблиця 7

Ураження кісткового мозку у хворих з типовою та атиповою формою В-ХЛЛ у І та ІІ групи

Встановлено високий вміст глікогену (PAS-реакція) та зниження КНЕ в лімфоцитах у хворих як І, так і ІІ групи з атиповою формою В-ХЛЛ (р<0,05).

Рівень СА у хворих з типовим В-ХЛЛ дорівнював 3,1±0,2% у І групі та 4,9±0,2% у ІІ групі, а з атиповим - 0,9±0,02% та 1,8±0,09% відповідно (р<0,05). З 9 хворих І групи, CD95-позитивні клітини при типовому В-ХЛЛ виявлено у 6 (22,2%) хворих, а з атиповим - у 3 (6,8%) хворих. CD95-позитивні клітини у ІІ групі визначені у 20 (42,6%) хворих з типовою формою В-ХЛЛ, а з атиповим В-ХЛЛ - у 3 (9,7%) хворих. Отже, рівень СА та кількість CD95-позитивних клітин у хворих з атиповою формою В-ХЛЛ були статистично нижчими, ніж при типовій формі В-ХЛЛ як у хворих І, так і у хворих ІІ групи.

Експресія CD4+, CD16 і CD56 антигенів у хворих обох груп була статистично нижчою у хворих з атиповою формою В-ХЛЛ (табл.8).

Таблиця 8

Показники клітинного імунітету у хворих з типовою та атиповою формою В-ХЛЛ

Примітка:

*- статистична достовірність між атиповою та типовою формами В-ХЛЛ (р<0,05);

**- статистична достовірність між атиповою та типовою формами В-ХЛЛ ІІ групи (р<0,05).

Розрахунок загального виживання упродовж 5 років (1997-2002р.р.) спостереження для хворих з типовою формою В-ХЛЛ склав 61,2±0,5% у І групі та 71,5±0,5% - у ІІ групі, а для І та ІІ групи хворих з атиповою - 35,2±0,1% та 40,2±0,3% відповідно (р<0,05).

Таким чином встановлено, що для атипової форми В-ХЛЛ характерним є експресія активаційних (CD11с, CD11b) та/або мієломоноцитарних антигенів (CD25, CD38), окрім класичних антигенів (CD5+, CD20+,CD19+, HLA-DR+, CD23+, CD22+, sIg^slow), поліморфізм лімфоїдних елементів пухлинного клону із зниженням кількості малих лімфоцитів та ВГЛ, при збільшенні великих лімфоцитів, пролімфоцитів та збільшення PAS-позитивних клітин. Клінічний перебіг В-ХЛЛ у пацієнтів з атиповою формою характеризувався особливою тяжкістю проявів, швидким прогресуванням захворювання, а також більш коротким виживанням хворих. У хворих з атиповою формою В-ХЛЛ знижений апоптоз пухлинних клітин, порівнюючи з типовою, який визначається кількістю CD95 - позитивних клітин та рівнем спонтанного апоптозу.

В залежності від прогностичних чинників (морфологічний варіант пухлинного клону, тип ураження кісткового мозку, час подвоєння лімфоцитів, імунофенотип пухлинних клітин) виділено дві групи хворих з клінічною стадією І-ІІ, низького (І група) та високого (ІІ група) ступеня ризику неопластичного процесу. Першу групу (n=18) склали хворі, які мали типову морфологію пухлинних клітин (більше 90% малих лімфоцитів), осередкове ураження кісткового мозку, класичний фенотип (CD19+, HLA-DR+, CD5+,CD23+,CD20+,CD22+) та позитивний CD95 фенотип. Час подвоєння лімфоцитів периферичної крові - більше 12 місяців.

Хворі ІІ групи (n=16) мали атипову морфологічну картину пухлинних клітин (менше 90% малих лімфоцитів, більше 10% та менше 55% пролімфоцитів, більше 10% великих лімфоцитів), дифузне ураження кісткового мозку та експресію активаційних (CD25, CD38) та/або мієломоноциторних (CD11с, CD11b) антигенів, окрім класичних. CD95 антиген на пухлинних клітинах був негативний. Час подвоєння лімфоцитів периферичної крові - менше 12 місяців.

