Отже, при визначенні ціни, прогнозі її подальшої зміни, її коректуванні підприємству дуже важливо не тільки не прогадати, але і не завищити ціну, що може прямим образом відбитися на попиті і відношенні до фірми покупців. Тому маркетологи аналізують усі зміни і розробляють стратегії для встановлення і коректування цін, що сприяють підвищенню прибутковості й ефективності.

Збутова політика підприємства. Система збуту товару - одна з найважливіших у маркетинговій політиці підприємства. У збутовій політиці маркетологи торкаються питання вибору найбільш оптимального каналу збуту, методу збуту товару, при ефективному використанні якого безсумнівно збільшиться прибуток компанії.

Методи збуту товарів. Довжина каналу збуту - це число учасників збутового процесу, тобто число посередників у всьому збутовому ланцюжку. Розрізняють кілька рівнів довжини, найпростіші з яких наступні: виробник - роздрібний продавець - споживач і виробник - оптовий продавець - роздрібний продавець - споживач. Сюди включається поняття оптового методу збуту. Досліджуване підприємство використовує другий вид канал збуту

Ширина каналу збуту - це кількість незалежних об'єктів збутового процесу у визначеній його стадії, наприклад кількість оптових продавців товару.

Оптовий метод збуту товару. Оптова торгівля охоплює власне кажучи всю сукупність товарних ресурсів, що є як засобами виробництва, так і предметами споживання. Як правило, при оптовій торгівлі товар закуповується великими партіями. Закупівлі оптом здійснюють посередницькі організації з метою наступного перепродажу низовим оптовим організаціям, підприємствам роздрібної торгівлі. У більшість випадків оптова торгівля не зв'язана з реалізацією продукції конкретним кінцевим споживачам, тобто вона дозволяє виготовлювачам за допомогою посередників збувати товари з мінімальними безпосередніми контактами зі споживачами. На товарному ринку оптова ціна являє собою активну частину сфери обігу. Саме оптовою торгівлею займається ТзОВ «ПІВНІЧ-ЦЕНТР, ЛТД ».

Реклама. Реклама - будь-яка оплачувана форма не персональної презентації і просування ідей, товарів і послуг, здійснювана конкретним замовником. У рамках маркетингу реклама повинна: - підготувати ринок (споживача) до сприйняття нового товару; - підтримувати попит на високому рівні на стадії масового виробництва товару; - сприяти розширенню ринку збуту. Хоча витрати на рекламу значні, витрати ці цілком оправдовуються. По-перше, відпущені на рекламу засоби включаються в калькуляцію ціни товару, і продаж їх відповідної кількості компенсує витрати. По-друге, без реклами торгівля, як правило, йде в'януло, приносить збитки, що нерідко багаторазово перевершують витрати на рекламу. Як показує міжнародна практика, рекламні витрати складають у середньому 1,5-2,5% вартості реалізованих товарів виробничого призначення і 5-15% по товарах побутового призначення. Виділяють наступні види реклами: інформативна, спонукальна (може ставати порівняльною) і реклама-нагадування.

Інформативна реклама використовується для інформування споживачів про нові продукти з метою створення первісного попиту.

Спонукальна реклама використовується для створенні в обраного сегмента споживачів попиту на якийсь продукт шляхом впевнення споживачів, що рекламований продукт є найкращим у рамках наявних у них засобів.

Порівняльна реклама здійснює пряме чи непряме порівняння визначеної марки продукту з іншими марками. Наприклад, у рекламі підкреслюються достоїнства даного виду зубної пасти.

Реклама-нагадування нагадує споживачам про існуючі продукти. ТзОВ «ПІВНІЧ-ЦЕНТР, ЛТД » використовує саме цей вид реклами (для іншого виду реклами просто немає потреби, так як товар загальновідомий).

Стимулювання збуту. Стимулювання збуту - це короткострокові заохочувальні міри, що сприяють збуту продукції і послуг. Якщо реклама призиває: "Купіть наш продукт", то стимулювання збуту засноване на заклику: "Купіть його зараз". Використовуються наступні основні методи:

1. надання зразків для іспитів;

2. використання купонів;

3. повернення частини ціни чи торгова знижка;

4. пакетні продажі за зниженими цінами;

5. премії; сувеніри з рекламою;

6. заохочення постійної клієнтури;

7. Дисконтні картки і т.п.

ТзОВ «ПІВНІЧ-ЦЕНТР, ЛТД » застосовує в основному 3, 4, 6 та 7 методи стимулювання збуту. Отже, можна зробити висновок, що без знання техніки просування сучасній фірмі неможливо вижити.

2.4 Огляд алкоголю України

В 2014 році місткість внутрішнього ринку алкогольної продукції в порівнянні з 2013м не змінилася і склала 50 млн. декалітрів (дав). При цьому споживач віддавав перевагу вже якіснішим і дорожчим напоям. Так, наприклад, в 2013м сегменту горілки преміум-класса виріс в два рази. Збільшився попит і на інші недешеві напої: коньяк, провина, шампанське. Зокрема, в 2013. Для виробників попередній рік був успішним, проте на українському ринку з'явилися певні проблеми. Так, в 2013частки “сірого” імпорту досягла 20% (у 2012вона складала близько 11%). Учасники ринку і експерти з СОВАТ (Союз оптовиків і виробників алкоголю і тютюну) пояснюють це появою нелегального спирту і погіршенням митного контролю в країні. Вітчизняні виробники стверджують, що наплив “сірого” імпорту не відіб'ється на їх виробничих потужностях. Проте дистриб'ютори недолічуються прибутків від легального продажу алкогольної продукції. Експерти і учасники ринку повідомляють, що в нинішньому році збережеться та ж тенденція українці купуватимуть дорожчий алкоголь і вживатимуть менше горілки. Виробники заявляють, що зі вступом України у євро союз акцизний збір збільшиться, і це відіб'ється на їх ціновій політиці ѕ за деякими підрахунками алкогольна продукція подорожчає на 20%. Проте для українських виробників відкриються ринки збуту в Європі.

