главнаяреклама на сайтезаработоксотрудничество База знаний Allbest
 
 
Сколько стоит заказать работу?   Искать с помощью Google и Яндекса
 


Фактори, що негативно впливають на здоров'я людини

Навколишнє природне середовище і здоров'я людини. Урбанізація та її негативні наслідки. Фізичні та хімічні антропогенні фактори, які впливають на здоров’я людини. Біологічні фактори небезпеки для здоров'я: отруйні рослини та тварини, патогенні організми.

Рубрика: Медицина
Вид: курсовая работа
Язык: украинский
Дата добавления: 28.01.2011
Размер файла: 140,5 K

Полная информация о работе Полная информация о работе
Скачать работу можно здесь Скачать работу можно здесь

рекомендуем


Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Название работы:
E-mail (не обязательно):
Ваше имя или ник:
Файл:


Cтуденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны

Подобные работы


1. Довголіття та внутрішня екологія людини
Екологія та здоров'я, соціальні умови здоров'я. Зміни функціональної діяльності деяких систем організму в процесі старіння. Загальні відомості про довголіття, основні критерії віку. Характер впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я людини.
реферат [31,5 K], добавлена 28.02.2010

2. Основні показники соматичного здоров`я
Вчення про здоров'я, його градації, критерії, групи. Самооцінка культури здоров'я. Визначення фізичного стану людини. Методика тестування і оцінки показників фізичних якостей і рухових здібностей. Потреба у складанні та положення про "Паспорту здоров'я"
курсовая работа [893,7 K], добавлена 26.09.2010

3. Проблема здоров’я у валеології
Проблеми здорового способу життя у сучасному суспільстві. Валеологія як наука про індивідуальне здоров’я людини. Мета валеологічної освіти в Україні. Структурна модель людини та її зовнішні складові. Фізіологічні та функціональні резерви організму.
реферат [25,6 K], добавлена 13.02.2010

4. Раціональне харчування як фактор здоров'я
Проблема раціонального харчування, яке відповідає фізичним потребам організму для забезпечення фізичного здоров'я й активної трудової діяльності. Хвороби людини, які пов'язані з особливостями харчування. Коротка огляд найпопулярніших оздоровчих дієт.
реферат [16,3 K], добавлена 28.02.2010

5. Гігієнічна характеристика вмісту селену в об’єктах навколишнього середовища і організмі людини та його вплив на показники здоров’я населення екологічно несприятливого регіону
Селеновий статус організму людини. Гігієнічна оцінка вмісту селену в навколишньому середовищі та організмі людини, його вплив на показники здоров’я як наукове обґрунтування розробки профілактичних заходів. Біомоніторинг селену та інших мікроелементів.
автореферат [56,6 K], добавлена 09.03.2009

6. Реформа охорони здоров'я
Історія реформування системи охорони здоров’я. Формування державної політики і її роль в системі охорони здоров’я. Програми медичного реформування, іноземний досвід та рекомендації щодо охорони здоров’я для України з досвіду Словаччини та інших країн.
курсовая работа [57,1 K], добавлена 12.08.2010

7. Закономірності формування, фактори ризику й заходи щодо профілактики травматизму підлітків в умовах урбанізованого регіону
Здоров'я дитячого й підліткового населення. Екологічне й соціальне середовище проживання підлітків в умовах Донбасу. Порівняльне вивчення травматизму серед різних вікових контингентів. Розробка оздоровчої та післятравматичної технології реабілітації.
автореферат [57,2 K], добавлена 12.03.2009

8. Здоров'язберігаючі технології у початковій школі
Напрямки діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів. Система впровадження здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховний процес: психогімнастика, фізкультхвилинки, рухливі вправи-енергізатори.
презентация [1,5 M], добавлена 23.11.2014

9. Вплив тютюнопаління, алкоголю, наркотиків на організм людини
Згубний вплив куріння, алкоголю та наркотиків на здоров'я людини. Наслідки отруєння та залежність від нікотину. Вплив алкоголю на нервову систему та поведінку людини, наслідки його вживання. Причини вживання наркотиків, формування залежності від них.
презентация [7,5 M], добавлена 21.03.2013

10. Всесвітня організація охорони здоров'я
Налагодження міжнародного співробітництва в галузі охорони здоров'я. Консультації урядам з питань планування системи охорони здоров'я ВООЗ. Структура та напрямки діяльності ВООЗ. Представництво ВООЗ в Україні. Вакцинний скандал та вакцинальна кампанія.
реферат [26,8 K], добавлена 07.02.2012


Другие работы, подобные Фактори, що негативно впливають на здоров'я людини

Страница:  1   2   3 


Размещено на http://www.allbest.ru/

Содержание

  • Вступ
  • 1. Навколишнє природне середовище і здоров`я людини
  • 2. Антропогенні порушення біосфери
  • 3. Урбанізація та її негативні наслідки
  • 4. Фізичні антропогенні фактори, які впливають на здоров'я людини
  • 4.1 Шумове забруднення
  • 4.2 Вплив вібрації на організм людини
  • 4.3 Вплив пилу на організм людини
  • 4.4 Вплив електромагнітного поля на індивідуальне здоров'я людини
  • 4.6 Іонізуюче випромінювання та його вплив на організм людини
  • 5. Хімічні антропогенні фактори, які впливають на здоров'я людини
  • 5.1 Вплив шкідливих хімічних речовин
  • 5.2 Забруднення атмосфери
  • 5.3 Вплив на здоров'я людини забруднень водного середовища
  • 6. Біологічні фактори небезпеки
  • 6.1 Отруйні рослини
  • 6.2 Отруйні тварини
  • 6.3 Патогенні організми
  • Висновок
  • Література

Вступ

Негативний вплив людини на своє власне здоров'я величезний. Різноманітність засобів, якими вона руйнує своє здоров'я й генофонд, не може не вражати: отрутохімікати й побутова хімія, важкі метали й пластмаси, наркотики й тютюн, шум та електромагнітні поля радіація й кислотні дощі, біологічна й хімічна зброя, промислові відходи, нафта й багато іншого. Кількість антропогенних факторів не підлягає облікові й повній класифікації. Людина дослідила вплив на себе лише декількох груп створених нею факторів і тільки умовно виокремила кілька їх категорій, які вважає провідними. Сьогодні до таких " найвпливовіших " факторів належать: хімічні - пестициди (отрутохімікати), мінеральні добрива, важкі метали, сильнодіючі отруйні промислові речовини, дими (в тому числі тютюновий), будівельні матеріали й побутова хімія; фізичні - шум, вібрація, електромагнітне випромінювання та радіація та інш.

Крім антропогенного існують біогенні небезпеки до яких відносять макроорганізми (рослини та тварини) і патогенні мікроорганізми, збудники інфекційних захворювань (бактерії, віруси, грибки, рикетсії, спірохети, найпростіші) та інш.

