Механізми та методи управління дисципліною та підвищення продуктивності праці

Заробітна плата є найбільш дійовим інструментом активізації людського фактора і використання трудового потенціалу. При цьому використання існуючого кваліфікаційного і творчого потенціалу працівників має повністю залежати від наукової обґрунтованості і вибору методів ув'язки заробітної плати з кваліфікацією, змістом виконуваної роботи, результатами праці й умовами, в яких вона здійснюється.

З питань встановлення взаємозв'язку зростання заробітної плати і продуктивності праці немає єдиної точки зору. Деякі автори вважають, що кількісна різниця цих показників регулюється тільки системою оплати праці робочих. Існує інша точка зору на це питання, за якою оптимальне співвідношення цих показників можна досягти використовуючи такий показник як економія витрат заробітної плати на одну гривню реалізованої продукції. Зниження витрат заробітної плати на одну гривню реалізованої продукції можна досягти за умов більших темпів зростання продуктивності живої праці порівняно з заробітною платою.

Цей показник не можна використовувати у всіх галузях промисловості і не при всіх умовах обсяг реалізованої продукції можна співвіднести з витраченою заробітною платою. Це пояснюється тим, що показник витраченої заробітної плати включає результати праці всіх робітників підприємства, а показник обсягу реалізованої продукції може не відповідати цьому результату через розбіжності в часі процесу виробництва продукції з процесом її реалізації.

Найважливіше те, що показник витрат заробітної плати на одну гривню реалізованої продукції може бути розраховано тільки за умов попереднього визначення приросту заробітної плати на кожен відсоток підвищення продуктивності праці з урахуванням дії певних факторів. Міра співвідношення залежить від низки факторів змінювання рівня заробітної плати і продуктивності праці. Вся сукупність факторів поділяється на 4 групи:

1) фактори зростання продуктивності праці і заробітної плати;

2) фактори зростання продуктивності праці при незмінним рівнем середньої заробітної плати конкретних робітників;

3) фактори зниження продуктивності праці при незміннім рівні заробітної плати;

4) фактори зростання середньої заробітної плати при незміннім рівні продуктивності праці.

Фактори зростання продуктивності праці і заробітної плати включать:

1) механізація та автоматизація виробництва, впровадження нового обладнання, технологічних процесів на базі нового обладнання;

2) удосконалення технологічних процесів на базі діючого обладнання;

3) модернізація діючого обладнання;

4) змінювання конструкцій та технічних характеристик виробів, підвищення якості продукції;

5) впровадження нових більш ефективних видів і заміна сировини, матеріалів палива та енергетики що споживається;

6) удосконалення управління виробництвом;

7) збільшення норм і зон обслуговування;

8) змінювання у спеціалізації виробництва, яке не пов'язане з впровадженням нової техніки, розвиток стандартизації та ін.;

9) скорочення витрат робочого часу (зменшення невиходів на роботу, скорочення простоїв);

10) скорочення втрат від браку;

11) зменшення числа робочих які не виконують норму виробітку.

Фактори зростання продуктивності праці при незмінним рівнем середньої заробітної плати конкретних робітників включають:

1) зростання обсягів виробництва продукції

2) зниження питомої ваги трудомістких видів продукції та виробництв;

3) зростання питомої ваги покупних напівфабрикатів і кооперованих постачань зв'язаних з спеціалізацією виробництва;

4) змінювання конструкцій і технічних характеристик виробів, зростання якості продукції;

5) удосконалення управління виробництвом.

Фактори зниження продуктивності праці при незміннім рівні заробітної плати включають:

1) зниження обсягів виробництва;

2) зниження питомої ваги менш трудомістких видів продукції і виробництва;

3) зниження питомої ваги покупних напівфабрикатів і кооперованих постачань зв'язаних з спеціалізацією виробництва;

4) змінювання конструкцій і технічних характеристик виробів, зростання якості продукції.

Фактори зростання середньої заробітної плати при незміннім рівні продуктивності праці включають:

1) змінювання питомої ваги виробництв з неоднаковими умовами праці;

2) змінювання форм і систем заробітної плати;

3) змінювання форм доплат і виплат;

4) централізоване змінювання тарифної і окладної системи.

У кожному конкретному випадку вага кожного з цих факторів може змінюватись. Таким чином з'являється необхідність у розробці такого методу визначення міри співвідношення при якому можна було б знайти залежність зростання заробітної плати від впровадження того чи іншого фактору зростання продуктивності праці.

Висновки

Вартість робочої сили має якісну і кількісну сторони. Якісна характеристика вартості робочої сили полягає в тому, що вона набуває певні виробничі відносини, а саме продаж робітниками своєї робочої сили і купівлі її з метою збільшення прибутку. З кількісної сторони вартість робочої сили визначається вартістю життєвих коштів, необхідних для того, щоб зробити, розвинути, зберегти й увічнити робочу силу.

Сутність поняття "заробітної плати" складне і багатостороннє, тому розглядати її потрібно з різних позицій. По-перше, заробітної плати - це економічна категорія, що відображає відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості.

Існують наступні функції зарплати: функція розподілу, соціальна функція і стимулююча (мотиваційна) функція.

Питання організації праці займають одне з ведучих місць в соціально-економічній політиці держави. В умовах ринкової економіки практичне здійснення заходів по вдосконаленню організації оплати праці повинно бути засноване на дотриманні ряду принципів оплати праці, яку необхідно базувати на наступних економічних законах: законі відшкодування витрат на відтворювання робочої сили , законі вартості. З вимог економічних законів може бути сформульована система принципів організації оплати праці, що включає принцип оплати по витратах і результатах, який виходить з всіх вказаних вище законів.

Список використаної літератури

1. Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII із останніми змінами № 1421-ХІV (1421-14) від 01.02.2000.

2. Кар'єв В. Лавренов В. Трудові відносини. Кадри//Дебет Кредит - 2000, № 8 С. 6-27.

3. Завіська Г.Т. Економіка праці К., 2002 р.

4. Богиня Д.П., Грішнева О.А. Основи економіки праці., Л., 2003.

5. Мочерний С.В. Основи економічної теорії Т., 2001.

6. Мних Є.В. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. - Київ. 2002 р.

7. Економічна теорія: політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. -- К.: Знання-Прес, 2004. -- С 497-523.

8. Єременко В. “Робоче місце і ринок праці”// Економіка України, 2006 р., № 6.

9. Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. Навчальний посібник.-К: Вища школа, 2002. С. 191

10. Завіська Г.Т. Економіка праці К., 2008 р.

11. Трубіч З. Особливості сучасного етапу використання трудового потенціалу//Економіки України, 2006 р., № 11.

Размещено на Allbest.ru