Проблеми функцій і організаційного устрою прокуратури України

Виходячи з аналізу практики функціонування Генеральної прокуратури України, діяльності нижчестоящих прокуратур, а також відповідної літератури, автор дисертації вносить конкретні пропозиції по вдосконаленню організаційних структур органів прокурорської системи.

У підрозділі 4.3. «Розмежування компетенції між вищестоящими і нижчестоящими прокуратурами» дисертант наголошує на тому, що ефективне функціонування прокурорської системи передбачає розмежування компетенції між вищестоящими і нижчестоящими прокуратурами. Важливе практичне значення в розглядуваному аспекті має розмежування компетенції між прокурорами різних рівнів у сфері управління органами прокуратури.

Відправним моментом у розв'язанні цього питання є те, що основним суб'єктом управління органами прокуратури є Генеральний прокурор України, який згідно з Законом про прокуратуру спрямовує роботу органів прокуратури, здійснює контроль за їх діяльністю, призначає працівників прокуратури на посаду, затверджує штати і структуру Генеральної прокуратури, виконує інші організаційно-управлінські функції.

З урахуванням того, що при розв'язанні кадрових та організаційних питань велику роль відіграє суб'єктивний чинник, дослідник вносить низку пропозицій, спрямованих на попередження суб'єктивізму в цій справі. Зокрема, пропонується змінити порядок затвердження штатів і структури Генеральної прокуратури, повернувши це право Верховній Раді України; змінити порядок призначення заступників Генерального прокурора, передбачивши обов'язок Генерального прокурора погоджувати ці питання з парламентом.

Розглядаючи співвідношення управлінської діяльності Генерального прокурора і прокурорів обласних і прирівняних до них прокуратур, автор вказує на те, що прокурор області на обслуговуваній ним території, є представником Генерального прокурора і в цій якості організує виконання його наказів, розпоряджень і завдань. З іншого боку, прокурор області сам є керівником підлеглих йому органів і вже в цій якості він спрямовує і контролює роботу підлеглих йому прокуратур.

Значне місце в дисертації відводиться питанням розмежування компетенцій прокуратур різних рівнів у межах основних напрямів прокурорської діяльності: при підтримці державного обвинувачення в суді; в межах функції прокурорського представництва в суді; стосовно нагляду за додержанням законів органами, що здійснюють ОРД, дізнання й досудове слідство; щодо нагляду за дотриманням законів при виконанні судових рішень по кримінальних справах та ін.

У підрозділі 4.4. «Горизонтальне розмежування компетенцій органів і структурних підрозділів прокуратури» зазначається, що необхідність у вирішенні цього завдання зумовлена тим, що до прокурорської системи нарівні з територіальними прокуратурами, що функціонують у межах адміністративно-територіальних утворень, входять також спеціалізовані прокуратури.

Підкреслюється, що розмежування компетенцій між територіальними і спеціалізованими прокуратурами - це лише одна сторона розглядуваної проблеми. Іншу утворює розподіл функціональних обов'язків між структурними підрозділами органів прокуратури. Дисертантом вносяться пропозиції по практичному вирішенню цього питання.

Розділ V. «Основні принципи організації і діяльності прокуратури України» аналізує основоположні принципи організації і діяльності прокуратури.

У підрозділі 5.1. «Поняття, значення і загальна характеристика основних принципів організації і діяльності прокуратури» дається визначення цих принципів. На думку автора дослідження, під принципами організації і діяльності прокуратури потрібно розуміти закріплені в Конституції та інших законах України основоположні вимоги, які виражають соціальне й державне призначення прокуратури, окреслюють завдання і повноваження прокурорів, зміст і характер правових засобів та методів діяльності прокурорів по здійсненню покладених на них функцій, а також містять ознаки та якості, що визначають організаційний устрій прокуратури, відмінність її від інших державних органів, у тому числі й від правоохоронних.

З урахуванням викладеного дослідник вважає, що до спеціальної норми Закону про прокуратуру, присвячену основним принципам організації і діяльності прокуратури, необхідно включити наступні принципи: єдність і централізм; незалежність і підпорядкованість тільки Конституції та законам України; верховенство закону і законність; поєднання інтересів громадянина і держави на підставі пріоритету прав людини і громадянина; гласність, безпартійність.

Названі принципи, з точки зору дисертанта, можуть бути класифіковані на організаційні і функціональні.

У підрозділі 5.2. «Основні принципи організації прокуратури України» розглядаються основні принципи організації або, за іншою термінологією, організаційного устрою прокуратури. На думку автора, до них належать: єдність, централізація і незалежність органів прокуратури від інших органів державної влади, управління та громадських організацій.

У роботі розкривається значення кожного з названих принципів, показується, з одного боку, їх самостійність, а з іншого - тісний взаємозв'язок. Автором наукового дослідження обґрунтовується необхідність подальшого зміцнення основних принципів організації прокуратури; він розглядає це завдання як найважливішу умову ефективного функціонування прокурорської системи.

У підрозділі 5.3. «Основні принципи діяльності прокуратури» аналізуються принципи прокурорської діяльності, до яких належать: законність, гласність і поєднання інтересів громадянина й держави на основі пріоритету прав та свобод людини і громадянина; розкривається їх зміст щодо діяльності прокуратури.