Тому я обрав цю тему, щоб у певній мірі розкрити вплив людини та інших факторів на здоров'я.

1. Навколишнє природне середовище і здоров`я людини

Відтоді як існує людина, її здоров'я формувалось і продовжує формуватись під впливом природних факторів. До навколишнього середовища людина пристосувалась у процесі еволюції і без нього жити не може, оскільки воно є спільним з її внутрішнім середовищем. З початку ембріонального зародження і до кінця свого життя людина контактує з компонентами навколишнього середовища (повітрям, водою, ґрунтом, продуктами харчування тощо). Життєдіяльність організму перебуває у безперервному динамічному взаємозв'язку з факторами навколишнього середовища. Ця взаємодія не повинна порушувати адаптаційних механізмів організму людини. Під дією різних подразників внутрішнього і зовнішнього середовищ людини в її організмі створюються безумовні та умовні рефлекси, що зумовлюють підтримання динамічної рівноваги, в основі якої лежить обмін речовин та енергії між організмом і навколишнім середовищем.

Фактори навколишнього природного середовища мають ефективно впливати на здоров'я і забезпечувати нормальний перебіг усіх процесів життєдіяльності людини.

Комплексним показником стану людського суспільства є рівень здоров'я самих людей. За сучасними уявленнями, здоров'я - це природний стан організму, що перебуває в повній рівновазі з біосферою і характеризується відсутністю будь-яких патологічних змін. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, "здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не лише відсутність захворювання чи фізичних дефектів".

Стан здоров'я віддзеркалює динамічну рівновагу між природним середовищем і організмом. На здоров'я людини впливають спосіб життя, генетичні фактори та фактори навколишнього природного середовища.

2. Антропогенні порушення біосфери

Наслідком невідповідності між зростанням чисельності населення на Землі та обмеженістю природних ресурсів і життєвого простору стає нестача харчових продуктів. В економічно слаборозвинених країнах з дуже швидким зростанням чисельності населення виробництво продуктів харчування не в змозі задовольнити потреби населення, в результаті чого голодування стало постійним явищем. Від голоду щороку в світі вмирає понад 30 млн. дітей. Загальне недоїдання сприяє виникненню епідемій, інфекційних і паразитарних захворювань.

Забруднення атмосферного повітря є частою причиною запальних захворювань органів дихання і очей, захворювань серцево - судинної системи, інфекційних захворювань та раку легенів. У районах із забрудненим атмосферним повітрям частіше хворіють діти. Вони мають низькі масу тіла й рівень фізичного розвитку, а також функціональні відхилення серцево - судинної та дихальної систем. Захворюваність органів дихання становить близько 75 % загальної кількості захворювань.

Вода також належить до найважливіших факторів навколишнього середовища. Вона необхідна для забезпечення життєдіяльності організму людини. Забруднення води є причиною багатьох захворювань. Хвороби, що спричинюються хімічним і бактеріологічним забрудненням води, виникають внаслідок потрапляння у водойми забруднених стічних вод. Найбільшу небезпеку поширення захворювань водним шляхом становлять кишкові інфекційні захворювання (холера, черевний тиф, дизентерія, туберкульоз, лептоспіроз, сибірка та ін.). За даними ВООЗ, 80 % усіх захворювань в економічно слаборозвинених країнах пов'язані з недоброякісною водою та порушеннями санітарно - гігієнічних норм.

Забруднення ґрунтів мінеральними добривами, пестицидами та промисловими й побутовими стічними водами призвели до того, що ґрунт став джерелом захворювань на туберкульоз, бруцельоз, паратифи та інші захворювання травного каналу і гельмінтози. Пестициди й мінеральні добрива є причиною багатьох отруєнь. Потрапляючи в питну воду і продукти харчування, вони порушують діяльність центральної нервової, серцево - судинної та інших систем, викликають ріст злоякісних пухлин і скорочують тривалість життя.

Викиди й відходи промислових підприємств забруднюють ґрунти сіркою, залізом, свинцем, цинком, ртуттю, міддю, магнієм та багатьма іншими інгредієнтами і стають причиною отруєння через рослинні й тваринні продукти харчування та питну воду. Особливо небезпечним є забруднення ґрунтів радіонуклідами. Вплив цих забруднень на організм людини виявляється впродовж багатьох поколінь. Тривала дія радіації призводить до розвитку променевої хвороби, локальних уражень шкіри, кришталика ока, кісткового мозку, пневмосклерозу тощо. Малі дози опромінення мають віддалені наслідки. У промислово розвинених країнах кожна 4-6 - та людина захворює на рак, а у 6-10 % новонароджених спостерігаються генетичні порушення.

3. Урбанізація та її негативні наслідки

У наш час особливо зросло забруднення навколишнього середовища у великих містах, зокрема у великих індустріальних центрах. Відбувається нестримна концентрація людей в містах, з'являються і зростають багатомільйонні міста - мегаполіси, збільшується їхня кількість, розміри та проблеми.

Зате кардинально змінилися у бік збільшення населення розміри міст, і на карті світу з'явилися мегаполіси, що перевищують п'яти-, шести - і десятимільйонний рівень чисельності мешканців.

В Україні тільки столиця - Київ є багатомільйонним містом, населення якого сягнуло трьох мільйонів, а отже, його можна вважати еквівалентом трьох одномільйонних міст. Сім міст вже перевищили або сягають одномільйонного рубежу: Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Запоріжжя, Львів, Кривий Ріг. Отже, можна сподіватися, що невдовзі половина населення України проживатиме в містах. Переважна частина великих міст - це індустріальні комплекси, і головна їхня проблема і нездоланна біда, на жаль, - продукування виробничих відходів, сміття. Деградоване штучне міське середовище справляє комплексну шкідливу дію на здоров'я населення внаслідок забруднення атмосферного повітря, дефіциту сонячного проміння, води, а також стресових факторів, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, нестачею зелених насаджень тощо.

Ступінь поширення багатьох хвороб у великих містах набагато більший, ніж у малих містах чи селах. Така хвороба, як рак легень, у великих містах нині реєструється в два - три рази частіше, ніж у сільських місцевостях. Тут набагато більше хворіють бронхітами, астмою, алергійними хворобами. Рівень інфекційних захворювань у містах також удвічі вищий.

Одночасно з розвитком міст збільшується негативний тиск на біосферу. Проблеми урбанізації ретельно вивчаються у багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні. Це соціальне явище досліджують екологи, економісти, соціологи і представники багатьох галузей науки, застосовуючи комплексний, системний аналіз.

