главнаяреклама на сайтезаработоксотрудничество База знаний Allbest
 
 
Сколько стоит заказать работу?   Искать с помощью Google и Яндекса
 


Товарознавча характеристика цукерок, карамелі, килимів

Класифікація карамелі за складом та способом захисту поверхні від зволоження, залежно від обробки маси. Асортимент цукерок, показники якості та безпеки. Товарознавча характеристика килимових виробів. Споживчі властивості, асортимент килимів України.

Рубрика: Маркетинг, реклама и торговля
Вид: курсовая работа
Язык: украинский
Дата добавления: 17.01.2010
Размер файла: 44,2 K

Полная информация о работе Полная информация о работе
Скачать работу можно здесь Скачать работу можно здесь

рекомендуем


Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Название работы:
E-mail (не обязательно):
Ваше имя или ник:
Файл:


Cтуденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны

Подобные работы


1. Товарознавча характеристика споживчих властивостей хліба та хлібобулочних виробів на матеріалах торговельного підприємства
Споживчі властивості та значення хліба і хлібобулочних виробів у харчуванні людини. Новітні дослідження щодо впливу сировини, технологічних операцій на формування якості хліба та хлібобулочних виробів. Види та асортимент хлібобулочних та здобних виробів.
курсовая работа [764,0 K], добавлена 01.10.2012

2. Ринок пластмасових виробів
Аналіз ринку посуду з пластмас, вивчення його сучасного стану, тенденцій та перспектив подальшого розвитку. Характеристика асортименту виробів з пластмас, їх споживчі властивості, товарознавча характеристика, фактори та напрямки формування якості.
курсовая работа [414,9 K], добавлена 26.01.2014

3. Ринок тютюнових виробів в Україні
Загальна характеристика ринку тютюнових виробів в Україні, особливості пропозиції, попиту та дистрибуції. Товарознавча характеристика, класифікація та асортимент тютюнових виробів. Формування та аналіз асортименту товарів у супермаркеті "Волинь-Табак".
курсовая работа [334,2 K], добавлена 06.10.2012

4. Товарознавча оцінка будівельних матеріалів
Стан ринку будівельних матеріалів України. Вимоги нормативних документів до них. Дослідження товарознавчої характеристики асортименту будівельних матеріалів підприємства "Епіцентр". Класифікація і споживчі властивості, особливості оцінки їх якості.
курсовая работа [1,2 M], добавлена 01.02.2014

5. Експертиза макаронних виробів
Характеристика сучасного ринку макаронних виробів, використовувана сировина для їх виробництва. Нове у виробництві макаронних виробів. Асортимент макаронних виробів. Вимоги, показники та дефекти якості даного товару, його товарознавча характерстика.
курсовая работа [1,1 M], добавлена 15.09.2008

6. Товарознавча характеристика плавлених сирів
Вивчення сучасного стану та подальших перспектив розвитку ринку плавлених сирів в Україні, оцінка головних споживчих властивостей даного харчового продукту, класифікація та типи, технологія виробництва. Асортимент плавлених сирів, показники їх якості.
курсовая работа [223,8 K], добавлена 17.04.2013

7. Асортимент та споживчі властивості синтетичних миючих засобів
Аналіз стану ринку синтетичних миючих засобів в Україні. Склад та споживчі властивості миючих засобів; їх класифікація за агрегатним станом, призначенням та способом застосування. Характеристика асортименту миючої продукції на прикладі магазину "Домовик".
курсовая работа [1,5 M], добавлена 19.09.2014

8. Товарознавча характеристика оздоблюючих виробів на основі природного каменю
Види оздоблюючих виробів з природного каменю та застосування їх в будівництві. Товарознавча характеристика якості кам’яних матеріалів; основні відомості і властивості прикладі мармуру: родовища, видобування, технологія обробки. Оцінка ринку мармуру.
курсовая работа [6,0 M], добавлена 10.12.2011

9. Асортимент та товарознавча характеристика галетного печива, що реалізується в торговій мережі Харкова
Особливості ринку печива в Україні. Аналіз виробництва печива галетного: якість сировини, пакування, маркування. Сутність якості печива галетного, аналіз його асортименту, маркування та упакування. Товарознавча оцінка якості зразків галетного печива.
курсовая работа [251,3 K], добавлена 15.11.2011

10. Товарознавча характеристика та оцінка якості засобів для захисту автомобілів від викрадення
Аналіз ринку сигналізацій в Україні, класифікація та різновиди даних пристроїв. Критерії оцінки якості. Загальна характеристика та аналіз організаційно-економічної структури ФОП "Козловський Г.П.", вивчення та оцінка показників асортименту продукції.
дипломная работа [70,0 K], добавлена 12.06.2014


Другие работы, подобные Товарознавча характеристика цукерок, карамелі, килимів


2

Зміст

  • 1 .Товарознавча характеристика карамелі та цукерок
    • Класифікація і асортимент
    • Показники якості
    • Пакування, маркування та зберігання
    • 2. Товарознавча характеристика килимових виробів
    • Гобелени
    • Споживчі властивості килимів
    • Сировина і матеріали
    • Класифікація та асортимент
    • Асортимент килимів України
    • Показники якості
    • Маркування, упакування і зберігання килимових виробів
    • Спосок використаної літератури

1 .Товарознавча характеристика карамелі та цукерок

Кондитерськими товарами називаються харчові вироби, більша частина яких складається із цукру або іншої солодкої речовини (мед, ксиліт, сорбіт), патоки, фруктів, ягід, молока, вершкового масла, какао-бобів, горіхів і т.д. Кондитерські товари підрозділяють на дві групи: цукрові й борошняні. До цукрових кондитерських виробів відносять: карамель, цукерки, шоколад, фруктово-ягідні вироби (варення, джем, повидло, желе, цукати, мармелад, зефір, пастила), халву, ірис, драже, східні солодощі.

Карамель - продукт, одержуваний уварюванням сахаро-патокового або сахарно-інвертного (карамельного) сиропу до утворення карамельної маси вологістю 1, 5-3,5% і наступним її формуванням.

Цукерками називаються кондитерські вироби, що виготовляються на цукровій основі, що відрізняються здебільшого м'якою консистенцією, різноманітні за складом, формі й смаком. Основу цукерок становить цукеркова маса, з якої готується корпус цукерок.

