Відтворення кадрового потенціалу

Міжнародна міграція робочої сили виникла багато сторіч назад і з тих пір перетерпіла серйозні зміни.

Міграція населення - складне соціальне явище. її характер, напрямки й інтенсивність визначаються зміною структури економіки і продуктивних сил, соціальної і трудової мобільності населення.

Міграція являє собою механічне переміщення населення з перетинанням адміністративних границь з наступним поверненням до місця постійного проживання чи без. Причини міграції можуть бути економічні, національні, політичні, екологічні тощо [25, с. 92].

Особливе місце серед причин і мотивів міграції населення займає якість навколишнього природного середовища, що є найважливішою умовою, яка визначає якість життя і стан здоров'я людей. Численні дослідження підтверджують тісний кореляційний зв'язок захворюваності з забрудненням природного середовища і вплив останнього на територіальне переміщення населення [25, с. 93].

Розрізняється три режими відтворення населення: розширене, просте, звужене. Розширене відтворення характеризується переважанням народжуваності над смертністю (і в абсолютних показниках, і в розрахунку на 1000 осіб) та відповідно, природним приростом населення. Просте відтворення означає постійну кількість населення території в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності. Звужене відтворення або депопуляція, характерне для країн, в яких показник смертності перевищує показник народжуваності, в результаті чого відбувається абсолютне зменшення кількості населення, що ми і спостерігаємо в даний період в Україні [5, с. 47].

Типи відтворення-це екстенсивний тип та інтенсивний. Екстенсивний тип відтворення ресурсів для праці означає зміну їхньої чисельності без зміни якісних характеристик економічно активного населення Інтенсивний тип відтворення пов'язаний із зміною якості людських ресурсів: зростання освітнього рівня, кваліфікації, покращення здоров'я та розумових здібностей, що означає нарощування трудового потенціалу [13, с. 77].

1.3 Методика дослідження

З метою проведення об'єктивного наукового дослідження з вибраного напрямку, необхідно правильно методологічно побудувати його. При роботі над темою дипломної роботи ми опрацювали значну кількість наукової і спеціальної літератури, яка подається в бібліографічному списку, ознайомились з досвідом реформування аграрних підприємств під час проходження виробничої та переддипломної практик. У процесі проведення аналізу відтворення кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств на прикладі Кам`янка-Бузького р-н., Львівської області ми намагались виявити позитивні тенденції та недоліки в цій сфері. Для цього нами проведено спостереження динаміки відтворювальних процесів, конкретні аналітичні розрахунки на основі використання різних методів, намагалися виявити взаємозв'язок між окремими чинниками, які в тій чи іншій мірі впливають на результативність відтворенняння. Для цього ми використовували такі методи наукового дослідження: аналізу і синтезу, порівняння, розрахунково-конструктивний, відносних величин, аналогій, соціологічний, моделювання та інші сучасні методи наукового дослідження.

Дипломна робота складається з вступу, трьох основних розділів, висновків і пропозицій, бібліографічного списку та додатків. У вступі дається коротка характеристика проблеми дослідження, об'єкту дослідження, вказується на її актуальність для організації ефективного відтворення трудових ресурсів для АПК в умовах ринкового регулювання.

Перший розділ роботи відводиться теоретичним основам організації процесу відтворення кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств Кам`янка-Бузького району Львівської області та його особливостям в АПК в умовах формування ринкового механізму. У цьому розділі детально розглянуто суть процесу відтворення кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств та його оцінки. Тут також розкривається питання методики проведення даного дослідження.

У другому розділі роботи нами дається організаційно-економічна характеристика об'єкту дослідження, аналізується стан охорони праці та захисту населення в ньому. Значна частина розділу відводиться аналізу відтворення кадрового потенціалу Кам`янка-Бузького району Львівської області. Тут вказується на основні недоліки в організації процесу відтворення кадрового потенціалу, які виявлені в процесі проведення аналізу його поточного, звернуто увагу на низьку ефективність використання наявних трудових ресурсів в сучасних сільськогосподарських підприємств, а також на низькій інформованості керівників та спеціалістів, необхідності застосування нових методів та методик в процесі відтворення трудових ресурсів та ефективного їх використання.

Третій розділ дипломної роботи відводиться шляхам вдосконалення процесу відтворення кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств Кам`янка-Бузького району Львівської області. Значна увага присвячується розробці і реалізації кадрової політики в агропромисловому комплексі за сучасних ринкових умов. Запропоновано вдосконалення роботи кадрових служб сільськогосподарських підприємств.

Переглянуто роль мотиваційних чинники до праці у сільськогосподарських підприємствах. А також їх зміст та роль у підвищенні продуктивності праці кадрів сільськогосподарських підприємств Кам`янка-Бузького району Львівської області.

Висновки і пропозиції, на наш погляд, мають практичне значення і можуть бути використані як на рівні окремих сільськогосподарських підприємств, так і на рівні адміністративного району при розробці і виборі стратегій розвитку на перспективу та забезпеченні їх практичного втілення в життя через раціональну організацію процесу відтворення кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств, як засобу досягнення поставленої мети.