Особлива увага приділяється принципу законності. Підкреслюється, що зміцнення законності - головне завдання прокуратури. Разом із тим, наголошує автор законність є найважливішим принципом діяльності самої прокуратури і будь-який відступ від закону в прокурорській діяльності не тільки підриває авторитет прокуратури як органу нагляду, а й наносить істотні збитки справі зміцнення законності в країні. Розглядаються основні гарантії законності та інших принципів прокурорської діяльності, вносяться пропозиції по зміцненню цих гарантій.

У підрозділі 5.4. «Основні принципи взаємовідносин прокурорів з іншими державними і громадськими організаціями» вказується на те, що органи прокуратури, реалізуючи свої повноваження, діють у відповідному соціальному середовищі, вступають у взаємовідносини з різними державними органами і громадськими організаціями. У зв'язку з цим дуже важливо визначити основні принципи взаємовідносин із цими органами й організаціями.

Дисертантом вирізняється декілька таких принципів, основними з яких є безпартийність прокурорських працівників, неучасть у депутатській роботі, заборона займатися підприємницькою діяльністю, заборона на поєднання прокурорської діяльності з іншою роботою в державних чи недержавних організаціях.

У дисертації розкривається зміст названих принципів.

У висновках викладено загальні положення дисертаційного дослідження. Сформульовані положення, що складають наукову навизну одержаних результатів. Зокрема, зроблено висновок про те, що на сучасному етапі розвитку української державності прокуратура може і повинна функціонувати як прокуратура змішаного типу, для якої функція обвинувачення (кримінального переслідування) і функція нагляду за виконанням законів є пріоритетними й рівнозначними. Розкрито основні й додаткові функції прокуратури України, обґрунтовується думка, що незалежність прокуратури від інших органів державної влади - це лише одна сторона теорії поділу влади. Іншу сторону становить ідея, що всі державні органи, у тому числі й прокуратура, функціонують у режимі стримувань і противаг. Наведено схему, яка відбиває відносини прокуратури з законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади. Описано модель організаційного устрою прокуратури на сучасному етапі, розкрито зміст принципів організації і діяльності прокуратури.

Основні положення дисертації викладено в таких роботах

1. Мичко М., Долежан В. Реформування прокуратури: проблеми і перспективи // Право України. - 1999. - №3. - С. 78-80.

2. Мичко М. Проблеми взаємовідносин прокуратури з органами державного контролю // Держава і право. - 1999. - №3. - С. 77-83.

3. Мичко М. Деякі проблеми представництва прокурором інтересів громадян і держави в суді // Вісн. Вищого арбітр. суду України. -1999. - №4.-С. 206-212.

4. Мичко М. Щодо взаємодії прокуратури з судовою владою // Право України. - 1999. - №12. - С. 53-55.

5. Мичко М. Про функції прокуратури // Вісн. Донецьк. ун-ту: Серія В: Економіка і право. - 2000. - №1. - С. 163-167.

6. Мичко М.І. Функція одна, завдання - різні // Держава і право. - 2000. - Вип.5.-С. 131-137.

7. Мичко М. Функцї прокуратури у кримінальному судочинстві // Юрид. вісн. - 2000. - №1. - С. 100-104.

8. Мичко М. Поняття і загальна характеристика прокурорської системи в Україні // Держава і право. - 2000. - Вип.7. - С. 152-159.

9. Мичко М. Проблеми горизонтального розмежування прокурорської компетенції в органах прокуратури // Актуал. пробл. політики. - Донецьк. - 2000. - Вип.9.-С. 46-52.

10. Мичко М., Голова Н. Конституційні основи діяльності органів прокуратури країн постсоціалістичної системи // Укр. право. - 2000. - №1.-С. 110-113.

11. Мичко М. Проблеми взаємовідносин прокуратури із законодавчою владою і Президентом України // Правничий часопис Донецьк. ун-ту. - Донецьк. - 2000. - №1 (4). - С. 3-5.

12. Мичко М. Загальні принципи взаємовідносин прокурорів з державними та громадськими організаціями // Зб. наук. ст. Донецьк. ін-т внутр. справ. - Донецьк. - 2000. - №3. - С. 225-230.

13. Мичко М., Голова Н. Теоретичні основи структурування апаратів органів прокуратури // Держава і право. - 2000. - Вип.8. - С. 118-125.

14. Мичко М. Поняття, значення і загальна характеристика основних принципів організації й діяльності прокуратури // Юрид. вісн. - Донецьк. -2000. - №4. - С. 94-98.

15. Мичко М. До питання про загальнонаглядову діяльність прокуратури // Право України. -2000. - №4. - С. 50, 51.

16. Мичко М. Про розмежування компетенції між вищестоящими і нижчестоящими органами прокуратури // Право України. - 2000. - №10. - С. 71-75.

17. Мичко М. Про основні принципи організації прокуратури // Право України. - 2000. - №12. - С. 74-76.

18. Мичко М. Про статус прокуратури в європейських державах постсоціалістичного простору // Право України. - 2001. - №3. - С. 10-121.

19. Мичко М.І. Про принципи діяльності органів прокуратури України // Актуал. пробл. політики: Зб. наук. праць. - Одеса. - 2001. - Вип.Ю-П. - С. 19-25.

20. Мичко М. Про функції та організаційний устрій прокуратур європейських держав постсоціалістичної системи // Держава і право. - 2001. - С. 164-174.

Размещено на Allbest.ru