Антикризове управління підприємством

--техніко-технологічна санація втілює у собі такі напрямки, як: модернізація виробничих фондів підприємства, впровадження нового устаткування;

-- виробнича санація підприємства передбачає здійснення заходів пов'язаних, передусім, із поліпшенням структури виробничої програми шляхом закриття нерентабельних виробництв, поліпшенням асортименту продукції, що випускається, зменшенням простоїв, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції і зниженням її собівартості;

-- соціальна санація підприємства містить заходи, направлені на забезпечення соціального захисту працівників підприємств-боржників: надання соціальних гарантій звільненим працівникам, створення і фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиція альтернативних робочих місць, виплати з безробіття, виплата заробітної плати, вихідної допомоги. Пріоритетне значення заходи соціального характеру мають під час проведення процедури санації на підприємствах-гігантів та містоутворюючих підприємствах, скорочення штату працівників яких може призвести до соціальної кризи в регіоні;

-- екопогічнасанація передбачає здійснення заходів, спрямованих на захист навколишнього середовища, шляхом мобілізації резервів для спорудження очисних пристроїв, екологізації виробництва.

Для цілісного розуміння сутності санації розглянемо процес та етапи організації фінансового оздоровлення підприємства за допомогою так званої „класичної моделі санації"', яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання у країнах з розвиненою ринковою економікою та пропонується як приклад вітчизняними економістами.

Класична модель санації підприємства передбачає послідовне здійснення відповідних етапів. Процес починається з ідентифікації кризового стану підприємства та усвідомлення потреби здійснення оздоровчих заходів.

На етапі оцінки фінансового стану проводиться всебічна діагностика підприємства: санаційний аудит.

Ревізія фінансово-господарської діяльності, як правило, проводиться зовнішніми незалежними від підприємства спеціалізованими аудиторськими фірмами чи аудиторами. На основі результатів перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства-боржника аудитор повинен зробити висновки щодо санаційної спроможності суб'єкта господарювання.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Санаційна спроможність - це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його.

Наступним етапом згідно з класичною моделлю санації є прийняття рішення щодо ліквідації чи санації підприємства. У тому разі, коли підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, ліквідність та прибутковість, приймається рішення про оздоровлення підприємства та розробку санаційної концепції.

Розробка концепції оздоровлення підприємства починається з визначення мети проведення санації. У роботах О.О.Терещенко, О.В. Мозен-кова визначено, що проведення заходів санації передбачає два види цілей: оперативні і стратегічні.

Зазначені науковці виділяють такі найбільш важливі оперативні цілі:

а) забезпечення ліквідності;

б) управління прибутковістю і оптимізація використання готівкових ресурсів.

Об'єктами управління, на які направлені ці цілі є, відповідно, ліквідність і прибутковість.

Стратегічна мета санації визначена як забезпечення життєдіяльності підприємства і активної позиції на ринку. Об'єктами управління в цьому випадку є всі процеси, що впливають на конкурентоспроможність підприємства, що санується.

Однак поряд із локальними цілями, наведеними вище, потрібно розглядати цей процес і на макрорівні, встановлюючи мету санації відповідно до встановлених напрямків розвитку держави та політики забезпечення її економічної безпеки.

Кожна мета передбачає здійснення відповідних заходів для її досягнення і відповідно до встановлених цілей визначається стратегія і тактика проведення санації.

Стратегія санації - це вказівки про переведення підприємства із стану кризи в стан конкуренто- і платоспроможності; це узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставленої мети шляхом координації та розподілу ресурсів компанії.

За допомогою стратегії виробляється сам характер поведінки на ринку та концепція, яка відображає ідеологію проведення санації. Під час оздоровчих заходів підприємство може застосовувати як оборонну, так і наступальну концепцію здійснення санації підприємства. Вибір тієї чи іншої моделі поведінки здійснюється за результатами оцінки внутрішнього потенціалу протидії розвитку кризи. .Якщо керівництво підприємства оцінює свій потенціал як високий і за суттю управління схильне до ризику, тоді слід застосовувати наступальні дії, в іншому випадку доцільною є оборонна модель поведінки.

Відповідно до обраних стратегічних дій розробляється програма санації, яка являє собою узагальнений план проведення оздоровчих заходів, спрямованих на вихід підприємства з кризи. Визначаються основні напрямки оздоровлення підприємства, встановлюються внутрішні резерви підприємства, робляться висновки про можливість залучення капіталу, обираються форми здійснення санаційних заходів.

І.О. Бланк визначає два основних напрямки здійснення санаційних заходів:

-- санація підприємства, спрямована на рефінансування його боргу, застосовується, на думку автора, під час тимчасового кризового стану, коли підприємство в змозі самостійно відновити свою ліквідність, платоспроможність та ефективну діяльність. Відновлення підприємства відбувається шляхом домовленості з кредиторами щодо пролонгації чи списання заборгованості. На нашу думку, такий напрямок більше тяжіє до мирової угоди, аніж до санації.

-- санація підприємства, спрямована на його реструктуризацію (реорганізацію), застосовується при більш тяжких масштабах кризового стану, коли підприємство для відновлення його діяльності та подальшого функціонування потребує здійснення ряду реорганізаційних процедур, результатом яких буде впровадження більш ефективних організаційних форм господарської діяльності. Як правило, зазначає автор, цей вид санації пов'язаний із зміною статусу юридичної особи.

Наступним етапом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на основі санаційної програми і містить у собі більш докладний перелік оздоровчих заходів та їх техніко-економічне обґрунтування, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їх окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту.

На основі проекту санації розробляється план фінансового оздоровлення, який охоплює фінансові, виробничі й трудові ресурси підприємства, процеси господарської діяльності. План санації представляє собою комплексну програму фінансового оздоровлення боржника, застосування спеціальних заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, строк реалізації і будується на загальних принципах складання бізнес-плану підприємства.

Після складання та затвердження кредиторами плану санації наступає основна частина цього процесу - реалізація заходів щодо відновлення платоспроможності. Згідно з класичною моделлю санацію можна вважати успішною, якщо після виконання усіх намічених заходів оздоровлення підприємство вдалося вивести з кризи, відновити його платоспроможність, розрахуватись з кредиторами і відновити конкурентні позиції на ринку.