Класифікація і асортимент

Класифікація карамелі. У наш час асортимент карамелі нараховує більше 500 найменувань. Класифікують її за рядом ознак:

за складом - льодяникова й з начинками;

залежно від обробки карамельної маси - з тягненої (непрозорої), нетягненої (прозорої) оболонки, з жилками, смужками;

за способом захисту поверхні від зволоження - відкрита (глянцованная, дражирована, глазурована шоколадною або жировою глазур'ю й обсипна) і загорнена.

Льодяникова карамель. Випускають різної форми й конфігурації (фігурна) або у вигляді пучка тонких порожніх трубок (соломки); складається з карамельної маси або з карамельної маси з різними додаваннями Асортимент: таблетирована - овальна або у вигляді подушечок; з начинками (складається з оболонки, виготовленої з карамельної маси й начинки).

Начинки приготовлені шляхом уварювання сировини. Фруктово - ягідна - однорідна маса, одержувана із протертих плодів і ягід, уварена із цукром і патокою й різними додаваннями. Медова - уварений сахаро-патоковий сироп з використанням натурального меду й різних додавань. Помадна - дрібнокристалічна маса, одержувана шляхом взбивания увареного сахаро-патокового сиропу з різними додаваннями. Молочна - сахаро-патоковий сироп, уварений з молоком і різними додаваннями.

Начинки приготовлені шляхом розтирання й перемішування сировини. Марципанова - однорідна маса, одержувана з растертого необсмаженого горіхового ядра або олійного насіння, змішаного із цукром і гарячим сиропом. Масляно - цукрова (прохолодна) - маса із цукрової пудри, змішаної з кокосовим маслом, що має прохолодний смак. Сбивна - маса, збита з яєчним білком або іншими піноутворюючими речовинами. Горіхова - однорідна маса, яку одержують з растертого обсмаженого горіхового ядра або оліїстого насіння, змішаного із цукром. Шоколадно - горіхова - маса з какао-продуктів і цукру або горіхова маса з додаванням какао-продуктів і ін. Желейна - уварений сахаро-паточно - агаровий сироп з додаванням фруктово-ягідного пюре.

Карамель із подвійними начинками: наприклад, Пташине молоко (шоколадно-горіхова й кремово-сбивна, прослоєнна карамельною масою).

М'яка карамель, для одержання якої використовують начинку з підвищеною вологістю. У процесі зберігання карамельна маса зсередини розм'якшується внаслідок переходу в неї вологи з начинки. В основному її виробляють глазурованою шоколадом.

Асортименти цукерок нараховує величезна кількість найменувань, що пояснюється розмаїтістю застосовуваного в їхньому виробництві вихідної сировини. До складу цукерок входить від 45 до 90% цукру (основний структурообразователь), а також патока, мед, фрукти і ягоди, какао-боби, горіхи, тваринні й рослинні жири, молочні продукти, студнеобразователи, ароматичні й смакові речовини. Енергетична цінність становить 350-570 ккал в 100 р.

Класифікація цукерок.

Залежно від рецептури цукерки виготовляють:

неглазуровані - без покриття корпуса глазур'ю;

глазуровані - повністю або частково покриті глазур'ю;

шоколадні з начинкою різноманітної форми й рельєфу. Поверхня цукерок може бути цілком або частково оформлена різними оздоблювальними напівфабрикатами або іншими харчовими продуктами.

Залежно від технології виробництва цукеркові маси втготовляють двома способами:

шляхом уварювання сировини (помадна, молочна, фруктова, сбивна, лікерна);

шляхом перетирання й перемішування сировини (марципанова, масляно - цукрова, праліне).

Помадні маси готуються шляхом уварювання цукрово-патокового сиропу до вологості 10-15% з наступним його збиванням з метою кристалізації цукру. Масова частка вологи 16-19%.

Молочні маси - являють собою частково або повністю, закристалізовану масу, яку готовлять із цукру патоки й великої кількості молока з додаваннями (вершкового масла, горіхів, фруктово-ягідної сировини й ін). Із цієї ж маси одержують різновид молочних цукерок - ірис. Масова частка вологи 16-19%.

Фруктово-желейні маси з урахуванням їх складу можна підрозділити на: фруктові (готовлять на основі, головним чином, яблучного й абрикосового пюре), желейні (готовлять із застосуванням агару, агароіда, пектину, модифікованого крохмалю) і желейно-фруктові (готовлять із одночасним використанням загущувача з сировиною, що має у складі пектин - яблучним, абрикосовим, сливовим пюре). Масова частка вологи не більше 32%.

Сбивні маси одержують збиванням сахаро-патокових сиропів, що містять загущувачі, з яєчним білком і наступним введенням у суміш смакових і ароматичних компонентів (мед, вино, какао, кава й т.д.). Корпуса цукерок мають піноподібну (типу суфле) або студнеподібну (типу нуги) консистенцію. Для них характерна висока вологість (до 25%) і, відповідно, знижена енергетична цінність. Більшість корпусів цукерок готується зі збитої на білках фруктово-ягідної й желейної маси з додаванням плодово-ягідних напівфабрикатів, молока, какао-порошку.

Лікерні маси готують уварюванням сахаро-патокового сиропу до 86-87% сухих речовин з додаванням або без додавання алкогольних напоїв (лікеру, вина) і інших ароматичних і смакових речовин. Масова частка сухих речовин не менш 40%.

Горіхові маси праліне, типу праліне й марципанові одержують із обсмажених і сирих (підсушених) ядер горіхів. Маси, одержувані з обсмажених ядер, називаються - праліне, а з підсушених - марципановими.

Пралінові маси являють собою дрібнозмелену суміш обсмажених ядер горіхів або насіння, що містить масло із цукровою пудрою й твердими жирами (какао-масло, кокосове масло, гідрожири). Якщо вироби готовлять не на цукровій пудрі, а на цукровому сиропі, то вони називаються заварним праліне. Маса містить не менш 21% жиру, загального цукру не більше 65%, вологи не більше 4%.

Марципанові маси виготовляють із суміші розтертих сирих горіхів із цукровою пудрою або гарячим сахаро-патоковим сиропом. Масова частка вологи не більше 16%, загального цукру - не більше 75%.

Грильяжні маси бувають 2 видів:

м'який грильяж одержують шляхом уварювання фруктової маси й наступного змішування із дробленими ядрами горіхів (у розплавлений цукор додають фруктово-ягідне пюре й горіхи). Масова частка вологи не більше 25%;

твердий грильяж одержують шляхом плавлення цукру й наступного змішування із дробленими ядрами горіхів або олійних насінь. Масова частка вологи не більше 6%.

Кремові маси одержують збиванням або змішуванням шоколадних, пралінових або помадних мас із жирами й смаковими добавками. Більшість цукерок із кремовими корпусами випускаються глазурованими шоколадною глазур'ю, питома вага якої від 22 до 35%. Вологість кремових корпусів не більше 19%.

Комбіновані корпуси. Асортименти цукерок формується за рахунок сполучення цукеркових мас. Багато цукерок включають лікерні маси, помадні, кремові, пралінові. Часто комбінують пралінові цукеркові маси й вафлі (праліне перебуває між шарами тонких хрустких вафель).

Показники якості

Вимоги до якості карамелі.

Органолептичні показники: стан упакування й завертки, форма, смак, захід, колір. З фізико-хімічних показників у карамелі нормується вологість карамельної маси до 3-4%. Карамель здатна поглинати з повітря вологу, тому стандартом обмежується її зміст до 23%. Кількість начинки нормується стандартом і залежить від розміру карамелі й способу виробництва (17-33%). Кількість цукру, що обсипався, або іншого оздоблювального матеріалу у відкритій карамелі повинна бути не більше 2%.

Якість карамельних виробів оцінюється наступними показниками:

харчовою й біологічною цінністю;

органолептичними;

безпеки.

Характеристика карамелі ДЕРЖСТАНДАРТ "Карамель загальні технічні умови"

Органолептичні показники:

Найменування показника

Характеристика

Смак і запах

Відповідний даному найменуванню, без стороннього присмаку й запаху. Карамель, що містить жир, не повинна мати салистого, прогірклого або іншого неприємного присмаку. Фруктово-ягідні начинки не повинні мати підгорілого присмаку.

Колір

Властивий даному найменуванню карамелі. Фарбування рівномірне.

Поверхня

Суха, без тріщин, вкраплень, гладка або із чітким малюнком.

Не допускаються відкриті шви й сліди начинки на поверхні.

Відкрита карамель не повинна зліпатися в грудки.

Для карамелі, виготовленої на формувально-загорткових і ротаційно-формувальних машинах, і для карамелі з начинками, перешарованими карамельною масою, допускається неясність малюнка, невеликі тріщини й відколи країв, а для карамелі з начинкою незакрите карамельною оболонкою місце зрізу.

Карамель, глазурована шоколадною глазур'ю, повинна бути блискучою, без жирового й цукрового посивіння.

Допускається незначне просвічування корпуса з денця карамелі й ушкодження поверхні при виробленні глазурованої карамелі.

У карамелі з морською капустою допускаються включення часток порошку морської капусти.

Форма

Відповідна даному виду виробів без деформації й перекосу шва.

Для карамелі, виготовленої на формувально-загорткових машинах, допускається невелика деформація й нерівний зріз.

Етикетка й закрутка в загорненої карамелі повинні бути без розриву, що щільно облягають виріб і не повинні прилипати до поверхні.

Фізико-хімічні показники

У карамельних виробах нормуються вологість, кислотність, що редукують цукри, масову частку начинки, глазурі, масову частку цукру, що відділився від оболонки (або іншого оздоблювального матеріалу) у карамелі із захисною обробкою, масову частку загальної сірчистої кислоти в карамелі із фруктово-ягідними начинками й масову частку золи, нерозчинної в 10% -му розчині соляної кислоти. Дані показники повинні відповідати встановленим вимогам (табл.2)

Таблиця 2. Фізико-хімічні показники карамельних виробів

Найменування показника

Норма

1

2

Вологість карамельної маси (напівфабрикату),%, не більше

3,0

крім

карамельної маси для карамелі молочної й з начинкою, перешарованою карамельною масою,%, не більше

3,5

карамельної маси для карамелі, вироблюваної на формувально-загорткових і ротаційно-формувальних машинах, і карамелі льодяникової фігурної,%, не більше

4,0

Масова частка речовин, що редукують, у карамельній масі,%, не більше

у неподкисленій

20,0

с введенням 0,6% кислоти

22,0

більше 0,6% і при роботі на установках без вакуумного уварювання (крім карамелі для експорту)

23,0

виготовленої з лактозою

32,0

Кислотність подкисляємої карамелі в перерахуванні на лимонну кислоту, град., не менш:

льодяникової:

с введенням кислоти до 0,6%

7,1

до 1,0%

10,0

до 1,5%

16,0

карамелі вітамінізованої

20,0

карамелі "Злітна"

26,0

карамелі неглазурованої із фруктово-ягідними й помадними начинками:

с введенням кислоти до 0,4%

3,0

до 0,8%

6,0

до 1,0%

9,0

карамелі з масляно-цукровими начинками

7,1

карамелі "Сніжинка в цукрі", "Помадна в цукрі", "Кокосовий горіх"

2,0

Вологість начинки

Відповідно до затверджених рецептів

Масова частка начинки в карамелі,%:

у загорненій карамелі з помадними, марципановими, горіховими, шоколадно-горіховими начинками й начинками із зернових, бобових і олійних культур, зі змістом штук в 1 кг:

до 120

33,0

від 121 до 160

31,0

від 161 до 190

30,0

від 191 і більше

25,0

у карамелі з начинками подвійною й перешарованими карамельною масою, зі змістом штук в 1 кг:

до 120

32,0

від 121 до 160

30,0

від 161 до 190

29,0

від 191 і більше

25,0

у загорненій карамелі з і начинками, крім перерахованих вище, зі змістом штук в 1 кг:

до 100

33,0

від 101 до 120

31,0

від 121 до 150

29,0

від 151 до 200

28,0

від 201 і більше

23,0

у загорненій карамелі, виготовленої на ротаційних карамелеформуючих машинах, зі змістом штук в 1 кг:

до 100

27,0

від 101 до 120

26,0

від 121 до 150

25,0

від 151 до 200

22,0

від 201 і більше

17,0

у карамелі, глазурованою шоколадною й жировою глазур'ю

21,0

Масова частка начинки,%

у м'якій карамелі, глазурованою шоколадною глазур'ю

23,0

у карамелі відкритої зі змістом штук в 1 г:

до 220

25,0

від 221 і більше

20,0

у загорненій карамелі, виготовленої способом поштучного формування

22,0

Масова частка глазурі,%

Відповідно до затверджених рецептів із граничним відхиленням 2,0%

Масова частка цукру, що відділився від оболонки, або іншого оздоблювального матеріалу у відкритій карамелі зі спеціальною захисною обробкою,%, не більше

2,0

Масова частка загальної сірчистої кислоти в карамелі із фруктово-ягідними начинками,%, не більше

0,01

Масова частка золи, нерозчинної в 10% -ному розчині соляної кислоти,%, не більше

0,2

Масова частка йоду в карамелі з морською капустою,% (мк/кг), не менш

20,0 Ч10-4 (20,0)

На якість карамелі значно впливають консистенція й однорідність начинки. Дефекти консистенції начинок: рідких - зацукровування, надмірна в'язкість; помадних - наявність великих кристалів, які погіршують консистенцію, горіхових і марципанових - недостатнє розтирання маси й ін. Співвідношення начинки й оболонки впливає на смакові достоїнства й харчову цінність карамелі. Начинка більш цінна, чим сама карамельна маса. Норма вмісту начинки встановлена залежно від розміру карамелі: у більшої - до 100 шт. - в 1 кг на частку начинки повинно доводитися не менш 33%, у дрібної - більше 200 шт. - в 1 кг - не менш 17%.