Розділ 2. Аналіз формування та розвитку кадрового потенціалу сільськгосподарських підприємств Кам'янка-бузького району Львівської області

2.1 Соціально-економічна і демографічна характеристика аграрного сектору району

Інтереси всебічного розгляду питань, що становлять зміст теми дослідження вимагають попереднього вивчення матеріалів про соціально-економічного та демографічного становища району у порівнянні з попередніми роками. Тобто виникає потреба у висвітленні динаміки показників матеріального виробництва, різних галузей економіки, включаючи сільське господарство, структурних змін в результаті перебудовних процесів, змін соціальної сфери і кадрового забезпечення господарських суб`єктів.

Кам'янка-Бузький район Львівської області утворений у 1940 році. До складу району входять місто районного значення - Кам'янка-Бузька, 3 селища міського типу (Добротвір, Запитів, Новий Яричів), 22 сільські ради, всього 78 населених пунктів. Площа району - 86,7 тис. га, населення - 61,24 тис. чол., в т. ч., сільського - 37,6 тис. чол., міського - 23,6 тис. чол. Кам'янка-Бузький район є агропромисловим районом. Промисловість району спеціалізується на переробці сільськогосподарської продукції. Розвинуті також лісопереробна, деревопереробна, енергетика та легка галузі. Найбільш питому вагу у промисловості займає Добротвірська ТЕС (78%).

Під впливом процесів реформування власності майна підприємств і організацій відбулися структурні зміни в економіці району та окремих його галузей.

У результаті аграрної реформи здійснено ряд структурних змін в аграрному секторі економіки району: змінився склад товаровиробників і землекористувачів, галузева і продуктова структури сільськогосподарського виробництва (табл.2.1).

Таблиця 2.1 Організаційна структура сільського господарства в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області

Як бачимо, навіть в останні три роки, коли не відбувалось активного реформування аграрної економіки структура виробників сільськогосподарської продукції набуло суттєвих змін. Зокрема, загалом чисельність виробників у районі за останні 10 років зменшилась більше ніж на 50 %, при тому кількість приватних підприємств знижується значно повільнішими темпами ніж господарських товариств.

Земельні ресурси є основою матеріального і духовного виробництва. Від характеру і рівня ефективності використання землі залежить розвиток продуктивних сил, масштаби виробництва і матеріальне благополуччя народу.

Земля як головний засіб виробництва в сільському господарстві, крім уже розглянутих, має ще ряд особливостей, які потрібно враховувати в процесі її використання для виробництва продукції. Крім того, в сільському господарстві земля водночас є і предметом праці. В процесі обробітку землю піддають різним формам впливу. Завдання полягає в тому, щоб цей вплив не руйнував структуру ґрунту, зберігав його властивості, створював умови для підвищення родючості земельних ділянок. Але оскільки її рівень на різних за якістю землях не однаковий, то це призводить і до неоднакової віддачі вкладених у землю коштів. Через це виникає необхідність у розробці та застосуванні ефективних заходів, спрямованих на державну підтримку доходів тих підприємств, що опинилися в гірших природних умовах.

Розглянемо стан земельних ресурсів у користуванні сільськогосподарських підприємств Кам'янка-Бузького району Львівської області та проаналізуємо як змінювалась їх площа на протязі трьох останніх років.

Таблиця 2.2 Динаміка землекористування сільськогосподарських підприємств Кам'янка-Бузького району Львівської області

Згідно даних табл. 2.2 не зважаючи на значне скорочення кількості виробників сільськогосподарської продукції зменшення земель у користуванні підприємств відбувається значно повільнішими темпами. Так у районі на 28% скоротилась площа землекористування сільськогосподарських підприємств. Найсуттєвішим є скорочення земель по категорії сінокоси та пасовища (на 40,8 та 39 % відповідно), що пов'язано із загальним скороченням виробництва тваринницької продукції.

В усіх галузях матеріального виробництва, в тому числі і в сільському господарстві, процес виробництва включає три основні фактори: працю людини, предмети праці і знаряддя праці. Сукупність засобів та предметів праці, які становлять матеріальну основу сільськогосподарського виробництва і використовуються людиною при створенні матеріальних благ називається засобами виробництва, які класифікуються за їх роллю в процесі праці на предмети праці і знаряддя праці, а за значенням у процесі виробництва - на основні і оборотні.

Основні засоби - це ті, що беруть участь у виробництві протягом кількох виробничих циклів (років), зношуються поступово і свою вартість переносять на вироблювану продукцію протягом усього строку використання частинами, пропорційно до їх участі в процесі виробництва (у міру зносу). При цьому вони зберігають свою первісну форму. До них належать: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування, транспортні засоби, інструменти та інвентар, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, капітальні витрати на поліпшення земель.

Таблиця 2.3 Аналіз основних засобів сільськогосподарських підприємств Кам'янка-Бузького району Львівської області

Аналіз основних засобів, які знаходяться у користуванні сільськогосподарських підприємств свідчить, що навіть у сучасних умовах відбувся їх приріст (на 5,1 %), що пояснюється залученням інвестиційних ресурсів у сільське господарство району. Це відповідно позитивно відобразилось на показниках ефективності використання ресурсів, зокрема фондовіддача зросла у близько 5 разів і відповідно фондомісткість зменшилась у понад 5 разів. Це отримано за рахунок того, що залучені основні фонди є новими, а отже мають значно вищі показники продуктивності.

