Без мови немає народу

Державною мовою в Україні є українська – один з дивовижних скарбів, що людина створила за свою історію. Кожен народ береже і плекає свою мову як найважливіший засіб спілкування, як характер, пам’ять, iсторiю i духовну могутнiсть, роздум, досвід, почуття.

Рубрика Литература
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 27.03.2010
Размер файла 25,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Відомий український письменник XIX ст. Панас Мирний писав: «Найбільше і найдорожче добро кожного народу -- це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздум, досвід, почуття».

Отже, мова -- це наш всенародний скарб і найважливіший засіб спілкування , її треба берегти, розмножувати і передавати нащадкам.

В 10 статті першого розділу Конституції України записано: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».

Мова - один з найдивовижніших скарбів, що людина створила за свою історію. Тому кожен народ береже і плекає свою мову, бо без мови немає народу.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси Ти і Бог-Людина, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа скверноти, злого духа виродження, злого духа ганьби. І висвячувала душі козацького роду. І множила край веселий, святоруський і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і божого знамення.

«Мово моя! Дзвонково кринице на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогненна така. То ж зцілювала Ти стомлених духом, давала силу, здоров'я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили тебе. І невмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою Словo». Так писала у «Молитві до мови» Катерина Мотрич.

Рiдна мова... Вона така неповторна, мелодiйна i спiвуча, бо ввiбрала в себе гомiн дiбров i лукiв, полiв i лiсiв, духмяний, пянкий запах рiдної землi. У народу немає бiльшого скарбу, нiж його мова. Бо саме мова - це характер народу, його память, iсторiя i духовна могутнiсть. У нiй вiдбиваються звичаї, традицiї, побут народу, його розум i досвiд, краса i сила душi, вона його, народу, цвiт i завязь. Ще в дитинствi рiдна мова допомагає нам пiзнавати свiт, вiдкривати для себе великий i чарiвний свiт життя. Без мови не може iснувати i розвиватися суспiльство, бо вона допомагає людям обмiнюватися думками, висловлювати свої почуття, досягати взаєморозумiння, створювати духовнi цiнностi.

Слово надто багато важить в життi, як вiдомо, воно може впливати на долю, воно вмить змiнює настрiй, робить людину щасливою або розгубленою. Прикро, коли чуєш, як часом, люди спотворюють нашу мову такими словами, яких не знайдеш у жодному iз словникiв. Чи то нехтуючи, чи то не знаючи мови.

Той, хто зневажливо ставиться до рiдної мови, до рiдного народу, не вартий уваги i поваги. I це болить нам, тим, хто любить рiдну Україну, рiдну мову. Мова служить нам завжди. Щирими словами ми звiряємося у дружбi, словами нiжними вiдкриваємо серце коханiй людинi, словами гострими i твердими, "мов криця", даємо вiдсiч вороговi. Не можна ходити по рiднiй землi, не зачаровуючись рiдною мовою, не знаючи i не вивчаючи її.

Наша рідна мова. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ми зростаємо. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили свої перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім свідомим українцям, так як полякам -- польська, німцям -- німецька, англійцям -- англійська... Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.

Українська мова - це барвиста, запашна, нев'януча квiтка, яка вiчно квiтне, долаючи час, кидаючи барвисту стрiчку iз давнини у майбутнє. Вона виткана i червоною калиною, i синiм барвiнком, i вишневим цвiтом та запашною рутою-мятою. Вiдомий поет i композитор Юрiй Рибчинський iз захопленням говорить про мову:

Мова наша, мова -

Мова кольорова.

В нiй гроза травнева,

Й тиша вечорова...

Жодна країна свiту, мабуть, не дозволила б нiкому зневажати, принижувати, визнавати другорядною свою мову.

Українська мова - це неоцiненне духовне багатство, з яким народ живе, передаючи iз поколiння в поколiння мудрiсть, славу, культуру i традицiї. Наше українське слово, хоча i вмирало з голоду, i бiдувало, переслiдувалось i заборонялось, але вистояло i вiдродилося та продовжує хвилювати серця багатьох. Нашiй мовi потрiбен саме зараз вогонь любовi й духовна мiць.

Калиновою, солов'їною називають українськi поети нашу мову. Кожен поет по-своєму, але, водночас, щиро, з синiвською любов'ю звеличує рiдну мову. Ось як В.Сосюра захоплюється мовою:

О мово рiдна!

Їй гаряче серце

Вiддав я недарма,

Без мови рiдної, юначе,

Й народу нашого нема.

Людина може володiти кiлькома мовами, залежно вiд її здiбностей, нахилiв i прагнень, але найкраще, найдосконалiше вона має володiти, звичайно, рiдною мовою. I це не тiльки тому, що цiєю мовою користується повсякденно, а й тому, що рiдна мова - це невiд'ємна частка Батькiвщини, голос народу й чарiвний iнструмент, на звуки якого вiдгукуються найтоншi, найнiжнiшi струни людської душi. З рiдною мовою мають звязок найдорожчi спогади про перше слово, вимовлене в дитинствi, почуте з маминих вуст, затишок батькiвської хати, веселий гомiн дитячого гурту, тихий шелест листя старої верби, пiд якою вперше зустрiвся з коханою людиною:

Вона, як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот.

I там, де звучить рiдне слово,

Живе український народ.

Мова народу - найкращий цвiт, що нiколи не в'яне, а вiчно живе, розвивається.

Одна українська приказка говорить: "Ласкавими словами i гадюк чарують". Тож бережiмо рiдну мову, шануймо i розвиваймо, дбаймо про її чистоту i красу, намагаймося говорити один одному лише добрi слова, тодi i свiт навколо стане кращим, добрiшим.

Не шкодуйте часу й зусиль для вивчення мови, боріться за її красу, правильність, багатство. Розвивайте і бережіть наш національний скарб.

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно.

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам.

Хоч і живе своїм живим життям.

Прислухайтесь, як океан співає --

Народ говорить.

М. Рильський


Подобные документы

  • Почуття національної гідності та гордості за свою землю, свій народ, свій рід в характері та творчості поетеси Лесі Українки. Життєвий шлях, повний болю, хвороба і нещасливе кохання, та різномаїття талантів поетеси, джерела її живучості і стійкості.

    презентация [1,1 M], добавлен 14.04.2014

  • Епоха Відродження в Німеччині була епохою, коли література одержала свою канонізацію в книзі, а її герой стали героями-борцями проти соціальної несправедливості. Свою популярність німецька казка завоювала з іменами братів Грімм, Гауфа та Гофмана.

    реферат [25,8 K], добавлен 20.12.2008

  • Высокое звание человека, гражданина, художника. Проблема личной ответственности человека за свою судьбу в рассказах Чехова "Крыжовник", "Ионыч". Разоблачение обывательщины и беликовщины. Пробуждение высших стремлений у героев рассказа "Дама с собачкой".

    сочинение [16,5 K], добавлен 26.03.2008

  • Життєвий і творчий шлях поетеси Ліни Костенко. Тема збереження історичної пам’яті, культури і мови в творчості поетеси. Любовна лірика та зображення природи у віршах. Нагородження Державною премією ім. Тараса Шевченка за історичний роман "Маруся Чурай".

    презентация [4,4 M], добавлен 27.04.2017

  • Последнее четверостишие является прямым возвратом в свою эпоху. Действительно, в те годы, когда Ахматова была "с моим народом //там, где мой народ, к несчастью, был", когда тысячи теряли и жизни, и родину, жена Лота может мниться меньшей из утрат.

    топик [8,6 K], добавлен 27.04.2005

  • Образи своїх героїв автор замальовує в піднесеному героїчному плані, гіперболічними рисами. твори мають виразно романтичний характер, використано в них ряд народних пісень, в дусі народних дум зображено козаків, що перебувають в турецькій тюрмі.

    реферат [7,6 K], добавлен 08.02.2003

  • Проблематика формування англомовної лінгвосоціокультурної компетентності. Сучасні пріоритети викладання іноземної мови. Роль художньої літератури в пізнанні інокультурної дійсності. Вивчення культурної спадщини країни, знайомство зі способом життя народу.

    статья [16,4 K], добавлен 06.12.2015

  • Джерела української писемної літератури: словесність, засвоєння візантійсько-болгарського культурного впливу. Дружинна поезія, епічні тексти, введені в літописи, традиція героїчного співу. Архаїчний тип поезії українського народу, її характерні риси.

    реферат [33,8 K], добавлен 11.10.2010

  • Визначення ролі антонімії у художньому мовленні. Використовування Іваном Франком скарбів української мови. Основні прийоми та методи авторського відбору мовного матеріалу та його творчої обробки. Дослідження функції антонімії в поезіях Каменяра.

    курсовая работа [33,5 K], добавлен 08.12.2014

  • Кожен персонаж як унікальний особистість. Люди в образній системі "Іліади". Ахілл, Одіссей, Агамемнон і Менелай, Патрокл, Гектор і Андромаха, Паріс, Олена Прекрасна, Віща Кассандра. Зевс, цар богів і людей. Гера, Афіна Паллада, Аполлон Срібнолукий.

    презентация [1,1 M], добавлен 21.06.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.