Інститут конституційної юстиції: історичні та політико-правові аспекти

Водночас визнається, що наступною сферою, в якій може проявлятися вплив політики на діяльність інституту КЮ, є виконання рішень КС, що залежить від політичного стану в країні, авторитету КС в системі органів державної влади, правової культури суспільства. Аналіз виконання рішень КС України за період його діяльності вказує на непоодинокі випадки ігнорування вищими посадовцями рішень Суду (невиконання рішень повністю або частково, порушення строків виконання, неврахування рішень при прийнятті нових нормативних актів тощо). У цьому зв'язку пропонується законодавчо закріпити юридичну (у тому числі кримінальну) відповідальність за невиконання рішень та висновків Суду (П. Євграфов, М. Тесленко), встановити необхідність визначення КС України у своїх рішеннях порядку і строків їх виконання (В. Бринцев) тощо.

Узагальнення пропозицій щодо змін до чинного законодавства, що пропонуються науковцями з урахуванням вітчизняного та закордонного досвіду, свідчить про їх спрямованість на чіткіше визначення юридичної природи КС України шляхом приведення його правового статусу та ролі в державному механізмі у відповідність до вимог сучасної правової держави.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз і узагальнення результатів наукових досліджень з проблеми становлення і розвитку КЮ показують, що в країнах common law та civil law контроль за конституційністю законів у тій чи іншій формі існував і розвивався упродовж усієї правової історії цих країн. Внаслідок тривалої історичної еволюції судової системи країн common law у ХІХ ст. сформувалася децентралізована (американська) модель судового конституційного контролю, за якою судова гілка влади набула права контролю і забезпечення єдиного застосування законів. Змістом першого (початок ХХ ст.) наукового обґрунтування централізованої (європейської) моделі КЮ передбачено створення спеціального органу - конституційного суду як єдиної вищої інстанції, що здійснює конституційний контроль за законами. На сьогодні з урахуванням значних відмінностей між зазначеними моделями КЮ чітко виділяються, притаманні їм, спільні риси: захист основних прав і свобод людини та громадянина від їх порушення державною владою; гарантування дотримання принципу поділу влади; забезпечення збереження балансу між державою в цілому та її складовими тощо.

2. З'ясовано, що становлення КЮ в Україні є результатом тривалого і глибокого історичного розвитку вітчизняного конституціоналізму, який, разом з тим, неможливо розглядати поза контекстом загальної історії конституційного правосуддя закордонних країн. На підставі результатів проведеного аналізу відповідних наукових джерел нами виділено наступні періоди в історії становлення і розвитку КЮ в Україні: І період - (поч. ХVІІІ - поч. ХХ ст.) - зародження на теренах країни ідеї про необхідність існування конституційного контролю; ІІ період (1923-1945 рр.) - спроба впровадження у певних формах органу КЮ на території західної України та використання Верховного Суду Союзу РСР для здійснення конституційного нагляду на східноукраїнських землях; ІІІ період (1946 р. - 16 липня 1990 р.) - здійснення конституційного контролю в квазіпарламентській формі; ІV період (16 липня 1990 р. - 18 жовтня 1996 р.) - період теоретичних та законодавчих розробок, спрямованих на забезпечення процесу формування КС України; V період (з 18 жовтня 1996 р. - донині) - етап розвитку інституту КЮ й удосконалення його діяльності, зокрема як гаранта дотримання конституційного принципу поділу влади.

3. Виявлено, що в кінці ХХ ст. інститут КЮ впроваджено у систему державних органів переважної більшості демократичних країн світу, що пояснюється факторами правового та політичного характеру, а саме: зростанням (за умов розширеної системи правових актів) необхідності чіткої ієрархії юридичних норм; формуванням ефективного механізму захисту прав і свобод людини та громадянина; сприйняттям принципу поділу влади та формуванням механізму стримування і противаг.

4. З'ясовано, що швидка рецепція кельзенівської моделі КЮ в країнах Центральної та Східної Європи відбулася в умовах недостатньої демократизації суспільства. При цьому змішана форма правління (як результат політичного компромісу перехідного періоду), характерна для більшості цих країн, зазвичай, не відзначається стійкістю, що притаманна традиційним формам правління (президентській або парламентській).

Співставлення й узагальнення результатів аналізу матеріалів діяльності (90-ті рр. ХХ ст. -поч. ХХІ ст.) КС у країнах Центральної та Східної Європи щодо створення й утвердження інститутів демократичної держави показують, що КС, незалежно від форми державного правління, визначається і функціонує в механізмі державної влади як гарант розуміння і дотримання конституційного принципу поділу влади, що дозволяє чіткіше окреслювати сферу компетенції окремих інститутів влади і закріплювати способи їх взаємного балансу та стримування в рамках, встановлених Конституцією.

5. Визначено, що в умовах конституційної модернізації в Україні встановлення ступеня впливу кельзенівської моделі КЮ, прийнятої в державі, на процес розвитку конституціоналізму та врахування аналогічного досвіду КС закордонних країн є актуальним. Зокрема, відповідно до чинного законодавства, КС України наділений (з метою гарантування ним принципу поділу влади) повноваженням розглядати справи стосовно: конституційності законів та інших правових актів, додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту, офіційного тлумачення Конституції та законів України та ін. При цьому аналіз змісту рішень і висновків КС України, дозволив встановити, що на сьогодні Суд є важливою ланкою в механізмі влади, яка уповноважена забезпечувати верховенство Конституції і гарантувати дієвість системи стримування і противаг в країні.

6. З'ясовано, що розвиток і функціонування КС України в системі поділу влади значною мірою супроводжується складним взаємозв'язком політики і права, що обумовлюється: а) політичною процедурою формування складу КС, оскільки призначення та звільнення суддів здійснюється державними органами, що уможливлює випадки неправового впливу на суддів Суду з боку органів державної влади, які висунули їх на посаду; б) можливістю загрози політизації Суду під час здійснення своїх повноважень, оскільки тлумачення та уточнення в актах КС різних аспектів функціонування усіх гілок державної влади може впливати на значні загострення в його діяльності у випадках протиставлення політики і права; в) залежністю рівня і дієздатності забезпечення виконання рішень КС від політичного стану в країні, авторитету КС в системі органів державної влади, правової культури суспільства.

7. Встановлено, що з метою вирішення зазначених проблем, ефективними і такими, що можуть бути рекомендовані для впровадження у практику діяльності КС України, є такі пропозиції: удосконалити механізм призначення суддів (запровадження інституту дублювання органу уповноваженого призначати суддів, забезпечення безперервності функціонування КС України шляхом продовження виконання обов'язків суддею до вступу на посаду новопризначеного судді або призначення судді не пізніше як за місяць до виникнення вакантної посади тощо) та їх звільнення (надання КС України права на попереднє рішення з питання щодо підстав звільнення судді або права на звільнення судді), законодавчо закріпити юридичну відповідальність за невиконання рішень та висновків Суду, визначити момент набуття чинності рішень Суду тощо. Крім цього, з метою підвищення ефективності КЮ як гаранта принципу поділу влади і арбітра у вирішенні політичних спорів правовими засобами пропонується також розширити обсяг повноважень КС України (розгляд справ щодо компетенції, встановлення конституційності виборів Президента та виборів до парламенту, здійснення попереднього контролю усіх питань, які виносяться на всеукраїнський референдум, включення до кола актів, щодо яких КС України здійснює перевірку конституційності рішень і роз'яснень ЦВК України та постанов Пленуму Верховного Суду України тощо). Врахування сукупності зазначених пропозицій при внесенні змін до чинного законодавства, на нашу думку, значною мірою сприятиме удосконаленню діяльності КС України як складової системи запобігання виходу органами державної влади за межі своєї компетенції, що повинно стимулювати застосування правових підходів до вирішення політичних питань. Водночас розширення кола повноважень Суду може мати місце лише після здійснення його структурної перебудови, удосконалення механізмів його формування та діяльності (наприклад, запровадження внутрішньої спеціалізації щодо розгляду окремих категорій справ).

8. Виявлено, що в сучасному конституціоналізмі судова функція державної влади країн civil law та common law розглядається як найменш політизована, що дає підставу суд (зокрема КС) розглядати як найбільш стійкий елемент механізму поділу влади. Водночас теоретична деполітизованість органу КЮ на практиці не заперечує його можливої політичної ролі, оскільки даний орган уповноважений ухвалювати рішення, які мають вагоме політичне значення. Визначено, що в різних правових системах проблема політизації інституту КЮ і питання взаємозв'язку в його діяльності політики та права є спільними, а їхнє вирішення вбачається не лише у подальшому пошуку шляхів запобігання впливу політичних факторів на діяльність КС, але й у забезпеченні іншими гілками влади de facto гарантій незалежності даного інституту в державному механізмі.

9. На підставі результатів аналізу змісту актів КС України з'ясовано, що КС України у здійсненні своїх повноважень, хоча і не перетворився на позитивного законодавця, водночас Судом поки що не досягнуто повного уникнення впливу політики на його діяльність через, головним чином, процедуру формування складу Суду та його роль у захисті принципу поділу влади. Головною темою наукової дискусії при цьому стає вирішення питання протиставлення права та політики і можливості розгляду політичної проблематики, що лежить в основі поділу влади в рамках виключно правового підходу. Визнається, що орган КЮ повинен бути самообмеженим у можливості брати участь в політичній сфері при забезпеченні взаємного стримування всіх органів у державному механізмі в рамках, визначених Конституцією. Формулюється висновок про те, що деполітизації інституту КЮ повинні сприяти такі рекомендації: удосконалення процедури подання кандидатур на посади суддів; стимулювання юридизації політичного процесу; застосування суддями у своїй діяльності доктрини політичних питань (The Political Questions Doctrine) та доктрини суддівського самообмеження (Margin of Interpretation) тощо.

10. З'ясовано, що на конституційному рівні юридичну природу КС України пропонується визначити шляхом приведення його статусу та ролі у відповідність до вимог сучасної правової держави. При цьому необхідно враховувати те, що встановлення юридичної природи інституту КЮ та його місця у механізмі поділу влади науковцями країн Центральної і Східної Європи, зокрема України, може здійснюватися із застосуванням декількох підходів, а саме: а) ототожнення інституту КЮ з судовою гілкою влади; б) розгляд КС як різновиду контрольної влади; в) визнання КС своєрідною надбудовою в системі поділу влади, що не належить до жодної з гілок влади; г) визначення інституту КЮ як такого, що має комплексний характер, поєднуючи у собі риси судової і контрольної влад. На нашу думку, за умов сучасного конституціоналізму, який розвиває класичну теорію поділу влади, виділяючи при цьому четверту (контрольну) владу, КС України необхідно розглядати комплексно, як державний інститут, який включає в себе риси судової влади, що здійснює при цьому найвищу контрольну державну діяльність. Такий підхід дозволить не лише de jure, але і de facto закріпити правовий статус КС України як самостійного органу, що підкреслить його незалежність в системі поділу влади та сприятиме ефективному виконанню ролі у механізмі стримувань і противаг.

11. Підтверджено, що КЮ є важливою ланкою в забезпеченні механізму стримувань і противаг, а знаходження шляхів ефективного підвищення її ролі в утвердженні збалансованих відносин між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади і надалі є актуальною теоретичною і практичною проблемою правових наук, успішне розв'язання якої забезпечить подальший розвиток сучасної демократичної держави. Зростаюча у ХХІ ст. роль конституційного правосуддя зумовлює необхідність подальшого проведення в країнах молодої демократії наукових досліджень проблеми функціонування інституту КЮ та його генезису, оскільки філософський і теоретичний підходи до її розв'язання постійно змінюються і на сучасному етапі знаходяться на стадії активного пошуку й удосконалення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Міхеєва Т. П. Юридична природа органів конституційного контролю та їх місце в механізмі державної влади / Т. П. Міхеєва // Юридичні читання молодих вчених: зб. матеріалів всеукр. наук. конф., (Київ, 23-24 квіт. 2004 р.). - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2004. - С. 83-86.

2. Михеева Т. О правовых аспектах отмены смертной казни в Украине / Т. Михеева // Конституционное право : Восточноевропейское обозрение. - 2004. - № 2 (47). - С. 144-146.

3. Міхеєва Т. П. Модель конституційної юстиції Ханса Кельзена : історичні та теоретичні аспекти / Т. П. Міхеєва // Другі юридичні читання : зб матеріалів всеукр. наук. конф., (Київ, 18 трав. 2005 р.). - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. - С. 485-487.

4. Міхеєва Т. П. Роль інституту конституційної юстиції в контексті принципу поділу влади (зарубіжний досвід) / Т. П. Міхеєва // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. - Вип. 32. - С. 136-142.

5. Міхеєва Т. До проблеми взаємозв'язку політики і права в діяльності органів конституційної юстиції (закордонний досвід) / Т. Міхеєва // Українське право. - № 2 (20). - 2006. - С. 97-107.

6. Міхеєва Т. П. Становлення і розвиток децентралізованої моделі судового конституційного контролю: правові доктрини / Т. П. Міхеєва // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. - Вип. 36. - С. 217-225.

7. Міхеєва Т. П. Інститут конституційної юстиції: ґенеза і розвиток в європейських країнах з континентальною системою права / Т. П. Міхеєва // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. - Вип. 41. - С. 272-279.

8. Міхеєва Т. Напрями запобігання впливу політичних факторів на діяльність Конституційного Суду України / Т. Міхеєва // Зб. тез доповідей ІІІ Міжнар. наук.-практ. інтернет-конф. «Розвиток України в ХХІ столітті : економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми», 15 жовт. 2008 р. - Тернопіль, 2008. - С. 89-92.

9. Міхеєва Т. П. Основні етапи зародження та генезису інституту конституційної юстиції в Україні / Т. П. Міхеєва // «Шості юридичні читання». Правова культура, правова свідомість і право : зб. матеріалів міжнар. наук. конф., (Київ, 22-23 квіт. 2010 р.) - (тези знаходяться у друці).

Размещено на Allbest.ru