Важливим при аналізі виробничо-господарської діяльності господарства є визначення його спеціалізації. Спеціалізація відбиває якісний бік суспільного поділу праці і вказує, виробництво яких саме видів продукції є переважаючим в даного господарстві. Це ефективна форма організації сільського господарства, яка дає можливість зосередити виробництво певних видів продукції на окремих територіях і підприємствах та одержати, завдяки цьому, кращих економічних результатів від господарської діяльності. Отже, спеціалізація - це переважаючий розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в окремому підприємстві. На спеціалізацію сільськогосподарського виробництва впливає ряд чинників - природо-кліматичні, економічні, біологічні, соціальні. Всі вони вплинули на спеціалізацію окремих господарюючих суб'єктів, а отже і району загалом.

Дані табл. 2.4 свідчать, що досліджуваний район спеціалізується на виробництві зернових і зернобобових культур. Проте, в останньому звітному році значної ваги у структурі товарної продукції набуває виробництво картоплі (24 %) при тому що до 2007 року в районі товарну картоплю взагалі не виробляли. Також поступово, так як і в Україні загалом зростає частка ріпаку. Зазначимо, що у тваринництві також відбуваються значні коливання у структурі виробництва і реалізації продукції. Зокрема, обсяги виробництва м'яса птиці зростають майже у 10 разів, відповідно і частка у структурі товарної продукції зростає. Проте паралельно відбувається і збільшення реалізації яєць, при тому, що їх частка у реалізованій продукції зменшилася з 29,3 до 7,2 %.

Таблиця 2.4 Структура товарної продукції сільськогосподарських підприємств Кам'янка-Бузького району в 2006-2008 рр

Відчутною стає віддача від становлення та функціонування інфраструктури аграрного ринку (біржі, торгові доми, ярмарки, аукціони та інше). Підтримання реальних цін на сільськогосподарську продукцію пом'якшення диспаритету цін, призвело до суттєвого скорочення обсягів бартерних операцій.

При вивченні внутрішніх ресурсів підприємств звертають на себе увагу багато негативних моментів: зношеність і старіння основних фондів, вкрай недостатня забезпеченість оборотними засобами, низький рівень інвестицій в нове обладнання і технології та інше. В переважній більшості випадків перестали функціонувати такі демократичні інституції як товариські суди, вибори керівників середньої ланки, бригадний підряд, ради трудових колективів та інші.

В аграрному секторі головними факторами ефективного господарювання мають стати подальший розвиток приватної ініціативи, створення розгалуженої інфраструктури аграрного ринку, удосконалення ринкових механізмів цінового регулювання, фінансово-кредитної системи та податкової політики, розвиток маркетингових процесів та формування системи агромаркетингу, залучення інвестицій (у тому числі іноземних) на оновлення основного капіталу, формування повноцінної інфраструктури інвестицій через розгортання мережі інвестиційних фондів і компаній, бізнес-центрів, створення спеціальних (вільних) зон, а також впровадження спеціального пільгового режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку.

Різниця виручки від реалізації та сукупних затрат дає нам операційний прибуток. Це найперший показник прибутку, що його знаходять в фінансових звітах, проте існує багато інших термінів визначення прибутку. Проте для нас найбільш важливий саме операційний прибуток по кожному із усіх видів діяльності, оскільки саме він дає можливість визначити, виробництво якого саме виду продукції для господарства найбільш ефективне, або навпаки неефективне (табл. 2.5)

Таблиця 2.5 Фінансові результати реалізації продукції сільськогосподарськими підприємствами Кам'янка-Бузького району Львівської області

Дані вищенаведеної таблиці свідчать, що у звітному році сільськогосподарські підприємства району отримали значно кращі фінансові результати ніж у базовому. Навіть тваринницька галузь, в основному за рахунок виробництва яєць птиці забезпечила прибуток.

Проблеми агропромислового комплексу країни можна подолати тільки маючи доступ до сучасних технологій та за умов налагодження ефективного управління, кращого використання наявного та формування дієздатного кадрового потенціалу системи менеджменту. В районі помітно погіршилася демографічна ситуація, проявом чого є насамперед скорочення чисельності населення і старіння сільського населення, яке відбувається високими темпами. При цьому відбувається зростання завантаженості на працездатне населення (табл. 2.6).

Таблиця 2.6 Демографічне навантаження на населення працездатного віку у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області (осіб)

Отже, дослідження свідчить, що поступово зменшується як загальна чисельність населення, так і сільського зокрема. Проте, що є достатньо позитивним явищем, кількість як дітей так і осіб пенсійного віку на 1000 осіб працездатного населення поступово зменшується, аналогічна тенденція є і в сільській місцевості.

Неухильне скорочення чисельності населення, особливо сільського, веде до погіршення можливостей економічного росту країни.

Депопуляція населення є наслідком несприятливих політичних і соціально-економічних умов, зокрема, скорочення виробництва, здійснення непродуманих організаційних перетворень, які негативно вплинули на фактори природного руху населення (народжуваність, смертність), зумовили ситуацію, за якої темпи смертності випереджають народжуваність.

Таблиця 2.7 Природний рух населення працездатного віку у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області (осіб)

Негативні наслідки від скорочення чисельності населення підсилюються тією обставиною, що в районі (табл. 2,7) (а також в усій країні) цілком очевидною стала тенденція значного старіння населення, при чому, старіння сільського населення відбувається значно швидше.