Національна гордість горілка

Алкогольний бізнес завжди був одним з найбільш прибуткових (рентабельність може перевищувати 100%). За оцінками керівника консалтингового агентства Pro-Consalting Олександра Соколова, для горілки нижнього цінового сегменту націнка виробника складає 15-20%, середнього 40-50%, преміального 50-100%. Щорічно українці випивають 350-400 млн. літрів алкоголю, що забезпечує водочникам понад два мільярди доларів доходу. Вже не перший рік лідерами вітчизняного горілчаного ринку залишаються всі ті ж гравці. Торговий дім “Мегаполіс” ЛВЗ “Хортиця”, Nemiroff і “Союз-віктан” контролюють майже 60% загальних продажів алкогольної продукції. У Україні горілку розливають близько 40 компаній, більшість з яких працює на локальному рівні в регіонах. Проте падаючий споживчий попит на горілку може значно відбитися на її виробництві. Минулого року споживання горілки зменшилося на 1-2%. За прогнозами самих виробників, ця тенденція продовжиться. Начальник по зв'язках з громадськістю компанії “Союз-віктан” Сергій Блажко повідомляє, що з часом споживання горілки в нашій країні прийде до середньоєвропейського рівня 0,5 л в рік на людину. Проте це перспектива декількох десятиліть. А ось попит на вина буде рости, і до середньоєвропейського рівня 23,5 л в рік ми прийдемо значно раніше. “Приходить нове покоління, а з ним і нова культура споживання алкоголю”, пояснює Сергій Блажко.

Проте така невтішна тенденція на вітчизняному ринку водочников не лякає. Завдяки експортній політиці вони зможуть не тільки відшкодовувати втрати в країні, але і нарощувати виробничі потужності за рахунок розширення ринків збуту. Саме тому минулого року водочникі підвищили об'єм виробництва на п'ять відсотків. В першому півріччі 2013го об'ємів продажів алкогольних напоїв в секторі HoReCа (від англ. Hotel-Restaurant-Cafe/Catering/Casino) збільшилися в грошовому виразі на 10%. В першу чергу через цей канал реалізуються елітні напої. Зростання продажів дорогої алкогольної продукції пояснюється розвитком культури вживання спиртного в барах і кафе. І ця тенденція з часом розвиватиметься. Цього року в два рази виріс відсоток споживання горілки преміум-сегмента вартістю 50.1 гривень за пляшку. Виробники пояснюють це збільшенням доходів населення і бажанням споживати якісніший і статусний продукт. Проте директор компанії “Баядера-імпорт” Сергій Купцов вважає: “Раніше через митну територію України в значних розмірах поставляли як сірий, так і чорний імпорт. Зараз ввезення в основному проходить офіційно, у тому числі і горілки класу преміум, що привело до банального “обілення” продукту”. Проте успіх на вітчизняному ринку імпорту горілки “Російський стандарт” показав, що продукція високої цінової категорії затребувана, причому темпи зростання преміум-сегмента зараз випереджають інші сегменти. Цей чинник врахували українські виробники, і на ринку стали з'являтися місцеві бренди горілки преміум-класса. Проте традиційно самим затребуваним залишається середній ціновий сегмент (14-18 гривень за пляшку об'ємом 0,5 л) і попит на нього продовжує рости. Наприклад, якщо в жовтні-листопаді 2012 року частка цієї продукції в загальному споживанні складала 33,6%, то в 2007м вона збільшилася на 16,6% і склала 50,2%. На думку директора СОВАТ Володимира Демчака, зростання середнього цінового сегменту можливе за рахунок дешевої алкогольної продукції, об'єм якої на сьогоднішній день складає 40%. В 2012м сірий спирт привів до збільшення кількості сірої горілки на внутрішньому ринку. Тенденція, що намітилася з 2011 року, до легалізації ринку в середині 2013го була зломлена тіньова складова алкогольної продукції України досягла 20%. Проте в Росії ситуація ще більш гірша ѕ тіньовий ринок РФ складає 50%. Збільшення кількості сірої горілки на вітчизняному ринку пояснюється тим, що деякі виробники шукають тіньові схеми, щоб піти від сплати податків. Наплив сірого продукту не радує компанії-дістрібутори.

Наприклад, в “Баядере-імпорт” не долічилися продажів, а держскарбниця недоотримала платежів і акцизних зборів. Багато контрабандної продукції було виявлено літом 2013 року в Криму і Одесі. Та все ж вітчизняні водочникі настроєні оптимістично. Майже кожен крупний виробник сорокаградусного напою розраховує збільшити свої виробничі потужності. Так, компанія Nemiroff в нинішньому році має намір наростити виробництво на 20%, Союз-віктан ѕ на 15%, а торгова марка (ТМ) “Хортиця” для підвищення об'ємів виробництва в 2008м збирається побудувати завод в Санкт-Петербурзі. Ще більша експансія ТМ “Хортиця” на російський ринок цілком логічна. Адже її експорт приносить українським водочникам чималі доходи. За 11 місяців 2013 року наші виробники експортували майже 7,982,488 млн. дав, що на 9% більше, ніж минулого року. При цьому найбільш охоче українську горілку купують росіяни (77,7%). А ось відсоток горілки, що імпортується, не так вже великий. За словами Володимира Демчака, за минулий рік об'єм імпорту сорокаградусною виріс лише на один відсоток. Такий низький показник можна пояснити тим, що споживач віддає перевагу вітчизняної продукцію. Адже українська горілка добре себе зарекомендувала не тільки на внутрішньому, але і на світовому ринку. Продукція найбільших гравців горілчаного ринку України продається в 50 країнах світу. маркетинговий позиціонування збут реклама

