главнаяреклама на сайтезаработоксотрудничество База знаний Allbest
 
 
Сколько стоит заказать работу?   Искать с помощью Google и Яндекса
 


Моделі та методи прийняття управлінських рішень

Поняття процесу прийняття управлінських рішеннь та їх класифікація. Прийняття управлінських рішень в практиці менеджменту. Удосконалення прийняття управлінських рішень на підприємстві. Роль керівника в процесі прийняття рішень. Моделі прийняття рішень.

Рубрика: Менеджмент и трудовые отношения
Вид: курсовая работа
Язык: украинский
Дата добавления: 07.08.2010
Размер файла: 86,0 K

Полная информация о работе Полная информация о работе
Скачать работу можно здесь Скачать работу можно здесь

рекомендуем


Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Название работы:
E-mail (не обязательно):
Ваше имя или ник:
Файл:


Cтуденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны

Подобные работы


1. Моделі та методи прийняття управлінських рішень в умовах економіки України
Сутність, класифікація і характерні риси управлінських рішень. Фактори, що визначають їх якість і ефективність. Стадії, структура, методи та моделі прийняття рішень. Застосування наукового підходу в процесі прийняття управлінських рішень на підприємстві.
курсовая работа [169,1 K], добавлена 01.07.2008

2. Використання методів прогнозування в процесі прийняття управлінських рішень та визначення шляхів оптимізації їх використання
Характеристика змісту, форми і алгоритму прийняття управлінських рішень. Сутність, різновиди та функції прогнозування при прийнятті управлінських рішень. Бухгалтерський облік та економічний аналіз в системі прогнозування та прийняття управлінських рішень.
дипломная работа [2,8 M], добавлена 10.06.2012

3. Механізм прийняття рішень в менеджменті
Поняття управлінських рішень. Головні відмінності управлінських рішень. Класифікація управлінських рішень. Процес ухвалення рішення. Ухвалення рішення в реальному житті. Методи прийняття управлінських рішень. Технологія ухвалення рішення.
курсовая работа [39,9 K], добавлена 18.03.2007

4. Процес прийняття та класифікація управлінських рішень
Етапи та особливості прийняття управлінських рішень, їх класифікація та різновиди. Характеристика аналітичної схеми прийняття рішення. Системний аналіз та типи проблем у теорії прийняття рішень. Сутність та призначення теорії масового обслуговування.
реферат [32,1 K], добавлена 16.11.2009

5. Якість і ефективність управлінських рішень
Перебудова систем управління підприємством. Природа рішень у менеджменті. Технологія розробки рішень. Науковий підхід до розробки i прийняття управлінських рішень. Методи розробки і обґрунтування, оцінка і прийняття рішень. Організація виконання рішень.
курсовая работа [64,7 K], добавлена 23.10.2008

6. Прийняття та реалізація управлінських рішень на прикладі ПАТ "Компанія "Райз"
Аналіз прийняття стратегічних управлінських рішень на корпоративному рівні у ПАТ "Компанія "Райз", фінансові індикатори їх ефективності. Впровадження системи контролінгу як інформаційно-аналітичної основи прийняття ефективних управлінських рішень.
курсовая работа [117,7 K], добавлена 05.06.2013

7. Моделювання прийняття рішень в управлінні підприємством
Створення нейромережової моделі оцінки відносної ефективності прийняття управлінських рішень на підприємстві. Напрямки перетворення організаційної структури підприємства. Аналіз методів прийняття та реалізації рішень на машинобудівному підприємстві.
курсовая работа [94,2 K], добавлена 25.07.2009

8. Вплив особистості керівника на процес прийняття рішень
Прийняття рішення як соціальний процес, поняття та сутність, етапи прийняття рішень та чинники, що впливають на процес. Місце та роль керівника у прийнятті рішень, структура особистості керівника, мотивація прийняття управлінських рішень керівником.
курсовая работа [80,1 K], добавлена 18.05.2010

9. Прийняття рішень по функціонуванню операційної системи на промисловому підприємстві
Суть оптимізації управлінських рішень як вибір найефективнішого варіанта із можливих альтернатив, формування вихідних даних. Поняття моделі та характерні ознаки досліджуваного об'єкта. Методи менеджменту та прийняття менеджерами раціональних рішень.
курсовая работа [108,9 K], добавлена 10.06.2011

10. Рішення в менеджменті
Суть і основні функції управлінського рішення. Їх класифікація, технологія розробки та особливості прийняття. Чинники, що впливають на процес прийняття рішень. Основні підходи і вимоги до їх прийняття. Методи і способи прийняття управлінських рішень.
лекция [272,9 K], добавлена 22.04.2010


Другие работы, подобные Моделі та методи прийняття управлінських рішень

Страница:  1   2 


Міністерство освіти і науки України

Кам`янець - Подільський національний університет ім. Івана Огієнка

Кафедра Економіки Підприємства

Курсова робота

на тему:

«Моделі та методи прийняття управлінських рішень»

Виконавець

Студент 33-ЕП

Новіков Ю. Є.

Науковий керівник

Вишня Т.В.

Кам`янець - Подільський 2009р.

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи процесу прийняття управлінських рішень

1.1. Поняття процесу прийняття управлінських рішеннь та їх класифікація

1.2. Етапи процесу прийняття управлінських рішень

1.3. Роль керівника в процесі прийняття рішень

2. Прийняття управлінських рішень в практиці менеджменту

2.1 Моделі і методи прийняття рішень

2.1.1 Види моделей

2.1.2 Методи прийняття рішень у менеджменті та вимоги до них

2.2.S WOT-аналіз діяльності підприємства

2.3.Математичні моделі і методи прийняття рішень

3. Удосконалення прийняття управлінських рішень на підприємстві

3.1 Структура прийняття управлінських рішень на підприємстві

3.2 Застосування наукового підходу в процесі прийняття управлінських рішень

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Кожен день нам доводиться вирішувати безліч питань: чи варто придбати ту чи іншу річ, як розподілити сімейний бюджет, що з'їсти на обід або чи варто вдягати теплий одяг? І кожен з нас незалежно від віку і статі намагається знайти якомога раціональнішу відповідь на те чи інше питання, бо від цього залежатимуть всі подальші наслідки. Кожен в житті приходить до відповідей на ці питання різними шляхами: хтось читає гороскоп, хтось кидає монету, хтось радиться з другом, а дехто йде навмання.

Майже кожну мить хтось із нас робить те, що прийнято називати прийняттям рішення. Це поняття вживають у повсякденній лексиці при вирішенні соціально-побутових проблем, але в цій роботі я намагатимусь розкрити сутність цього поняття з управлінської точки зору. Метою моєї роботи насамперед є довести те, що одним з найважливіших інструментів сучасного менеджера є вміння оперувати математикою поряд з управлінськими науками, те, що для запобігання проблем в бізнесі менеджер повинен мати уяву про безліч методів для вирішення тієї чи іншої проблеми.