В Україні понад 13 млн. пенсіонерів - це більш ніж кожен четвертий. Жодна країна світу не має такого співвідношення між працюючими і пенсіонерами. У числі інших це результат того, що багато офіцерів, нафтовиків, будівельників, які працювали чимало на Крайній Півночі, Далекому Сході, в Сибіру отримавши статус пенсіонерів, приїхали жити в Україну, де кліматичні умови кращі.

У ході структурних перетворень намітилась тенденція до зростання безробіття. Трансформація сільськогосподарських підприємств у нові форми господарювання призвела до використання трудових ресурсів на селі, вивільнення працівників із суспільного виробництва, масового зростання безробіття, звуження сфери застосування праці. У порівнянні з 1995 роком в 2000 році чисельність безробітних збільшилась майже втроє. В 2000 році, хоча є певні позитивні зрушення в економіці району, у той же час спостерігається ріст безробітного населення порівняно з 1999 роком на 9,6%. У літературі безробіттям прийнято називати соціально-економічне явище за якого частина працездатного населення хоче працювати, але не може знайти роботи, стає надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.

В Україні мають місце усі три види безробіття (фрикційне, структурне, циклічне), але в останні роки особливо посилилось циклічне безробіття, викликане дефіцитом структурного попиту і фазою в економічному циклі.

У нашій країні права безробітних регулюються законом “Про зайнятість населення” яким передбачені компенсації незайнятим громадянам, допомога з безробіття, а також визначений статус державних служб зайнятості. З часу прийняття Закону пройшло 9 років і окремі його положення застаріли, появились нові колізії, пов'язані з ліквідацією власного приватного підприємства, тимчасовою зайнятістю і інше.

Державні заходи сприяння зайнятості повинні включати: 1) створення стимулів для прискореного формування багатосекторного господарства; 2) ефективну підтримку малого і середнього бізнесу, розвиток допоміжних підприємств і промислів; 3) розвиток і підвищення ефективності функціонування соціальної сфери; 4) сприяння самозайнятості, частковій (неповній) зайнятості, тимчасовій зайнятості; 5) розвиток наукових досліджень з питань управління, формування і використання трудового потенціалу, включаючи кадровий потенціал системи менеджменту. Слід зауважити, що у колишньому Радянському Союзі стверджувалось, що в країні відсутнє безробіття. За цих умов теорія безробіття в економічній науці не розроблялась.

У цьому ж зв'язку належне місце повинні отримати упорядкування довідкової інформації, полегшення процедури працевлаштування, організації різноманітних курсів перекваліфікації, запровадження страхування по безробіттю тощо.

Покращення використання трудового потенціалу країни повинно здійснюватися на основі наукової розробки і обґрунтування системи управління трудовими ресурсами, фондом робочого часу і інтенсивністю трудової діяльності за багатоукладної економіки і функціонування ринкового механізму господарювання.

Заслуговує на увагу розробка спеціальної державної демографічної антикризової програми, що повинно явитися однією з головних задач забезпечення національної та економічної безпеки держави. Хоча нестачу робочих рук можна компенсувати за рахунок експорту робочої сили з інших країн, вимирання населення веде до порушення нормальних відтворювальних процесів у народному господарстві і є порушенням норм загальнолюдської моралі.

Ефективне управління трудовими ресурсами повинно спрямовуватися на задоволення потреб народного господарства в кваліфікованих кадрах, забезпечення раціональної зайнятості населення, ефективне використання трудового потенціалу і створення умов для розвитку трудового колективу і кожної особистості. Система управління має бути адекватна структурній трансформації економіки, вона повинна сприяти досягненню зростання всього господарства, включаючи АПК. Ефективна система менеджменту має за мету забезпечити раціональне управління формуванням, розподілом і використанням кадрового потенціалу менеджменту в межах певних територій і організаційно-правових формувань.

2.2 Стан кадрового забезпечення сільськогосподарських підприємств

В економічній літературі знаходимо чимало тлумачень кадрового потенціалу. Серед загальних визначень під кадровим потенціалом розуміють сукупність можливостей кадрів усіх рівнів забезпечувати функціонування підприємства по реалізації його поточних і стратегічних цілей.

Кадровий та кадрово-управлінський потенціал сучасних аграрних організаційних формувань можна розглядати як планомірну, цілеспрямовану діючу сукупність (команду) керівників і спеціалістів організації з властивими їм особистісними якостями, організаційно-економічними та управлінськими знаннями, здібностями, навичками й особливостями їх практичного використання з метою досягнення спільних цілей організацій за рахунок інтеграції матеріальних, трудових, фінансових та інших виробничих ресурсів.

Дослідження, проведені в ННЦ "Інститут аграрної економіки" показують, що загальна чисельність працівників, які займають посади керівників і спеціалістів сільськогосподарських підприємств, має тенденцію до поступового скорочення кадрового персоналу на селі в ході ринкових перетворень. Так, у період з 1990 по 2008 рік загальна чисельність працівників у сільському господарстві суттєво зменшилася. Це головним чином пов'язано зі скороченням кількості сільськогосподарських підприємств в області та занепадом діяльності переважної більшості існуючих.