Коньячникі ростуть

Для виробників коньячної продукції минулий рік був успішним ѕ зростання їх виробничих потужностей склало 28%. Якщо в 2012_м вітчизняні підприємства випустили 2,763 тис. дав коньяку, то в 2014_м цей показник піднявся до 3,547 тис. дав. Володимир Демчак пояснює цю тенденцію тим, що споживач все більше віддає перевагу смаковим напоям. “Ринок коньяку в Україні - один з що найдинамічніше розвиваються. Останні чотири роки темпи його приросту складали в середньому двадцять відсотків. Виключенням став 2006 й із зростанням в п'ятнадцять відсотків, але вже наступного року ситуація вирівнялася. Це пов'язано з підвищенням рівня життя населення і культури споживання, підвищенням світового рівня споживання коньяку, а також розвитком маркетингової активності гравців ринку”, - говорить директор по маркетингу ЗАТ “ЗМВК “Коктебель”" Наталія Ворожейкина. При цьому 68% від загального об'єму виробництва коньяку в Україні забезпечують п'ять вітчизняних виробників. Конкуренція за лідерські позиції на ринку розгорається між двома найкрупнішими гравцями АПФ “Таврія” (входить до складу Першого національного виноробницького холдингу ПНВХ) і ЗАТ “Одеський коньячний завод” (ОКЗ). Головною тенденцією минулого року стало увелічєїе об'єму коньяків високої цінової категорії (40-80 гривень за пляшку), продажі яких піднялися в 1,5-3 рази і продовжують підвищуватися. Розвиток цього сегменту експерти пояснюють не тільки зростанням доходів населення, але тим, що все частіше споживачі вибирають якісніший продукт. Проте елітний ціновий сегмент в основному заповнений імпортною продукцією, кількість якої за останній рік збільшилася овдовіле. Найбільші постачання коньяку за 11 місяців 2007%го були з Молдавії (36%), Грузії (29%) і Вірменії (15%). Також для імпорту коньяку характерне укрупнення ринку: дрібні імпортери йдуть, а великі нарощують об'єми постачань. Наприклад, ТОВ “Орландо” збирається збільшити об'єми власного імпорту коньяку майже в два рази в порівнянні з минулим роком. Проте, за оцінкою експертів, імпорт алкогольної продукції не представляє загрозу для вітчизняних виробників. У Україні частка ввізного алкоголю ні в одному сегменті ринку не домінує. “Відсоток імпорту вин і коньяку в Україні складає всього п'ятнадцять-вісімнадцять відсотків. А в країнах з розвиненою виноробницькою галуззю він вищий”, говорить Володимир Демчак. В середньому і ніжнем цінових сегментах лідирують не іноземні, а українські коньячникі.

При цьому, за даними аналітичної служби ПНВХ, самим ємким залишається нижній ціновий сегмент (25(40 гривень за пляшку), частка якого складає 38% в натуральному виразі і 33% ѕ у грошовому. Саме у цій ціновій категорії на ринок виходить безліч нових торгових марок. Минулого року українським виробникам вдалося збільшити об'єм продажів своєї продукції не тільки на внутрішньому, але і на зовнішньому ринку. Експорт вітчизняного коньяку за 11 місяців виріс на 16%. При цьому 31% коньяку на зарубіжних ринках реалізує АПФ “Таврія”. “Наступного року ми маємо намір збільшити частку експортних продажів коньяків ALeXX і “Таврія”, а також вийти на ринки Казахстану, Іспанії і США” ѕ повідомляє керівник категорії “Коньяк” ПНВХ Роман Мойсеєвий. Збільшення об'ємів експорту можливе не тільки за допомогою виходу на нові ринки, але і за рахунок зростання потужностей виробництва. Наприклад, ОКЗ на будівництво нового цеху витримки коньячних спиртів і розширення сировинної бази виділив 90 млн. гривень. А завод марочних вин і коньяків “Коктебель” на реконструкцію коньячного виробництва збирається витратити два мільйони євро. Не відстає і ПНВХ. Проте точні об'єми фінансових вливань в модернізацію устаткування невідомі. “Цього року ключовою тенденцією для ПНВХ стане залучення інвестицій в розвиток категорій “Вино” і “Коньяк”. Зокрема, великі засоби будуть направлені на модернізацію виробничих потужностей холдингу. Багато проектів, реалізованих в 2014 році, дозволять значно збільшити об'єми продукції, що випускається, а також розширити асортимент і поліпшити його якість”, говорить Роман Мойсеєвий.

Застійне вино

Декілька гірше йдуть справи на українському ринку вина . База вітчизняного виноробства продовжує стрімко скорочуватися, темпи старіння і розкорчовування лози перевищують темпи посадки, внаслідок чого площі виноградників за останні десять років в Україні значно зменшилися. Сьогодні загальна площа угідь складає близько 40 тис. га. Тому минулого року значного зростання на винному ринку не було. Так, об'єм виробництва виноградного вина виріс на 13%, а ігристого скоротився на 2%. Зменшення виробництва можна пояснити не тільки занепадом галузі, але і зниженням інтересу споживача до вітчизняного вина. Так, згідно дослідженням компанії TNS MMI, в 20071м зменшилася кількість споживання вина порівняно з аналогічними періодами попереднього року. Якщо в першому, другому і третьому кварталах 20062го споживання складало 59,7%, 52,7% і 53,8%, то в 20072м ці показники знизилися до 55,8%, 52,0% і 51,9% відповідно. Експерти пояснюють це тим, що із-за шуму навколо “порошкового вина” попит виріс на пиво і шампанське. “Із-за збільшення вартості віноматеріалов і послуг роздрібної мережі подорожчала і сама продукція”, вважає керівник категорії “Вино” ПНВХ Василь Вовчук. Тому українським виробникам доводиться шукати ринки для реалізації своєї продукції за кордоном. Зростання об'єму експорту ігристих вин за 11 місяців минулого року виросло на 56%, велику частину яких продали росіянам (57,2%) і німцям (27,3%). А одному з найбільших підприємств в Східній Європі по виробництву ігристих вин Артемівському заводу шампанських вин (ЗШВ) Artyomovsk Winery вдалося збільшити об'єм експорту на 34% за рахунок “розширення географії свого товару”. У листопаді 20075го це підприємство здійснило перше постачання шампанських вин на територію Хорватії. У великій кількості їх завозять і до України. Зростання об'ємів імпорту напою за 11 місяців 20076го виросло на 133%. Лідерами по імпорту цієї продукції є Молдавія (56,2%) і Італія (20,1%). Об'єми імпорту виноградного вина декілька нижче минулого року він піднявся всього на 28%.

До України імпортуються вина в основному середнього і елітного цінових сегментів. За даними ПНВХ найбільш затребувана продукція нижньої цінової категорії (15-20 гривень за пляшку). Минулого року об'єми виробництва шампанського виросли на 20%. А лідерами на цьому ринку є Артемівські ЗШВ Artyomovsk Winery, ЗШВ “Нове Світло” і ЗАТ “Київський завод шампанських вин “Столичный”". Об'єм виробництва цього напою збільшувався за рахунок експорту ѕ вітчизняне шампанське має попит в країнах СНД. Проте виробники вина розуміють, що зростання прибули без нововведень неможливий. Так, ЗАТ “Столичний” на збільшення потужностей по розліву пляшок (до 12 тис. штук в годину) розраховує вкласти півтора мільйони євро. А ПНВХ збирається запустити на ринок дві нові колекції вина в рамках торгової марки INKERMAN. Володимир Демчак прогнозує скорочення виробництва українського коньяку на третину. “Залишається сподіватися на людський чинник і на те, що нашим фахівцям вдасться знайти вихід. У такому злучаємо об'єм виробництва коньяку цього року може вирости до чотирьох-п'яти мільйонів дав”, вважає експерт. На думку Наталії Ворожейкиной, в нинішньому році ринок коньяку зменшить темпи зростання: “Не дивлячись на те що рівень життя споживачів підвищується, і вони частіші, ніж, наприклад, п'ять років тому, вживають коньяк, все-таки більш традиційним напоєм для українців залишається горілка. Крім того, такі чинники, як дефіцит сировини і підвищення ставок акцизів, також не сприятимуть збільшенню виробництва коньяку”. Труднощі чекають і українських виробників вин і шампанського. Проблеми викликані подорожчанням віноматеріалов і приходом іноземних виробників на внутрішній ринок. Наприклад, в 2015році прогнозується зростання імпорту в сегменті масс-маркета на 40%. “Цього року у споживачів з'явиться можливість широкого вибору, і порівняння будуть не на користь українських вин” ѕ відзначає Вовчук. Ще однією з ключових тенденцій 2015го стане активізація боротьби за частку ринку усередині першої десятки виробників. При цьому основними донорами приросту об'ємів лідируючих брендів стануть всі ті ж торгові марки. Проте Василь Вовчук сподівається, що зростання виробництва українського вина в 2015м складе 5-7%. Швидше за все, цього вдасться досягти за рахунок збільшення продажів в країнах СНД. В той же час вітчизняним водочникам нічого побоюватися. Вони добре себе позиціонують не тільки в Україні, але і в світі. З десяти найкрупніших світових алкогольних виробників п'ять українські. І цього року компанії по виробництву горілки збираються наростити свої потужності на 15-20% за рахунок зростання експорту. “. Для нас відкриваються нові ринки збуту. А конкурентів ми не боїмося”, пояснює прес-секретар компанії Nemiroff Тагир Імангулов. Крім того, водочникі планують активно розвивати елітний ціновий сегмент, який найшвидше окупається і приносить великі прибутки.

Рейтинг алкогольних напоїв в Україні

Як тільки людство не ухитрялося у виготовленні алкогольних напоїв, чого тільки не придумало! Але в кожній країні є свій коханий … НЕслабо-алкогольний напій. Що стосується України, то опит громадської думки показує, що наші люди віддають перевагу простим і традиційним для цих місць горілку і вино.

Ще весною 2011 року компанією Taylor Nelson Sofres (TNS) були проведені дослідження споживчого середовища міст України на предмет пристрасті до лікероводочним і інших алкогольних виробів. Всього в процесі дослідження опитано 3703 людини, що проживають в 67 містах України з населенням 50 тис. і більш за жителів. Найбільшу кількість споживчих голосів отримала, як і слід було чекати, горілка. Таку віддають перевазі 62,4% опитаних. Якщо перенести цей показник на всю країну, виходить неслабка «аудиторія» - 9,93 млн. чоловік, або більш ніж п'ята частина населення України.

Друге місце по кількості прихильників займає шампанське - за нього голоси віддали 57,6% опитаних, за якими коштує 9,16 млн. громадян. Третє місце за коньяком і бренді - 28,7% респондентів відповіли за 4,65 млн. чоловік. Більш ніж двократний розрив між аудиторією споживачів коньяків і горілки пояснюється тим, що найординарніший коньяк удвічі дорожчий за звичайну ж горілку. Та і культура споживання коньяків в Україні все ще у стадії формування.

Вермут - густе кріплене вино, зазвичай з додаванням екстракту трав - хоч і дешевше, коньяків, але по кількості прихильників поступається їм. Річ у тому, що сам напій достатньо нетрадиційний для України і є скоріше основою для коктейлів, чим готовим продуктом (з цієї причини вермути виділяють в окрему нішу ринку вин). А в чистому вигляді вермути п'ють небагато. Сьогодні найбільш відомими вермутами у нас є нові марки «Льовада», Salute, стариє-добриє Chinzano, Martini і «Букет Молдавії». Але взагалі-то замало в Україні любителів змішувати коктейлі (особливо в холодну пору року).

По частоті споживання в Україні також лідирує горілка. Частіше за один раз в тиждень її приймають всередину 9,2% любителів «білої» (у «перерахунку» на всю Україну - близько 910 тисяч чоловік). Щонеділі горілку п'ють 12,5% (1,2 млн.), 2-3 рази на місяць - кожен четвертий - 25,8% (2,58 млн.), раз на місяць - 17% (1,68 млн.), рідше за один раз на місяць - 35,6% (3,53 млн. чоловік).

З винами декілька інша картина. Частіше за один раз в тиждень їх п'ють 4% опитаних споживачів (0,37 млн. жителів України), щонеділі - 6,7% (0,62 млн.), кілька разів в місяць - 28,6% (майже 2,62 млн.), рідше за один раз на місяць - 40,3% (3,69 млн. чоловік). Про щотижневе споживання коньяку і бренді в Україні заявляють мало. Кілька разів в місяць його куштують 13,3% опитаних, щомісячно - 14,9%, рідше за один раз на місяць - 71,8% респондентів.

Заллємося…

За 11 місяців 2013 року об'єм виробництва горілки і лікеро-горілчаних напоїв в країні склав 12,9 мільйонів декалітрів, що на 15,4% більше, ніж рік тому. Виноградних вин в поточному році випущено на 0,4% менше, ніж за той же період минулого - 13,2 млн. Зате різко (майже на третину) зросло виробництво вин плодово-ягідних - до 1,5 млн., що на 31,8% більше, ніж з січня по листопад 2002 року. Фахівці пояснюють це неважливим урожаєм винограду в 2001-02 роках. Але в нинішньому році, відзначають кримські винарі, виноград уродив набагато краще, так що в 2004-му ситуація повинна змінитися до кращого.

Шампанського в Україні проведено на 3,1% менше, ніж минулого року - 2,18 млн. декалітрів проти 2,25 млн. за той же період 2012 року. Проте оператори винного ринку не турбуються із цього приводу: мов, йде нормальний процес «ротації» виробників. З 2000 по 2002 рік деякі українські винарі спробували освоїти (і таки освоїли) виробництво «іскрометного вина», але утриматися з новим продуктом на ринку не змогли.

Коньяк, не дивлячись на меншу, ніж у горілки популярність, по темпах розвитку виробництва не відстає. З початку 2003 року «французького напою» в Україні виготовили на 15% більше, ніж роком раніше - 1,28 млн. декалітрів проти 1,11 млн. Прогрес цілком закономірний, оскільки за останніх три роки кількість немаленьких виробників в Україні лише збільшилася. До «трьом багатирям» Одеському, Ужгородському і Каховському коньячним заводам «на підмогу» пришли ще декілька. «Повстали з руїн» кримські виробники - компанії «Коктебель», «Жовтневий винно-коньячний завод» і «Севастопольський коньячний завод».