У даний час санація є об'єктом пильного дослідження вчених, зокрема, в дисертаційних роботах, присвяченим проблемам антикризового управління й фінансового оздоровлення підприємств різних галузей і форм власності, що обумовлюється необхідністю підвищення ефективності її здійснення відносно підприємств, що знаходяться у кризовому стані. Сучасні підходи до аналізу і удосконалення класичної методики санації підприємства, використані в рамках дисертаційних досліджень та їх результати представлені в таблиці 1.3.1.

Таблиця 1.3.1.

Наукометричний аналіз дослідження санації в дисертаційних роботах

Автор дисертаційної роботи	Тема дисертаційної роботи	Аспекти дослідження санації в дисертаційній роботі
ТерещенкоО.О.	Антикризове управління фінансами підприємств	В роботі пропонується ввести до категоріального апарату АФУ поняття санаційної спроможності підприємства як комплексного критерію прийняття рішення щодо фінансового оздоровлення підприємства, який узагальнює сукупність ознак та передумов для подолання фінансової кризи. Дане поняття слід визначити як наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають здатність до успішної реалізації антикризових заходів та його фінансового оздоровлення. Також розглядається санаційний аудит як інструмент зменшення інформаційної асиметрії та верифікації антикризового плану
Багацька К.В	Фінансовий механізм санації підприємства	Санація розглядається як система послідовних взаємопов'язаних заходів, що проводяться по відношенню до підприємства-боржника з ініціативи його власників або зовнішніх суб'єктів з метою врегулювання проблеми боргів, попередження банкрутства, відновлення платоспроможності і досягнення прибутковості і конкурентоспроможності в довготерміновому періоді. В роботі обґрунтовано необхідність розробки фінансового механізму санації та запропоновано його функціонально-цільову структуру, до складу якої входить екологічна складова.
Булкот Г.В	Облік і аналіз процесів ліквідації та санації підприємств України на стадії банкрутства	Досліджено питання організації процедур розпорядження майном боржника, санації боржника, укладання мирової угоди, ліквідації в аспекті удосконалення облікового процесу на підприємстві.
ЛежепьоковаВ.Г.	Розвиток державного антикризового регулювання щодо санаційної рестру-ктуризації електроенергетики	Розглянуто особливості санаційної реструктуризації, до яких віднесено її спрямованість на подолання кризових ситуацій та явищ, необхідність адаптації суб'єктів господарювання до нестабільного зовнішнього середовища; необхідність зростання ринкової вартості капіталу; наявність жорсткого часового та ресурсного обмеження, які обумовлюють неможливість фінансового оздоровлення підприємства без додаткових грошових вкладень. Розроблено заходи щодо санаційної реструктуризації генеруючих компаній електроенергетики; визначено джерела її фінансування.
Лачкова Л.І	Економічний механізм санаційної реструктуризації підприємств роздрібної торгівлі	Розглядається один з механізмів санації, а саме - санаційна реструктуризація. Санаційна реструктуризація визначається як окремий вид реструктуризації, який використовується підприємствами, що знаходяться у передкризовому або кризовому стані, та має на меті недопущення розгортання кризи, вихід з неї, стабілізацію господарської системи, збереження суб'єкта господарювання, створення умов для зростання його вартості, досягнення позитивних соціальних наслідків.
МараховськаК.А	Науково-методичні засади державного регулювання відновлення платоспромож-ності (банкрутства) підприємств	Розроблено методику проведення санації стратегічно важливих для держави підприємств. Запропоновано систематизовані етапи проведення санації та оцінки її ефективності, що подано у вигляді типового плану санації
Панасенко О.В.	Моделі оцінки і аналізу схильності під-приємства до банкрутства	Досліджено критерії та методи оцінки ефективності санації та побудовано модель оцінки ефективності санації на основі нечіткої логіки.
Степуріна С.О.	Формування механізму санаційного управ-ління підприємством	Виділено та обґрунтовано поняття санаційного управління, показано його місце у системі загального управління підприємством. Розроблена концептуальна схема механізму санаційного управління підприємством. Запропоновано методичне забезпечення вибору й обґрунтування санаційних рішень для підприємства, обґрунтовано класифікацію санаційних заходів, а також здійснено вибір найбільш ефективних санаційних заходів на основі теорії корисності.
Цурик В.В	Управління підприємством в умовах кризи	В рамках проведеного дослідження автором розроблені інструменти фінансової санації для виведення підприємств з кризового стану.

Наукометричний аналіз даних, представлених у таблиці 1.1.3, дає можливість зробити наступні висновки. Санація як система заходів, спрямованих на виведення підприємств із кризового стану розглядається і як одна із процедур, що здійснюються в рамках антикризового управління господарюючими суб'єктами, і як самостійний об'єкт дослідження. В рамках її вивчення науковцями слід виділити наступні основні напрямки:

1. Дослідження категоріального апарату санації. Авторами проводиться аналіз та уточнення основних понять, що характеризують сутність та аспекти санації. До таких слід віднести: санацію, санаційну спроможність, санаційне управління, санаційну реструктуризацію, санаційний аудит. Особлива увага приділяється наступним поняттям:

- санаційна спроможність, під якою пропонується розуміти комплексний критерій прийняття рішення щодо фінансового оздоровлення підприємства, який узагальнює сукупність ознак та передумов для подолання фінансової кризи.

- санаційна реструктуризація, яка визначається як окремий вид реструктуризації, що використовується підприємствами, які знаходяться у передкризовому або кризовому стані, та має на меті недопущення розгортання кризи, вихід з неї, досягнення позитивних соціальних наслідків.

Однак слід відзначити, що відсутнім залишається єдиний підхід до визначення класифікаційних характеристик санації (її форм, видів та ін.), що обумовлює необхідність продовження досліджень у даному напрямку.

