главнаяреклама на сайтезаработоксотрудничество Коллекция рефератов Otherreferats
 
 
Сколько стоит заказать работу?   Искать с помощью Google и Яндекса
 


Показники фінансового менеджменту

Суть менеджменту і проблеми його розвитку, вибір управлінської стратегії. Взаємозв'язок навколишнього середовища і стратегії, джерела організаційної інформації. Фінансовій менеджмент як невід'ємна складова частина сучасного менеджменту в організаціях.

Рубрика: Менеджмент и трудовые отношения
Вид: реферат
Язык: украинский
Дата добавления: 25.05.2010
Размер файла: 33,6 K

Полная информация о работе Полная информация о работе
Скачать работу можно здесь Скачать работу можно здесь

рекомендуем


Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Название работы:
E-mail (не обязательно):
Ваше имя или ник:
Файл:


Cтуденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны

Подобные работы


1. Розробка системи менеджменту у крупному торговельно-посередницькому підприємстві
Зміст сучасного менеджменту, основні його принципи. Роль економічної і організаційної сфер в розвитку галузевого і загальноекономічного механізмів менеджменту. Використання методів менеджменту та проектування комунікацій на підприємстві "Барвінок".
курсовая работа [138,0 K], добавлена 26.12.2010

2. Стратегічне управління як функція менеджменту. Вибір стратегії організації
Стратегічне управління як складова частина банківського менеджменту. Аналіз стратегічного управління в АКБ "Форум". Шляхи використання методів стратегічного управління у банківському менеджменті. Сучасні методи стратегічного управління.
курсовая работа [58,0 K], добавлена 04.04.2007

3. Засоби реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією
Історія дослідження реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією. Сутність законів теорії та практики менеджменту, проблеми їх застосування. Функції фінансового менеджменту, топ-менеджменту та менеджменту планування.
курсовая работа [43,3 K], добавлена 15.12.2011

4. Актуальні проблеми менеджменту
Особливості методології загального менеджменту якості TQM. Характеристика та аналіз сфер потенційного конфлікту інтересів для директора, менеджера, працівника підприємства. Переваги введення системи екологічного менеджменту в різних організаціях.
реферат [28,2 K], добавлена 19.07.2010

5. Розробка системи менеджменту в МПП ТзОВ "Продекологія"
Основи операційного менеджменту. Формування функцій менеджменту в "Продекологія". Організація взаємодій, функції менеджменту. Організація управлінської праці. Витрати на управління підприємством, ефективність управлінської праці. Схеми процесу мотивації.
курсовая работа [86,6 K], добавлена 20.10.2008

6. Основи фінансового менеджменту
Основний зміст фінансового менеджменту. Функціональні обов'язки фінансового менеджера на підприємстві. Цілі, завдання та принципи, функції та механізм фінансового менеджменту організації. Склад основних користувачів фінансової інформації підприємства.
лекция [35,7 K], добавлена 24.09.2012

7. Підвищення ефективності ризик-менеджменту на ПАТ "Могилів-Подільський завод Газприлад"
Суть поняття "ризик" та еволюція ризик-менеджменту. Класифікація ризиків та схема ризик-менеджменту. Розробка стратегії розвитку підприємства. Ідентифікація та кількісний аналіз потенційних ризиків діяльності ПАТ "Могилів-Подільський завод Газприлад".
дипломная работа [804,4 K], добавлена 19.11.2013

8. Роль управлінського обліку в системі менеджменту
Основні етапи встановлення і розвитку управлінського обліку. Спільні та відмінні риси фінансового та управлінського обліку. Ознайомлення з сучасними поглядами на сутність менеджменту. Взаємозв’язок системи обліку та основних функцій управління.
контрольная работа [36,7 K], добавлена 20.10.2010

9. Функції фінансового менеджменту і фінансовий механізм
Мета, задачі та функції фінансового менеджменту, механізм його реалізації. Оптимізація грошового обороту і підтримання постійної платоспроможності підприємств. Структура фінансової служби підприємства та стратегічні цілі фінансового менеджменту.
реферат [23,3 K], добавлена 25.09.2009

10. Основи енергетичного менеджменту
Взаємозв'зок енергетичного та екологічного менеджменту. Енергозбереження та охорона навколишнього середовища. Матриця енергоменеджменту, її складові, порядок створення та використання. Енергоменеджер, його роль та місце в системі управління виробництвом.
реферат [27,6 K], добавлена 22.02.2011