4. Фізичні антропогенні фактори, які впливають на здоров'я людини

4.1 Шумове забруднення

Шум - одна з форм фізичного (хвильового) забруднення навколишнього середовища. Під шумом розуміють усі неприємні та небажані звуки чи їхню сукупність, які заважають нормально працювати, сприймати інформаційні звукові сигнали, відпочивати. Він виникає внаслідок стиснення і розрідження повітряних мас, тобто коливних змін тиску повітря. Розрізняють шум постійний, непостійний, коливний, переривчастий, імпульсний. Загалом шум - це хаотичне нагромадження звуків різної частоти, сили, висоти, тривалості, які виходять за межі звукового комфорту. Нині добре відомо, що шуми шкідливо впливають на здоров'я людей, знижують їхню працездатність, викликають захворювання органів слуху (глухоту), ендокринної, нервової, серцево - судинної систем (гіпертонія). Фізіолого - біологічна адаптація людини до шуму практично неможлива, тому регулювання і обмеження шумового забруднення довкілля - важливий і обов'язковий захід.

Одиницею вимірювання шуму є Бел - відношення діючого значення звукового тиску до мінімального значення, котре сприймається вухом людини. На практиці використовується десята частина цієї фізичної одиниці - децибел (дБ).

Рівень шуму навколишнього природного середовища складає 30-60 дБ. До цього природного фону за сучасних умов додаються виробничі й транспортні шуми, рівень яких нерідко перевищує 100 дБ.

Джерелами шумів є всі види транспорту, промислові об'єкти, гучномовні пристрої, ліфти, телевізори, радіоприймачі, музичні інструменти, юрби людей і окремі особи.

Здавна відомий благодійний вплив на організм людини шумів природного середовища (шум листя, дощу, річки та ін.). Статистика свідчить, що люди, які працюють у лісі, поблизу річки, на морі, рідше, ніж мешканці міст, хворіють нервовими і серцево-судинними хворобами. Доведено, що шелест листя, спів птахів, дзюрчання струмка, звуки дощу оздоровче впливають на нервову систему. Під впливом звукових хвиль водоспаду посилюється робота м'язів.

Таблиця 1. Інтенсивність шуму різних джерел, дБ

Джерело шуму

Рівень шуму,

дБ

Зимовий ліс за тихої погоди

0

Шепіт

20

Сільська місцевість

30

Читальня

40

Машбюро

65

Салон автомобіля

70

Відбійний молоток

90

Важкий самоскид

100

Оркестр поп-музики

110

Блискавка

130

Реактивний літак на віддалі 25 м

140

Старт космічної ракети

150

Сто років тому рівень шуму на центральних магістралях великих міст не перевищував 60 дБ. Нині у великих містах с райони, де він перевищує 70 дБ (санітарна норма для нічного часу - 40 дБ).60-80 % міського шуму генерує автотранспорт.

На пристосування до сильного шуму організм людини витрачає велику кількість енергії, перенапружується нервова система, виникають втома, нервовий і психічний розлади.

Особливо важко переносяться раптові різкі високочастотні звуки. При рівні шуму понад 80 дБ послаблюється слух, виникають нервово-психічні захворювання, виразка шлунку, гіпертонія, підвищується агресивність. Дуже сильний шум (понад 110 дБ) призводить до так званого шумового сп'яніння, а потім - до руйнування тканин тіла, перш за все - слухового апарату. Жінки більш чутливі до дії сильного шуму, і у них за умов звукового дискомфорту виникають ознаки неврастенії.

Шум шкідливий не лише для людини. Встановлено, що рослини під впливом шуму повільніше ростуть, у них спостерігається надмірне (навіть повне, що призводить до загибелі) виділення вологи через листя, можливі порушення клітин. Гинуть листя і квіти рослин, що розміщені біля гучномовця.

За сучасних умов боротьба з шумом є технічно складною, комплексною, дорогою. Важливо знижувати шум у джерелі його виникнення, створювати безшумні або малошумні машини і технологічні процеси, транспортне і промислове устаткування, починаючи ще зі стадії проектування.

При цьому розраховується очікувана величина шуму, розробляються заходи щодо зниження шуму до допустимого рівня.

Гігієністи вважають верхньою межею шуму для лікарень і санаторіїв 35 дБ, для квартир і навчальних приміщень - 40 дБ, стадіонів і вокзалів - 60 дБ.

Розрізняють два види нормування виробничого шуму: санітарно-гігієнічне і технічне. Перше регулює рівень шуму з огляду його дії на організм людини. Норматив житлово-побутового шуму - 40 дБ вдень, 30 дБ - вночі. Технічне нормування стандартизує існуючі або очікувані шумові характеристики устаткування об'єкта. Друге повинне забезпечити вимоги першого. Вухо людини звукові хвилі частотою нижче 16 Гц сприймає не як звук, а як вібрацію. Вібрації - це тремтіння або струси всього тіла чи окремих його частин під час різних робіт (бетоноукладання, пневмоелектроподрібнення порід чи шляхового покриття, роботи в шахтах з відбійним молотком, розпилювання матеріалів тощо).

Сильний звук, шкідливий сам собою, створює ще й вібрацію. Одночасна дія цих двох чинників негативно впливає на нервову систему та клітини головного мозку. Шум руйнує організм навіть тоді, коли людина його не відчуває, наприклад, спить або дуже захоплена.

Мільйони людей втрачають слух від тривалого сприймання звукової інформації (особливо гучної музики) через навушники. Така музика негативно впливає на людину і без навушників: наприклад, у чверті постійних відвідувачів дискотек розвивається глухота. Вчені з'ясували, що причина криється у значних перепадах рівнів звуку (60-110дБ) в сучасних музичних хітах. Для того, щоб почути тихий звук, слухачі просять увімкнути підсилювальний пристрій на велику (повну) потужність. А в симфонічних творах звуки переливаються у діапазонах 40-60 дБ, що більш звично для слуху.

За характером порушення фізіологічних функцій організму людини шум поділяється на:

такий, що заважає (перешкоджає мовному зв'язку);

подразнювальний (викликає нервове напруження, зниження працездатності, загальну перевтому);

шкідливий (порушує фізіологічні функції на тривалий час і викликає розвиток хронічних захворювань органів слуху, гіпертонію, виразку шлунка, котрі безпосередньо або опосередковано пов'язані зі слуховим сприйняттям);

травмувальний (різко погіршує фізіологічні функції організму людини).

4.2 Вплив вібрації на організм людини

Вібрація - це рух точки або механічної системи, при якому відбувається почергове зростання та зменшення у часі значень хоча б однієї координати. Наприклад, під вібрацією можна розуміти механічні коливання тіла, котрі характеризуються частотою, амплітудою, швидкістю й прискоренням, що сприймаються організмом людини як струс.

Серед усіх видів механічних впливів на організм людини вібрацію вважають найбільш небезпечною. Вона сприймається людиною як природне навантаження, подібне до важкої праці. Шуми різної інтенсивності, частотою менше 16 Гц, також сприймаються людиною як вібрація.

За способом впливу на тіло людини вібрацію поділяють на:

загальну, яка передається через опорні поверхні на тіло людини;

місцеву (локальну), котра передається через окремі частини організму людини (наприклад, кінцівки).

