Правові інструменти реалізації стратегічних напрямів розвитку системи екологічнох безпеки міста: міжнародний та європейський рівні

Зокрема, ініціатива Європейської комісії ICC, яку підтримує 136 міст у використанні передових технологій для керівництва розумним, зеленим та соціально відповідальним відновленням. Міста ICC та їхні місцеві екосистеми стануть двигунами для відновлення місцевої економіки, створення нових робочих місць та посилення участі та добробуту громадян [27].

Європейська декларація циркулярних міст, яку вже підписали 26 міст, оприлюднена 01.10.2020 на Європейській конференції сталих міст і містечок в Мангеймі, є інструментом, який міста можуть реалізувати, для того щоб стати першими містами з циркулярною економікою [28]. Саме модель міста з економікою замкненого циклу (циркулярна, циклічна, кругова економіка) і є тією моделлю економічного розвитку урбанізованих утворень, заснованою на відновленні та раціональному споживанні ресурсів, створенні нових альтернативних економічних підходів, завданням яких є мінімізація негативного людського впливу на довкілля. Водночас звернути увагу на той факт, що з-поміж наведених термінів вітчизняне законодавство оперує саме поняттям «циркулярна економіка», яке вживається і у Національній економічній стратегії на період до 2030 року (затверджена постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 03.03.2021 № 179), і у Державній стратегії регіонального розвитку на 2021--2027 роки (затверджена постановою КМУ від 05.08.2020 № 695) і у Стратегічному плані діяльності Міністерством економіки України на 2022--2024 роки щодо розроблення та подання проєкту Стратегії запровадження циркулярної економіки та плану заходів з її реалізації.

Поруч із наведеними вище традиційними, основними правовими інструментами реалізації стратегічних напрямів розвитку системи екологічної безпеки міст у вигляді стратегій, декларацій, концепцій, хартій, договорів, угод, резолюцій, зобов'язань, що утворюють групу нормативних актів, адміністративних актів і договорів (законодавчих актів та незаконодавчих актів), в ЄС використовуються й інші, похідні їхні групи, а саме плани та дії.

До перших варто віднести відповідні програми, плани, порядки денні. Другі можуть бути представлені ініціативами, платформами, секціями, титулами, преміями, зустрічами, конференціями.

Наприклад, у листопаді 2021 р. відбувся онлайновий захід -- Четверта зустріч платформи справедливого переходу (The Just Transition Platform, JTP), який організували Генеральний директорат регіональної та міської політики (The Directorate-General for Regional and Urban Policy, DG REGIO) та Генеральний директорат з енергетики (The Directorate-General for Energy, DG ENER). Як супутню подію Європейський комітет регіонів (European Committee of the Regions) організував багаторівневий діалог у формі віртуального тижня вугільних регіонів та семінару з інтенсивного вуглецю за такими напрямами: «Територіальні плани справедливого переходу: прогрес і перспективи програмування» ( Territorial Just Transition Plans: progress and programming outlook); «Вугільні регіони перехідного періоду: оновлення через ініціативи» (Coal Regions in Transition: Updates from the Initiative) [29].

Також треба відмітити, що однією з цілей першої Лейпцизької хартії 2007 р. було проголошено захист, зміцнення та подальший розвиток міст на засадах підтримки Стратегії сталого розвитку, Лілльської програми дій (Лілльської робочої програми, The Lille Action Programme, 2000), Роттердамського кодексу Urban Acquis (Роттердамського міського законодавства, The Rotterdam Urban Acquis, 2004) та Брістольської угоди (The Bristol Accord, 2005). Водночас усі виміри сталого розвитку повинні враховуватися одночасно і з однаковою вагою. До них належать економічне процвітання, соціальна рівновага, здорове довкілля, а також -- культурні та оздоровчі аспекти [30].

Було наголошено, що у довгостроковій перспективі міста зможуть виконувати свої функції носіїв суспільного прогресу та економічного зростання в дусі Лісабонської стратегії (Lisbon Strategy, 2000), продовженням якої як раз і став план розвитку «Європа» 2020, тільки в тому випадку, якщо вдасться зберегти соціальний баланс усередині міст та між ними, забезпечити їхнє культурне різноманіття і досягти високої якості благоустрою, будівництва та екології.

Ще одним дієвим урбаністичним інструментом ЄС є Центр знань Urbact (The URBACT Knowledge Hub), який об'єднує передові практики з усього ЄС з останніми міськими тенденціями, щоб заповнити прогалини та переконатися, що навчання доступне кожному. З 2018 р. Urbact брала участь у процесі європейського діалогу щодо оновлення першої Лейпцизької хартії. Організована у співпраці з мережею великих європейських міст Eurocities, ініціативою ЄС «Міські інноваційні дії» (Urban Innovative Actions, UIA) лабораторія міста Urbact (URBACT City Labs) використала безпосередній досвід сотень міст для внесення в Нову Лейпцизьку хартію, підписану 2020 р., Urbact прагне проілюструвати підходи цього європейського документа щодо «простих», «зелених» та «продуктивних» міст, поширюючи більше передових практик та історій, а також сприяючи постійному обміну між містами задля спонукання змін у їхньому покращенні [31].

Заснована 1986 р. міжнародна організація Eurocities на сьогодні об'єднує органи місцевого самоврядування понад 140 великих міст у понад 30 європейських країнах. У межах платформи функціонує шість тематичних форумів, широкий діапазон робочих груп, проєктів, заходів у сфері взаємодії та співпраці з інститутами ЄС щодо вирішення питань, які є спільними для усіх європейців на сьогоднішній день. Стратегічним завданням організація визначає посилення ролі самоврядування великих європейських міст у вирішенні стратегічних проблем Європи. Пріоритетами своєї діяльності Eurocities визначає клімат, співжиття, відновлення. Членство в цій організації можливе у таких формах: повний учасник, асоційований учасник, асоційований партнер, бізнес-партнер [32].

Ініціатива ЄС UIA передусім забезпечує міські райони по всій Європі ресурсами для тестування нових та неперевірених рішень для вирішення міських проблем [33].

У своєму Зверненні до Конференції ООН зі зміни клімату, яка включатиме проведення 26-ї сесії Конференції Сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, 16-ї сесії Конференції Сторін, яка є нарадою Сторін Кіотського протоколу, та 3-ї сесії Конференції Сторін, яка є нарадою Сторін Паризької угоди, Генеральної Асамблеї ООН, ЄС, Ради Європи, парламентських асамблей, Європейського парламенту, Міжпарламентського союзу, інших регіональних і міжнародних організацій, урядів та парламентів іноземних держав, на підтримку глобальних цілей з питань зміни клімату (схвалена постановою Верховної Ради України від 05.11.2021 № 1870-ІХ), Верховна Рада України визнала глобальний антропогенний вплив на зміну клімату та необхідність невідкладного ефективного реагування на загрози, що викликані зміною клімату, та необхідність адаптації до наслідків зміни клімату. Насамперед Уряд схвалив Оновлений національно визначений внесок України до Паризької угоди (розпорядження КМУ від 30.07.2021 № 868-р), в якому закладена ціль: до 2030 р. скоротити викиди парникових газів до рівня 35 % порівняно з 1990 р. Для цього визначені напрями, робота за якими планується наступні 10 років: модернізація енергетичних та промислових підприємств, розвиток відновлюваних джерел енергії, заходи енергоефективності в усіх секторах економіки, термомодернізація будівель, збільшення частки органічного сільського господарства та ресурсоощадних практик, електрифікація та оновлення транспорту, створення ієрархії управління відходами, збільшення лісистості та реформа управління лісовим фондом.

Безумовно, наведений міжнародний та європейського досвід відновлення екологічної безпеки міст, національні стратегічні цілі й завдання мають бути скореговані з урахуванням мілітарного впливу, що завдано Україні, адже масштаби і характер знищення міського середовища та завданої шкоди довкіллю окремих населених пунктів внаслідок військової агресії рф за усіма наявними показниками і критеріями є катастрофічними та безпрецедентними у вітчизняній історії.

Наразі найактуальнішим питанням є розроблення ефективних та міжнародно визнаних (сертифікованих, стандартизованих) методик визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії. Їхню будову пропонується провести з обов'язковою наявністю такої ланки правових та процесуальних інструментів: виявлення фактів шкоди -- фіксація фактів та ідентифікація об'єктів -- оцінка впливу -- встановлення кола постраждалих суб'єктів (персоніфікація) -- визначення інструментів відшкодування (репарація, контрибуція, гуманітарна реституція) -- визначення процедури компенсації (добровільний, адміністративний, судовий, позасудовий порядок) -- визначення порядку розрахунку екологічної шкоди, яка підлягає компенсації залежно від: а) способу розрахунку такої шкоди (витратного, таксового, розрахункового, нормативного); б) об'єкта НПС, якому заподіюється шкода, -- визначення шкоди і збитків (прямих, непрямих) -- визначення механізму відшкодування (суб'єкти обрані рішення, підстави, джерела відшкодування).

Висновки

1. Проведений аналіз деяких джерел міжнародного екологічного права засвідчив факт того, що головний акцент їхнього змісту зроблений на загальних питаннях міжнародно-правового регулювання екологічної безпеки, а відносини урбоекологічної безпеки розглядаються вкрай обмежено й переважно опосередковано. Серед основних урбоекологічних інструментів, що напрацьовано міжнародною спільнотою для використання та подальшого розвитку в національних нормативно-правових актах з метою забезпечення сталої урбанізації, розвитку системи екологічної безпеки міста, слід виокремити такі: максимально можливий соціально-економічний розвиток міста за мінімальної шкоди довкіллю, ефективна екологічна громадська і державна адвокація та моніторинг, спільне планування, управління та державно-приватне партнерство, стала система екологічного фінансування міст.

2. Аргументовано, що досвід використання міжнародного еколого-економічного інструментарію є надзвичайно важливим у процесі побудови національного механізму фінансування зеленого переходу. Його реалізація у нормативно-правових актах, які регулюють чи будуть регулювати цю групу відносин, має виходити з такої моделі: «рівень забезпечення екологічної безпеки» (національний, регіональний, територіальний, місцевий, об'єктний) -- «зміст та обсяг інструментарію на відповідному рівні» -- «об'єкти забезпечення екологічної безпеки» (держава, регіони, території, природні ресурси та об'єкти) -- «очікувані результати від реалізації заходів» -- «критерії оцінки отриманих результатів» -- «суб'єкти організації та реалізації заходів» -- «джерела фінансування» -- «суб'єкти контролю реалізації заходів та фінансових витрат».

3. Визначено стратегічні правові екологоурбаністичні інструменти міжнародного урбаністичного права: 1) особлива державна охорона історичних міст і кварталів у територіальних та містобудівних планах на всіх рівнях; 2) охорона зв'язків міста з навколишнім природним і антропогенним середовищем, між довкіллям та урбанізацією; 3) безпека міського середовища для його населення, упровадження механізму глобального безпекового моніторингу; 4) перетворення міст в мегарегіони, міські коридори та міста-регіони; 5) забезпечення інвестиції у зелений громадський транспорт; 6) створення зелених громадських зон і територій.

4. Встановлено достатньо тісну узгодженість урбаністичних положень у сучасних стратегічних програмах європейського екологічного права. Водночас ще очевиднішою видається насиченість нормами екологічної безпеки новітніх європейськіих документів та ініціатив у сфері містобудівних відносин. До того ж зміст свідчить не тільки про виокремлення приписів щодо певних дій та об'єктів, які завдають шкоди і збитків довкіллю або ж запобігають чи протидіють цим негативним наслідкам, а й щодо суб'єктів цих відносин. Поруч зі стратегічними, основними правовими інструментами розвитку системи екологічної безпеки міст (регламенти, директиви, рішення, стратегії, декларації, концепції, хартії, договори, угоди, резолюції, рекомендації, зобов'язання, висновки), що утворюють групу нормативних і адміністративних актів та договорів, в ЄС використовуються й інші, оперативні, додаткові їх групи, а саме -- плани (міжінституційні угоди, програми, плани, резолюції, висновки, повідомлення, зелені книги, білі книги, порядки денні) та дії (ініціативи, платформи, секції, титули, премії, зустрічі, форуми, конференції, позиції, ставлення).

5. Аргументовано, що процес трансформації монофункціональних міст, в умовах слідування Європейським зеленим курсом (European Green Deal) має бути гармонізований з нормами європейського та національного екологічного, гірничого, господарського, податкового законодавства, а також законодавства про надра. Справедлива трансформація має ґрунтуватися на економіко-правовому забезпеченні застосування інноваційних гірничих й енергетичних технологій, альтернативного використання цілісного майнового комплексу вугільних шахт, їхніх вторинних і супутніх ресурсів, враховувати світовий досвід та вплив реконверсії на конституційні, соціально-економічні та екологічні складові життєзабезпечення шахтарських міст. Повоєнний стан вимагатиме змістовної актуалізації та поглиблення кореспонденції між економічною, енергетичною, екологічною та регіональними стратегіями, ухваленими в Україні в період до повномасштабної збройної агресії.

6. Запропоновано таку модель упровадження міжнародного та європейського досвіду під час реформування урбоекологічного національного законодавства: 1) ратифікація актів міжнародного та європейського екологічного й урбаністичного права; 2) попередня гармонізація законодавства України та Європейського Союзу шляхом узгодження вітчизняної загально-правової термінології з європейськими нормами, стандартами і принципами, укладання міжнародних договорів, участі в розробленні модельних законопроєктів, резолюцій, хартій тощо; 3) адаптація екологічного та містобудівного законодавства -- пристосування національних нормативно-правових актів з метою досягнення їхньої повної відповідності acquis ЄС шляхом впровадження у законодавство України основних положень директив, регламентів, рішень та рекомендацій ЄС; 4) імплементація екологічного та містобудівного законодавства -- надання законної сили частині європейського законодавства шляхом відсилки, інкорпорації або трансформації.

References

1. Kirin R.S. Pravo urboekolohichnoi bezpeky: poniattia ta predmet. V kn.: Sotsialna ta ekolohichna bezpeka u pryzmi urbanistyky. Za red. M.I. Inshyna ta Ya.Ia. Melnyka. Instytut prava KNU im. T. Shevchenka. Vyd-vo: Yevropeiskyi instytut bezperervnoi osvity. Podhaiska, 2020. 497 p. P 203-217 [Кірін Р.С. Право урбоекологічної безпеки: поняття та предмет. В кн.: Соціальна та екологічна безпека у призмі урбаністики:. За ред. М.І. Іншина та Я.Я. Мельника. Інститут права КНУ ім. Т. Шевченка. Вид-во: Європейський інститут безперервної освіти. Подгайска, 2020. 497 с. С. 203-217].

2. Melnykova M. & Gradoboieva Y Analysis of the European experience in using the system of the ecological security in sustainably-developed cities. Economic Scope. 2020. № 163. P 109-113. https://doi.org/10.32782/2224-6282/163-19

3. Ohorodnyk I. Upravlinnia ekolohichnoiu bezpekoiu mista. VisnykNatsionalnoho universytetu «Lvivskapolitekhnika». Kompiuterni nauky ta informatsiini tekhnolohii. 2010. № 672. P 281-290 [Огородник І. Управління екологічною безпекою міста. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Комп'ютерні науки та інформаційні технології. 2010. № 672. С. 281-290].

4. Sunduk A.M. Pryrodno-tekhnohenna (ekolohichna) bezpeka Dnipropetrovskoi oblasti. Ekonomika pryrodokorystuvannia i okhorony dovkillia. RVPS Ukrainy NAN Ukrainy. Kyiv, 2008. P 318-326. [Сундук А.М. Природнотехногенна (екологічна) безпека Дніпропетровської області. Економіка природокористування і охорони довкілля. РВПС України НАН України. Київ, 2008. С. 318-326].

5. Latysheva O., Pidhora Y, Kasianiuk S. & Vizirov V Natural and Technological Safety and Environmental Safety: the Essence, Indicators of Assessment, the Role in the Formation of the National Security Strategy of the State. Economic herald of the Donbas. 2020. № 1(59). P 145-161. https://doi.org/10.12958/1817-3772-2020-1(59)-145-161

6. Ivaniuta S.P, Kachynskyi A.B. Ekolohichna ta pryrodno-tekhnohenna bezpeka Ukrainy: rehionalnyi vymir zahroz i ryzykiv. NISD. Kyiv, 2012. 308 p. [Іванюта С.П., Качинський А.Б. Екологічна та природно-техногенна безпека України: регіональний вимір загроз і ризиків. НІСД. Київ, 2012. 308 с.].

7. Stoiko S.M., Koinova I.B. Suchasni vydy antropohennoho vplyvu na zhyttieve seredovyshche. Ukrainskyi heohrafichnyi zhurnal. 2012. № 1. P 50-57. [Стойко С.М., Койнова І.Б. Сучасні види антропогенного впливу на життєве середовище. Український географічний журнал. 2012. № 1. С. 50-57].

8. Xu H., Tuts R. Five years on, taking stock of the New Urban Agenda. Official website of United Nations Development Programme. October 29, 2021. URL: https://www.undp.org/blog/five-years-taking-stock-new-urban-agenda (дата звернення: 26.03.2022).

9. World Urban Campaign. UN-Habitat. URL: https://unhabitat.org/world-urban-campaign (дата звернення: 26.03.2022).

10. World Cities Report 2020: The Value of Sustainable Urbanization. UN-Habitat. 2020. 418 p. URL: https://unhabitat. org/World%20Cities%20Report%202020 (дата звернення: 26.03.2022).

11. Maradan David, Blockley Jonathan & Lee Sangji. Aligning NDCs with Green Recovery. Guidance Framework. Official website of United Nations Development Programme. March 3 2022. 26 p. URL: https://www.undp.org/publications/ aligning-ndcs-green-recovery (дата звернення: 26.03.2022).

12. Europe 2020: the European Union strategy for growth and employment. COM (2010) 2020 final. EUR-Lex. 07.02.2017. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=LEGISSUM%3Aem0028#:~:text (дата звернення: 26.03.2022).

13. Document A/RES/70/1. Official website of United Nations. URL: https://www.un.org/ga/search/viewm_doc. asp?symbol=A/RES/70/1 (дата звернення: 26.03.2022).

14. The European Green Deal. Brussels, 11.12.2019 COM (2019) 640 final. Official website of European Commission. URL: https://ec.europa.eu/info/sites/default/files/european-green-deal-communication_en.pdf (дата звернення: 30.03.2022).

15. EU Biodiversity Strategy for 2030. Brussels, 20.05.2020 COM (2020) 380 final. EUR-Lex. URL: https://eur-lex.europa. eu/legal-content/EN/TXT/?qid=1590574123338&uri=CELEX:52020DC0380 (дата звернення: 30.03.2022).

16. European Green Capital 2023 and European Green Leaf 2022 Award Results. Eltis. The Urban Mobility Observatory. 10.09.2021. URL: https://www.eltis.org/in-brief/news/european-green-capital-2023-and-european-green-leaf-2022award-results (дата звернення: 30.03.2022).

17. Proposal for a Decision of the European Parliament and of the Council on a General Union Environment Action Programme to 2030 Brussels, 14.10.2020. COM(2020) 652 final. Official website of European Commission. URL: https:// ec.europa.eu/info/sites/default/files/european-green-deal-communication_en.pdf (дата звернення: 03.04.2022).

18. EU Policy on the Urban Environment -- Overview. Official website of European Commission. URL: https://ec.europa. eu/environment/urban/index_en.htm (дата звернення: 03.04.2022).

19. Aalborg - 10 - Inspiring Futures. Sustainable Cities Platform. 5 p. URL: https://sustainablecities.eu/fileadmin/ repository/Aalborg_Commitments/Aalborg_Commitments_English.pdf (дата звернення: 03.04.2022).

20. Local and regional democracy. Council of Europe Portal. URL: https://www.coe.int/en/web/good-governance/localand-regional-democracy (дата звернення: 03.04.2022).

21. Functional Areas - Capitalisation of Local Potential in Territorial Development Policies Over the European Continent. Resolution No. 1. The 17th session of the Council of Europe Conference of Ministers responsible for Spatial Planning (CEMAT). Bucharest, November 3 2017. URL: https://rm.coe.int/the-17th-session-of-the-council-of-europeconference-of-ministers-resp/16807670ac (дата звернення: 03.04.2022).

22. European Urban Charter. The European Declaration of Urban Rights. March 17-19, 1992, Strasbourg. URL: https:// rm.coe.int/168071923d (дата звернення: 08.04.2022).

23. European Urban Charter II. Manifesto for a new urbanity. Adopted by the Congress on the occasion of its 15th Plenary Session in Strasbourg on May 29, 2008. URL: https://rm.coe.int/european-urban-charter-ii-manifesto-for-a-newurbanity/168071a1b5 (дата звернення: 08.04.2022).

24. Leiptsyzka khartiia «Mista Yevropy na shliakhu staloho rozvytku». Pryiniata z nahody neformalnoi zustrichi ministriv z pytan miskoho rozvytku i terytorialnoi yednosti, provedenoi v m. Leiptsyh 24-25 travnia 2007 roku. Neofitsiinyi pereklad. URL: https://2.auc.org.ua/sites/default/files/leypcizka_hartiya.pdf (дата звернення: 08.04.2022). [Лейпцизька хартія «Міста Європи на шляху сталого розвитку». Прийнята з нагоди неформальної зустрічі міністрів з питань міського розвитку і територіальної єдності, проведеної в м. Лейпциг 24--25 травня 2007 року. Неофіційний переклад. URL: https://2.auc.org.ua/sites/default/files/leypcizka_hartiya.pdf].

25. The New Leipzig Charter «The transformative power of cities for the common good». Adopted at the Informal Ministerial Meeting on Urban Matters on November 30, 2020. URL: https://ec.europa.eu/regional_policy/sources/ docgener/brochure/new_leipzig_charter/new_leipzig_charter_en.pdf (дата звернення: 08.04.2022).

26. Yevropeiskyi Zelenyi Kurs (European Green Deal). Predstavnytstvo Ukrainy pry Yevropeiskomu Soiuzi. 30.10.2020. URL: https://ukraine-eu.mfa.gov.ua/posolstvo/galuzeve-spivrobitnictvo/klimat-yevropejska-zelena-ugoda (дата звернення: 08.04.2022). [Європейський Зелений Курс (European Green Deal). Представництво України при Європейському Союзі. 30.10.2020. URL: https://ukraine-eu.mfa.gov.ua/posolstvo/galuzeve-spivrobitnictvo/klimatyevropejska-zelena-ugoda].

27. Cornelia Dinca. The 100 Intelligent Cities Challenge. Amsterdam Smart City. February 26, 2021. URL: https:// amsterdamsmartcity.com/updates/project/the-100-intelligent-cities-challenge (дата звернення: 08.04.2022).

28. European Circular Cities Declaration: Calling Cities to Become Circularity Pioneers. CSCP.URL: https://www.cscp. org/circular-cities-declaration/#:~:text (дата звернення: 08.04.2022).

29. Just Transition Platform Meeting -- Coal Regions Virtual Week and Carbon-intensive Regions Seminar 15-17 November 2021. Official website of European Commission. URL: https://ec.europa.eu/info/events/just-transitionplatform-meeting-coal-regions-virtual-week-and-carbon-intensive-regions-seminar-15-17-november-2021-2021nov-15_en (дата звернення: 08.04.2022).

30. Leipzig_Charter on Sustainable European Cities. Official website of European Commission. May 2 2007. URL: https:// ec.europa.eu/regional_policy/sources/activity/urban/leipzig_charter.pdf (дата звернення: 08.04.2022).

31. Leipzig Charter. URBACT City Labs. Urbact. Driving change for better cities. URL: https://urbact.eu/leipzig-charter (дата звернення: 08.04.2022).

32. Eurocities. URL: https://eurocities.eu/ (дата звернення: 08.04.2022).

33. Identify and test innovative solutions for sustainable urban development. Urban Innovative Actions. The Urban Lab of Europe. URL: https://uia-initiative.eu/en (дата звернення: 08.04.2022).

Размещено на Allbest.ru