В залежності від призначеної терапії кожна група була розподілена на дві підгрупи ІА (n=10), ІВ(n=8) та ІІА(n=9), ІІВ(n=7). Хворі ІА та ІІА підгруп отримали курс терапії препаратами ІФН-б у дозі 3 млн. МО внутрішньом`язево 2-3 рази на тиждень. Хворим підгрупи ІВ та ІІВ лікування не проводилось, вони перебували тільки під наглядом гематолога. Час спостереження становив 38 місяців. Після проведеної терапії препаратами ІФН-б в ІА групі, за критеріями Міжнародної робочої групи по ХЛЛ (IWCLL), повна ремісія (ПР) - у 2 (з 10 хворих), стабільний стан (СС) - у 7 (з 10 хворих) та прогресія захворювання (ПЗ) тільки у одного хворого (з 10 хворих). В ІІА групі з високим ступенем ризику перебігу захворювання, які також отримали терапію препаратами ІФН-б СС- у 5 (з 9 хворих), а у 4 (з 9хворих) - спостерігали ПЗ. У хворих ІА підгрупи відзначена достовірна різниця тривалості часу (35,2±1,2місяців) до призначення цитостатичної терапії та прогресування процесу у порівнянні з ІВ підгрупою (28,0±0,7 місяців ) та ІІ (А,В) групою (8,9±0,6 місяців та 8,4±0,16 місяців відповідно). У хворих з високим ризиком захворювання (ІІА, ІІВ) достовірної різниці тривалості часу до прогресування захворювання та призначення ХТ відмічено не було. Після проведеної терапії результати у хворих ІА та ІІА групи визначалося достовірне (р<0,05) зниження рівня експресії CD19 та HLA-DR, що свідчить про зменшення пухлинного В-клону, але не повної ліквідації його. Найважливіше клінічне значення, після курсу терапії з препаратами ІФН-б, у хворих ІА підгрупи мало достовірне підвищення рівня експресії CD95 антигену (р<0,05). У хворих на В-ХЛЛ як у ІА, так і у ІІА підгруп після лікування препаратами ІФН-б були виявлені також позитивні зміни клітинного імунітету за рахунок достовірного зниження рівня CD8 і, відповідно, нормалізація CD4+/CD8+ співвідношення та збільшення кількості CD16+-клітин. Збільшення концентрації CD16+-клітин можна розцінювати також як вплив препаратів ІФН-б на процес активації і диференціювання ПКК. Таким чином, застосування препаратів ІФН-б в ранній стадії В-ХЛЛ є більш ефективним у хворих з низьким ступенем пухлинного процесу, що сприяє збільшенню тривалості періоду до початку призначення цитостатичної терапії, яка у більшості випадків не є патогенетичною. Застосування препаратів ІФН-б призводить до кількісних і якісних змін імунофенотипічної характеристики злоякісних В-клітин, сприяє індукції апоптозу та корекції порушень протипухлинного імунного нагляду за рахунок зниження рівня CD8 і, відповідно, нормалізації хелперно-супресорного співвідношення та збільшення кількості ПКК. Терапія препаратами ІФН-б була більш ефективною у хворих з CD95-позитивним фенотипом, що свідчить про здатність FAS-рецептору індукувати процеси апоптозу лейкемічних клітин у хворих на В-ХЛЛ.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі запропоновано нове вирішення наукової задачі, яке полягає у визначенні особливостей морфологічних, імуноцитохімічних ознак пухлинних лімфоцитів у хворих на В-ХЛЛ із забруднених територій Київської області внаслідок аварії на ЧАЕС та "чистих" територій у порівняльному аспекті, у виділенні імунофенотипових форм В-ХЛЛ та прогностичних критеріїв клінічного перебігу В-ХЛЛ для вирішення тактики лікування хворих на В-ХЛЛ в І-ІІ стадії.

1. Встановлено, що у більшості хворих з контрольованих територій переважав атиповий морфологічний варіант із достовірно нижчим рівнем ВГЛ, високим вмістом глікогену у лімфоцитах (PAS - реакція) та низькою активністю кислої неспецифічної естерази, а також атиповий фенотип В-ХЛЛ, при якому, окрім головних антигенів (CD19,CD20,CD23,CD22,CD5,HLA-DR), характерних для типової форми, експресувалися CD11c,CD11b, CD25, CD38 антигени у різних комбінаціях.

2. Клінічний перебіг у хворих з атиповою формою В-ХЛЛ характеризувався особливою тяжкістю проявів, швидким прогресуванням захворювання, частими інфекційними ускладненнями, дифузним ураженням кісткового мозку, анемією тяжкого ступеня, високим лейкоцитозом та більш коротким загальним виживанням хворих.

3. У хворих, які проживали в зонах посиленого радіоекологічного контролю встановлено зниження відносного вмісту основних субпопуляцій Т-лімфоцитів, вмісту природних кілерів, а також апоптозу пухлинних клітин як за рівнем спонтанного апоптозу, так і за рівнем і частотою експресії CD95 антигену.

4. До несприятливих прогностичних чинників віднесено: високий рівень експресії CD23, CD22; атиповий морфологічний варіант пухлинного клону, низький рівень ВГЛ; експресія активаційних (CD25, CD38) та мієломоноцитарних антигенів (CD11c,CD11b); низький рівень апоптозу.

5. Встановлено, що застосування препаратів інтерферону (ІФН) в І-ІІ стадії В-ХЛЛ є ефективним у хворих з низьким ступенем пухлинного прогресу, сприяє індукції апоптозу та корекції порушень протипухлинного імунного нагляду, призводить до кількісних і якісних змін імунофенотипічної характеристики злоякісних В-клітин, що сприяє збільшенню тривалості періоду до початку призначення цитостатичної терапії.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Запропонований та використаний комплекс морфологічних, цитохімічних та імунофенотипічних методів дослідження дозволяє більш точно діагностувати різні форми В-ХЛЛ з урахуванням ступеня злоякісності, рівня апоптозу, що важливо для вибору тактики лікування.

При імунофенотипуванні хронічного лімфолейкозу необхідно враховувати, окрім типових антигенів (CD19, CD20, CD5, CD23, CD22, HLA-DR), експресію CD25, CD38, CD11с, CD11b антигенів.

На момент встановлення діагнозу в І-ІІ стадії захворювання необхідним є визначення рівня апоптозу перед призначенням інтерферонів.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Гайдукова С.М., Карнабеда О.А. Морфологічна та імуноцитохімічна неоднорідність В-клітинного хронічного лімфолейкозу // Лаб. діагностика.-2000.-№3.-С.26-29.(Дисертантом зібрано та оброблено клінічний матеріал, зроблено висновки, підготовлено роботу до друку).

Гайдукова С.М., Карнабеда О.А. Роль лаферону у посиленні апоптозу пухлинних клітин та ефективності терапії В-клітинного хронічного лімфолейкозу // Зб. наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. Київ, 2001.-Випуск 10.- Книга 3.-С.423-431.(Дисертантом зібрано та оброблено клінічний матеріал, зроблено висновки, підготовлено роботу до друку).

Гайдукова С.М., Карнабеда О.А. Ефективність застосування лаферону у хворих В-клітинним хронічним лімфолейкозом у ранній стадії захворювання // Укр. журнал гематол. та трансфузіол.-2002.-№1-С.33-35. (Дисертантом зібрано та оброблено клінічний матеріал, зроблено висновки, підготовлено роботу до друку).

Гайдукова С.М., Карнабеда О.А. Сучасні патогенетичні аспекти розвитку В-клітинного хронічного лімфолейкозу // Укр. журнал гематол. та трансфузіол.-2002.-№4-С.14-19.(Дисертантом зібрано та оброблено клінічний матеріал, зроблено висновки, підготовлено роботу до друку).

Гайдукова С.М., Карнабеда О.А. Експресія антигену апоптозу та ефективність терапії у хворих В-клітинним хронічним лімфолейкозом // Зб. наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. Київ, 2002.-Випуск 11.- Книга 2.-С.590-596.(Дисертантом зібрано та оброблено клінічний матеріал, зроблено висновки, підготовлено роботу до друку).

Гайдукова С.М., Карнабеда О.А. Експресія антигену апоптозу у хворих з В-клітинним хронічним лімфролейкозом // Лаб. діагностика.-2002.-№4.-С.20-24. (Дисертантом зібрано та оброблено клінічний матеріал, зроблено висновки, підготовлено роботу до друку).

Гайдукова С.М., Карнабеда О.А. Сучасні погляди на лікування хворих з В-клітинним хронічним лімфолейкозом // Укр. журнал гематол. та трансфузіол.-2003.-№2-С.22-27. (Дисертантом зібрано та оброблено клінічний матеріал, зроблено висновки, підготовлено роботу до друку).

Гайдукова С.М., Карнабеда О.А. Морфологічні, цитохімічні особливості В-клітинного хронічного лімфолейкозу у осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС // Міжвід. зб." Гематологія і переливання крові".- К.: "Нора-прінт", 2001.-№30.-С.209-210.

Гайдукова С.М., Ігнурова К.М., Карнабеда О.А. Прогностична вагомість експресії антигену апоптозу у хворих з В-клітинним хронічним лімфолейкозом у початковій стадії // Матеріали ІІІ науково-практичної конференції проблеми онкогенетики: наукові та прикладні аспекти ( 23-24 травня ) - Київ, 2002.-С.11.

Гайдукова С.Н., Карнабеда О.А. Иммунофенотипические особенности В-клеточного хронического лимфолейкоза у лиц, пострадавших вследствие аварии на ЧАЭС // Материалы научно-практич. конференции " Актуальные вопросы гематологии и трансфузиологии"- С.-Петербург, 2002.-С.104.

Гайдукова С.Н., Карнабеда О.А. Экспрессия антигенов CD11c, CD11b,CD23, CD25, CD38, CD95 у больных с В - клеточным хроническим лимфолейкозом (В-ХЛЛ) в постчернобыльский период // Проблемы гематологии и переливания крови.-2002.-№1.-С.16.

Размещено на Allbest.ru