У 2008 році продукція підприємства була реалізована в об'ємі 4130,9 тис. грн. Це крайнє не задовільний показник, порівняно з 2007 роком. По - друге, виникла негативна тенденція відставання об'єму реалізації від об'єму виробництва. Реалізовано тільки 85% виготовленої продукції. Бартерні операції склали 420 тис. грн. (12% від загального об'єму реалізованої продукції), що нижче ніж в 2007 році, коли по бартеру було продано 18% продукції. У 2008 році бартерні операції проводилися з тими підприємствами, з якими підприємство був зацікавлений підтримувати відносини. Це підприємства «Аверс», «Техносервіс», ЧФ «Хорал», ТОВ «Стройснаб». За рахунок таких поставок, підприємство здійснював заготовку матеріалів та комплектуючих для виробництва продукції, а також отримував послуги промислового характеру.

Дилери, що працюють у різних регіонах, на різних ринках і по різних номенклатурних позиціях одержують різні надбавки і знижки і сприяють просуванню продукції ТОВ «КЛІЄНТ» на ринках різних регіонів. Свідченням тому може служити аналіз структури продажів у залежності від регіональних особливостей (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Ринок збиту продукції ТОВ «КЛІЄНТ» по регіонах

Регіон	Об'єм поставок, тис. грн.	% до загального об'єму
	2006	2007	2008	2006	2007	2008
Україна	1587,5	2465,3	2746,8	98,8	90,0	76,9
Росія	16,6	255,4	788,6	1,2	9,0	22,0
Білорусія	1,22	18,1	8,3	-	1,0	2,0
Латвія	-	-	29,3	-	-	1,0
Молдова	-	-	5,8	-	-	0,1
Всього	1607,33	2738,8	3572,95	100	100	100

З представлених даних очевидно спостерігається значне підвищення об'єму поставок у 2008 році. При цьому підвищилась доля експортних поставок в Росію. Крім того, були відновлені поставки в Латвію та Молдову (рис. 2.1)

З огляду на важливість передпродажних заходів для залучення споживачів і, відповідно, збільшення обсягу продажів, ТОВ «КЛІЄНТ» повинне і надалі приділяти увагу різноманітним рекламним заходам, таким як:

1) розміщення інформації про підприємство в мережі INTERNET;

2) опублікування реклами в друкованих виданнях;

3) відправлення зразків продукції потенційним споживачам;

4) участь у проведених виставках і презентаціях.

З огляду на важливість передпродажних заходів для залучення споживачів і, відповідно, збільшення обсягу продажів, ТОВ «КЛІЄНТ» повинне і надалі приділяти увагу різноманітним рекламним заходам, таким як:

5) розміщення інформації про підприємство в мережі INTERNET;

6) опублікування реклами в друкованих виданнях;

7) відправлення зразків продукції потенційним споживачам;

8) участь у проведених виставках і презентаціях.

Крім цінової конкурентоспроможності на всіх рівнях аналізу виділяють загальну або структурну конкурентноздатність.

Загальна конкурентоспроможність системно висвітлює виробничо-технологічний і експортний потенціал підприємства і повинна забезпечувати:

1) підтримку зростаючих життєвих стандартів;

2) досягнення або збереження таких позицій при яких вироблені товари успішно реалізуються на міжнародних ринках.

Формування конкурентоспроможного виробництва - справа складної і багатопланової, об'єднуючої конкретної організаційної, економічної і технологічної міри в їхньому взаємозв'язку. При цьому, визначальним напрямком розвитку підприємства є його інноваційна діяльність.

Ступінь і динаміка інноваційних процесів служать визначальним показником економічного становища підприємства, його здатності до дійсно ринкових перетворень, шляхом впровадження і практичного використання нової техніки, новітніх технологічних процесів, нової продукції, сучасних методів організації виробництва.

На ТОВ «КЛЄНТ» обсяг інвестицій, спрямованих на удосконалення техніки і технології виробництва є недостатнім для забезпечення швидкого розвитку підприємства.

Для обґрунтування необхідності технічного переозброєння представляється необхідним докладний аналіз стану основних фондів. У структурі основних фондів основну частку займають будівлі та споруди (67 %), машини та обладнання (28,5 %). Залишкова вартість основних фондів у 2008 р. по всіх його видах окрім інструментів та виробничого інвентарю (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Структура основних фондів

Показник	Первісна вартість, тис. грн.	Залишкова вартість	Питома вага	Залишкова вартість	Питома вага	Відхилення
	На 2008	На 2009	1.01.08, тис. грн.	%	1.01.09, тис. грн.	%	тис. грн.
Основні фонди всього	15029	13551	3469	100	2917	100	-552
Будинки, споруди та передавальні пристрої	5274	5010	2154	62,1	1980	67	-174
Машини та обладнання	9280	8123	1035	30	830	28,5	-205
Транспортні засоби	389	354	250	7,2	78	2,6	-172
Інструменти, прилади, інвентар	87	64	30	0,9	29	1	-1

На підприємстві фізичне і моральне старіння основних виробничих фондів придбало значних розмірів. Склад устаткування по основних групах з розбивкою по термінах експлуатації дає представлення про загальний стан устаткування і його потенційних можливостей (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Віковий склад устаткування за станом на 01.01.09р.

Вид устаткування	Кількість устаткування, шт.
	Усього	З терміном служби (років)
		до 10	від 10 до 20	більш 20
Металорізальне усього,	782	138	274	370
У тому числі:
велике, важке, унікальне	57	16	18	23
с числовим програмним управлінням	7	3	2	2
Кузнечно - пресове	88	7	29	52
Ливарне	5	1	1	3
Деревообробне	13	2	2	9
Підйомно-транспортне	138	40	29	69
Інше	152	39	64	49
Разом:	1242	246	419	577
% від загальної кількості	100	19,8	33,7	46,5

Як свідчать дані табл.2.3, устаткування, термін служби якого більш 20 років складає майже половини (46,5%) від загальної кількості, що негативно позначається на якості продукції.

Використання застарілого устаткування віком більше 10 років, а його на підприємстві 33,7%, зв'язано зі збільшеними витратами на його ремонт і підтримку в робочому стані.

Через відсутність необхідних фінансових засобів підприємство не мало можливості вести планомірну роботу по поповненню і заміні активної частини основних фондів. Частково ця проблема вирішувалася за рахунок проведення ремонтів і модернізації діючого устаткування.

Для більш повного аналізу основних фондів проаналізуємо склад, рух і технічний стан фондів.

Таблиця 2.4

Наявність і рух основних коштів у 2006 р.

