Охорона праці на виробництві

Таким образом, контрольные замеры нагрузок трансформаторных подстанций и линий распределительной сети могут быть оправданы лишь в первые годы эксплуатации, когда необходимо установление закона изменения нагрузки по времени, а также когда оценивается асимметрия нагрузок в сетях низшего напряжения или когда данные замеров используются в расчетах режимов работы сети.

Заземление - это преднамеренное электрическое соединение какой-либо точки сети, электроустановки или оборудования с заземляющим устройством.

Защитное заземление - это заземление, выполняемое в целях электробезопасности. Защитное заземление, в первую очередь, призвано предотвратить поражение человека электрическим током при прикосновении к частям электроустановок, которые при каких-либо неисправностях (повреждении изоляции и т. п.) могут оказаться под напряжением. Вероятность такого поражения при наличии заземления становится минимальной.

Защитное заземление выполняется искусственными или естественными заземлителями. Защитное заземление является обязательной мерой защиты в сетях с изолированной нейтралью напряжением выше 150 В во всех производственных помещениях и наружных установках; при напряжениях от 65 до 150 В защитное заземление выполняется только в помещениях, особо опасных в пожарном отношении и взрывоопасных. Защитному заземлению подлежат металлические нетоковедущие части электрооборудования, которые из-за неисправности изоляции могут оказаться под напряжением и к которым возможно прикосновение людей. При этом в помещениях с повышенной опасностью или особо опасных заземление является обязательным при номинальном напряжении электроустановки выше 42 В переменного и 110 В постоянного тока, а в помещениях без повышенной опасности -- при напряжении 500 В и выше. Лишь во взрывоопасных помещениях заземление выполняется независимо от величины напряжения.

Люмінесценція. Джерела світла на основі люмінесценції

Люминесценция -- свечение вещества, происходящее после поглощения им энергии возбуждения. Например -- свечение фосфора. Важной особенностью люминесценции является то, что она способна проявляться при значительно более низких температурах, так как не использует тепловую энергию излучающей системы. За это люминесценцию часто называют “холодным свечением”. Физическая природа люминесценции состоит в излучательных переходах электронов из возбуждённого состояния в основное. При этом причиной первоначального возбуждения системы могут служить различные факторы: внешнее излучение, химические реакции и др. Вещества, имеющие делокализованные электроны (сопряжённые системы), обладают самой сильной люминесценцией. Антрацен, нафталин, все белки, нуклеиновые кислоты, многие лекарственные препараты также обладают ярко выраженной способностью к люминесценции. Органические вещества, способные давать люминесцирующие комплексы со слабо люминесцентными неорганическими соединениями, часто используются в люминесцентном анализе.

Люминесцемнтная ламмпа -- газоразрядный источник света, световой поток которого определяется в основном свечением люминофоров под воздействием ультрафиолетового излучения разряда; видимое свечение разряда не превышает нескольких процентов. Люминесцентные лампы широко применяются для общего освещения, при этом их световая отдача и срок службы в несколько раз более, чем у ламп накаливания того же назначения. Наиболее распространённой разновидностью подобных источников является ртутная люминесцентная лампа. Она представляет собой стеклянную трубку, заполненную парами ртути, с нанесённым на внутреннюю поверхность слоем люминофора.

Люминесцентные лампы -- наиболее распространенный источник света для создания общего освещения в помещениях общественных зданий: офисах, школах, учебных и проектных институтах, больницах, магазинах, банках, предприятиях текстильной и электронной промышленности и др. Нецелесообразно применение ламп в высоких помещениях, при температуре воздуха ниже 5 °C и при затруднённых условиях обслуживания.

Электронно-лучевая трубка, ЭЛТ :

Приёмная ЭЛТ (кинескоп): устройство для отображения информации, которое применяется в компьютерных дисплеях, видео-мониторах, телевизорах и осциллографах.

Передающая ЭЛТ (иконоскоп, видикон, кремникон): устройство для перевода изображения в серию электрических сигналов, применяется в телекамерах.

Мета і задачі курсу

Охрана труда занимается проблемами, связанными с обеспечением здоровых и безопасных условий труда. Она выявляет и изучает возможные причины производственных несчастных случаев, профессиональных болезней, аварий, взрывов, пожаров и разрабатывает систему мероприятий и требований с целью устранения этих причин и создания безопасных для человека условий труда.

Охрана труда - система законодательных, социально-экономических, организационных, технических, гигиенических и лечебно-профилактических мероприятий и средств, обеспечивающих безопасность, сохранение здоровья и работоспособности человека в процессе труда.

Тесная взаимосвязь существует между охраной труда, научной организацией труда, инженерной психологией и технической эстетикой. Они входят в комплекс дисциплин, изучающих человека в процессе его трудовой деятельности. Научная организация труда занимается разработкой и внедрением в практику рационального построения трудового процесса, обеспечивающего заданное качество продукции и высоко производительности труда, создания условий для сохранения здоровья трудящихся, повышения периода их трудовой деятельности.

Эргономика - дисциплина комплексно изучающая закономерности взаимоотношений человека с техническими средствами, предметами деятельности и средой, практическими задачами которой является повышение эффективности деятельности при сохранении здоровья и развития личности. Проектирование трудовой деятельности на основе рекомендации эргономики позволяет по-новому решать вопросы обеспечивающие безопасность машин, механизмов и другого оборудования, а также и предупреждать воздействия на рабочего опасных и вредных производственных факторов.

Инженерная психология изучает основные закономерности взаимодействия человека и техники для использования их при проектировании и эксплуатации в сложной системе «человек-машина».