У виробничих умовах частіше трапляються випадки комбінованого впливу вібрації - одночасно загальної та локальної. Вібрація викликає порушення фізіологічного й функціонального стану людини. Якщо частота коливань на робочому місці близька до власних частот окремих внутрішніх органів, то можуть виникати механічні ушкодження й зміщення цих органів, що створює загрозу здоров'ю, а інколи - й життю.

Стійкі шкідливі зміни фізіологічного стану, які виникли під дією вібрацій, називають вібраційною хворобою, основними симптомами якої є: головний біль, заніміння пальців рук, біль у кистях та передпліччі. Окрім цього, можуть виникати судоми, безсоння, підвищуватися чутливість до охолодження тощо.

Найбільш поширеною є така форма цієї хвороби, яка виникає внаслідок впливу локальної вібрації і характеризується ураженням нервової та опорно-рухової систем. Низькочастотна вібрація впливає на процеси обміну речовин (білкового, ферментативного, вітамінного, холестеринового), що відбуваються в організмі людини.

Загальна вібрація, наприклад, викликає вібраційну хворобу у водіїв транспортних засобів, основним симптомом якої є вестибулопатія. Ознаками вияву вестибулопатії є запаморочення, головний біль, гіпергідроз.

Основними параметрами, що характеризують вібрацію, є:

частота / (Гц);

антропогенний фізичний хімічний здоров'я

амплітуда зсуву А (м) - розмір найбільшого відхилення точки, що коливається, від положення рівноваги;

коливна швидкість (віброшвидкість) V (м/с);

коливальне прискорення (віброприскорення) а (м/с). Негативні відчуття від дії вібрації виникають, коли прискорення становить 5 % прискорення вільного падіння, тобто при 0,5 м/с2. Резонансні частоти для окремих частин тіла різні й знаходяться в діапазоні 2-60 Гц. Наприклад, резонансна частота серця, діафрагми і грудної клітини наближається до 5 Гц, голови - 20 гц, очних яблук - 60 Гц. Частоти для людей, які сидять, становлять від 3 до 8 Гц.

Вібрація з амплітудою коливань до 0,015 мм не впливає на організм, до 0,05 мм - спричиняє нервове збудження з депресією; від 0,051 до 0,1 мм - негативно впливає на центральну нервову й серцево-судинну системи та органи слуху; від 0,101 мм до 0,3 мм - викликає розвиток вібраційної хвороби при частоті коливань у діапазоні 150-250 Гц. Встановлено, що з віком ризик захворювання на вібраційну хворобу збільшується. Ступінь негативного впливу вібрації підвищується за умов одночасного впливу на людину інших фізичних забруднювачів навколишнього середовища, зокрема інтенсивного шуму та несприятливих метеорологічних умов (параметрів мікроклімату).

Джерелами вібрації у містах є: автомобільний транспорт, будівельна техніка, промислове устаткування тощо. Найбільш потужне джерело вібрації - рейковий транспорт, коливання ґрунту поблизу якого сягає 6-7 балів за шкалою Ріхтера. Наприклад, у метрополітені інтенсивна вібрація поширюється на відстань до 70-100 м. В окремих випадках вібрація може мати стимулювальний вплив на людину. Наприклад, короткочасна дія вібрації певної частоти й інтенсивності знижує больову чутливість, а вібромасаж знімає м'язову втому і використовується для прискорення відновлювальних процесів нервової та м'язової систем.

4.3 Вплив пилу на організм людини

Цілий ряд технологічних процесів та робочих операцій супроводжується утворенням дуже подрібнених частинок (пилу) твердої речовини, які можуть потрапити в повітря виробничих приміщень і більш-менш тривалий час знаходитися там у завислому стані. Вдихання цього пилу може викликати те чи інше захворювання.

При вдиханні великої кількості пилу можуть розвиватись катари верхніх дихальних шляхів та бронхів. Деякі види виробничого пилу, наприклад урсол, можуть викликати астматичні бронхіти та бронхіальну астму.

При силікозі пригнічується функція центральної та вегетативної нервової системи, знижується, а іноді й зникає соляна кислота у змісті шлунку, знижується активність ферментів травлення. Силікоз розвивається повільно, звичайно через 5.10 років роботи, яка пов'язана з вдиханням пилу, що містить кварц. При дуже великому вмісті кварцу в пилу, що вдихається, силікоз може розвинутися протягом 2. З років.

Тривалий час єдиною причиною фіброзу легень вважали вільний оксид силіцію. Проте пізніше накопичилося багато фактів, які свідчать про те, що можливий розвиток фіброзу легень, коли вдихають антрацитовий пил, який не містить вільного оксиду кремнію - антракоз. Відомий також фіброз легень, викликаний пилом азбесту. Доведена можливість утворення фіброзу легень при вдиханні пилу, що не містить SiO2 або пилу металевого алюмінію. Таким чином, слід визнати, що крім силікозу, можуть існувати й інші форми уражень легень пилом - пневмоконіози (силікатоз, антракоз, азбестоз). Зокрема, азбестоз може виникнути через 4.5 років після роботи. Коли захворювання виражене, то спостерігається різка задишка. Азбестоз може ускладнитися туберкульозом, що погіршує перебіг хвороби та прогноз. Діагностичною ознакою азбестову є поява у мокроті так званих азбестових тілець.

Проникнення пилу в альвеоли може призводити до пневмонії пилової етіології. Така пневмонія з тяжким перебігом спостерігається у робітників, які зайняті розмолом томасового шлаку. Описані також випадки виникнення пневмоній при вдиханні марганцевого пилу та пилу двохромовокислого калію. Не виключена можливість виникнення пневмонії в результаті заносу в легені разом із пилом спор різних грибів. Це може мати місце при роботі на млинах, на сільгоспроботах, на пивоварних заводах та ін. Виробничий пил може сприяти виникненню туберкульозу. Найбільш шкідливими з цієї точки зору потрібно визнати кварцовий, металевий та металево-мінеральний пил, помірно шкідливими - вугільний, найменш шкідливими - вапняний, цементний, текстильний, тютюновий.

4.4 Вплив електромагнітного поля на індивідуальне здоров'я людини

Як основні джерела електромагнітного поля можна виділити:

Лінії електропередач.

Електропроводка (усередині будівель і споруд).

Побутові електроприлади.

Персональні комп'ютери.

Теле - і радіопередавальні станції.

Супутниковий і стільниковий зв'язок (прилади, ретранслятори).

Електротранспорт.

Радарні установки.

Лінії електропередач (ЛЕП).