Другие работы, подобные Показники фінансового менеджменту


10

ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

СУТЬ МЕНЕДЖМЕНТУ І ПРОБЛЕМИ ЙОГО РОЗВИТКУ

Перші ідеї про науку управління з'явились на початку цього сторіччя і пов'язані з «тейлоризмом». Фактично суть полягяла в перенесенні ідей інженерних наук на управління в низовій виробничій ланці. Проте дуже скоро в світі усвідомили обмеженість

ВИБІР УПРАВЛІНСЬКОЇ СТРАТЕГІЇ

Ігор Ансов описав управління як «творчість і помилки, що корегують діяльність фірми, що дає їй певні цілі і заручається задовільним поверненням відносно інвестицій». За поглядами Ансова, менеджери, явно чи неявно, займають стратегію перетворювати підприємство, заставити його зустрічати і виконувати виклики навколишнього середовища. Він доводив, що фірма повинна мати стратегії працювати з «соціополітичними» змінними так само, як і з ринковозосередженими технологічними стратегіями.

Загальний соціальний аспект повинен бути визначений, як складовий компонент повної стратегії компанії. Це та частина стратегічного портфеля компанії, яка призначена для вирішення проблем фірми або визначення можливостей, пов'язаних з з соціальним, політичним, юридичним навколишнім середовищем. Основні елементи стратегії менеджменту є відображені в таблиці:

Стратегічні компоненти стратегії менеджменту

Навколишнє середовище

Формулювання стратегії

Виконання стратегії

Оцінка виконання

З якою проблемою чи стратегічною ціллю ми повинні мати справу на соціально/політично/юридичній арені?

Чи пов'язані ці проблеми з еконо-мічним і техноло-гічним навколишнім середовищем?

Хто ми і які є наші цілі?

Якими є наші здат-ності і обмеження?

Які стратегічні про-блеми мають най-більше значення?

Яку стратегію ми по-винні переслідувати?

Якого експлуата-ційного плану ми потребуємо?

Як ми це організуємо?

За допомогою якої інформації і контро-лю ми зможемо впевнетись, що на-ша стратегія є здійсненою?

Які резуль-тати ми отримали?

Як це вико-нали органі-заційні оди-ниці і люди?

Навколишнє середовище. Навколишнє середовище вивчається, щоб ідентифікувати проблеми або стратегічні цілі, які мають значення для фірми. Повинно бути відмічено, що не всі сили навколишнього середовища є зовнішніми для компанії. В той час, як основний центр знаходиться на соціальній, політичній, юридичній арені, можливе пов'язання стратегічних соціальних проблем з економічним і технологічним навколишнім середовищем.

Формулювання стратегії. Серед ключів до ефективного формулювання стратегії основними є чітке розуміння місії компанії і її цілей, так само як і здатностей і обмежень.

Пям'ятаючи про це, необхідно більш значуще розглянути навколишнє середовище і виявити, які проблеми мають найбільше значення для компанії. При ідентифікації найбільш важливих проблем і стратегічних завдань можуть виникати більш різноманітні шляхи їх вирішення. Той підхід, який виявиться кращим або буде визнаним найбільш доступним з існуючих альтернатив і буде визначений як стратегічний вибір.

Виконання стратегії. Вибрати стратегію - не є достатньо. Якщо стратегічна ціль повинна бути досягнута, то хтось повинен примусити це статись. Це взагалі вимагає створення плану і призначення відповідальності за виконання деякому індивідууму чи одиниці організації. Також повинна бути створена формальна чи неформальна система управління, якщо одна особа не зможе повністю контролювати виконання стратегії.

Оцінка виконання. Стратегія має небагато значення, якщо ніхто не хвилюється відносно результатів. Чи отримаєм ми виконану роботу, просто плануючи? Відповідь на це запитання має важливе значення для індивідуальної чи організаційної одиниці, призначеної бути відповідальною за виконання цієї стратегії. Менеджери повинні знати, що їх виконання оцінюється і результати, яких вони досягають, будуть відображені в системі нагород компанії.

Взаємозв'язок навколишнього середовища і стратегії.

Навколишнє Формулювання стратегії

середовище Управлінські

оцінки Загальна місія

Економічне Стратегічні цілі

Соціальне Внутрішня оцінка

Політико- Організаційна Перегляд і аналіз

юридичне культура навколишнього середовища

Технологічне Стратегічний вибір

Відношення, на які потрібно звертати увагу, показує взаємозв'язок навколишнього середовища і стратегії. Основними питаннями є:

як фірма може покращувати можливості виживання і процвітання в динамічному і часто ворожому навколишньому середовищі;

як фірма найкраще може обладнати себе, щоб зустріти цей організаторський виклик;

ОТОЧУЮЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ І ФОРМУЛЮВАННЯ СТРАТЕГІЇ

Якщо компанія повинна приєднатись до навколишнього середовища, якщо стратегія полягає в тому, щоб пристосувати фактори цього навколишнього середовища, то засоби, якими компанія формулює цю стратегію, повинні брати ці відношення до уваги. Досягнення стратегічної відповідності між компанією і навколишнім середовищем зумовлено в значній мірі здатністю керівництва компанії визначити місію організації, ідентифікувати головну мету, оцінити внутрішні здібності організації, продивитись і зробити аналіз оточуючого середовища, і вибрати ефективну стратегію із великого числа можливих виборів.

Визначення місії

Визначення місії або мети компанії потрібно керівнику не тільки, щоб визначити вироби компанії або ринкові межі, але також і для того, щоб забезпечити людей відчуттям керованості конкретного досягнення мети. Тобто, необхідно визначити, «хто ми; який ми представляєм бізнес; і що ми для цього робимо. Добре визначене формулювання місії може багато зробити для «послідовної структури». Деякі компанії обмежують визначення своєї мети обговоренням економічної місії підприємства і добавляють кредо компанії. Як в окремих випадках, так і загалом є вигоди, які отримуються із визначення забов'язань компанії перед своєю громадськістю. Наприклад, є сперечання на рахунок того, наскільки вдало це зробила компанія Johnson&Johnson, коли боролась з кризисом, який виник внаслідок смертельного отруєння семи людей в Чікого засобом «тайленол» - ведучим позаліценцзійним обезболюючим, яке було вироблене одним із філіалів Johnson&Johnson. З часом деякі завдання компанії можуть бути змінені для відображення в них більш широких завдань компанії.

Головна мета

Організації мають ієрархію цілей. Це стратегічні цілі - вони охоплюють найбільш широкі можливості дій організації і вимагають найбільших забов'язань і існування ресурсів. Компанії, які вважаються ефективними - це ті, які мають обмежене число рішуче розподілених і добре зрозумілих стратегічних цілей. Якщо різноманітність є головною метою, можливості різноманітності зусиль фірми (сумісні з визначенням місії) можуть бути представлені як визначена кількісна мета (наприклад, «не більше, ніж 20% від наших доходів повинна отримувати кожна ланка нашого виробництва»). Цілі загального соціального реагування повинні насолоджуватись тою самою концентрацією специфіки, і бути визначеними кількісно кожний раз, коли це можливо.

Внутрішня оцінка

В значній мірі доречність сил навколишнього середовища до досягнення стратегічних цілей компанії - є функцією організації сил і слабкостей. Сили компанії мають тенденцію зосереджуватись навколо того, що було названо визначною компетентністю. Іншими словами, «яким чином ми це робимо?». Для деяких компаній відповіддю може бути організація технології. Наприклад, компанія Corning Glass часто ілюструється як компанія, що завжди здатна перемогти, тому що вона завжди наполегливо працювала, щоб підтримати своє лідерство в скляній технології. Контрастом до цього може служити приклад компанії IBM, яка своє лідерство в комп'ютерних технологіях підтримувала не за рахунок технологій, а внаслідок великої майстерності менеджерів фірми. IBM прагне залишатись близькою споживачам і намагатись задовільняти рівень обслуговування і бути чуттєвими до проблем споживачів.

Слабкості компанії мають тенденцію зосереджуватись навколо ресурсів. Часто обмеження ресурсів асоціюються з талантом. Деякі компанії відчувають нестачу талановитих людей, щоб витримувати деякі типи стратегій. Компанія може мати великі ідей щодо стратегії, але не мати достатньо компетентних людей, щоб отримати виконану роботу згідно з цією стратегією. Іншим джерелом слабкості можуть бути обмежені фінансові ресурси. Хороші ідеї і розумні люди необхідні для успіху, але також повинна бути наявна фінансова сила, яка була би здатна витримати задану стратегію.

Нарівні з важливістю відмінної компетенції і ресурсів у внутрішній оцінці соціальних стратегій компанії важливо додати ще два виміри. Спочатку керівництво повинно оцінити можливості фірми відносно соціальних проблем. По-друге, керівництво повинно об'єктивно розглянути уразливість фірми. Відношення між можливостями, уразливістю і соціальним реагуванням є такі: фірми з високими можливостями можуть бути цілями соціальних груп активістів і інших, хто шукає змін. Уразливість пов'язана зі слабким фінансовим положенням, часто - із складним інтенсивним змаганням. При таких обставинах імовірніше всього, що компанія опиниться в неприємностях і буде не в стані відповісти на соціальні вимоги. Можливости компанії мають тенденцію набувати з розмірами, характером виробів і пропонованих послуг, характером споживачів, яких вона обслуговує, з особами ключових посад керівництва.

Уразливість компанії має тенденцію бути пов'язаною з фінансовими слабкостями. Ця проблема є особливо серйозною, якщо існує сильна конкуренція. Якщо компанія є матеріально слабкою, на якість рішень, що приймає керівництво, дуже легко впливати, і це може бути зроблено як з позитивною, так і з негативною метою. Рішення можуть прийматися за рахунок зменшення якості виробів або етичних меж деяких дій. Якщо конкуренція є особливо серйозною, компанії можуть бути особливо уразливими до соціальних проблем.

Огляд і аналіз оточуючого середовища

Попереднє визначення місії компанії, визначення стратегічних цілей, оцінка внутрішніх сил і слабкостей - це суттєві передумови для ефективного перегляду і аналізу навколишнього середовища фірми. Ці кроки, об'єднані з відчутним полем, забезпеченим цінностями старшого керівництва і культури організації будуть впливати на вибір відповідних змінних в залежності від навколишнього середовища.

Огляд і процес аналізу оточуючого середовища складається із чотирьох основних елементів:

Як ми можемо зібрати найкращу і найбільш корисну інформацію про оточуюче середовище?

Що є конкурентоздатним оточуючим середовищем фірми?

Хто має вирішальний голос в вирішенні даної проблеми чи прийнятті організаційного рішення?

Як ми можемо класифікувати проблеми в піднабори, як вони можуть управлятись і наша оцінка виконаної роботи?

Є багато джерел інформації, відносно якої компанія може діяти. Крім «внутрішніх-зовнішніх» і «персональних-безособових» джерел, можуть бути джерела в термінах їх можливостей або специфіки. Існують індивіди і організації, які представляють себе як «футуристи» і забезпечують широкі уявлення головних тенденцій і нових сил для змін.

Більшість організацій також проводять спеціалізовані заняття для певних компаній. В деяких галузях промисловості є наявні заняття з вивчення соціальних проблем і дій, зроблених по покращенню цих проблем членами торгових асоціацій.

Як вже було відмічено, є багато джерел інформації будь-якого характеру і кількості. І якщо результат зусиль по перегляду повинен внести вклад в покращення роботи компанії, то зусилля аналізу повинно бути зроблене систематичним і керованим і повинно бути невід'ємною частиною менеджменту повного соціального реагування фірми.

Джерела організаційної інформації

Зовнішні члени

постачальники

клієнти

інші (банкіри, консультанти, люди з

Персональні

ліцензованих компаній)

Джерела

Не члени

позабізнесові та професіональні асоціації

Зовнішні

інші (родичі, друзі, випадкові знайомі)

джерела

Публікації

рекламні публікації

Безособові

газети

Джерела

Всі інші безособові джерела (технічні

конференції, торгівельні ярмарки,

візуальне або інше сприйняття і т.п.)

Підлеглі

Персональні

Рівні по положенню

Джерела

Старші за положенням

Внутрішні

Інші

джерела

Регулярні і загальні повідомлення і

Безособові

відомості

Джерела

Намічені зустрічі

Стратегічний вибір

Ідентифікувавши і проаналізувавши ті проблеми і сторони, які мають найбільші наслідки для фірм, стійкі стратегічні рішення повинні бути зробленні для найкращого пристосування або відповіді. Цей процес є по суті єдиним в стратегічному виборі.

В літературі пропонуються два основних типи стратегічних положень:

Дієвий: компанія, яка слідує за цим підходом, намагається чекати соціальні проблеми і винаходити підходи, щоб випередити розвиток цієї проблеми. Якщо попереджуюче зусилля не є успішним і проблема розвивається, то компанія намагається винайти відповідь настільки швидко, наскільки це можливо. Тобто, компанія намагається бути на вершині ситуації і робити конструктивні кроки, щоб бути позитивною силою для бажаних змін.

Реактивний: компанія, яка слідує за цим підходом, схильна мати справу з проблемами тільки після того, як вони розвинулись. Прийнятим положенням найчастіше є оборона. Коли від фірми вимагають дій, інколи в результаті судових справ, інколи в результаті нового закону, відповідь є мінімальною: «Ми робимо те, чого вимагає закон; нічого більшого і нічого меншого».

Хоча є багато прихильників і противників обидвох методів, всеж є загальновизнаним свідоцтво, що дієві компанії є винагороджені за їх витрати часу, грошей і уяви меншою кількістю соціальних проблем або їх загострень.

МЕНЕДЖМЕНТ ФІРМИ

Невід'ємною складовою частиною сучасного менеджменту в організаціях повинен стати фінансовій менеджмент.

Під фінансовим менеджментом розуміють процес управління фінансами організацій (підприємств), тобто їх власним і запозиченим капіталом, залученим для виробничо-господарської діяльності. Фінансовий менеджмент у прийнятті сукупності рішень з формування та підтримання оптимальної структури фінансових ресурсів організації з метою максимізації її прибутків. У зв'язку з цим фінансовий менеджмент включає в себе два напрями фінансової діяльності - збільшення прибутку і досягнення фінансової стійкості організації, тобто її здатності підтримувати свої фінансові зобов'язання перед іншими організаціями і підприємствами - платоспроможності.

Якість функціонування організації виявляється у співвідношенні між її доходами і витратами. Про гармонійне функціонування, як правило, можна говорити тоді, коли співвідношення доходів і витрат стабільне у часі, а сума доходів стійко перевищує суму витрат, що є передумовою розвитку організації.

Фінансовий менеджер повинен професійно розбиратися не тільки у фінансових питаннях, а й в мікро- і макроекономіці, орієнтуватися у питаннях економічної теорії й економічної політики держави. Крім того, він повинен володіти основними методами статистичного аналізу, знати особливості існування фінансових інституцій.

У цілому фінансовий менеджмент має справу з тими питаннями, які зачіпають грошові ринки і ринки капіталів, з макро- і мікрофінансовими показниками. Він зобов'язаний аналізувати ризик, мати тісні зв'язки з фланговими посередниками: банками, брокерськими компаніями, позабанківськими установами, дилерами.

Прибуток і ризик являють собою дві ключові ланки фінансового менеджменту. Співвідношення цих змінних на кожний певний момент визначає зміст конкретних рішень фінансового менеджменту організації.

Фінансовий менеджер приймає рішення і виконує операції тільки у тому випадку, коли їх результати будуть вищими за витрати. Причому, якщо є кілька альтернативних варіантів здійснення операції, фінансовий менеджер обирає максимальний не з погляду прибутку, а виходячи зі співвідношення ризику та прибутку.

Фінансовий менеджмент включає в себе управління фінансами при багатьох видах господарських операцій як фінансового, так і загальноекономічного характеру, при угодах, які мають своєю метою одержання доходу і по видах діяльності, що не ставлять перед собою таких цілей.

Отже, фінансовий менеджер постійно вирішує протиріччя, які виникають між цілями підприємства і фінансовими можливостями реалізації їх.

Складовими частинами фінансового менеджменту є фінансовий аналіз, розробка фінансової стратегії, управління активами і пасивами організації.

Аналіз і оцінка фінансового становища організації - здійснюється за даними бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати і використання їх та інших форм бухгалтерської та статистичної звітності за минулий період.

У ході фінансового аналізу аналізують структурні зміни активу і пасиву бухгалтерського балансу: динаміку основних засобів та інших позаоборотних активів, склад власних коштів у розрізі джерел їх формування, довгострокові пасиви, розрахунки та інші пасиви, загальні фінансові результати, напрямки використання прибутку організації, платежі до бюджету, утворення і використання загальногосподарських і спеціальних фондів та ін.

Особливої уваги потребує аналіз платоспроможності організації. Під платоспроможністю (ліквідністю) організації розуміють її здатність виконати за певний період зобов'язання, пов'язані з різними платежами, за рахунок наявних і таких, що надійшли, платіжних засобів.

До зобов'язань організації відносять: оплату праці робітників та службовців, платежі фінансовим органам й органам соціального страхування, оплату товарів за рахунок власних коштів, погашення заборгованості по позичках банків, відшкодування витрат обороту та інше.

Платіжними засобами організації є: залишки грошових засобів на розрахунковому і валютному рахунках, у касі, в дорозі і на акредитивах; виручка від продажу товарів; кошти, що надходять від покупців за товари, прдані в кредит; кошти зо відвантажені товари по розрахункових документах; виручка від реалізації тари.

Якщо сума платіжних засобів дорівнює або більша за суму зобов'язань, то організація платоспроможна. Отже, зміст аналізу полягаає у визначенні і зіставленні суми зобов'язань і наявної суми платіжних засобів.

Проведений таким чином всебічний аналіз фінансового становища організації є основою розробки стратегії фінансового менеджменту.

Під фінансовою стратегією розуміють концепцію того, як викоистовуватимуться наявні в організації фінансові ресурси для досягнення стійкого зростання прибутків; яким чином і на яких умовах залучатимуться необхідні фінансові ресурси; як здійснюватимуться розрахунки по залучених засобах і яка буде податкова політика. Стратегія фінансового менеджменту включає в себе також обов'язковий аналіз можливих змін державної політики у галузі фінансів, а також оцінку релевантності, тобто відповідності у часі стратегії і цілей організації.

Поточна діяльність фінансового менеджера полягає в ефективному управлінні активами і пасивами організації. Визначивши співвідношення і тип активів організації за її балансом,фінансовий менеджер повинен підтримувати оптимальні рівні кожного типу активів.

Поточні активи - це наявні кошти, цінні папери, які можуть бути реалізовні за першою вимогою на ринку, а також інвентар. До фіксованих активів відносять будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби і те що знаходиться у фінансові стані лізингу.

Управляючи активами, фінансовий менеджер повинен визначити, які фінансові активи краще мати, так і в який момент потрібно змінити їх кількісний і якісний склад. Якщо фонди, вкладені в активи організації, можна продуктивно використати інакше, то це свідчить, що вони використовуються неефективно. Переведення частини коштів з фіксованих активів у поточні створює більші можливості для короткострокового фінансування, внаслідок чого послаблюється ліквідний ризик. Однак зменшення фіксованих активів скорочує обсяг реалізації, що призводить до втрати частини прибутку, Доход на фіксований капітал завжди більший за доход на поточний капітал.

Фінансовий менеджер, розробивши фінансову стратегію, своїми повсякденними діями повинен сприяти її реалізації. Для цього він має володіти спеціальним фінансовим інструментарієм, використовувати як власні кошти організації, так і запозичені. Розширення фінансової діяльності організації відбувається насамперед за рахунок реінвестицій, тобто капіталізації частини прибутку організації. Однак така можливість обмежена абсолютними розмірами прибутку. Іншим джерелом фінансових ресурсів орагнізації є банківськи позички. Позичка банку є додатковим важелем, здатним повернути справи організації в потрібному напрямі і в короткий час. Однак цей інструмент також має свої межі. перш за все розмір банківського кредиту визначається не організацією, а банком, який керується при цьому потенціальними можливостями організації повернути борг за умовами кредитора. Це утруднює фінансові можливості організації. Вартість банківського кредиту для організації визначається процентною ставкою по кредитах.

Залучення додаткових грошових ресурсів низовими кооперативними організаціями може здійснюватись також цільовими пайовими внесками як фізичних, так і юридичних осіб. Останні стають кредиторами організації. Однак для залучення цих коштів кооперативна організація повинна гарантувати пайовикам дивіденди, не нижчі за проценти, які сплачують вкладникам банки.

Аналіз і планування фінансових операцій потребують від фінансового менеджера визначення масштабів, якісного складу, строків руху фінансових ресурсів від постачальників до одержувачів через фінансові ринки і фінансові органи, причому кожне переміщення фінансових ресурсів обов'язково повинно супроводитися гарантією їх руху у зворотньому напрямі. У формі гарантій виступають комерційні папери, сертифікати і депозити, випущені урядом, фінансовими органами чи певною господарською організацією.

Отже, основним методом роботи фінансового менеджера є невпинний аналіз. тільки на підставі даних аналізу можна приймати рішення з коротко- і довгострокового фінансування.

Прийняття рішень з короткострокового фінансування включає в себе визначення оптимальної величини функціонуючих засобів, управління наявним оборотом і пакетом ринкових цінних паперів, визначення розмірів і джерел короткострокових кредитів, факторинг.

Під час піку сезонної потреби в ліквідних коштах не потрібно покривати цю потребу власними активами організації. Краще скористатися короткостроковими позичками, а власні використати для інвестування.

Мистецтво фінансового менеджера управляти готівкою полягає в умінні інвестувати надлишкову готівку в прибуток, зберігаючи при цьому адекватний рівень ліквідності, здатний задовільнити потреби організації. Для збереження ліквідності орагнізації і одночасного одержання прибутку готівку найкраще вкладати в надійні цінні папери, які в разі потреби можна швидко реалізувати.

Важливим завданням менеджера є також визначення оптимально необхідного розміру поточної готівки. Для цього менеджер повинен визначати ймовірні потоки коштів, які будуть відображені в активах і пасивах, в тому числі готівки, врахувати співвідношення між прибутком і ризиком у діяльності організації, строки повернення позик та обсяги платежів, можливість організації одержати нові позики та умови одержання їх.

Великого мистецтва потребує управління коштами, що вкладаються в товарні запаси. Цей вид діяльності фінансового менеджера набуває особливого занчення в період інфляції. Вкладання коштів у товарні запаси, з одного боку, знижує інтенсивність інфляційного тиску на організацію, а з другого - збільшує витрати з утримання товарних запасів, а отже, зменшує її прибуток.

У процесі управління пасивами організації менеджер повинен визначити оптимальне співвідношення між довго- і короткостроковими ресурсами організації. При цьому враховують ряд факторів: економічну кон'юнктуру, здійснювану державою фінансову регуляційну політику та інше. Конкретні рішення приймають у разі потреби, але деякі з них потребують попереднього глибокого аналізу наявних альтернатив, їх порівняльних переваг у майбутньому.

Мистецтво поточного фінансового менеджменту полягає у маневрування власними коштами, коротко- і довгостроковими позичками, емісією власних цінних паперів.

Фінансування власної діяльності за рахунок довгострокових позичок має менший ліквідний ризик, ніж фінансування за рахунок короткострокових позик.

Отже, менеджер повинен шукати обхідні шляхи фінансування, коли активи фінансуються за допомогою пасивів з особливим строком погашення.

Види джерел і типів короткострокового фінансування господарської діяльності можна зобразити в таблиці:

Типи та джерела короткострокового фінансування господарської діяльності в умовах ринку

№ п.п

Тип фінансування

Джерело одержання коштів

Стихійні джерела

1.

2.

Кредитні можливості економіки

Власні нагромадження

Постачальники товарів

Зайняті і уряд

Незабезпечені банківські ресурси

3.

4.

5.

Простий вексель

Домовленість

Відновлюваний кредит

Комерційний банк

Комерційний банк

Комерційний банк

Комерційні папери

6.

Ломбардний

Інші організації, фірми, страхові компанії та ін.

Гарантовані ресурси

7.

8.

Кредит

Факторинг

Банки та фінансові компанії

Банки

Більшість наведених типів короткострокового фінансування є відомі. Докладнішої уваги потребує факторинг.

Факторинг полягає в тому, що продавець товарів передає свої вимоги боржникам (рахунки, векселі) спеціальних компанії, яка бере на себе ризик неоплати одержаних рахунків, хоч платоспроможність клієнтів, що стоять за ними, перевірялась. Продавець одержує від компанії велтичину боргу за мінусом факторного проценту, а фактор стягує з боржників їх борги у повній сумі після закінчення строків векселів або оплати рахунків.

Отже, фінансовий менеджер обирає ту чи іншу тактику короткострокового кредитування, виходячи із фінансового становища організації на певний момент часу та умов кредитування з того чи іншого джерела.

Більш складною є система прийняття довгострокових фінансових рішень. Сфера цих рішень охоплює бюджетування засобів, політику дивідендів, вибір типу зростання і диверсифікації, вибір джерел довгострокового фінансування (довгостроковий кредит, лізинг, опціони і варранти).

