Ознаки життя при пораненнях, штучне дихання

Найпростіші тести на виявлення ознак життя. Оцінка стану кровообігу і дихання потерпілого. Перша допомога у випадках гострої судинної недостатності. Клінічна і біологічна смерть. Непрямий масаж серця і штучна вентиляція легенів, техніка виконання.

Рубрика Медицина
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 15.01.2011
Размер файла 112,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Найпростіші тести на виявлення ознак життя

Смерть потерпілого у багатьох випадках, коли немає явних ознак, може встановити тільки лікар. Тому всі ми зобов'язані подавати допомогу потерпілим у повному обсязі. Негайна допомога може принести успіх.

На питання, чи живий потерпілий, можна відповісти, якщо провести ряд нескладних тестів, спрямованих на оцінку стану кровообігу і дихання.

Рух крові судинами, як відомо, забезпечується скороченнями серця, що викликають пульсацію артерій та інших судин організму. Такт пульсації судин відповідає тактові скорочень серця, утворюючи загальний пульс, який можна визначити на великих магістральних судинах, що проходять близько до поверхні тіла. Такими судинами є сонна артерія, променева та стегнова. Найчастіше пульс вимірюють на променевій та сонній артеріях.

Пульс на променевій артерії визначається на зап'ястку біля основи великого пальця у заглибленні між двома кістками. Для цього потрібно покласти на це місце три пальці і злегка натиснути. Не слід визначати пульс великим пальцем, оскільки в ньому відчувається власна пульсація судин і можна легко сплутати власний пульс з пульсом потерпілого.

Гостра судинна недостатність має кілька різновидів (наприклад, колапс, запаморочення). Розвивається в результаті різкого падіння тонусу артеріальних судин.

Колапс характеризується різким падінням артеріального тиску, серцевої діяльності. При цьому відмічаються загальна слабкість, слабкий пульс, часте поверхове дихання, блідість шкірних покривів, холодний липкий піт, запаморочення.

Запаморочення виникає в результаті зменшення притоку крові до головного мозку і може бути першою ознакою хвороби серця і судин, емболії легеневої артерії. В осіб, які приймають препарати, що знижують артеріальний тиск, запаморочення може часто спостерігатися під час переходу з горизонтального у вертикальне положення.

Запаморочення, що виникло раптово, часто буває наслідком позаматкової вагітності чи шлунково-кишкової кровотечі. Однак у більшості людей запаморочення виникає з інших причин, якими можуть бути психічні травми, фізична втома, вагітність тощо. Наприклад, при перегріванні організму рефлекторно розширюються судини м'язів, що веде до відтоку крові від мозку і непритомності. Як правило, запаморочення виникає раптово, але інколи йому передують блідість, нудота, виділення поту, поява кіл перед очима, потемніння в очах, дзвін у вухах. Під час запаморочення пульс уповільнюється до 45--50 уд./хв. Як правило, тривалість запаморочення невелика -- 15--30 с, але інколи воно може тривати кілька хвилин.

Перша допомога у випадках гострої судинної недостатності полягає у наданні тілу горизонтального положення. Голову опускають нижче рівня тулуба, але слідкують за прохідністю дихальних шляхів. Одяг, що може здавлювати шию і грудну клітку, послаблюють. Ноги і руки краще підняти на 15--20 см. Це посилить приплив крові до мозку. Для збудження серцево-рухових центрів і дихання хворому дають понюхати нашатирного спирту. Потрібно протерти його обличчя холодною водою і покласти холодний компрес на голову. Важливим є забезпечення надходження свіжого повітря. Після того, як хворий прийшов до тями, його слід обережно і дуже повільно посадити. Пам'ятайте, що різкі рухи можуть спричинити повторне запаморочення.

Людям, здатним до частих запаморочень, не рекомендується приймати гарячі ванни. Жінкам не можна одягати еластичні пояси і корсети, що здавлюють тіло, зменшуючи відтік венозної крові від нижніх кінцівок.

Тяжким випадком порушення кровообігу мозку є інсульт, або апоплексичний удар. Він являє собою крововилив у мозок внаслідок розриву судини чи закупорки судини згустком крові. Причиною інсульту може бути гіпертонічна хвороба, склероз судин мозку, психічні травми. Залежно від величини крововиливу може настати повна і неповна нерухомість однієї частини тіла, втрата мови, непритомність.

Хворого насамперед потрібно зручно вкласти у ліжко, забезпечити надходження свіжого повітря. Голову слід обкласти пузирями з льодом, а до ніг покласти грілки. Необхідний повний спокій. Якщо хворий може ковтати, йому дають випити екстракту валеріани, а також препарати, що знижують артеріальний тиск. Необхідно постійно слідкувати за диханням і пульсом хворого. Переправляти його в стаціонар слід дуже обережно.

Також небезпечним явищем порушення кровообігу є гіпертонічна хвороба -- хронічне підвищення артеріального тиску, яке виникає з багатьох причин, головною з яких є атеросклероз судин. Часто таке захворювання переростає у гіпертонічну кризу, що може закінчитися серцевим нападом. Ознаки гіпертонічної кризи: поява синюшного відтінку на губах, задишка, потемніння в очах, прискорений пульс. Підтверджує діагноз вимірювання артеріального тиску за допомогою тонометра.

Хворому необхідне свіже повітря та препарати, що знижують тиск. їх, як правило, виписує лікар. У разі дуже тяжкого стану, що супроводжується болем у серці, хворому необхідно дати 30--40 крапель корвалолу.

Пульс на сонній артерії знаходиться у заглибленні нижче щелепної кістки, праворуч чи ліворуч від гортані. Його визначають так само трьома пальцями.

Роботу серця можна перевірити також прикладанням вуха до лівої половини грудей трохи нижче від соска.

Дихання можна перевірити кількома способами. По-перше -- це ритмічне підняття та опускання грудної клітки. У випадку, коли дихання поверхове і не супроводжується значним розширенням грудної клітки, його можна виявити за допомогою пір'їнки чи шматочка вати, який треба піднести до рота чи ніздрів. Про наявність самостійного дихання також вказує запотівання дзеркальця, піднесеного до ротового отвору.

У живої людини спостерігається реакція зіниць на світло. Якщо відкрити повіки і освітити електричною лампою чи сірником (не підносьте близько!), зіниці звужуються. Вдень цю реакцію можна перевірити таким чином: відкрити повіки і прикрити очі потерпілого долонею, а потім швидко забрати її - скорочення зіниць неодмінно свідчить, що людина жива. Але слід пам'ятати, що у разі глибокого запаморочення реакція на світло може бути відсутня або слабко виражена.

Смерть має два етапи (фази). Це так звана клінічна смерть і біологічна смерть.

Клінічна смерть триває близько 5--7 хв і виникає через припинення циркуляції крові, що несе кисень і поживні речовини судинам головного мозку. Але незворотних змін ще не відбулося, оскільки клітини мозку живляться, використовуючи внутрішні резерви. Якщо в цей період відновити кровообіг і дихання, то загибелі клітин мозку можна уникнути.

У разі, коли після зупинки серця минає більше часу, нервові клітини кори великих півкуль починають швидко гинути. Якщо кровообіг відновлено у період до 10 хв, людину ще можна врятувати, але є вірогідність, що вона залишиться інвалідом. Коли за цей час реанімація не дає результатів, настає біологічна смерть.

Біологічна смерть характеризується наявністю абсолютних ознак смерті. Такими ознаками є каламутна рогівка ока, яка швидко висихає. Якщо стиснути око з боків пальцями, то розширена колоподібна зіниця набуває вигляду щілини, що нагадує котяче око. Через деякий час кров під власною масою перетікає у тканини, що лежать нижче, утворюючи трупні плями. У людини, яка лежить на спині, вони спочатку з'являються на лопатках та сідницях.

Через 2--4 год після смерті починається трупне задубіння. Воно зумовлене напруженням усіх м'язів тіла в результаті біохімічних процесів розкладу. У цьому стані тілу неможливо надати іншого положення.

Отже, якщо немає впевненості, що наступили абсолютні ознаки смерті, слід негайно вжити заходів щодо реанімації потерпілого.

Непрямий масаж серця і штучна вентиляція легенів

Суть штучної вентиляції легенів (штучного дихання) полягає у примусовому введенні повітря в легені. Вона застосовується у випадках зупинки дихання, а також за наявності неправильного чи майже непомітного дихання. Найефективніше цей прийом проводити за допомогою спеціальних апаратів для штучного дихання (типу РПА-1) чи 8-подібної трубки для введення у гортань. У разі відсутності таких пристроїв штучну вентиляцію легенів проводять різними способами. Найкращим з них є спосіб «з рота в рот», оскільки у цьому випадку в легені потерпілого потрапляє близько 1,5 л повітря, що дорівнює об'єму одного глибокого вдиху.

Перш ніж приступити до процедури вдування повітря, слід покласти потерпілого на спину і перевірити прохідність дихальних шляхів, що є основною умовою для ефективного штучного дихання. Голову максимально відводять назад. Якщо щелепи стиснуті, слід натиснути на підборіддя і відкрити рот. Потім за допомогою серветки очистити рот потерпілого від слини, слизу чи блювотних мас; на ротовий отвір покласти серветку і затиснути пальцями ніс. Далі слід зробити глибокий вдих, прикласти свої губи до губів потерпілого, створивши герметичність, і з силою вдути повітря.

Щоразу необхідно вдувати таку порцію повітря, яка викликала б максимально повне розширення легенів, що можна спостерігати за рухом грудної клітки. Невеликі порції повітря не дають ефекту. Повітря вдувають ритмічно 16--18 раз на хвилину до появи у потерпілого власного дихання.

Якщо у потерпілого є переломи щелеп чи складні поранення ротової порожнини, штучне дихання можна проводити методом «з рота в ніс», при цьому рот потерпілого повинен бути закритий, а проводиться через ніс.

У разі численних ушкоджень голови, обличчя, коли зазначеними способами провести вентиляцію легенів неможливо, застосовують метод Сільвестра. Він менш ефективний, але також дає позитивні результати.

Якщо штучне дихання проводиться методом Сільвестра, потерпілий лежить на спині, а реаніматор стоїть на колінах у головах. Слід взяти руки потерпілого за передпліччя і різко підняти їх угору, далі повільно відвести назад за себе і розвести у сторони. Так відбувається вдих, при цьому грудна клітка розтягується. Потім передпліччя потерпілого кладуть на нижню частину грудної клітки і стискують її. Відбувається видих.

Існує також ще один прийом -- прийом Калістова, який ще менш ефективний, але у деяких випадках під час численних уражень всього тіла, що супроводжуються переломами щелеп, верхніх кінцівок тощо може дати позитивний результат.

Потерпілого вкладають на живіт, голову повертають набік і підкладають під неї одяг. Далі беруть потерпілого за плечі чи ключиці, піднімають верхню частину тулуба на 10 см і опускають. Під час підняття тулуба відбувається вдих наслідок розтягування грудної клітки, під час опускання -- видих внаслідок її здавлювання. Для зручності підняття тулуба можна використати зв'язані пояси, пропущені під пахвами.

Під час раптового припинення серцевої діяльності, основною ознакою якого є відсутність пульсу, застосовують непрямий масаж серця.

Мал. 34. Непрямий масаж серця.

ознака життя кровообіг штучне дихання

Потерпілого кладуть на тверду поверхню, а реаніматор стає з лівого від нього боку. Свої долоні він кладе одну на одну на ділянку нижньої третини груднини потерпілого. Енергійними попітовхами 50--60 раз на хвилину натискує на грудну клітку. Після кожного поштовху руки повністю розслаблює, щоб дати можливість грудній клітці розправитися. Передня стінка грудної клітки повинна зміщуватися на глибину не менш ніж 3--4 см.

Непрямий масаж серця краще проводити одночасно зі штучним диханням. У цьому випадку допомогу потерпілому повинні подавати дві, а краще -- три людини. Одна робить штучну вентиляцію методом «з рота в рот», друга -- непрямий масаж серця, а третя, перебуваючи праворуч, підтримує голову потерпілого і повинна бути готовою змінити когось з перших двох, щоб процес реанімації не припинявся і тривав необхідний проміжок часу.

Під час вдування повітря натискувати на грудну клітку не можна. Ці засоби застосовують поперемінно. Після кожного вдування повинно бути 4--5 поштовхів.

Проводячи непрямий масаж серця літнім людям, слід пам'ятати, що кістки у них мало еластичні, тому слід діяти обережно, щоб не зламати ребра.

Дітям непрямий масаж серця проводять не долонями, а пальцями. Такий масаж протипоказаний у разі поранень грудної клітки і серця, пневмотораксу.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Штучне дихання, його види та застосування. Закритий масаж серця. Перша допомога при отруєнні шкідливими газами у шахті. Загальні відомості про рани, перемоли та надання першої допомоги. Способи зупинки кровотеч. Накладання пов'язок. Допомога при ударах.

    учебное пособие [5,8 M], добавлен 09.03.2016

  • Анатомо-фізіологічні особливості органів кровообігу і серцево-судинної системи, природжені вади серця. Хвороби органів дихання, регіональний кровообіг, коронарне кровопостачання. Місцева регуляція легеневого кровотоку, мозковий та нирковий кровообіг.

    курсовая работа [37,9 K], добавлен 22.12.2009

  • Невідкладна допомога при гострих порушеннях дихання і раптовій зупинці серця. Кровотечі, перелами, струси, забиття головного мозку. Відрив кінцівок, тривале роздавлювання м'яких тканин. Проникаюче поранення грудної клітини. Опіки, відмороження, отруєння.

    методичка [52,8 K], добавлен 11.01.2010

  • Загальна характеристика системи дихання. Основні етапи дихання. Біомеханіка вдиху і видиху. Еластична тяга легень, негативний внутрішньоплевральний тиск. Зовнішнє дихання. Показники зовнішнього дихання. Дифузія газів у легенях. Транспорт кисню кров’ю.

    методичка [906,3 K], добавлен 15.03.2008

  • Дорсальна дихальна група нейронів, їх основні функції. Рефлекторна регуляція дихання. Функціональні проби із затримкою дихання, методика їх виконання та показники. Обмін речовин (метаболізм) та джерела енергії. Терморегуляція і температурний гомеостаз.

    лекция [30,1 K], добавлен 17.10.2014

  • Загальна характеристика та клінічна картина гострої та хронічної пневмонії, емфіземи та раку легень, плевриту, пневмотораксу та дихальної недостатності. Передумови виникнення даних захворювань, методика їх діагностування та призначення курсу лікування.

    реферат [18,1 K], добавлен 21.11.2009

  • Дослідження функції зовнішнього дихання у практиці спорту. Інформаційна характеристика етапів транспортування кисню із атмосферного повітря до тканин організму. Артеріалізація крові у легенях. Проби оцінки функціонального стану респіраторної системи.

    реферат [37,5 K], добавлен 18.11.2009

  • Поняття про рани, їх класифікація. Перша допомога при пораненнях. Методи накладання пов’язок. Пакет перев'язувальний індивідуальний. Накладання пов'язок на голову і груди. Накладання пов'язок на живіт, верхні та нижні кінцівки, на плечовий суглоб.

    учебное пособие [18,7 K], добавлен 17.02.2009

  • Захворювання серцево-судинної системи. Хвороби серця, артерій, вен: інфаркт міокарда, аритмія, пороки серця, атеросклероз, інсульт, варикоз, тромбофлебіт. Причини, клінічна симтоматика, лікування і профiлактика. Вплив способу життя на здоров'я людини.

    презентация [383,5 K], добавлен 24.05.2016

  • Поняття про артеріальну гіпо- та гіпертензію, причини та ознаки гіпертонічної хвороби та атеросклерозу. Гостра та хронічна ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда. Основні вади серця, гостра та хронічна недостатність кровообігу, тампонада серця.

    реферат [41,0 K], добавлен 21.11.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.