Вологість карамельної маси повинна бути не більше 3 - 4%, масова частка речовин, що редукують, - не більше 22 - 23%, для виробів з лактозою - не більше 32%. При більше високому вмісті речовин, що редукують, знімається стійкість карамелі при зберіганні, вона легко поглинає вологу, стає м'якою й розтікається.

Показники безпеки

Показники безпеки повинні відповідати нормам за рівнем змісту токсичних елементів, мікотоксинів, радіонуклідів, а також за мікробіологічними показниками.

Таблиця 3. Припустимі рівні змісту токсичних елементів, мікотоксинів, радіонуклідів у карамельних виробах

Показник

Припустимий рівень, мг/кг, не більше

Токсичні елементи

свинець

1,0

миш'як

1,0

кадмій

0,1

ртуть

0,01

мідь

15,0

цинк

50,0

Мікотоксини

афлатоксин В1

0,005 (контроль по сировині тільки для виробів, що містять горіхи)

Пестициди

установлюються по основному компоненті як по масовій частці, так і по припустимих рівнях нормованих пестицидів

Контроль по сировині

Радіонукліди

цезій-137

140 Бк/кг

стронцій-90

100 Бк/кг

Вимоги до якості шоколадних цукерок.

Органолептичні показники: форма, поверхня, смак і запах. Фізико-хімічні показники: масова частка цукру 65-75%, вологість 4-45%, жиру 9-21%.

Дефекти і хвороби

Дефекти карамелі. Наявність сторонніх привкусов і запахів: присмак карамелизованного цукру (зайві уварювання начинки), прогірклий, сальний присмак (можливий в начинках, у складі яких є жир), присмак металу. Липка поверхня (прилипання обгортки до корпуса) - наслідок зберігання карамелі при підвищеній вологості повітря (більше 75%), перепадів температур, підвищеного вмісту речовин, що редукують, вологу в карамельній масі. Тріщини на поверхні, нечіткий малюнок, зазубрени, відбиті кути карамелі - результат порушення технології виробництва. Зацукровування - спостерігається в карамелі при зберіганні в дуже сухому приміщенні, а також при недоліку в ній речовин, що редукують. Карамель стає непрозорою, зафарблення її темніє.

Дефекти цукерок. Цукрове й жирове посивіння на поверхні глазурованих цукерок аналогічні шоколаду. Різкий присмак кислот, спирту, есенцій, підгорілого цукру й горіхів, осального або прогірклого жиру є наслідком порушення технології виробництва.

Зволожена поверхня є наслідком зберігання при підвищеній вологості повітря, різкий перепад температур при зберіганні. Білі плями на поверхні неглазурованих цукерок - результат висихання помадних мас, їхня кристалізація. У цукерках з лікерними корпусами - зацукровування корпуса через висихання (недотримання режимів зберігання). Розрив глазурі - у результаті розвитку в помадній масі осмофільних дріжджів, через розширення корпусів у випадку, якщо цукерки глазуровані в холодному стані, а зберігаються при більше високих температурах.

Дефекти, пов'язані з порушенням технологічного процесу: деформація виробів; нерівна, з раковинами й міхурами, що лопнули, поверхня неглазурованих цукерок; включення в помаді у вигляді темних крапок; нерівномірний розподіл глазурі; грубодисперсна помада; наявність "раковин" на глазурі; груба розробка мас праліне; затяжиста консистенція сбивних і желейних цукерок; грубокристалічна скоринка лікерних цукерок; розшаровування корпусів з вафельним прошарком; наявність слідів від пальців і ін.

Пакування, маркування та зберігання

Упакування й зберігання. Карамель виготовляють загорненою і відкритою, фасованою, ваговою і штучною. Її загортають в етикетку, етикетку з закруткою або етикетку з фольгою й закруткою, етикетку з фольгою або фольгу. Відкриту карамель без захисної обробки поверхні (типу Монпансьє) фасують у металеві, комбіновані банки, дозволені до застосування в харчовій промисловості. Загорнену карамель фасують у картонні коробки, металеві й комбіновані банки, пакети із целофану, коробки, банки й пакети з полімерних матеріалів, масою до 1 кг, у ящики дощаті, фанерні або з гафрокартона масою від 5 до 18 кг. Карамель зберігають при 18° С при відносній вологості повітря не більше 75%. Строки зберігання карамелі від 1,5 до 6 місяців залежно від складу карамелі.

Упакування й зберігання. Цукерки випускають загорненими, незагорненими, ваговими й фасованими у вигляді сумішей і наборів. Цукерки загортають в етикетку, етикетку з закруткою, етикетку з фольгою, у фольгу. Набори й суміші повинні бути щільно покладені в коробки, застосовуються капсулі. Цукерки вагові й коробки упаковують у ящики з картону й фанери масою від 6 до 12 кг. Цукерки повинні зберігатися при 18° С, вологості повітря не більше 75%. Строки зберігання від 15 днів до 4 місяців залежно від складу цукерок.

2. Товарознавча характеристика килимових виробів

Килим - це художній текстильний виріб, призначений для прикрашання або утеплювання житлових і громадських приміщень. Килими виготовляють вручну або на механічних верстатах з вовняної, бавовняної, шовкової пряжі. їх поділяють на ворсові й безворсові. Відомі ворсові килими Азербайджану, Дагестану, Вірменії, Туркменістану, Ірану, Туреччини, Китаю та ін.; безворсовими килимами славляться Фландрія (Франція), Польща, Румунія, Болгарія та ін. В Україні поширені безворсові та високоворсові килими.

