"Careless whisper" Конституційного суду України та конституційні цілі

Конституційна догматика:

1) засади цілісності; конституція тлумачиться цілісно, оскільки вона складає систематику принципів із їх внутрішньою ієрархією та згідно із засадами єдності - у такому порядку є неприпустимим відривати із контексту справи певні конституційні приписи. Слід також мати на увазі конституційну ідеографію - тексти позначають певні поняття чи юридичні конструкції через символи та певні логіку їх розміщення та узгодження логічних зв'язків між ними. При цьому кардинальне значення має розуміння того, що текст є набором певних формул, які відображають соціальний консенсус за результатами суспільно-політичних дебатів;

2) забезпечення внутрішньої узгодженості, конкордації конституційних положень. Прийнято це називати систематичним способом тлумачення, хоча тут існує декілька делікатних моментів. Вони полягають у тому, що інтерпретатор має пояснювати внутрішні зв'язки між конституційними принципами і нормами у контексті конкретної справи та загальних конституційних цілей. Тобто насправді засада конституційної конкордації тісно переплітається із динамічним тлумаченням; насправді вони взаємодоповнювані.

3) додержання засад юридичного силогізму (дослідження фактичного та юридичного складу). КСУ при розгляді скарг не може не брати до уваги фактичний аспект справи, на це прямо орієнтує стаття 89.3 Закону про КСУ, яка передбачає конституційно конформне тлумачення законів, що здійснюється у контексті фактичних обставин справ. Згідно із цим правилом, попри визнання положення закону конституційним, Суд може вказати, що в остаточному судовому рішенні його інтерпретація здійснена таким чином, що суперечить Конституції, тобто порушує права людини. Тому доктрина КСУ відмови від розгляду фактичних обставин справи не відповідає природі розгляду конституційних скарг і має напряму рестриктивні наслідки та відмову у конституційному правосудді. Насправді, КСУ вирішує питання конституційного права, зокрема сутнісного змісту права, а не питання, що стосуються предмета загальної судової юрисдикції.

Сутнісні (субстанційні) аспекти аргументації:

1) розумність (reasonability). Правило є розумним, якщо воно забезпечує зважування інтересів і належне правове регулювання. Метою вирішення конституційних скарг є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів згідно із класичною формулою верховенства права, що не може окрема особа стояти над правом, однак право має забезпечувати стабільність та визначеність абстрактних і безсторонніх правил, які є чинними на майбутнє, і за їх допомогою індивіду можна планувати свою діяльність.

2) практична корисність у світлі прав людини. Корисність тут розуміється як можливість вільно розвиватися особі як самодостатній особистості у її гідності. З практичної точки зору користь визначається максимізуючим ефектом при здійсненні прав, що виражається у знаменитій формулі ЄСПЛ, згідно з якою права людини не слід лише розглядати як певні теоретичні і абстрактні постулати, а як такі, що здійснюються ефективно і дієво. Верифікація практичної корисності здійснюється через призму пропорційності.

3) сутнісний зміст права (das eigentliche Wesen desRechts) та здійснення державою обов'язку захисту. Це взаємопов'язані питання. У світлі практичної корисності та принципу пропорційності воно полягає у розкритті, які негативні і позитивні обов'язки покликана здійснити держава на забезпечення основоположного права, гарантованого конституційними засобами. Як зазначається в Ухвалі КСУ №32-у|98, скаржник також має використовувати належні йому засоби юридичного захисту, інакше питання про порушення державою обов'язку захисту може і не здатися таким очевидним, а скарга може бути визнана неприйнятною. Попри все, тут ключовим питанням є встановлення, чи додержуються конституційні гарантії здійснення суб'єктивного публічного права, щоб держава не накладала на індивіда надмірні обмеження та обтяження.

4) роль amicus curiae briefs. Формально КСУ не зв'язаний змістом висновків «друзів правосуддя». Оскільки останнім часом поширеною є теза про те, що судді КСУ є найкращими спеціалістами з конституційного права, з приводу цього хочу сказати наступне. Це доволі сумнівна теза з точки зору конституційної демократії і з огляду на специфіку конституційної структури України. З точки зору інклюзивності процесу розгляду скарг позиціям, викладеним в amicus curiae briefs, Судом принаймні має бути надана коротка оцінка. Ці висновки є елементом процесу комунікативної демократії, який дозволяє розглянути різні доктринальні аспекти розуміння конституційних положень. А з точки зору конституційної структури формування складу КСУ викликає нарікання стосовно критерію «визнаний рівень компетентності», оскільки тут мається на увазі компетентність з конституційного права і захисту прав людини.

«Відкритість» конституційного тексту. Кардинальне значення для інтерпретації прав людини має конституційна ідеографія, згідно якої конституційні формули є лише формалізацією згоди щодо певних принципів і норм, які потребують своєї конкретизації. Сприйняття символів у європейців, графіка у яких базується на писаному тексті, передбачає конструювання смислів. Натомість у китайців чи японців, які передають їх через символи, останні вже подаються у знаках, що істотно наповнює етичним аспектом світогляд. Відповідно, у них не здійснюється юридична конструкція, вона вже транслюється через певні образи і символи як такі.