Бюджетуванням засобів називається процес, пов'язаний з вибором і оцінкою відповідної структури витрат засобів, яка найбільшою мірою відповідала б цілям, поставленим організацією. Під витратами засобів розуміють довгострокові інвестиції, які здійснюються для розширення обсягів господарювання, перемішення або оновлення фіксованих активів чи для одержання інших реальних вигод. Процес бюджетування засобів складається з п'яти окремих, але пов'язаних між собою кроків: розробка пропозиції, аналіз і розгляд пропозиції, прийняття рішення, його реалізація, контроль строків виконання.

Пропозиції по витратах організації можуть бути незалежними або взаємовиключними.

Бюджетування засобів можна виконувати різними методами: середньої норми прибутку; визначення строку окупності; визначення чистої поточної вартості; визначення показника прибутковості.

Метод середньої норми прибутку. Перш ніж здійснити інвестицію, фінансовий менеджер повинен прорахувати передбачуване співвідношення між середнім прибутком, який залишається у розпорядженні організації після сплати податків, і величиною майбутніх інвестицій. Рішення про інвестування приймаються тільки тоді, коли це співвідношення дорівнюватиме або перевищуватиме середню норму прибутку:

Р - Т

--------- Р1

І

де Р - загальний прибуток організацій;

Т - податки;

І - інвестиції;

Р1 - середня норма прибутку в галузі.

Метод визначення строку окупності полягає в оцінці співвідношення між майбутніми інвестиціями і річною сумою прибутку організації від інвестицій. Рішення про інвестування приймається у тому випадку, коли розрахунковий термін менший або дорівнює максимально прийнятому терміну окупності:

І

--------- С

Р - Т

де С - максимально прийнятий термін окупності інвестицій.

Метод визначення чистого поточного прибутку полягає в тому, що фінансовий менеджер визначає різницю між сумою чистого прибутку і передбачуваною інвестицією. Рішення приймається тоді, коли ця різниця більша або дорівнює нулю Р - Т - І 0. В іншому випадку інвестиція недоцільна.

Метод визначення показника прибутковості - це розрахунок відношення суми чистого прибутку до передбачуваної інвестиції. Рішення приймається у тому випадку, коли це відношення більше або дорівнюватиме одиниці:

Р - Т

--------- 1

І

До довгострокових фінансових рішень відносять також політику дивідендів. В Україні питанням дивідендів до останнього часу не приділяли належної уваги. Це пояснювалося як мізерними розмірами пайових внесків, так і поглядами, що культивувалися в суспільстві: законним джерелом доходів вважалася тільки праця, а доход на вкладений капітал не визнавався за рівноправне із заробітною платою джерело існування людей. Тому дивіденди пайовикам або виплачувалися в мізерних сумах, виходячи із залишку прибутків організації після всіх можливих інвестицій та інших виробничих вкладень, або ж зовсім не виплачувалися.

Функціонування організацій в умовах ринку потребує зміни ставлення до проблеми дивідендів. Залучення коштів пайовиків буде тим ефективнішим, чим вищий розмір дивідендів нараховуватиметься на пайові внески в різних їх формах: індивідуальні, колективні, обов'язкові, добровільні та цільові. Тут завдання фінансового менеджера полягає у визначення розміру дивідендів кожного поточного року так, щоб максимально залучити кошти пайовиків і разом з тим не допускати надмірного переведення прибутку організації в форму дивідендів.

У практику фінансового менеджменту також необхідно впроваджувати лізингові операції. Суть цих операцій витікає з того, що у господарському процесі головним є використання виробничих потужностей, а не власність на них і тому для здійснення господарської діяльності необов'язково набувати відповідного титулу власності на засоби виробництва. В лізинговому контракті власник майна (лессор) дозволяє використовувати свою власність лізеру (користувачу) протягом певного, обумовленого контрактом, часу. Останній зобов'язаний здійснювати періодичні виплати лессору, підтримувати обладнання у робочому стані і страхувати його на власний ризик.

Є два типи лізингових операцій: угода про оренду з повною амортизацією і угода про оренду з частковою амортизацією орендованого обладнання.

Отже, у фінансового менеджера досить широке поле діяльності, а вміле функціонування у цій сфері, використання спеціальних методів фінансового менеджменту може дати вагомі результати для організації.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Ф.І.Хміль. Менеджмент. Київ: Вища школа, 1995р.

М.Мескон, М.Альберт, Ф.Хедоури. Основы менеджмента. Москва: Дело, 1992г.


Скачать работу можно здесь Скачать работу "Показники фінансового менеджменту" можно здесь
Сколько стоит?

Рекомендуем!

база знанийглобальная сеть рефератов