Найменування показника	Залишок на п.р., тис. грн..	Уведено за рік, тис. грн..	Нарахована амортизація тис. грн.	Вибуло за рік, тис. грн.	Залишок на к. р., тис. грн.
Основні засоби	21596,7	110,8	-	3513,4	17972,5
Знос основних засобів	15891,0	-	460,0	-	13918,4
Незавершене будівництво	1469,6	-	-	-	7,5

Узагальнюючу оцінку руху основних фондів дають коефіцієнти відновлення, вибуття, приросту, що також характеризують технічний стан основних засобів. У табл. 2.4, 2.5, 2.6 приведені дані для розрахунку даних коефіцієнтів.

Таблиця 2.5

Наявність і рух основних коштів у 2007 р.

Найменування показника	Залишок на п.р., тис. грн.	Уведено за рік, тис. грн..	Нарахована амортизація тис. грн.	Вибуло за рік, тис. грн.	Залишок на к.р, тис. грн..
Основні засоби	17972,5	242,0	-	3185,0	15029,4
Знос основних засобів	13918,4	-	397,0	-	11560,6
Незавершене будівництво	7,5	-	-	-	30,7

Протягом 2006-2008 років основні засоби зменшились майже у 1,5 разу за рахунок списання технологічно відсталого устаткування.

Таблиця 2.6

Наявність і рух основних коштів у 2008 р.

Найменування показника	Залишок на п. р., тис. грн..	Уведено за рік, тис. грн..	Нарахована амортизація тис. грн.	Вибуло за рік, тис. грн.	Залишок на к. р., тис. грн..
Основні засоби	15029,4	470,0	-	1008,1	13550,9
Знос основних засобів	11560,6	-	472,2	-	10634,1
Незавершене будівництво	30,7	-	-	-	69,1

Використовуючи дані таблиць розрахуємо коефіцієнти відновлення, вибуття і приросту основних фондів, зносу і придатності. Результати розрахунків приведені у табл. 2.7

Таблиця 2.7

Показники руху і технічного стану основних засобів ТОВ «КЛІЄНТ»

Показник	Значення показника по роках
	2006	2007	2008
Коефіцієнт відновлення	0,01	0,02	0,03
Термін відновлення основних фондів, років	194	74	31
Коефіцієнт вибуття	0,20	0,09	0,04
Коефіцієнт приросту	-0,17	-0,15	0,02
Коефіцієнт зносу	0,77	0,80	0,78

Починаючи з 2006 р. спостерігається негативне значення коефіцієнта приросту основних засобів підприємства, це обумовлено тим, що підприємство проводить заходи щодо реалізації морально застарілого обладнання, яке ТОВ «КЛІЄНТ» не використовує у своїй виробничої діяльності. (рис. 2.2).

Придбання й освоєння нової техніки на ТОВ «КЛІЄНТ» обмежується відсутністю достатнього обсягу фінансових ресурсів і здійснюється більш повільними темпами. Термін відновлення основних фондів настільки великий, що у остаточному підсумку не зможе вплинути на значні зміни у структурі виробництва і на підвищення ефективності виробничої діяльності .

Разом з кількісним зростанням має відбуватись і якісне, тобто підвищення ефективності виробництва. Саме в цьому напрямку на ТОВ «КЛІЄНТ» істотні недоліки, підтвердженням цьому служать показники рентабельності (відношення прибутку до середньорічної вартості ОВФ), фондовіддачі (відношення вартості реалізованої продукції після відрахування ПДВ до середньорічної вартості основних виробничих фондів), фондомісткості (зворотний показник фондовіддачі). Розрахунок даних показників представлено у табл. 2.8.

Таблиця 2.8

Розрахунок показників ефективності використання основних фондів

Показник	Значення показника по роках
	2006	2007	2008
Чистий дохід від реалізації продукції, тис. грн.	3489,9	3799,8	4130,9
Валовий прибуток (збиток), тис. грн.	(170,0)	406,2	1154,7
Середньорічна вартість основних виробничих фондів	17972,5	15029,4	13550,9
Рентабельність основних фондів, %	(0,9)	2,7	8,5
Фондовіддача основних виробничих фондів грн./грн.	0,2	0,3	0,3
Фондомісткість, грн./грн.	5,1	4,0	3,3

Можна відзначити наступну залежність: збільшення рентабельності означає збільшення одержуваного прибутку, що є джерелом інвестицій, а це, у свою чергу, обумовлює збільшення обсягів власних засобів, призначених на інвестиції.

Протягом 2006- 2008 років вартість основних фондів зменшувалась за рахунок виведення застарілих основних засобів.

Проведення заходів щодо технологічного переоснащення виробництва є обов'язковим кроком для виробництва конкурентноздатної продукції і зміцнення позицій ТОВ «КЛІЄНТ» у довгостроковій перспективі.

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства, це економічна категорія, що відображає стан капіталу в процесі його кругообігу та здатність суб'єкту господарювання до саморозвитку, аналіз фінансового стану підприємств дозволяє не тільки оцінювати використання їх фінансових ресурсів на даний момент, але й слугує необхідною передумовою для вироблення стратегічних направлень їх розвитку.

Одна з найважливіших характеристик підприємства - його фінансова стійкість, тобто стан фінансових ресурсів, при якому підприємство має можливість ефективно використовувати грошові кошти для забезпечення безперебійного процесу виробництва та реалізації продукції. Тому розглянемо основні алгоритми визначення стійкості підприємства.

Велике значення має визначення оптимальної границі його власної фінансової стійкості, як і факторів, що обумовлюють цю границю. З одного боку, якщо фінансова стійкість підприємства недостатня, це може привести до його неплатоспроможності, з другого - надлишкова фінансова стійкість створює зайві запаси і резерви, що спричиняють зростанню витрат на їх утримання, зменшення прибутку і гальмують темпи економічного розвитку.

На Україні використовують різні методичні підходи до оцінки фінансового стану підприємств, з яких найбільш популярні три: коефіцієнтна, агрегатна та інтегральна [39].

Основою найбільш розповсюдженого, коефіцієнтного підходу є обчислення й аналіз ряду фінансових коефіцієнтів, що ґрунтуються винятково на даних балансу про джерела фінансування, тобто на капітал. У цьому випадку фінансова стійкість підприємства оцінюється тільки на основі даних пасиву балансу.

Проте у цьому випадку характеристика фінансової стійкості підприємства буде не повною: важливо не тільки знати джерела формування фінансових ресурсів, але й напрямки їх використання. Тому, з економічної точки зору більш виправданим є агрегатний підхід, суть якого полягає у аналізі взаємозв'язків між активом та пасивом балансу, тобто коли можна простежити напрямку використання засобів. Тому повну оцінку фінансової стійкості підприємства варто здійснювати з використанням як коефіцієнтів, розрахованих за даними пасиву балансу, так і коефіцієнтів, що відбивають взаємозв'язок між джерелами формування засобів підприємства і структурою їхніх вкладень [14].