Техническая эстетика использует достижения теории и практики художественного конструирования и создания оптимальных условий труда, быта и отдыха людей, в созданном ими предметном мире.

Методологической основой охраны труда является научный анализ условий труда, технологических процессов, производственного оборудования, применяемых и получаемых материалов веществ с точки зрения возможности возникновения опасных и вредных производственных факторов.

Задачи курса:

- усвоить порядок проведения инструктажей по технике безопасности

- опасные факторы на типовом рабочем месте программиста (физические, химические, биологические, эргономические);

- поведение в случае производственной травмы.

Місця можливого ураження електричним струмом на робочому місці

Поражение электрическим током может произойти как от отдельных частей электроустановок, неизолированных, с повреждением или влажной изоляцией, так и через посторонние предметы, случайно оказавшиеся в соприкосновении с ними. Токи высокого напряжения могут поражать разрядом через воздух на расстоянии или через землю, например при падении на нее провода высоковольтной сети. Поражение молнией (атмосферным электричеством) может произойти при непосредственном разряде на человека, а также и на расстоянии -- через землю или через провода воздушной электрической сети (осветительной, телефонной и пр.). Наиболее опасным считается переменный ток частотой в 50 Гц, силой начиная с 0,1 А или 100 мА и напряжением свыше 250 В.

Основные причины поражения электрическим током на производстве:

1. Опасное приближение или прикосновение к токоведущим частям.

2. Появление напряжения на корпусах оборудования из-за повреждения изоляции.

3. Появление напряжения на отключенных токоведущих частях вследствие ошибочного включения.

4. Появление шагового напряжения при обрыве провода и стекания тока в землю.

Моральні, етичні і юридичні аспекти відносин в трудовому колективі

Одним з важливих чинників життєдіяльності колективу(групи) є морально-психологічний клімат, який склався в конкретній робочій групі, колективі. Умовно можна виділити декілька стадій розвитку колективу.

На першій стадії розвитку колективу переважає формальна структура: працівники звертаються відповідно до посад поведінськими стереотипами, придивляються один до одного, справжні почуття частіше за все приховуються, цілі і методи роботи спільно не обговорюються, колективна робота виявляється слабко.

На другій стадії відбувається переоцінка особистих і ділових якостей керівника, складається думка про колег, починається процес формування угрупувань всередині колективу, можлива боротьба за лідерство. Розбіжності обговорюються більш відкрито, робляться спроби поліпшити взаємовідносини всередині робочої групи. Нарешті, “притирання" закінчується, чітко переглядається неформальна структура, колектив досягає певної міри координації дій своїх членів.

Виникаюче при цьому групове об'єднання може мати позитивну, негативну або конформістську направленість.

У першому випадку важливими ознаками позитивного МПК є:

1) довіра і висока вимогливість членів групи друг до друга;

2) доброзичлива і ділова критика;

3) вільне вираження власної думки під час обговорення питань, що стосуються всього колективу;

4) відсутність тиску керівників на підлеглих і визнання за ними права приймати значимі для групи рішення;

5) достатня інформованість членів колективу про його завдання і стан справ при їхньому виконанні;

6) задоволеність приналежністю до колективу;

7) високий ступінь емоційної участі і взаємодопомоги в ситуаціях, що викликають стан фрустрації(обману, розладу, руйнування планів) у кого-небудь із членів колективу;

8) прийняття на себе відповідальності за стан справ у групі кожним.

В негативному випадку велика частина енергії колективу витрачається на долю в конфліктах між різними угрупуваннями, неформальними і формальними лідерами, з'ясування відносин з іншими підрозділами. Виробничі проблеми якби відходять на другий план.

Конформістська направленість характеризується чисто зовнішньо, показною заінтересованістю працівників у результатах їх трудової діяльності, байдужістю до колективних зусиль. Сфера інтересів співробітників знаходиться поза робочою групою: суспільно-політична діяльність, сім'я, особисті проблеми і т.д.

Морально-психологічний клімат робочої групи істотним образом залежить від її структури. Структура колективу, тобто реально існуюча сукупність взаємовідносин членів групи, що виникла в процесі спільної діяльності і спілкування, досліджується на двох рівнях формальному і неформальному. Формальна структура впорядкована і пов'язана з посадовим статусом членів групи. Неформальна структура складається на основі відносин, зумовлених психологічними якостями членів колективу.

Найважливішою ознакою неформальної групи є наявність загальної мети, яка, по-перше, не завжди усвідомлюється членами групи і по-друге не обов'язково пов'язана з рішенням виробничих задач. Потреба в спілкуванні може виникнути в зв'язку з спільним навчанням, загальним хобі і т.д. Цілі малої групи можуть бути позитивними, тобто сприяти згуртованості колективу, нейтральними або негативними.

Потреба в цілеспрямуванні, формулюванні мети і організації діяльності по її досягненню приводить до появи лідерів. Будь-який неформальний лідер володіє особистістим тяжінням, яке виявляється в різній формі. Виділяють три типи лідерів: ватажок, лідер (у вузькому значенні слова) і ситуативний лідер.

Ватажок самий авторитетний член групи, що володіє обдарованістю навіювання і переконання. На інших членів групи він впливає словом, жестом, поглядом.

Лідер набагато менш авторитетний, ніж ватажок. Нарівні з навіюванням і переконанням йому часто доводиться спонукати до дії особистим прикладом (“роби, як я"). Як правило, його вплив розповсюджується тільки на частину членів неформальної групи.

Ситуативний лідер володіє особистими якостями, що мають значення тільки в якійсь цілком конкретній ситуації: урочиста подія в колективі, спортивний захід, турпохід і т.д.