2. Удосконалення підходів до формування механізму санації. Даний механізм автори розглядають у різних аспектах: фінансовий, організаційно-економічний, механізм санаційного управління. Дослідниками пропонується введення додаткових складових до механізму санації (зокрема, екологічної складової), удосконалюється його структура, приділяється увага правовим аспектам санаційних процедур. Все це підтверджує висновок щодо необхідності дослідження санації як складної комплексної економічної категорії.

3. Удосконалення інструментарію санації як процедури виведення підприємств зі стану кризи. У рамках проведених досліджень пропонуються авторські підходи до формування комплексів санаційних заходів з урахуванням галузевої належності підприємств, що сануються. Все це ще раз підтверджує важливість і актуальність вивчення проблем підвищення ефективності антикризового управління в цілому й здійснення санаційних процедур в економіці України.

Однак слід відзначити, що, незважаючи на досить глибокі та ретельно проведені дослідження, на наш погляд, недостатньо уваги приділено проблемам, пов'язаним зі стратегічним управлінням санацією, і, зокрема, формуванню санаційної стратегії підприємства. Актуальність детального розгляду та аналізу даної економічної категорії обґрунтовується комплексністю та багатоаспектністю санації, а також необхідністю урахування інтересів усіх зацікавлених сторін - власників підприємства, кредиторів, держави, працівників в процесі формування та реалізації стратегічних цілей оздоровлення підприємства.



1.4 Міжнародна практика фінансового аналізу підприємств в умовах антикризового управління

Досвід зарубіжної та вітчизняної практики підприємств показав, що антикризові заходи покликані сприяти фінансовому оздоровленню господарюючого суб'єкта, запобіганню його неплатоспроможності, а також укріпленню інших життєво важливих позицій. При цьому важливе значення має правильна установка критеріїв проведеної антикризової санації.

Опитування на підприємствах країн з розвинутою ринковою економікою, які піддавались санації, показало, що більшість суб'єктів господарювання вважають необхідними для проведення фінансового оздоровлення наступні критерії (у дужках зазначена частка підприємств, що назвали ці критерії): новий менеджмент (85 %), фінансовий контроль (80 %), зниження виробничих витрат (80 %), поліпшення маркетингу (75 %) (у східнонімецьких землях має значення також скорочення адміністративних витрат), поліпшення маркетингу (75 %).

У тому ж дослідженні підприємства назвали наступні критерії, котрі досить часто вели до невдач: диверсифікація (80 %), скорочення зобов'язань по кооперації (80 %), очікування підприємствами допомоги ззовні (від держави, інвесторів, фінансово-кредитних установ) (99 %) [41].

Cлід зазначити, що критерії оздоровлення значною мірою визначають масштаби та інтенсивність вжитих дій. Відповідно до сценарію антикризового процесу, на підприємстві необхідне систематичне виявлення “вузьких місць” в реалізації антикризових намірів підприємства і формування на цій основі банку керівної антикризової інформації.

Для визначення «вузьких місць» в діяльності підприємства необхідний детальний аналіз фінансового стану підприємства. Тому в міжнародній практиці для оцінки фінансового стану підприємств широко використовують математичні моделі, за допомогою яких формують узагальнений показник фінансового стану підприємства -- його інтегральну оцінку і проводиться аналіз загрози банкрутства підприємства, серед яких заслуговують на увагу моделі В.Бівера, Вайбеля, Альтмана.

Усі ці моделі орієнтовані на основний показник “Чистий рух грошових коштів у результаті операційної діяльності” прийнято позначати як операційний Cash-flow, “Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності” -- як інвестиційний Cash-flow. Різниця між вхідними та вихідними потоками в рамках фінансової діяльності (у вузькому розумінні) -- Cash-flow від фінансової діяльності.

Чистий Cash-flow (рух грошових коштів) по підприємству за звітний період розраховується як арифметична сума Cash-flow від усіх видів діяльності. Він дорівнюватиме приросту грошових коштів та їх еквівалентів за означений період.

Основою розрахунку загального Cash-flow є операційний Cash-flow, який характеризує величину чистих грошових потоків, що утворюються в результаті операційної діяльності, тобто частину виручки від реалізації, яка залишається в розпорядженні підприємства в певному періоді після здійснення всіх грошових видатків операційного характеру. Цей показник можна розглядати як критерій оцінки внутрішнього потенціалу фінансування підприємства. Достатній розмір операційного Cash-flow створює сприятливі передумови для залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел. Наявність операційного Cash-flow характеризує здатність підприємства:

а) фінансувати інвестиції за рахунок внутрішніх фінансових джерел;

б) погашати фінансову заборгованість;

в) виплачувати дивіденди.

Американський економіст В. Бівер розробив близько тридцяти найчастіше вживаних у фінансовому аналізі показників. За ознакою однорідності вони були згруповані в шість груп. З кожної групи Бівер вибрав по одному найтиповішому показнику, які й склали його систему прогнозування:

1) відношення Cash-flow до позичкового капіталу;

2) відношення чистого прибутку до валюти балансу;

3) відношення позичкового капіталу до валюти балансу;

4) відношення оборотних активів до поточних зобов'язань (показник покриття);

5) відношення робочого капіталу до валюти балансу;

6) відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями і поточними зобов'язаннями до витрат підприємства (без амортизації).

З використанням матеріалів аналізу підприємств Бівер розробив шкалу граничних значень для кожного з наведених показників стосовно американських підприємств.

У німецькомовній економічній літературі досить поширеною є система показників Вайбеля. В основі досліджень, здійснених П. Вайбелем протягом 1960--1971 рр., покладено аналітичні матеріали по 72 швейцарських підприємствах будівельної, металургійної, легкої та годинникової галузей виробництва, половина з яких перебувала у фінансовій кризі. Класифікацію підприємств за цією системою пропонується здійснювати з використанням таких показників:

1) відношення позичкового капіталу до валюти балансу;

2) відношення оборотних активів до поточних зобов'язань (показник покриття);

3) відношення Cash-flow до поточних (короткострокових) зобов'язань;

4) відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями та поточними зобов'язаннями до витрат підприємства (без амортизації);

5) відношення середнього залишку кредиторської заборгованості до вартості закупок, помножене на 365;

6) відношення середніх залишків виробничих запасів до величини затрат на сировину (матеріали), помножене на 365.