Дроти працюючої лінії електропередач створюють в прилеглому просторі (на відстанях порядка десятки метрів від дроту) електромагнітне поле промислової частоти (50 Гц). Причому напруженість поля поблизу лінії може змінюватися в широких межах, залежно від її електричного навантаження. Стандартами встановлені кордони санітарно-захисних зон поблизу ЛЕП. Короткочасне опромінення (декілька хвилин) здатне привести до негативної реакції лише у особливо чутливих людей або у хворих деякими видами алергічних захворювань. Тривале опромінення зазвичай наводить до різних патологій серцево-судинної і нервової систем (із-за розбалансування підсистеми нервової регуляції). При надтривалому (10-20 років) безперервному опроміненні можливий (за неперевіреними даними) розвиток деяких онкологічних захворювань.

Супутниковий і стільниковий зв'язок.

Супутниковий зв'язок.

Системи супутникового зв'язку складаються з передавальної станції на Землі і супутників - ретрансляторів, що знаходяться на орбіті. Передавальні станції супутникового зв'язку випромінюють вузьконаправлений хвилевий пучок, щільність потоку енергії в якому досягає сотень Вт/м. Системи супутникового зв'язку створюють високі напруженості електромагнітного поля на значних відстанях від антен. Наприклад, станція потужністю 225 кВт, що працює на частоті 2,38 ГГц, створює на відстані 100 км. щільність потоку енергії 2,8 Вт/м2. Розсіяння енергії відносно основного променя дуже невелике і відбувається більш всього в районі безпосереднього розміщення антени.

Стільниковий зв'язок.

Стільникова радіотелефонія є сьогодні одна з телекомунікаційних систем, що найшвидше розвиваються. Основними елементами системи стільникового зв'язку є базові станції і мобільні радіотелефонні апарати. Базові станції підтримують радіозв'язок з мобільними апаратами, унаслідок чого вони є джерелами електромагнітного поля. У роботі системи застосовується принцип ділення території покриття на зони, або так звані "соти", радіусом [0,5.10] км.

Інтенсивність випромінювання базової станції визначається навантаженням, тобто наявністю власників стільникових телефонів в зоні обслуговування конкретної базової станції і їх бажанням скористатися телефоном для розмови, що, у свою чергу, корінним чином залежить від часу доби, місця розташування станції, дня тижня і інших чинників. Вночі завантаження станцій практично дорівнює нулю. Інтенсивність же випромінювання мобільних апаратів залежить в значній мірі від стану каналу зв'язку "мобільний радіотелефон - базова станція" (чим більше відстань від базової станції, тим вище інтенсивність випромінювання апарату). Даних про скарги на погіршення стану здоров'я, пов'язане з роботою установок супутникового зв'язку і базових станцій стільникового зв'язку немає.

Питання про дію випромінювання мобільного апарату стільникового зв'язку на організм користувача до цих пір залишається відкритим. Багаточисельні дослідження, проведені ученими різних країн на біологічних об'єктах (у тому числі, на добровольцях), привели до неоднозначних, інколи суперечливих результатів. За останніми даними, електромагнітне поле мобільних апаратів викликає зміни в підсистемі кровообігу головного мозку, а також зміни біоелектричній активності мозку. Проте даних про скарги на негативну дію на здоров'ї електромагнітного поля стільникових телефонів серед людей, що не приймали участі в дослідженнях, на теперішній час немає.

Персональні комп'ютери.

Дані на теперішній час є лише відносно впливу на здоров'ї людини комп'ютерних моніторів, що мають як прилад візуалізації електронно-променеву трубку. У людей які систематично працюють за такими моніторами від 2 до 6 годин на добу функціональні порушення центральної нервової системи відбуваються в середньому в 4,6 разу частіше, ніж у людей, що не є користувачами комп'ютера. Хвороби дихальної системи реєструються в середньому в 1,9 разу частіше, хвороби опорно-рухового апарату - в 3,1 разу частіше. Із збільшенням середньої тривалості роботи на комп'ютері співвідношення здорових і хворих серед користувачів різко зростає.

Також, згідно даних Центру електромагнітної безпеки, в організмі користувача під впливом електромагнітного випромінювання монітора відбуваються значні зміни гормонального стану і специфічні зміни біострумів мозку. Особливо яскраво і стійко ці ефекти виявляються у жінок.

Під впливом електростатичного поля моніторів виникає іонізація прилеглого повітря, різко зростає концентрація озону. Даних про скарги на негативну дію іонізованого моніторами повітря на теперішній час немає.

Електротранспорт.

Електротранспорт (тролейбуси, трамваї, поїзди метрополітену і тому подібне) є потужним джерелом електромагнітного поля в діапазоні частот [0.1000] Гц. При цьому в ролі головного випромінювача в переважній більшості випадків виступає тяговий електродвигун (для тролейбусів і трамваїв повітряні струмоприймачі по напруженості випромінюваного електричного поля змагаються з електродвигуном).

Радарні установки.

Установки радіолокацій і радарних мають зазвичай антени рефлекторного типу ("тарілки") випромінюють вузьконаправлений радіопромінь. Періодичне переміщення антени в просторі наводить до просторової уривчастості випромінювання. Вони працюють на частотах від 500 Мгц до 15 ГГц, проте окремі спеціальні установки можуть працювати на частотах до 100 ГГц і більш. Унаслідок особливого характеру випромінювання вони можуть створювати на місцевості зони з високою щільністю потоку енергії (100 Вт/м2 і більше).

Вплив електромагнітного поля на індивідуальне здоров'я людини.

Людський організм завжди реагує на зовнішнє електромагнітне поле. Через різний хвилевий склад і інші чинники електромагнітне поле різних джерел діє на здоров'ї людини по-різному. Було встановлено, що нервова система людини чутлива до електромагнітної дії.

Особливо чутливими до дії електромагнітних полів в людському організмі є нервова, імунна, ендокринно-регулятивна і статева системи.

Вплив електромагнітного поля на нервову систему.

Велике число досліджень і зроблені монографічні узагальнення дозволяють віднести нервову систему до одного з найбільш чутливих до дії електромагнітних полів систем людського організму. При дії поля малої інтенсивності виникають істотні відхилення в передачі нервових імпульсів на рівні нейронних ретрансляторів - синапсів. Також відбувається пригноблення вищої нервової діяльності, погіршується пам'ять. Порушується структура капілярного бар'єру головного мозку, що з часом може привести до несподіваних патологічних проявів. Особливу чутливість до електромагнітної дії проявляє нервова система ембріона на пізніх стадіях внутрішньоутробного розвитку.

Вплив електромагнітного поля на імунну систему.

На даний момент є велика кількість даних, які вказують на негативну дію електромагнітних полів на імунологічну реактивність організму. Встановлено також, що при електромагнітній дії змінюється характер інфекційного процесу - перебіг інфекційного процесу обтяжується атакою імунної системи на власний організм. Виникнення автоімунітету пов'язане з патологією імунної системи, внаслідок чого вона реагує проти нормальних, властивих даному організму тканинних структур. Такий патологічний стан характеризується в більшості випадків дефіцитом лімфоцитів (спеціалізованих кліток імунної системи). Електромагнітне поле високої інтенсивності також може сприяти неспецифічному придушенню імунітету, а також особливо небезпечній автоімунній реакції до ембріона, що розвивається.

