Органи місцевого самоврядування як суб’єкти реалізації національної політики розвитку інформаційного суспільства в Україні: цілі, завдання, функції, повноваження, напрями вдосконалення

Проведені дослідження (як зазначалося вище) дали змогу встановити, що органи місцевого самоврядування також реалізують інформаційну функцію, зокрема виступаючи в ролі розпорядників публічної інформації, що законодавчо закріплено у ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» [10]. Водночас аналіз повноважень розпорядників публічної інформації (ст.ст. 14-15 Закону [10]) засвідчив, що вони мають як інформаційно- правову, так і адміністративно-правову природу. Тобто під час надання публічної інформації органи місцевого самоврядування комплексно реалізують управлінську та інформаційну функції.

Аналіз ст. З Закону переконливо доводить, що в органах місцевого самоврядування мають впроваджуватися такі організаційно-правові механізми гарантування забезпечення права на доступ до публічної інформації: 1) механізм пасивного доступу до публічної інформації (опублікування відповідної інформації); 2) механізм активного доступу до публічної інформації (відповіді на інформаційні запити на відповідну інформацію); 3) механізм забезпечення підзвітності органів місцевого самоврядування перед територіальною громадою (доступ до засідань колегіальних органів, крім випадків, передбачених законодавством); 4) механізм інсти- туційного та кадрового забезпечення доступу до публічної інформації (визначення та створення спеціальних структурних підрозділів або відповідальних осіб (зокрема «інформаційних чиновників») заради організації у встановленому порядку доступу до публічної інформації); 5) механізм юридичної відповідальності за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Вважаємо за доцільне акцентувати на визначенні функцій «інформаційних чиновників». Йдеться, передусім, про три основні функції [21, с. 85]:

- пропонувати найкращі методи обслуговування, архівування і розпорядження документами в органі місцевого самоврядування;

- бути головною точкою контакту між органом місцевого самоврядування і громадськістю з усіх інформаційних питань - отримання інформаційних запитів, допомога особам, які намагаються знайти інформацію, й одержання скарг про ненадання органом місцевого самоврядування відповіді на запит;

- гарантувати, що орган місцевого самоврядування виконує Закон України «Про доступ до публічної інформації» найкращими методами розкриття інформації.

Важливо зрозуміти, що роль інформаційного чиновника дуже відрізняється від посадовця зі зв'язків із пресою чи зв'язків із громадськістю.

Службовці мають усвідомлювати, перш за все, що надання інформації має стати новою культурою управління, командною роботою усього органу місцевого самоврядування. І тут важлива як етика поведінки службовця, його знання і професіоналізм, так і правильна організація праці структурного підрозділу органу місцевої влади. Задля оперативності підготовки відповідей запитувачам, посадові особи структурних підрозділів мають усвідомлювати, перш за все, що це командна робота, мати чіткий розподіл повноважень, систематично обмінюватися інформацією та використовувати у своїй роботі новітні технології. Разом із тим у більшості органів місцевого самоврядування, на спеціальні підрозділи по доступу до інформації чи спеціально визначених осіб покладаються серед іншого функції прес-служби, роботи по розгляду звернень громадян, взаємодії з громадськістю, діловодства тощо. Таким чином, залишаються відкритими питання щодо відокремлення таких осіб чи спеціальних підрозділів від інших функцій та завдань держоргану із наданням виключних повноважень (infoimation officer) [22, с. 86].

Очевидно, що посадові особи органів місцевого самоврядування, відповідальні за застосування Закону [10], мають проходити належне навчання. На базі міжнародного досвіду в Україні здійснено відповідні заходи. Наприклад, представниками громадянського суспільства, органів місцевого самоврядування разом із Кабінетом Міністрів України проведено близько ЗО круглих столів, робочих зустрічей, відеоконференцій, декілька семінарів у м. Києві. Харківською правозахисною групою та Урядом організовано виїзні семінари до Одеси, Львова, Харкова, Дніпра, Тернополя, Миколаєва, Херсона, Сум, Чернігова, Ковеля, Сєвєродонецька тощо. Окрім того, надано численні коментарі, підготовлені інформаційно-аналітичні та презентаційні матеріали про роботу із запитами на інформацію) [22, с. 89].

Окрім розвитку вмінь персоналу за допомогою навчання, кожен орган місцевого самоврядування має створити систему, яка б дала громадськості змогу запитувати й одержувати інформацію. Це вимагає двох видів систем: 1) систем належної реєстрації та систем інформаційного керування («керування документами») так, щоб запитувана інформація могла бути знайдена своєчасно; 2) відкритих і доступних систем, до яких можуть бути подані інформаційні запити і в яких можна відстежити їхнє просування. Очевидно, що із сучасними комп'ютерними технологіями та спеціально розробленим програмним забезпеченням опрацювання документів і запитів може бути високоефективним. Водночас виникає питання: який досвід існує щодо поліпшення інформаційних систем керування без значних інвестицій? Розглянуто окремі взірцеві практики [22, с. 89].

Наприклад, у Слівенському муніципалітеті (Болгарія) інформаційний центр створив окремий контрольний журнал для інформаційних запитів, який проводить чітку відмінність між порадою на місці та інформаційним запитом, що не може бути задоволений негайно. Останній реєструється таким чином, щоб його проходження можливо було відстежити. Наступний приклад пов'язаний із досвідом Боснії і Герцеговини: Сараєвський муніципалітет створив базу даних документів і внутрішню систему зв'язку так, щоб інформаційні службовці могли легко зв'язуватися з керівниками відділів із тим, щоб відстежити проходження запиту. Існує чіткий поділ між інформаційними запитами й адміністративними запитами (наприклад, для свідоцтв про народження і про шлюб). Останні з іншим штатом розташовуються в іншій частині будівлі [22, с. 89].

Що стосується України, то нововведенням Закону України «Про доступ до публічної інформації» є створення органами влади системи обліку публічної інформації, де б містилася відповідна інформація про всі документи розпорядника, якими він володіє. Прикладом є функціонування автоматизованої системи обліку публічної інформації у Секретаріаті, розміщеної на Урядовому порталі [22, с. 92]. В електронній базі обліковуються постанови, розпорядження, порядки денні та протоколи засідання Уряду, плани підготовки проектів нормативно-правових актів та інші документи. Серед відомостей, які вносяться до бази, - назва, номер, дата створення документа, джерело інформації, передбачена законом підстава віднесення інформації до категорії з обмеженим доступом та строк такого обмеження, вид, форма та місце зберігання тощо. Вважаємо, що такий підхід має бути впроваджений і в органах місцевого самоврядування.

Вважаємо, що цікавою постає оцінка, наприклад, активного аспекту доступу до публічної інформації, яка наведена у [23, с. 31-32]. Громадські об'єднання неодноразово повідомляли про незаконне обмеження доступу громадськості до генеральних планів більшості українських міст. Зокрема, Східноукраїнський центр громадських ініціатив (далі - СЦГІ) здійснив моніторинг доступності генеральних планів для громадян у 196 містах України із населенням понад 25 тис. осіб. Зі 151 міста, звідки місцеві ради надали відповіді, представницькі органи 115 міст відмовили СЦГІ у доступі до картографічних складників генпланів із різних приводів, зокрема вказуючи на підстави, не визначені українським законодавством (відсутність технічних можливостей для копіювання карт, зношеність генеральних планів, відсутність коштів у міської ради тощо). Місцеві ради 84 міст і селищ міського типу офіційно заявили, що доступ до картографічних складників генеральних планів обмежено грифом «Для службового користування» (далі - ДСК), а також грифом «таємно» [23, с. 31--32].

Вважаємо, що виникає потреба у з'ясуванні ситуації щодо функціонування механізму, пов'язаного із забезпеченням участі громадськості на засіданнях органів місцевого самоврядування. Процедури забезпечення доступу громадян та організацій громадянського суспільства до засідань місцеві ради регулюють по-різному - власними рішеннями, регламентами, статутами. Наприклад, регламентом Дніпропетровської міської ради передбачається допуск на відкриті пленарні засідання міської ради громадян, які мешкають у місті, представників виконавчих органів та органів самоорганізації населення, громадських організацій, профспілок, політичних партій у спосіб надання їм перепусток на пленарні засідання міської ради [23, с. 33-34]. У регламентах Харківської, Костопільської, Вознесенської, Сумської міськрад серед суб'єктів, які мають право бути присутніми на відкритих засіданнях, зазначаються ЗМІ, громадяни, а також особи, запрошені до участі в засіданні сесії [23, с. 34].

Разом з тим органи місцевого самоврядування із метою усунення громадськості від процесу прийняття суспільно важливих рішень вдаються до певних хитрощів. Доволі поширеною практикою обмеження доступу на засідання місцевих рад є використання такого «штучного» бар'єра, як захист конфіденційної інформації про приватних осіб, яка розголошується у процесі розгляду окремих питань. Передусім, це стосується розгляду земельних чи інших майнових питань, інформація про які відповідно до Закону «Про доступ до публічної інформації», зокрема умови отримання коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб і найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, не може обмежуватися [23, с. 34].

Безумовно, важливим постає питання оцінки пасивного аспекту доступу до публічної інформації. Зважаючи на зростання ролі інформаційних технологій у взаємодії громадськості та органів місцевої влади, дуже важливим завданням для останніх є забезпечення доступу до публічної інформації на офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет. Моніторинг контенту офіційних веб-сторінок органів місцевого самоврядування дає змогу виокремити деякі характерні особливості та спільні недоліки [23, с. 36-42].

Наприклад, навіть за умови забезпечення належного доступу до публічної інформації через мережу Інтернет, на практиці громадяни стикаються з тим, що інформація про час або місце прийому, контактні дані виявляється недостовірною або помилковою. Крім того, у сільській місцевості громадяни переважно не мають доступу до Інтернету й часто взагалі не користуються комп'ютерною технікою. Тому такий вид оприлюднення інформації у сільській місцевості є малоефективним з метою забезпечення реального доступу громадян до публічної інформації.

Таким чином, було досліджено основні положення концепції реалізації органами місцевого самоврядування національної політики розвитку інформаційного суспільства в Україні. Важливо, що було встановлено відповідні організаційно-правові засади діяльності зазначених органів як суб'єктів реалізації цієї політики, які, у свою чергу, свідчать про створення ефективного організаційно-правового підґрунтя для подальшого впровадження в Україні сучасної європейської моделі місцевого самоврядування відповідно до Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, принципів Європейської Хартії місцевого самоврядування та досвіду країн Європейського Союзу. Отже, висунута на початку нашого дослідження гіпотеза була перевірена: вона є вірною. Безумовно, наші очікування пов'язані з активізацією діяльності органів місцевого самоврядування України як суб'єктів реалізації національної політики розвитку інформаційного суспільства в Україні, незважаючи на складну ситуацію у країні.

Можна зробити наступні висновки.

1. У результаті проведеного дослідження щодо визначення ролі органів місцевого самоврядування у реалізації національної політики розвитку інформаційного суспільства в Україні встановлено: 1) органи місцевого самоврядування України законодавчо визнані учасниками побудови інформаційного суспільства в Україні та суб'єктами реалізації національної політики розвитку інформаційного суспільства в Україні; 2) з метою реалізації зазначеної політики органи місцевого самоврядування мають як власні повноваження, так і повноваження, які делеговані органами виконавчої влади; 3) стратегічні цілі національної політики розвитку інформаційного суспільства в Україні досягаються органами місцевого самоврядування або значною мірою самостійно, або за умови співпраці з іншими суб'єктами реалізації політики.

2. Обґрунтовано та досліджено основні положення концепції реалізації органами місцевого самоврядування національної політики розвитку інформаційного суспільства в Україні: 1) визначення моделі органів місцевого самоврядування в умовах розбудови в Україні інформаційного суспільства та інформаційної держави; 2) з'ясування основних стратегічних цілей національної політики розвитку інформаційного суспільства в Україні; 3) визначення основних стратегічних цілей національної політики розвитку інформаційного суспільства в Україні, досягнення яких потребує участі органів місцевого самоврядування; 4) встановлення переліку та змісту функцій, які сприяють реалізації органами місцевого самоврядування національної політики розвитку інформаційного суспільства в Україні; 5) визначення особливостей реалізації органами місцевого самоврядування управлінської, публічно-сервісної та інформаційної функцій, повноважень, які необхідні для реалізації, та організаційно-правових засад їх діяльності на різних етапах розбудови інформаційної держави.

Встановлено, що удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування в Україні у напрямі впровадження сучасної європейської моделі місцевого самоврядування потребує, у свою чергу, активізувати їх діяльність у таких напрямах: 1) інноваційного напряму діяльності; 2) публічно-сервісного напряму діяльності; 3) напряму впровадження новітніх ІКТ в їх діяльність; 4) напряму створення інформаційних ресурсів та інформаційно-комунікаційної інфраструктури, формування інформаційно-правової культури та гарантування інформаційних прав. Тобто акцентування на місці органів місцевого самоврядування у процесі реалізації національної політики розвитку інформаційного суспільства в Україні є вельми актуальним під час пошуку механізмів підвищення ефективності їх діяльності. Отримано підтвердження конструктивності зазначеного підходу.

місцевий самоврядування інформаційний управлінський

Список використаних джерел

1. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки : Закон України від 9 січня 2007 р. // Відомості Верховної Ради України. -2007. -№12. -Ст. 102.

2. Zapara S.I., 2016. Environmental Management System: Mining Company Case Study / S.l. Zapara, V.V. Strelnyk//Actual problems of economics. -N°12 (186). - P. 222-229.

3. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : zakon.rada.gov. иа/ до/254к/96-вр.

4. Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 р. № 333 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://goo.gl/mmLHnY

5. Про співробітництво територіальних громад : Закон України від 17 червня 2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://goo.gl/iWfeGW

6. Про добровільне об'єднання територіальних громадян: Закон України від 5 лютого 2015 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://goo.gl/91t861

7. Арістова І.В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України : дис.... док-pa юрид. наук : спец. 12.00.07/ І.В. Арістова. -X., 2002. -476 с.

8. Скакун О.Ф. Теория государства и права: учебник / О.Ф. Скакун. - Харьков: Консум; ун-т внут. дел, 2000. - 704 с.

9. Арістова І.В. Удосконалення судового управління в Україні: організаційно-правові засади впровадження інновацій: [монографія] / І.В. Арістова, С.Ю. Бєлявська [за заг. ред. І.В. Арістової]. - К.: НУБІП України, 2016. -194 с.

10. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13 січня 2011 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/7doc_id =606783.

11. Про захист персональних даних : Закон України від 1 червня 2010 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://goo.gl/orjtK

12. Всесвітній саміт з питань інформаційного суспільства (Женева 2003 - Туніс 2005). Підсумкові документи II Видання Міністерства транспорту та зв'язку України - Державний департамент з питань зв'язку та інформатизації. - Київ. - 2006. -- 118с.

13. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: Закон України від 8 вересня 2011 р. II Відомості Верховної Ради України. -2012. - № 19-20. - Ст. 166.

14. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21 травня 1997 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://goo.gl/4A2FxQ

15. Про інноваційну діяльність : Закон України від 4 липня 2002 р. II Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 36. - Ст. 266.

16. Авер'янов В.Б. Нові риси предмета українського адміністративного права / В.Б. Авер'янов II Персонал. Журнал інтелектуальної еліти. - 2005. -№4,- С. 76-80.

17. Скороход О.П. Надання послуг населенню органами місцевого самоврядування як пріоритет діяльності місцевої громади / О.П. Скороход II Стратегічні пріоритети. - 2010. -№ 1.-С. 3-6.

18. Арістова І.В. Організаційно-правові засади надання адміністративних послуг у сільському господарстві України: [монографія]/ І.В. Арістова, В.І. Курило, Я.І. Скоромний [за заг. ред. І.В. Арістової]. - К.: Видавництво центр НУБІП України, 2015. -156 с.

19. Про адміністративні послуги : Закон України від 6 вересня 2012 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5203-17

20. Про затвердження реєстру адміністративних послуг, Регламенту Центру надання адміністративних послуг в місті Рівному, реєстрів надання адміністративних послуг: Розпорядження Міського Голови від 27 квітня 2012 р. № 427-р [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.city-adm.rv.ua/RivnePortal/ukr/admin_poslugy/admin_poslugy_center_r.aspx.

21. Морозова Е.В. Публичные услуги: теоретико-правовой аспект : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Е.В. Морозова. - Мытищи, 2009. - 189 с.

22. Свобода інформації в Україні та світі: теорія та практика / упоряд. О.М. Павліченко, Р.І. Стадник; ГО «Харківська правозахисна група». - Харків: ТОВ «Видавництво права людини», 2015. -216 с.

23. Забезпечення доступу до публічної інформації як стратегічний пріоритет державної політики України: аналітична доповідь / О.А. Корнієвський, П.Ф. Вознюк, Д.М. Горелов, Ю.В. Опалько та ін. [за ред. О.А. Корнієвського, В.М. Яблонського].-К.: НІСД, 2012.-72 с.

Размещено на Allbest.ru