Для кожного з наведених показників Вайбель побудував відповідні шкали у вигляді діаграм, в яких показана динаміка значень показників протягом п'яти років перед настанням в однієї з груп досліджуваних підприємств фінансової неспроможності.

У разі, якщо значення всіх шести показників аналізованого підприємства перебувають у безпечній зоні відповідної шкали, то цьому суб'єкту господарювання не загрожує банкрутство. Якщо ж значення більше трьох показників наближається до зони «хворих» підприємств, то аналізоване підприємство вважається таким, якому загрожує банкрутство. Щодо підприємств, в яких менше трьох показників знаходяться у критичній зоні, Вайбель рекомендує проводити додатковий аналіз.

Модель прогнозування банкрутства, розроблена американським економістом Е. Альтманом, має назву «розрахунок Z-показника» і є класичною в своїй сфері (вона включена до більшості західних підручників, присвячених фінансовому прогнозуванню та оцінці кредитоспроможності підприємств). Побудована Альтманом дискримінантна функція має такий вигляд:

Z = 0,012X1 + 0,014X2 + 0,033X3 + 0,006X4 + 0,999X5 1.4.1

Це п'ятифакторна модель, де чинниками виступають окремі показники фінансового стану підприємства. Адаптовано до вітчизняних стандартів фінансової звітності окремі змінні дискримінантної функції мають такий вигляд:

X1 -- робочий капітал / валюта балансу;

X2 -- сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та резервного капіталу / валюта балансу;

X3 -- звичайний прибуток до оподаткування + проценти за кредит / валюта балансу;

X4 -- ринкова вартість підприємств (ринкова вартість корпоративних прав) / позичковий капітал;

X5 -- чиста виручка від реалізації продукції / валюта балансу.

Провівши аналіз 33 пар промислових підприємств з обсягом валюти балансу від 1 до 25 млн дол. США, Альтман дійшов такого висновку щодо інтерпретації значень Z-показника. Значення «Z» до 1,8 -- висока, 1,8--2,67 -- не можна однозначно визначити, 2,67 і вище -- низька.

Про актуальність і значимість розглянутого методу прогнозування фінансового стану підприємств свідчить вже те, що Європейський центральний банк для полегшення класифікації позичальників на надійних та проблемних рекомендує своїм підрозділам, а також комерційним банкам використовувати в роботі галузевий дискримінантний аналіз. При цьому пропонується застосовувати три різні дискримінантні функції: для промислових підприємств, підприємств торгівлі та громадського харчування, для інших підприємств.

Використання методології багатофакторного дискримінантного аналізу у вітчизняній практиці є досить обмеженим, що зумовлено такими основними чинниками:

- по-перше, неможливістю розробки власних, галузевих дискримінантних функцій через відсутність фахівців достатньої кваліфікації;

- по-друге, відсутністю достатніх коштів для закупівлі та адаптації західних методик до вітчизняних умов господарювання;

- по-третє, недостатнім рівнем об'єктивності показників, які відображаються підприємствами у фінансовій звітності (проблематика подвійної бухгалтерії).

У той же час в Україні використовуються численні методики однофакторного дискримінантного аналізу, однак вони безсистемні, не враховують галузевих особливостей і не містять відповідних «ключів» інтерпретації.

Широке застосування даних моделей у закордонній практиці обумовлено наступними перевагами:

- вони мають невелику кількість показників, що забезпечують високу точність результатів, за незначних затрат трудомісткості; - моделі дають можливість поєднувати різноманітні об'єкти;

- інформація для розрахунку усіх показників є доступною, оскільки відображається в основних формах фінансової звітності;

- а також є можливість не лише оцінки фінансового стану, а й прогнозування банкрутства, визначення зони ризику в якій перебуває підприємство.

Проте дані моделі показують правдиві результати лише в тих конкретних умовах, для яких вони розроблені. Використання таких моделей в Україні було б можливим за повної відповідності бухгалтерського обліку, фінансової звітності і показників міжнародній практиці та стабільній діяльності вітчизняних підприємств.

У зв'язку з наявними відмінностями показники вітчизняних підприємств, введені в модель, повинні мати інші критеріальні значення. Адже величина цих коефіцієнтів істотно впливає на результати розрахунків і правильність висновків про фінансовий стан підприємства [58, с. 128]. Окрім того, будь-яка модель даватиме надійні результати лише за незмінності (постійності) умов функціонування об'єктів, котрі досліджуються, що не характерно для вітчизняних підприємств, що не може не вплинути як на коефіцієнти моделі, так і на її критичні значення, які слугують для оцінки фінансового стану підприємства і прогнозування можливості його банкрутства. Тому з огляду на це необхідно розробити такий методичний підхід, за якого оцінка фінансового стану українських підприємств базувалася б на:

- вітчизняних стандартах обліку і звітності, на поєднанні різноманітних методів;

- використовувала б інформаційну базу вітчизняних підприємств з урахуванням їхньої галузевої специфіки, що дало б змогу враховувати особливості їх діяльності.

Метою даного розділу дипломної роботи є дослідження теоретико-методичних засад антикризового управління розвитку сфери послуг, адже основним видом діяльності підприємства ТОВ ВКФ «Віта-Авто», на прикладі якого ми здійснюємо аналіз в даній дипломній роботі, є саме надання послуг.

На сьогоднішній день в науковій літературі, присвяченій проблемам типізації криз, зустрічається багато різноманітних класифікацій, які сформовані на основі широкого кола критеріїв, до яких належать: масштабність, сфера виникнення; причини виникнення, характер протікання, характер прояву, тривалість, наслідки, ступінь прогнозованості, рівень системності, адекватність тощо.

В контексті теми даного розділу ми запропонували класифікацію криз залежно від сфери виникнення: кризи у сфері виробництва та кризи у сфері послуг.

Ми сформували дати наступне тлумачення терміну «антикризове управління» - постійно організоване спеціальне управління, в основу якого покладена система методів та принципів розробки та реалізації специфічних управлінських рішень, що приймаються відокремленим суб'єктом в умовах суттєвих ресурсних та часових обмежень, підвищеного ризику, фінансових та інтелектуальних витрат для відновлення життєздатності та недопущення ліквідації. Об'єктом антикризового управління є виникнення та поглиблення кризи розвитку, що має негативні наслідки для діяльності, її усунення та запобігання.

Щодо визначень поняття «фінансового стану» науковцями, то переважна більшість із них повторюють трактування за Методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій. Вони визначають це поняття як комплексне, що характеризується системою показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства.

На нашу думку, фінансовий стан підприємства -- це економічна категорія, що визначає реальну та потенційну фінансову спроможність підприємства забезпечувати фінансування поточної діяльності, певний рівень саморозвитку підприємства, та пога- шення зобов'язань перед суб'єктами господарювання. Кількісно він вимірюється системою показників, на підставі яких здійснюється його оцінка.

Про оцінку фінансового становища результатів діяльності підприємства написано чимало методик і книг, але з огляду на те, що інформацію (дані) фінансової звітності у багатьох випадках перевіряє (підтверджує) аудитор, то в даному розділі за основу ми взяли методику, затверджену Аудиторською палатою України.

Аналіз фінансового становища результатів діяльності підприємства є тим засобом, за допомогою якого зацікавлені особи можуть отримати відповіді, що є причиною такого положення справ на підприємстві, зробити відповідний прогноз і прийняти відповідні управлінські рішення.

Санація підприємства - це складова антикризового управління, яка передбачає застосування системи фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових, соціальних та екологічних важелів, спрямованих на досягнення узгодженості пріоритетних інтересів підприємства з інтересами суб'єктів зовнішнього середовища та внутрішньої гармонізації його діяльності, з метою відновлення платоспроможності та створення передумов для сталого розвитку підприємства у майбутньому.

Незважаючи на досить глибокі та ретельно проведені дослідження, на наш погляд, недостатньо уваги приділено проблемам, пов'язаним зі стратегічним управлінням санацією, і, зокрема, формуванню санаційної стратегії підприємства. Актуальність детального розгляду та аналізу даної економічної категорії обґрунтовується комплексністю та багатоаспектністю санації, а також необхідністю урахування інтересів усіх зацікавлених сторін - власників підприємства, кредиторів, держави, працівників в процесі формування та реалізації стратегічних цілей оздоровлення підприємства.

В міжнародній практиці для оцінки фінансового стану підприємств широко використовують математичні моделі, за допомогою яких формують узагальнений показник фінансового стану підприємства -- його інтегральну оцінку і проводиться аналіз загрози банкрутства підприємства, серед яких заслуговують на увагу моделі В.Бівера, Вайбеля, Альтмана.

Широке застосування даних моделей у закордонній практиці обумовлено наступними перевагами: вони мають невелику кількість показників; моделі дають можливість поєднувати різноманітні об'єкти; інформація для розрахунку усіх показників є доступною.

У зв'язку з наявними відмінностями показники вітчизняних підприємств, введені в модель, повинні мати інші критеріальні значення. Тому з огляду на це необхідно розробити такий методичний підхід, за якого оцінка фінансового стану українських підприємств базувалася б на: вітчизняних стандартах обліку і звітності, на поєднанні різноманітних методів; використовувала б інформаційну базу вітчизняних підприємств з урахуванням їхньої галузевої специфіки, що дало б змогу враховувати особливості їх діяльності.

Розділ 2. Економіко-організаційна характеристика підприємства на прикладі ВКФ «Віта-Авто»

Виробничо-комерційна фірма «Віта-Авто» у формі товариства з обмеженою відповідальністю є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у банківських установах в національній та іноземній валютах, печатку (зі своєю назвою), кутовий штамп, товарний знак , бланки та інші притаманні юридичній особі реквізити. Знаходиться дане підприємство за адресою: Україна, 43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Єршова, 2.

Учасниками Виробничо-комерційної фірми «Віта-Авто» у формі товариства з обмеженою відповідальністю є:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Бріс" ЛТД, зареєстроване Виконавчим комітетом Луцької міської ради 20 грудня 1996 року за № 1 198 120 0000 000421, код ЄДРПОУ 21749653, що знаходиться за адресою: 43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Єршова, 2;

2) Товариство з додатковою відповідальністю "Континіум-Траст-Компані", зареєстроване Виконавчим комітетом Луцької міської ради 24 березня 1994 року за № 1 198 120 0000 000894, код ЄДРПОУ 13368948. Юридична адреса: 43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кременецька, 38.

Виробничо-комерційна фірма «Віта-Авто» у формі товариства з обмеженою відповідальністю було створене з метою задоволення в його послугах (роботах, товарах) потреб підприємств, організацій, установ та громадян на території України і за її межами та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів учасників товариства, а також економічних та соціальних інтересів трудового колективу. Основні види діяльності, що здійснює ВКФ «Віта-Авто»:

здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом;

організація та здійснення робіт по придбанню, транспортуванню, зберіганню та відпуску прескурсорів;

ремонт та сервісне обслуговування автомобілів та побутової техніки;

надання посередницьких, маркетингових, консультаційних, транспортно-ексгіедиційних та інших послуг, не заборонених діючим законодавством України;

зовнішньо-економічна діяльність.

Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Доходи від діяльності Товариства розподіляються між Учасниками пропорційно їх часткам в Статутному капіталі в порядку і на умовах, передбачених рішенням Зборів учасників.

У товаристві створюється резервний фонд у розмірі 25 % Статутного капіталу. Резервний фонд створюється за рахунок щорічних відрахувань 5 % від чистого прибутку Товариства.

Товариство здійснює бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність відповідно до чинного законодавства і подає її в установленому обсязі органам державної статистики.

Товариство зобов'язане надавати звітність для перевірки на вимогу Учасників.

Комплексний аудит фінансово-економічної діяльності товариства може проводитися з ініціативи учасників і не менше одного разу на рік.

Товариство самостійно встановлює форми, системи та розміри оплати праці працівників.