Вплив електромагнітного поля на ендокринно-регулятивну систему.

Дослідження російських учених, XX ст., що почалися в 60-і роки. показали, що при дії електромагнітного поля відбувається стимуляція гіпофіза, що супроводжується збільшенням вмісту адреналіну в крові і активізацією процесів згортання крові. Також відмічені зміни в корі надниркових і структурі гіпоталамуса (відділу мозку, регулюючого фізіологічні і інстинктивні реакції).

Вплив електромагнітного поля на статеву систему.

Порушення статевої функції зазвичай пов'язані із зміною її регуляції з боку нервової і ендокринно-регулятивної систем, а також з різким зниженням активності статевих кліток. Встановлено, що статева система жінок чутливіша до електромагнітної дії, ніж чоловіча. Крім того, чутливість до цієї дії ембріона в період внутріутробного розвитку у багато разів вище, ніж материнського організму. Вважається, що електромагнітні поля можуть викликати патології розвитку ембріона, впливаючи в різні стадії вагітності. Також встановлено, що наявність контакту жінок з електромагнітним випромінюванням може привести до передчасних пологів і понизити швидкість нормального розвитку плоду. При цьому періодами максимальної чутливості є ранні стадії розвитку зародка, відповідні періодам імплантації (закріплення зародка на плацентарній тканині) і раннього органогенезу.

Загальний вплив електромагнітного поля на організм людини.

Результати клінічних досліджень, проведених в Росії, показали, що тривалий контакт з електромагнітним полем може привести до розвитку захворювання, що отримало назву "радіохвильова хвороба". Клінічну картину цього захворювання визначають, перш за все, зміни функціонального стану нервової і серцево-судинної систем. Люди, що тривалий час знаходяться в зоні опромінення, пред'являють скарги на слабкість, дратівливість, швидку стомлюваність, послаблення пам'яті, порушення сну. Нерідко до цих симптомів приєднуються розлади вегетативних функцій нервової системи. З боку серцево-судинної системи виявляються гіпотонія, болі в серці, нестабільність пульсу.

У людей, що знаходяться (в основному, за службовим обов'язком) в зоні опромінення безперервно, виникають зміни в структурі кісткового мозку у бік збільшення швидкості регенерації. Через 1-3 роки в деяких з'являється відчуття внутрішньої напруженості, метушливість. Порушуються увага і пам'ять. Виникають скарги на малу ефективність сну і на стомлюваність. Є також дані про виникнення психічних розладів у людей, протягом 5 років і більш, що систематично піддавалися опроміненню електромагнітним полем з напруженістю, близькою до гранично допустимою.

4.5 Ультрафіолетове випромінювання

Ультрафіолетовим випромінюванням (УФВ) називають електромагнітне випромінювання в оптичній області, яке відноситься до діапазону коротких хвиль з довжиною 200.400 нм. Природним джерелом УФВ є Сонце. Штучними джерелами є газорозрядні джерела світла, електричні дуги, лазери та ін. Енергетичною характеристикою УФВ є потік потужності, виражений у Вт/м2.

Дія УФВ на людину оцінюється якісною еритемною дією, тобто почервонінням шкіри (після 48 годин), що викликає пігментацію шкіри. Для біологічних цілей потужність УФВ оцінюється еритемним потоком. Одиницею вимірювання потоку є ер.1ер - видимий потік, який відповідає потоку випромінювання з довжиною хвилі 297 нм. і потужністю 1 Вт.

УФВ є важливим для життєдіяльності людини. Якщо тривалий час відсутнє УФВ, то в організмі людини виникають небажані явища, які називаються світловим голодуванням або ультрафіолетовою недостатністю. Але за умови тривалої дії УФВ викликає серйозні захворювання очей та шкірного покриву.

Для запобігання небажаних наслідків, викликаних дефіцитом УФВ, використовують як сонячне випромінювання, так і штучні джерела УФВ. У виробничих умовах має місце сумісна дія отруйних речовин та ультрафіолетового випромінювання. УФ - промені впливають на процеси взаємодії газів у розчинах. При УФ - опроміненні можлива сенсибілізація організму до дії деяких отруйних речовин, наприклад, розвиток фотодерматиту при забрудненні шкіри пековим (твердим або напівтвердим) порохом. УФ - опромінення може знижувати чутливість організму до деяких шкідливих речовин за рахунок підвищення процесу окислення в організмі і більш швидкої нейтралізації отруйних речовин.

У реальних умовах на людину можуть впливати декілька радіоактивних речовин і джерел іонізуючих випромінювань, створюючи при цьому зовнішнє і внутрішнє опромінення.

4.6 Іонізуюче випромінювання та його вплив на організм людини

Особливу загрозу для здоров'я людей та існуванню природних біоценозів становить забруднення біосфери радіоактивними речовинами, які небезпечні своїм іонізуючим випромінюванням. Розрізняють іонізуюче випромінювання природного і штучного походження. До недавнього часу, до середини ХХ ст., основним джерелом іонізуючого випромінювання були природні джерела - Космос, гірські породи та вулканічна діяльність. У різних регіонах Землі рівень природної радіації сильно різниться, збільшуючись у десятки й сотні разів у районах родовищ уранових руд, радіоактивних сланців тощо. До зон підвищеної радіоактивності в Україні належать Жовті води, Кіровоградська область, Хмельник, Миронівка, Полісся та ін.

Сьогодні основними джерелами радіоактивного забруднення біосфери є джерела антропогенного походження: випробовування ядерної зброї, аварії на атомних електростанціях, підводних човнах та виробництвах радіоактивних матеріалів тощо.

Розрізняють кілька видів іонізуючого випромінювання. Під час радіоактивного розпаду утворюються a (альфа) - , b (бета) - і g (гамма) - частинки. Альфа - випромінювання є потоком позитивного заряджених ядер гелію, бета - випромінювання - потік негативно заряджених швидких електронів і гамма - випромінювання - короткохвильове випромінювання електромагнітної природи. Альфа - випромінювання проникає на відстань від кількох сантиметрів у повітрі й кількох міліметрів - у тканинах, гамма - випромінювання - на відстань до сотень метрів. Радіація - це потік різних видів випромінювання, які утворюються в процесі радіоактивного розпаду і взаємодіють з навколишнім середовищем. Кожний вид радіонуклідів розпадається з певною швидкістю, яка характеризується періодом напіврозпаду - часом, протягом якого число атомів даного радіонукліду зменшується вдвоє.

Для вимірювання ступеня радіаційної небезпеки використовують такі показники: експозиційну дозу, поглинену дозу та еквівалентну дозу, які вимірюються певними одиницями.