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюють за допомогою показників (коефіцієнтів) представлених у табл.2.9, розрахованих на основі даних фінансової звітності ТОВ «КЛІЄНТ»[А,Б].

Таблиця 2.9

Динаміка показників фінансової стійкості ТОВ «КЛІЄНТ»

Показник	01.01.03	01.01.04	01.01.05	Рекомендовані тенденції змін
Коефіцієнт фінансової автономії	0,76	0,78	0,83	Критичне значення - 0,5, збільшення
Коефіцієнт фінансової залежності	1,30	1,30	1,20	Критичне значення - 2, зменшення
Коефіцієнт фінансового ризику	0,30	0,30	0,20	< 0,5, критичне значення -
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,30	0,40	0,50	> 0 збільшення
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень	0,05	0,04	0,06
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів	0,03	0,02	0,03	0,40
Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел	0,97	0,98	0,97	0,60

Розглянемо найбільш істотні показники коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан підприємства з позицій структури джерел фінансування.

Коефіцієнт фінансової автономії розраховують за формулою:

К авт. = , (2.1)

де ВК - власний капітал;

АБ - актив балансу.

На нашу думку, необхідно відзначити збільшення частки цього коефіцієнту з 0,76 у 2006р. до 0,83 у 2008р. Практикою визначено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто загальна сума капіталу повинна бути хоча б наполовину сформована за рахунок власних коштів. І хоча в Україні критичне значення коефіцієнта автономії може складати 0,5, частка притягнутого капіталу, наприклад, у японських компаніях набагато вище -- порядку 80%, що значно більше. Прямо протилежний коефіцієнту фінансової автономії коефіцієнт фінансової залежності -- добуток цих двох коефіцієнтів дорівнює одиниці. Коефіцієнт фінансової залежності розраховують за формулою:

К ф.з. = , (2.2)

У динаміці ріст цього показника означає збільшення частини позикових коштів у фінансуванні підприємства, тобто втрату фінансової незалежності. Протягом 2006-2008 років значення цього коефіцієнту наближається до одиниці, тобто власники майже повністю фінансують ТОВ «КЛІЄНТ».

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених засобів і власного капіталу і служить для визначення найбільш загальної оцінки фінансової стійкості підприємства. Його розраховують за формулою:

Кф.р. = , (2.3)

де ЗК - залучений капітал;

ВК - власний капітал.

Зменшення показника у динаміці свідчить про зниження залежності ТОВ «КЛІЄНТ» від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про збільшення фінансової стійкості.

Коефіцієнт маневреності розраховується на основі пасиву балансу і розрахункових даних, що відбивають величину власних оборотних коштів за формулою:

К ман. = , (2.4)

де ВОК - власний обіговий капітал;

ВК - власний капітал.

ТОВ «КЛІЄНТ» відрізняється низьким рівнем маневреності власного капіталу. Обумовлено це значною долею власних коштів в структурі пасивів підприємства. Позитивним моментом є незначне збільшення даного коефіцієнту в динаміці.

При оцінці фінансової стійкості підприємства важливу роль грає і коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень (К с.д.в.), методика розрахунку якого базується на припущенні, що довгострокові позики використані з метою фінансування основних засобів та інших капітальних вкладень і представлена у вигляді формули (2.5).

К с.д.в. = , (2.5)

де ДП - довгострокові пасиви;

НА - необоротні активи.

Дані табл.2.9 свідчать, що необоротні активи профінансовані за рахунок власних коштів.

Розрахунок коефіцієнта структури довгострокових джерел фінансування враховує два взаємодоповнюючих показники -- коефіцієнт довгострокового залучення позикового капіталу і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел, що розраховуються за формулою (2.6) та формулою (2.7).

К д.п.з.к. = , (2.6)

К ф.ц.к.д. = , (2.7)

де ДЗ -довгострокова заборгованість;

ВК - власний капітал.

Поширеним є думка про те, що частка власного капіталу у загальній сумі джерел довгострокового фінансування може бути досить великою, при цьому нижня границя визначена на рівні 0,6 (60%). Як показує практика, при більш низькому рівні цього показника рентабельність власного капіталу не буде відповідати визнаним оптимальним значенням. А чим вище в підприємства частка власного капіталу, тим з більшою готовністю кредитори вкладають у нього свої кошти. Величину показників фінансової стійкості підприємства формують багато факторів -- стадія життєвого циклу підприємства, сфера його діяльності, структура джерел засобів, оборотність оборотного капіталу і всіх активів. Тому, за допомогою тільки коефіцієнтного підходу визначити ступінь фінансової стійкості підприємств досить проблематично, для повноти картини частіше додатково користуються іншими методами.

Так, коефіцієнтний підхід до визначення фінансової стійкості доповнюється агрегатним, сутність якої - у аналіз взаємозв'язку між активом та пасивом балансу. Такий підхід дозволяє визначити типи поточної фінансової стійкості підприємства.

У табл. 2.10 представлена загальна оцінка фінансової стійкості та визначено тип фінансової стійкості. Дані табл. 2.10 свідчать про нестійке положення ТОВ «КЛІЄНТ». Головною причиною чого є випереджальний ріст запасів у порівнянні з власними оборотними та довгостроковими джерелами їхнього покриття.

Таблиця 2.10

Узагальнюючий розрахунок фінансової стійкості ТОВ «КЛІЄНТ» за 2006-2008 рр.

Показник	На 01.01.2007	На 01.01.2008	На 01.01.2005
Власний капітал	5645,7	6024,0	5771,3
Необоротні активи	4087,4	3525,0	3011,3
Власні кошти	1558,3	2499,0	2760,0
Довгострокові зобов'язання	194,9	149,6	189,0
Наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів	1753,2	2648,6	2949,0
Короткострокові кредити і позики	1542,0	1545,2	926,4
Загальний розмір основних джерел покриття запасів	3295,2	4193,8	3875,4
Запаси	2861,5	3311,6	2975,3
Надлишок (+) або недостача власних обігових коштів	-1303,2	-812,6	-215,3
Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів і довгострокових кредитів і позик	-1108,3	-663	-26,3
Надлишок (+) або нестача (-) основних джерел покриття запасів	433,7	882,2	900,1
Тип фінансової стійкості	нестійкий	нестійкий	нестійкий
Надлишок (+) або нестача (-) засобів на 1 гривню запасів, грн.	0,2	0,3	0,3

Необхідно відзначити, що наявність запасів у розмірах, що не можуть бути забезпечені власними оборотними коштами є свідоцтвом про їхню зайву концентрацію на підприємстві. Додатковий аналіз причин такого стану дозволить не тільки скоротити надмірні обсяги запасів, направивши звільнені засоби на більш актуальні нестатки підприємства, але і тим самим нормалізувати і збільшити запас стійкості фінансового стану ТОВ «КЛІЄНТ». З метою оцінки платоспроможності ТОВ «КЛІЄНТ» розрахуємо показники ліквідності (табл. 2.11).

Таблиця 2.11

Коефіцієнти ліквідності ТОВ «КЛІЄНТ» за 2006-2008 рр.

№	Показники	На 01.01.2007	На 01.01.2008	На 01.01.2009	Норма
1	Коефіцієнт миттєвої ліквідності	0,01	0,03	0,003	? 0,2...0,35
2	Коефіцієнт проміжної ліквідності	1,78	2,09	3,36	? 0,5...0,8
3	Коефіцієнт поточної ліквідності	2,16	2,71	4,18	? 1…1,5

На необхідність поліпшення фінансового стану підприємства вказує нестача коштів для покриття термінових зобов'язань -- протягом усіх трьох років коефіцієнт миттєвої ліквідності, значно менш ніж нормативні значення. Коефіцієнт поточної ліквідності навпаки перевищує нормативні значення, що обумовлено високою часткою низько ліквідних активів у структурі активів (рис.2.3).

Отримати інтегровану оцінку ступені фінансової стійкості дозволяє інтегральний підхід. Показники фінансової стійкості при цьому підході характеризують стан і структуру активів підприємства і забезпеченість їхніми джерелами покриття. Сутність цього підходу полягає у бальній оцінці основних фінансових показників та визначення класу фінансової стійкості підприємства. Критерії оцінки фінансового стану підприємства наведені у табл. 2.12.

Таблиця 2.12

Критерії оцінки фінансової стійкості підприємства

Показники	Межі класів відповідно критеріям (у балах)
	I клас	II клас	III клас	IV клас	V клас
1	2	3	4	5	6	7
Коефіцієнт миттєвої ліквідності	?0,5...20	?0,4...16	0,3..12	0,2. ..8	0,1...4	?0,1...0
Коефіцієнт проміжної ліквідності	?1,5...18	1,4...15	1,3...12	1,2...6	1,0...3	?1,0...0
Коефіцієнт поточної ліквідності	?2...16,5	1,9...1,7 15...12	1,6...1,4 10,5...7,5	1,3...1,1 6...3	1...1.5	?1,0...0
Коефіцієнт незалежності	?0,6...17	0,59...0,54 15 ..12	0,53...0,43 11,4...7,4	0,47,.0,41 6,6...1,8	0,4...1	?0,4...0
Коефіцієнт маневреності власних коштів	?0,5...15	0,4...1	0,3...9	0,2...6	0,1...3	?0,1...0
Коефіцієнт фінансової автономії стосовно формування запасів	?...13,5	0,9...11	0,8...8,5	0,7...0,6 6...3,5	0,5...1	?0,5...0.
Мінімальна межа	100	85,2...66	63,4...56,5	41,6..28,3	14	-

Підсумувавши за допомогою методики “бальної” оцінки отримані фінансові показники, одержимо такі рейтингові оцінки підприємства:

2006 --60,5 бала,

2007 --52,5 бала,

2008 - 66,5 бала.

Таким чином, протягом 2006 - 2008 років ТОВ «КЛІЄНТ» можна віднести до 3 класу, до якого належать підприємства з невеликим рівнем ризику фінансових утрат. Інтегральна бальна оцінка фінансової стійкості ТОВ «КЛІЄНТ» представлена у табл. 2.13.

Таблиця 2.13

Інтегральна бальна оцінка фінансової стійкості ТОВ «КЛІЄНТ» за 2006-2008 рр.

Показники	Границі класів відповідно до критеріїв
Коефіцієнт абсолютної ліквідності						2006 2007 2008
Коефіцієнт швидкої ліквідності	2006 2007 2008 2008
Коефіцієнт поточної ліквідності			2006 2007 2008
Коефіцієнт фінансової незалежності	2006 2007 2008
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	2008	2007	2006
Мінімальне значення границі	100	85,2...66,0	63,4...56,5	41,6...28,3	14	-

З метою аналізу ефективності основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства проведемо аналіз ділової активності.

Розрахуємо основні показники ділової активності ТОВ «КЛІЄНТ», що представлені в табл. 2.14.

Таблиця 2.14

Динаміка коефіцієнтів ділової активності ТОВ «КЛІЄНТ» за 2006-2008 рр.

№	Показники	На 01.01.2007	На 01.01.2008	На 1.01.2009	Норма
1	Коефіцієнт оборотності активів	0,47	0,49	0,60	збільшення
2	Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	2,20	2,70	3,70	збільшення
3	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	13,20	6,17	4,70	збільшення
4	Строк погашення дебіторської заборгованості	27	58	76	зменшення
5	Строк погашення кредиторської заборгованості	163	133	97	зменшення
6	Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	1,20	1,10	0,95	збільшення

Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення. Коефіцієнт оборотності активів представимо у вигляді формули:

К об.а = , (2.8 )

де ВР- виручка від реалізації продукції;

АБ - актив балансу.

Коефіцієнт оборотності активів протягом 2006-2008 рр. збільшувався, що є досить позитивним моментом.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємствам.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується за формулою:

К об.д.з =, (2.9)

де ДЗ- дебіторська заборгованість;

ВР - виручка від реалізації.

Динаміка зменшення цього показника на ТОВ «КЛІЄНТ» означає, що зменшується кількість оборотів, тобто підприємство повільніше отримуватиме оплату по рахунках. Динаміку зменшення коефіцієнту оборотності дебіторської заборгованості та збільшення кредиторської представлено на рис.2.4.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємствам. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується за формулою:

К об.к.з = , (2.10)

де КЗ - кредиторська заборгованість;

ВР - виручка від реалізації.

ТОВ «КЛІЄНТ» відрізняється збільшенням цього показника у динаміці, тобто підприємству з кожним роком потрібно більше оборотів для оплати встановлених йому рахунків.

Строк погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості і показує середній період погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей підприємства, тобто:

Т об.д.з = (2.11)

Т об.к.з = (2.12)

Якщо зіставити строки погашення дебіторської та кредиторської заборгованості, можна зробити висновок про платоспроможність ТОВ «КЛІЄНТ», перевищення строку погашення кредиторської заборгованості над дебіторською, свідчить про погіршення платоспроможності підприємства.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства. Представимо коефіцієнт оборотності матеріальних запасів у вигляді формули:

Коб.з =, (2.13)

де СП - собівартість реалізованої продукції,

МЗ - середньорічна вартість матеріальних запасів.

Чим вище даний коефіцієнт, тим швидше обертаються запаси, тим більш ефективніше вони використовуються. ТОВ «КЛІЄНТ» має більш низьке значення коефіцієнту порівняно з середньо - галузевими показниками.

На нашу думку, ТОВ «КЛІЄНТ» необхідно зосередити увагу на фінансовій діяльності, раціональному й ефективному використанню всіх грошових ресурсів. Для цього необхідно налагодити оперативне фінансове планування доходів і витрат по центрах фінансової відповідальності, місцям виникнення витрат, усім структурним підрозділам підприємства, щоб у будь-який момент у керівництва ТОВ «КЛІЄНТ» була своєчасна і повна інформація для прийняття управлінських рішень і оцінки їхньої результативності.

Аналіз фінансового стану ТОВ «КЛІЄНТ» свідчать про те, що у підприємства є внутрішні резерви для підвищення своєї фінансової стійкості і стабільності -- треба тільки правильно ними розпоряджатися.

2.3 Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів підприємства

Метою аналізу ефективності використання фінансових ресурсів на ТОВ «КЛІЄНТ» є виявлення резервів для прийняття заходів щодо підвищення доходності капіталу товариства.

Ефективність використання капіталу характеризується його прибутковістю (рентабельністю) - співвідношенням суми прибутку до середньорічної суми основного та оборотного капіталу. Цей показник є найбільш цінним та частіше всього використається при визначенні ефективності діяльності суб'єкта господарювання.

Рентабельність капіталу пов'язана з його оборотністю, яка характеризує інтенсивність використання коштів підприємства і його ділову активність. Ефект від прискорення оборотності капіталу виражається, у першу чергу, у збільшенні випуску продукції без додаткового залучення фінансових ресурсів; по-друге, у збільшенні суми прибутку, оскільки звичайно до вихідної грошової форми він повертається з приростом.

Проведення аналізу ефективності використання фінансових ресурсів на ТОВ «КЛІЄНТ» здійснюється у наступній послідовності [20] :

1) аналіз ефективності використання сукупного капіталу;

2) аналіз оборотності капіталу;

3) визначення ефекту фінансового важеля;

4) аналіз прибутковості власного капіталу.

У табл. 2.15 представлені показники, які характеризують ефективність використання сукупного капіталу, а також зміни цих показників у динаміці.

Таблиця 2.15

Показники ефективності використання сукупного капіталу

Показники	2006р.	2007 р.	2008р.	Відхилення (2007 р. з 2006р.)	Відхилення (2008р. з 2007р.)
Валовий прибуток (збиток), тис. грн.	(170,0)	406,2	1154,7	576,2	748,5
Чистий дохід від продажу, тис. грн.	3489,9	3799,8	4130,9	309,9	331,1
Середньорічна сума капіталу, тис. грн.	8883,2	7535,7	7302,8	-1347,5	-233,0
Рентабельність капіталу , %	(1,9)	5,3	15,8	7,2	10,5
Рентабельність продажу , %	(4,9)	10,7	28,0	15,6	17,3
Коефіцієнт оборотності капіталу	0,4	0,5	0,6	0,1	0,1
Зміна рентабельності капіталу за рахунок: Коефіцієнту оборотності капіталу Рентабельності продаж		(0,57-0,50)Ч10,7=0,8% (28,0-10,7)Ч0,57=9,9%

Взаємозв'язок між показниками рентабельності сукупного капіталу (ROA) та його оборотністю (Коб) визначається за формулою:

ROA = Коб Ч Rпр, (2.14)

де Rпр - рентабельність продажу;

Коб - коефіціент оборотності.

Розрахунок впливу факторів першого порядку на зміну рівня рентабельності капіталу зробимо методом абсолютних різниць:

?ROA = ?Коб Ч Rпр0;

?ROA = Коб1 Ч ?Rпр.

де Rпр - рентабельність продажу,

Коб - коефіціент оборотності.

У 2008 році прибутковість сукупного капіталу збільшилась на 10,5% у зв'язку з прискоренням оборотного капіталу вона збільшилась на 0,8%, а за рахунок підвищення рівня рентабельності продажу збільшилась на 9,8%.

Оборотність капіталу тісно пов'язана з його рентабельністю також є одним із найважливіших показників, що характеризують використання ефективності використання фінансових ресурсів підприємства , тому в процесі аналізу необхідно більш детальніше проаналізувати показники оборотності капіталу та встановити, на яких стадіях кругообігу відбулося сповільнення або прискорення руху коштів.

Швидкість оборотності капіталу характеризується такими показниками:

1) коефіцієнт оборотності (Коб);

2) тривалість одного обороту (Тоб).

Оборотність капіталу, залежить від швидкості оборотності основного та оборотного капіталу, з одного боку, а з другого - від його структури. Тобто, чим більшу частку займає основний капітал, тим нижче коефіцієнт оборотності та вище тривалість обороту сукупного капіталу.

Необхідна інформація для розрахунку показників оборотності капіталу є у бухгалтерському балансі та звіті про фінансові результати [А,Б]. Аналіз тривалості обороту капіталу представлено у табл. 2.16.

Таблиця 2.16

Аналіз тривалості обороту капіталу

Показники	2007	2008	Відхилення
Чистий дохід від реалізації продукції, тис. грн.	3799,8	4130,9	331,1
Річна вартість функціонуючого капіталу, тис.грн.	7491,0	7227,4	-263,6
В тому числі оборотного	4193,8	3875,4	-318,4
Питома вага оборотних активів у загальній сумі капіталу	0,56	0,54	-0,02
Коефіцієнт оборотності капіталу	0,50	0,57	0,07
В тому числі оборотного	0,90	1,06	0,16
Тривалість обороту капіталу	709	629	-80
В тому числі оборотного	397	337	-60
Зміна оборотності функціонуючого капіталу за рахунок : зменшення частки оборотного капіталу у загальній його сумі (0,54-0,56)Ч0,9= -0,02 зменшення оборотності оборотного капіталу (1,06-0,9)Ч0,57=0,10

Дані таблиці свідчать, що зменшення оборотності функціонуючого капіталу відбулося за рахунок зменшення оборотності поточних активів. Для з'ясування причини зниження оборотності оборотного капіталу при зменшенні його загального обсягу необхідно визначити його структуру. На яких стадіях кругообігу відбулося прискорення оборотності капіталу, а на яких - зменшення, свідчать дані табл. 2.17.

