Судовий контроль законності та обґрунтованості застосування запобіжного заходу - взяття під варту

Цей правовий механізм буде сприяти усуненню помилки судді при необгрунтованому скасуванні санкції прокурора на арешт.

Враховуючи погляди О.Р. Михайленка, дисертант пропонує варіант форми та змісту касаційного подання про скасування постанови судді.

Далі автор ставить питання про те, чи мають право підозрюваний та обвинувачений, його адвокат ознайомлюватися з матеріалами справи, які надійшли до суду, для підтвердження законності та обґрунтованості арешту?

З цього питання автор дійти висновку, що ст. 236⁴ слід доповнити новою частиною, де б передбачався обов'язок судді ознайомлюватися, у разі клопотання про це підозрюваного або обвинуваченого, його захисника та законного представника, з усіма матеріалами справи, що надійшли до суду для підтвердження законності та обґрунтованості арешту.

У четвертому підрозділі “Проблеми продовження судом строку утримання під вартою підсудного “ зазначається, що згідно зі ст. 256 КПК України кримінальну справу призначають до розгляду у суді не пізніше 10 діб, а у разі її складності - не пізніше 20 діб з дня надходження справи до суду. Проте, проведений правовий аналіз та узагальнення слідчо-прокурорської та судової практики свідчать, що внаслідок упущень у діяльності судів, пов'язаних з незадовільною організацією судового процесу, зниженням виконавчої дисципліни, невеликим рівнем контролю головуючих у судовому засіданні, поверхового вивчення справ на стадії віддання обвинуваченого до суду, несвоєчасного повідомлення учасників процесу про день та час розгляду справи, а також з інших неповажних причин, розгляд деяких справ неодноразово та необґрунтовано відкладається на невизначений строк.

До того ж, значна кількість кримінальних справ не розглядається судами по декілька місяців, а деякі кримінальні справи і більше одного року. Внаслідок цього, десятки обвинувачених, що віддані до суду, перебувають під вартою протягом тривалого часу, очікуючи розгляду справи, в якій вони обвинувачуються. У результаті цієї тяганини суттєво обмежуються конституційні та законні права й свободи громадян, що пов'язано з тривалим та необґрунтованим триманням особи під вартою.

Автор зазначає, що слід встановити чітку регламентацію строків розгляду справ у судах та порядок продовження цих строків. Для цього він пропонує ввести окрему статтю у КПК.

Дисертант також пропонує положення про порядок та процедуру продовження строку тримання під вартою підсудного. Так, не менше ніж за десять днів до закінчення двомісячного строку з дня надходження до суду справи, суддя, у провадженні якого перебуває кримінальна справа, виносить постанову про продовження строку тримання підсудного під вартою. У цьому документі мають бути вказані підстави та причини, внаслідок чого виникла необхідність продовжити строк тримання під вартою підсудного. При цьому слід вказати, які саме обставини та докази слід розглянути у суді, які процесуальні дії слід здійснити для прийняття остаточного рішення у цій справі. У резолютивній частині вказаної постанови також слід відобразити конкретний строк (дні або місяці), який необхідний для закінчення розгляду кримінальної справи у суді. Також вказується про порушення перед головою обласного чи Верховного Суду клопотання про продовження конкретного строку тримання під вартою підсудного. Такі постанови мають бути надані не менш ніж у трьох примірниках, які потім будуть додані до кримінальної справи, а також у відповідному наряді вищестоящих судів, що продовжили строк утримання підсудного під вартою.

У вказаній постанові має бути резолюція головуючого у районному суді про підтримку клопотання на продовження строку тримання підсудного під вартою. Після цього дану постанову разом з кримінальною справою має бути направлено до обласного або до Верховного Суду.

Голови у обласного та Верховного Суду, їх заступники розглядають подання про продовження строку тримання під вартою підсудного, ретельно вивчають надані матеріали кримінальної справи, заслуховують суддю, який клопоче про продовження строку тримання під вартою, про причини несвоєчасного розгляду цієї справи. Після чого цей суддя у даній постанові своєю резолюцією продовжує строк тримання під вартою підсудного та ставить свій підпис.

У цьому зв'язку автор ставить питання: якщо суддя не дав згоди на продовження тримання під вартою підсудного, то як бути у цьому випадку?

Дисертант пропонує, що у такій ситуації суддя повинен скасувати такий запобіжний захід як взяття під варту або обрати інший (підписку про невиїзд або заставу).

Дисертант звертає увагу на те, що суддя, вирішуючи насамперед питання про подальше продовження строку тримання підсудного під вартою, повинен виходити з того, що коли за відповідною статтею (статтями) КК України, за якими обвинувачується підсудний, строк покарання у вигляді позбавлення волі є не менший, порівняно з відбутим строком перебування під вартою та пропонованим строком подальшого тримання під вартою разом взятих, в такому разі він може ставити питання про порушення клопотання щодо подальшого продовження строку тримання під вартою цієї особи. У зв'язку з цим робиться висновок, що підсудний, з урахуванням вини у скоєному злочині, буде утримуватися під вартою шість місяців надмірно. Автор ставить питання: яка повинна бути форма рішення відповідного судді про відмову у наданні згоди на подальше продовження строку тримання підсудного під вартою? І доходить висновку, що у такому разі обґрунтованим буде, коли суддя винесе відповідну постанову про відмову у наданні згоди на продовження строку тримання під вартою.

У заключній частині дисертації у сконцентрованому вигляді сформульовані основні висновки, одержані в результаті дослідження, пропозиції та рекомендації, спрямовані на подальше вдосконалення теорії, кримінально-процесуального законодавства України та практики судового контролю за додержанням законності та обґрунтованості арешту.

Перелік опублікованих праць здобувача за темою дисертації

законність арешт санкція прокурор підсудний

1. Клочков В.Г. Судебный контроль за соблюдением законности и обоснованности применения меры пресечения - заключение под стражу. Монографія.-К.: НВТ “Правник”-НАВСУ 1998 - 76 с.

2. Клочков В.Г. Следователю нужен помощник // Законность. М.- 1996 № 4.- С. 46;

3. Клочков В.Г. Судебный контроль за обоснованностью заключения под стражу // Законность. М.-1996 № 8 - С. 34-35.

4. Клочков В.Г. Прокуратура и разделение властей в государстве // Юридический вестник. Юр. инст. ОГУ. Одесса.-1996 № 4.- с. 89-91.

5. Клочков В.Г. Адвокат просит, следователь настаивает //Милиция. М.- 1996 № 11.- С. 30-31.

6. Клочков В.Г. Удосконалювати інститут судового контролю за законністю та обгрунтованістю обрання запобіжного заходу - увязнення // Право України. К.-1996 № 5. - С. 44-45;

7. Клочков В.Г., Шандула А.А. Проблемы совершенствования института судебного контроля за законностью и обоснованностью избрания меры пресечения - заключения под стражу // Проблемы совершенствования украинского законодательства и повышение эффективности правоприменительной деятельности. Тематический сборник научных трудов. Харьков. 1997. - С. 175-179.

8. Клочков В.Г. К вопросу о совершенствовании института судебного контроля за законностью и обоснованностью избрания меры пресечения - заключение под стражу // Актуальные проблемы государства и права. ОГУ. Юридический институт. Сборник научных трудов. Выпуск № 3. Одесса - 1996.- С. 41-45.

9. Клочков В.Г. Судья должен продлевать срок содержания под стражей подсудимых // Прокурорская и следственная практика. Орган Генеральных прокуроров стран СНГ. М.-1997 № 2.- С. 112-114.

10. Клочков В.Г. Заслон умышленной волоките // Милиция. М.- 1997 № 6. - С. 16.

11. Клочков В.Г. Возвращено на волокиту // Милиция. М. 1997 № 11. - С. 45-46.

12. Клочков В.Г. Роль правового інституту змагальності в усуненні неповноти дізнання, слідства і в прискоренні розгляду справ у суді //Право України. К. 1997 № 10.- С. 21-22.

13. Клочков В.Г. Про вдосконалення процедури обчислення строків тримання під вартою // Право України. К. 1998 № 1.- С. 66, 72.

14. Клочков В.Г. Проблема обчислення строків тримання під вартою і додержання конституційного права громадян на свободу та особисту недоторканність // Право України. К. 1998 № 3.- С. 33-34.

15. Клочков В.Г. Объекты и субъекты судебного контроля законости и обоснованности ареста. Роль участников следствия в осуществлении функции судебного контроля законности и обоснованности применения меры пресечения - заключение под стражу //Вестник института внутренних дел. Луганск. 1998. № 2.- С. 28-35.

16. Клочков В.Г. Проблемы продления срока содержания под стражей подсудимого //Весы Фемиды. Симферополь. 1998. № 2.- С. 11-14.

17. Клочков В.Г. Проблеми прокурорського нагляду за законністю та обгрунтованістю застосування запобіжного заходу - утримання під вартою //Збірник статей. Інститут підвищення кваліфікації Генеральної прокуратури України. Харків. 1998 р.- С. 43-52.

18. Клочков В.Г. Проблеми правового інституту змагальності в усуненні неповноти дізнання, слідства і в прискоренні розгляду справ у суді // Щорічник наукових праць Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної Академії наук України. Вип. 9. К. 1998.

19. Клочков В.Г. Проблемы совершенствования уголовно-процессуального законодательства об исчислении срока содержания под стражей //Российский адвокат. М. 1998.

20. Проблемы обжалования постановления судьи об отмене санкции прокурора на арест //Весы Фемиды. Симферополь 1998.

Размещено на Allbest.ru