Національний міфосвіт поезії Б.-І. Антонича: аспект художнього образу-символу

Шляхом відстеження у традиційній українській міфології контекстуальних синонімів до антоничівських та шевченківських епітетів нам вдалося проінтерпретувати ті антоничівські образи та закономірності їх поєднання, які з позицій модерністичної непояснюваності та архетипової ірраціональності спонтанного вияву досі вважалися незрозумілими.

Розмежування фольклорних жанрів, які лягли в основу шевченківської й антоничівської поетичної концепції взаємопроникнення хтонічних і космогонічних міфів, призводить до поглибленого розуміння образів екстатичних світил і птахів-деміургів Б.-І. Антонича та образів віщих світил і птахів деміургів, протиставлених зловісним птахам-руйнівникам Т. Шевченка. Якщо Б.-І. Антонич спирався на українські космогонічні колядки, веснянки, весільні пісні, слов'янську та індо-арійську міфологічну традицію, то Т. Шевченко пізнавав космогонію з пізніх історичних, значно християнізованих жанрів фольклору: історичних легенд, дум та історичних пісень. Думи дивовижним чином поєднали народну етику і християнську мораль, зберегли той архаїчний космологічний світогляд, який і засвоїв Т. Шевченко. На історичних легендах і переказах позначився Південно-Східний дуалістичний світогляд, відбитий у “Кобзарі” непослідовно: лише в сенсі одвічного протистояння добра і зла, а не в розмежуванні духовного і матеріального, небесного і земного аспектів цілісної світобудови. Свою пророчу місію Т. Шевченко вбачав у тому, щоб показати українському народові шляхи до повного освоєння буття, подарувати йому стійку віру в можливість визволення.

Праукраїнська тріадична і тричастинна вертикальна модель світобудови споріднює міфологічні концепції Б.-І. Антонича і Т. Шевченка. Вертикальним осердям триєдиного часопростору в міфопоетиці Кобзаря виступають архетипові образи дуба, явора, калини, гір та схилів, льоху, могили. У моменти, визначальні для історичної долі України чи особистої долі закоханих світила в поезії Т. Шевченка займають центральну позицію - “серед неба”. Таке центральне розташування на прадереві мають і антоничівські світила; про символічне причастя народу від їхньої життєвої сили співається в колядках. Б.-І. Антонич у своїй міфопоетиці розвиває і поєднує дві основні ідеї найбільших українських релігійних свят: безкровне причастя від творчої енергії світил та причастя від творчої сакральної енергії рослин, зокрема від прадерева. Таким чином, у міфопоетичній концепції світобудови Б.-І. Антонича вшанування астральної тріади сполучене із землепоклонськими мотивами.

Духовним відповідником Антоничевих первісних вод, серед яких виросло світове дерево, в міфопоетиці Кобзаря виступають сакралізовані простори козацьких степів (у степових регіонах першопростір колядок - поле, степ, а не море). Море у міфопоетичній концепції Т. Шевченка символізує людство, але часом виступає засобом витворення образу величного національного світу, засобом вираження козацької героїки (“Дніпр широкий - море”). Ріки ж у “Кобзарі” символізують нації та їхнє буття.

Якщо міфодійсність Б.-І. Антонича пливка, ніби рухається по воді (бо зберігає пам'ять про ідеальний першопочаток), то шевченківський міфопростір стрімко долається його героями. Антоничівський світотворчий цикл буття, який є поетичною реконструкцією народної есхатології, співзвучний із шевченківськими образами світотворчого та руйнівного вогню і прадуба Гетьманщини. Т. Шевченко мотив спалення землі сонцем, а Б.-І. Антонич мотив затоплення землі водою ставлять у залежність від моральних діянь людини і людства. І якщо Т. Шевченко проповідує відновлення національної та особистої гідності як запоруку продовження буття світу, то Б.-І. Антонич виходить із позицій, що моральність людини виявляється в уважному ставленні до свого довкілля, в любові до всього живого і до своїх національних традицій.

Після ретельного вивчення творчості обох поетів приходимо до висновку, що апокаліптичні мотиви і в Кобзаря, і в Б.-І. Антонича звучать на рівні перестороги.

Антоничеве язичницьке сприйняття світу одухотвореним не драматизує співіснування з християнським монотеїзмом, а додає найчарівніших барв, найвишуканіших ароматів його поезії, як і українському народному мистецтву. Адже національне мистецтво має релігійні витоки.

Б.-І. Антонич повніше, ніж Т. Шевченко відтворив українську міфологію, що пояснюється свідомою установкою поета на реконструювання первісного світогляду та реаліями Лемківщини, де найбільше збереглося давнє язичництво - в обрядовій поезії, образотворчому мистецтві, традиціях і ритуалах. Порівняння спільних принципів міфотворення в Б.-І. Антонича і Т. Шевченка дає змогу ствердити, що Антонич освоював у своїй поезії загальнонаціональний міф, а не локальний, лемківський. Орієнтуючись на всеукраїнського читача, він, в умовах Галичини, самостійно опанував українську літературну мову. Отже, митець розумів історичну цілісність свого народу, попри те, що шматували споконвічну Україну на кілька держав.

Поезію Антонича і Шевченка споріднюють наступні принципи міфотворення: схрещення земного і небесного в гармонійній єдності, а не протиставлення, взаємопроникнення хтонічних і космогонічних міфів як загроза буттю і водночас як запорука його оновлення, стимул до утвердження, принцип кола, за яким у початку є кінець (бо все, що рухається до кінця, має таку ж потугу повернути до початку).

Міф першопочатків і кінця є наскрізним стрижнем міфопоетичних концепцій світобудови Б.-І. Антонича і Т. Шевченка; він вибудовується за зразками космогонії та есхатології. Поняття першопочатку в обох поетів виявляється ширшим за космогонію.

Встановлюючи способи трансформації хтонічних і космогонічних міфів, можна чітко простежити за основними принципами авторського національного міфотворення обох поетів.

Зв'язки трьох сфер світобудови в міфопоетиці Б.-І. Антонича простежуються на таких рівнях: взаємозамінності і взаємопереходу чуттєвих вражень, кругообігу метаморфоз, який охоплює всі три частини вертикалі світового дерева. Концепція цілісного буття в міфопоетиці Т. Шевченка виражається у взаємопереході метафоричних образів та у взаємозамінності архетипових образів.

Таким чином, в міфопоетичних концепціях Б.-І. Антонича і Т. Шевченка відображене дорефлексивне сприйняття нерозчленованого буття. Тріадна модель світобудови у поезії Б.-І. Антонича чітко виражена вертикальними архетиповими образами, проте триєдиний часопростір відбитий і в архетипових образах горизонталі.

Оскільки будь-яка давня міфологія - це національна картина світу, то міфосвіт Антонича - це народні уявлення, пропущені крізь призму індивідуального сприйняття і вражень поета. Мета його авторського міфотворення - відновлення первісної гармонії між людиною та світом.

міфопоетика антонич шевченко символіка

Основні положення дисертації викладені у публікаціях:

1. Пономаренко О.Б. Образ української Мадонни (“Катерина” у скарбниці світової художньої культури) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2003. - №1. - С.178-180. (0,2 др.арк.).

2. Пономаренко О.Б. Астральна символіка в поезії Б.-І. Антонича (децентралізовані образи світил) // Слово і час. - 2004. - №5(527). - С.30-37. (0,68 др.арк.).

3. Пономаренко О.Б. Централізовані образи світил в поезії Богдана-Ігора Антонича (До 95-річчя від дня народження) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2004. - №4. - С.185-192. (0,73 др.арк.).

4. Пономаренко О.Б. Образ Сонця в поезії Б.-І. Антонича і Т. Шевченка (взаємоперетікання християнських і язичницьких мотивів) // Українська мова і література в школі. - 2004. - №2(35). - С.51-56. (0,63 др.арк.).

5. Пономаренко О.Б. Народнопоетична символіка і традиційний побут на малюнку Тараса Шевченка “Селянська родина” // Народна творчість та етнографія. - 2004. -№3. - С.50-53. (0,27 др.арк.).

6. Пономаренко О.Б. Оновлюючи світ і душу (Архетипи вогню й води в міфопоетиці Тараса Шевченка) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2005. - №9-10. - С.164-173. (0,86 др.арк.).

Додаткові публікації:

1. Пономаренко О.Б. Мотиви колядок, щедрівок та веснянок у поезії Б.-І. Антонича // Українська мова і література в школі. - 2005. - №7(48) - С.46-55. (1,31 др.арк.).

2. Пономаренко О.Б. Модель світу в міфологічному світогляді (Частина 1) // Колега. - №2(10). - 2003. - С.17-20. (0,31 др.арк.).

3. Пономаренко О.Б. Модель світу в міфологічному світогляді (Частина 2) // Колега. - №3(10). - 2003. - С.25-29. (0,35 др.арк.).

4. Пономаренко О.Б. Шевченків шедевр у Львові // Літературна Україна. - №29-30. - 2003. (0,05 др.арк.).

Размещено на Allbest.ru