Правоохоронна функція держав Центральної Європи: теоретичні і практичні аспекти

Третє. Через узагальнення досвіду становлення і реформування правосуддя як інституційно-правової системи в державах Центральної Європи, зроблено такі висновки:

1. Головним фактором, який впливав на процес становлення і трансформації судових систем центральноєвропейських держав, виступав фактор підготовки цих держав до вступу до Європейського Союзу. У цьому плані реформи судових систем здійснювалися в руслі наближення правових систем всіх чотирьох держав до критеріїв ЄС.

2. Модель правової охорони конституційного порядку у державах Центральної Європи є однотиповою, а з інституційної точки зору виражається в функціонуванні конституційних судів. Для конституційних судів характерні такі ознаки як розширена юрисдикція, що перетворює їх у органи захисту не лише конституції (конституційного порядку), а й законності як суспільного режиму, система гарантій незалежності суддів органів конституційного правосуддя.

3. Розвиток системи судів загальної юрисдикції характеризується двома етапами: а) етапом інституційно-кадрових перетворень судової системи у період радикальних суспільних перетворень кінця 80-х - першої половини 90-х років ХХ ст. У Чеській Республіці та Словацькій Республіці цей етап відзначається також конституюванням нових судових систем після проголошення незалежності цих держав 1 січня 1992 р.; б) етап інтенсивних судових реформ, суть яких полягала в удосконаленні правосуддя з метою наближення його основних параметрів до критеріїв Європейського Союзу. Вказані реформи проводилися одночасно з іншими напрямами правових перетворень, в першу чергу, з конституційною реформою.

4. Перетворення системи судів загальної юрисдикції в державах Центральної Європи мало своїм завданням підвищення ефективності правосуддя, проведення інституційного відокремлення судової влади від державної виконавчої влади, забезпечення незалежності суддів як носіїв судової влади. У всіх чотирьох державах має місце стандартний набір засобів забезпечення незалежності суддів, в тому числі: а) наділення суддів правом недоторканості від кримінального переслідування; б) порядок призначення суддів, який виключає повторну участь політичної влади у призначенні суддів; в) належна винагорода суддів, рівень якої визначається законом, а не рішеннями виконавчої влади; г) достатній штат суддів.

Четверте. Проаналізувавши організацію, структуру та специфіку діяльності провідних правоохоронних інституцій держав Центральної Європи, дослідивши при цьому відповідну нормативно-правову базу, статистичні матеріали та інші емпіричні джерела, констатуючи, що основні напрями перебудови правоохоронних інституцій визначалися процесом впровадження до їх діяльності стандартів Європейського Союзу, зроблено такі висновки:

1. Головне навантаження у протидії злочинності покладається на поліцейські структури центральноєвропейських держав. Для поліції цих держав характерним є:

а) передбачений законодавством механізм кадрового оновлення поліції на початку 90-х років з метою недопущення перенесення методів і традицій поліції (міліції) попереднього режиму до поліцейських структур демократичних держав;

б) відокремлення поліції від системи органів виконавчої влади, незважаючи на здійснення нею деяких державно-управлінських функцій. Це виражається в тому, що поліцейські структури не визначаються спеціальними законами як “органи виконавчої влади”. У жодній з чотирьох держав, які досліджуються, поліція не підпорядкована безпосередньо Міністру внутрішніх справ. Цим вдається мінімізувати політичний вплив на цей провідний правоохоронний орган. Поліцією керує Начальник поліції, який призначається за участю Уряду відповідної держави;

в) критерії ефективності діяльності поліцейських структур держав дослідження пов'язані з об'єктивними параметрами їх саморозвитку і не залежать від кримінальної статистики, причому реєстрація злочинів відокремлена від тих правоохоронних органів, які розслідують їх.

2. Підводячи підсумки реформування прокуратури в державах Центральної Європи, відзначається, що:

крім Чеської Республіки, де прокуратуру було ліквідовано в 1993 р. (на її місці було створено державне представництво), прокурорські органи знайшли своє місце в інституційній системі протидії злочинності. У Словацькій Республіці і Угорській Республіці прокуратура зберігає організаційну виокремленість. У Польській Республіці прокуратура і Чеській Республіці державне представництво включені до структури міністерства юстиції;

юрисдикція прокурорських органів, що особливо дискутується в Україні, не включає таких функцій як здійснення загального нагляду та, за загальним правилом, самостійне ведення попереднього (досудового) слідства. В усіх чотирьох державах прокурорські органи (державне представництво) наділені функціями часткового нагляду за дотриманням законодавства та підтримання державного обвинувачення в суді;

у центральноєвропейських державах основним напрямом підвищення ефективності прокурорських органів вважається посилення гарантій незалежності прокурорів (державних представників) як службових осіб. Вони наділяються правом недоторканості від кримінального переслідування, на це ж спрямовані спосіб їх призначення та строк їх повноважень. Разом із тим, у Словацькій Республіці прокуратура все ще зберігає деякі ознаки “соціалістичної моделі”, такі зокрема як: централізований характер; відсутність гарантій для незалежного здіснення своїх функцій прокурором.

П'яте. Як засвідчує досвід держав Центральної Європи, правоохоронна функція держави, незважаючи на вступ до ЄС і передачу частини суверенних прав до міждержавного союзу, й надалі здійснюється переважно на рівні національної держави. При цьому ефективність реформи правоохоронної системи залежить від таких факторів: 1) якісного стану суб'єкта реформи (політичної еліти), її мотивації до перетворень та рівня правової культури; 2) визначення задачі перетворення конституційних основ правоохорони як першочергової і пріоритетної; 3) відмови суб'єкта реформи від намагань поєднати соціалістичну правову традицію з сучасними тенденціями розвитку правоохоронної системи та його зосередженні на чітко визначених цінностях і пріоритетах; 4) належного законодавчого, концептуального і фінансового забезпечення.

Шосте. Беручи до уваги практичну функцію теоретико-правової науки, сформулюємо системні пропозиції щодо підвищення ефективності правоохоронної функції Української держави на сучасному етапі, зокрема:

1) першочерговим кроком реформи правоохоронної системи України повинно виступати внесення змін і доповнень до Конституції України та до відповідних законів України щодо посилення гарантій незалежності суддів, прокурорів та слідчих, у тому числі:

а) сформулювати положення про недоторканість суддів та прокурорів у обсязі, визначеному законом для народних депутатів України;

б) змінити положення про порядок призначення суддів, передбачивши, що суддя вперше призначається Верховною Радою України за поданням Вищої ради юстиції без обмеження строку його повноважень;

в) передбачити, що при повторному призначенні прокурори призначаються без обмеження строку їх повноважень;

г) передбачити інституційне відокремлення системи органів міліції від виконавчої влади (Міністерства внутрішніх справ України). З цією метою заснувати посаду Начальника міліції України, що призначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ;

д) передбачити, що досудове слідство в кримінальних справах здійснюється міліцією. Виняток становлять кримінальні справи за обвинуваченням співробітників міліції, які розслідуються слідчими прокуратури;

2) зміст реформи правоохоронної системи повинен враховувати поступову інтеграцію України до правового простору Європейського Союзу. Врахування інтеграційних процесів під час впровадження реформи має здійснюватися як у площині юридичної термінології законодавства, що буде готуватися, так і в площині змісту конкретних правових норм. Такий підхід, на нашу думку, хоч і призведе до ускладнення процесу підготовки нормативних актів, дозволить уникнути цілого ряду дискусій з питань щодо визначення змісту таких понять, як наприклад, “незалежний суд”, “критерії оцінки ефективності поліції” тощо.

правоохоронний судовий поліція постсоціалістичний

Основний зміст дисертації викладено в публікаціях:

Горінецький Й. Лемак В. Проблеми кримінально-правової реформи в Чехословаччині після “оксамитової революції” // Міліція України: Актуальні проблеми Юридичних наук у дослідженнях вчених, 2003, №20, - С.15-20

Горінецький Й.І. Інформаційна служба безпеки Чеської Республіки ( до проблеми реформування спецслужби у постсоціалістичній державі) // Держава і право. Випуск 21, збірник наукових праць. - К., 2003. - С.551-554

Горінецький Й.І., Нижник Н.Р., Лемак В.В. Конституційний суд Словацької Республіки: Особливості моделі // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права, 2004, №1-2 (9-10)

Горінецький Й.І. Лемак В.В. Державне представництво Чеської Республіки як модель прокуратури // Міліція України: Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених, 2004, №02/26, -С.15-17.

Горінецький Й.І. Про доцільність виокремлення правоохоронної функції сучасної держави // Міліція України. Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженні учених, 2004, №03/27. - С.3-4.

Горінецький Й. І. Правоохоронна функція держави: поняття і ознаки // Держава і право. Випуск 24, збірник наукових праць. - К., 2004, - С.44-48.

Горінецький Й. Правовий статус Конституційного трибуналу Польської Республіки // Держава і право. Випуск 25, збірник наукових праць. - К., 2004. - С.177-181.

Горінецький Й. Верховні контрольні органи в Чехії, Словаччині і Польщі: порівняльно-правовий аналіз // Міліція України. Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. - К., 2004. - №9/33. - С.3-5.

Горінецький Й.І., Лемак В.В. Конституційний суд Чеської республіки: особливості організації і повноважень // Міліція України. Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. - К., 2004. - №11/35. С.5-8.

Размещено на Allbest.ru