Клініко-патогенетичне значення порушень у системі антиоксидантного захисту при дифтерійній інфекції та розробка методів їх корекції

Таблиця 3

Вплив водно-спиртового екстракту ехінацеї пурпурової на показники ПОЛ, загальної АОА, та вміст жиророзчинних вітамінів у тканинах опромінених щурів

Примітки. Матеріал: 1 - плазма, 2 - печінка, 3 - селезінка.

* - різниця вірогідна порівняно з групою інтактних;

** - різниця вірогідна порівняно з групою опромінених.

Тварин ІІІ групи піддали евтаназії на 100 добу досліду. Проведені дослідження показали, що аліментарний дефіцит АО призводить до порушень ліпідного обміну, активації ПОЛ і зниження активності ферментативної і неферментативної ланок АОС у крові та тканинах піддослідних тварин. Введення екстракту ехінацеї пурпурової у дозі 0, 2 мг/кг маси на добу протягом усього строку досліду запобігло надмірній активації ПОЛ та сприяло збереженню активності ферментів АОС на рівні інтактних тварин.

Протизапальну та регенераторну активність водно-спиртового екстракту ехінацеї пурпурової оцінювали при зовнішньому використанні. Протизапальну дію визначали на моделях термічного запалення (18 білих мишей) та ультрафіолетової еритеми (18 морських свинок), регенераторну - на моделі альтеративного запалення (18 щурів). У кожному досліді тварини були поділені на 2 групи: перша, яка не отримувала препарат, друга - отримувала. Екстракт розводили фізіологічним розчином (1: 10) і наносили методом аплікацій. Показано, що аплікації сприяли швидкій регресії симптомів запалення і прискорювали загоєння шкірних ран, що підтверджує наявність у препарату протизапальних і регенераторних властивостей.

Отже, наведені дані свідчать, що екстракт ехінацеї пурпурової спроможний гальмувати вільнорадикальні процеси незалежно від чинника, який викликав посилення ПОЛ. Використання екстракту зумовлює позитивний коригуючий вплив щодо основних показників АОС.

Отримані дані стали підставою для застосування водно-спиртового екстракту ехінацеї пурпурової у клініці.

Оцінка клінічної ефективності водно-спиртового екстракту ехінацеї пурпурової проведена у носіїв C. d. та осіб з хронічною патологією верхніх дихальних шляхів, які мали низький рівень резистентності.

Ефективність лікування оцінювали за клінічними, біохімічними та імунологічними показниками.

Носіям C. d. (10 осіб), у яких носійство збудника реєструвалося на фоні хронічного тонзиліту, поряд із загальновизнаною антибактеріальною терапією, призначали водно-спиртовий екстракт ехінацеї пурпурової по 30 крапель 3 рази за день протягом 3 тижнів, а також у вигляді полоскань екстрактом, розведеним 1: 10 фізіологічним розчином 3-4 рази за добу. Контрольну групу склали 10 носіїв C. d. із супутнім хронічним тонзилітом, які отримували лише антибактеріальну терапію. Ефективність лікування оцінювали після завершення санації та за результатами клінічного спостереження за носіями протягом 6 місяців після виписки. Встановлено, що після завершення лікування в обстежених обох груп відновилась активність ферментів АОС, але у лікованих екстрактом осіб не спостерігали підвищення вмісту продуктів ліпопероксидації, яке реєстувалося у контрольній групі. Призначення екстракту помітно впливало на показники імунітету: у носіїв C. d. вірогідно підвищився вміст В-лімфоцитів та розеткоутворюючих нейтрофілів, зменшилися і досягли рівня норми 0-клітини, відновлювалася функціональна активність лімфоцитарного та нейтрофільного пулів імунокомпетентних клітин. Зазначені зміни супроводжувалися вірогідним зростанням концентрацій IgM i IgG у сироватці та sIgA у слині, що дозволяє зробити висновок про імуностимулюючий вплив екстракту. У пацієнтів контрольної групи після завершення антибіотикотерапії показники імунограми суттєво не змінювалися: відновлювалася лише фагоцитарна активність нейтрофілів та підвищувався вміст IgG, але зберігалися ознаки пригнічення клітинного імунітету, вміст sIgA залишився зниженим (рис. 5). Зазначені позитивні зміни підтверджували результати катамнестичного спостереження протягом 6 місяців: у носіїв C. d., яких лікували з включенням екстракту ехінацеї пурпурової, не спостерігали загострень хронічного тонзиліту; у контрольній групі загострення тонзиліту мали місце у 5 осіб.