Лідери є в будь-якому колективі і заслуговують особливої уваги, оскільки саме вони активно впливають на морально-психологічний клімат в колективі. Серед неформальних лідерів можна виділити ділових, емоційних, авторитарних, демократичних і, нарешті, саме важливе, позитивних і негативних лідерів.

Неформальні відносини між керівником і підлеглими заслуговують самої серйозної уваги. Нарівні з умінням вибрати оптимальний в даній ситуації стиль керівництва, менеджер повинен передусім знати типові помилки, властиві людям його статусу, і правильно будувати міжособисті відносини з персоналом.

До типових помилок відносяться випадки, коли:

· керівник не дає конкретних завдань, але постійно докучає підлеглим великою кількістю питань загального характеру;

· “зациклений" на одній темі в спілкуванні з персоналом, наприклад, трудовій дисципліні;

· щодня формулює нові ідеї для виконання завдання;

· постійно проповідує свої задуми;

· не довіряє своїм співробітникам, зловживає дріб'язковим контролем;

· малодоступний територіально і в часі;

· не має готових рішень виробничих задач, що пропонуються персоналу.

Успіх неформальних відносин з підлеглими, без чого неможливе формування почуття поваги до свого керівника, залежить від дотримання цілого ряду принципів і правил ділового спілкування.

Основне значення має повага чужої гідності. Етично-психологічною основою цього принципу є аксіома соціальної психології, згідно з якою жодна людина не відчуває себе досить комфортно без позитивної самооцінки. Отже, керівник зобов'язаний бачити в кожному підлеглому не посаду, а особистість, виявляти доброзичливість і терпимість, з повагою відноситись до його особистого життя, але при цьому уникати порад в цій сфері

Незважаючи на особисті симпатії і антипатії, керівник зобов'язаний пред'являти до всіх підлеглих однакові вимоги, до всіх відноситися однаково, нікого не виділяти; при сторонніх звертатися до своїх співробітників на ім'я та по батькові, незалежно від їх віку.

Недопустимо читати нотації і повчати персонал, якщо сам керівник не дотримує дану вимогу: виховне значення має тільки особистий приклад керівника.

У трудовому колективі важливо підтримувати дружні та доброзичливі стосунки між всіма співробітниками. Під час спілкування в колективі слід уникати гострих тем пов'язаних міжособистим конфліктом. Конфлікти народжуються на ґрунті щоденних розбіжностей у поглядах, розбіжностей і протиборства різних думок, потреб, спонукань, бажань, стилів життя, надій, інтересів і особистісних особливостей. Вони являють собою ескалацію щоденного суперництва і протистояння в сфері принципових або емоційно обумовлених сутичок, що порушують особистий або міжособистий спокій.

Для створення мікроклімату в колективі слід дотримуватися певних правил:

1. Поважати традиції колективу

2. Дотримуватися етичних норм(Етика поведінки в колективі визначаться рівнем освіти, вихованням, традиціями)

3. Підвищувати свій професійний рівень

4. Працювати в межах своїх повноважень

Мікроклімат утворюється автоматично, якщо утворюється попередній набір параметрів.

Небезпечні і шкідливі фактори на робочому місці

Обычное помещение является помещением повышенной опасности по таким критериям: влажность воздуха; наличие напряжения более 36 В; горючие материалы используемые для оборудования или отделки помещения.

Опасные факторы на рабочем месте:

1. электрическая сеть с напряжением 220 и более В; по действующим правилам электроустановок в помещении повышенной опасности не должно существовать возможности коснуться одновременно корпуса электрооборудования и заземленных частей. Опасность состоит в том, что полное сопротивление человеческого тела 1000 Ом. (Смертельный ток - 0.1 А, опасный - 0.05 А.) При прикосновении к токоведущей части и заземленной ток через организм составит 0.22 А.

2. электромагнитные излучения оборудования. Источники - электронно-лучевые мониторы, пишущие и читающие CD, лазерные принтеры и др. Влияние электромагнитного излучения на организм человека изучено недостаточно. Известно, что оно может как ускорять рост клеток, так и угнетать. Сильно влияют на мозговую деятельность, нервную и репродуктивную систему.

3. системы отопления, вентиляции и кондиционирования. В случае повреждения систем отопления, так как наиболее распространенным есть водяное, и водопроводных систем происходит вытекание воды, которое может привести к короткому замыканию. В системах кондиционирования живут грибки, которые при попадания в легкие вызывает раздражения и воспаления.

4. канцерогенные вещества из строительных и отделочных материалов. Опасная для здоровья человека концентрация канцерогенов 10-6 г/м3 . Отделочные материалы, содержащие канцерогены: линолеум, паркетный лак, пластик.

5. ртутные лампы дневного света. При повреждении ртутных ламп ртуть может попасть в организм человека. Ртуть накапливается в костях, заменяя кальций. Также ртуть негативно влияет на сердце, поджелудочную и щитовидную железы, нарушает мозговую деятельность.

6. микрофлора помещений, грызуны в кабельных тоннелях. Грызуны и насекомые разносят различные инфекции и могут стать источником заболевания человека.

Опасные факторы химической природы на рабочем месте. Первая помощь при поражении

Под вредным понимается вещество, которое при контакте с организмом человека вызывает производственные травмы, профессиональные заболевания или отклонения в состоянии здоровья. Степень и характер вызываемых веществом нарушений нормальной работы организма зависит от пути попадания в организм, дозы, времени воздействия, концентрации вещества, его растворимости, состояния воспринимающей ткани и организма в целом, атмосферного давления, температуры и других характеристик окружающей среды. Следствием действия вредных веществ на организм могут быть анатомические повреждения, постоянные или временные расстройства и комбинированные последствия. Многие сильно действующие вредные вещества вызывают в организме расстройство нормальной физиологической деятельности без заметных анатомических повреждений, воздействий на работу нервной и сердечно-сосудистой систем, на общий обмен веществ и т.п. Вредные вещества попадают в организм через органы дыхания, желудочнокишечный тракт и через кожный покров. Наиболее вероятно проникновение в организм веществ в виде газа, пара и пыли через органы дыхания (около 95 %всех отравлений). Выделение вредных веществ в воздушную среду возможно при проведении технологических процессов и производстве работ, связанных с применением, хранением, транспортированием химических веществ и материалов, их добычею и изготовлением.

Степень воздействия вредного вещества на организм человека зависит от:

1) химического состава;

2) концентрации;

3) степени распыленности;

4) растворимости;

5) состояния внешних условий;

6) индивидуальных качеств;

7) здоровья самого человека.

Чем легче растворимость вредного вещества в воде, тем оно опаснее для человека. Совместное нескольких вредных веществ сильнее, чем каждое из них в отдельности.

Вредные вещества по химическому составу подразделяются на три основные группы:

1) твердые (свинец, мышьяк, некоторые краски);

2) жидкие (бензол, бензин, спирты, эфиры);

3) газообразные (сероводород, хлор, сероуглерод и др.).

По характеру токсичности:

1) разрушающие кожный покров и слизистые оболочки;

2) разрушающие органы дыхания;

3) действующие на кровь;

4) действующие на нервную систему.

По степени воздействия на организм:

1-ый класс - чрезвычайно опасные;

2-ой класс - высоко опасные;

3-ий класс - умерено опасные;

4-ий класс - мало опасные.

По характеру воздействия на человека:

токсические;

раздражающие;

сенсибилизирующие;

канцерогенные;

мутагенные;

влияющие на репродуктивную функцию;

По пути проникновения в организм человека через:

органы дыхания;

желудочно-кишечный тракт;

кожные покровы и слизистые оболочки.

Основой проведения мероприятий по борьбе с вредными веществами является гигиеническое нормирование. Снижение уровня воздействия на работающих вредных веществ или его полное устранение достигается путем проведения технологических, санитарно-технических, лечебно-профилактических мероприятий и применением средств индивидуальной защиты. Особое внимание в этих случаях должно уделяться применению средств индивидуальной защиты, прежде всего для защиты органов дыхания (фильтрующие и изолирующие противогазы, респираторы, защитные очки, специальная одежда).

Мероприятия по обеспечению безопасности труда при контакте с вредными веществами предусматривают замену вредных веществ наименее вредными, сухих способов переработки пылящих материалов мокрыми, выпуск продукции в не пылящих формах, замену пламенного нагрева электрическим, твердого и жидкого топлива газообразным, ограничение содержание примесей вредных веществ в исходных и конечных продуктах; применение прогрессивной технологии исключающие контакта человека с вредными веществами; выбор оборудования и коммуникаций, не допускающих выделение вредных веществ в воздух рабочей зоны в количествах превышающих ПДК при нормальном ведении технологического процесса.

За содержанием вредных веществ в воздухе рабочей зоны должен осуществляться контроль, который может быть:

1) непрерывный для веществ 1-го класса опасности;

2) периодический для веществ 2-4-го класса опасности.

Первая помощь:

1. Удалить пострадавшего от источника поражения.

2. а) При поражении кожных покровов и других внешних поражениях:

- снять одежду

- в случае поражения кислотами и щёлочами промыть поражённое место водой.

б) При поражении дыхательных путей:

- обеспечить доступ свежего воздуха

- при необходимости сделать искусственное дыхание

в) При поражениях желудочно-кишечного тракта:

- сделать зондовое промывание желудка большим количеством воды (если есть такая возможность)

- дать какой-нибудь сорбент (активированный уголь и т.п.) 3. Вызвать скорую помощь.

Основи енергозабезпечення промислових приміщень

Енергетичне господарство це не тільки допоміжний участок підприємства, але і елемент енергетичних систем району і являє собою складну сукупність процесів в-ва, перетворення, розподілу і використання всіх видів енергетичних ресурсів.

Енергогосподарство забезпечує виробництво на даному підприємстві різними видами енергії і енергоносіями, здійснює монтаж, експлуатацію і ремонт енергообладнання в виробничих цехах і підрозділах підприємства. Найбільшу питому вагу в енергопотребі займає електрична енергія 30% всієї вживаної енергії.

Електрозабезпечення підприємства здійснюється в основному від районних енергетичних систем і рідше від власних електростанцій.

Теплоносії - пар і гаряча вода - поступають головним чином від теплових сіток тереторіальних енергосистем. На підприємствах для отримання носіїв теплової енергії широко використовують так звані другорядні енергоресурси - теплота вихідних газів нагріваючих печей для нагріву води, використання води і пару, які одержані при водяному і випарювальному охолодженні, від отоплення, а також відпрацьованого пару.

Забезпечення стисненим повітрям підприємств здійснюється децентралізовано, тобто при допомозі компресорних установок, які забезпечують подачу на робочі місця стисненого повітря для пневмозажимів, підйомників і ін.

Для виробничих і господарсько-побутових потреб підприємство використовує воду в значних об'ємах, при організації водозабезпечення особливе значення повинно приділятися вирішенню екологічних питань, повторному використанню промислової води і викидів її в природні джерела тільки через систему очисних споруд.