Завдання моєї роботи - дати відповіді на питання : для чого менеджери приймають рішення, як відбувається процес прийняття рішення, які методи вживаються при прийнятті рішень, що являють собою математичні моделі в сфері прийняття управлінських рішень та яким чином ці моделі можуть вживатися на практичному рівні? На сьогодняшній день різні світові літературні видання пропонують читачам дуже велике різномаїття книжок та періодичних видань присв'ячених теорії та практиці прийняття рішень. При написанні цієї роботи я звертався як до класиків американського менеджменту (Мескон М.Х., Альберт М., Хедоурі Ф., Еддоус М., Стенсфілд Р. і т. ін), так і до сучасних вітчизняних та російських авторів (Трояновський В.М., Шарапов О.Д., Беспалов Б.А. і т. ін). Хочу відзначити, що на мій погляд праці американських авторів більш легкіші до сприйняття та місцями мають описово-пізнавальний характер, тоді коли вітчизняні та російські видання викладені в більшості у науковому стилі, хоча огляд математичних моделей у вітчизняних книжках представлено більш складно та поглиблено. Це свідчить про глибокий аналіз тих теоретичних засад, які сформовані американським менеджментом. Американські автори будують свої твори таким чином, щоб вони були доступні для всіх рангів управління, а також для широкого кола читачів, в той час коли вітчизняні науковці схиляються до формалізованого викладення. Наприклад всім відомий американський підручник «Основи Менеджменту» (Мескон М.Х. та інші) освітлює питання про моделі прийняття управлінських рішень на мій погляд не досить глибоко. Ігрові методи показані на прикладах декількох матриць і те ж стосується експертних методів. Такий підхід на мою думку непогано сприяє засвоєнню матеріалу, але не дає змоги молодим менеджерам або просто зацікавленим особам здійснити якісь практичні заходи, використовуючи цей метод. Особисто мені дуже сподобався підручник В.М. Трояновського «Математичне моделювання в менеджменті». Тут перелічені всі можливі моделі й методи математичного розв'язку управлінських і економічних задач, приведені конкретні приклади впровадження методів у життя, а також приклади побудови моделей. Недоліки цього підручнику - надто конспективний характер і те, що він розрахований на читача, який вже має досить поглиблені знання з теорії прийняття рішень, а також добре вміє оперувати знаннями з вищої математики, теорії ймовірностей і статистики.

Хотілося б відзначити, що проблема прийняття управлінських рішень не дуже добре освітлена в українських періодичних виданнях. Я спробую пояснити чому. По-перше, тому, що процес прийняття рішень повинен бути унікальним для кожної фірми і мало хто з менеджерів хотів би освітлювати свої особисті підходи, а по-друге, процес прийняття рішень повинен враховувати фактори, які є індивідуальними для кожної ситуації, і тому навряд чи обмін досвідом допоможе прийняти вірне рішення. Найчастіше в періодичних виданнях освітлюються проблеми управління персоналом, мотивації підлеглих, побудови доскональної організаційної структури, а не стратегії прийняття управлінських рішень.

Перед тим як перейти до викладення основного плану цієї роботи, я хотів би розглянути ще один підручник американських авторів М. Еддоуса та Р. Стенсфілда “Методи прийняття рішень”, який на мою думку повинен викликати інтерес у менеджерів, які схильні до застосування математичної методології в прийнятті рішень. Автори дуже доступно описують всі необхідні теоретичні засади з векторної алгебри, лінійного програмування, теорії ігор, імітаційних моделей, математичної статистики та інших наук необхідних для вільного оперування моделями прийняття рішень. Матеріал підручника легко сприймається навіть при недостатній озброєності математико-статистичними знаннями.

Для більш наочного сприйняття матеріалу в своїй роботі я буду використовувати математичні формули, матриці, статистичні таблиці, діаграми та інші об'єкти. Завдання які поставлені у даній роботі:

- ознайомлення з теоретичними засадами прийняття управлінських рішень;

- оволодіння понятійними апаратом у сфері управлінських рішень;

- оволодіння методикою (технологією) підготовки і прийняття управлінських рішень; - сформувати практичні навички для прийняття і оцінки управлінських рішень; - набуття практичних навики творчого і неформального застосування одержаних знань у сфері управлінської діяльності; - оволодіння основами психології прийняття управлінських рішень. Методи за допомогою яких ця робота була написана: економіко - математичного моделювання, літературний, аналітичний, статистичний.

Предметом дослідження є управлінські рішення, тобто рішення, які приймаються людиною як елементом ієрархії, ланкою організації в межах її компетенції і скеровані на досягнення цілей цієї організації.Об'єктом дослідження виступає управлінська діяльність - система керування (включаючи всі її підсистеми).

1. Теоретичні основи процесу прийняття управлінських рішень

1.1 Поняття процесу прийняття управлінських рішеннь та їх класифікація

Прийняття рішень в організації являє собою свідомий вибір з наявних варіантів або альтернатив напрямку дій, що скорочують розрив між сьогоденням і майбутнім бажаним станом організації. Сам процес прийняття рішень включає безліч різних елементів, але неодмінно в ньому присутні такі елементи, як проблеми, цілі , альтернативи і рішення . Даний процес лежить в основі планування діяльності організації, тому що план - це набір рішень по розміщенню ресурсів і напрямків їхнього використання для досягнення цілей організації. Прийняття рішень - це "центр", навколо якого обертається життя організації. Рішення можна розглядати як продукт управлінської праці, а його прийняття - як процес, що веде до появи цього продукту. керуванні організацією прийняття рішень здійснюється менеджерами різних рівнів і носить досить формалізований характер, тому що рішення стосується не тільки однієї особистості, а найчастіше воно відноситься до підрозділу або до організації в цілому.

Прийняття рішень - це наука і мистецтво. Роль прийнятого рішення величезна. Найважливіше питання успішного функціонування організації полягає в тім , як організація може виявляти свої проблеми і вирішувати їх. Кожне рішення націлене на якусь проблему, а правильне рішення - це те, що максимально відповідає цілі організації. Цілі, які часто намагаються досягти, бувають у ряді випадків недостатньо усвідомленими. Встановлення неправильних цілей означає, отже, і рішення неправильно сформульованих проблем, що може привести до набагато більшого марнотратства ресурсів, чим неефективне рішення правильне сформульованих проблем. У цьому зв'язку дуже велика роль керівника. Адже рішення не тільки процес, але й один з видів розумової діяльності і прояву волі людини . Його характеризують такі ознаки:

* Можливість вибору з безлічі альтернативних варіантів (якщо немає альтернатив, то немає вибору і, отже, немає і рішення );

* Наявність мети (безцільний вибір не розглядається як рішення );

У цьому плані, роль керівника складається в умінні виробляти правильне судження, правильно осмислювати реальні (а не узяті з заздалегідь складеного переліку) проблеми і постійно націлювати себе на керування , що випереджає події. Слід зазначити, що виявлення проблем є не тільки одним з етапів процесу ухвалення рішення, але і постійно діючою функцією керування в будь-якій організації.

У менеджменті поняття "проблема" використовується для позначення розриву між бажаним станом (насамперед цілями) тієї або іншої організації і її фактичним станом . А саме рішення проблеми розглядається як засіб подолання такого розриву, вибір одного з багатьох об'єктивно існуючих курсів дій (альтернатив), що дозволяють перейти від стану , що спостерігається, до бажаного.

Відповідальність за прийняття важливих рішень - важкий моральний тягар, що особливо яскраво виявляється на вищих рівнях керування . Однак керівники будь-якого рангу мають справу з власністю, що належить іншим людям, і через неї впливають на їхнє життя. Якщо керівник вирішує звільнити підлеглого , останній може сильно постраждати. Якщо поганого працівника не зупинити, може постраждати організація, що негативно позначиться на її власниках і всіх співробітниках. Тому керівник, як правило, не може приймати непродуманих рішень .

Різноманіття рішень являє собою певний комплекс, розуміння якого полегшується на основі системного підходу, що дозволяє розкрити систему рішень. У такій системі рішень повинні виявлятися як загальні ознаки, так і специфічні особливості, властиві окремим видам рішень. Отже,головними відмінностями управлінських рішень є цілі,наслідки,поділ праці, професіоналізм.

Цілі. Суб'єкт управління (будь то індивід або група) приймає рішення виходячи не зі своїх власних потреб, а з метою рішення проблем конкретної організації.

Наслідки. Менеджер, особливо високого рангу, вибирає напрямок дій не тільки для себе, але і для організації в цілому і її працівників, і його рішення можуть істотно вплинути на життя багатьох людей. Якщо організація велика і впливова, рішення її керівників можуть серйозно відбитися на соціально - економічній ситуації цілих регіонів. Наприклад, рішення закрити нерентабельне підприємство компанії може істотно підвищити рівень безробіття.

Поділ праці. В організації існує визначений поділ праці: одні працівники (менеджери) зайняті рішенням виникаючих проблем і прийняттям рішень , а інші (виконавці) - реалізацією вже прийнятих рішень .

Професіоналізм. У керуванні організацією прийняття рішень - складний, відповідальний і формалізований процес, що вимагає професійної підготовки. Далеко не кожен співробітник організації, а тільки, той, хто володіє визначеними професійними знаннями і навичками, наділяється повноваженнями самостійно приймати рішення.

Розглянувши ці відмінні риси прийняття рішень в організаціях, можна дати наступне визначення управлінського рішення .

Управлінське рішення - це вибір альтернативи, здійснений керівником у рамках його посадових повноважень і компетенції і спрямований на досягнення цілей організації.

У процесі керування організаціями приймається величезна кількість найрізноманітніших рішень, що мають різні характеристики. Проте, існують деякі загальні ознаки, що дозволяють цю безліч певним чином класифікувати. Така класифікація представлена в таблиці 1.1:

Таблиця 1.1

Види управлінських рішень за класифікаційними ознаками

1

2

Класифікаційна ознака

Групи управлінських рішень

Ступінь повторюваності проблеми

Традиційні

Нетипові

Значимість мети та тривалість дії

Стратегічні

Тактичні

Операційні

Сфера впливу

Глобальні

Локальні

Тривалість реалізації

Довгострокові

Короткострокові

Метод розробки рішення

Формалізовані

Неформалізовані

Кількість критеріїв вибору

За єдиним крітерієм

За багатьма критеріями

Форма прийняття

Одиноособові

Колегіальні

Спосіб фіксації рішення

Документовані

Недокументовані

Характер використаної інформації

Детерміновані

Ймовірні

Підстави для прийняття рішення

Інтуїтивні

Рішення засновані на судженнях

Раціональні

Місце та функції в процесі керівництва

Інформаційні

Організаційні

Технологічні

Ступінь повторюваності проблеми. У залежності від повторюваності проблеми, що вимагає рішення , всі управлінські рішення можна підрозділити на традиційні, що неодноразово зустрічалися в практиці керування , коли необхідно лише зробити вибір із уже наявних альтернатив, і нетипові, нестандартні рішення , коли їхній пошук пов'язаний, насамперед , з генерацією нових альтернатив.

Значимість мети. Прийняття рішення може переслідувати власну, самостійну мету або ж бути засобом сприяння досягненню мети більш високого порядку. Відповідно до цього рішення можуть бути стратегічними, тактичними або операційними.

Стратегічні рішення . Такі рішення звичайно стосуються корінних проблем. Вони приймаються в масштабі об'єкта керування і вище, розраховані на тривалий відрізок часу, на рішення перспективних задач.

Стратегічні цілі - це цілі, що передбачають рішення масштабних проблем і відносяться до компанії в цілому.

Стратегічні рішення є найбільш важливими рішеннями . Вони особливо важливі для конкурентноздатності. Такі рішення пов'язані з істотними перетвореннями організації (зміна технології, зміна цілей, відновлення персоналу).

Тактичні рішення. Це рішення які, як правило, забезпечують реалізацію стратегічних задач. За часом вони не перевищують одного року.

Оперативні рішення. Такі рішення пов'язані зі здійсненням поточних цілей і задач . За часом вони розраховані на період, що не перевищує місяця.

Операційні цілі - це задачі, що передбачають рішення поточних питань для досягнення тактичних і стратегічних цілей.

Сфера впливу. Рішення може прийматися з метою впливу на роботу організації в цілому, у цьому випадку воно буде глобальним. У випадку,якщо рішення може позначитися на одному або декількох підрозділах організації, рішення можна вважати локальним . Ці рішення не торкаються діяльності усієї системи, однак для колективу тієї підсистеми, у відношенні якої вони приймаються, вони можуть носити характер загальних або приватних рішень.

Тривалість реалізації. Реалізація рішення може вимагати декількох годин, днів або місяців. Якщо між ухваленням рішення і завершенням його реалізації пройде порівняно короткий термін - рішення короткострокове . У той же час усе більш зростає кількість і значення довгострокових, перспективних рішень, результати здійснення яких проявляться за декіка років.

Метод розробки рішення (алгоритм). Деякі рішення , як правило, типові, повторювані, можуть бути з успіхом формалізовані, тобто прийматися по заздалегідь визначеному алгоритму. Іншими словами, формалізоване рішення - це результат виконання заздалегідь визначеної послідовності дій.

Формалізація прийняття рішень підвищує ефективність керування в результаті зниження імовірності помилки й економії часу: не потрібно заново розробляти рішення щоразу, як виникає відповідна ситуація. Тому керівництво організацій часто формалізує рішення для визначених, регулярно повторюваних ситуацій, розробляючи відповідні правила, інструкції і нормативи.