Ефективність екстракту ехінацеї пурпурової як засобу реабілітації осіб з низьким рівнем резистентності вивчали у групі учасників ліквідації аварії на ЧАЕС (12 чоловіків). Екстракт призначали по 30 крапель 3 рази за добу протягом 3 тижнів. Як препарат порівняння використовували тималін, який призначали учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС (18 чоловіків) у дозі 10 мг за добу внутрішньом'язово протягом 10 діб. За групами спостерігали 6-9 місяців. Показано, що після завершення лікування обстежені обох груп відмітили значне покращання загального стану: підвищилась працездатність, зменшилися прояви астенічного синдрому, зникли металевий присмак у роті, судоми. В обох групах обстежених значно поліпшилися показники місцевого та системного імунітету: нормалізувалися Т-активні і В-лімфоцити, вміст IgA, IgG (а в групі з тималіном також IgM) у сироватці, зменшився відсоток 0-клітин та підвищився - фагоцитуючих нейтрофілів, зросла концентрація sIgA. Призначення екстракту ехінацеї пурпурової позитивно вплинуло на стан систем, які порушувалися. Так, після завершення курсу реабілітації зменшилися приріст МДА та вміст загальних ліпідів у сироватці, підвищилася активність СОД, зросла кількість тромбоцитів у периферичній крові та поліпшилися їхні агрегаційні властивості, зменшилися ознаки ДВЗ-крові і нормалізувалася більшість показників коагулограми. В групі осіб, які отримали тималін, активність ферментів АОС залишилася зниженою, приріст МДА, навпаки, збільшився, підвищилася кількість тромбоцитів у периферичній крові, але зберігалися ознаки синдрому ДВЗ крові. Виражений клінічний ефект після курсу реабілітації екстрактом ехінацеї пурпурової у людей, які взяли участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, утримувався протягом 4-5 місяців, а після лікування тималіном - 3-4 місяці.

Особам з хронічним тонзилітом без клініко-параклінічних ознак іншої соматичної патології екстракт призначали по 7-10 крапель 3 рази за день протягом 3 тижнів навесні. Крім біохімічних та імунологічних показників, у цій групі осіб визначали концентрацію іонів Ca²⁺ i Fe²⁺ у сироватці. Встановлено, що призначення препарату веде до зростання працездатності, енергійності, уважності, бадьорості, поліпшення якості сну, настрою, зменшення стомлюваності тощо. Після завершення прийому екстракту у крові обстежених осіб порівняно з показниками до лікування зменшився вміст загальних ліпідів і холестерину, МДА, підвищилася активність ферментів АОС. Зростання активності каталази відмічалося на фоні підвищення у 1, 6 рази концентрації іонів Fe²⁺, які, як відомо, використовуються при синтезі фермента. Здатність екстракту підвищувати активність каталази і збільшувати концентрацію іонів Fe²⁺ у осіб з патологією носоглотки особливо привернула нашу увагу у зв'язку з тим, що, як відомо, редепресія профага токсигенності здійснюється саме при зниженні концентрації іонів Fe²⁺ і пригніченні активності каталази (Л. А. Фаворова и соавт., 1988). Прийом екстракту сприяв поліпшенню показників місцевого і системного імунітету та активував фагоцитарну активність лейкоцитів. Його введення практично не вплинуло на показники мікроциркуляторного гемостазу і прискорило І фазу згортання крові, що було пов'язане зі зростанням вмісту іонів Са²⁺ у сироватці.

Прийом екстракту ехінацеї пурпурової добре переносили всі обстежені: у жодному випадку не були зареєстровані прояви алергічних реакцій.

Таким чином, проведені дослідження довели, що призначення водно-спиртового екстракту ехінацеї пурпурової сприяє зростанню адаптаційних можливостей організму та комплексно впливає на фізіологічні захисні системи осіб з хронічною патологією верхніх дихальних шляхів, які мають низький рівень резистентності. Дані літератури і результати проведених досліджень дозволили сформулювати основні умови застосування екстракту ехінацеї пурпурової як засобу, що підвищує опірність до інфекцій дихальних шляхів:

1) препарат може використовуватися для лікування та профілактики завдяки комплексному патогенетичному впливу на порушення, які мають місце при зниженому рівні резистентності у людей з хронічною патологією дихальних шляхів;

2) курси фармакокорекції та фармакопрофілактики повинні бути тривалими. При їх призначенні слід ураховувати дію чинника, що сприяє посиленню ПОЛ, та рівень резистентності організму;

3) вибір дози препарату визначається метою (фармакокорекція або фармакопрофілактика), віком людини, характером харчування, сезоном;

4) доцільно при проведенні фармакокорекції поєднувати прийом екстракту ехінацеї пурпурової з АО токоферолом, ретинолом та ?-каротином;

5) препарат недоцільно призначати пацієнтам з вираженими гіперкоагуляційними змінами у крові за наявності ознак депресії системи фібринолізу, а також поєднувати його введення з препаратами кальцію.

Таким чином, проведені клініко-експериментальні дослідження довели доцільність використання біологічно активних речовин антиоксидантної дії у комплексній терапії хворих на дифтерію як необхідної умови запобігання тяжкому та ускладненому перебігу захворювання, а також дозволили запропонувати засіб патогенетичного лікування для відновлення рівня загальної резистентності і підвищення опірності до інфекцій дихальних шляхів.

Висновки

1. Клінічні та експериментальні дослідження довели важливу роль порушень у АОС та надмірної активації ПОЛ у патогенезі дифтерійної інфекції та у формуванні підвищеної сприйнятливості до інфекцій дихальних шляхів, дозволили запропонувати дослідження показників проооксидантно-антиоксидантного гомеостазу для оцінки тяжкості перебігу і прогнозування розвитку ускладнень дифтерії та розробити препарат комплексної патогенетичної дії для фармакокорекції та фармакопрофілактики порушень, які спостерігаються у осіб з підвищеною сприйнятливістю до інфекцій дихальних шляхів.

2. За умов експериментальної дифтерійної інтоксикації у крові та тканинах внутрішніх органів піддослідних тварин відмічається активація реакцій вільнорадикального ПОЛ. За ступенем активації реакцій ліпопероксидації тканини досліджених органів розподіляються таким чином: міокард селезінка нирки наднирковики печінка. Зменшення рівня вторинних продуктів ПОЛ у плазмі збігається зі зростанням їх вмісту у тканинах внутрішніх органів і свідчить про виснаження субстрату ПОЛ.

3. АОС у тих самих умовах досліду мобілізується для регламентації рівня реакцій вільнорадикального ПОЛ. Максимально виражені зміни з ознаками виснаження і дисбалансу з боку ферментативної і неферментативної ланок АОС реєструються у міокарді та селезінці піддослідних тварин.

4. Показники ПОЛ та ферментів АОС у хворих на дифтерію можна використовувати як додаткові тести при визначенні тяжкості перебігу та для прогнозування розвитку ускладнень.

5. У хворих на дифтерію має місце зменшення активності ферментів АОС і посилюються реакції вільнорадикального ПОЛ. Вираженість зазначених змін залежить від періоду та клінічного перебігу хвороби:

при легкому перебігу на фоні зниженої активності ферментів АОС рівень реакцій вільнорадикального ПОЛ у періоді розпалу хвороби утримується в межах норми та підвищується - у періоді реконвалесценції;

при середньотяжкому перебігу має місце знижена активність ферментів АОС та реєструється підвищений вміст продуктів ПОЛ у періоді розпалу; зазначена тенденція змін досліджених показників зберігається у періоді реконвалесценції;

при тяжкому перебігу у періоді розпалу хвороби показники активності ферментів АОС змінюються різноспрямовано (зростає активність каталази та знижується - СОД), а вміст продуктів ліпопероксидації може зменшуватися внаслідок виснаження субстрату ПОЛ; у періоді реконвалесценції зазначені зміни показників ферментів АОС зберігаються, а вміст продуктів ПОЛ зростає.

6. Доведений взаємозв'язок посилення реакцій ПОЛ з розвитком ускладнень дифтерії. Встановлено, що ускладнення дифтерії міокардитом супроводжується інтенсифікацією реакцій вільнорадикального ПОЛ та дисбалансом у ферментативній ланці АОС:

при легкому та середньому ступені складності міокардиту підвищений вміст продуктів ліпопероксидації реєструється на фоні низьких показників активності каталази та підвищених - СОД;

при тяжкому ступені складності міокардиту показники ПОЛ та ферментів АОС змінюються різноспрямовано (активність СОД різко зменшується, каталази - підвищується, вміст продуктів ПОЛ значно зростає, а при виснаженні субстрату ПОЛ вміст продуктів ліпопероксидації може зменшуватися).

Імовірність розвитку множинних ускладнень дифтерії вища у пацієнтів, які при надходженні до стаціонару мали нижчі від норми показники ферментів АОС та вищі від норми показники ПОЛ.

7. Встановлено, що носійство C. d. tox⁺ i C. d. tox^- реєструється при пригніченні функціональної активності місцевого і клітинного імунітету та супроводжується зниженням активності ферментативної ланки АОС. При носійстві C. d. tox⁺ порушення у зазначених системах виявляються більш вираженими.

8. Набута протягом життя підвищена сприйнятливість до інфекцій дихальних шляхів супроводжується пригніченням місцевого і системного імунітету та виснаженням резервних можливостей АОС.

9. Введення водно-спиртового екстракту ехінацеї пурпурової у комплексну терапію носіїв C. d., а також його призначення особам з низьким рівнем резистентності комплексно впливає на стан їхніх фізіологічних захисних систем: сприяє відновленню функціонального стану АОС, місцевого та системного імунітету, що підвищує опірність до інфекцій дихальних шляхів.

10. Введення АО прямої дії емоксипіну на фоні експериментальної дифтерійної інтоксикації запобігає надмірній активації вільнорадикального ПОЛ, сприяє збереженню функціональної активності АОС та виявляє кардіопротекторну дію, що обумовлює доцільність його подальшого клінічного дослідження у хворих на дифтерію.

Размещено на Allbest.ru