Український народний килим - це безворсова двобічна тканина полотняного переплетення, основа якої конопляна, піткання - вовна, фарбована місцевими рослинними барвниками. Є килими орнаментальні (з рослинним, геометрично-рослинним і геометричним орнаментами) та тематичні (в українському килимарстві відомі з 30-х років XX ст. Килими з рослинним орнаментом поширені на Полтавщині, Київщині, Чернігівщині. Київським килимам притаманний суцільній! візерунок вільної будови, що розтікається ростучою квіткою або букетами. Для Поділля характерна композиція рослин у вигляді симетрично побудованих вазонів з квітами; трапляються стилізовані зображення людини або груп людей, нерідко сюжетного характеру. У західних областях України найпоширеніші килими з геометричною орнаментацією, поперечносмугасті.

Крім безворсових килимів, в Україні виготовляють ворсові, найвідомішими з яких є коци, а в західних областях - ліжники (вовняні килими - ковдри з начосом). Вони принципово не відр. ізняються від безворсових, але наявність довгої вовни обумовлює певне спрощення орнаменту

Гобелени

Це виткані вручну килими - картини (шпалери) Гобелени ткали з вовни з домішкою шовкових, а часом і срібних ниток. Основа не фарбувалася. Піткання складалося з ниток різних відтінків і проходило не через усю ширину гобелена, а лише в межах кожного кольору; його обірвані кінці надавали зворотному боку гобелена ворсистості, тоді як лицьовий бік був рубчастим. Згодом гобеленами почали називати й шпалери багатьох мануфактур Франції та інших європейських країн, а з XIX ст. - і взагалі шпалери і навіть машинні оббивні тканини й тематичні килими. Найцінніші колекції гобеленів зберігаються і тепер у Київському музеї західного та східного мистецтва.

У сучасному розумінні термін "гобелен" - це високохудожній килим ручного виробництва (вибіркової якості, тобто найвідмінніше ткацтво іноді хоча б на окремих частинах полотна).

У наш час в асортименті текстильних товарів існують і гобеленові тканими. Це одні з найкращих меблевих тканин, які деякою мірою імітують натуральні гобелени. Гобеленові тканини - це багатошарові жаккардові тканини, що виготовляються з основи й утоку, різних за кольором і товщиною. У межах одного полотна малюнок створюється різними переплетеннями.

Залежно від структури розрізняють основні гобеленові тканини, в яких рисунок утворюється за рахунок системи утокових ниток. Характеризуються вони великою щільністю основи, це найважчі меблево-декоративні тканини (356 - 539 г/м).

Споживчі властивості килимів

Споживні властивості килимів загальновідомі для всіх текстильних матеріалів. Формуються вони в процесі проектування і виготовлення.

Килимарство, килимоткацтво - це процес виготовлення килимів, а також килимових виробів (гобеленів, доріжок, килимових покриттів) ручним або машинним способом. Полягає в підборі сировини, виготовленні й фарбуванні пряжі, тканні та оброблянні виробів. Головною сировиною для килимів є вовна, льон, бавовна, штучні та синтетичні волокна різних видів (штапель, лавсан, нейлон тощо). Ручним способом на вертикальних або горизонтальних килимоткацьких верстатах виготовляють ворсові, безворсові й комбіновані килими, доріжки та гобелени. Ворсові ручні килими й доріжки являють собою багатошарову тканину полотняного переплетення ниток, яке складається з трьох систем: основи, утоку та ворсової. Переплетенням ниток основи й утоку утворюють каркасне полотно тканини, а ворсовими нитками - рисунок килима або доріжки. Щоб досягти цього, на нитки основи прив'язують горизонтально або вертикально розміщені вузли з кольорових (ворсових) ниток, які щільно прилягають одна до одної. Безворсовими є ручні килими (до них, зокрема, належать українські народні килими) і гобелени. Останні фактично Являють собою одношарові тканини, утворені переплетенням ниток основи і пофарбовані у різні кольори ниток утоку (про них детальніше трохи нижче). Продуктивність ручного способу килимарства (утворення ворсового полотна) становить близько 10 - 12 м3 на рік. Для машинного способу застосовують механізовані килимоткацькі верстати, на яких виготовляють килими, доріжки й килимові покриття. На двополотенних килимоткацьких верстатах з машиною Жаккард спочатку формується (нитками корінної і ворсової основ та утоку) багатошарова килимова тканина. Далі її верхнє і нижнє полотна, з'єднані нитками ворсу, розрізаються посередині (по ворсових нитках) на дві частини. Машини Жаккарда використовують і на однополотенних верстатах. Є також спеціальні (аксмінтерські) верстати, де ворсова поверхня утворюється з допомогою комплекту трубок на снувальних валиках. На двополотенному верстаті з машиною Жаккарда за годину виготовляють в середньому б м ворсового полотна. Після ткання килим і килимові вироби очищають, виправляють дефекти, надають ворсовій поверхні оксамитового блиску, зм'якшують каркас.

Сировина і матеріали

При виготовленні килимів і килимових виробів, крім вовни, шовку, бавовняної і льняної пряжі, штучних і синтетичних волокон, застосовують текстуровані пряжоподібні нитки і різноманітні барвники.

Вовна - сировина для виготовлення килимової пряжі. Застосовується груба і напівгруба овеча вовна, рідше - відходи шкіряного й овечо-шубного виробництва.

Для виготовлення килимової (ворсової) пряжі використовують овечу вовну грубої тонини 401 - 67 мкм та напівгрубої тонини 34,1 - 40 мкм. Кращою є вовна весняного стриження. Від овець помісних порід отримують напівгрубу шерсть, від грубововняних - грубу. Використовують білу вовну різних порід овець.

Для виготовлення махрових килимів використовують вовну кіз. Разом із хімічними волокнами вона також застосовується для виготовлення килимових виробів з нерозрізним ворсом (букле).

У килимарстві велике значення має підбір барвників, стійких до дії світла, тертя, води, хімічного чищення. Застосовують природні й синтетичні барвники. Рослинні барвники добувають з коріння, стебел, квітів, кори і листя різних рослин. Для цього використовують плоди каштанів, марени, сарчоба, волоського горіха, верби тощо. Найчастіше застосовують синтетичні барвники, найпоширенішими є: кислотні, протравні, хромові, кубові, катіонні, дисперсні.

Для фарбування синтетичних волокон застосовують спеціально підібрані марки барвників. Наприклад, для фарбування поліамідних волокон використовують металомісткі, для нітрону - катіону; для поліефірних волокон-дисперсні барвники.

Класифікація та асортимент

Сучасний ринок заповнений килимами імпортного і вітчизняного виготовлення.

Розрізняють килими (ткані н неткані), килимові доріжки та інші килимові вироби.

Килими і килимові доріжки ручного й машинного виготовлення бувають видовженої, квадратної та овальної форми; залежно від кольору ворсової основи - одноколірні та багатоколірні.

Торговельний асортимент включає: килими жаккардові двополотні п'ятиколірні з розрізним ворсом (змішаним та із хімічних волокон): килими жаккардові прутикові дво-, три - і чотирикатірні зі змішаним розрізним ворсом; доріжки прутикові з три - і чотириколірною жаккардовою каймою зі змішаним розрізним ворсом; доріжки прутикові гладкофарбовані й смугасті зі змішаним розрізним, нерозрізним і петлерозрізним ворсом; буктьовані (нерозрізний петельчастий ворс) з перевитим переплетенням з розрізним ворсом із хімічних волокон: килими і доріжки аксмінтерські багатоколірні зі змішаним розрізним ворсом; килими ворсопрошивні з розрізним петельчастим, з петельчастим рельєфним ворсом із хімічних волокон, з рельєфним двоколірним малюнком і різною висотою ворсу, з цетсльчастим або комбінованим ворсом; доріжки прошивні з розрізним або з петельчастим ворсом із хімічних волокон (без проклейки зворотного боку), з петельчастим. петельчастим рельєфним ворсом із хімічних волокон; доріжки з рельєфним рисунком, з петельчастим або комбінованим ворсом: килими безворсові вишивані з кольоровими смутами: доріжки безворсові напіввовняні з апаратної пряжі і пряжі з хімічних волокон: трикотажні килимові вироби з петельчастим ворсом з хімічних волокон. В'язально-прошивні з петельчастим ворсом.

Крім того, виготовляють килими стрічкові зі змішаним розрізним ворсом без визначеного рисунка й багатоколірні килими і паласи (тобто безворсові килими) напіввовняні.

Відомі типорозміри килимів машинного способу виготовлення за шириною і довжиною, в см:

1. Двополотні жаккардові килими:

90x160 100 х180 100x200 125x200 140x200

150 х 200 150x225 150x240 150x250 150x300

170x250 200x300 200 X350 200x400 250x300

250 х350 280 х 200 280 х 300 280 х 400 300x400 300x500

2. Аксмінстерські килими:

70x124 92 х 137

92x180 92x200

137x70 137 х 80 137 х 200 137 х 250

137 х 300 226x150 226 х 300 318x200 318x400

3. Стрічкові килими:

90 х 140

175x250

140x200

200x300

4. Тафтингові килими:

80

"150

200 х 280

10С

х200

200 х 300

15С

1x200

300x400

5. Жаккардові прутикові килими.

70 X 140

140x200

200 х 300

90x180

150x200

225 х 300

100x200

150x250

250 х 350

125 х200

170x250

280 х 200 300 х 400

За довжиною килимів і килимових доріжок допускаються мінусові відхилення: при довжині до 100 см - 1 см, а при довжині більше 100 см - 3 см. Плюсові відхилення за довжиною не обмежуються.

Килимові вироби, призначені для господарських потреб, - це насамперед національні вироби ручного виробництва. До них належать: торби (сакви) - переметні сумки; енси - фіранки з килимової тканини; осмолдук - попони для коней; капунукки - килимки, що кладуться перед входом у дім або квартиру; чували - мішки; халик і бухча - прикраси до весільних процесій тощо.

Килими і килимові вироби класифікують за районами їх виготовлення: українські, російські, білоруські, молдовські, туркменські, кавказькі тощо.

Крім того, килимові покриття (доріжки, полотна) і вироби (килими) прийнято поділяти за способами виготовлення, видами використаної сировини і пряжі, характером закріплення ворсових пучків, видом обробки зворотного боку.

За способом виготовлення: ткані ворсові - жаккардові двополотні, жаккардові прутикові, аксмінстерські (трубчасті), жаккардові, стрічкові, прутикові гладенькі, ткані безворсові - візерункові гладкі; неткані ворсові - прошивні (тафтингові), в'язально-прошивні; неткані безворсові - -голкопробивні, клейові.

За видами використаної сировини і пряжі, які формують ворсову або робочу поверхню: суто вовняні (містять у пряжі не більше 5% волокон іншого походження), і напіввовняні (містять не менше 25% вовняного волокна), з хімічних волокон і ниток.

За характером ворсової або робочої поверхні: з розрізним ворсом, з петельчастим (нерозрізним) ворсом, з комбінованим ворсом (розрізним і петельчастим), з рельєфним.

За характером закріплення ворсових пучків: ткані - із двоутоновим (пітканим) закріпленням ворсових пучків, з тритітканим закріпленням ворсових пучків; неткані - з прошивним ворсовим пучком, із в'язаним ворсовим пучком, із вклеєним ворсовим пучком.

За видом обробки зворотного боку: з первинним латексуванням, з нанесенням спінених смол або емульсії, із дублюванням зворотного боку, з просочуванням емульсіями, з апретуванням.

Килими поділяють також залежно від їх щільності, тобто від кількості ворсових пучків килимів, килимових виробів машинного виготовлення - від 9 до 250 тис. на 1 м2; висоти ворсу - від 5 до 10 мм.

Асортимент килимів України

В Україні ворсові килими ручного виробництва виготовляються в Полтавській (с. Решетілівка, Опішня, Санжари), на Чернігівщині - Дегтярі та Срібне, Вінниччині (с, Клембівка), Львівській (с - Глиняни), Івано-Франківській (Косівське виробничо-художнє об'єднання „Гуцульщина") та інших областях.

Характеризуються українські килими слідуючим:

Середнє поле вкрите квітчастим рисунком, розташованим найчастіше горизонтальними рядами, Незважаючи на те що окремі деталі рисунка асиметричні, створюється враження композииійиої рівноваги. Для рослинних орнаментів характерне плоскісне трактування. Рисунок базується на ритмічних повтореннях окремих мотивів.

Бордюр килима переважно має вид нескінченної гірлянди рослинного орнаменту, а у деяких випадках - одноколірної полоси.

Характерною для українського килима є вузька кайма.

Залежно від композиційної побудови орнаменту килим може бути й без бордюру, В цьому випадку по краях проходять неширокі гладенькі смуги (одна або дві).