На підприємстві використовують також тверде, рідке і газоподібне паливо в залежності від технології в-ва.

В якості твердого палива використовують вугілля, кокс. Для нагрівальних приладів застосовують рідке паливо - мазут, для транспортних засобів в залежності від двигунів внутрішнього згорання використовують дизпаливо і бензин.

Газоподібним паливом служить природній газ, який використовується нагрівальними установками. В виробничому процесі використовують також інші гази - кисень, вуглекислий газ.

Важливим фактором, який дозволяє правильно організувати систему енергозабезпечення і рівень технічної експлуатації є надійність і безперебійність забезпечення енергією. Перериви в енергозабезпеченні ведуть до порушень виробничих процесів і економічним збитком.

Процес в-ва, розподіл і потреба енергії є єдиним енергетичним процесом в якому всі елементи взаємозв'язані. Структура і об'єм енергозабезпечення залежать від виду продукції, технологічного процесу, виробничої потужності і зв'язків з територіальною енергетикою.

Основы распространения электромагнитных волн

Электромагнитное излучение, электромагнитные волны, возбуждаемые различными излучающими объектами, - заряженными частицами, атомами, молекулами, антеннами и пр. В зависимости от длины волны различают гамма-излучение, рентгеновское, ультрафиолетовое излучение, видимый свет, инфракрасное излучение, радиоволны и низкочастотные электромагнитные колебания.

Взаимодействие между источником и приемником формально состоит в том, что при всяком изменении в источнике, например при его включении, наблюдается некое изменение в приемнике. Это изменение происходит не сразу, а спустя некоторое время, и количественно согласуется с представлением о том, что нечто перемещается от источника к приемнику с очень большой скоростью. Сложная математическая теория и огромное число разнообразных экспериментальных данных показывают, что электромагнитное взаимодействие между источником и приемником, разделенными вакуумом или разреженным газом, может быть представлено в виде волн, распространяющихся от источника к приемнику со скоростью света.

Скорость распространения в свободном пространстве одинакова для всех типов электромагнитных волн от гамма-лучей до волн низкочастотного диапазона. Но число колебаний в единицу времени (т.е. частота f) меняется в очень широких пределах: от нескольких колебаний в секунду для электромагнитных волн низкочастотного диапазона до 1020 колебаний в секунду в случае рентгеновского и гамма-излучений. Поскольку длина волны (т.е. расстояние между соседними горбами волны;) дается выражением ? = с/f, она тоже изменяется в широких пределах - от нескольких тысяч километров для низкочастотных колебаний до 10-14 м для рентгеновского и гамма-излучений.

Излучение и распространение электромагнитных волн. Движущиеся с ускорением электрические заряды и периодически изменяющиеся токи воздействуют друг на друга с некоторыми силами. Величина и направление этих сил зависят от таких факторов, как конфигурация и размеры области, содержащей заряды и токи, величина и относительное направление токов, электрические свойства данной среды и изменения в концентрации зарядов и распределении токов источника. Из-за сложности общей постановки задачи закон сил нельзя представить в виде одной формулы. Структура, именуемая электромагнитным полем, которую при желании можно рассматривать как чисто математический объект, определяется распределением токов и зарядов, создаваемым заданным источником с учетом граничных условий, определяемых формой области взаимодействия и свойствами материала. Когда речь идет о неограниченном пространстве, эти условия дополняются особым граничным условием - условием излучения. Последнее гарантирует «правильное» поведение поля на бесконечности.

Электромагнитное поле характеризуется вектором напряженности электрического поля E и вектором магнитной индукции B, каждый из которых в любой точке пространства имеет определенную величину и направление.

Электрическое и магнитное поля тесно взаимосвязаны: они представляют собой компоненты единого электромагнитного поля, поскольку переходят друг в друга при преобразованиях Лоренца.

Передающая антенна является той частью передатчика, где электрические заряды и токи совершают колебания, излучая в окружающее пространство электромагнитное поле. Антенна может иметь самые разнообразные конфигурации, в зависимости от того, какую форму электромагнитного поля необходимо получить. Она может быть одиночным симметричным вибратором или же системой симметричных вибраторов, расположенных на определенном расстоянии друг от друга и обеспечивающих необходимое соотношение между амплитудами и фазами токов. На больших расстояниях от антенны любого типа электромагнитное поле имеет довольно простой вид: в любой данной точке векторы напряженности электрического поля Е и индукции магнитного поля В колеблются в фазе во взаимно перпендикулярных плоскостях, убывая обратно пропорционально расстоянию от источника. При этом волновой фронт имеет форму увеличивающейся в размерах сферы, а вектор потока энергии (вектор Пойнтинга) направлен вовне по ее радиусам. Интеграл от вектора Пойнтинга по всей сфере дает полную, усредненную по времени, излучаемую энергию. При этом волны, распространяющиеся в радиальном направлении со скоростью света, переносят от источника не только колебания векторов E и B, но также импульс поля и его энергию.

22. Основи світлотехніки. Джерела світла

80 % інформації зовнішнього світу людина отримує через очі. Якість інформації залежить від освітлення. Тому правильно організована система освітлення має велике значення в зниженні виробничого травматизму, створює нормальні умови для роботи органів зору, підвищує працездатність організму. Правильно організована система освітлення підвищує продуктивність праці при зорових роботах середньої тяжкості на 5…6%, при тяжкій зоровій роботі на 15%, а при роботі в межах зорового сприйняття - на 40%. Особливо важливо освітлення для користувачів комп'ютерної техніки, де переважає зорова інформація (на 90%).

Світлове випромінювання є частиною електромагнітного випромінювання з довжиною хвилі від 10 до 540000нм, так званий оптичний спектр. Оптичний спектр поділяється на такі області випромінювання:

· ультрафіолетова - = 10…380нм видима - = 380…760нм інфрачервона - = 760…540000нм

У видимій частині спектра в залежності від довжини хвилі розрізняють кольори від фіолетового (380нм) до червоного (760нм).

Основні світлотехнічні показники це: Світловий потік (F або Ф) - та частина променевої енергії, що сприймається зором людини як світло, вимірюється в люменах (лм). Сила світла (I) - просторова густина світлового потоку, дорівнює відношенню світлового потоку до тілесного кута , в межах якого розподіл світлового потоку рівномірний: I = F /

Одиниця виміру сили світла - кандела (кд). Кандела = люмен / стерадіан. Освітленість (Е) - це поверхнева густина світлового потоку, дорівнює відношенню світлового потоку до площі поверхні, що освітлюється:

Е = F / S

За одиницю освітленості прийнято люкс (лк) - освітленість, що утворена світловим потоком 1лм, рівномірно розподіленим на площі 1м2. Око людини здатне бачити об'єкт при його освітленості 0,1лк, при повному місяці освітленість дорівнює 0,2лк, у білі ночі - 2 - 3лк, у сонячний день - 105лк.

Яскравість (L) - величина, яку безпосередньо фіксує наше око, це відношення сили світла від поверхні тіла в певному напрямку до площі:

L = I * / S,

де

- коефіцієнт відбивання поверхні, що дорівнює відношенню світлового потоку, відбитого від поверхні до падаючого:

= FВІДБ / FПАД

За одиницю яскравості прийнято кд / м2.

Необхідно враховувати й інші показники:

Об'єкт розрізнення - найменший розмір предмету, його частина або дефект, що необхідно розрізняти в процесі роботи.

Фон - поверхня, що прилягає безпосередньо до об'єкта розрізнення, на якій він розглядається. Фон вважається

1. світлим при > 0,4;

2. середнім при = 0,2…0,4;

3. темним при < 0,2.

Контраст об'єкта з фоном визначається співвідношенням їх яскравостей:

К = (L0 - LФ ) / LФ,

де L0 і LФ - яскравості відповідно об'єкта розрізнення і фона. Контраст об'єкта з фоном вважається:

1. малим при К < 0,2;

2. середнім при К = 0,2…0,5;

3. великим при К > 0,5.

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла та суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Естественное освещение может быть боковым (в зданиях от окон), верхним и комбинированное.

КЕО - коэф. ест-ной освещенности.

КЕО=100%*Е(внутр)/Е(наружное)

Е - освещенность

Боковое освещение КЕО=[0,5;3,5]%

Верхнее и комбиню освещ. КЕО=[2,10]%

Искусственное освещение:

1. По функциональными назначению искусственное освещение делится на:

- Рабочее освещение - для обеспечения производственного процесса, перемещения людей, движения транспорта. Обязательно для производственных помещений.

- Аварийное освещение - для продолжения работы в случаях внезапного отключения рабочего освещения. Мин. освещенность рабочих поверхностей при аварийн. освещении - 5% от нормированной освещенности рабочего освещения.

- Эвакуационное освещение - для обеспечения эвакуации из помещений при аварийном отключении рабочего освещения. Необходимо устраивать в местах, опасных для прохода людей в проходах; на лестничных клетках.

- Охранное освещение - вдоль границ территории, предохраняется в ночное время специальным персоналом.

- Дежурное освещение - в нерабочее время для охраны помещений.

2. По расположению осветительных приборов:

-Верхнее (общее) подразделяется на равномерное и локализованное.

-Местное (использование только его на производстве запрещено)

-Комбинированное.

Преимущества и недостатки освещения лампами накаливания и газоразрядными.

1. Лампы накаливания.

Преимущества: простота изготовления, эксплуатации, работает в любых климат-х условиях.

Недостатки: низкая светоотдача (7-20 люменов/Вт), низкий ресурс службы (2,5тыс часов), искажение цветопередачи за счет преобладания в спектре лампы красных и желтых лучей.

2. Газоразрядные лампы.

Преимущества: высокая светоотдача (40-110 люменов/Вт), срок службы - 10-12тыс часов, спектральный состав можно подобрать самим.

Недостатки: для работы нужны спец. пускатели, надежно работает только до -5?с, высокий период разгорания, высокий коэфф. Пульсации (изменение светового потока во времени), стробоскопический эффект.

Первая медицинская помощь пострадавшим от электрического тока

Первая медицинская помощь - это комплекс мероприятий, направленных на восстановление или сохранение жизни и здоровья пострадавшего, осуществляемых не медицинскими работниками (взаимопомощь) или самим пострадавшим (самопомощь). Одним из важнейших положений оказания первой помощи является ее срочность: чем быстрее она подана, тем больше надежды на благоприятный исход. Поэтому такую помощь своевременно может и должен оказать тот, кто находится рядом с пострадавшим.

Основными условиями успеха при оказании первой медицинской помощи пострадавшим от электрического тока и при других несчастных случаях являются спокойствие, находчивость, быстрота действий, знания и умение подающего помощь или оказывающего самопомощь.

Спасение пострадавшего от действия электрического тока в большинстве случаев зависит от быстроты освобождения его от тока, а также от быстроты и правильности оказания ему помощи. Промедление в ее подаче может повлечь за собой гибель пострадавшего.