Поглинена доза - енергія іонізуючого випромінювання, яка поглинулась тілом (тканинами організму), у перерахунку на одиницю маси. Вимірюється у системі СІ в греях (Гр). Слід відзначити, що дана величина не враховує того, що при однаковій поглиненій дозі альфа - випромінювання більш небезпечним ніж гамма - або бета - випромінювання.

Еквівалентна доза - поглинена доза, що помножена на коефіцієнт, який відображає здатність даного виду випромінювання пошкоджувати тканини організму. Вимірюють у системі СІ в одиницях - зівертах (Зв). Зіверт - одиниця еквівалентної дози у СІ. Відповідає поглиненій дозі в 1 Дж/кг (для рентгенівського, гамма - і бета - випромінювання).

Необхідно враховувати, що одні частини тіла (органи, тканини) більш чутливі, ніж інші: наприклад, при однаковій еквівалентній дозі випромінювання виникнення раку у легенях більш ймовірно, ніж у щитовидній залозі, а опромінення полових залоз особливо небезпечно із - за ризику генетичних пошкоджень. По цій причині дози опромінювання органів і тканин також необхідно враховувати з різними коефіцієнтами. Помножив еквівалентні дози на відповідні коефіцієнти і додавши суми по усіх органах і тканинах, отримуємо ефективну еквівалентну дозу, яка відображає сумарний ефект опромінювання для організму. Вимірюється у зівертах.

(Беккерель (Бк) одиниця активності нукліду в радіоактивному джерелі (у системі СІ).1Бк відповідає одному розпаду у секунду для любого радіонукліда.). Ці три поняття описують лише індивідуально отримані дози. Склавши індивідуальні ефективні еквівалентні дози, які отримані групою людей, отримують колективну ефективну еквівалентну дозу, яка вимірюється у людино - зівертах (люд - ЗВ, рос. варіант чел - Зв).

Найбільш поширені позасистемні одиниці і їх зв'язок із системою СІ: кюри (Ки, Си), одиниця активності ізотопу: 1Ки=3,700 х 1010 Бк; рад - одиниця поглиненої дози випромінювання: 1 рад = 0,01 Гр; бєр - одиниця еквівалентної дози: 1 бєр = 0,01 Зв.

Рентген (Р) позасистемна одиниця експозиційної дози рентгенівського і гамма - випромінювання. Експозиційна доза характеризує іонізацію у повітрі у полі джерела рентгенівського або гамма - випромінювання. Експозиційна доза дорівнює 1 Р, якщо спряжена з рентгенівським або гамма - випромінюванням корпускулярна емісія на 0,001293 г повітря утворює іони, які несуть заряд в одну електростатичну одиницю кількості електрику кожного знаку.

Бєр, біологічний еквівалент рентгена - доза любого виду іонізуючого випромінювання, яка має таку ж біологічну дію, що і доза рентгенівських або гамма - променів у 1Р.

Рівень вмісту радіоактивних ізотопів у організмі залежить від їх концентрації в навколишньому середовищі. Припустимий вміст радіоактивних речовин в організмі (тобто така кількість, за наявності якої утворюється доза на критичний орган, що перевищує ГДД) залежить від ступеня безпеки радіоактивних елементів у випадку потрапляння всередину і визначається їх радіотоксичністю.

Радіотоксичність - це властивість радіоактивних ізотопів спричинювати патологічні зміни у випадку потрапляння їх до організму. Радіотоксичність ізотопів залежить від низки моментів, основними з яких є:

1) вид радіоактивного перетворення;

2) середня енергія одного акту розпаду;

3) схема радіоактивного розпаду);

4) шляхи надходження радіоактивних речовин до організму;

5) розподіл в органах та системах;

6) час перебування радіонукліда в організмі;

7) тривалість надходження радіоактивних речовин до організму людини.

Основними шляхами надходження радіоактивних речовин до людського організму є: дихальні шляхи, кишково-шлунковий тракт і шкіра. Найнебезпечнішим вважається потрапляння радіоактивних ізотопів через верхні дихальні шляхи, звідки вони попадають у шлунок і в легені. Через неушкоджену шкіру резорбція в 200-300 разів менша, ніж через травний канал, і не відіграє суттєвої ролі, за винятком ізотопу водню - тритію, який легко потрапляє через шкіру.

Додаткове внутрішнє опромінення можливе у випадку надходження радіоактивних речовин під час споживання забруднених харчових продуктів. Іонізуюче випромінювання має високу біологічну активність. Залежно від дози опромінення та низки інших умов воно здатне негативно впливати на людину аж до її загибелі. Біологічна дія радіоактивного випромінювання полягає в ушкодженні; іонізації або збудженні молекул (у тому числі ДНК), загибелі клітин, виникненні мутацій.

Відзначають такі ефекти впливу іонізуючою радіації на організм людини: соматичні (гостра променева хвороба, хронічна променева хвороба, місцеві променеві ураження); сомато-стохатичні (злоякісні новоутворення, порушення розвитку плода, скорочення тривалості життя); генетичні (генні мутації, хромосомні аберації).

Доза опромінення до 0,25 Гр (25 рад) звичайно не спричинює значних відхилень у загальному статусі та крові. Доза 0,25-0,5 ГР (25-50 рад) може призвести до окремих відхилень у складі крові. Доза 0,5-1 Гр (50-100 рад) зумовлює нерізко виражені зміни в картині крові, порушення функції нервової системи. Пороговою дозою для гострого променевого ураження прийнято вважати одноразове опромінення дозою 1 Гр (100 рад). У випадку подальшого опромінення дозою 150 рад і більше ймовірною є можливість виникнення хронічної променевої хвороби, яка проявляється вегетосудинними порушеннями, функціональними змінами центральної нервової системи, токсичним ураженням печінки, зменшенням числа лейкоцитів до 2 тис/мм3 у крові, переродженням нейтрофільних гранулоцитів тощо.

Серйозну загрозу для здоров'я людини, яка перенесла гостру чи хронічну променеву хворобу, становлять віддалені наслідки променевого ураження. Вони можуть проявитися через 10-20 років після опромінення. До основних віддалених наслідків відносяться, зокрема, захворювання, що пов'язані зі змінами генетичного апарату (пошкоджуються хромосомний апарат, порушуються механізми ділення (мітозу), відбувається блокування процесів відновлення та диференціювання клітин тощо), злоякісні пухлини, захворювання крові, скорочення тривалості життя.

Згідно з рекомендаціями Міністерства по контролю за радіаційним забрудненням (1987 р.), для запобігання можливим вадам розвитку доза опромінення на все тіло не повинна перевищувати 50 Р, а на орган чи тканину - 500 Р. Іонізуюче випромінювання, яке діє на гонади в дозах 100-200 Р, впливає на ооцити і зумовлює тимчасову безплідність, а в дозі 400 Р - стійку безплідність. Що стосується небезпеки генетичного виродження людства (зокрема, на сучасному етапі), то можна сказати, що ризик народження хворої дитини через опромінення чи інший шкідливий вплив саме внаслідок мутації (природні або викликані штучно зміни спадкових особливостей організмів, які змінюють їх морфологічні і (або) фізіолого-поведінкові ознаки) не такий вже й великий. За даними експертів ООН (1977 р.), генетичні хвороби внаслідок опромінення в дозі 1 рад популяції в 1 млн новонароджених виникають у першому поколінні в 63 випадках, що складає 0,06% від загального числа генетичних хвороб у популяції. Однак для нащадків хворої дитини ризик успадкувати захворювання вже становить 50%.