У досліджуваному періоді кадровий склад сільськогосподарських підприємств країни в кадровому потенціалі формувався під впливом відомого Указу Президент України „Про прискорення реформування аграрного сектора економіки". Протягом 2000 року за рахунок прискореної ліквідації колективних сільськогосподарські підприємств і створення нових аграрних формувань ринкового типу кількість сільськогосподарських підприємств у країні зросла майже в 3,5 рази. Проте в останній період, особливо в досліджуваному регіоні кількість сільськогосподарських підприємств зменшується, паралельно відбувається і зниження чисельності персоналу задіяного у сільськогосподарському виробництві (табл. 2,8).

Таблиця 2.8 Динаміка кадрового забезпечення сільськогосподарських підприємств Кам'янка-Бузького району Львівської області

Протягом досліджуваного періоду загальна чисельність працівників сільськогосподарських підприємств суттєво знизилась (на 33,3 %). Проте більш значним є скорочення працівників у тваринницькій галузі ніж у рослинницькій. Це пов'язано із збитковістю виробництва тваринницької продукції в останній період часу.

Зниження кількості зайнятих у сільськогосподарському виробництві призводить до збільшення безробіття, що у свою чергу негативно позначається не лише на матеріальному, але і на психологічному стані сільських сімей.

Проблема використання кадрового потенціалу має багатоаспектний характер та включає: постійне підвищення кваліфікації кадрів; здійснення самоменеджменту; оцінку результатів діяльності працівників і їх мотивацію; покращення трудової дисципліни; використання творчих здібностей людей; розробку службової кар'єри; раціоналізацію трудової діяльності та інше. Робота з кадрами передбачає стабілізацію персоналу, врахування кваліфікації і персональних навичок, формування банку даних, оцінювання результатів праці для виявлення потенціалу кожного працівника. Успішна діяльність будь-якого підприємства вимагає, щоб у полі зору його керівництва завжди знаходилися питання розвитку трудового колективу, включаючи управлінський персонал. Під розвитком тут розуміються стійкі зміни якісного стану персоналу. Що стосується особистості, то її розвиток тісно пов'язаний з якісними змінами протягом напротязі трудового життя, з появою нових і втратою старих установок, потреб, інтересів. Зрозуміло, що якісні зміни в структурі особистості є результатом нарощування кількісних змін, поступового розвитку тих чи інших здібностей, інтересів, накопичених знань, досвіду.

Вивчення показує, що для забезпечення ефективного управління персоналом слід більше враховувати особливості індивідуальної поведінки людей, групової поведінки і поведінки керівників, а також членів управлінської команди. Індивідуальна поведінка детермінується прихильністю до певної діяльності, специфікою мотивації (структурою потреб, уявою про цілі діяльності), індивідуальними цінностями (загальні переконання, віра, світогляд), демографічними (статеві і вікові особливості), національними і культурними особливостями. Індивідуальна та групова поведінка управлінського персоналу значною мірою залежить від їх знань, одержаних в процесі навчання і професійної діяльності. За визначенням словника, знання - це перевірений практикою результат пізнання діяльності, правильне її відображення у мисленні людини.

Сьогодні видається потішним історичним курйозом міркування Маркіза де Фуко, який в 1770 році з трибуни французьких Установчих зборів заявив, що немає ніякої необхідності вміти читати і писати для того, щоб бути хліборобом.

Для поглибленого вивчення впливу рівня кваліфікації персоналу управління на показники виробничо - фінансової діяльності підприємств професор Й.С. Завадський, доцент Г. В. Осовська та деякі інші автори використовували показник "Кваліфікаційний потенціал" апарату управління (Кп).

При цьому враховується чисельність працівників з різними рівнями освіти, тривалістю курсової підготовки і стажем роботи.

Запропонований академіком С.Г.Струміліним коефіцієнт підтверджується дослідженнями, проведеними вітчизняними і зарубіжними вченими. Встановлено, що один рік навчання у вищій школі необхідно прирівнювати до 2-3 років практичної роботи. Це положення повинно знайти свій відбиток в інструкції про кваліфікаційні вимоги виконання функцій керівництва таким чином, щоб воно стимулювало зацікавленість працівника у підвищенні рівня професійної освіти.

Отже, важливим при аналізі кадрового потенціалу є визначення освітнього рівня. Освітній рівень зайнятих на селі завжди був і на сьогодні залишається значно нижчим ніж у міського населення . У наведеній таблиці можна простежити освітній рівень працівників окремих сільськогосподарських підприємств Кам'янка-Бузького району.

Таблиця 2.9 Освітній рівень персоналу сільськогосподарських підприємств Кам'янка-Бузького району

Отже, дані по чотирьох сільськогосподарських підприємствах і району загалом свідчать про загальне зниження чисельності працівників у всіх господарствах. Проте, частка осіб з вищою і середньо спеціальною освітою поступово зростає. Це пояснюється в основному тим, що скороченню в підприємствах підлягали в основному працівники без спеціальної освіти.

Подібні тенденції зберігаються і у інших господарствах, адже аналіз сукупних показників по району підтверджує наведені вище тенденції (табл. 2.10). Так чисельність працівників у сільському господарстві скоротилась на 41,1 %, при тому дипломованих працівників на 37,8, а з вищою освітою лише на 27 %.

Таблиця 2.10 Динаміка якісного складу трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств Кам'янка-Бузького району

При підготовці фахівців-аграріїв для села сільськогосподарські навчальні заклади зосереджують увагу на формуванні їхнього освітньо-кваліфікаційного рівня та їх здібностей.

За роки навчання сільські юнаки й дівчата не тільки дорослішають фізично, "гризи граніт науки", а й користуються (на жаль, не завжди позитивними) благами більш мобілізованого, облаштованого обласного центру. Значна частина з них, перебуваючи за кордоном, відкриває для себе інший світ, в якому взагалі не існує поняття "село" - в колишньому нашому його розумінні.

Особливо гострою залишається проблема закріплення молодих спеціалістів, адже із 88 % випускників, що одержують направлення на роботу в сільське господарство, кожен четвертий не приступає до роботи за направленням і майже половина із них звільняються протягом першого року роботи, переходячи в інші сфери виробництва.

Отже, проблема закріплення фахівців сільського господарства на селі є чи не найпершою серед низки проблем „селянського питання": економічних, фінансових, соціальних, екологічних, правових та інших. На мій погляд вона має державну вагу, оскільки без її розв'язання марними будуть всі намагання суспільства докорінно змінити ситуацію в аграрному секторі економіки, системному відродженні сільських територій взагалі. Проблема -- нелегка, навіть дуже важка, вона потребує певного часу, суттєвих фінансових витрат і претендує на послідовну конкретну державну програму її розв'язання, але відпрацювання й початок реалізації програми має бути невідкладним.

Зазначимо, що далеко не кожний випускник, скажімо, аграрного ВНЗ, навіть IV рівня акредитації, за базою знань і особистими діловими якостями готовий працювати в складних умовах сьогодення. Але певна частина з них, переважно чоловічої статі, фізично, морально і фахово підготовлені, патріотично налаштовані молоді люди мають бажання самоутвердитися, не рахуватися з часом і працювати з людьми на землі.

Перед кожним молодим фахівцем постає ряд життєвих проблем молодої людини та її сім'ї. Найперше й найголовніше -- житло. Хибною, як ми вважаємо, є думка, що нинішня сім'я фахівців погодиться проживати з покинутій хатині померлих бабусі чи дідуся. Ми не випадково наголошували на нинішніх (нехай не найкращих) умовах побуту студентів в обласному центрі. І природно, що нинішня молодь повноправно претендує на проживання в будинку котеджного типу зі всіма (або ж більшістю) побутовими зручностями -- теплом, гарячим водопостачанням, каналізацією, під'їздом (дорогою з твердим покриттям), централізованим освітленням і т.д. Таке житло мало б мати, як мінімум 100 м2 загальної площі, сучасне і красиве. Опосередкована вартість будівництва будинків садибного типу з госп будівлями, які споруджуються на території України (станом на 1 січня 2006 року), з урахуванням змін показників, які рекомендовані Мінбудом для застосування з 1 січня 2006 року становить (з урахуванням ПДВ), 3552 гри. одного квадратного метра загальної площі.

У проекті „Першочергових заходів щодо подолання кризових явищ в агропромисловому комплексі України" Мінагрополітики передбачено розробку Національної програми „Відродження села -- справа молодих", відповідно до якої у навчальних закладах щорічно відбирати 10 тис. юнаків і дівчат, виділяючи їм не менше як по 100 га угідь із земель запасу та резервного фонду, а також 100 тис. гри. бюджетних кредитів (це в середньому по 22 молоді сім'ї на район) на спорудження садиб сучасного типу. На це з державного бюджету виділяти протягом чотирьох років по мільярду гривень.

Якби такі кошти (1 млрд. грн.) дійсно виділялись, то при вищевказаній вартості будівництва щорічно можна було б забезпечувати житлом близько 3 тис. молодих фахівців. Кількість у державному масштабі незначна, але розпочинати розв'язання проблеми треба не гаючи часу. Нам уявляється, що незалежно від можливостей владних структур усіх рівнів щодо вишукування фінансових ресурсів для цієї мети, погашення кредитів забудовниками варто було 6 здійснювати за такою приблизно схемою -- кожні три роки добросовісної праці випускника держава погашає ЗО % суми кредиту. З такому разі після 9-10 років фахівець стане повноправним власником житла і осілим господарем на землі. Можливо для дітей таких сімей варто було б встановити суттєві пільги при вступі до аграрних університетів, зокрема за технологічними спеціальностями агрономія, зоотехнія, механізація, ветмедицина тощо.

У згаданому наказі Міністра аграрної політики № 263 відповідним Департаментам відомства доручено розробити механізм надання довгострокового пільгового на безповоротній основі кредиту на купівлю сільськогосподарської техніки молодим спеціалістам, які виявили бажання організувати фермерське господарство. Питання надзвичайно важливе, оскільки, скажімо, трактор, агрегат для обробітку ґрунту типу „Європак", сівалка, збиральна техніка -- найперше і вкрай необхідне для господарювання на землі.

