Покарання у виді позбавлення волі

Наведена схема відбування довічного позбавлення волі дозволить засудженим завдяки своїй поведінці певним чином регулювати місця відбування покарання: Такими можуть бути як: кримінально-виконавчі установи максимального чи середнього рівня безпеки, так і дільниці соціальної адаптації.

Але норми кримінально-виконавчого права України майже не торкаються питання реалізації конституційних права і обов'язків осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Обсяг прав і обов'язків засуджених не може повністю збігатися з обсягом прав і обов'язків усіх громадян, оскільки засуджений відбуває примусовий захід, і тому стосовно нього права та обов'язки громадянина обмежуються.

Так, засуджені до позбавлення волі в порядку кримінального покарання обмежуються в свободі користування громадянськими правами, але це не означає нерівнозначне позбавлення цих прав взагалі, адже в'язні продовжують користуватися багатьма з них, хоча і з деякими обмеженнями.

Таким чином, на даний момент умови та порядок відбування довічного позбавлення волі певним чином не відповідають міжнародним стандартам утримання таких засуджених. Тому при розробці законодавчих положень щодо удосконалення відбування довічного позбавлення волі, можливості пом'якшення умов відбування покарання, необхідно звернутися до практики пенітенціарних систем зарубіжних країн. Узагальнюючи вищевикладене, визначаємо, що покарання у виді довічного позбавлення волі -- це міра державного примусу, яка застосовується виключно судом і передбачає певні обмеження прав і свобод засуджених.

3.2 Порядок і умови виконання покарань у виді довічного позбавлення волі

Кримінально-виконавчим кодексом України, який набув чинності 1 січня 2004 р., визначені порядок і умови виконання покарання у виді довічного позбавлення волі. [2 с.136]

Засуджені до довічного позбавлення волі тримаються у виправних установах максимального рівня безпеки і розміщуються в приміщеннях камерного типу, окремо від інших засуджених, як правило, по дві особи і забезпечуються житловою площею за нормами, установленими кримінально-виконавчим законодавством України (3 кв. м на особу). В інших випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на нього з боку іншого засудженого чи запобігання вчинення ними нового злочину або за наявності медичного висновку за мотивованою постановою начальника установи їх можуть тримати в одиночних камерах.

На осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, розповсюджуються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі на певний строк. Засуджені до довічного позбавлення волі мають право:

-- на щоденну прогулянку тривалістю одну годину;

- користуватися книгами, журналами та газетами з бібліотеки установи і придбаними через торговельну мережу, передплатними виданнями, а також телевізорами;

- на отримання грошових переказів без обмежень;

- на короткострокове побачення -- один раз на шість місяців;

- на отримання протягом року двох посилок (передач) вагою до ЗО кг кожна і двох бандеролей;

- у встановленій кількості і асортименті купувати в магазині установи продукти харчування і предмети першої необхідності на кошти, зароблені в місцях позбавлення волі або одержані переказом;

- на п'ятнадцятихвилинну платну телефонну розмову один раз на три місяці;

- придбавати протягом місяця в магазині установи по безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до п'ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати на кошти, зароблені в місцях позбавлення волі, а засуджені чоловіки віком понад шістдесят років, жінки віком понад п'ятдесят п'ять років, інваліди першої і другої груп - також і на кошти, одержані переказом; без обмежень дозволено купувати письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу за переказом;

- мати при собі і зберігати в камері особисті предмети, речі й продукти харчування згідно з Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань;

- в індивідуальному порядку відправляти релігійні обряди, користуватися релігійною літературою;

- одержувати і відправляти листи без обмеження їх кількості;

- звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і посадовців;

- користуватися настільними іграми;

- мати побачення з адвокатом для отримання юридичної допомоги в порядку, встановленому кримінально-виконавчим законодавством.

Засуджені до довічного позбавлення волі залучаються до праці тільки на території колонії з урахуванням вимог їх тримання та з дотриманням відповідних вимог санітарних норм і правил охорони праці. Для засуджених, які не мають середньої освіти, у виправних колоніях створюються консультаційні пункти.

Після відбуття десяти років терміну покарання, за умови сумлінної поведінки та належного ставлення до праці, засудженому може бути дозволено додатково витрачати щомісяця гроші в сумі двадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати. [19 с.336]

З урахуванням тяжкості злочинів, вчинених засудженими вказаної категорії, та ступеня їх небезпеки визначені відповідні заходи безпеки при поводженні з ними. Зокрема, під час виведення з камер, конвоювання територією установи та за її межами до засуджених застосовуються наручники. Враховуючи рекомендації експертів Ради Європи, наразі вирішується питання про заборону застосування наручників до засуджених під час побачень з родичами, а також з іншими особами.

За порушення вимог режиму відбування покарання до засуджених вказаної категорії можуть застосовуватися такі стягнення:

- попередження або догана (сувора догана);

- дисциплінарний штраф у сумі до двох мінімальних розмірів заробітної плати;

- поміщення в карцер на строк до п'ятнадцяти діб. Важливим джерелом інформації для засуджених, а також

засобом проведення право роз'яснювальної та просвітницької роботи є радіо. Крім того, цій категорії засуджених дозволено мати в камері телевізори, передані родичами та іншими особами.

У листопаді минулого року до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань внесені зміни, які дозволяють засудженим брати участь в групових заходах культурно-масового і спортивного характеру.

Відповідно до Положення про порядок застосування помилування, затвердженого Указом Президента України від 19 липня 2005 № 1118/2005, засуджені до довічного позбавлення волі можуть звертатися з клопотанням про помилування після відбуття не менше як двадцять років призначеного покарання. Відповідно до ст. 87 КК України заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на термін не менше двадцяти п'яти років, може здійснюватися виключно актом Президента про помилування.

У цьому випадку на засудженого розповсюджується дія ст. 81 КК України, яка передбачає, що при фактичному відбутті не менше трьох чвертей терміну покарання, призначеного за умисний тяжкий злочин, до засудженого може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання (за умови, що він сумлінною поведінкою і добросовісним ставленням до праці доведе своє виправлення). [1 с.136]

З метою надання засудженим до довічного позбавлення волі психологічної допомоги, попередження агресивної поведінки та зняття депресивних станів до роботи з ними залучаються психологи, посади яких введено у всіх установах, де тримаються ці засуджені.

Тривале перебування в умовах ізоляції, усвідомлення тяжкості скоєних злочинів спонукає багатьох засуджених звернутися до релігії. Законодавство гарантує засудженим до довічного позбавлення волі право на свободу віросповідання і задоволення релігійних потреб, проте проведення релігійних обрядів обмежується режимом тримання. Тому зустрічі зі священнослужителями надаються засудженим в індивідуальному порядку та у визначений час, з дотриманням необхідних заходів безпеки.

Організація виконання покарання у виді довічного позбавлення волі є одним з найважливіших завдань у діяльності ДКВС України. Пріоритети у цій роботі надаються не лише забезпеченню встановленого законом режиму відбування покарання, але і гарантуванню прав засуджених, визначених Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

РОЗДІЛ IV. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Задача 1

15-річний Симак умисно заподіяв своєму однокласнику легке тілесне ушкодження, тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.125 КК. Керуючись ч.1 ст.97 слідчий звільнив Симака від кримінальної відповідальності.

Дайте правовий аналіз наведеному.

Відповідь.

За ч. 1 ст. 125 Кримінального Кодексу України суб'єктом злочину може бут особа яка досягла шістнадцятирічного віку. В даному діянні відсутній один з елементів складу злочину, а саме суб'єкт. Тому слідчий вчинив не правомірно оскільки Симак не підлягає кримінальній відповідальності за вчинене ним діяння тому що він не досягнув віку кримінальної відповідальності.

Задача 2

Власенко - «злодій в законі» - після звільнення з місця позбавлення волі створив злочинну організацію, яка контролювала злочинність в місті. За структурою організація була поділена на групи, кожна з яких займалася своїм видом злочинної діяльності. Власенко виплачував щомісячно значні грощові суми депутату міської Ради Вовчуку та начальнику МВ УМВС Лисенку за прикриття. Сам власенко безпосередньої участі в злочинах не брав, а всі накази передавав через радників. Визначіть форму співучасті та види співучасників.

Відповідь.

Відповідно до ч.4 ст.28 Кримінального Кодексу України - Злочинна організація є стійким ієрархічним об'єднанням декількох особі ( п'яти і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації так і інших злочинних груп.

Злочинна організація - це завжди складна форма співучасті, попередня зорганізованість і чіткий розподіл ролей.

Власенко - організатор, підбурювач. Депутат і начальник МВС - пособники.

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження можна зробити ряд висновків. Позбавлення волі як вид кримінального покарання є правовим наслідком вчинення злочину і відповідно до кримінального законодавства (ст. 63 КК) полягає в ізоляції засудженого та поміщення його на певний строк до кримінально-виконавчої установи.

Зміст покарання у вигляді позбавлення волі виступає як специфічна юридична форма, що виражає потребу карати злочинців суворо визначеним чином. Без цієї юридичної форми немає покарання. Лише за її наявності покарання у вигляді позбавлення волі стає правомірним актом державного примусу.

Факт засудження особи, яка скоїла злочин, засвідчує стан судимості. Він виникає з моменту набрання вироком суду чинності і триває до її зняття або погашення. Стан судимості тягне за собою значні соціально-психологічні наслідки, обмеження кримінально-правового і загально - правового характеру.

До соціально-психологічних наслідків позбавлення волі слід, в першу чергу, віднести: відрив засуджених від сім'ї, родичів і близьких, трудових колективів, інколи -- розпад сімей, відсутність в УВП роботи за спеціальністю, яку вони мали до засудження, перебування в середовищі злочинців тощо.

Соціально-психологічні наслідки застосування позбавлення волі хоч і не є елементами кари, викликають у засуджених глибокі суб'єктивні переживання, і за силою свого впливу на особу значно перебільшують вплив основних каральних елементів, які становлять зміст покарання у вигляді позбавлення волі.

Обмеження кримінально-правового характеру виникають при скоєнні нового злочину до закінчення строків зняття або погашення судимості.

Судимість -- це передбачені законом правові наслідки засудження, які тривають певний період і визначають особливий правовий статус особи, яка має судимість.

За особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, протягом не відбутої ними частини покарання встановлюється нагляд громадських організацій і трудових колективів.

Адміністративний нагляд -- це система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами внутрішніх справ. Такий нагляд встановлюється з метою запобігання вчиненню злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійснення виховного впливу на них.

У правовій науці увага повинна бути звернена на дослідження проблем не тільки покарання, але і наслідків виконання покарання у виді позбавлення волі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2001.-№13-С.136.

2. Кримінально-виконавчий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №13 - С. 136.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради України. - 1984. - №51 - С. 1122.

4. Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - №6 - С. 39.

5. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі Закон України від 1 грудня 1994 р // Відомості Верховної Ради України. -1994. - №52 - С. 455

6. Про затвердження Державної програми соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, на 2004-2006 роки від 30 серпня 2004 р Постанова Кабінету Міністрів України № 1133 // =

7. Актуальні проблеми виконання покарань (сутність та приципи кримінально-виконавчої діяльності: теоретико-правове дослідження): Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / А.Х. Степанюк; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. -- Х., 2002. -- 34 с.

8. Наказ МЮ РФ N -205 від 30.11.2005 «Про затвердження правил внутрішнього розпорядку виправних установ» (ред. від 03.03.2008).

9. Кримінологія: підручник для вузів / під заг. ред. д.ю.н., проф.А.І.Долговой.-2-е вид., перераб. і доп.-М.: видавництво НОРМА, 2001.-848с.

10. Кримінологічний підручник / під ред.В.Н.Кудрявцева і В.Е.Емінова-3-е изд., Перераб. і доп. М.: МАУП, 2007-с734

11. Крим. навчальний посібник / Г.І.Богум та ін; під ред.І.Ф.Кузнецовой.-М.: Проспект, 2008-328с.

12. Короткий кримінологічний словник. У уч: Кримінологія / Під ред.В.Н.Кудрявцева, В. Е. Емінова М.: МАУП, 1997.

13. Злочинність у місцях позбавлення волі: поняття, крімін.хар.в місцях позбавлення волі / Л. Прозументов, О. Філіппова / / Кримінальнеправо.001_6._2007 № 2 стор.125-128.

14. Характеристика засуджених до позбавлення волі / під ре. А.С.Міхліна.Т.2, М., 2001

15. Алексєєв а. І. Кримінологія. Курс лекцій. "Щит-М", 1999. - 340 с.

16. Антонян Ю. М. Особливо небезпечні лідери у ВТУ і виховні вплив на них М., 1989

17. Антонян Ю.М., Голубєв В.П., Кудряков Ю.М. Псих. особливості засуджених за крадіжки особистого майна та виховна робота з німі.М., 1989р.

18. Антонян Ю.М. Злочинність у місцях позбавлення волі та її причини / / журнал «Кримінальне право» інте-М., 2002.- № 4. стр 101-104

19. Громов В.Г. Основні напрямки зниження криміногенного потенціалу місць позбавлення волі / В.Г. Громов: монографія. М.: Видавництво «Новий індекс», 2008. 336 с.

20. Громов В.Г., Шайхісламова О.Р. Покарання у вигляді позбавлення волі і пенітенціарна політика / В.Г. Громов, О.Р. Шайхісламова: монографія. М.: Видавництво «Новий індекс», 2007. 182 с. (Авторство не розділене).

21. Громов В.Г. Основи кримінології та профілактики злочинів: навчальний посібник / О.М. Варигін, В.Г. Громов, О.В. Шляпникова.Саратов: СЮЇ МВС РФ, 2000. 128 з.

22. Громов В.Г. Пенітенціарна субкультура / В.Г. Громов / / Правова політика та правове життя, 2008. № 4

23. Громов В.Г. Пенітенціарна злочинність / В.Г. Громов / / Сучасне право. М., 2007. № 9.

Размещено на Allbest.ru