Пошкоджуюча дія радіації на плід людини (тератогенний ефект) можлива, якщо дози опромінення перевищують 20-25 рад. Водночас, генетично значною, тобто такою, що здатна викликати патологічні зміни у хромосомному апараті плода, вважають дозу 10 рад.

5. Хімічні антропогенні фактори, які впливають на здоров'я людини

5.1 Вплив шкідливих хімічних речовин

Забруднені понаднормовими домішками недоброякісні харчові продукти можуть спричинювати харчові отруєння мікробного походження, різні інфекційні захворювання та гельмінтози. Хімічні речовини в організмі людини розносяться кров'ю і розподіляються в органах, тканинах і клітинах. Кількість хімічних речовин, що накопичуються в організмі, залежить від розподілу їх у тканинах і клітинах, мікроклімату, способу введення та експозиції, віку, статі та інших факторів. Завдяки опірності організму більшість хімічних речовин та їхніх метаболітів виводиться з калом, сечею, повітрям, яке видихається, з потом через шкіру та зі слиною і грудним молоком.

Токсичність хімічних речовин характеризують її абсолютно смертельною дозою - мінімальною дозою, за якої досліджувані тварини гинуть, а також середньою смертельною дозою, за якої гине 50 % їх. Смертельну дозу хімічної речовини виражають у міліграмах на один кілограм маси тіла. Сторонні речовини дуже небезпечні для організму дитини, коли фізіологічні захисні бар'єри ще недостатньо сформувалися, а також для жінок-годувальниць.

Хімічні речовини здатні накопичуватися в організмі й виявляти ефект сумації, коли до негативного впливу однієї речовини додається ефект дії іншої. Ці властивості характерні для багатьох речовин і залежать від їхніх хімічних та фізичних властивостей (розчинності у воді й жирах тощо). Хімічні речовини можуть депонуватися в печінці, мозку, надниркових залозах та інших органах. Органічні сполуки цинку, срібла та інших металів, що розчиняються в жирах, можуть уражати центральну нервову систему.

У процесі метаболізму токсичних речовин можуть утворюватися нові речовини, отруйна дія яких сильніша порівняно з речовинами, що надійшли в організм. Так, при введенні паратіону після альдрину утворюється параоксои, токсичність якого значно вища. Дія деяких фосфорорганічних сполук послаблюється, якщо попередньо в організм ввести фенобарбітал або хлорциклін.

Дія шкідливих речовин на організм людини може супроводжуватися інтоксикацією, що призводить до розвитку професійних захворювань (наприклад, при отруєнні промисловими отрутами), а також викликає деякі шкірні захворювання - екземи, дерматити (спричинюють мінеральні оливи, кам'яновугільні смоли, дьоготь тощо).

Усі хімічні речовини по - різному проявляють свій токсичний вплив на організм, згідно з яким вони поділяються на подразнювальні, припікаючі, шкірно - наривні, задушливі, снотворні, судомні та ін. Причому більшість з них незалежно від дози та шляху проникнення в організм має вибіркову токсичність, тобто здатність впливати на окремі клітини та структури тканини, не зачіпаючи при цьому інші, з якими вони перебувають у безпосередньому контакті.

Часто опосередкованою причиною інгаляційного походження можуть бути і токсичні речовини, які виробляються у результаті неконтрольованих хімічних реакцій під час промислових аварій, особливо - пожеж.

Застосування пестицидів і їх наслідки для здоров'я людини.

Назва пестициди походить від латинського слова pestis, що означає чума. Пестицидами у наш час називають велику групу речовин переважно штучного походження, які використовують для знищення чи великого пригнічення небажаних для людини видів рослин чи живих істот. Пестициди - це узагальнюючий термін, тому дуже поширені назви вужчих груп:

Інсектициди - створені для знищення шкідливих комах;

Гербіциди - використовують для пригнічення росту бур'янів на полях культурних рослин;

Нематоди - застосовують проти черв'яків із цієї групи;

Фунгіциди - антигрибкові речовини.

До числа отрутохімікатів відносять речовини, різні за своїм хімічним складом: фосфорорганічні сполук, хлорорганічні сполуки, ртутьорганічні, препарати, що містять мідь, біологічні препарати.

Хлороорганічні сполуки (ХОС). Найвідоміший пестицид цієї групи - інсектицид ДДТ (дихлородифенілтрихлорометилметан). Інсектицидні властивості ДДТ відкрив швейцарський хімік П. Мюллер (за це йому присуджено Нобелівську премію). В 1943 р. розпочалось масове виробництво ДДТ, одна мільйонна частка грама якого миттєво паралізувала комаху. До середини 60 - х років у світі вже було вироблено й розпилено по полях близько 1,5 млн. т цього препарату. Застосування ДДТ різко підвищило сільськогосподарське виробництво Латинської Америки та Південно-Східної Азії.

Однак уже в 50 - х роках з'явилися нові дані про те, що деякі комахи втратили сприйнятливість до ДДТ. Почали надходити відомості про загибель деяких видів комахоїдних птахів, бджіл і креветок, про зменшення ефективності опилення квіткових рослин. ДДТ у підвищених концентраціях стали виявляти в тканинах промислових риб, зокрема макрелі, споживання якої призводило до тяжких отруєнь людей. Підвищений уміст препарату виявляли в печінці пінгвінів і навіть у жіночому молоці. З'ясувалося, що ДДТ є хімічно стійкою сполукою з періодом природного напіврозпаду 49 років, він має здатність нагромаджуватися в ґрунті й воді. З ґрунту та з водою пестицид находив у ланцюги живлення. На кожному наступному трофічному рівні його концентрація збільшувалася в десятки, сотні й навіть тисячі разів. Потрапляючи в таких дозах до останнього консумента трофічного ланцюга - людини, ДДТ нагромаджувався в тканинах і спричиняв захворювання нервової системи, серця, печінки. Отже, ДДТ виявився токсичним довго існуючим пестицидом із вираженою кумулятивною дією. Через небезпечність для здоров'я людини цей пестицид було заборонено практично в усіх країнах світу, але навіть тепер уміст його в тканинах людини в середньому вдвоє перевищує ГДК.


Страница:  1   2   3 

Скачать работу можно здесь Скачать работу "Фактори, що негативно впливають на здоров'я людини" можно здесь
Сколько стоит?

Рекомендуем!

база знанийглобальная сеть рефератов