Типологія й поетика мережевої літератури і сучасне західне літературознавство

Як бачимо на прикладі мережевої зорової поезії, поєднання вербальних та невербальних одиниць стає не лише шляхом до відкриття нових можливостей трансляції естетичної інформації, а підставою для постання нового для мистецтва типу літературного тексту, в якому на рівних правах поєднуються одиниці різних якостей з різними вимогами щодо їх сприймання. Саме через те Дж.Д. Болтер говорить про те, що “гіпермедіа просто поширює принципи електронного письменства на сферу звуку та зображення”.

З іншого боку до теоретичного осягнення мережевої зорової поезії підходить Е.Аарсет. Вивчаючи специфіку кібертексту, науковець вказує на тенденцію до зменшення “дистанції між сиґніфікатом та сиґніфікантом”, що вирізнялося теоретиками конкретизму як одна з базових властивостей цього напрямку. Конкретизм, який заявив про себе 1953 року проведенням спільної літературної виставки в Сан Пауло, в Бразилії, в якій в основному взяли участь засновники напрямку, учасники угруповання “Нойґандрес”, постановив увиразнити графічну сторону мовного знака, перетворити текст на “корисний об'єкт”. Конкретна поезія трактується її теоретиками як мистецтво, в рамках якого митець почуває “тотальну відповідальність перед мовою”. Одними з основних рис конкретизму в програмному документі угруповання "Noigandres" описані в таких термінах: "напруга речей-слів в часопросторі. Динамічна структура: розмаїття супутніх спрямувань". Наділення мовного знака рисами персонажа з усіма його психічними, філіологічними, хімічними та фізичними властивостями є відмінною рисою конкретизму, яка дещо посуває його від власне зорової поезії та підтверджує його межовість як мистецької форми.

У рамках мережевої зорової поезії ми можемо виділити дві гілки: одна представляє суто мережеву зорову поезію, ще в творчому задумі якої були враховані можливості комп'ютерних технологій, інша - адаптацію вже попередньо відомих з друкованих варіантів читачеві текстів, які були перетворені з різних причин на мультимедійні одиниці комп'ютерної мережі.

Перший підтип мережевої зорової поезії, очевидно, в процесі свого творення застосовує комп'ютерні технології так само, як в традиційній зоровій поезії враховується можливість фіксації тексту в площині паперу. Причиною до творення таких мультимедійних текстів є або дійсна попередня установка автора на використання можливостей комп'ютерних технологій, або ж на його думку недостатня для створення естетичного враження від тексту друкована чи писана його фіксація. Зорову поезію ми називаємо “традиційною” вслід за висновками дослідника української зорової поезії М. Сороки, який кваліфікує її як “традиційний авангард”. Використовуючи термін “поезія” на означення описуваного підтипу мережевої літератури, ми йдемо вслід за авторськими визначеннями та програмними публікаціями самих авторів та теоретиків конкретизму та літературного мінімалізму, які лягли в основу мережевої зорової поезії. Врахування можливостей фіксації тексту, безперечно, є головною умовою перетворення цього тексту на одиницю літературного процесу певної національної літератури.

Другий підтип не передбачає такого глибокого зв'язку між структурою самого тексту та можливостями комп'ютерних технологій, проте є одним з варіантів трансформації літературного тексту із друкованої (писаної) форми в форму, відповідну комп'ютерному середовищу. Відомі зразки трансформації попередньо відомих текстів поетів-конкретистів на складні мультимедійні конструкції, як от текст бразильського автора Деціо Піґнатарі “Організм”, написаний 1960 року, який інший автор, будучи освіченим в комп'ютерних науках, Ельсон Фроес перетворив 1997 року на анімаційний текст. Така трансформація літературного тексту дозволяє нам говорити про суттєву зміну шляхів перцепції цього літературного тексту, а в такому разі і зміну читацької стратегії, що може наштовхнути нас на думку про те, що, зрештою, похідний текст не є тим самим текстом, який був написаний первинним автором. Власне мережеві зорові тексти, які ми зараховуємо до першого підтипу, цілком не можуть бути перетворені на друковані (писані) тексти без суттєвої втрати їх структури. Як бачимо, друковані (писані) тексти також не можуть бути перетворені на мультимедійні без втрати їхньої структури, а саме зміни синтагматичних зв'язків між одиницями, які складають їх тексти.

Літературний гіпертекст як інший тип мережевої літератури, згідно з дослідженнями сучасних літературознавців США (Дж. Лендов, Дж. Болтер, Е. Аарсет), умовно розпадається на два підтипи, а саме:

1) гіпертекстові літературні тексти, які розміщені в комп'ютерній мережі та з'єднані з нею в такий самий спосіб, як і інші текстові одиниці мережі засобом гіперпосилань;

2) гіпертекстові літературні тексти, які розміщені на окремих носіях (дискети, компакт-диски та інші), які не мають постійного з'єднання з мережею, хоча можуть надавати можливість виходу в зовнішню комп'ютерну мережу. Цей другий тип в працях Е. Аарсета і Дж.. Лендова називається терміном “stand-alone hypertext”. І дійсно, сучасні правові вимоги та комерційні міркування змушують письменника вдаватися до розміщення своїх творів на окремих носіях задля можливості нагляду за успішністю їх продажу.

Поетика мережевої літератури, відповідно до класифікації її типів розпадається на два відлами:

1) поетика наративного гіпертексту, що зближується з ліроепічними жанрами, характерний симуляцією сюжетності та близький постмодерністській белетристиці;

2) поетика мережевої зорової поезії, що зближується з конкретизмом та традиційною зоровою поезією, а також як одиниця віртуального середовища використовує позалітературні засоби впливу на свідомість читача, що близькі кінематографу, малярству, рекламі, мультиплікації.

Таким чином, у дисертаційному дослідження проаналізовано праці провідних учених США, які займаються проблемами мережевих літературних форм, та проведено зіставлення їхніх поглядів на типологію та поетику мережевої літератури. Висновки, запропоновані американськими науковцями, дають добрий ґрунт для розвитку теорії мережвої літератури в українському літературознавстві та, зважаючи на залежність постмодерністської белетристики від теоретичних шукань, створюються передумови появи в українській літературі творів, що втілюватимуть ідеї несеквенційного письма та мультимедійних мистецьких конструкцій.

Основні положення дисертації викладені в публікаціях

Завадський Ю.Р. Анімаційна поезія як різновид мереежвої літератури // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. Випуск 5. - Київ: Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, 2004. - С.16-21.

Завадський Ю.Р. Одиниця читання в гіпертексті: в пошуку терміна (за працями сучасних літературознавців США) // Питання літературознавства. Науковий збірник. Випуск 12 (69). - Чернівці: Рута, 2005. - С. 106-111.

Завадський Ю.Р. Нелінійний літературний текст: історія, технологія та поетикальні особливості // Studia Methodologica. Випуск 15. - Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ, 2005. - С. 45-51.

Завадський Ю.Р. Кібертекст і ерґодична література: типологічна модель мережевої літератури Еспена Дж.Аарсета // Наративні виміри літератури. Матеріали міжнародної конференції з наратології. Тернопіль, Україна, 23-24 жовтня 2003 р. / Упор. Папуша І.В. // Studia Methodologica. Випуск 16. - Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ, 2005. - С. 54-58.

Завадський Ю.Р. Комп'ютерна термінологія в літературознавчих дослідженнях мережевої літератури //Терміносистеми сучасного літературознавства: досвід розробки і проблеми. Науковий семінар / За ред. проф. Романа Гром'яка. - Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ, 2006. С. 90-96.

Завадський Ю.Р. Aвтор і читач гіпертекстового "story" і поетичного "concretism" //Studia Methodologica. Випуск 17. - Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ, 2006. - С. 164-169.

Анотація

Завадський Ю.Р. Типологія й поетика мережевої літератури і сучасне західне літературознавство. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.06 - теорія літератури. - Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2006.

У дисертації досліджуються особливості мережевої літератури як підвиду художньої літератури, що твориться, зберігається та сприймається у віртуальному середовищі та не може бути адекватно реалізований поза ним.

У роботі аналізуються головні праці сучасних західних літературознавців, що присвячені проблемам мережевої літератури, вказуються їхні сильні та слабкі сторони та вивчаються перспективи впровадження запропонованих в них термінів та методологій для дослідження мережевої літератури в українському літературознавстві. Докладно вивчаються типологічні особливості мережевої літератури та визначаються головні одиниці мережевого літературного тексту.

Важливе місце в роботі займає дослідження поетики творів мережевої літератури, вивчення процесу читання мережевого літературного тексту та ролей автора й читача на шляху його творення та сприймання. Особлива увага приділяється українському виміру мережевої літератури, що включає вивчення відомих зразків мережевої літератури в українському мистецькому просторі та окреслення стану наукового осягнення мережевої літератури українським літературознавством.

Ключові слова: мережева література, постмодернізм, гіпертекст, конкретна поезія, наратив, автор, читач, читання, поетика, типологія, нелінійний, мультимедійний.

Аннотация

Завадский Ю.Р. Типология и поэтика сетевой литературы и современное западное литературоведение. Ї Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.06 Ї теория литературы. Ї Тернопольский национальный педагогический университет имени Владимира Гнатюка, Тернополь, 2006.

В диссертации изучаются особенности сетевой литературы как подвида художественной литературы, которая создается, хранится и воспринимается в виртуальной среде и не может быть реализована вне её. Диссертант предлагает собственный термин для обозначения массива подобного рода литературных сочинений - „мережева література” („сетевая литература”), поскольку в украинском литературоведении подобного термина ещё не существует.

В работе анализируются главные труды современных западных литературоведов, посвященные проблемам сетевой литературы, указываются их сильные и слабые стороны и изучаются перспективы внедрения методологий и иноязычных терминов для изучения сетевой литературы в украинском литературоведении. Детально изучаются главные типологические особенности сетевой литературы и определяются основные функциональные единицы сетевого литературного текста. Вычленение этих единиц имеет большое значение для дальнейшей работы по изучению сетевой литературы.

В своих исследованиях диссертант отталкивается от ключевых работ по теории сетевой литературы, полемизирует с выводами их авторов и предлагает свои заключения. Этим диссертант акцентирует внимание на возможности применения тех или иных современных теорий и методологий в украинском литературоведении.

Важное место в работе занимает исследование поэтики сочинений сетевой литературы, изучение процесса чтения сетевого литературного текста и роли автора и читателя на пути его создания и восприятия. Диссертант объективно рассматривает позиционирование автора и читателя в процессе восприятия литературного текста, избегая бытующих в современном литературоведении постмодернистских стереотипов и штампов.

Особое внимание уделено украинскому измерению сетевой литературы, которое включает изучение известных примеров сетевой литературы в украинском искусстве и описание состояния научного постижения сетевой литературы украинским литературоведением.

Ключевые слова: сетевая литература, постмодернизм, гипертекст, конкретная поэзия, нарратив, автор, читатель, чтение, поэтика, типология, нелинейный, мультимедийный.

Summary

Zavadsky Y.R. Typology and Poetics of Network Literature and Contemporary Western Literary Criticism. Ї Manuscript.

Dissertation for the Candidate of Science (Philology) degree in speciality 10.01.06. -- Theory of Literature. -- Volodymyr Hnatiuk Ternopil National Pedagogical University, Ternopil, 2006.

The peculiarities of network literature as a subtype of fiction which is created, saved, perceived in the virtual envorinment and cannot be realized beyond it, are investigated in the dissertation. The main works which are dedicated to the problems of network literature by contemporary western scholars are analyzed, their strong and weak sides are pointed out and prospects of application of suggested in them terms and methodologies for investigation of network literature in Ukrainian literary criticism are studied. The typological peculiarities of network literature are thoroughly studied and the main elements of a network literary text are defined. The investigation of poetics of network literary texts, the study of their reading process and the author's and reader's positions on the way of their creation and perception play an important role. Special attention is paid to the Ukrainian dimension of network literature which includes the study of prominent examples of network literature in Ukrainian artistic full play and the degree of scientific comprehension of network literaure by Ukrainian literary criticism.

Key words: network literature, postmodernism, hypertext, concrete poetry, narrative, author, reader, reading, poetics, typology, nonlinear, multimedial.

Размещено на Allbest.ru