Килими центральних областей України характеризуються квітковим візерунком, виконаним на чорному, темно-синьому, темно-брунатному, золотисто-жовтому або блакитному зі сталевим відтінком фоні. В орнаменті трапляються кольори різноманітних відтінків: червоиий, синій, зелений, брунатний, блакитний, жовтий.

Для килимових виробів Західної України характерними с геометричні візерунки, які складаються з ромбів, зигзагів і багатокутників.

Виготовляють килими вручну на вертикальних килимоткацьких верстатах, на рамі яких та нитками основи установлюють полотняний шаблон такого самого розміру, що її килим. При виготовленні килими майстер переважно користується кольоровим ескізом рисунка.

Показники якості

Якість килимів і килимових виробів перевіряють ВТК і лабораторії ідприємств-виробннків відповідно до ДСТУ (або ГОСТів).

До головних властивостей, які мають практичне значення при використанні килимів, належать: зносостійкість; стійкість до зминання і продавлювання; стійкість до забруднення; стійкість пофарбованої ворсової поверхні; ступінь статичної електризації синтетичних килимових виробів, акустичні, теплоізоляційні властивості, лінійні розміри, маса 1 м2 килима, маса ворсу на 1 м~, щільність.

Зносостійкість - опір до тертя робочої поверхні килима цей показник є одним із найважливіших.

Зношування поверхні килима залежить від фізико-механічних властивостей волоконних матеріалів і ниток, з яких його виготовлено, структури килима і способів його оздоблення. Лабораторними випробуваннями килимів на стійкість до тертя різними за конструкцією приладами з кількістю циклів визначають втрату маси ворсу внаслідок випадання мігруючих волокон і зменшення товщини шару ворсу. Результати цих дослідів і дані експлуатації килима є критеріями, на підставі яких установлюють гарантійний термін його служби.

Для лабораторних досліджень стійкості до тертя з килима вирізають пробу розміром 100 см2, яку зважують, витримують в повітряному середовищі з відносною вологістю б5±2% і температурою 20+2 °С протягом 24 год. Після цього установлюють загальну товщину досліджуваного зразка. Половину зразка (площею 50 см2) затискують у приладі для тертя поверхні ворсу (до оголення каркасу тканини килима) і встановлюють визначене число циклів роботи приладу. Тертя зразка виконують при навантаженні 2 кг карборундовими дисками або іншими витираючими матеріалами.

Про наслідки лабораторних досліджень стосовно стійкості до тертя судять за втратою маси (г/см2), віднесеної до одиниці площини поверхні ворсу над ґрунтовим матеріалом килима, а також за зменшенням товщини шару ворсу (мм).

Збереження зовнішнього вигляду килима оцінюють після виконання установленої кількості циклів тертя внаслідок порівняння із стандартними зразками - еталонами.

Стійкість до зминання і продавлювання. Зменшення товщини килима тісно пов'язано зі зміною його зовнішнього вигляду. Зміна товщини за рахунок зминання ворсу визначається дією динамічного навантаження з допомогою приладів, укомплектованих товщиноміром

Зразок килима площею 10 см2 піддається дії циклічного навантаження 2,2 кг/см" протягом 2 год., що відповідає навантаженню, створеному стільцем або табуреткою із чотирма ніжками, на яких сидить людина масою 80 кг. Критерієм для характеристики пружних властивостей шару ворсу досліджуваного зразка килима служить глибина стиску, яку вимірюють після зняття навантаження зі зразка з інтервалами в 15, ЗО і 60 хв.

Показником зміни товщини зразка килима є різниця в товщині килима до і після динамічного навантаження. У цьому випадку при визначенні якості килима звертають увагу на збереження його початкового вигляду, кольору, рисунка і фактури, відсутність вм'ятин ворсу внаслідок впливу довготривалих навантажень меблів на килим.

Стійкість до забруднення. Зразок килима вміщують у барабан з чотирибашмачним осердям, який обертається зі швидкістю 2000об/год. У барабан вміщують також раніше приготовлену штучну суміш бруду, яка складається, наприклад, із таких компонентів,%: глини - 76\5; білила - 20,0; активованого вугілля - 1,25; оксиду заліза (іржі) - 1,25; сажі - 1,0.

Штучна суміш бруду може також включати білий пігмент (каолін або глину-50%, кварцовий пісок - 38%), чорний пігмент (активоване вугілля - 1%, оксид заліза - 0,5%). а також жирові речовини (ланолін - 7,5, вазелін - 2,5%).

Суміш перемішують у ємності, просіюють через сито і змішують із дев'ятьма частинами піску.

Стійкість килима до забруднення визначають зіставленням еталона із зразком, колір і товарний вигляд якого не повинні змінюватися після чищення.

Ступінь забруднення килимів визначають з допомогою емісійного спектрального фотометра. Результати досліджень порівнюють із зразками килимів, які були піддаш штучному забрудненню.

Масу і загальну вагу килима визначають з допомогою чотирьох проб розміром 100 х 100 мм кожна. Проби вирізають у різних місцях за попередньо нанесеними лініями, відступивши від краю не менше як па 5 см. Одну пробу зберігають як контрольну. Зразки килимів витримують у кондиційних умовах протягом 24 год., теля чого зважують з точністю до 0.1 г.

Масу килима розраховують за формулою.

М =Тх100/З

де Т - маса трьох проб, г/м2

З-кількість зважених проб.

Масу ворсу на 1 м2 килима визначають, використавши розпускання каркаса, поступово відділяючи нитки основ і утоку і звільняючи юпки ворсу. Ворс збирають у бюксі, витримують у кондиційних умовах ї зважують з точністю до 0,1 г. Якщо на зворотному боці килима нанесено клемові компонента, латексні або інші розчини, то для одержання зразка без цих покриттів перед обробкою до нього пришивають вирізок щільної тканини відповідних розмірів.

Масу ворсу визначають також методом зрізання ворсу (розрізного або петельного).

Щільність килимів. Встановлюють з допомогою вимірки зальної лінійки. Щільність основи або утоку визначають на зворотному боці килима підрахунком кількості ниток, що припадають на 10 см. Кількість ниток підраховують не менше ніж в п'яти місцях, рівномірно розташованих по всій вимірюваній довжині.

Підрахунок кількості каток виконують на відстані не менше 10 см від краю килима. Причому початок підрахунку на шкалі лінійки повинен співпадати з першою ниткою основи утоку). Кількість утокових ниток визначають підрахунком кількості видимих ниток утоку (стібків) на зворотному боці килима, які припадають на 10 см.

При двоутоковому закріпленні ворсового пучка видиму кількість куткових ниток перемножують на 2. а при триутоковому закріпленні ворсового пучка - на 3.

Щільність килима за основою або утоком визначають як середньоарифметичну величину результатів відповідних вимірювань із точністю до 0.5 ниток.

Міцність закріплення ворсу в ґрунті килима характеризується величиною зусилля, необхідного для зняття з каркаса килима одного ворсового пучка.

Маркування, упакування і зберігання килимових виробів

У правому куті зворотного боку кожного килима ручного виробництва кріплять ярлик (бирку) із такими позначками: номер килима, його назва, розміри (довжина, ширина в см, загальна площа), артикул, ґатунок, щільність тканини (кількість вузлів в І дм), ціна, дата виготовлення, прізвище контролере. На товарному знаку підприємства-виготівника вказується відомча підпорядкованість, назва килима, номер його рисунка й артикул.

Після виготовлення і сортування ворсові килими пакують у кіпи. Таке пакування захищає продукцію від впливу навколишнього середовища, пошкоджень та псування; полегшує транспортування, зберігання і реалізацію килимів.

Кожна кіпа складається з ворсових килимів визначеного виду, але різноманітних рисунків, кольорів і розмірів.

Килими ручного виготовлення пакують у кіпи масою 80 кг (ворсові), або 40-80 кг - безворсові.

Тарою для пакування кіп служить льняна або синтетична плівка, що відповідає вимогам стандартів, а також умовам постачання килимів ручного виробництва на експорт. У необхідних випадках передбачається арктичне і тропічне пакування. Кіпи обв'язують тесьмою, обшивають мішковиною і знову обв'язують мотузкою. В кожну кіпу вкладають специфікацію, а зверху кріплять ярлик або бирку із тими самими даними, що й на килимі, а також із вказівкою кількості килимів у кіпі.

На зворотному боці килимів машинного виготовлення ставлять клеймо ВТК, на якому зазначається: найменування підприємства-виготівника, номер виробу, артикул, сорт, штамп контролера ВТК. Крім того, на виріб наклеюють або. до нього прикріплюють ярлик із такими даними: номер рисунка, артикул, розмір, сорт, ціна, номер виробу, назва, номер пакувальника, маркувальника, сортувальника, дата виготовлення.

Килими шириною 70 см скручують у рулони по 10 шт., шириною 90 - 110 см - по 5 шт.; шириною 130 - 140 см і більше - по 1 - 2 шт. Рулон прошивають з торцевого боку у двох місцях, обв'язують шпагатом з торцевого боку, запломбовують пломбою відправника. У кожному рулоні повинні бути килими одного артикулу і сорту.

Машинні килими і килимові вироби пакують так: при перевезеннях в інші міста в контейнерах рулони обшивають одним шаром тарної тканини, а при перевезеннях дрібними партіями залізницею і водними маршрутами - подвійним шаром тарної тканини; потім до рулонів кріплять бирку і пломбують. При перевезеннях у вагонах безпосередньо на адресу покупця рулони обшивають шаром тарної тканини або рогожею.

Килими і килимові вироби зберігають у сухих і чистих складських приміщеннях. Килими ручного виготовлення слід зберігати на складі у розгорнутому вигляді складеними на стелажах не більше як по 50 шт. (ворсові) і 60 шт. (безворсові) в кожному штабелі Килими і килимові вироби машинного виробництва або неткані зберігають згорнутими у рулон лицевим боком усередину. Килими повинні бути пересипані нафталіном, або іншими засобами, що запобігають пошкодженню міллю, але не погіршують зовнішнього вигляду килимів.

Спосок використаної літератури

1. Беднарчу М.С., Полікарпов І.С. Товарознавство сировини, матеріалів та засоби виробництва. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 560 с.

2. Войнаш Л.Г., Байдакова Л.І., Діані О.Т., Козьмич Д.І. ін. Товарознавство непродовольчих товарів. ч.1,2/Підручник. - К.: НМЦ "Укоопосвіта", 2004. - 436 с, 532 с.

3. Галик І.С., Семак Б.Д. Товарознавство непродовольчих товарів. Ч.2 Товарознавство трикотажних товарів. К.: НМЦ "Укоопосвіта", 2001. - 296 с.

4. Гамидуллаев С.Н. Товароведение и экспертиза продовольственных товаров. / С.Н. Гамидуллаев, Е.В. Иванова, С.Л. Николаева, В.Н. Симонова, - СПб.: Альфа, 2000 - 432 с.

5. Глушкова Т.Г., Товари культурно-побутового призначення: Підручник. - К.: Київ. Нац. торг. - економ. ун-т, 2004. - 550 с. - (Сер. "Товарознавство).

6. Гончарова В.Н. Товароведение пищевых продуктов. - М.: Экономика, 1990, 345 с.

7. Идентификация и фальсификация пищевых продуктов. Товарный справочник / М.А. Николаева, Д. С Лычников, и др., - М.: Экономика, 1996. - 386 с.

8. Комоненко И.Е. Товароведение пищевых продуктов. / И.Е. Комоненко, И.З. Ольшанская, А.В. Дмитриева и др., - М.: Экономика, 1983. - 326 с.

9. Матюхина З.П., Королькова Э.П. Товароведение пищевых продуктов. / З.П. Матюхина, Э.П. Королькова, - М.: ИРПО, Изд. Центр "Академия", 2000. - 272 с.

10. Полікарпов І.С., Пелик Л.В., Стефаник Є.М. Килими та килимові вироби. Навчальний посібник. - К.: Центр навч. літ-ри, 2006. - 112 с.

11. Родина Т.Г. / Справочник по товароведению продовольственных товаров. / Т.Г. Родина, М.А. Николаева и др., - М.: КолосС, 2003. - 608 с.

12. Товароведение и экспертиза вкусовых товаров. / Чепурной И.П., - М.: Дашков и К, 2005. - 404 с.

13. Товароведение продовольственных товаров: Учебное пособие для вузов. / Л.Р. Афанасьева, В.И. Базаров и др., - М.: Экономика, 1982. - 312 с.

14. Сирохман І.В., Завгородня В.М. Товарознавство пакувальних матеріалів і тари: Підручник. - К.6 ЦНЛ, 2005. - 614 с.


Скачать работу можно здесь Скачать работу "Товарознавча характеристика цукерок, карамелі, килимів" можно здесь
Сколько стоит?

Рекомендуем!

база знанийглобальная сеть рефератов