Вищим органом трудового колективу є Загальні збори трудового колективу. Загальні збори трудового колективу.

Управління товариством здійснюється: зборами учасників, директором товариства та ревізійною комісією.

На підприємстві забезпечується безперервність відображення операцій і достовірна оцінка активів, зобов'язань, капіталу в бухгалтерському обліку, завдяки застосування журнально-ордерної форми обліку.

Застосовується план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов'язань і господарських операцій з урахуванням положень інструкції його застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України.

Облікова політика фірми визначена директором фірми і викладена у наказі “Про організацію бухгалтерського обліку і облікову політику”. В цьому наказі розкрито методичні принципи побудови бухгалтерського обліку, техніка його ведення та складання фінансової та статистичної звітності, а також організація роботи бухгалтерської служби. При формуванні даного наказу були враховані принципи бухобліку та фінансової звітності, а саме: безперервності, нарахування і відповідності доходів і витрат, повного висвітлення.

Фірма здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичний облік. Порядок ведення бухгалтерського обліку та статистичної звітності визначається чинним законодавством.

Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві доручене головному бухгалтером. Бухгалтерський облік відображає господарські операції систематично і забезпечує суцільне і безперервне спостереження.

Наочне відображення результатів діяльності підприємства за минулі три роки представленні в таблиці 2.1.1 Аналіз основних техніко-економічних та фінансових показників діяльності ВКФ «Віта-Авто».



Таблиця 2.1.1

Аналіз основних техніко-економічних та фінансових показників ВКФ «Віта-Авто» за 2008-2010рр

Показники	2008р	2009р	2010р	Відхилення
				+,-	%	+,-	%
Вартість майна підприємства, тис.грн.	55252,0	91672,4	201883	36420,4	165,92	110210,6	220,22
Дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, тис.грн.	25593,6	27923,5	33548	2329,90	109,10	5624,50	120,14
Чистий прибуток (збиток), тис.грн.	-25,60	83,00	-318,00	108,60	-324,22	-401,00	-383,13
Обсяг випущеної продукції (товарооборот) ОВП, тис.грн.	21328,0	23269,6	27966	1941,60	109,10	4696,40	120,18
Фонд оплати праці всього персоналу ФОП, тис.грн.	4566,40	5618,30	7229	1051,90	123,04	1610,70	128,67
Середньооблікова чисельність штатного персоналу, осіб	271,00	275,00	280,00	4,00	101,48	5,00	101,82
Вартість основних засобів, тис.грн.	28540,2	38211,7	101609	9671,50	133,89	63397,30	265,91
Собівартість, тис.грн	28203,2	29712,9	34892	1509,70	105,35	5179,10	117,43
Операційні витрати, тис.грн.	28566,5	31385,7	58913	2819,20	109,87	27527,30	187,71
Матеріальні витрати, тис.грн.	13268,7	13664,5	21913	395,80	102,98	8248,50	160,36
Середня заробітна плата одного працюючого, тис.грн./особу	16,85	20,43	25,82	3,58	121,25	5,39	126,37
Продуктивність праці одного працюючого, тис.грн./особу	78,70	84,62	99,88	5,92	107,52	15,26	118,04
Матеріаловіддача, грн/грн	1,61	1,70	1,28	0,10	105,94	-0,43	74,94
Фондовіддача, грн/грн	0,75	0,61	0,28	-0,14	81,49	-0,33	45,20

Середньоспискова чисельність штатного персоналу - це показник, який застосовується для визначення чисельності працівників підприємсва та ведення спостереження за змінами, які відбуваються на підприємстві у використанні робочої сили [58]. При цьому кожний працівник враховується тільки 1 раз за місцем основної роботи незалежно від строку договору та терміну робочого дня.

Аналізуючи дані таблиці, можна зробити висновок, що на підприємстві відбувається збільшення кількості виробничого персоналу на 4 особи у 2009 році в порівнянні з 2008 роком. Це пов'зано з тим, що на підприємстві підвищився обсяг робіт на 9%, а у 2009 році - було прийнято 5 працівників у з'язку з підвищився обсяг робіт на 20%.

Фонд оплати праці - це основний економічний показник, що широко використовується у господарській практиці практиці, статистичній звітності, аналізі [63]. Він складає в себе основну та додаткову заробітну плату персоналу підприємства, інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Збільшення фонду оплати праці на 23% у 2009р. в порівнянні з 2008 році та 28% у 2010 році в порівнянні з 2009 роком було спричинено перш за все:

зміна окладу (збільшення середньої заробітної плати 1 працівника за рік на 3,58 тис.грн (2009р). та 5,39 тис.грн (2010р) відповідно) пов'язана із зростанням загального показника росту заробітної плати за рік (підвищення мінімальної заробітної плати);

збільшення кількості працівників на підприємстві

Отже загальне підвищення рівня середньої заробітної плати одного працюючого у 2010 році до рівня 2151 грн. за місяць є позитивною динамікою розвитку соціального забезпечення працівників підприємства.

Показники забезпечення підприємства трудовими ресурсами ще не характеризують ефективність їх використання і відповідно не можуть бути факторами, які безпосередньо впливають на обсяг продукції (робіт, послуг), а від продуктивності цієї праці [63].

Зростання продуктивності праці є умовою збільшення обсягів виробництва продукції (робіт, послуг), основним чинником економічного зростання. Іншими словами під продуктивністю праці розуміють результат праці або здатність людини виробляти за одиницю робочого часу певний обсяг продукції.

Проаналізувавши результати таблиці можна зробити висновок, що зростання продуктивності праці у 2009р. на 7,52 % та на 18,04 % у 2010 році, що спричинено в першу чергу значним зростанням обсягу виготовленої продукції (робіт, послуг) на 9,1% у 2009 році та на 18,04% у 2010 році, а також підвищення рівня заробітної плати (стимулювання роботи працівників) та при цьому зростанням кількості штатних працівників. Позитивна динаміка до зростання продуктивності праці оцінюється позитивно.

А головне, що аналіз використання трудових ресурсів, продуктивності праці у взаємозв'язку з оплатою праці показав, що темпи зростання продуктивності праці значно нижчі за темпи зростання її оплати. Що оцінюється негативно. Адже за таких обставин створюються не реальні умови для нарощування темпів розширення виробництва, вказує на неефективне використання грошових коштів у процесі діяльності підприємства, таким чином отримання ВКФ «Віта-Авто» збитку, що і спостерігається в даному періоді.

Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів на практиці даної роботи здійснюється за допомогою показника матеріаловіддачі.

Матеріаловіддача - це показник, що характеризує вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріалів і розраховується, як співвідношення вартості продукції до суми матеріальних витрат [63].

З даних таблиці можна прослідкувати підвищення показника матеріаловідачі на 5,94 % у 2009 році в порівнянні з 2008 роком та зниженням даного показника на 25% у 2010 році в порівнянні з 2009 роком, що є негативною тенденцією діяльності підприємства. Наступне зниження даного показника пов'язано зі не значним підвищенням обсягу випущеної продукції та значним збільшенням обсягу матеріальних затрат на 60,36% у 2010 році в порівнянні з 2009 роком. Таким чином матеріаловіддача залежить від обсягу виготовленої продукції (робіт, послуг) та суми матеріальних витрат. Сума матеріальних витрат також залежить від обсягу виготовленої продукції (робіт, послуг) і вартості матеріалів, витратами матеріалів на 1 продукції:

рівень матеріальних витрат на окремі вироби та послуги;

ціни на матеріали;

відпускні ціни на продукцію та послуги;

досконалість та раціональність використання технологій по переробці матеріальних ресурсів.

Економічна ефективність функціонування основних засобів є складовою частиною результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. Загальним показником ефективного використання основних засобів є виробництво послуг в розрахунку на 1 грн. їх середньої вартості - фондовіддача.

Аналізуючи дану таблицю ми спостерігаємо зниження показника фондовіддачі на 19% у 2009 році в порівнянні з 2008 роком та на 55% у 2010 році в порівнянні з 2009 роком. Що є негативною тенденцією. Це зниження фондовіддачі призводить до повної неекономії виробничої потужності основних засобів і не сприяє збільшенню обсягу виготовленої продукції (робіт, послуг).

Хоча підприємство у 2009 році все ж отримало прибутки, негативним залишається його збитковість у 2008 та 2010 роках, що пов'язано з постійним значним зростанням операційних витрат у 2010 році в порівнянні з 2009 роком на 87%, що оцінюється негативно.

Необхідною умовою виробництва товару, робіт, послуг є забезпечення його матеріальними ресурсами. У процесі споживання матеріальні ресурси трансформуються в матеріальні витрати. Відповідно діяльність підприємства та її результат залежить від ефективності організації постачання та раціонального та економного використання матеріальних ресурсів. Мета аналізу матеріальних ресурсів полягає у визначеності забезпеченості підприємства всіма видами матеріальних ресурсів, пошуку резервів їх раціонального використання, що в свою чергу призведе до підвищення ефективності діяльності підприємства.

Основними шляхами забезпечення матеріальними ресурсами є:

екстенсивний, який передбачає збільшення придбання і пов'язаний з додатковими витратами, що веде до зростання питомої ваги матеріальних витрат. При цьому собівартість продукції може зменшуватись, якщо збільшити обсяг виробництва чи скоротити постійні витрати;

інтенсивний, що передбачає більш економне витрачання наявних запасів у процесі виробництва продукції, що забезпечує скорочення питомої ваги матеріальних витрат і зниження собівартості продукції.

Отже, дате підприємство, займаючись основним видом діяльності, переживає не найкращі часи. Тому подальша наша робота буде заключатися в аналізі стану підприємства, а саме в аналізі його грошових коштів, з метою знаходження шляхів для отримання позитивних фінансових результатів в майбутньому. Адже, ці проблеми, які виникають на даному підприємстві, є актуальними на сьогоднішньому етапі розвитку бізнесу у всіх галузях економіки.

2.1 Аналіз фінансового стану майна підприємства та джерел його утворення

Джерелом інформації для аналізу загального фінансового стану підприємства є „Баланс” [70]. Для проведення аналізу активів ТОВ ВКФ „Віта-Авто” розраховують абсолютні відхилення та темпи росту. Результати проведеного аналізу представленні в таблиці 2.2.1



Таблиця 2.2.1

Структурно-динамічний аналіз Балансу ТОВ ВКФ «Віта-Авто» за 2008-2010рртис.грн

Стаття балансу	Роки	Відхилення
	2008	2009	2010	+,-	%	+,-	%
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	1,5	3,8	3,0	2,3	253,3	-0,8	78,9
первісна вартість	4,1	8,8	9,0	4,7	214,6	0,2	102,3
накопичена амортизація	2,6	5,0	6,0	2,4	192,3	1,0	120,0
Основні засоби:
залишкова вартість	15667,8	21766,2	75050,0	6098,4	138,9	53283,8	344,8
первісна вартість	28540,2	38211,7	101609,0	9671,5	133,9	63397,3	265,9
знос	12872,4	16445,5	26559,0	3573,1	127,8	10113,5	161,5
Виробничі запаси	5173,2	9743,0	10856,0	4569,8	188,3	1113,0	111,4
Незавершене виробництво	11650,4	25206,1	40467,0	13555,7	216,4	15260,9	160,5
Товари	4,7	4,9	10,0	0,2	104,3	5,1	204,1
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	9127,0	17203,9	31230,0	8076,9	188,5	14026,1	181,5
первісна вартість	9127,0	17203,9	31230,0	8076,9	188,5	14026,1	181,5
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	829,7	3629,4	12903,0	2799,7	437,4	9273,6	355,5
з нарахованих доходів	4753,3	4753,3	4753,0	0,0	100,0	-0,3	100,0
Інша поточна дебіторська заборгованість	5976,3	5438,4	18880,0	-537,9	91,0	13441,6	347,2
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	345,6	195,6	450,0	-150,0	56,6	254,4	230,1
в іноземній валюті	2,8	811,6	5,0	808,8	28985,7	-806,6	0,6
Інші оборотні активи	1719,4	2866,0	7276,0	1146,6	166,7	4410,0	253,9
Статутний капітал	10870,5	10870,5	10871,0	0,0	100,0	0,5	100,0
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	214,0	297,0	-21,0	83,0	138,8	-318,0	-7,1
Довгострокові кредити банків	6897,5	4600,8	2932,0	-2296,7	66,7	-1668,8	63,7
Інші довгострокові зобов'язання			13012,0			13012,0
Короткострокові кредити банків			16000,0			16000,0
Векселі видані	6622,4	8058,9	8563,0	1436,5	121,7	504,1	106,3
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	22025,2	54341,5	121177,0	32316,3	246,7	66835,5	223,0
Поточні зобов'язання за розрахунками:						0,0
з одержаних авансів			4945,0			4945,0
з бюджетом	86,3	118,1	135,0	31,8	136,8	16,9	114,3
з позабюджетних платежів			12,0			12,0
зі страхування	181,5	133,0	186,0	-48,5	73,3	53,0	139,8
з оплати праці	319,0	369,6	516,0	50,6	115,9	146,4	139,6
Інші поточні зобов'язання	8035,6	12883,0	23555,0	4847,4	160,3	10672,0	182,8
Баланс	55252,0	91672,4	201883,0	36420,4	165,9	110210,6	220,2

Проаналізувавши сформовані на основі балансу дані таблиці можна зробити наступні висновки про структуру і динаміку активу підприємства. На ТОВ ВКФ «Віта-Авто» найбільшу питому вагу вартості усього майна підприємства займають оборотні активи підприємства, а саме за рахунок дебіторської заборгованості перед підприємством та незавершеного виробництва. Найменшу питому вагу у вартості активу балансу займають товари та грошові кошти та їх еквіваленти.

На ТОВ ВКФ «Віта-Авто» спостерігається стійка тенденція до зростання первісної вартості основних фондів на 114,6% у 2009 році в порівнянні з 2008 роком та на 2,3% у 2010 році в порівнянні з 2009 роком. Це пов'язано з придбанням автомобіля.

Стрімко зростає вартісь незавершеного виробництва у загальній вартості усіх оборотних коштів підприємства та майна в цілому. У 2009 році в порівнянні з 2008 роком вартість збільшилась на 116,4%, а у 2010 році в порівнянні з 2009 роком на 160,5%, що оцінюється негативно і вказує високу затримку виробничих запасів на складах та у процесі виробництва.

Негативною тенденцією на підприємстві є зростання дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги у 2009 році в порівнянні з 2008 роком на 88,5% та на 81,5% у 2010 році в порівнянні з 2009 роком та зростання іншої поточної дебіторської заборгованості у 2010 році в порівнянні з 2009 роком на 247,2%.

Дана тенденція до зростання дебіторської заборгованості на ТОВ ВКФ «Віта-Авто» спричинила загальне зниження грошових коштів та їх еквівалентів на розрахунковому рахунку у банку у 2010 році в порівнянні з 2009 рокон на 552,2 тис.грн (в загальному по іноземній та національній валюті), що оцінюється негативно.

Отже, загалом стійка тенденція до збільшення вартості майна на підприємстві на 65,9% у 2009 році в порвнянні з 2010 роком та на 120,2% у 2010 році в порівнянні з 2009 роком оціється позитивно.

Проаналізувавши сформовані на основі пасиву балансу дані таблиці. можна зробити наступні висновки про структуру і динаміку джерел коштів підприємства. Отже на кінець 2010 року вартість власного капіталу зменшилась на 318 тис.грн в порівнянні з минулим роком, що оцінюється негативно. Що в першу чергу пов'язано зі значним зростанням величини непокритого збитку підприємства на 318 тис.грн.

Негативним на підприємстві вважається наявність довгострокових зобов'язань. Так інші довгострокові зобов'язання у 2010 році зросли на 13012 тис.грн, що оцінюється негативно.

Негативною тенденцією у 2010 році в порівнянні з 2009 роком також вважається стрімке зростання величини поточних зобов'язань на 130,675%, що пов'язано зі значним підвищенням кредиторської заборгованості за товари роботи послуги у 2010 році в порівнянні з 2009 роком на 123% та появою короткострокового кредиту банку на суму 16000 тис.грн. Часткове вирішення цієї проблеми можна за рахунок коштів, які в майбутньому будуть отриманні як погашення дебіторської заборгованості та реалізації незавершеного виробництва.

Отже за аналізований період спостерігається стійка негативна тенденція збільшення кредиторської заборгованості та величини непокритого збитку, що оцінюється досить негативно, вказуючи на нестійке становище підприємства. А також присутність довготермінових та короткотермінових кредитів банку.

Наступним кроком аналізу фінансового стану підприємства вцілому є дослідження структури та динаміки коштів підприємства за ступенем ліквідності за даними активу Балансу [58], що представлено у таблиці 2.2.2 та на діаграмах.

Таблиця 2.2.2

Структурно-динамічний аналіз коштів (активів) підприємства за ступенем ліквідності ТОВ ВКФ «Віта-авто» за 2008-2010рр.

Показники	2008р	2009р	2010р	Відхилення
				2009/2008	2010/2009
				За сумою +; -	Темп	За сумою +; -	Темп
	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %		росту,%		росту,%
1.Вартість коштів(майна), що контролює підприємство, у т.ч.:	55252	100	91672,4	100	201883	100	36420,4	0	110211	0
1.1. Швидко ліквідні активи (сума грошових коштів та їх еквівалентів)	348,4	1	1007,2	1	455	0	658,8	0	-552,2	-1
1.2.Середньо ліквідні активи (2 розділ активу - грошові кошти та їх еквіваленти)	39234	71	68895,2	75	126375	63	29660,9	4	57479,8	-13
1.3.Активи сповільненої ліквідності (1 розділ активу)	15666	28	21770	24	75053	37	6103,7	-5	53283	13

Для наглядності використати графічний метод аналізу, що представлено рисунками 2.2.1-2.2.3