Таблиця 2.17

Аналіз тривалості обороту оборотного капіталу

Показники	2007	2008	Відхилення
Загальна сума оборотного капіталу	4193,8	3875,4	-832,9
В тому числі:
виробничі запаси	291,7	334,1	42,4
незавершене виробництво	666,9	421,6	-245,3
готова продукція	2350,8	1767,2	-583,6
товари	2,2	452,4	450,2
векселі одержані	199,0	199,0	0,0
дебіторська заборгованість за товари роботи, послуги	555,6	596,6	40,0
дебіторська заборгованість за розрахунками	2,2	5,8	3,6
інша поточна дебіторська заборгованість	85,3	96,8	11,5
грошові кошти та їх еквіваленти	40,1	2,9	-37,2
Чистий дохід від реалізації продукції, тис. грн.	3799,8	4130,9	331,1
Загальна тривалість обороту оборотного капіталу, днів	397	337	-60
В тому числі в:
виробничі запаси	28	29	1
незавершене виробництво	63	36	-27
готова продукція	222	154	-68
товари	0,2	39	38,8
векселі одержані	19	17	-2
дебіторська заборгованість за товари роботи, послуги	52	51	-1
дебіторська заборгованість за розрахунками	0,2	0,5	0,3
інша поточна дебіторська заборгованість	8	9	1
грошові кошти та їх еквіваленти	4,0	0,3	-3,7

Найбільш значне збільшення тривалості знаходження капіталу відбулося у товарах, хоча у загальній сумі оборотного капіталу найбільшу питому вагу протягом 2007-2008 рр. займає готова продукція (46%). (Рис.2.5.)

Тривалість обороту як всіх поточних активів, так і окремих його видів може зменшитися за рахунок суми виторгу (В) та середніх залишків обігових коштів (Ocm). Для розрахунку впливу цих факторів використаємо спосіб ланцюгової підстановки :

Т об0 = Ocm0Чt/ В0 = 4193,8Ч360ч3799,8 = 397 днів,

Т обум = Ocm1Чt/ В0 = 3875,4Ч360ч3799,8 = 367 днів,

Т об1 = Ocm1Чt/ В1 = 3875,4Ч360ч4130,9 = 337 днів.

Звідси зміни тривалості обороту оборотного капіталу за рахунок:

1) суми обороту оборотного капіталу: ? Тобоcm =337-367=-30;

2) за рахунок середнього залишку оборотного капіталу: ? Тобв =367-397= -30;

Економічний ефект в результаті прискорення оборотності капіталу виражається у відносному звільненні коштів з обороту, а також у збільшенні суми виторгу та суми прибутку. Сума звільнених коштів з обороту у зв'язку з прискоренням (-Е) або додатковим прилученням коштів до обігу (+Е) при зменшенні оборотності капіталу визначається помноженням однодобового обороту по реалізації на зміну тривалості обороту:

± Е = Сума обороту фактична/Днів в періоді Ч ? Тоб (2.15)

± Е = 4130,9/360Ч(337-397)= - 344 тис. грн.

Таким чином, зменшення оборотності оборотного капіталу на 30 днів призвело до відносного вивільнення коштів із обороту на суму 344 тис.грн

Зменшення суми прибутку за рахунок зменшення оборотності капіталу розрахуємо таким чином:

П = KL Ч KобЧ Rpn , (2.16)

де KL - середньорічна сума капіталу;

K об - коефіцієнт оборотності;

Rпр - рентабельність продажу.

? П = ? Коб Ч KL Ч Rpn =(1,06-0,9)Ч(-4,9)Ч3875,4= -3038,3 тис. грн.

У 2008 році на ТОВ «КЛІЄНТ» за рахунок зменшення оборотності оборотного капіталу у звітному періоді підприємство недоотримало прибуток у розмірі 3038,3 тис. грн, у більшій ступені за рахунок збільшення запасів товарів на суму 450,2 тис. грн.

Для запасів товарів задача мінімізації поточних витрат по їх обслуговуванню полягає у визначенні оптимального розміру партії закуповуваних товарів. Якщо закуповувати товар невеликими партіями, то затрати по його зберіганню будуть мінімальними. В той же час зростуть поточні витрати підприємства, пов'язані з підготовкою виробництва.

Ефективність використання власного капіталу багато залежить від оптимальності структури його джерел (співвідношення власних та позикових коштів). У табл. 2.18 представлено співвідношення власного і позикового капіталу.

Таблиця 2.18

Структура капіталу підприємства

Показники	Сума (тис. грн.)	Структура (%)
	2006	2007	2008	2006	2007	2008
Капітал	7352,6	7718,8	6886,7	100	100	100
Утому числі
власний капітал	5645,7	6024,0	5771,3	77	78	83
позиковий капітал	1706,9	1694,8	1154,4	23	22	17

Наявність у структурі капіталу позикових коштів дає можливість отримати йому додатковий прибуток на власний капітал, підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності Протягом 2006-2008 рр. частка позикових коштів у структурі капіталу зменшується до 17%.

Підвищення рентабельності власного капіталу може забезпечуватися за рахунок ефекту фінансового важеля (Еф.в.), однієї зі складових якого є його плече (відношення позикового капіталу до власного). Збільшуючи або зменшуючи плече важеля, у залежності від сформованих умов, можна впливати на прибутковість власного капіталу. Іншою складовою Еф.в. є різниця між рентабельністю сукупного капіталу після виплаті податків і ставкою відсотка за кредит. Ефект фінансового важеля виникає у випадках, якщо економічна рентабельність капіталу вище позичкового відсотка. За таких умов вигідно збільшувати плече фінансового важеля, тобто частку позикового капіталу [22].

Так як при розрахунку оподатковуваного прибутку фінансові витрати по обслуговуванню боргу (плата за кредит банку) входять до складу операційних витрат, при розрахунку Е ф.р. скористаємося формулою:

Еф.в. = (ROA - СВ)Ч(1 - Кн)Ч , (2.17)

де ROA - рентабельність сукупного капіталу до сплати податків;

СВ - ставка позикового відсотка;

ПК - позиковий капітал;

ВК - власний капітал.

Ефект фінансового важеля відображає рівень прибутку, який додатково утворюється на власний капітал при різній частці використання позикових коштів. У табл. 2.19 визначені показники коефіцієнта фінансового Левериджу.

Диференціал фінансового важеля є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового важеля. Цей ефект виявляється тільки в тому випадку, якщо рівень валового прибутку, що утворюється активами підприємства, перевищує середній розмір відсотка за кредит, який використовується, тобто якщо диференціал фінансового важеля є позитивною величиною.

Таблиця 2.19

Розрахунок ефекту фінансового важеля

№	Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.
1	Вартість активів (тис.грн.)	7352,6	7718,8	6886,7
2	Загальний прибуток (збиток)	-170,0	406,2	1154,7
3	Вартість власного капіталу	5645,7	6024	5771,3
4	Вартість позикового капіталу	1706,9	1694,8	1115,4
5	Відсоткова ставка за кредит	16	16	16
6	Ставка податку на прибуток	0,25	0,25	0,25
7	Рентабельність активів	-2,3	5,2	16,8
8	Рентабельність власного капіталу	-3,0	6,7	20,0
9	Диференціал фінансового важеля	-18,3	-10,8	0,8
10	Коефіцієнт (плече) фінансового важеля	0,30	0,28	0,19
11	Ефект фінансового важеля	-4,1	-2,3	0,2

У 2006 та 2007 роках значення диференціалу є від'ємним, що негативно відбивається на рентабельності власного капіталу. У 2008 році значення диференціалу є позитивним, але не достатньо великим. Протягом 2006 - 2007 рр. відсоткова ставка за кредит є не дуже великою, але у 2006, 2007 рр. вона перевищує рівень рентабельності активів, який є малим. Невисокий рівень рентабельності активів може свідчити про неефективне використання капіталу підприємства, значну частку невиробничого капіталу у структурі активів. Оскільки диференціал фінансового важеля у 2008 році позитивний, залучення позикового капіталу є раціональним оскільки може привести до приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу.

У цілому можна сказати що фінансовий стан підприємства стійкий. Вид діяльності даного підприємства -виробництво низьковольтної апаратури, що вимагають більших капіталовкладень. Невідповідність нормам деяких показників - слідство специфічної діяльності підприємства. Проте ТОВ «КЛІЄНТ» можна дати кілька рекомендацій, для подальшого його розвитку.

Можливі зміни в обліковій політиці даного підприємства з метою поетапної оплати поставленої продукції, що дозволить стабілізувати статті балансу в частині коштів й інших активів.

Підприємству необхідно залучати кредити, що, звичайно, позначилося б на рентабельності, але дозволило б підвищити платоспроможність підприємства, поліпшити структуру балансу й, можливо, зацікавило б потенційного інвестора.

РОЗДІЛ 3.МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО УДОСКОНАЛЕННЯ ПЛАНУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА ТОВ "КЛІЄНТ"

3.1 Удосконалення організаційно-методичного забезпечення господарського планування на підприємстві

Фінансове планування можна розуміти як управління процесами створення, розподілу, перерозподілу та використання фінансових ресурсів на підприємстві, яке реалізується у деталізованих фінансових планах. Фінансове планування є частиною загального процесу планування. Як відомо, чим вищий рівень фінансового планування, тим ефективнішим є управління фінансовою діяльністю підприємства. Фінансовий план визначає конкретну мету й передбачає детальний фінансовий розвиток підприємства. У плані фіксуються шляхи й засоби фінансового розвитку промислових підприємств відповідно до поставлених завдань та прийнятих управлінських рішень. Його головні етапи:

1. Аналіз інвестиційних можливостей та можливостей фінансування, якими володіє підприємство;

2. Прогнозування наслідків поточних можливостей;

3. Обґрунтування обраного варіанту із ряду можливих рішень;

4. Оцінка результатів, досягнутих підприємством, в порівнянні з цілями, що встановлені у фінансовому плані.

Фінансове планування тісно пов'язано та спирається на маркетинговий, виробничий і інший плани підприємства, підпорядковується місії та загальній стратегії підприємства. Фінансові прогнози представляються цінними тільки після ретельного обґрунтування виробничих, маркетингових та інвестиційних рішень. Фінансове планування на ТОВ «КЛІЄНТ» представлено довгостроковим та поточним плануванням. Довгострокове фінансове планування відображує інвестиційні цілі підприємства, спрямовані на технологічний розвиток і зміцнення конкурентних позицій ТОВ «КЛІЄНТ» у довгостроковій перспективі. Рішення довгострокового фінансового планування впливають на діяльність компанії протягом тривалого часу, що підвищує відповідальність керівництва за правильність вибору довгострокової фінансової стратегії. До основних критеріїв різниці довгострокового та поточного фінансового планування відносяться: група активів та зобов'язань, з якими пов'язані питання фінансового планування та плановий період.

З огляду на посилення конкурентної боротьби у галузі, ТОВ «КЛІЄНТ» має вибрати свою фінансову стратегію, яка буде відповідати загальним стратегічним цілям. У даній ситуації, на нашу думку, такими фінансовими стратегіями можуть бути:

1. стратегія агресивного розвитку, що припускає великі капіталовкладення, спрямовані на прискорення науково-технологічного відновлення виробництва, його інтенсифікацію, зниження витрат виробництва і підвищення його прибутковості, рентабельності;

2. стратегія нормального росту, що припускає періодичне фінансування інвестиційного розвитку по мірі збільшення вільних фінансових ресурсів з метою збереження наявних ринків збуту і тенденцій росту;

3. стратегія скорочення витрат, що припускає введення режиму строгої економії фінансових ресурсів в усіх напрямках їхнього використання.

На підставі комплексу критеріїв, які відображають умови зовнішнього середовища, стан, можливості і внутрішній потенціал підприємства має формуватися та реалізовуватися власна фінансово-інвестиційна політики ТОВ «КЛІЄНТ» шляхом вибору тієї або іншої стратегії розвитку.

Основні цілі і фактори, що впливають на вибір визначеної фінансової стратегії, а також можливі з цим ризики представлені у табл. 3.1.

З урахуванням розглянутих факторів, для ТОВ «КЛІЄНТ» найбільш відповідною представляється стратегія агресивного розвитку, тому що вона зможе забезпечити стійкі конкурентні позиції. У той же час, дана стратегія має ряд складностей, зв'язаних із залученням фінансових ресурсів і можливих ризиків, крім того, фінансування інноваційних заходів являє собою капіталомісткий процес.

Одним з найбільш серйозних ризиків прийняття агресивної стратегії розвитку є недостатність обсягу фінансування щодо її реалізації, що може привести до даремних витрат вкладених коштів. Таким чином, для вибору і реалізації агресивної стратегії ТОВ «КЛІЄНТ» повинні виконуватися наступні умови:

1. впровадження діючих механізмів акумуляції і розміщення ресурсів, оскільки саме достатні обсяги фінансування дозволять у кінцевому рахунку одержати позитивний результат;

2. проведення комплексної підготовки ТОВ «КЛІЄНТ» до переходу на новий рівень виробництва;

3. забезпечення технологічної адаптації, суть якої полягає в послідовному інноваційному розвитку на основі розробленого інвестиційного проекту.

Основним забезпеченням інноваційного розвитку ТОВ «КЛІЄНТ» є наявність довгострокових джерел фінансування.

Залучення довгострокових джерел фінансування припускає довгострокове планування й оформляється у виді бізнес-плану, у якому визначається обсяг інвестиційних вкладень і джерела їхнього одержання, прогнозований доход від інвестицій. Але перш ніж приступити до здійснення бізнес-плану, керівництво ТОВ «КЛІЄНТ» має відповісти на наступні питання:

1. наскільки реальні маркетингові і виробничі прогнози;

2. чи вигідні умови досягнення мети для ТОВ «КЛІЄНТ»

3. чи має підприємство повний обсяг достовірної інформації;

4. чи готові працівники ТОВ «КЛІЄНТ» до реалізації інвестиційного проекту.

Довгострокове фінансове планування відрізняється невисокою точністю.

Довгостроковий прогноз ґрунтується на найбільш ймовірних подіях, а своїм результатом припускає конкретний фінансовий план, що, у остаточному підсумку, являє собою набір фінансових показників. Ефективність планування значно підвищується при більш точному прогнозі визначальних факторів, вивченні альтернатив і застосувань сучасних інформаційних технологій, які дозволяють здійснювати фінансове планування у режимі відповідності загального і фінансового планів.

Необхідність у фінансовому плануванні на рівні підприємства зумовлена тим, що стабільна робота, особливо в умовах ринку, неможлива без урахування фінансових ресурсів, їх розміру, часу і напрямку руху. Таким чином, об'єктом фінансового планування є фінансова діяльність підприємства.

Процес фінансового планування повинен повністю забезпечувати ТОВ «КЛІЄНТ» інформацією щодо його розвитку. Його перебіг не може відбуватися без визначення сукупної потреби ТОВ «КЛІЄНТ» у фінансових ресурсах. Обсяги фінансових ресурсів повинні забезпечити фінансування розширення виробництва, виконання фінансово-кредитних зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами. Водночас слід враховувати обсяги фінансування, спрямовані на розв'язування соціальних завдань і матеріальне стимулювання працівників ТОВ «КЛІЄНТ». До переваг фінансового планування можна віднести його можливості запобігати наднормативним і надплановим витратам товарно-матеріальних цінностей і фінансових ресурсів, як щодо окремих проведених заходів, так і щодо підприємства в цілому.

У фінансовому плануванні ТОВ «КЛІЄНТ» слід, на наш погляд, використовувати балансовий метод, який дає змогу виявити та ліквідувати диспропорції у фінансовому розвитку.

Як відомо, у процесі фінансового планування забезпечується необхідний попередній контроль за створенням і раціональним використанням фінансових ресурсів. Фінансовий контроль за виконанням планових показників набуває пріоритетного значення у період реалізації прийнятих рішень. Фінансове рішення у сфері планування ресурсів повинно бути доведено до виконавців.

Найважливішим завданням керівника фінансової ланки ТОВ «КЛІЄНТ» на останньому етапі процесу управління фінансовим плануванням має стати - подолання об'єктивних і суб'єктивних перешкод та створення умов для реалізації рішення.

У практичній діяльності ТОВ «Клієнт» поряд з методами прямого впливу повинні використовуватися заходи матеріального стимулювання працівників, вплив шляхом переконання, роз'яснення суті фінансового рішення. Їх необхідно спрямовувати на подолання опору нововведення, які застосовуються з метою вдосконалення процесу фінансового планування. Доцільно вплинути на погляди фінансових працівників, підвищити зацікавленість усіх учасників процесу реалізації прийнятого фінансового рішення, активізувати їхню діяльність, зрештою, розв'язати фінансову проблему, що стоїть перед ТОВ «КЛІЄНТ».

Головним інструментом фінансового планування є фінансовий план підприємства. Розроблення фінансового плану відбувається на завершальному етапі управлінського процесу, який висвітлює фінансове планування. У ньому знаходить відображення рух усіх фінансових ресурсів підприємства, які надходять до нього і витрачаються у відповідних напрямках.

У залежності від мети фінансового планування і необхідного від нього кінцевого результату вибирається спосіб складання фінансового плану. До таких способів відносяться:

1. бюджетний спосіб;

2. спосіб моделювання бізнес-плану;

Своєрідність даних підходів до складання фінансового плану полягає в обліку різниці стратегічних цілей і задач підприємства. При моделюванні за бюджетним принципом на передній план виступають фактори, пов'язані з необхідністю розширення збуту, завоюванням визначеної частки ринку і т.д. Фінансове моделювання бізнес-плану, який по суті представляє собою структурований опис проекту розвитку підприємства, якщо ж цей проект пов'язаний з залученням інвестиції, то він має назву «інвестиційний проект».

Інвестиційний проект для ТОВ «КЛІЄНТ» матиме направленість стратегічного характеру, адже проект, який планується здійснити, передбачає випуск нової продукції, перехід до автоматизованого виробництва.

Оскільки підприємство має ініціативу щодо істотних змін, тобто для здійснення проекту розвитку, то для цього йому потрібно, по-перше, вибрати конкретну мету, по-друге, провести комплексне її обґрунтування.

Підприємство під час вибору стратегії глибокого проникнення на ринок (інтенсивний ріст) намагається збільшити обсяг збуту, освоєння передових технологій, випуск конкурентноздатної продукції. Особливу увагу ТОВ «КЛІЄНТ» необхідно звернути на стратегію розвитку ринку, а саме: вихід на нові територіальні ринки збуту.

На нашу думку, підприємство має вийти зі своєю новою продукцією як на неосвоєні територіальні ринки України, так і за її межі (зокрема, в Росію, країни Середньої Азії).

На підставі маркетингових досліджень для підприємства виявлено новий сегмент ринку по галузевій ознаці - нафтопереробна промисловість, раніше недоступна для ТОВ «КЛІЄНТ» через недостатню освоєнність даного сегменту. Стратегію розвитку ринку ТОВ «КЛІЄНТ» спрямує на виробництво нової продукції - свердловинних манометрів МСУ, оскільки підприємство буде єдиним виробником цього товару як в Україні, так і в країнах СНД.

Для завоювання даного сегмента ТОВ «КЛІЄНТ» необхідно провести технологічне переозброєння виробництва, результатом якого стане випуск нової, з високими споживчими якостями продукції - свердловинні манометри МСУ. Ціна свердловинного манометра МСУ складе 463 грн.

Обсяг необхідних фінансових ресурсів для реалізації інвестиційного проекту для випуску нової продукції на ТОВ «КЛІЄНТ» складає 843 100 грн.

Для завоювання цільового сегмента підприємство зацікавлене у прискоренні процесу освоєння капіталовкладень і введення в експлуатацію планованих потужностей у 2006 р.

Таким чином, для досягнення поставленої мети, ТОВ «КЛІЄНТ» необхідно буде сформувати та привести до дії інвестиційний проект щодо випуску нової продукції. як наслідок технологічного переозброєння підприємства.

Випливаючи з викладеної вище логіки, весь інвестиційний аналіз необхідно розділити на три послідовних блоки: