Епоха українського літературного відродження: наукові інтерпретації

В антології «Українські гуманісти епохи Відродження» у двох частинах репрезентовано добірку текстів, які творять контекст українського літературного Ренесансу. У «Передньому слові» до видання В. Литвинов наголошує, що до українських гуманістів зараховують, насамперед, тих, «хто усвідомлював себе українцем (русином, роксоланом, рутенцем, русом, руським)» (Нічик, 1995: 12): Юрія Дрогобича, Станіслава Орловського, Адама Чагровського, Матвія Стрийковського, Дем'яна Наливайка, Шимона Шимоновича, Мартина Пашковського, Івана Домбровського, Бартоломея Зиморовича, Захарію Копистенського. Як гуманістів подано тут і постаті письменниківполемістів Г Смотрицького, Іпатія Потія, Мелетія Смотрицького. Упорядники видання керувалися наявністю у творчості письменника принципу гуманізму як визначального, але ми вважаємо, що полемічна література становить окремий комплекс пам'яток, які означуємо як добу Реформації.

В. Шевчук у праці «Муза Роксоланська. Українська література ХІ-ХУІІІ століть» (книга перша: «Ренесанс. Раннє Бароко») розглядає українську літературу епохи Ренесансу як повноцінну частину культури, наголошує, що нові європейські віяння з'явились на теренах України ще у XV ст. На його думку, реальний інтерес до ренесансних віянь з'являється у XVI ст.: «Усе це була вироблена література зі своїми питомими рисами, яка значно плинула на культурну переорієнтацію України на Європу і сприяла її виходу з консервативної ізольованості» (Шевчук, 2004: 46). На це були свої причини, зокрема, потреба національного розвитку і збереження власної автентичності. Мислителі, які входили в систему європейської освіченості, перейнялися значною мірою ідеями космополітизму, використовуючи латинську мову як мову творчості та підкреслюючи свою етнічну приналежність додатком до прізвища слів Русин, Роксолянин, Рутенець тощо. Шевчук пише про необхідність інтеграції в український літературний процес доби Ренесансу творів латинською і польською мовами. Погоджуємося з В. Шевчуком щодо необхідності розмежувати періоди Ренесансу і Реформації, адже обидва «не є питомими формами духовного життя власне українського народу - це форми загальноєвропейські, які зачепили нашу землю, як оті кола, що розходяться по воді від кинутого каменя, і витворили свої різновиди в нашій культурі» (Шевчук, 2004: 66). До представників українського літературного Ренесансу В. Шевчук зараховує Павла Русина, Миколу Гусовського, Григорія Чуй Русина, Георгія Тичинського Рутенця, Івана Туробінця Рутенця, Себастяна Кленовича, Станіслава Оріховського, Івана Домбровського - католиків, які послідовно підкреслювали своє руське походження, що бачимо з їх імен. Репрезентантами польсько-української поезії В. Шевчук називає С. Симоніда, братів Зимровичів, М. Пашковського, Й. Верещинського, А. Чагровського, С. Окольського, В. Кіцького, Яна Щасного-Гербута та ін., творчість яких репрезентує саме українську тему.

Суттєвий внесок у вивчення доби українського Відродження зробив В. Яременко, висунувши тезу про багатомовність української літератури XV - XVIII ст. Видання «Українська поезія XVI ст.» містить розгорнуту передмову вченого, яка стала однією з перших розвідок поезії Ренесансу. Вчений описує літературу як складну систему, що включає до свого складу кілька підсистем, які творилися різними мовами в різних центрах. У передмові до хрестоматії «Слово Многоцінне» (книга 1) В. Яременко наголошує, що «сьогодні ми говоримо не про культурний занепад XIV - XVI століть, а про інтенсивну відбудову понищеного культурного і громадського життя» (Яременко, 2006: 13). Тоді постала зовсім нова культурна ситуація, в контексті якої творилася поезія, «наснажена гуманістичними ідеями та ідеалами» (Яременко, 2006: 15). А «новолатинська мова була явищем загальноєвропейським, творила єдиний інтернаціональний загальноєвропейський літературний контекст» (Яременко, 2006: 16). Також латинь стала «своєрідним буфером проти денаціоналізації та асиміляції» (Яременко, 2006: 16). Література Ренесансу у хрестоматії «Слово многоцінне» представлена постатями і творами Юрія Дрогобича, Павла Русина, Волинським коротким літописом, Григорія Чуй Русина, Станіслава Оріховського, !вана Туробінського, Матвія Стрийковського, Василя Загоровського, Себастяна Кленовича, Симона Пекаліда. В. Яременко окреслює епоху Ренесансу сер. XV - 80-ми рр. XVI ст., а полемічну літературну цілком правомірно зараховує вже до епохи Бароко.

Р. Радишевський у книзі «Українсько-польське пограниччя: сарматизм, бароко, діалог культур» визначає репрезентантом доби Ренесансу українсько-польське пограниччя, зокрема латиномовну творчість Павла Русина, Станіслава Оріховського, Яна Щасного-Гербута, Міколая Семпа-Шажинського, Роксолануса Тичинського, Григорія ЧуйСамборчика, Лукаша (Радишевський, 2008: 17). Дослідник виокремлює групу ренесансних латиномовних письменників, називаючи їх загальноєвропейську та «всерічпосполиту» приналежність (Юрій Котермак (Дрогобич), Павло Русина, Григорій Русин із Самбора, Георгій Тичинський Роксоланус, Іван Туробінський Рутенець, Микола Гусовський, Станіслав Оріховський). Вчений наголошує на формуванні певного прошарку інтелігенції як «gente Ruthenus - natione Polonus» - «українець за походженням, приналежний і підданий Речі Посполитій» (Радишевський, 2008: 89). Таке визначення запровадив Станіслав Оріховський, називаючи себе «Rutheni, Roxolanus, Rusak». У трактаті «Зразково підданий» він писав: «Я русин, і хвалюся цим, і охоче про це заявляю, пам'ятаючи про свій грецький (тобто православний) рід і руську кров, про місце, де я народився і виріс» (Радишевський, 2008: 89).

Л. Шевченко-Савчинська у монографії «Латиномовна українська література. Загальний огляд» виокремлює митців епохи Ренесансу, які писали латинською мовою, наголошує на важливості сарматського міфу як формотворчого чинника цієї літератури. Дослідниця оперує терміном «українсько-польське порубіжжя», письменство цього порубіжжя, маючи на увазі письменників, які творили латинською і польською мовами. Результатом поширення ренесансно-гуманістичних ідей вона називає «появу нового образу людини і світу, що спричинило осмислення людини як творчої особистості, здатної змінювати себе й довкілля» (Шевченко-Савчинська, 2013: 27), наголошуючи на ідеалі нової ренесансної людини у творах гуманістів епохи Відродження. До таких вона зараховує Юрія Котермака (Дрогобича), а також митців-полемістів, що є дискусійним. Загалом обґрунтованою є теза Л. Шевченко-Савчинської, що правомірним і необхідним є «зараховувати до давньої української літератури митців українськопольської, польсько-української, українсько-білорусько-литовської (в різних варіаціях) літературних спільнот» (Шевченко-Савчинська, 2013: 30). Подібно до своїх попередників, Л. Шевченко-Савчинська багатомовність називає загалом визначальною рисою духовного простору тогочасної Європи, виокремлює інтелектуальну прозу, в контексті якої аналізує твори Юрія Дрогобича, Станіслава Оріховського, мемуарно-епістолографічні твори, зокрема приватне листування, щоденники як результат «посилення особистого і художнього в прозі» під впливом антропоцентризму (листи Юрія Дрогобича і Станіслава Оріховського). Засадничим принципом виникнення новолатинських текстів учена вважає інтертекстуальність (Шевченко-Савчинська, 2013: 106).

Великий внесок у вивчення культури, філософії та літератури доби Ренесансу зробив В. Литвинов («Ренесансний гуманізм в Україні. Ідеї гуманізму епохи Відродження в українській філософії XV - початку XVII століття», «Україна в пошуках своєї ідентичності. XVI - початок XVII ст. Історико-філософський нарис», «Станіслав Оріховський. ^ториш-філософський портрет»). До гуманістів означеного періоду вчений зараховує Григорія Саноцького, Юрія Дрогобича, Павла Кросненського, Лукаша з Нового Міста, Станіслава Оріховського, Йосипа Верещинського, Севастяна Кленовича, Шимона Шимоновича (Симона Симоніда), Симона Пекаліда, !вана Домбровського, Лаврентія Зизанія, Стефана Зизанія, Дем'яна Наливайка, Мелетія Смотрицького, Кирила Транквіліона-Ставровецького, Хому Євлевича, Йова Борецького, Касіяна Саковича. Цей список визначається тим, що учений пролонгує добу Ренесансу до початку XVII ст. і зараховує до неї полемічну літературу, що є дискусійним. Об'єднуючою ознакою цих мислителів він називає усвідомлення ними своєї національної приналежності, вони «дбали про рідну культуру незалежно від місця їхньої діяльності» (Литвинов, 2000: 12).

О. Астаф'єв у розвідці «Ренесансна література українсько-польського пограниччя: перші гуманісти» акцентує увагу саме на суті літературного пограниччя українців і поляків. Учений наголошує, що ренесансна література була перехідним етапом до «іншого культурного простору, тому її краще називати «літературою українсько-польського пограниччя» (Астаф'єв, 2016: 165).

Висновки

Отже, починаючи від наукових положень I. Франка про полілінгвізм (багатомовність) і особливості стилю, популярності, позначеності впливами польської літератури українська література XVI ст. виокремлюється в окремий етап, культурно-історичний період. Після Д. Чижевського в історії української літератури використовується термін «Відродження (Ренесанс)» на означення літератури цього періоду. Перша систематизація світоглядних рис слов'янського літературного Ренесансу була зроблена I. Голеніщевим-Кутузовим, який виокремив контекст українськопольської гуманістичної культури XV - XVI ст. Б. Кравців утвердив тезу про багатомовність і гуманістичний характер української літератури XV - XVIII ст. Вагомими стали висновки В. Шевчука, В. Яременка, Р. Радишевського про те, що Ренесанс і Реформація є явищами різного гатунку, а реформаційні рухи не є проявами ренесансного гуманізму, про українсько-польське літературне пограниччя, латинську мову як головну мову літератури, усвідомлення ними своєї національної приналежності. Загалом період XVI ст. репрезентує епоху українського літературного Ренесансу, яка витворилася на межі переважно двох культур і літератур - української та польської. Межовість письменства доби Відродження визначила репрезентацію в ньому відповідної національної ідентичності - межової з яскраво вираженим акцентом на приналежності до Русі-України, художнім осмисленням української історії. Це була література поліморфна за своїм характером, конфесійно й етнічно патріотична, синкретична у планів виявів українських автентичних і західноєвропейських традицій. Український літературний Ренесанс - складова частина загальноєвропейського культурно-духовного Відродження.

Список використаних джерел

1. Астаф'єв О. Ренесансна література українсько-польського пограниччя: перші гуманісти. Астаф'єв О. Біблія і Культура. Науково-теоретичний журнал. Випуск 17. Чернівці: Чернівецький національний університет, 2016. С. 150166.

2. Голенищев-Кутузов И. Н. Гуманизм у восточных славян. Москва: Наука, 1963. 314 с.

3. Голенищев-Кутузов И. Н. Гуманизм у восточных славян (Украина и Белоруссия): Доклады советской делегации. Международный съезд славистов, София, сентябрь 1963 г. Москва: Изд-во АН СССР, 1963. 94 с.

4. Європейське відродження та українська література ХІV-ХVШ ст. / за ред. О. Мишанича. Київ: Наукова думка, 1993. 373 с.

5. Єфремов С. Історія українського письменства. Київ: Femina, 1995. 538 с.

6. Литвинов В. Д. Ренесансний гуманізм в Україні. Ідеї гуманізму епохи Відродження в українській філософії XVпочатку XVII століття. Київ: Основи, 2000. 472 с.

7. Перетц В. Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы XVI-XVП в. Москва - Ленинград: Изд-во Академии наук СССР, 1962. 118 с.

8. Радишевський Р. Українсько-польське пограниччя: сарматизм, бароко, діалог культур. Київ: Леся, 2008. 292 с.

9. Слово Многоцінне. Хрестоматія української літератури, створеної різними мовами в епоху Ренесансу (друга половина XV - XVI століття) та в епоху Бароко (кінець XVI - XVII століття) / упор. В. Шевчук, В. Яременко. Київ: Аконіт, 2006. Книга 1. 799 с.

10. Українська література XIV-XVI ст. / відп. ред. М. Микитась. Київ: Наукова думка, 1988. 600 с.

11. Українська поезія XVI ст. / упор. В. Яременко. Київ: Радянський письменник, 1987. 287 с.

12. Українські гуманісти епохи Відродження / відп. ред. В. М. Нічик. Київ: Наукова думка, 1995. Ч. 1. 430 с.

13. Франко I. Зібрання творів: у 50 томах / відп. ред. О. В. Мишанич. Київ: Наукова думка, 1983. Т. 40. 372 с.

14. Франко I. Зібрання творів: у 50 томах / відп. ред. В. Ю. Євдокименко. Київ: Наукова думка, 1983. Т. 45. 575 с.

15. Чижевський Д. кторія української літератури: Від початків до доби реалізму. Тернопіль: МПП «Презент» за участю товариства «Феміна», 1994. 480 с.

16. Чижевський Д. Порівняльна історія слов'янських літератур. Київ: Видавничий центр «Академія», 2005. 217 с.

17. Шевченко-Савчинська Л. Латиномовна українська література. Загальний огляд. Київ: Медієвіст, 2013. 217 с.

18. Шевчук В. О. Муза Роксоланська. Українська література XVI-XVШ століть: у 2 кн. Київ: Наукова думка, 2004. Кн. 1: Ренесанс. Раннє Бароко. 397 с.

References

1. Astafyev O. Renesansna literatura ukrayinsko-polskoho pohranychchya: pershi humanisty [Renaissance literature of the Ukrainian-Polish borderland: the first humanists.] / Bibliya i Kultura. Naukovo-teoretychnyy zhurnal. Vypusk 17. Chernivtsi: Chernivetskyy natsionalnyy universytet, 2016. Pp. 150-166 [in Ukrainian].

2. Holenyshchev-Kutuzov Y. N. Humanyzm u vostochnykh slavyan [Humanism of the Eastern Slavs]. M.: Nauka, 1963. 314 p. [in Russian].

3. Holenyshchev-Kutuzov Y. N. Humanyzm u vostochnykh slavyan (Ukrayna y Belorussyya): Doklady sovetskoy delehatsyy. Mezhdunarodnyy sezd slavystov (Sofyya, sentyabr 1963) [Humanism among the Eastern Slavs (Ukraine and Belarus): Reports of the Soviet Delegation. International Congress of Slavists (Sofia, September 1963)]. M.: Vyd-vo AN SSSR, 1963. 94 p. [in Russian].

4. Yevropeyske vidrodzhennya ta ukrayinska literatura XIV-XVI st. [European Renaissance and national literature of 14^th - 16^th centuries] / za red. O. Myshanycha. Kyiv: Naukova dumka, 1993. 373 p. [in Ukrainian].

5. Yefremov S. Istoriya ukrayinskoho pysmenstva [The History of Ukrainian Writing]. Kyiv: Femina, 1995. 538 p. [In Ukrainian].

6. Lytvynov V. D. Renesansnyi humanizm v Ukraini. Idei humanizmu epokhy Vidrodzhennia v ukrainskii filosofii XV - pochatku XVII stolittia [Renaissance humanism in Ukraine. Ideas of Renaissance humanism in Ukrainian philosophy of the 15th - early 17th centuries.]. Kyiv: Osnovy, 2000. 472 p. [in Ukrainian].

7. Peretts V. Yssledovanyya y materyaly po ystoryy starynnoy ukraynskoy lyteratury XVI-XVII v. [Research and materials on the history of ancient Ukrainian literature of the XVI - XVII centuries]. Moskva - Lenynhrad: Yzd-vo Akademyy nauk SSSR, 1962. 118 p. [in Ukrainian].

8. Radyshevsky R. P. Ukrainsko-polske pohranychchia: sarmatyzm, baroko, dialoh kultur [Ukrainian-Polish border: Sarmatism, Baroque, dialogue of cultures] / Kyivski polonistychni studii, Kyiv: «MP Lesia», 2009. T. XIV. 300 p. [in Ukrainian].

9. Slovo Mnohotsinne [The word is precious.]. Khrestomatiia ukrainskoi literatury, stvorenoi riznymy movamy v epokhu Renesansu (druha polovyna XV - XVI stolittia) ta v epokhu Baroko (kinets XVI - XVII stolittia) / upor. V. Shevchuk, V. Yaremenko K.: Akonit, 2006. Knyha 1. 799 p. [in Ukrainian].

10. Ukrayinska literature XIV-XVI st. [Ukrainian literature of the 14^th - 16^th centuries] / za red. M. Mykytasya. - Kyiv: Naukova dumka, 1988. 600 p. [in Ukrainian].

11. Ukrayinska poeziya XVI st. [Ukrainian poetry of the 16^th century] / upor. V. Yaremenko. Kyyiv: Radyanskyy pysmennyk, 1987. 287 p. [in Ukrainian]

12. Ukrainski humanisty epokhy Vidrodzhennia [Ukrainian Renaissance humanists]. Antolohiia. U 2 chastinakh / vidp. red. V. M. Nichuk, Kyiv: Naukova dumka, 1995. Ch. 1. 430 p. [In Ukrainian].

13. Franko I. Zibrannya tvoriv: u 50 tomakh [Collection of works: in 50 volumes] / za red. O. V. Myshanycha. Kyiv: Naukova dumka, 1983. T. 40. 372 p. [in Ukrainian].

14. Franko I. Zibrannya tvoriv: u 50 tomakh [Collection of works: in 50 volumes] / za red. V. YU. Yevdokymenka. Kyiv: Naukova dumka, 1983. T. 45. 575 p. [in Ukrainain].

15. Chyzhevskyy D. Istoriya ukrayinskoyi literatury: Vid pochatkiv do doby realizmu [History of Ukrainian literature: from the beginnings to the era of realism]. Ternopil: MPP «Prezent» za uchastyu tovarystva «Femina», 1994. 480 p. [in Ukrainian].

16. Chyzhevskyy D. Porivnyalna istoriya slovyanskykh literatur [Comparative history of Slavic literatures]. Kyiv: Vydavnychyy tsentr «Akademia», 2005. 217 p. [in Ukrainain].

17. Shevchenko-Savchynska L. Latynomovna ukrayinska literature. Zahalnyy ohlyad [Latin Ukrainian Literature. General Overview]. Kyiv: Mediyevist, 2013. 217 p. [in Ukrainian].

18. Shevchuk V. O. Muza Roksolanska. Ukrayinska literatura XVI-XVIII stolit: u 2 kn. [Ukrainian literature of the 16^th - 18^th I centuries: in 2 books.]. Kyiv, Naukova dumka, 2004. Kn. 1: Renesans. Rannye Baroko. 397 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru