Теоретико-правові засади формування та розвитку сучасного позитивного права

9. Соціально значущі чинники суспільного життя включають в себе не лише культурну, економічну, політичну, ідеологічну та інші складові соціальної системи, а й географічні, кліматичні, фізіологічні та біологічні особливості існування та розвитку відповідного суспільства, які усвідомлюються його членами у якості явищ, станів, режимів і процесів, що в певній мірі нормативно впливають на характер їх поведінки. Значення вказаних чинників для формування і розвитку позитивного права полягає у тому, що вони розширюють його соціокультурну основу, цінність якої полягає в максимально можливому виключенні суб'єктивізму та свавілля у процесі правоутворення.

10. Джерела позитивного права - це прийняті у встановленому порядку уповноваженими державними органами або безпосередньо народом (суб'єктами правотворчості) загальнообов'язкові правові акти (закони, підзаконні нормативно-правові акти, правові прецеденти та ін.), спрямовані на регулювання визначених суспільних відносин, в яких безпосередньо або опосередковано виражається характер і умови природного та соціокультурного розвитку відповідного суспільства.

Якщо поняття «форма права» акцентує увагу здебільшого на формальному вираженні правових норм у нормативних документах, які приймаються або видаються уповноваженими державними органами, то поняття «джерело права», поряд з формальним аспектом вираження правових норм, поєднує в собі також і найважливіші параметри їх змістовної сторони, тобто ті основні природні та соціокультурні чинники, які прямо або опосередковано відображаються у змісті конкретних законів та інших джерел права. У зв'язку з цим, при дослідженні позитивного права з позиції соціокультурного підходу доцільніше використовувати поняття «джерело права».

11. Сучасний етап розвитку позитивного права нерозривно пов'язаний з еволюцією його джерел, основна закономірність якої полягає у збільшенні їх кількості по мірі ускладнення суспільних відносин у процесі їх поступального прогресивного розвитку. При цьому таке збільшення кількості джерел позитивного права слід розглядати як об'єктивне явище, оскільки воно зумовлюється, з одного боку, об'єктивними внутрішніми обставинами розвитку правових систем (наприклад, інформаційно-технологічний прогрес), а з іншого - зовнішніми обставинами, які полягають у взаємній конвергенції правових систем сучасності між собою, що особливо якісно проявляється на рівні двох найбільших правових систем - романо-германської та англосаксонської.

Основною ознакою розвитку позитивного права, тобто процесу удосконалення джерел права в контексті еволюції двох найбільших правових систем сучасності (романо-германська та англосаксонська), є його багатоаспектність, яка пов'язана, зокрема, з такими його складовими елементами: 1) збільшенням значущості та складності всієї систем джерел права, тобто як первинних, так і вторинних; 2) зростанням масштабів практичного застосування як первинних, так і вторинних джерел права; 3) розширенням меж правового регулювання суспільних відносин за допомогою первинних і вторинних джерел права; 4) нерівномірністю та гетерохронністю розвитку окремих джерел права, що унеможливлює повну уніфікацію різних джерел права навіть в межах групи тих чи інших правових систем.

12. Конвергенція джерел права сучасних правових систем в цілому має об'єктивний характер, а тому не передбачає забезпечення їх повної або тотальної гармонізації чи уніфікації, оскільки джерела права не можна розглядати поза природним і соціокультурним аспектом розвитку відповідного суспільства, що завжди буде вносити певні коригування або «національні особливості» до їх змісту. Наслідком такого процесу є збільшення багатоманітності системи джерел права відповідної держави, що, у свою чергу, суттєво впливає на їх ієрархічність, оскільки джерела національного права доповнюються все новими видами, які навіть можуть бути не характерними для історичного розвитку відповідної країни. У такий спосіб ієрархічність джерел права стає більш гнучкою, що пов'язано з ускладненням взаємозв'язків між ними, а на характер або ступінь такої ієрархії впливають історичні традиції розвитку правової системи.

Об'єктивний характер конвергенції джерел права сучасних правових систем не виключає суб'єктивного втручання в цей процес, суттєве посилення якого не може призвести до позитивних наслідків, оскільки в такому випадку будуть свідомо нівелюватися об'єктивні умови історичного розвитку відповідного суспільства, що вкорінені у свідомості та світогляді суб'єктів права. Наслідком такого посиленого та об'єктивно необумовленого суб'єктивного втручання у процес конвергенції джерел права між різними правовими системами в кінцевому рахунку може бути таке негативне явище як асиміляція правових систем, що призведе не лише до виникнення нових та загострення старих проблем правового регулювання, а й до порушення цілісності всієї загальної системи соціонормативного регулювання суспільних відносин.

13. Ефективність законодавства полягає у раціональному використанні у процесі правового регулювання різноманітних соціальних та юридичних чинників, внаслідок якого на основі прийнятих уповноваженими суб'єктами правотворчості нормативно-правових актів соціальні відносини розвиваються у вигідному для суспільства і держави напрямі на засадах забезпечення належного соціального компромісу між учасниками суспільної комунікації. Ефективність законодавства включає в себе дві великі за обсягом складові: соціальну та юридичну.

Соціальна складова ефективності законодавства - це основний та найперший параметр забезпечення високої якості закону, який полягає у належному відображенні у нормативно-правових актах системи найважливіших соціальних цінностей (свобода, справедливість, рівність, гуманізм, мораль тощо) та чинників (особливості розвитку тієї чи іншої сфери життєдіяльності суспільства, прогресуючий характер певних суспільних відносин тощо), що мають визначений соціокультурний вимір, об'єктивно функціонують у певному суспільстві та вимагають адекватного юридичного закріплення, забезпечення і захисту з метою стабільного розвитку суспільства і держави.

Юридична складова ефективності законодавства - це система юридичних засобів (логічних, мовних, формально-атрибутивних, спеціально-юридичних тощо), за допомогою яких досягається відповідність змісту законодавства об'єктивним умовам розвитку суспільства (соціокультурним реаліям), внутрішня та зовнішня узгодженість всіх правових актів, що входять до системи законодавства, у тому числі чітко встановлена ієрархічна побудова цієї системи, а також високий ступінь реалізації нормативних положень, особливо у формі правозастосування. Вказаний елемент ефективності законодавства покликаний забезпечувати доступність правової інформації для всіх учасників відносин, а також створювати необхідні умови для здійснення повноправного, рівного соціального діалогу, у тому числі з органами державної влади.

14. Ефективне правосуддя органічно поєднує в собі дві складові: об'єктивну та суб'єктивну. Об'єктивна складова ефективності правосуддя знаходить своє безпосереднє вираження у законодавстві, тобто у нормах позитивного права, які встановлюють, зокрема, принципи здійснення правосуддя, основні засади формування суддівського корпусу, межі здійснення суддівського розсуду, критерії безсторонності та неупередженості суду, а також шляхи їх забезпечення, особливості притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, засади побудови судової системи, порядок виконання судових рішень, основні параметри доступності правосуддя тощо. Суб'єктивна складова ефективності правосуддя проявляється через особливості внутрішнього світогляду та ціннісних орієнтацій конкретного судді, що формуються не лише за допомогою права та пов'язаних з ним явищ правової дійсності, а й за допомогою інших соціальних норм, зокрема, моральних і релігійних. З вказаного випливає, що для забезпечення ефективності правосуддя необхідно, щоб норми позитивного права приймалися з урахуванням соціокультурного контексту, в якому вони функціонують та в якому знаходять своє безпосереднє вираження ідеальні природно-правові засади соціального розвитку. Такий підхід зводить до мінімуму можливе виникнення у свідомості суддів ціннісного конфлікту, не в останню чергу обумовленого невідповідністю вимог, які пред'являються до нього чи до іншого суб'єкта різними соціальними нормами.

15. Інститут юридичної відповідальності - це відносно відокремлена сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, пов'язані із забезпеченням виконання та дотримання встановлених у законодавстві обов'язків в межах різних галузей права, у тому числі тих обов'язків, які передбачають настання негативних наслідків, визначених санкцією правової норми у разі її порушення. Вказаний інститут має системний, міжгалузевий, дуальний та регулятивно-охоронний характер, що справляє динамічний вплив на найважливіші суспільні відносини; предметом його регулювання виступають як найважливіші суспільні відносини, пов'язані із забезпеченням стабільного правопорядку, так і правовідносини відповідного виду юридичної відповідальності. Дуальність інституту юридичної відповідальності проявляється на рівні двох її форм - позитивної (перспективної) та негативної (ретроспективної).

Позитивна форма юридичної відповідальності має не лише теоретичне значення, а й практичне також, оскільки значно важливішим і доцільнішим видається попередити настання негативної відповідальності і за допомогою позитивної відповідальності запобігти небажаному, суспільно-шкідливому чи навіть небезпечному варіанту поведінки, а не застосовувати реальні заходи громадського або державного примусу до порушника відповідних соціальних норм. Юридична відповідальність, яка розуміється виключно в якості її негативної або ретроспективної форми, тобто через систему державного примусу, не дає змоги усвідомити об'єктивну необхідність, що перебуває в основі свободи, правової відповідальності та права взагалі.

16. Юридична відповідальність держави - це закріплений у законодавстві юридичний обов'язок держави, створених нею органів публічної влади та/або їх посадових і службових осіб виконувати, дотримуватися, використовувати і застосовувати приписи національних і міжнародних правових норм з метою забезпечення і захисту всієї системи прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, стабільного соціально-економічного розвитку суспільства, а у випадку скоєння цими суб'єктами правопорушення - юридичний обов'язок держави відновити порушені права, відшкодувати завдану шкоду та гарантувати притягнення винних у такому правопорушенні осіб до відповідного виду юридичної відповідальності згідно з законом, механізм реалізації якого обов'язково включає в себе накладення відповідного стягнення або покарання, передбаченого санкцією правової норми.

У широкому значенні юридична відповідальність держави включає в себе міжнародно-правову, конституційну, кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну незалежно від того, хто є безпосереднім суб'єктом правомірного або неправомірного діяння - держава як відокремлений суб'єкт чи органи публічної влади та/або їх посадові і службові особи. При цьому безпосередні суб'єкти кримінальної, конституційної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності є, як правило, індивідуальними, оскільки у їх якості виступають посадові особи відповідних органів публічної влади. Держава як відокремлений суб'єкт у цьому випадку несе юридичну відповідальність не безпосередньо, а опосередковано, тобто шляхом забезпечення заходів заохочення (позитивна форма відповідальності), публічного та/або громадського осуду діяльності своїх представників та відшкодування неправомірно завданої громадянам і юридичним особам шкоди (негативна форма відповідальності).

У вузькому значенні юридична відповідальність держави виражається безпосередньо, тобто сама держава як відокремлений суб'єкт відповідає за те чи інше діяння, а тому така відповідальність держави є, насамперед, міжнародно-правовою та цивільно-правовою (матеріальною), в окремих випадках - конституційною (наприклад, прийняття і застосування законів, спрямованих на відновлення прав громадян та завданої ним шкоди).

17. Основними чинниками удосконалення інституту юридичної відповідальності держави перед громадянським суспільством та особою є правовий та моральний (етичний). Правовий чинник безпосередньо пов'язаний з дією таких правових явищ ефективне законодавство, справедливе правосуддя, належний рівень правової культури та правосвідомості громадян тощо. Моральний чинник безпосередньо пов'язаний з рівнем моральності особистості, який проявляється через відповідні моральні категорії (наприклад, честь, гідність, порядність, милосердя тощо) та справляє вплив, насамперед, на позитивний аспект такої відповідальності, зводячи до мінімуму можливі протиправні дії. При цьому, безумовно, не виключається також і певний вплив моральних норм на негативний аспект юридичної відповідальності певного суб'єкта, який проявляється, зокрема, у тому, що особа з високим рівнем моральної свідомості докладатиме всіх можливих зусиль для подолання негативних наслідків правопорушення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія:

1. Луцький Р. П. Позитивне право у сучасних наукових реаліях: монографія / М-во освіти і науки України, Івано-Франківський ун-т права ім. Короля Д. Галицького. Львів: СПОЛОМ, 2016. 412 с.

Рецензії:

Рябошапко Л. І. Сучасні виміри позитивного права. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. 2016. № 1 (13). С. 263-264. Рец. на кн.: Луцький Р. П. Позитивне право у сучасних наукових реаліях: монографія / М-во освіти і науки України, Івано-Франківський ун-т права ім. Короля Д. Галицького. Львів: СПОЛОМ, 2016. 412 с.

Шевченко А. Є. [Рецензія]. Часопис Київського університету права. Український науково-практичний часопис. 2016. № 2. С. 412-413. Рец. на кн.: Луцький Р. П. Позитивне право у сучасних наукових реаліях: монографія / М-во освіти і науки України, Івано-Франківський ун-т права ім. Короля Д. Галицького. Львів: СПОЛОМ, 2016. 412 с.

Підрозділ колективної монографії:

2. Луцький Р. П. Розвиток принципу рівності в сучасному позитивному праві. Принцип рівності у праві: теорія і практика: монографія / передмова Ю. С. Шемшушенка; за заг. ред. Н. М. Оніщенко. Київ: Ви-во «Юридична думка», 2014. Розд. 1, підрозділ 1.5. С. 94-115.

Статті у фахових виданнях:

3. Луцький Р. П. Позитивне право в європейській правовій думці. Часопис Київського університету права: Український науково-практичний часопис. 2011. № 3. С. 24-27.

4. Луцький Р. П. Основні типи праворозуміння. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: «Право». Ужгород: Поліграф центр «ЛІРА», 2011 Вип. 15, ч. 1. C. 53-57.

5. Луцький Р. П. Позитивне право та природне право: опозиція категорій. Часопис Київського університету права: Український науково-практичний часопис. 2011. № 4. С. 38-41.

6. Луцький Р. П. Справедливість як визначальна теоретико-правова засада формування позитивного права. Університетські наукові записки: Часопис Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Івано-Франківськ: Редакційно-видавничий відділ Івано-Франківського ун-ту права імені Короля Данила Галицького, 2011. Вип. 3. С. 159-164.

7. Луцький Р. П. Позитивне право як явище соціальної дійсності. Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: зб. наук. статей. Івано-Франківськ: Прикарпатський нац. ун-т імені Василя Стефаника, 2011. Вип. ХХVІІ. С. 8-13.

8. Луцький Р. П. Теоретико-правові основи формування позитивного права. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Івано-Франківськ: Редакційно-видавничий відділ Івано-Франківського ун-ту права імені Короля Данила Галицького, 2011. Вип. 3. С. 91-97.

9. Луцький Р. П. Сутність сучасного праворозуміння: позитивний підхід. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 18: «Економіка і право»: зб. наук. праць. Київ: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. Вип. 16. С. 85-89.

10. Луцький Р. П. Правосвідомість як основа праворозуміння. Університетські наукові записки: Часопис Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Івано-Франківськ: Редакційно-видавничий відділ Івано-Франківського ун-ту права імені Короля Данила Галицького, 2011. Вип. 3. С. 66-71.

11. Луцький Р. П. Історичні умови виникнення, засади та витоки позитивного права. Публічне право: Науково-практичний журнал. 2011. Вип. 4. С. 271-276.

12. Луцький Р. П. Позитивне право як спосіб осмислення правової реальності. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Івано-Франківськ: Редакційно-видавничий відділ Івано-Франківського ун-ту права імені Короля Данила Галицького, 2011. Вип. 4. С. 55-60.

13. Луцький Р. П. Ієрархічність правових джерел (нормативних актів) які відображають буття позитивного права. Часопис Київського університету права: Український науково-практичний часопис. 2012. № 2. С. 18-21.

14. Луцький Р. П. Нормативно-правовий акт як визначальна форма вираження позитивного права. Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: зб. наук. статей. Івано-Франківськ: Прикарпатський нац. ун-т імені Василя Стефаника, 2012. Вип. ХХVІІІ. С. 13-17.

15. Луцький Р. П. Свобода та право з точки зору теорії правотворчості. Університетські наукові записки: Часопис Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Івано-Франківськ: Редакційно-видавничий відділ Івано-Франківського ун-ту права імені Короля Данила Галицького, 2012. Вип. 5. С. 92-96.

16. Луцький Р. П. Співвідношення моралі та позитивного права з точки зору західноєвропейських учених-теоретиків. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Івано-Франківськ: Редакційно-видавничий відділ Івано-Франківського ун-ту права імені Короля Данила Галицького, 2012. Вип. 5. С. 33-38.

17. Луцький Р. П. Форми та джерела виразу позитивного права (теоретико-правовий аспект). Наше право: Науково-практичний журнал з теорії права, конституційного, цивільного, кримінального, екологічного та інших галузей права. Спец. вид-во ЮНЕСКО. 2012. Вип. № 2, ч. 1. С. 21-25.

18. Луцький Р. П. Форми виразу права та їх ієрархічність. Європейські перспективи: Науково-практичний журнал. Спец. вид-во ЮНЕСКО. 2012. Вип. № 2, ч. 1. С. 74-79.

19. Луцький Р. П. Формальна рівність як формула, що виражає справедливість позитивного права. Альманах права. Свобода, рівність та гідність особи в правовій теорії та юридичній практиці: Науково-практичний юридичний журнал. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2013. Вип. 4. С. 203-206.

20. Луцький Р. П. Сучасні підходи щодо розуміння сутності позитивного права з точки зору провідних вчених правознавців. Правова держава: Науковий журнал. Одеса: «Астропринт». 2013. Вип. № 16. С. 48-53.

21. Луцький Р. П. Соціально-економічне середовище як визначальний фактор формування та розвитку позитивного права. Бюлетень Міністерства юстиції України. Загальнодержавне науково-практичне фахове видання. Київ: Укр. правнича фундація, 2013. Вип. № 6 (140). С. 39-44.

22. Lutskyi R. P. Theoretical aspect of interaction of freedom and justice in the process of positive law formation. Nauka i Studia. EKONOMICZNE NAUKI PANSTWOWY ZARZAD PRAVO. 2013. NR 32 (100). Przemysl. P. 126-131.

23. Луцький Р. П. Особенности соотношения свободы и позитивного права. Актуальные проблемы гуманитарных и естественных наук. Москва, 2013, июнь. № 07 (54). Ч. ІІ. С. 85-88.

24. Луцький Р. П. Историчиские условия формирования принципов и источников позитивного права. Соцыяльна-эканамічныя і прававыя даследаванні: Наукова-практычны іінформацыйна-метадычны часопис. Мінск, 2013. № 2 (32). С. 94-99.

25. Луцький Р. П. Разграничение права на естественное и позитивное (теоретико-правовой аспект). Закон и жизнь: Международный науково-практический правовой журнал. Кишинэу, 2013, август. № 8/1 (260). С. 32-35.

26. Луцький Р. П. Соотношение морали и позитивного права в трудах представите лей англо-саксонской прововой системы. Соцыяльна-эканамічныя і прававыя даследаванні: Наукова-практычны інформацыйна-метадычны часопис. Мінск, 2013. № 4 (34). С. 95-100.

27. Луцький Р. П. Взаимодействие позитивного права и политики в современной украинской действительности. Закон и жизнь: Международный науково-практический правовой журнал. Кишинэу, 2013, октябрь. № 10/2 (262). С. 41-44.

28. Луцький Р. П. Система координат «Людина - позитивне право (закон)». Альманах права. Правовий світогляд: людина і право: Науково-практичний юридичний журнал. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2014. Вип. 5. С. 223-227.

29. Луцький Р. П. Сутнісні ознаки позитивного права. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: «Юридичні науки». 2014. Вип. 2, т. 1. С. 81-85.

30. Луцький Р. П. Позитивне право як основа правової дійсності. Право і суспільство. 2014. № 5-2. С. 20-24.

31. Луцький Р. П. Позитивне право як баланс раціонального співвідношення державної волі та волі громадян. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Івано-Франківськ: Редакційно-видавничий відділ Івано-Франківського ун-ту права імені Короля Данила Галицького, 2014. Вип. 10. С. 26-32.

32. Луцький Р. П. Розвиток позитивного права в сфері інформації крізь призму інтеграційних процесів сучасності. Альманах права. Ціннісно-правові засади інтеграційних процесів в Україні: Науково-практичний юридичний журнал. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2015. Вип. 5. С. 223-227.

33. Луцький Р. П. Соціокультурні виміри позитивного права. Університетські наукові записки: Часопис Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Івано-Франківськ: Редакційно-видавничий відділ Івано-Франківського ун-ту права імені Короля Данила Галицького, 2015. Вип. 12. С. 37-41.

34. Луцький Р. П. Системність та загальнообов'язковість як визначальні ознаки, що характеризують позитивну сутність права. Бюлетень міністерства юстиції України: Загальнодержавне науково-практичне фахове видання. Київ: Українська правнича фундація. 2016. Вип. № 8. С. 28-32.

35. Луцький Р. П. Позитивно-правові засади відбору та карєрного росту судді як прогресивний елемент забезпечення «якості правосуддя» в Україні. Альманах права. Право і прогрес: складові забезпечення в сучасних умовах: Науково-практичний юридичний журнал. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2016. Вип. 7. С. 329-322.

36. Луцький Р. П. Понимание позитивного права ведущими учеными Института государства и права им. В. М. Корецкого Национальной академии наук Украины. Весник БарГУ: Ежеквартальный науч.-практ. журнал. Серия: «Исторические науки и археологія. Экономические науки. Юридические науки». Барановичи, 2016. Вып. 4. С. 48-52.

Праці апробаційного характеру:

37. Луцький Р. П. Природне та позитивне право людини - основа сучасного демократичного суспільства. Свобода і недоторканність особи - основа сучасного демократичного суспільства: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Івано-Франківськ, 08 груд. 2011 р.). Івано-Франківськ, 2011. С. 56-59.

38. Луцький Р. П. Позитивне право в системі координат «Держава - суспільство». Стан та перспективи розвитку законодавства України в умовах європейської інтеграції: матеріали Міжвузівської наук.-практ. конф. (м. Івано-Франківськ, 15 квіт. 2011 р.). Івано-Франківськ, 2011. С. 72-76.

39. Луцький Р. П. Якісні відмінності понять позитивне право, законність та правопорядок в системі їх взаємодії. Актуальні питання реалізації чинних національних та міжнародних правових актів: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.: у 2 ч. (м. Одеса, 16-17 квіт. 2011 р.). Одеса: ГО «Причорноморська фундація права», 2011. Ч. 1. С. 19-21.

40. Луцький Р. П. Позитивне право: зміцнення законності, забезпечення правопорядку та соціальної безпеки. Сьомі юридичні читання: матеріали Міжнар. наук. конф. (м. Київ, 19-20 трав. 2011 р.). Київ: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. С. 173-176.

41. Луцький Р. П. Праворозуміння як теоретико-правова категорія, що виражає сутність демократичного режиму. Історія, сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку демократичних процесів в Україні та світі: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Івано-Франківськ, 28 верес. 2011 р.). Івано-Франківськ, 2011. С. 109-111.

42. Луцький Р. П. Источники позитивного права. Эволюция государства и права: история и современность: материалы науч.-практ. конф., посвященный 20-летию образования юрид. ф-та (г. Курск, 15 декаб. 2011 г.). Курск: Юго-Зап. гос. ун-т, 2011. С. 136-142.

43. Луцький Р. П. Співвідношення категорій «право» та «правопорядок». Освіта і наука ХХІ століття: матеріали наук.-практ. конф. (м. Івано-Франківськ, 24 трав. 2012 р.). Івано-Франківськ, 2012. С. 25-28.

44. Луцький Р. П. Свобода як філософсько-правова категорія, що виражає природню сутність людини. Філософські, методологічні та психологічні проблеми права: зб. матеріалів V Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 17 лист. 2012 р.). Київ, 2012. С. 51-52.

45. Луцький Р. П. Гуманізм та формальна рівність як визначальні принципи формування позитивного права. Особливості формування законодавства України на сучасному етапі державотворення: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Івано-Франківськ, 14 берез. 2013 р.). Івано-Франківськ: Івано-Франківський ун-т права імені Короля Данила Галицького, 2013. С. 46-48.

46. Луцький Р. П. «Свобода» та «позитивне право» як система координат, що виражає природну сутність людини. Наука і освіта ХХІ століття: матеріали наук.-практ. конф.: у 2 ч. (м. Івано-Франківськ, 30 квіт. 2013 р.). Івано-Франківськ: Редакційно-видавничий відділ Івано-Франківського ун-ту права імені Короля Данила Галицького, 2013. С. 70-74.

47. Луцький Р. П. Характеристика людини як визначального суб'єкта позитивного права. Особливості формування законодавства України: теоретико-правові, історичні та прикладні аспекти: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Івано-Франківськ, 06 берез. 2014 р.). Івано-Франківськ: Івано-Франківський ун-т права імені Короля Данила Галицького, 2014. С. 82-86.

48. Луцький Р. П. Особливості співвідношення категорій «правова реальність» та «позитивне право». Наука і освіта ХХІ століття: матеріали наук.-практ. конф. (м. Івано-Франківськ, 30 квітня 2014 р.). Івано-Франківськ: Редакційно-видавничий відділ Івано-Франківського ун-ту права імені Короля Данила Галицького, 2014. С. 74-79.

49. Луцький Р. П. Україно-литовські відносини через призму позитивного права сучасності. Співпраця між Україною і Литвою в умовах російської загрози: матеріали Другої Міжнар. наук. конф. (м. Вільнюс, Литовська Республіка. 29 верес. - 02 жовт., 2015 р.). С. 27-37.

50. Луцький Р. П. Дослідження методологічних проблем праворозуміння провідними установами України на сучасному етапі державотворення. Наука і освіта ХХІ століття: матеріали наук.-практ. конф. (м. Івано-Франківськ, 21 квіт. 2016 р.). Івано-Франківськ: Редакційно-видавничий відділ Івано-Франківського ун-ту права імені Короля Данила Галицького, 2016. С. 57-60.

АНОТАЦІЯ

Луцький Р. П. Теоретико-правові засади формування та розвитку сучасного позитивного права. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ, 2017.

У дисертації досліджуються теоретичні засади формування та розвитку позитивного права в контексті соціокультурного підходу щодо його розуміння. Аналізуються сучасні теоретико-методологічні підходи щодо дослідження позитивного права, основні типи сучасного праворозуміння. Пропонується авторська дефініція поняття «позитивне право», виходячи з багатоманітних соціокультурних засад суспільного життя, в основі яких перебуває цілісна нормативно-регулятивна система соціального регулювання.

Розглядаються питання джерел та форм права. Відзначається доцільність застосування терміну «джерело права», оскільки саме він, на відміну від поняття «форма права», дає змогу акцентувати увагу на природних та соціокультурних чинниках, які прямо або опосередковано відображаються у змісті конкретних законів та інших правових актів. З'ясовуються особливості еволюції джерел права правових систем сучасності, а також аналізується системно-ієрархічний характер їх прояву.

Досліджуються поняття «ефективність законодавства» та «якість правосуддя» як необхідні складові формування і розвитку позитивного права в контексті багатоманітної соціокультурної реальності, об'єктивну і суб'єктивну складову ефективності правосуддя. Окрему увагу зосереджено на характеристиці інституту юридичної відповідальності, значущості його позитивного (перспективного) та негативного (ретроспективного) аналізу, широкого і вузького розуміння інституту юридичної відповідальності держави перед особою, ролі правових і моральних чинників у забезпеченні його ефективності.

Ключові слова: позитивне право, праворозуміння, справедливість, правова реальність, природне право, джерела права, форма права, ефективність законодавства, правосуддя, юридична відповідальність.

АННОТАЦИЯ

Луцкий Р. П. Теоретико-правовые основы формирования и развития современного позитивного права. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание учёной степени доктора юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Институт государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2017.

В диссертации исследуются теоретические принципы формирования и развития позитивного права в контексте социокультурного подхода относительно его понимания. Анализируются современные теоретико-методологические подходы относительно исследования позитивного права, основные типы современного правопонимания. Предлагается авторская дефиниция понятия «позитивное право», исходя из разных социокультурных принципов общественной жизни, в основе которых находится целостная нормативно-регулятивная система социального регулирования.

Рассматриваются вопросы источников и форм права. Отмечается целесообразность применения термина «источник права», поскольку именно он, в отличие от понятия «форма права», дает возможность акцентировать внимание на естественных и социокультурных факторах, которые прямо или опосредствовано отображаются в содержании конкретных законов и других правовых актов. Выясняются особенности эволюции источников права правовых систем современности, а также анализируется системно-иерархический характер их проявления.

Исследуются понятие «эффективность законодательства» и «качество правосудия» как необходимы составные формирования и развитию позитивного права в контексте разноплановой социокультурной реальности, объективную и субъективную составляющую эффективности правосудия. Отдельное внимание сосредоточенно на характеристике института юридической ответственности, значимости его позитивного (перспективного) и негативного (ретроспективного) анализа, широкого и узкого понимания института юридической ответственности государства перед личностью, роли правовых и моральных факторов в обеспечении его эффективности.

Ключевые слова: позитивное право, правопонимание, справедливость, правовая реальность, естественное право, источники права, форма права, эффективность законодательства, правосудие, юридическая ответственность.

SUMMARY

Lutskyi R. P. Theoretical and legal bases of formation and development of modern positive law. - Оn the rights of manuscript.

A thesis for the Doctor degree in Law, Specialty 12.00.01 - Theory and History of State and Law; History of Political and Legal Studies. - V. M. Koretsky Institute of State and Law of NAS of Ukraine, Kyiv, 2017.

The thesis is concerned with theoretical bases of formation and development of positive law in the context of social and cultural approach to legal understanding. Current theoretical and methodic approaches to the study of positive law, main types of modern legal thinking are analyzed. The author suggests the definition of the concept of «positive law» taking diverse social and cultural foundations of social life, based on an integrated regulatory system, into account.

The issues of sources and forms of law are examined. Unlike the term «form of law», the author proves the relevance of the term «source of law» which allows to focus on the natural, social and cultural factors directly or indirectly reflected in the content of specific laws and regulations. The concepts of «legislation efficiency» and «quality of justice» as essential components of the formation and development of positive law in the context of diverse social and cultural reality, objective and subjective component of efficiency of justice are researched. Special attention is paid to the characteristics of the institution of legal liability, the importance of its positive (prospective) and negative (retrospective) analysis, broad and narrow understanding of the institution of legal liability of the state itself, the role of legal and moral factors in ensuring its effectiveness.

Key words: positive law, legal understanding, justice, legal reality, natural law, sources of law, form of law, efficiency of law, justice, legal liability.

Размещено на Allbest.ru