Серед новачків найбільш впливовим виявився Вознесенській коньячний завод з маркою «Гетьман».

Огляд ринку коньяку в Україні

Коньячний ринок, на відміну від українського ринку вина, випромінює неймовірний спокій. Хоча кон'юнктура зовнішніх ринків(а) була несприятливою для українських коньячников, ніхто не робив з цього особливої трагедії. В результаті за підсумками першого півріччя місткість ринку виросла на 21%, а експортні постачання перевищили торішні показники на 7%. Вітчизняні коньячникі утримують більше 95% вітчизняного ринку в натуральному виразі, тому іспанський клич в даному випадку ще актуальний. За даними аналітичної служби Першого Національного Виноробницького Холдингу, в першому півріччі місткість українського ринку коньяку виросла на 21%. Зростання відбувається головним чином за рахунок внутрішнього виробництва, яке збільшилося на 16%. З січня по липень в Україні вироблено 1,43 млн. дав коньяку. Частка українських коньяків в прирості місткості ринку складає близько 66%. Фактично, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку продовжується змагання двох грандів класичного коньячного виробництва - ВАТ «АПФ «Таврія» і ЗАТ «Одеський коньячний завод». «Нинішній рік продовжує ту, що почалася двома роками раніше тенденцію. Очікуване зростання складе більше 20%, - рахує Роман Мойсеєвий, бренд-менеджер ТМ «Таврія». - Збільшення доходів населення створює попит, який прагнуть задовольнити як українські виробники, так і імпортери. Адже не так багато алкогольних ринків демонструють зростання, що перевищує 20%». За даними аналітичної служби Першого Національного Виноробницького Холдингу, самим ємким залишається нижній ціновий сегмент (від 25 до 35 грн.) Його частка складає 38% в натуральному виразі і 33% в грошовому. Саме у цій ціновій категорії на ринок виводиться основна маса нових торгових марок. Верхні ж цінові сегменти, де українська продукція небагато, залишаються ненасиченими і зайняті продукцією, що переважно імпортується.

Значне пожвавлення демонструють імпортери. У першому півріччі вони ввезли в країну на 89% більше коньяків, чим в першому півріччі минулого року. Імпорт готової продукції (бутильованою і на розлів) за 6 місяців цього року склав близько 164 тис. дав, що на 89% вище за показники минулого року. За даними аналітичної служби Першого Національного Виноробницького Холдингу, імпортні постачання коньяку розподілилися між країнами постачальниками таким чином: 34% доводиться на Молдову, 29% - Вірменію, 20% - Грузію, 4% - Швейцарія, 4% - США. На решту країн доводиться близько 9%. У першому півріччі приріст імпорту спостерігається по всіх країнах-імпортерах. Так, Молдова наростила імпортні постачання на 51%, Вірменія на 82% і Грузія на 146%. Значне зростання імпорту не виглядає так загрозливо в грошовому виразі. В той час, як в натуральному виразі імпорт виріс на 89%, то у вартісному - всього на 43%. А значить, вагома частина імпорту (переважно Молдова) знаходиться в сегменті 25-35 грн. і вже починає складати відчутну конкуренцію української продукції.

«Збільшення кількості нових торгових марок тільки підсилює конкуренцію за полиці в роздрібі. Вже зараз можна говорити про боротьбу бюджетів, - рахує Роман Мойсеєвий, бренд-менеджер ТМ «Таврія».- Тому торгові марки, що не мають серйозної фінансової основи, зникатимуть з роздріба через місяць-два». Збільшується і імпорт коньячного спирту. Цього року зріс на 105%. Причому у деяких виробників об'єм проведеного коньяку дорівнює об'ємам ввезеного коньячного спирту. Можливо, вже цього сезону боттлери представлять споживачам азербайджанські і грузинські спирти місцевого розліва під виглядом, наприклад, кримських. Не дивлячись на наплив імпорту, українські коньяки складають більше 95% ринку в натуральному виразі. Залишки українського коньячного пирога намагаються розібрати між собою Вірменія (2 %), Молдова (2%), Франція (1,12%), Грузія і Греція (менше 0,1%). Рейтинг країн-імпортерів з продажу виглядає таким чином: Франція (7,17%), Вірменія (5%), Молдова (1,5%). Грузія з Грецією всі так само ділять між собою лише 0,1% від загальної виручки. За даними аналітичної служби Першого Національного Виноробницького Холдингу, структура українського ринку коньяку практично не міняється: 93% займають ординарні коньяки, марочниє - близько 5%, колекційні, - близько 2%. Виручка від реалізації коньяків трирічної витримки складає 27% продажів, чотирилітньою - 38%, 5 років - 22%, марочна група небагато чим перевищує 2%. Загальна місткість ринку коньяку в першому півріччі 1,45 млн. дав. Зростання по відношенню до аналогічного періоду 2005 року склало 21%.

Як купити якісний алкогольний напій

Зупинимося окремо на Правилах торгівлі алкогольними напоями 854 від 30 липня 1996 року, затвердженими Ухвалою Кабінету Міністрів.

Ці Правила розповсюджуються на всі суб'єкти господарювання на території України, незалежно від форм власності, які зареєстровані в установленому порядку і мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отримане відповідно до вимог законодавства.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити належний стан приміщень для роздрібної торгівлі напоями відповідно до санітарно-технічних, санітарно-гігієнічних, технологічних, протипожежних і іншими нормами.

Суб'єкт (окрім підприємств громадського харчування) повинен мати закрите приміщення торговою площею не меншого 20 кв. м., обладнане відповідним торговий-технологічним устаткуванням (вітрини, прилавки, прістенниє гори і ін.), охоронною і протипожежною сигналізацією, а у випадках, передбачених законодавством, забезпечити умови для використання електронних контрольно-касових апаратів, збереження матеріальних цінностей.

Алкогольні напої, які поступають в торгову мережу, повинні супроводжуватися передбаченими законодавством документами:

сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання іноземного сертифікату;

посвідченням якості;

податковими накладними.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити згідно ст. ст. 18 і 19 Закону України “Про захист прав споживачів” надання споживачам необхідної доступної і достовірної інформації про товари, а також на їх вимогу - додаткову інформацію про наявність сертифікату відповідності, документів, підтверджуючих якість і ціну товару.

