"Невільницькі" елегії Тараса Шевченка

"Невільницькі" елегії Шевченка - поетично перевтілені думки і почуття, біль душі, страждання і сльози самого поета часів заслання. Початок в українській ліриці теми "тюрми й каторги", що набула поширення у другій половині XIX і особливо у XX столітті.

Рубрика Литература
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 26.10.2010
Размер файла 21,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

"Невільницькі" елегії тараса шевченка

О.Г. Ткаченко, доц.

Творчість Т.Г.Шевченка періоду заслання давно привертає увагу дослідників - шевченкознавців. Проте є деякі аспекти, які до цього часу залишаються недостатньо вивченими. Це стосується насамперед жанрових різновидів поезії трагічного в житті поета десятиліття, зокрема, місце і значення в ній елегії. Мета цієї статті ? зробити спробу визначити ідейно-художні особливості елегічних творі 1847-1857 років і виявити те нове, що вніс Шевченко в розвиток цього жанру.

"Я сочинял стихи, за которые мне никто ни гроша не заплатил и которые, наконец, лишили меня свободы, и которые, несмотря на всемогущее бесчеловечное запрещение, я все-таки втихомолку кропаю. И даже подумываю иногда о тиснении этих плаксивих, тощих детей своих. Право, странное это неугомонное призвание", - так писав Шевченко 1 липня 1857 року [1,43]. Бажання творити не покидало поета, а у найскрутніші часи неволі стало єдиною можливістю вижити, залишитися людиною:

Мені легшає в неволі,

Як я їх складаю.

З-за Дніпра мов далекого

Слова прилітають

І стеляться на папері,

Плачучи, сміючись [2,116].

Отримавши звістку про настання свободи, Шевченко починає вести "Журнал", тобто щоденник. Серед перших записів читаємо: "Мне следовало бы начать свой журнал со времени посвящения моего в солдатский стан, сиречь с 1847 года... Вспоминая эти прошедшие грустные десять лет, я сердечно радуюсь, что мне не прийшла тогда благая мысль обзавестись записной тетрадью. Что бы я записывал в ней? Правда, в продолжение этих десяти лет я видел даром то, что не всякому и за деньги удастся видеть... Одно воспоминание о прошедшем и виденном в продолжение этого времени приводит меня в трепет . А что же было бы, если бы я записал эту мрачную декорацию и бездушных, грубых лицедеев, с которыми мне привелось разыгрывать эту мрачную, монотонную десятилетнюю драму? Мимо пройдем, мимо, минувшее мое, моя коварная память! Не возмутим сердца любящего друга недостойным вниманием, забудем и простим темных мучителей наших, как простил милосердий человеколюбец своих жестоких распинателей. Обратимся к светлому и тихому, как наш украинский осенний вечер, и запишем все виденное и слышанное, и все, что сердце продиктует" [1,12-13]. Таким чином, "все, що серце диктувало" на засланні виливалося, за висловом Шевченка, в "невольничью поэзию".

Трагізм становища високоінтелектуальної людини, нелюдські умови, самотність, біль і розпач поета-засланця, одним словом все, чим він жив, про що згадував і мріяв протягом 1847-1850 рр., знайшло відображення у так званій "Малій книжці", переважна більшість віршів якої написана в елегійному жанрів Як відомо, отримавши свободу, Шевченко піддав ці твори творчо-редакційній обробці, У "Журнале" від 21 лютого 1858 року він зазначив: " Начал переписывать свою поэзию для печати, писанную с 1847 года по 1858 год. Не знаю много ли выберется из этой половы доброго зерна"[1,194]. Слід зазначити, що найбільшого редагування зазнали саме елегії. Чому?

Людина, глибоко порядна, чесна і щира перш за все перед знедоленою Україною, перед поневоленим українським народом, яка народилася і виросла в неволі, і не за квигами та легендами, а на собі пізнала всю її жахливість. В одній із невільницьких елегій Шевченко писав:

В неволі тяжко, хоча й волі

Сказать по правді, не було.

Та все-таки якось жилось,

Хоть на чужому, та на полі...

Холоне серце, як згадаю,

Що не в Украйні поховають,

Що не в Украйні буду жить,

Людей і господа любить [2,14].

Опинившись знову в неволі, поет за покликом душі - Шевченко віршував, бо того вимагала душа, щоб не тільки врятуватися від самоти, а й просто вижити, залишитися Людиною:

Мов ті діти. І радують

Одиноку душу

Убогую. Любо мені.

Любо мені з ними,

Мов батькові багатому

З дітками малими.

І радий я, і веселий,

І Бога благаю,

Щоб не приспав моїх діток

В далекому краю [2,116].

Елегія виявилась найпридатнішим ліричним жанром, здатним задовольнити естетичні потреби поета-невільника. Як відомо, поет у цей час не вів щоденник, то ж лірика і стала своєрідним життєписом душі Шевченка на засланні. Згадаймо Овідієві "Скорботні елегії". Та і свою долю Шевченко нерідко порівнював з долею античного елегіка [1,22].

То ж невипадково Шевченко "процідив усю "невільницьку" поезію, оскільки "не міг залишити її на такому ідейно-психологічному рівні, з таким емоційним змістом, як вона творилася в роки заслання, коли неволя важко гнітила душу і не раз викликала мізантропічні мотиви песимістичної скарги на долю, на людей" [3,15].

Своєрідним "поетичним проспектом основних ідейно-тематичних ліній творчості Шевченка на засланні" шевченкознавці давно визнали елегію "Думи мої, думи...". Як і одноіменний вірш, що відкривав першого "Кобзаря", вона відкривала перший "захалявний" зошит і продовжувала ту ж проблему - значення творчості для поета, тільки не загалом, а в умовах неволі. Якщо у першому творі Шевченко свою музу адресує Україні, то тепер благає її прилетіти до нього з України - підтримати, дати сили вижити. Слово "думи", безперечно, вжите у значенні поезії, творчого натхнення. Як відомо, гніт казарми, муштри, гостре почуття самотності допомагала долати поетична діяльність, внутрішня потреба творити:

Думи душу осідають,

І капають сльози.

І хочеться сповідатись,

Серце розповити,

І хочеться... Боже милий!

Як хочеться жити,

І любити твою правду,

І весь світ обняти! [2,203]

"Саме ті зміни, які вніс поет під час "проціджування", засвідчують таке розуміння слова "думи":

Першооснова

Прилітайте ж, мої сизі.

Редагування

13 Прилітайте ж, мої квіти.

13 Прилітайте ж, мої любі.

15 Привітаю вас, як мати.

15 Привітаю вас, як діток.

Кінцівка вірша, відбиваючи "глибоко емоціональне ліричне переживання поетом самого факту творчого натхнення в неволі", разом з тим вказує на елегійну змістово-емоційну приналежність його ліричних творів часів неволі.

Започатковував "невільницьку" поезію цикл "В казематі", що об'єднав 13 поезій, більшість яких витворена в жанрі фольклорної елегії, тобто фольклорного її різновиду - думки. Це і громадянська медитація, і роздуми над власною долею та долею України, і варіація народно-пісенних мотивів, і психологічна рефлексія. Говірному віршеві цих творів властивий суворий, але стриманий, розмовно-емоційний тон, різноманітність інтонаційних варіацій. Незважаючи на те, що в них домінує почуття усвідомлення майбутніх тяжких випробовувань, над думками циклу ще не тяжіє гнітючий тягар неволі, казарми. На особливу увагу заслуговує елегія "Мені однаково, чи буду... ", створена у формі медитації. Д.Овсянико-Куликовський відзначав у цьому вірші "таку силу ліризму, рівного якому знайти важко, або й неможливо" [4,4]. Одним із кращих серед політичної поезії вважав цей вірш С.Шаховський [5,62]. "Політична за своїм ідейним звучанням, ця медитація, за словами В.Мовчанюка, сприймається як твір морально-філософського плану, де центральною проблемою є вибір між особистим і суспільним"[6,59-60]. Разом з тим, на нашу думку, "Мені однаково, чи буду..." є цінним матеріалом при вирішенні проблеми щодо ідейних можливостей елегійного жанру. Вірш переконує в тому, що у різні часи періоди розвитку жанру залежно від ідейних потреб суспільства та громадської позиції автора на перший план у елегії виступало то особисте, то загальнолюдське начало, то поєднання їх. Роздумуючи над своєю долею, автор зіставляє її з долею України, і у роздуми з цього приводу вплітаються елементи трагізму, особливо це чітко виявляється у кінцівці вірша:

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять...

Ох, не однаково мені [2,7].

Кожний день, проведений на засланні, лягав важким тягарем, "неволя люта" все глибше і глибше впиналася в душу поета, що, звісно, позначалося на змістові та поетиці елегій. "Не гріє сонце на чужині... ", "Мов за подушне, оступили...", Г.3.("Немає гірше, як в неволі...), "І знов мені не привезла...", "В неволі, в самоті немає...", "За сонцем хмаронька пливе...", "Заросли шляхи тернами...", "І золотої, й дорогої...", "Лічу в неволі дні і ночі...", "Якби ви знали, паничі..." - ці та інші вірші тому переконливий приклад. Ми бачимо, як від елегії до елегії "важчала " журлива думка поета, посилювалися почуття туги, ностальгії і самотності, з'являлися мотиви трагізму, настрої розпачу і душевної втоми. Особливо чітко названі елементи проявилися у елегії "В неволі, в самоті немає...":

В неволі, в самоті немає,

Нема з ким серце поєднать.

То сам собі оце шукаю

Когось-то, з ним щоб розмовлять,

Шукаю Бога, а находжу

Таке, що цур йому й казать.

От що зробили з мене годи

Та безталання; та ще й те,

Що літечко моє святе

Минуло хмарно, що немає

Ніже єдиного случаю,

Щоб до ладу було згадать.

А душу треба розважать,

Бо їй так хочеться, так просить

Хоч слова тихого. Не чуть,

І мов у полі сніг заносить

Не охолонувший ще труп [2,154].

Шевченко переступив традиційні межі жанру і наповнив елегію новим змістом, оновлював її поетику, широко використовуючи реалії тогочасного життя українського народу. У вірші "Якби ви знали, паничі...", що є яскравим зразком громадянської елегії, поет відкрито виступив проти сентиментально-романтичної елегії, назвавши ті теми, образи і мотиви, які повинні знайти відображення в українській елегії тих часів: "пекло неволі", кріпацтво, смерть на панщині, "нужда та праця", "лиха доля жінки-кріпачки",. "найми", "сльози і нудьга", а також те, коли "Лани братами оремо і їх сльозами поливаєм". У розпачі Шевченко завершує елегію: "Ні, ні, нічого нема святого на землі..." [2,221]. Лише в декотрих творах невільницької лірики Шевченка ми чуємо мову традиційної елегії, наприклад: "Огні горять, музика грає... ", "елегія про молодість, яка минула, про самотність" [7,139].

"Невільницькі" елегії Шевченка - це поетично перевтілені думки і почуття, біль душі, страждання і сльози самого поета часів заслання. Разом з тим вони започатковували в українській ліриці тему "тюрми й каторги", що набула поширення у другій половині XIX ст. і особливо у XX столітті.

SUMMARY

The article is devoted to T.Shevchenko's poetic creative work of the exile period. At that period the elegic motives were displayed with a great power. The author made a genre identification of the poems of that period. He defined not only the elegy specific features bat those alterations occurred in ideological context and artistic structure of genre during 1847-57 years.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Шевченко Т.Г. Твори: У 5т.-К.,1978.-Т.5.

Шевченко Т.Г. Твори: У 5т.-К.,1978.-Т.2.

Ненадкевич Є.0. З творчої лабораторії Т.Г.Шевченка.-К.,1959.

Овсянико-Куликовський Д.Н. Национальные и общечеловеческие элементы в поэзии Т.Г.Шевченко// Немой юбилей.-К.,1914.

Шаховський С.М. Майстерність і стиль лірики Шевченка // Радянське літературознавство.-1958.-№2.

Мовчанюк В.П. Медитативна лірика Т.Г.Шевченка.-К.,1993.

Івакін Ю.І. Поезія Шевченка періоду заслання. -К.,1987.


Подобные документы

  • Кріпацьке дитинство Т. Шевченка, розвиток його художніх здібностей та навчання у Академії мистецтв. Поява першої збірки "Кобзар", подальша літературна діяльність українського поета. Причини заслання Тараса Григоровича, його участь у громадському житті.

    презентация [679,2 K], добавлен 27.02.2012

  • Україна як iсторичний момент у творчостi кобзаря. Україна як предмет ліричного переживання поета. Поезія Тараса Шевченка давно стала нетлінною і важливою частиною духовного єства українського народу. Шевченко для нас-це не тільки те, що вивчають, а й те,

    дипломная работа [44,0 K], добавлен 03.02.2003

  • Т.Г. Шевченко як центральна постать українського літературного процесу XIX ст.. Романтизм в українській літературі. Романтизм у творчості Т.Г. Шевченка. Художня індивідуальність поета. Фольклорно-історична й громадянська течія в українському романтизмі.

    реферат [27,4 K], добавлен 21.10.2008

  • Вже більше ста років пройшло як перестало битися благородне, мужнє серце геніального поета революціонера Тараса Григоровича Шевченка. Але світлий образ великого Кобзаря безсмертний, як і сам народ, що породив його.

    реферат [28,0 K], добавлен 05.02.2003

  • Мистецька спадщина Тараса Шевченка. Розвиток реалістичного образотворчого мистецтва в Україні. Жанрово-побутові сцени в творчості Шевченка. Його великий внесок в розвиток портрета і пейзажу. Автопортрети Т. Шевченка. Значення мистецької спадщини поета.

    курсовая работа [2,6 M], добавлен 22.09.2015

  • Кирило-Мефодіївське товариство та заслання Т.Г. Шевченка. Історіографія та методологія дослідження творчості Тарас Григоровича. Автобіографія на засланні. Моральне падіння і духовне преображення людини у "Розп'ятті". Невільницька поезія Т.Г. Шевченка.

    курсовая работа [52,1 K], добавлен 03.01.2011

  • Які жінки зустрічалися на життєвому шляху поета, як вплинули вони на його світогляд. Твори Тараса Шевченка, які присвячені жінкам. Прекрасний світ інтимної лірики Кобзаря, його сердечні пристрасті і розчарування. Образ Шевченкової ідеальної жінки.

    разработка урока [21,5 M], добавлен 29.03.2014

  • Основні напрямки у творчому житті видатного українського митця Тараса Григоровича Шевченка: художній та літературний. Переживання та прагнення у житті Шевченка. Значення аналізу поєднання малювання та написання віршів для повного розуміння Шевченка.

    реферат [10,7 K], добавлен 18.12.2013

  • Дитинство та юнацькі роки Т. Шевченка, знайомство з народною творчістю, поява хисту до малювання. Рання творчість та життя Тараса перед засланням, після арешту і на засланні. Аналіз творчості Шевченка, відображення думок і настроїв українців його часу.

    реферат [21,7 K], добавлен 18.11.2010

  • Передумови написання циклу "В казематі" Т. Шевченка, його композиційна організація та жанрово-стильова мозаїка. Використання фольклорних мотивів у циклі. Символіка фольклорних образів. Специфіка художніх особливостей поетичної спадщини Тараса Шевченка.

    курсовая работа [395,0 K], добавлен 10.06.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.