У той же час у процесі керування організаціями часто зустрічаються нові, нетипові ситуації і нестандартні проблеми, що не піддаються формалізованому рішенню. У таких випадках велику роль відіграють інтелектуальні здібності, талант і особиста ініціатива менеджерів.

Кількість критеріїв вибору. Якщо вибір найкращої альтернативи виробляється тільки по одному критерію (що характерно для формалізованих рішень), то прийняте рішення буде простим, за єдиним крітерієм. І навпаки, коли обрана альтернатива повинна задовольняти одночасно декільком критеріям, рішення буде складним, за багатьма критеріями.На практиці менеджменту переважна більшість рішень за багатьма критеіями, тому що вони повинні одночасно відповідати таким критеріям, як: обсяг прибутку , прибутковість, рівень якості, астка ринку, рівень зайнятості, термін реалізації і т.п.

Форма прийняття рішень. Особою, що здійснює вибір з наявних альтернатив остаточного рішення , може бути одна людина і її рішення буде відповідно одноособовим . Однак у сучасній практиці менеджменту все частіше зустрічаються складні ситуації і проблеми, рішення яких вимагає всебічного, комплексного аналізу, тобто участі групи менеджерів і фахівців. Такі групові, або колективні, рішення називаються колегіальними. Посилення професіоналізму і поглиблення спеціалізації керування приводять до поширення колегіальних форм прийняття рішень .

Спосіб фіксації рішення. Переважною формою є письмові (документовані) рішення . Це форма рішень дозволяє внести той елемент стабільності, упорядкованості і фіксування інформації, без якого неможливе управління.

Проте важливе місце займають і усні (недокументовані) рішення , що у діяльності управлінського і виробничого апарата складають найбільш оперативну її частину. Подібні рішення можуть стосуватися важливих питань і повинні підкріплюватися ідповідальністю за їх виконання.

Ще одною формою рішень є рішення , що застосовуються в автоматизованих системах. Це кодовані рішення, що наносяться на спеціальні документи, перфокарти, різні магнітні носії.

Характер використаної інформації. У залежності від ступеня повноти і вірогідності інформації, яку має менеджер, управлінські рішення можуть бути детерміновані(прийнятими в умовах визначеності) або ймовірні (прийнятими в умовах ризику або невизначеності).

Детерміновані рішення приймаються в умовах визначеності, коли керівник має у своєму розпорядженні практично повну і достовірну інформацію у відношенні розв'язуваної проблеми, що дозволяє йому точно знати результат кожного з альтернативних варіантів вибору. Приймаючи рішення про запуск у виробництво визначеного виробу, керівник може точно визначити рівень витрат виробництва , тому що ставки орендної плати, вартість матеріалів і робочої сили можуть бути розраховані досить точно.

Аналіз управлінських рішень в умовах визначеності це найпростіший випадок: відома кількість можливих ситуацій (варіантів) і їх наслідки. Потрібно обрати один з можливих варіантів. Ступінь складності процедури вибору в даному випадку визначається лише кількістю альтернативних варіантів.

Однак лише деякі рішення приймаються в умовах визначеності. Більшість управлінських рішень є ймовірними.

Ймовірними називаються рішення, прийняті в умовах ризику або невизначеності.

До рішень прийнятих в умовах ризику, відносять такі , результати яких не є визначеними , але імовірність кожного результату відома.

У ряді випадків, однак, організація не має достатньо інформації для об'єктивної оцінки імовірності можливих подій. У таких ситуаціях керівникам допомагає досвід, що показує, що саме може відбутися з найбільшою імовірністю. У цих випадках оцінка імовірності є суб'єктивною.

Рішення приймається в умовах невизначеності, коли через нестачу інформації неможливо кількісно оцінити імовірність його можливих результатів. Це досить часто зустрічається при рішенні нових, нетипових проблем, коли фактори настільки нові або складні, що про них неможливо одержати достатньо інформації. Невизначеність характерна і для деяких рішень, які приймаються у мінливих ситуаціях.

В умовах невизначеності, керівник може використовувати дві основні можливості:

1) спробувати одержати додаткову інформацію і ще раз проаналізувати проблему з метою зменшення її новизни і складності. Разом з досвідом і інтуїцією це дасть йому можливість оцінити суб'єктивну, передбачувану імовірність можливих результатів;

2) коли бракує часу або засобів на збір додаткової інформації, при прийнятті рішень доводиться покладатися на минулий досвід і інтуїцію.

Підстави для ухвалення рішення. Інтуїтивні рішення . Чисто інтуїтивне рішення - це вибір, зроблений тільки на основі відчуття того, що він правильний. Просто людина робить вибір. Те, що називається осяянням або шостим почуттям, і є інтуїтивні рішення .

Рішення , засновані на судженнях. Такі рішення іноді здаються інтуїтивними, оскільки логіка їх не очевидна. Рішення, засноване на судженні, - це вибір, обумовлений знаннями або накопиченим досвідом. Людина використовує знання про те, що траплялося в подібних ситуаціях раніше, щоб спрогнозувати результат альтернативних варіантів вибору в існуючій ситуації. Спираючись на здоровий глузд, вона обирає альтернативу, що принесла успіх у минулому.

Раціональні рішення. Головне розходження між раціональним і заснованим на судженні рішеннями полягає в тім, що перше не залежить від минулого досвіду. Раціональне рішення приймається за допомогою об'єктивного аналітичного процесу.

Місце і функції в процесі керування. Оцінка зовнішніх умов звичайно пов'язується з підготовкою визначеної дії, але в той же час є самостійною задачею. Оцінити зовніші умови тільки шляхом умовиводу на підставі суджень неможливо. Звичайно немає повної гарантії правильного розпізнавання положення справ і обставин. Оцінка зовнішнів умов сама по собі містить всі основні ознаки підготовки й ухвалення рішення.

Ухвалення рішення про те, яку інформацію варто вважати щирою, називають інформаційним рішенням. Інформаційне рішення припускає перетворення інформації в таку форму, яка найбільшою мірою відповідає конкретній задачі керування .

Наприклад, керівникові підприємства протягом деякого часу надходить різноманітна інформація про стан робіт на різних ділянках. У результаті обробки цієї інформації і зіставленням її з більш ранньою керівник виробляє своє уявлення про виробничу ситуацію, тобто складає її уявну модель. Це і є інформаційне рішення .

Організаційне рішення - це вибір з альтернатив, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов'язкок, щодо його посади. Його ціль - забезпечення руху до поставлених перед організацією цілей.

Організаційне рішення складається з визначення структури, розподілу функцій між підрозділами і посадовими особами, установлення підпорядкованості і схеми взаємин.

Особливістю організаційних рішень є їхня орієнтація на порівняно великий діапазон ситуацій. Навіть організації одноразового призначення можуть при виконанні поставленої задачі зіштовхнутися з різноманітними складностями. Тому їхніми необхідними якостями є адаптивність (здатність пристосовуватися до обставин) і стійкість до сторонніх впливів. До найбільш складних і відповідальних відносять рішення, що називають технологічними або управлінсько-технологічними. Клас технологічних рішень у виробничих організаціях містить у собі, зокрема: визначення мети, установлення готовності до проведення робіт і визначення їхнього головного напрямку, розподілу сил, засобів і способу проведення робіт, постановку задач підрозділам.

Найбільш відповідальним у класі технологічних рішень є визначення мети, на підставі чого будуються інші елементи рішення і критерій ефективності. Ціль при цьому є не зовнішнім фактором стосовно технологічного рішення, а частиною його змісту .

1.2 Етапи процесу прийняття управлінських рішень

В управлінні організацією прийняття рішень здійснюється менеджерами різних рівнів і носить більш формалізований характер, ніж це трапляється у житті. Справа в тім, що тут рішення стосується не тільки однієї особистості, найчастіше воно відноситься до частини або до цілої організації, і тому підвищується відповідальність за прийняття організаційних рішень.Виділяють два рівні рішень в організації: індивідуальний і організаційний. Якщо в першому випадку керівника більше цікавить сам процес, його внутрішня логіка, то в другому - інтерес зрушується у бік створення відповідного середовища навколо цього процесу.

Відмітними рисами прийняття рішень в організації є наступні: свідома і цілеспрямована діяльність, здійснювана людиною; поведінка, заснована на фактах і ціннісних орієнтирах; процес взаємодії членів організації; вибір альтернатив у рамках соціального і політичного стану організаційного середовища; частина загального процесу управління; неминуча частина щоденної роботи менеджера; важливість для виконання всіх інших функцій управління.

Результатом роботи менеджера є управлінське рішення . Від того, яке буде це рішення, залежить уся діяльність організації, залежить і те, чи буде досягнута поставлена мета чи ні. Тому прийняття менеджером того або іншого рішення завжди несе за собою визначені труднощі. Це пов'язано з відповідальністю, що бере на себе менеджер, і з невизначеністю, що є присутнім при виборі однієї з альтернатив.

Більшість проблем, що зустрічаються в роботі менеджера, не так часто повторюються, і тому їхнє рішення є теж свого роду проблемою - проблемою вибору, що зробити не завжди легко.

Проблема - це ситуація, що представляє собою перешкоду для досягнення цілей, поставлених організацією[3 с.490]. Якби життя було монотонне і передбачуване, то не виникало б ніяких проблем і не довелося б приймати рішення по їх подоланню. Але не можна відразу вгадати, як складеться та або інша ситуація, і тому в процесі планування не можна врахувати усі відхилення бажаної ситуації від дійсної. У результаті цих відхилень і з'являються проблеми. Прийняття неефективних рішень - часто результат відсутності навичок мислити логічно. Украй необхідно підходити до прийняття рішень як до раціонального процесу. Ціль ухвалення рішення - зробити оптимальний вибір з декількох наявних можливостей, щоб домогтися визначеного результату.

Існує багато підходів до виділення різних етапів і стадій процесів ухвалення рішення. Більшість розходжень виникає з питання про включення в процес стадії, пов'язаної з виконанням рішення. У багатьох іноземних джерелах весь процес ухвалення рішення в організації розглядається як функція проблеми, альтернатив і виконання рішення .

Будь-яке управлінське рішення проходить через три стадії:

1. З'ясування проблеми

- збір інформації,

- з'ясування актуальності,

- визначення умов при яких ця проблема буде вирішена

2. Складання плану рішення

- розробка альтернативних варіантів рішення ,

- зіставлення варіантів рішення з наявними ресурсами,

- оцінка альтернативних варіантів по соціальних наслідках,

- оцінка альтернативних варіантів по економічній ефективності,

- складання програм рішення ,

- розробка і складання детального плану рішення

3. Виконання рішення

- доведення рішень до конкретних виконавців,

- розробка заохочень і покарань,

- контроль за виконанням рішень .

Перша стадія процесу складається у визнанні необхідності рішення і включає наступні етапи: визнання проблеми; формулювання проблеми; визначення критеріїв успішного рішення.

Кожне нове рішення в керуванні виникає на основі раніше зробленого рішення, дія по якому або завершилася, або відхилилася від спочатку обраного варіанту. Відхилення ситуації від заданого стану в процесі ухвалення рішення виявляється менеджером не відразу. На практиці це відхилення являє собою розрив між цілями організації і способами їхнього досягнення.

Швидкість виявлення цієї розбіжності залежить від двох факторів:

1) здатності системи керування робити це в режимі саморегулювання;

2) досвідченості й індивідуальних характеристик менеджера.

Етап вивчення ситуації спрямований на визнання або не визнання існуючої в організації проблеми. Процес буде йти по-різному для структурованих і неструктурованих проблем. У першому випадку визнання проблеми буде відбуватися досить прямолінійно. Якщо виробниче завдання виконане на 70%, то для її керівника зовсім очевидно, що проблема існує і проблему треба вирішити. В другому випадку визнання проблеми саме стає проблемою. Це трапляється тоді, коли мається неясна і неадекватна інформація про розвиток і тенденції в організації й у її зовнішньому середовищі. Прикладом такого рішення може бути введення нової продукції на ринок на основі інформації, отриманої з відділу маркетингу.

Визнання або не визнання проблеми багато в чому залежить від рівня її сприйняття. При цьому можливі помилки, зв'язані з наступними обставинами:

- проблема дана кимось зверху й у менеджера немає вибору крім як «визнати» її;

- бажано швидке рішення проблеми,що виникла, і не залишається досить часу на її визнання;

- припустиме рішення низької якості, проблема може повторюватися;

- проблема добре знайома і до неї застосовується старе рішення;

- немає попереднього досвіду по проблемі і її визнання може не відбутися;

- проблема є дуже складною й її ідентифікація ускладнена;

Визнання проблеми є необхідною умовою для її рішення, тому що якщо проблема не існує для того, хто приймає рішення, то ухвалення рішення не відбудеться.У разі,коли проблема визнана, то наступний етап у розглянутому процесі - це інтерпретація і формулювання проблеми.

Інтерпретація проблеми - це додання значення і визначення тієї проблеми, що визнана. Проблема може бути визначена як можливість, як криза або як рутинна. Перший тип проблеми необхідно знайти і розкрити. Другий і третій виявляються самі і вимагають утручання менеджера. Рутинні, або повторювані, проблеми відносяться до категорії структурованих, а можливості і криза до неструктурованого. Відповідно кожне з них буде вимагати різного типу рішень: структуровані - програмованих; неструктуровані - непрограмованих.

Визначення і наступне формулювання проблеми дозволяють менеджерові ранжирувати її в ряді інших проблем. Найбільш важливими, як правило, стають проблеми з наступними характеристиками:

- проблема підтримується ресурсами, необхідними для її рішення (наприклад, виділені додаткові бюджетні засоби );

- рішення проблеми відкриває можливість, від якої не можна відмовитися (наприклад, вихід на ринок з новою продукцією дозволяє фірмі поліпшити конкурентні позиції).

На практиці кількість проблем, що одержують оцінку як найбільш важливих, звичайно перевищує можливості менеджера в рамках наявних у нього часу на їхнє вирішення.

Етап визначення критеріїв успішного рішення передує пошукові альтернатив, що допомагає уникнути багатьох помилок, що виявляються пізніше. Сюди включаються питання, пов'язані з відношенням до цілей, з методами вироблення рішень і зі зниженням емоційної напруженості на початкових етапах процесу ухвалення рішення. На думку фахівців, даний етап починаться з визначення двох типів критерію: критерій "ми повинні" (або цілі) і критерій "ми хочемо". Перший тип критерію застосувається до того, як яка-небудь альтернатива буде розглядатися. Даний критерій вимагає ретельного бґрунтування, тому що може усунути основу для розробки можливостей і альтернативи.

Щодо критерію "ми хочемо" розглядаються ті цілі, що бажані, але по них не обов'язково повинні розглядатися які - небудь альтернативи.

Стадія вироблення рішення складається з етапів розробки, оцінки і вибору альтернатив. Як тільки визначені фактори, що обмежують рішення, менеджер починає роботу з пошуку альтернатив або можливих напрямків дій для рішення проблеми.

Однак виникають нові, унікальні проблеми, рішення яких не уміщується в стандартні рамки. У цьому випадку необхідний творчий підхід. Секрет творчого середовища у вмілому керуванні. Існує багато методів творчого пошуку альтернатив: "мозкова атака", метод висування пропозицій, груповий аналіз ситуації, карта думок і т.п.

На цьому етапі менеджер змушений брати на себе зобов'язання за майбутній курс дій. Гарний попередній аналіз альтернатив дозволяє різко звузити рамки майбутнього вибору. При виборі альтернативи можуть використовуватися три підходи: минулий досвід; проведення експерименту; дослідження й аналіз.

Використання минулого досвіду є найбільше використовуваним підходом у виборі альтернативи. Деякою мірою досвід дає змогу керівникові виробити уміння і навички прийняття правильних рішень . Наступний етап - це вбудовування в рішення механізму одержання інформації про хід виконання рішення: повинна здійснюватися функція контролю - встановлення стандартів і вимірів показників у відношенні цих стандартів. Отримана в ході відстеження інформація необхідна для коректування дій. Відстеження і зворотний зв'язок займають у роботі менеджера багато часу. При цьому менеджерові краще безпосередньо контролювати ситуацію: по-перше, завжди краще інформація з перших рук, по-друге, це дозволяє показати підлеглим інтерес менеджера до виконуваного рішення, що дужже важливо для лідерування.

1.3 Роль керівника в процесі прийняття рішень

Можна виділити чотири основні функції керівника в цьому процесі:

1. Керівник повинен керувати процесом вироблення рішення ;

2. Керівник висуває задачу для рішення, бере участь у її конкретизації і виборі критеріїв оцінки. Уміння правильно визначити і поставити задачу - найважливіший його обов'язок, творча частина його роботи.

3. Керівник виконує складну роботу з ухвалення рішення.

4. Керівник організує виконання рішення .

Можна виділити два основних типи працівників, що беруть участь у процесі підготовки й ухвалення рішення : аналітики (системні ) і керівники. Більшість керівників у процесі спільної роботи з аналітиками над постановкою задачі виявляють такі проблеми і можливості, про існування яких не було відоме до того.

Як правило, аналітики домагаються ясної, логічної, математичної постановки задачі. Однак, така постановка в очах керівника може здаватися погано пристосованою до сфери його діяльності. Зі своєї сторони аналітик схильний недооцінювати роль інтуїції і минулого досвіду, він схильний загострювати увагу скоріше на виборі і застосуванні методів обґрунтування рішень, ніж на доцільності й ефективності їхнього використання. Керівник повинний приймати рішення, спираючись на варіанти, розроблені аналітиками, серед яких вибрати оптимальний найчастіше складно. Інтуїція ж керівника повинна використовуватися на додаток, а не як заміна результатів роботи аналітиків.

Висновок

Головний висновок може бути таким, що незалежно від обраної професії, незалежно від життєвої ситуації людина повинна приймати раціональне рішення. Для того щоб запобігти помилок і отримати необхідну користь, потрібно розуміти весь процес прийняття рішення. Що стосується окремо менеджерів, то незалежно від їх рівня в організації, кожен з них рано чи пізно приймає безпосередню участь в вирішенні проблемної ситуації і для цього потрібні спеціальні знання, в тому числі і математичні, як необхідні і достатні.

2. Прийняття управлінських рішень в практиці менеджменту

2.1 Моделі і методи прийняття рішень

2.1.1 Види моделей

Вміння приймати рішення необхідно для реалізації управлінських функцій, тому процес прийняття рішень є основою теорії управління. Як наука, цей напрямок зародився в Англії, під час Другої світової війни, коли група вчених мала вирішити складну військову проблему - проблему оптимального розміщення різних підрозділів цивільної оборони і вогневих позицій своєї армії. У 50-х роках ця теорія була модернізована, і застосовувалась для рішення проблем цивільної промисловості.

Її відмінними рисами є :

1. Використання наукового методу, тобто спостереження, формулювання гіпотези, підтвердження вірогідності гіпотези.

2. Системна орієнтація.

3. Використання різних моделей.

Процес моделювання часто використовується для вирішення складних проблем в управлінні, тому що дозволяє уникнути значних труднощів і витрат при проведенні експериментів у реальному житті. Основою моделювання є необхідність відносного спрощення реальної життєвої ситуації або події, разом з тим це спрощення не повинне порушувати основних закономірностей функціонування досліджуваної системи.

Типи моделей: фізична, аналогова (організаційна схема, графік), математична (використання символів для опису дії або об'єктів).

Процес побудови моделей складається з декількох етапів: постановка задачі; побудова моделі; перевірка моделі на вірогідність опису даного процесу, об'єкта або явища; застосування моделі; відновлення моделі в процесі дослідження або реалізації.

Ефективність моделі може бути знижена за рахунок ряду потенційних погрішностей, до яких можна віднести недостовірні вихідні допущення, інформаційні обмеження, нерозуміння моделі самими користувачами, надмірна вартість створення моделі і т.п.

Часто при моделюванні застосовується теорія ігор. Вона спочатку розроблялася військовими, щоб врахувати можливі дії супротивника. У бізнесі вона застосовується при моделюванні поводження конкурента, особливо часто в зв'язку з проблемами зміни цінової політики.

Модель теорії черг (модель оптимального обслуговування). Ця модель використовується для визначення оптимального числа каналів обслуговування стосовно потреб у цих каналах.

Модель керування запасами. Ця модель часто використовується для оптимізації часу виконання замовлень, а також для визначення необхідних ресурсів і площ для збереження тієї або іншої продукції. Ціль цієї моделі - звести до мінімуму негативні наслідки при нагромадженні або дефіциті тих або інших запасів продукції або ресурсів.

Модель лінійного програмування. Ця модель застосовується для визначення оптимального розподілу дефіцитних ресурсів при наявності конкуруючих між собою потреб.

Імітаційне моделювання. Часто застосовується в ситуаціях занадто складних для використання математичних методів (маркетолог може створити модель модифікації купівельних потреб у зв'язку зі зміною цін товарів на ринку, і їхнього дизайну).

Економічний аналіз є однією з форм моделювання. Прикладом може служити економічний аналіз ефективності тієї або іншої фірми.

2.1.2 Методи прийняття рішень у менеджменті та вимоги до них

Виділяють наступні методи розробки та прийняття управлінських рішень:

1. Аналітичні методи: засновані на роботі керівника або фахівця з набором аналітичних співвідношень. Вони визначають співвідношення між умовами виконання задачі та її результами у вигляді формул, графіків або логічних співвідношень. У діяльності організацій є багато типових залежностей, що мають об'єктивний характер.Основу цих методів складають: теорія ймовірностей, теорія марковських процесів, теорія масового обслуговування;

2. Статистичні методи: засновані на використанні інформації про минулий вдалий досвід інших організацій у якій-небудь сфері діяльності для розробки і реалізації управлінського рішення іншими компаніями;

3. Метод математичного програмування: цей метод дозволяє розраховувати найкращій варіант згідно з критеріями оптимальності. Метод працює лише за умов присутності чітко сформульованої цілі. Найчастіше застосовується для прийняття рішень у сфері планування та організації виробництва.

4. Методи, що активізують: до них відносяться методи психологічної активізації і методи підключення нових інтелектуальних джерел.

До методів психологічної активізації відносяться:

· Метод конференції ідей, який заснований на стимулюванні процесу мислення на рівні свідомості.

· Метод мозкового штурму, в його основі - стимулювання мислення на рівні підсвідомості;

· Метод питань та відповідей полягає в попередньому складанні списку питань, відповіді на які можуть сформулювати новий підхід до рішення визначених проблем;

5. Експертні методи: застосовуються при недостатньому обсязі інформації або її відсутності. На практиці користуються такими методами:

Метод простого ранжування: складається з того, що кожний експерт розміщує ознаки у порядку віддання переваги. Цифрою 1 відмічається найменш важлива ознака, далі цифрою 2 - слідуюча за нею по важливості і т.д.

Здобуті дані зводяться в таблицю 2.1 наступного вигляду.

Таблиця 2.1

Таблиця для заповнення за методом простого ранжування

Ознаки

Експерти

1

2

...

m

x1

a11

a12

...

a1m

x2

a21

a22

...

a2m

...

...

...

...

...

xn

an1

an2

...

anm

В даному випадку значення aij показує порядок надання переваги і-тої ознаки j-м експертом перед іншими ознаками.

Далі визначається середній ранг, тобто середнє статистичне значення Si і-тої ознаки за формулою:

, (2.1)

де j - номер експерта;

і - номер ознаки;

m - кількість експертів.

В результаті, найменше значення Si вказує на саму важливу ознаку і т.д.

метод завдання вагових коефіцієнтів: складається з того, що усім ознакам надаються вагомі коефіцієнти наступними способами:

усім ознакам надаються вагові коефіцієнти так, щоб їх сума дорівнювала 1, 10 або 100;

найбільш важливій ознаці надають ваговий коефіцієнт, який дорівнює фіксованому числу, а останнім - коефіцієнти, що дорівнюють часткам цього числа.

Загальну думку експертів Si по і-й ознаці розраховують за формулою:

(2.2)

де aij - ваговий коефіцієнт, який надав j-й експерт і-й ознаці;

j- номер експерта;

і- номер ознаки;

m-кількість експертів, що оцінюють і-ту ознаку.

Чим більша величина Si, тим більша важливість цієї ознаки.

6. Метод сценаріїв заснований на передбаченні варіантів рішень і очікуваних при цьому наслідків.

7. Евристичні методи: спираються на логіку, здоровий глузд і досвід за допомогою яких виявляється нова суттєва інформація для розробки та реалізації управлінського рішення. Ці методи використовуються тоді, коли неможливо або не має певних умов для застосування формалізованих методів.В евристичних методах використовується метод Сократа: виявляти сховану в людині інформацію за допомогою навідних питань.Основу евристичних методів складає метод індукції: перехід від часного до загального.При цьому проблема розділяється на декілька відносно простих, для кожної підпроблеми формується список задач та список рішень. При вдалому вирішенні підпроблем, проблема буде вирішена в цілому.

8. Метод дерева рішень. Цей метод передбачає графічну побудову різних варіантів дій, які можуть бути застосовані для вирішення вихідної проблеми.

Графік «дерева рішень» має:

Три поля, які повторюються в залежності від складності самої задачі:

-поле дій (поле можливих альтернатив) - тут перераховані всі можливі альтернативи дій по рішенню проблеми;

-поле можливих подій (поле вірогідності подій) - тут перераховані можливі ситуації щодо реалізації кожної альтернативи і визначені вірогідності виникнення цих ситуацій;

-поле можливих наслідків (поле очікуваних результатів) - тут кількісно охарактеризовані наслідки (результати), які можуть мати місце в кожній ситуації.

2) Три компонента:

-перша точка прийняття рішення - вона зображена на графіку у вигляді чотирокутника і вказує на місце, де повинне бути прийняте остаточне рішення;

-точка можливостей - зображується у вигляді кругу і характерихує очікувані результати можливих подій;

-гілка дерева - зображується лініями від першої точки прийняття рішення до результатів реалізації кожної альтернативи.

Ідея метода у тому, що прямуючи від верхівки дерева до першої точки прийняття рішення можливо:

розрахувати очікуваний виграш по кожній «гілці дерева».

далі за допомогою порівняння цих варіантів зробити остаточний вибір на рахунок тої чи іншої «гілки».

Метод «дерева рішень» передбачає, що попередньо зібрана необхідна інформація про очікувані виграші та ймовірності відповідних подій. На практиці цей метод використовується для прийняття рішень у складних ситуаціях, коли результати одного рішення впливають на наступні рішення.

Ще одна вимога до методів рішення проблеми - економічність означає, що витрати повинні бути менше отриманого результату, а різниця між ними, тобто ефект, оптимальним для даної ситуації.

Третя вимога, до методів - забезпечення достатньої точності рішення проблеми.

Нарешті методи ухвалення рішення повинні бути достовірними, коли кількість помилок не перевищує якийсь прийнятний рівень. Що ж потрібно для успішного рішення проблем?

По-перше, вчасно помітити і проаналізувати проблему, для того, щоб з'ясувати, що призвело до її виникнення, і на далі прагнути до її рішення .

По-друге, не витрачати часу на непотрібні рішення, що не впливають на ефективність роботи фірми.

По-третє, постійно оцінювати ефективність процесу прийняття, а згодом і реалізації рішення .

По-четверте, не приймати декількох рішень по тому самому питанню .

По-п'яте, залучати до процесу ухвалення рішення співробітників, що мають до них відношення, вже на ранніх етапах роботи з урахуванням відповідності їхньої кваліфікації ступеню складності проблеми; навчати їх необхідним чином і не забувати нагороджувати за успіхи.

2.2 SWOT-аналіз діяльності підприємства СУПП ТзОВ «Етрус»

Спільне українсько-польське підприємство «Етрус» створене у формі товариства з обмеженою відповідальністю. СУПП ТзОВ «Етрус» є юридичною особою згідно законодавства України.

Зареєстроване Реєстраційною палатою Департаменту економічної політики та ресурсів Виконавчого комітету Львівської міської Ради народних депутатів 29 травня 1995 р. під номером 09429. Реєстраційне свідоцтво № 23270759 .

Місцезнаходження підприємства

Львівська область, селище міського типу Дубляни, вул. Львівська, 11.

Основним видом діяльності СУПП ТзОВ «Етрус» є виробництво мінеральних вод та прохолодних напоїв.

Форма власності СУПП ТзОВ «Етрус» - приватна.

Організаційно-правова форма СУПП ТзОВ «Етрус» - товариство з обмеженою відповідальністю.

Засновниками товариства є 1 громадянин України та 2 громадянина ПНР.

СУПП ТзОВ «Етрус» має право здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не протирічить законодавству України і відповідає цілям, що передбачені статутом Підприємства. У передбачених чинним законодавством випадком, для здійснення окремих видів діяльності, підприємство отримує ліцензії на здійснення цих видів діяльності.

СУПП ТзОВ «Етрус» має самостійний баланс, розрахункові і валютні рахунки в банку, печатку з своїм найменуванням, кутовий та інші штампи, символіку, фірмовий знак на товари і послуги, інші реквізити.

СУПП ТзОВ «Етрус», як юридична особа, здійснює володіння, користування та розпорядження своїм майном відповідно до мети своєї діяльності та призначення майна, на основі повного господарського розрахунку, самоокупності та самоврядування.

Метою діяльності Товариства є отримання прибутку та його використання для задоволення потреб населення та народного господарства України в товарах широкого вжитку, продуктах харчування, продукції сільського господарства, електротехнічного та машинобудівною продукцією; в наданні юридичних, аудиторських, комерційних послуг, сприяння розвитку ринкової інфраструктури та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, здійснення благочинної діяльності; залучення інвестицій, в тому числі іноземних.

SWOT-аналіз являє собою групування факторів маркетингового середовища на зовнішні та внутрішні (відносно фірми) та їх аналіз з позиції визначення позитивного чи негативного впливу на маркетингову діяльність фірми.

Основні завдання SWOT-аналізу:

виявлення маркетингових можливостей, які відповідають ресурсам фірми;

визначення маркетингових загроз і розробка заходів щодо знешкодження їхнього впливу;

виявлення сильних сторін фірми й зіставлення їх з ринковими можливостями;

визначення слабких сторін фірми та розроблення стратегічних напрямів їх подолання;

виявлення конкурентних переваг фірми та формування її стратегічних пріоритетів.

Узагальнюючим елементом SWOT-аналізу, на якому базується формування маркетингової стратегії фірми, є матриця сильних та слабких сторін, можливостей та загроз, сутність якої полягає в тому, що вона дає змогу завдяки різноманітним комбінаціям сильних та слабких сторін, можливостей та загроз формувати оптимальну маркетингову стратегію фірми згідно з умовами ринкового середовища.

Аналіз макро - і мезооточення СУПП ТзОВ «Етрус»

Характеристика макрооточення СУПП ТзОВ «Етрус» у розрізі основних компонент і чинників подана в таблиці 2.2.1

Таблиця 2.2.1 Діагностика макрооточення СУПП ТзОВ «Етрус»

Компонента, чинник

Стан чинника

Тенденції розвитку

Характер впливу на товариство

1

2

3

4

Демографічна

Чисельність населення

Рівномірне

Збереження стабільності

Збереження рівноваги попиту

Народжуваність

Нерівномірна

Повільне зростання

Збільшення попиту у перспективі

Економічна

Купівельна спроможність населення

Середня

Можливе поступове підвищення

Чітке позиціювання товару на ринку

Рівень інфляції

Непрогнозований

Спад попиту

Застосування певних важелів

Зміни в структурі споживання громадян

Зменшення споживання газованих напоїв

Можливе зниження

Перехід до виробництва альтернативних видів продукції

Еластичність попиту

Сезонність товару

Коливання відповідно до сезону

Спонукання покупця до покупки за допомогою певних маркетингових заходів

Природна

Стан і перспективи використання джерел сировини та енергоресурсів

Обмеженість ресурсів

Поступове зменшення

Пошук альтернативних джерел

Технологічна

1

2

3

4

Темпи технологічних змін

Швидкий розвиток інновацій в виробництві продукції

Зростання

Потреба вдосконалення відповідно до вимог часу

Політико-правова

Стан законодавства, що регулює господарську діяльність

Задовільний

Можливе поліпшення

Діє протягом досить тривалого періоду часу

Державна економічна політика

Структурні зрушення в економіці країни дуже повільні

Невизначені тенденції

Не стимулює подальший розвиток видів діяльності товариства

Соціально-культурна

Рівень освіти населення

Середній

Подальше зростання

Підвищення культурного рівня населення

Ставлення людей до праці

Недостатня відданість роботі

Можливе покращення

Підвищення відповідального ставлення до праці за рахунок певних мотивуючих чинників

З результатів проведеного аналізу випливає, що демографічна, технологічна, політико-правова, соціально-культурна ситуація в Україні відносно задовільна і загалом сприяє підвищенню конкурентноздатності СУПП ТзОВ «Етрус», забезпеченню компанії кваліфікованим персоналом, котрий належним чином виконуватиме поставлені перед ним задачі. Проведений аналіз мезооточення СУПП ТзОВ «Етрус» свідчить, що необхідно стежити за діяльністю як потенційних так і наявних у даній галузі конкурентів з метою підтримання конкурентних позицій на ринку (розширення асортименту, гнучка цінова політика тощо). Споживачами продукції компанії є як фізичні так і юридичні особи, що знаходяться на території України і поза її межами, тому потрібно постійно розширювати ринки збуту продукції, впливати на споживача, постійно акцентуючи увагу на продукції за допомогою різних маркетингових і інших заходів.


Страница:  1   2 

Скачать работу можно здесь Скачать работу "Моделі та методи прийняття управлінських рішень" можно здесь
Сколько стоит?

Рекомендуем!

база знанийглобальная сеть рефератов