Суб'єктові господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю, забороняється приймати для продажу і зберігання напої від фізичних осіб, окрім тих, які зареєстровані як підприємці і мають ліцензію на здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями.

Роздрібна торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим забороняється.

Продаж напоїв громадянам, що не досягли 18-річного віку, забороняється.

У разі виникнення сумніву у віці покупця продаж здійснюється по пред'явленню документа, який засвідчує його вік.

Не мають права продавати напої і працівники суб'єкта господарювання, яким не виконалося 18 років.

Зберігання і реалізація напоїв вирішується тільки за наявності марки акцизного збору встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі відповідно до законодавства.

Пляшки (або інша тара) з напоями повинні мати етикетки або чітку маркіровку, де указуються

найменування підприємства-виробника,

його адреса,

товарний знак,

назва напою,

його фортеця,

місткість в літрах,

вміст цукру у відсотках (за винятком сухих вин, шампанського, ігристого вина і коньяку),

рік урожаю (для витриманих вин),

дата розливу,

термін придатності,

номер стандарту або технічних умов.

Пляшки з шампанським і ігристим вином повинні бути обернуті фольгою і кольереткой.

На шийці пляшки з марочним вином і коньяком на етикетці позначається термін витримки напою, а з колекційним вином - додатковий напис - “Колекційне”.

Етикетки на алкогольних напоях, які реалізуються в підприємствах громадського харчування, повинні бути маркіровані штампом (друком) цього підприємства.

Не вирішується продаж напоїв в пляшках (іншій тарі) без етикеток або чіткої маркіровки, з явними ознаками бою (тріщини, ськоли шийки і ін.), в не герметично закупорених пляшках, з наявністю сторонніх і зважених частинок або каламутності, осідання (окрім колекційних і марочних вин), з перевищенням терміну придатності.

Суб'єкт господарювання повинен забезпечити інформування споживачів про роздрібні ціни на алкогольні напої за допомогою ярликів цін (цінників) на зразках напоїв, які є у продажу.

На ціннику чітко позначається

назва напою,

місткість,

ціна за одиницю товару,

на зворотному боці цінника повинен бути підпис особи, відповідальної за позначення ціни і дата.

Продаж напоїв на розлив для вживання на місці здійснюється в підприємствах громадського харчування і в спеціалізованих відділах підприємств (які мають статус підприємства громадського харчування) з універсальним асортиментом продовольчих і непродовольчих товарів. У цих підприємствах продаж на винесення заборонений.

Забороняється повторне використання одноразового посуду.

Наповнення мірних місткостей (колб, циліндрів і т. д.) проводять до мірної межі відповідного об'єму. При цьому місткості повинні розташовуватися на горизонтальній поверхні. Мірою місткості повинен бути посуд, який має шкалу або цифрові покажчики місткості і тавро державної перевірки.

Підприємства громадського харчування повинні мати прейскуранти цін на алкогольні напої, де указуються

назва напою,

ціна за 50 і 100 міллілітров,

прейскуранти на напої підписує керівник і бухгалтер суб'єкта господарської діяльності, скріпляють друком. Вони повинні бути доступні для ознайомлення споживачів.

Під час продажу напоїв розрахунок із споживачами, у тому числі і на підприємствах громадського харчування, проводяться через відповідним чином зареєстровані електронні контрольно-касові апарати з обов'язковою видачею чека.

У разі виявлення недоліків, фальсифікації алкогольних напоїв, продажі їх неналежної якості споживач має право вимагати від суб'єкта господарювання:

заміни на аналогічний товар належної якості;

заміни на товар іншого вигляду, мазкі з відповідним перерахунком купувальної ціни;

повернення грошей;

відшкодування заподіяних йому збитків і збитку в порядку, передбаченому законодавством.

Алкогольні напої належної якості обміну і поверненню не підлягають.

Контроль дотримання цих правил здійснюють посадовці органів виконавчої влади в межах їх компетенції і в установленому порядку.

Огляд ринку шампанського України Головним напоєм зустрічі Нового року на всьому постсоветстком просторі залишається шампанське. Правда, французькі винарі як і раніше обстоюють думку, що ігристі (що містять вуглекислий газ) вина, проведені за межами провінції Шампань, не мають права носити це горде ім'я. Проте жителям колишнього Союзу навряд чи хто-небудь в силах заборонити іменувати всенародно улюблений напій шампанським.

Навіть в роки тотального дефіциту кожна сім'я здобувала до свята пляшку цього напою. Сьогодні ситуація змінилася: споживачі дістали можливість вибирати шампанське серед продукції безлічі компаній, а виробники стали сушити голову, яким чином привернути увагу покупців саме до свого продукту і як зробити продажі регулярними протягом всього року.

Основні гравці українського ринку шампанського

На Україні ринок шампанського сьогодні вельми розвинений - на нім працюють більше 10 виробників. Найбільш відомі з них - це ЗАТ «Завод шампанських вин» (р. Артемовськ), ГП «Завод шампанських вин «Нове Світло» (р. Судак, Крим), ЗАТ «Київський завод шампанських вин «Столичний», ЗАТ «Одеський завод шампанських вин». Всі разом вони випускають понад 160 найменувань продукції.

Окрім підприємств-старожилів з багатим радянським минулим на ринку активно працюють і компанії суміжних галузей, що диверсифікували свій бізнес. Наочний приклад - ЗАТ «Одессавінпром» і його «молода» торгова марка «Французький бульвар». Це підприємство багатьох років успішно випускало так звані тихі вина, а 12 років тому звернуло свою увагу на ринок шампанського і встановило технологічну акратофорную лінію для виробництва цього напою.

Ще один новачок ринку - ТОВ «Агрофірма «Золота балка» (м. Севастополь, Крим) з однойменною продукцією, що з'явилася на прилавках кілька років тому.

В структурі продажів ігристих вин близько 90% натурального об'єму доводиться на напівсолодкі, 10% - це екстра-брют, брют, сухі і напівсухі вина. Строго кажучи, сьогодення шампанське - це тільки брют. У Європі тільки італійці дозволяють собі маленькі вільності, випускаючи крім сухих і напівсухі ігристі провини. Пристрасть українських споживачів до напівсолодких вин цілком закономірно. На жаль, грунти під виноградниками на Україні і особливості вживаної технології їх висадження і культивування відрізняються від французьких, тому досягати гармонії смаку доводиться за рахунок підсолоджування напою. Крім цього, провести солодкий напій простіше - цукор нівелюють більшість можливих недоліків виробництва.

Проте найбільш просунуті «шампаністи» не втрачають надії знов привчити споживачів до сухого шампанського. Так, наприклад, Одеський завод шампанських вин, на якому більше 30 років тому вперше в СРСР брют був вироблений не в пляшках, а в безперервному потоці, розширив асортиментну лінійку продукції цього типу до 7 позицій. І, треба сказати, зусилля виробників в просуванні брюта не пропали дарма. Правда, попит росте не тільки на аристократичні брюти, але і на продукти другого ряду асортиментної лінійки - провина з червоних сортів винограду.

Що ж до імпортного товару, то на сьогодні українські виробники шампанського практично неподільно володіють ринком. Імпорт шампанського невеликий і в грошовому виразі складає приблизно $500 тисячі в цінах інвойсов за рік. При цьому більше 90% імпорту доводиться на продукцію з Молдавії. Проте продажі ігристих вин навіть найбільш відомого молдавського виробника - заводу Cricova - унаслідок відсутності рекламної підтримки поки неістотні, так що продукція південно-західних сусідів поки не може скласти серйозної конкуренції українському шампанському. Але це саме поки, оскільки жорстка позиція Росії, що заборонила ввезення будь-яких вин з Молдавії і Грузії, для українського ринку означає активізацію постачальників виноробницької продукції, виробленої в цих країнах. При цьому вельми істотні рекламні бюджети, що раніше призначалися для безкрайніх просторів РФ, будуть переорієнтовані на Україну, і витрати на маркетинг вин з цих країн можуть вирости на порядок.

Крім того, враховуючи, що зараз режим оподаткування винного імпорту з Молдавії і Грузії не набагато жорсткіший, ніж режим оподаткування української продукції, регіональні «шампаністи» так само, як і виробники тихих вин, має право чекати від держави дій, направлених на захист внутрішнього ринку, тобто підвищення ввізних мит на вина з Молдавії і Грузії.

Що ж до постачань з країн далекого зарубіжжя, то із-за високого ввізного мита імпорт французького шампанського просто нікчемний. В той же час, за оцінками експертів, за останні два роки продажу французького шампанського збільшилися на 10-15% за рахунок зростання платоспроможності населення. Наприклад, товарний портфель провідного українського імпортера - компанії «Преміумвін» - включає вина таких світових брендів, як Bollinger, Drappier, Salon, Delamotte, Billecart-Salmon. Реалізується така продукція, як правило, через підприємства громадського харчування - бари, кафе, ресторани.

Передбачається, що на ринкові позиції імпортного шампанського на Україні може зробити істотний вплив її можливий вступ до Усесвітньої торгової організації: зниження ввізних мит на вина з далекого зарубіжжя дозволить продавати їх на внутрішньому ринку за більш конкурентоздатними цінами. Таким чином, українським виробникам шампанського вже сьогодні слід задуматися над «оборонно-наступальною» стратегією.

Особливості українського ринку шампанського

Справді переломним для українських виробників шампанського став 2004 рік, коли, в порівнянні з 2003-м, приріст продажів склав 22%. З тих пір щорічно аналітики ринку прогнозують швидкий переділ ринку і збільшення долий основних гравців за рахунок поглинання дрібніших. Проте настанню цього моменту постійно що-небудь заважає. Так, в 2005 році приріст продажів шампанського знаходився на рівні 18%.

Перш за все, як заявляють експерти і оператори ринку, шампанське все ще продовжує бути продуктом «особливого споживання»: у динаміці його продажів помітні сезонні коливання, коли шампанське купується під особливі свята, наприклад під Новий рік, - услід за новорічним сплеском продажів в січні традиційно слідує значний спад попиту. Хоча останніми роками ця ситуація декілька міняється, аналітики ринку прогнозують, що добитися її перелому можна буде тільки шляхом послідовної просвітницької роботи і чималих маркетингових зусиль виробників.

Ще однією характерною особливістю українського ринку шампанського є так званий регіональний розкид споживання. Так, сьогодні основний об'єм продажів більшості виробників доводиться на «материнський» регіон. Крім того, левову частку продажів традиційно забезпечує Київ і Київська область.

Минулого року Верховна рада України прийняла закон «Про внесення змін до закону «Про виноград і виноградне вино», що неабияк ускладнив життя виробникам шампанського. В світлі все того ж вступу у ВТО їм було заборонено іменувати свою продукцію шампанським. Таким чином, замість звичного споживачам і що приносив чималий прибуток підприємствам «Радянського шампанського» з'явилося «Шампанське України». Проте ходять наполегливі і небезпідставні чутки, що і це послаблення скоро буде скасовано, а всі ігристі вина назавжди стануть ігристими без яких-небудь претензій на спорідненість з Шампанью.

Крім морального збитку, боротьба за «чистоту крові» означає для виробників і істотні фінансові втрати. В результаті ухвалення закону «Про внесення змін до закону «Про виноград і виноградне вино» оператори ринку шампанського вимушені вносити зміни в назви своїх вин і зовнішнє оформлення своєї продукції, а також робити додаткові маркетингові кроки по просуванню нової категорії «Шампанське України».

Сировинна база

Стримуючим чинником розвитку виробництва шампанського на Україні залишається сировинна база, яка до цих пір до кінця не оправилася від наслідків антиалкогольної кампанії середини 1980-х років. На думку експертів корпорації «Укрвінпром», в країні випускається приблизно половина віноматеріалов від реальної потреби виробників шампанського. Сьогодні крупні виробники збільшують площі своїх виноградників, проте, на думку експертів, це відбувається повільними темпами, що пояснюється дефіцитом посадочного матеріалу і тривалим періодом повернення інвестицій - повноцінний урожай можна отримати лише через 5 років після посадки.

Разом із збільшенням площ виноградників намітилася тенденція на поліпшення їх сортового складу. Винарі відзначають, що брак якісних, чистих сортових віноматеріалов відчувається із-за повсюдного використання філоксеростійких саджанців (гібридів, стійких до вірусів). Врожайність винограду протягом останніх 7 років в середньому по Україні не перевищувала 30 ц/га і, на думку експертів, буде на низькому рівні і в подальші роки.