При поражении электрическим током смерть часто бывает клинической («мнимой»), поэтому никогда не следует отказываться от оказания помощи пострадавшему и считать его мертвым из-за отсутствия дыхания, сердцебиения, пульса. Решить вопрос о целесообразности или бесполезности мероприятий по оживлению пострадавшего и вынести заключение о его смерти имеет право только врач.

Весь персонал должен не реже 1 раза в год проходить инструктаж по технике безопасности при эксплуатации электроустановок, способам оказания первой медицинской помощи, а также практическое обучение приемам освобождения от электрического тока, выполнения искусственного дыхания и наружного массажа сердца.

Порядок оказания первой помощи пострадавшему:

Как можно скорее освободить пострадавшего от действия тока, так как от продолжительности этого действия зависит тяжесть электротравмы.

Первым действием оказывающего помощь должно быть немедленное отключение той части электроустановки, которой касается пострадавший. Отключение производится с помощью выключателей, рубильника или другого отключающего аппарата, а также путем снятия или вывертывания предохранителей (пробок), разъема штепсельного соединения.

При отключении электроустановки может одновременно погаснуть электрический свет. В связи с этим при отсутствии дневного освещения необходимо позаботиться об освещении от другого источника (включить аварийное освещение, аккумуляторные фонари и т.п.) с учетом взрывоопасности и пожароопасности помещения, не задерживая отключения электроустановки и оказания помощи пострадавшему.

Если отключить установку достаточно быстро нельзя, необходимо принять иные меры к освобождению пострадавшего от действия тока. Во всех случаях оказывающий помощь не должен прикасаться к пострадавшему без надлежащих мер предосторожности, так как это опасно для жизни. Он должен следить и за тем, чтобы самому не оказаться в контакте с токоведущей частью и под напряжением шага.

Отделить пострадавшего от токоведущих частей или провода (напряжением до 1000 В)

при помощи каната, палки, доски или какого-либо другого сухого предмета, не проводящего электрический ток. Можно также оттянуть его за одежду (если она сухая и отстает от тела), например за полы пиджака или пальто, за воротник, избегая при этом прикосновения к окружающим металлическим предметам и частям тела пострадавшего, не прикрытым одеждой.

Оттаскивая пострадавшего за ноги, оказывающий помощь не должен касаться его обуви или одежды без хорошей изоляции своих рук, так как обувь и одежда могут быть сырыми и являться проводниками электрического тока.

Для изоляции рук оказывающий помощь, особенно если ему необходимо коснуться тела пострадавшего, не прикрытого одеждой, должен надеть диэлектрические перчатки или обмотать руку шарфом, надеть на нее суконную фуражку, натянуть на руку рукав пиджака или пальто, накинуть на пострадавшего резиновый коврик, прорезиненную материю (плащ) или просто сухую материю. Можно также изолировать себя, встав на резиновый коврик, сухую доску или какую-либо не проводящую электрический ток подстилку, сверток одежды и т. п.

При отделении пострадавшего от токоведущих частей рекомендуется действовать одной рукой, держа вторую в кармане или за спиной.

Оценить состояние пострадавшего по признакам:

а) сознание: ясное, отсутствует, нарушено (пострадавший заторможен, возбужден);

б) цвет кожных покровов и видимых слизистых (губ, глаз): розовые, синюшные, бледные;

в) дыхание: нормальное, отсутствует, нарушено (неправильное, поверхностное, хрипящее);

г) пульс на сонных артериях: хорошо определяется (ритм правильный или неправильный), плохо определяется, отсутствует;

д) зрачки: узкие, широкие.

Если прошло <7 минут, сделать искусственное дыхание или непрямой массаж сердца.

Если у пострадавшего отсутствуют сознание, дыхание, пульс, кожный покров синюшный, а зрачки широкие (0,5 см в диаметре), можно считать, что он находится в состоянии клинической смерти, и следует немедленно приступать к оживлению организма с помощью искусственного дыхания по способу «изо рта в рот» или «изо рта в нос» и наружного массажа сердца. Не следует раздевать пострадавшего, теряя драгоценные секунды.

Если пострадавший дышит очень редко и судорожно, но у него прощупывается пульс, необходимо сразу же начать делать искусственное дыхание. Не обязательно, чтобы при проведении искусственного дыхания пострадавший находился в горизонтальном положении.

Вызвать врача или скорую медицинскую помощь. Это должен сделать не оказывающий помощь, который не может прервать ее оказание, а кто-то другой.

В случае невозможности вызова врача на место происшествия необходимо обеспечить транспортировку пострадавшего в ближайшее лечебное учреждение. Перевозить пострадавшего можно только при удовлетворительном дыхании и устойчивом пульсе. Если состояние пострадавшего не позволяет его транспортировать, необходимо продолжать оказывать помощь.

Обеспечить комфортные условия пострадавшему до приезда скорой помощи.

Если пострадавший в сознании, но до этого был в обмороке или находился в бессознательном состоянии, но с сохранившимся устойчивым дыханием и пульсом, его следует уложить на подстилку, например из одежды; расстегнуть одежду, стесняющую дыхание; создать приток свежего воздуха; согреть тело, если холодно; обеспечить прохладу, если жарко; создать полный покой, непрерывно наблюдая за пульсом и дыханием; удалить лишних людей.

Если пострадавший находится в бессознательном состоянии, необходимо наблюдать за его дыханием и в случае нарушения дыхания из-за западания языка выдвинуть нижнюю челюсть вперед, взявшись пальцами за ее углы, и поддерживать ее в таком положении, пока не прекратится западание языка.

Предупреждающие надписи и таблички на электрическом оборудовании

Плакаты и знаки безопасности:

· запрещающие (не включать работают люди, не включать работа на линии, не открывать работают люди, работа под напряжением повторно не включать)

· предупреждающие ("молния", испытание опасно для жизни, не влезай убъет, стой напряжение, опасное электрическое поле без средств защиты проход запрещен)

· предписывающие (работать здесь, влезать здесь)

· указательные (заземлено)

Сигналы, надписи и таблички должны применяться для указания на: включенное состояние изделия, наличие напряжения, пробой изоляции, режим работы изделия, запрет доступа внутрь изделия без принятия соответствующих мер, повышение температуры отдельных частей изделия выше допустимых значений, действие аппаратов защиты и т.п.

Знаки, используемые при выполнении предупредительных табличек и сигнализации, должны выполняться по ГОСТ 12.4.026-76, и размещаться на изделиях в местах, удобных для обзора.

Требования к предупредительной сигнализации, надписям и табличкам

-Сигнализация должна быть выполнена световой или звуковой.

-Световая сигнализация может быть осуществлена как с помощью непрерывно горящих, так и мигающих огней.

-Для световых сигналов должны применяться следующие цвета:

красный - для запрещающих и аварийных сигналов, а также для предупреждения о перегрузках, неправильных действиях, опасности и о состоянии, требующем немедленного вмешательства (при пожаре и т.п.);

желтый - для привлечения внимания (предупреждения о достижении предельных значений, о переходе на автоматическую работу и т.п.);

зеленый - для сигнализации безопасности (нормального режима работы изделия, разрешения на начале действия и т.п.);

белый - для обозначения включенного состояния выключателя, когда нерационально применение красного, желтого и зеленого цветов,

синий - для применения в специальных случаях, когда не могут быть применены красный, желтый, зеленый и белый цвета.

-Сигнальные лампы и другие светосигнальные аппараты должны иметь знаки или надписи, указывающие значение сигналов (например, "Включено", "Отключено", "Нагрев").

Тексты поясняющих надписей применяемых для электроустановок, должны быть установлены нормативно-технической документацией по безопасности труда для электроустановок, утвержденной в установленном порядке.

«Осторожно! Электрическое напряжение»

На опорах воздушных линий, корпусах электрооборудования и электроаппаратуры, на дверях электропомещений, камер выключателей трансформаторов, на сетчатых и сплошных ограждениях токоведущих частей, расположенных в производственных помещениях, на электротехнических панелях, дверцах силовых щитков и ящиков, на шкафах с электрооборудованием различных машин и станков

Для электроустановок, имеющих открытые токоведущие части, не допускается применять переносные и временные навесные знаки безопасности, изготовленные из токопроводящего материала.

Возле всех разеток должно быть указано напряжение(у нас в университете, тоже). Если электрический прибор неисправен и должна весеть соответствующая табличка. Электрощитовая должна быть всегда закрыта на ключ. Доступ к ключам свободен(у ответственного). Возле электрощитовой должно быть подписано , что это электрощитовая и кто ответственный.

В архивных хранилищах не разрешается использывать электронагреватели и электрочайники.

Порядок дій у разі травми на виробництві

Нещасний випадок на виробництві -- це обмежена у часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоровю або настала смерть .

Визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період:

1) перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

2) підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;

3) проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або на іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем;

4) використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця в установленому роботодавцем порядку;

5) виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов'язків працівника (подання необхідної допомоги іншому працівникові, дій щодо запобігання аваріям або рятування людей та майна підприємства, інших дій за розпорядженням або дорученням роботодавця);

6) ліквідації аварії, наслідків надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

7)подання необхідної допомоги або рятування людей, виконання дій, пов'язаних із запобіганням нещасним випадкам з іншими особами у процесі виконання трудових обов'язків;

8) надання підприємством шефської допомоги;

9) перебування у транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання нещасного випадку пов'язане з виконанням потерпілим трудових обов'язків або з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або середовища;

10) прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця; акустичний хвиля струм світло

11) прямування до/чи з місця відрядження згідно з установленим завданням.

Визнаються пов'язаними з виробництвом також випадки:

1) раптового погіршення стану здоров'я працівника або його смерті внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, геологорозвідувальні роботи, які проводяться під землею) чи після виведення працівника на поверхню з ознаками гострої серцево-судинної недостатності, що підтверджено медичним висновком;

2) скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського, річкового та рибопромислового флоту в разі перевищення обумовленого колективним договором строку перебування у рейсі або його смерті під час перебування у рейсі внаслідок впливу психофізіологічних, небезпечних чи шкідливих виробничих факторів.

У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов'язаний:

1)терміново організувати подання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

2)повідомити про те, що сталося, роботодавця, керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

3)зберегти до прибуття комісії з розслідування (комісії із спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків. Лікувально-профілактичний заклад повинен про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення підприємства передати протягом доби з використанням засобів зв'язку екстрене повідомлення:

1)підприємству, де працює потерпілий;

2)робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань за місцезнаходженням підприємства, де працює потерпілий, або за місцем настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно;

3)установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби (далі - установа державної санітарно-епідеміологічної служби), які обслуговують підприємство, де працює потерпілий, або такій установі за місцем настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків: груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, нещасний випадок з тяжким наслідком, випадок смерті працівника на підприємстві, а також випадок зникнення працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків), зобов'язаний негайно:

1. Повідомити з використанням засобів зв'язку про нещасний випадок:

1) робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства за встановленою Фондом формою;

2) підприємство, де працює потерпілий, - якщо потерпілий є працівником іншого підприємства;

3) органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням підприємства - у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі;