Размещено на http://www.allbest.ru

Реферат

На тему: Що ми знаємо про СНІД?

Що ми знаємо про СНІД

Один раз ранком Люк почув по радіо передачу про СНІД. Він і раніш чув це слово, але не був упевнений, що точно розуміє його значення. У передачі ще говорилося про ВІЛ, що теж мав відношення до СНІДу, але яке саме, Люк так і не зрозумів.

Люка зацікавила передача про СНІД.

Люк і його друзі чули про СНІД, але не знали точно, що це таке.

Люк вирішив обговорити цю проблему зі своїми друзями. Сара вважала, що СНІД -- це невиліковна хвороба, від якої можна вмерти. Марко ж був упевнений, що СНІД передається тільки в спадково і заразитися їм не можливо. Джозі, згадавши, що чула дещо про міри захисту проти нього, засперечалась з ним.

Дійсно, багато хто дотепер не знають, що таке СНІД і ВІЛ, і плутають ці поняття. У цій книзі ми постараємося докладно розповісти про це захворювання, про вірус, що його викликає, і запобіжному заходах проти нього.

Слово СНІД утворилося з початкових букв назви захворювання -- "синдром надбаного імунодефіциту". Що ж означають ці незрозумілі і загадкові слова?

* "Синдром" означає, що мова йде не про окрему хворобу, а про цілий комплекс різних порушень в організмі.

* "Набутий" означає, що це те, що можна "набути" тобто можна "заразитися".

* Слово "імунодефіцит" -- складне. Перша його частина означає, що мова йде про імунну систему людини (далі ми розповімо про неї більш детально, а друга -- що ця система порушена і не функціонує нормально, тобто відчуває якийсь дефіцит.

У захворілого СНІДом уражається вся імунна система, у результаті чого організм перестає опиратися інфекції і пухлинним процесам. Відбувається це тому, що в нього потрапляє дуже небезпечний вірус, що називається Вірус Імунодефіциту Людини, скорочено ВІЛ.

Що таке вірус?

Вірус -- це дрібний мікроорганізм, якому можна роздивитись тільки під мікроскопом.

Віруси живуть усередині живих кліток, з яких складаються всі тканини організму людини. У нашому організмі нараховуються мільярди таких кліток. Вони об'єднані в групи і виконують різні функції.

Зовнішня сторона клітки називається мембраною. Це як би шкіра клітки, що захищає неї. Усередині клітки містяться рідина і ядро. Ядро грає дуже важливу роль. Це своєрідний міні-комп'ютер, що програмує і контролює життєдіяльність клітки.

Коли вірус попадає в організм людини, він знаходить клітку, що впускає його, і змінює в ній програму клітинного "комп'ютера". Тепер, замість того щоб функціонувати нормально і виконувати свої обов'язки, клітка починає робити віруси. Такі віруси можуть викликати різні хвороби: грип, кір, вітряну віспу. У цьому випадку людин на якийсь час занедужує, але швидко поправляється завдяки імунній системі, що негайно вступає в боротьбу з вірусом і перемагає його.

Вірус імунодефіциту людини відрізняється від інших вірусів і становить велику небезпеку саме тим, що атакує клітки, що і повинні бороти з вірусом.

Дія імунної системи

Вірус проникає в організм людини, але йому відразу перепиняють шлях особливі клітки, чиє завдання -- боротьба з вірусами. Ці клітки присутні в крові людини. Частина таких кліток називається Т-хелперами (від англійського слова helр -- допомагати, захищати). Призначення цих кліток -- "запустити" чи "включити" імунну систему і тим самим допомогти організму відбити атаку вірусів.

У житті це відбувається в такий спосіб. Підхопивши вірус, наприклад грипу, людина на якийсь час занедужує: у нього піднімається температура, хворіє горло і т.д. Але потім починає діяти його імунна система, що вступає в боротьбу з вірусами , і людина виліковується.

Якщо той же самий вірус знову спробує проникнути в організм цієї людини, клітки-захисники довідаються про нього і перекриють йому шлях.

От чому не можна повторно занедужати або кором , вітрянкою. Грипом же люди можуть хворіти по кілька разів, тому що існують різні віруси грипу, а клітки-захисники можуть розпізнавати тільки той вид, з яким вони вже зустрічалися.

Головна небезпека при СНІДі полягає в тім, що ВІЛ нападає саме на Т-хелперів -- ті клітки, що відповідальні за "включення" імунної системи. Вірус змінює програму життєдіяльності кліток, і, замість того щоб захищати організм, Т-хелпери починають робити точно такі ж віруси ВІЛ. У підсумку Т-хелпери, захоплені ВІЛ, перетворюються в клітки цього вірусу, число ж неушкоджених кліток різко скорочується. Через катастрофічне зменшення Т-хелперів імунна система не спрацьовує й організм перестає опиратися хворобам. снід віл запобігання засіб

Цей Т-хелпер уражений ВІЛ і продукує нові ВІЛ.

Т-хелпер, не уражений ВІЛ.

Як передається ВІЛ?

На щастя, вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) передається від людини до людини лише за певних умов і набагато рідше, ніж збудники інших хвороб, таких як грип і вітряна віспа.

ВІЛ живе в клітках крові і може потрапити від однієї людини до іншої в тому випадку, якщо кров, інфікована ВІЛ, потрапить у кров здорової людини. Щоб не заразитися через чужу кров, досить дотримувати елементарних запобіжних заходів там, де потрібно мати справа з кров'ю. Наприклад, стежити, щоб на тілі не було порізів і ран. Тоді, навіть якщо кров хворого випадково потрапила на шкіру, вона не зможе проникнути в організм.

Чому ж передається цей злощасний вірус? Ось кілька прикладів з реального життя.

У батька Дженні, Тоні, знайшли ВІЛ. Під час операції в лікарні йому довелося робити переливання крові. Як виявилося, уведена йому кров уже містила вірус. Знайшовши, що вірус може передаватися таким шляхом, лікарі розробили цілий ряд заходів , що запобігають можливісті його присутності в донорській крові. Тепер передача вірусу при переливанні крові майже виключена.

У пуповині, що зв'язує дитину з організмом матері, знаходяться кровоносні судини, по яких кров циркулює в обох напрямках.

Голки для уколів (ін'єкцій) повинні бути тільки одноразовими. Якщо ж їх використовувати неодноразово, то кров ВІЛ-інфікованого може потрапити в кров здорової людини.

Дитині вірус може передатися від хворої матері. Розвиваючись у її утробі, вона зв'язана з нею пуповиною. Кров по кровоносних судинах тече в обох напрямках. Якщо в організмі матері присутній ВІЛ, то він може передатися і дитині. Крім того, існує небезпека зараження грудних дітей через материнське молоко.

Статеві контакти і ВІЛ

ВІЛ може міститися в насінній рідині (спермі) і в піхвовому вмісті.

Бувають моменти, коли і піхвовий вміст, і чоловіча сперма змішуються. Це відбувається під час статевого акту. У дорослих людей, якщо вони люблять один одного, з'являється потреба у фізичній близькості -- як способу вираження любові і ніжності.

Під час статевого акту сперма чоловіка попадає в піхву його партнерки. Якщо в чоловіка є ВІЛ, то він може передатися і жінці. Чоловіку ж вірус може передатися від жінки в тому випадку, якщо в нього на пенісі є ранки, подряпини, нехай навіть мікроскопічні.

Запобіжні заходи

Ми розглянули можливі способи передачі вірусу СНІДа. Важливо пам'ятати, що в реальному житті імовірність зараження цим вірусом дуже незначна. Знаючи і виконуючи кілька простих правил, більшість людей можуть надійно захистити себе від зараження ВІЛ.

Ми вже говорили, що потрібно дотримуватись обережністі там, де потрібно мати справу безпосередньо з кров'ю (ін'єкції, аналізи, переливання крові і т.д.), і головне при цьому -- використовувати тільки ОДНОРАЗОВІ шприци. Якщо ти де-небудь побачиш кинуті шприци чи голки, ні в якому разі не торкайся до них.

Вступаючи в статеві контакти, також можна уникнути зараження вірусом якщо використовувати запобіжні засоби. Самий надійний засіб -- це використання презерватива.

Чому люди не захищають себе від СНІДа?

Знайомтеся, це Джон. У 1986 році в нього знайшли ВІЛ. Тоді він ще нічого не знав ні про ВІЛ, ні про СНІД. І дійсно, у порівнянні з такими вірусами, як вірус вітрянки , віспи або грипу, ВІЛ з'явився в природі зовсім недавно. Сьогодні більшість людей уже чули про СНІД, а в 1986 році про його існування знали лише деякі. Не можна ж захищатися від того, чого не знаєш.

Лорэйн і Джон

У Лорэйн лікарі теж знайшли ВІЛ. Вона чула про СНІД, але майже нічого не знала про нього і про засоби захисту. От чому вона не надала цьому великого значення. Тільки вивчаючи проблеми СНІДа і ВІЛ, знаючи, яку загрозу являє собою це захворювання і приймаючи всі запобіжні заходи, можна зупинити поширення вірусу.

Але буває і по-іншому. Наприклад Джон чув про ВІЛ і знав, що треба робити, щоб уникнути зараження, але був упевнений, що з ним цього ніколи не трапиться. Джон помилявся, і тепер покараний за своє легкодумство. Адже недостатньо володіти лише теоретичними знаннями. Потрібно і у житті виконувати всі рекомендації і розпорядження.

Не треба боятися правди

Цьому хлопчику ім'я якого Алекс всього шість років. У нього знайшли ВІЛ. Коли батьки дітей з його школи довідалися, що в нього вірус, вони заборонили їм грати з хлопчиком, побоюючись, що їхні діти теж можуть заразитися.

Тоді директор школи вирішила улаштувати зустріч батьків з лікарем, що займається проблемами СНІДа. Лікар поговорив з ними і розповів про це небезпечне захворювання: при яких умовах передається вірус і запобіжний заходи проти нього. Він завірив, що діти не можуть заразитися, граючи з Алексом і навіть доторкаючись до нього. А також пояснив, що небезпека зараження може виникнути лише у випадку, якщо кров хлопчика потрапить у кров іншої дитини. А це навряд чи можливо. Навіть якщо Алекс поріжеться, він знає, до кого йому варто звернутися. Одна з учительок школи пройшла спеціальну підготовку і надасть хлопчику необхідну допомогу. Тепер, коли батьки одержали повну інформацію про вірус, вони відчули себе набагато спокійніше.

Усі діти відчувають потребу в друзях. І дітям із ВІЛ друзі потрібні анітрохи не менше, а може бути, навіть і більше, ніж здоровим дітям.

Алекс почував себе дуже самотнім, тому що діти не хотіли грати з ним.

Як знайти ВІЛ?

Пітер і Клара -- брат і сестра. В одного з них є ВІЛ, в іншого -- ні, але визначити це по зовнішньому вигляді ніяк не можна.

Наприклад, у людини, що захворіла вітряною віспою, з'являється висипка. І йому, і усім стає ясно, що він занедужав вітрянкою.

Але ВІЛ довгий час, причому часто роками, може нічим себе не виявляти. При цьому протягом досить тривалого часу людина почуває себе абсолютно здоровим. Це-те і робить ВІЛ дуже небезпечним. Адже ні сама людина, в організм якого потрапив вірус, ні тим більше навколишні ні про що не здогадуються. Не знаючи про присутність у своєму організмі ВІЛ, ця людина може мимоволі заразити й інших.

Емма стурбована: може бути, у неї теж є ВІЛ?

У наш час існують спеціальні тести (аналізи), що визначають наявність ВІЛ у крові людини. І якщо тебе щось турбує, краще вчасно здати аналізи на СНІД і набути впевненості і спокою.

Емма почула про СНІД і ВІЛ у школі. Довідавшись, що люди можуть навіть не підозрювати про існування в їхньому організмі вірусу, вона дуже злякалася і звернулася за порадою до мами. Мама роз'яснила їй, що в дітей ВІЛ зустрічається вкрай рідко. В основному це ті діти, яким вірус передався спадково. В Емми при народженні вірусу не було, тому напевно його немає в неї і зараз.

Якщо у твоїх батьків не було вірусу, навряд чи він може бути в тебе. Діти, як правило, не потрапляють у такі ситуації, коли може відбутися зараження ВІЛ. Так що не варто хвилюватися марно.

Що відбувається, коли виявлений ВІЛ чи СНІД?

Точно пророчити, що відбудеться з людиною, у якого виявлений ВІЛ, дуже важко, тому що вірус на усіх впливає по-різному.

Мати у своєму організмі ВІЛ і хворіти СНІДом -- це не те саме. Багато людей, інфіковані ВІЛ, протягом багатьох літ живуть нормальним життям. Однак згодом у них може розвитися одне чи навіть кілька серйозних захворювань. У такому випадку лікарі називають це вже СНІДом. Існує цілий ряд хвороб, захворювання якими означає, що в людини почався СНІД. Однак дотепер не встановлено, завжди ВІЛ приводить до розвитку СНІД чи ні.

Більшість же тих, хто занедужав СНІДом, знаходяться в дуже важкому стані.

Тіна важко хвора. Лікарі знайшли в неї СНІД. Протягом майже п'яти років у неї був ВІЛ, а потім її стан різкий погіршилося: пропав апетит, вона почала худнути. Потім вона змінилась і якийсь час почувала себе добре. Але раптом у неї знову стала підвищуватися температура, і майже щоночі вона прокидалась в холодному поті. Незабаром після цього в неї почалась пневмонія (запалення легень). Цей вид пневмонії занесений у список хвороб -- ознак СНІДа, тому лікуючий лікар установив, що в неї розвився СНІД. Звичайно молоді люди досить швидко видужують після запалення легень. Тіна ж через порушення в імунній системі дуже важко переносить пневмонію і може навіть умерти.

Як живуть люди з ВІЛ?

Люди по-різному відносяться до того що в них виявлений ВІЛ. От, наприклад, як це було з Пітером. "Два роки тому в мене виявили ВІЛ. Коли я довідався про це, я страшно розлютився.

Чому саме я? Адже мільйони людей живуть без усякого вірусу! Зараз, дивлячись назад, я розумію, що, узагалі злився не на вірус, а на самого себе, на власну дурість. Я знав, як уникнути зараження, але просто не хотів зайвих турбот. І один раз я сказав собі, що не варто втрачати час і мучити себе. Від вірусу тепер нікуди не дінешся, потрібно звикати жити з ним.

От тут і з'ясувалося, хто мої справжні друзі. Одні перестали з мною спілкуватися, і на якийсь час я відчув себе страшно самотнім. Інші ж, навпаки, були настільки великодушні, що оточили мене увагою і турботою.

Тепер мені вже набагато легше. Я постійно стежу за своїм здоров'ям, правильно харчуюся і намагаюся підтримувати фізичну форму за допомогою вправ. У всякому разі, ВІЛ допоміг мені по-новому відчути життя. Колись я сприймав життя як щось саме собою що розуміється. Тепер же, коли я знаю, що навряд чи проживу довго, я ціную кожний прожитий день. Це не означає, що я увесь час випробую приплив щастя. Зовсім ні, часом мені стає тужливо і страшно. Тоді я згадую, скільки усього я довідався і випробував за останні два роки, і розумію, що мені ще пощастило".

Пітер веде активний спосіб життя.

Як допомогти хворим людям?

На жаль, поки не знайдені ліки, що могло б вилікувати людей, у яких виявлений ВІЛ або СНІД. В основному допомогу таким людям полягає у своєчасній інформації про хід хвороби і психологічній підтримці.

Як правило, люди, підозрюючи чи довідавшись, що в них ВІЛ, відчувають потребу поділитися з кимось своїми переживаннями і тривогами. Для цього існують телефони довіри, куди можна подзвонити в будь-який час і розповісти про свої проблеми.

Можливість поділитися своїми тривогами і страхами дозволяє людині почувати себе не таким самотньої. По телефоні можна також одержати вичерпну інформацію про ВІЛ і СНІД.

У багатьох містах зараз відкриті Консультативні центри з проблем СНІДа. Тут можуть одержати інформацію усі без винятку, як ВІЛ-інфіковані, так і здорові люди. У таких центрах діють групи підтримки і взаємодопомоги. У них входять люди, яких поєднує загальна проблема: майже в усіх виявлений ВІЛ чи СНІД. Спілкування з людьми, що знаходяться в подібній ситуації, має дуже велике значення. Члени групи надають один одному психологічну підтримку і дружню допомогу. Вони, як ніхто інший, прекрасно розуміють, що почуває кожний з них.

Для важкохворих СНІДом відкривають спеціальні лікарні -- хоспіси. Люди, що у них працюють, мають спеціальну підготовку по догляду за хворими СНІДом. Пацієнти, що надходять у такій лікарні, як правило, знаходяться в дуже важкому стані. Багато хто з них уже приречені, і персонал лікарні намагається робити все можливе, щоб полегшити їхні останні дні.

Що ж у майбутньому?

Лікарі і вчені різних країн додають усі зусилля, щоб знайти спосіб лікування людей, інфікованих ВІЛ, і перемогти цю страшну хворобу.

Безсумнівно, найефективнішим засобом проти вірусу може стати вакцина. Уведення вакцини (щеплення) в організм людини дозволяє уникнути зараження визначеним вірусом. От чому усім у дитинстві роблять щеплення від інфекційних захворювань: кору, краснухи, скарлатини й інших.

Можливо, у майбутньому досить буде лише одного щеплення, щоб уникнути ВІЛ.

У наші ж дні лікарі намагаються знайти вакцину, що могла б захистити людей від ВІЛ. У клініках і інститутах ведеться величезна науково-дослідна робота. Була перевірена безліч лікарських препаратів, але жоден з них не може усе ще звільнити людини від вірусу або зупинити згубне руйнування імунної системи.

Для того щоб знайти нові чи ліки вакцину, потрібно значний час. Навіть якщо раптом учені знайдуть сьогодні такий засіб, пройде ще чимало часу, перш ніж воно стане доступним для усіх. А поки існує тільки єдиний спосіб уберегтися від згубного вірусу: треба знати ЯКУ НЕБЕЗПЕКУ таїть у собі ВІЛ і ЯК ВІН ПЕРЕДАЄТЬСЯ. І, звичайно ж, приймати всі міри захисту.

ЛІТЕРАТУРА

У. Уорф і К. Бекстер. "Серьезный розговор СПИД" / Переклад з англійської Ю.Соловйової. - М., 1998

Размещено на Allbest.ru