Отже, першим контекстом поліпшення економічної ситуації та виходу з депресивного стану аграрного сектора є формування й реалізація Державної програми відродження кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств. При нинішньому рівні кадрового забезпечення сільськогосподарських підприємств, збереженні тенденцій до його погіршення, слід активізувати здійснення експансіоністської (втручання) політики держави. Важливою ланкою такої політики є система аграрної освіти, що потребує оптимізації її структури і поліпшення векторності навчального процесу в площину практичним навичок і в цьому зв'язку конче необхідна Програма закріплення фахівців-аграріїв на селі з посиланням на реальні джерела фінансування з різних рівнів бюджетів, конкретних термінів і відповідальних за виконання тих чи інших заходів осіб.

Невід'ємним аспектом процесу забезпеченості персоналом підприємств є підвищення кваліфікації в уже підготовлених працівників та їх постійне навчання (проведення професійних тренінгів, курсів, навчальних семінарів і т.д.). Основною причиною такої необхідності є потреба в удосконаленні та постійному оновленні професійних навичок та умінь у персоналу зважаючи на стрімкий розвиток техніки і технології. У табл. 2.11 відображені дані по підвищенню кваліфікації та навчанню новим професіям працівників у розрізі Кам'янка-Бузького району.

Таблиця 2.11 Навчання та підвищення кваліфікації працівників у Кам'янка-Бузького районі

Як видно з таблиці, в Кам'янка-Бузькому районі спостерігається позитивна тенденція до збільшення підвищення кваліфікації працівників. Проте, діюча система підготовки та підвищення кваліфікації кадрів на виробництві, перепідготовки безробітного населення через службу зайнятості не мають суттєвого впливу на рівень кваліфікації та оплату праці найманих працівників. Обсяги підготовки та підвищення кваліфікації працівників, зайнятих саме у сільському господарстві, в районі є незначними. Наслідком цього є диспропорція між попитом та пропозицією робочої сили.

На сьогодні серед важливих проблем економіки є підвищення якості вітчизняної продукції шляхом вирішення проблем управління якістю праці. Основні фактори підвищення якості праці включають систему підготовки, перепідготовки та профорієнтації кадрів. Система підготовки кадрів повинна бути побудована таким чином, щоб забезпечити безперервну освіту, оскільки процес морального старіння знань, особливо науково-технічних, відбувається швидко.

Складовою управлінської функції роботи з кадрами є вербування - процес приваблення і залучення кандидатів із яких буде здійснюватися відбір найбільш придатних працівників для зайняття конкурентних посад. Набір персоналу (вербування) має на меті створення резерву потенційних кандидатів на всі посади, проводиться на основі визначеної потреби в кадрах.

Добір кадрів - виключна відповідальна робота, яка у вирішальній мірі визначає успішність діяльності господарюючого суб'єкта. Потрібно відмовитись від поширеного постулату, що "і кухарка може управляти державою". Це популістське твердження не таке вже й безвинне, якщо звернутися до практики. Іноді в тих колективах, де проводяться вибори керівника перевага віддається "добреньким", "своїм" кандидатам і при цьому нехтуються такі якості кандидата, як його організаторські здібності, вимогливість, фаховий рівень і інше.

В переважній більшості розвинутих країн світу в діловій практиці по суті повністю відсутні вибори керівників на будь-які адміністративні посади. До того ж цей принцип зовсім не залежить від юридичної форми компанії (товариство, індивідуальне володіння і інше). Правда, є деяке виключення, що стосується акціонерних компаній (корпорацій), де на зборах акціонерів вибирають Раду директорів, відповідальних за розробку і прийняття стратегічних рішень. Решта керівників корпорації, що здійснюють корпоративне управління, на свої посади призначаються радою директорів і президентом компанії.

2.3 Ефективність використання кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств

У процесі становлення соціально орієнтованої ринкової економіки і реформування аграрного сектору зокрема одне з чільних місць серед наукових розвідок має посісти система моніторинг стану використання трудового потенціалу сільських регіонів. Адже в умовах намічених структурних перетворень і трансформації агропромислового комплексу саме сільське населення виявилося найуразливішим до нових реалій національної ринкової економіки. Не применшуючи значення проведених заходів у рамках реформування аграрного сектору економіки, зокрема -- докорінних змін земельних і майнових відносин, виникнення функціонування якісно нових організаційно-правових форм господарювання та інших кроків у напрямі подальшого створення прозорого ринкового середовища, все ж очевидним залишаються такі негативні явища, як скорочення чисельності та старіння сільського населення, погіршення його здоров'я, глибокий дисбаланс сільського ринку праці, ріст безробіття найнижчий серед галузей економіки рівень оплати праці у сільському господарстві, вимивання міграційними процесами найактивнішої частини працездатного населення тощо.

Науковці зауважують, що управління персоналом організації - багатобічний, складний та специфічний процес. З цим уточненням ми погоджуємося, тому що персонал є найскладнішим для управління за рахунок того, що кожна людина є цілісна, неповторна, цінна природа, яка має особисті соціально-психологічні якості та характерологічні особливості. Основним, елементом усієї системи менеджменту персоналу є "персонал", "працівники", "кадри", які можуть виступати як об'єктом, так і суб'єктом управління. Така подібність наведених категорій є, на нашу думку, головною специфічною особливістю управління персоналом, що повніше буде розкрито нами під час визначення сутності суб'єктно-об'єктного підходу в економіці. Стосовно цього погляду під управлінням персоналом деякими авторами розуміється процес планування, підбору, оцінки, безперервної освіти кадрів, спрямований на їх раціональне використання та підвищення ефективності діяльності організації.

Варто також зауважити, що майже всі дослідники пов'язують менеджмент персоналу з терміном "ефективність": "ефективність використання", "ефективність діяльності організації", "ефективність використання людських ресурсів" тощо. Тому необхідно дати обґрунтоване визначення ефективності.

До нашого часу дослідники сформували чимало наукових підходів до визначення ефективності, але це питання створило й багато суперечностей між теоретиками. Приймаючи рішення про ефективність або неефективність менеджменту організації, варто виокремити економічну, організаційну та соціальну ефективність.

Економічна ефективність менеджменту відображає економічні результати діяльності організації за конкретної системи управління. З одного боку, економічну ефективність характеризують показники, що відображають побудову та функціонування систем менеджменту. Це рівень автоматизації робочих місць управлінців, рівень розроблення інструктивного та нормативного матеріалу, загальний діапазон менеджменту, рівень технічної озброєності управлінців тощо.

Рівень ефективності сільськогосподарського виробництва в досліджуваному господарстві можна проаналізувати за такими показниками, як виробництво валової продукції в поточних та порівняльних цінах, товарної продукції, валовим і чистим доходом в розрахунку на середньорічного працівника, одиницю земельної площі, рівень рентабельності тощо. Їх аналіз здійснюється в динаміці за тривалий проміжок часу (в нашому випадку цей період складає три роки).

Відношення вартості валової продукції до певних показників (сільськогосподарських угідь, середньорічної чисельності працівників, вартості основних фондів та інших) за певний час дає можливість оцінити реальний стан та тенденції в розвитку досліджуваного агропідприємства. Це продемонстровано в таблиці 2.12.

Таблиця 2.12 Аналіз основних показників ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах Кам'янка-Бузького району Львівської області

Дані таблиці свідчать, що у зв'язку із суттєвим зростанням обсягу реалізованої продукції (у 5,4 рази), відповідно зросли всі показники, які характеризують ефективність використання різних ресурсів. Зокрема найбільш суттєво зріс показник реалізованої продукції на середньорічного працівника більш ніж у 9 разів, що свідчить про значне зростання продуктивності праці. Отже показник використання кадрового потенціалу також зріс.

За досліджуваний період у сільгосппідприємствах Кам'янка-Бузького району спостерігався номінальний, а за деякими видами продукції і значний реальний ріст виробництва, що відповідно позитивно відобразилось на загальному рівні ефективності виробництва. Зокрема, район із загалом збиткового у сільському господарстві перейшов у категорію загально прибуткових.

Проте на наш погляд, оцінювати рівень ефективності менеджменту виключно за показником прибутковості не є цілком достатнім. Це можна пояснити тим, що результат ефективності управлінської роботи (особливо на сьогодні) може не завжди заключатися в прибутку і призводити як до безпосереднього, так і до опосередкованого результату, а також може бути не тільки економічним, а і соціально-економічним.

Соціальна ефективність менеджменту відображає вплив менеджменту на процеси формування професійних характеристик працівників, формування корпоративного духу, відповідного психологічного клімату в колективі, атмосфери захищеності і причетності до цілей організації, перспектив розвитку соціальних інститутів тощо. Соціальну ефективність можна оцінювати за показниками, що відображають соціально-культурну сферу функціонування організації: рівні трудової дисципліни, стабільності кадрів, розвитку соціальної інфраструктури на підприємстві, рівень умов праці та ін. З іншого боку, ефективність менеджменту можна визначати за показниками, що відображають вплив на досягнення виробничо-господарських результатів та задоволення потреб ринку: продуктивність праці, зарплатовіддача, рівень задоволення потреб споживачів тощо.

Наявні підходи до визначення ефективності не охоплюють усіх аспектів організаційного функціонування. Так, за межами залишається ефективність здійснення менеджменту стосовно наявних функцій, таких як планування, організація, мотивація, керівництво, контроль. Тому доцільним є виокремлення управлінської ефективності, яка відображає вплив менеджменту на досягнення мети, запланованих результатів, своєчасність прийняття рішень, достовірність прогнозів, раціональність інформаційних потоків, результативність мотиваційного механізму, подолання відчуження працівників від інноваційної діяльності та її наслідків. На жаль, окремі аспекти управлінської ефективності важко піддаються кількісній оцінці.

Визначення ефективності не може бути повним без розкриття змісту продуктивності діяльності, яка є однією з основних складових ефективності менеджменту персоналу. За часи виникнення економічної теорії було доведено, що діяльність, яка містить елементи новизни, креативності, творчого підходу, значно ефективніша для зростання добробуту людей, ніж діяльність виконавців за розробленою технологією. У працях з економічної історії наводяться приклади підвищення продуктивності праці під впливом нових технічних та організаційних ідей (парова машина Дж. Уатта, динамо-машина Е. Сіменса, двигуни Г. Даймлера та Р. Дизеля тощо).

Отже, як бачимо у всіх досліджуваних підприємствах за останні три роки відбувається значне зростання продуктивності праці працівників задіяних у виробництві продукції рослинництва. Проте, що свідчить про нерівномірність використання кадрового потенціалу у різних підприємствах, рівень виробництва продукції одним працівником суттєво відрізняється у різних підприємствах. Подібні тенденції спостерігаються і у тваринництві.