Щоб ослабити дефіцит віноматеріалов, вже зараз деякі крупні українські виробники шампанського ведуть переговори з приводу імпорту сировини з іноземними компаніями, зокрема з Молдавії і з Кавказу. Проте і тут є свої складнощі. Нові правила імпорту продукції, відповідно до яких шампанські віноматеріали класифікуються при ввезенні в країну як готове вино, роблять їх імпорт нерентабельним, оскільки акциз стягується такій же, як з аналогічної продукції внутрішнього виробництва, тобто 2,5 грн. за декалітр.

Таким чином, в 2015 році вартість шампанських віноматеріалов залежатиме від імпортних постачань сировини.Якщо підприємства в достатній мірі забезпечать себе віноматеріаламі і дістануть можливість і в майбутньому поповнювати свої запаси за рахунок імпортних віноматеріалов, ціна на вітчизняну сировину не буде різка рости. Дефіцит позначається на ціні шампанських віноматеріалов: минулого року їх вартість підвищилася на 50% - до 3,5-4 грн. за літр. При цьому на зростання ціни впливає також інфляція і подорожчання паливно-мастильних матеріалів. У 2015році можливе збільшення вартості шампанських віноматеріалов може скласти більше 20%. Причому очікується, що в першу чергу подорожчають високоякісні віноматеріали, що пояснюється прагненням виробників розвивати вищі цінові сегменти. Така обстановка не може не позначитися і на цінах на кінцеву продукцію.

До зростання цін на шампанське також привело і подорожчання тари: випуск скляної тари - дуже енергоємний процес, і в світлі зростання цін на енергоресурси її собівартість істотно збільшилася.

Виробництво шампанської пляшки на Україні, як і попит на неї, декілька років знаходиться на одному рівні - в середньому 70-80 млн. пляшок в рік (+/- 5 млн.). Технологія виробництва такої тари не відрізняється частими оновленнями. Єдиною важливою інновацією в цій сфері стало виробництво полегшеної пляшки - від 450 грамів (тоді як вага традиційною складає 800-900 грамів). Завдяки цьому виробникам такої тари вдалося зменшити її собівартість, проте подальше зниження ваги пляшки неможливе, оскільки для приготування шампанського за класичною технологією необхідна тара, що витримує тиск в 25 атмосфер.

Дістрібьюция і рекламна підтримка

Що стосується організації ефективної збутової системи, то домінуючою моделлю дістрібьюциі шампанського є непрямі продажі. Причому останнім часом намітилася тенденція до фокусного просування продукції через дистриб'юторів в городах-«миллионниках».

Організовуючи збутову систему, виробники шампанського борються з двома вже згадуваними чинниками, що обмежують зростання продажів їх продукції: сезонністю і регіональним споживанням. У зв'язку з цим на ринку останнім часом наголошується тенденція розширення географії продажів, побудови дистриб'юторських мереж на всій території України. Не останню роль тут грають торгові мережі, що ростуть. Наприклад, в Києві на їх частку доводиться близько 50% продажів шампанського. Осмислену побудову дістрібьюциі і відмова від неврегульованих оптових продажів дозволяють виробникам збільшити збут в «мертві» місяці і, таким чином, згладжувати сезонні перепади продажів.

На продажі шампанського під конкретними торговими марками впливає також і той факт, що останнім часом роздріб (навіть мережева) при формуванні асортименту відступив від принципу ризикованого достатку і повернувся до принципу розумної достатності. Сьогодні немає резону тримати асортиментну лінійку, в якій була б представлена продукція всіх заводів, досить зробити ставку на декілька перевірених виробників.

Враховуючи такий підхід роздріба до вибору постачальників, компанії прагнуть також знаходити для себе перевірених збутових партнерів і планомірно вибудовувати довгострокові відносини з ними. Наприклад, ЗШВ «Нове Світло» в даний час працює з п'ятьма дистриб'юторами, три з яких поширюють продукцію підприємства усередині країни, а ще два - по Європі і СНД. Слід особливо відзначити, що з двома з цих компаній завод плідно співробітничає 9 років.

Все велику популярність в плані реалізації своєї продукції у виробників набирає сегмент HoReCa, підприємства якого також не прагнуть до широкого асортименту, прагнучи обмежуватися продукцією 2-3 виробників. При цьому основним критерієм для формування винної карти рестораном служить кількість грошей, яку виробник готовий заплатити за «присутність». Таким чином, українське громадське харчування пропонує кінцевому споживачеві обмежену кількість торгових марок.

Тим часом при просуванні своєї продукції на ринок українські виробники шампанського рідко вдаються до рекламних кампаній в національному масштабі. Набагато частіше вони використовують різні PR- і BTL-інструменти. Наприклад, ТМ «Нове Світло» сьогодні знаходиться на етапі репозіционірованія, і, щоб досягти поставлених цілей, компанія активно проводить різні PR-акції: проведення прес-конференцій для ЗМІ з презентацією нових сортів шампанського, проведення дегустацій на заводі із запрошенням провідних винарів регіону та інші.

Аналогічної стратегії дотримується і Артемівський ЗШВ, який не так давно був перейменований в Arteomovsk Winary, що, на думку керівництва компанії-власника, повинно підсилити його привабливість як експортера.

Слід зазначити також зусилля Одеського ЗШВ по перетворенню шампанського з продукту «особливого споживання» в свого роду щоденну розкіш. Іншими словами, підприємство позиціонує своє шампанське як напій для будь-якої значущої для споживача події, навіть якщо це просто сонячний день.

Не менш активний поводяться і постачальники імпортного шампанського: величезна увага приділяється PR-кампаніям брендів, дегустаціям для сомелье, кінцевих споживачів.

Український ринок шампанського все ще знаходиться на етапі активного розвитку, тому вимагає серйозної рекламної і маркетингової підтримки. З року в рік очікуваній структуризації ринку заважають зокрема відсутність чіткого позиціонування значної частки просувних напоїв і непродумана асортиментна і збутова політика деяких виробників.

Внаслідок того, що смаки споживачів в принципі вже сформувалися, сьогодні не дуже популярний вельми ефективний раніше спосіб ротації асортиментного ряду. Головна причина зниження його популярності - опір роздріба. Тим часом висока вірогідність того, що, якби появу нових найменувань продукції на ринку шампанського супроводжувала активна реклама, роздрібні оператори більш охоче брали б новинки на реалізацію. Проте поки що виробники шампанського в більшості своїй вважають за краще працювати по-старому, зводячи до мінімуму витрати на створення і просування своїх брендів.

Вибір споживача: класика або ноу-хау?

За даними компанії Comcon Ukraine, більшість споживачів шампанського - це жінки у віці 25-54 років: їх частка складає 41,8% всіх споживачів.