Методологічні засади оцінки та підвищення ефективності діяльності органів влади як публічних організацій

Теоретико-методологічні засади підвищення ефективності діяльності публічних організацій. Особливості державного управління, що впливають на ефективність діяльності органів влади. Розробка стратегії, що забезпечує підвищення організаційної ефективності.

Рубрика Государство и право
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 29.08.2013
Размер файла 366,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Даний механізм складається з перетворюючих технологій, що базуються на опрацьованій організаційній стратегії, та певних підготовчих заходів, що передують ним, і до яких належать: формування передумов для змін; визначення бачення, місії і цінностей організації; здійснення організаційної оцінки; розробку плану змін. Формування передумов для змін передбачає визначення термінів, уточнення мети змін, сканування зовнішнього середовища, повторний аналіз реципієнтів і розширення зони утягнення. Для визначення бачення, місії і цінностей слід залучати як внутрішніх, так і зовнішніх реципієнтів. Організаційна оцінка вирішує потрійне завдання: мотивує співробітників організації на зміну; допомагає виявити “критичні зони”; відслідковує процеси змін за допомогою кількісних і якісних індикаторів, що утворюють оцінну систему. Дана система повинна містити в собі різні види оцінок, а саме: організаційної культури, задоволеності клієнтів організації, задоволеності співробітників організації, потреби в змінах. Створення плану змін дає чітке уявлення про напрямок і сутність змін, які необхідно здійснити для перетворення організації в високоефективну, а також дає цінний матеріал для технологій перетворення.

До найбільш діючих перетворюючих технологій, що дозволяють стало підвищувати організаційну ефективність, належать суцільно-якісне управління, реінжиніринг і маркетинг. Суцільно-якісне управління передбачає здійснення змін основних робочих процесів і підтримку цих змін у часі, зв'язуючи при цьому те, що, як і для кого робить організація.

Під час впровадження суцільно-якісного управління в організації необхідно брати до уваги три стратегічних фактори, що впливають на його успішність, - планування діяльності, організаційну реструктуризацію і зміну політики в управлінні трудовими ресурсами, - а сам процес впровадження включає шість основних складових: участь співробітників, їх постійне навчання, взаємодію із зовнішніми реципієнтами, реалізацію спочатку локальних проектів, використання як основи вже існуючих процедур, зміну організаційної культури.

Як свідчать результати емпіричних досліджень, в органах влади в Україні, незалежно від їхнього статусу, є необхідні підстави для впровадження суцільно-якісного управління, особливо в “високоефективних” організаціях. До таких підстав слід віднести:

поширення розуміння працівниками органів влади необхідності підвищення ефективності діяльності;

прагнення до впровадження системи оцінки ефективності діяльності як окремих співробітників, так і організації в цілому;

тенденція все більшого спрямування своєї діяльності на задоволення інтересів і потреб клієнтів;

поступове посилення взаємодії із зовнішніми реципієнтами;

надання переваги таким чинникам як професіоналізм і компетенція при доборі нових працівників на роботу;

широке запровадження системи постійного професійного навчання або підвищення кваліфікації співробітників;

наявність в основному командної роботи співробітників, тобто намагання спільного розв'язання проблем, що існують.

Однак, ті ж самі результати свідчать і про необхідність здійснення певних заходів, без яких неможливо впровадження суцільно-якісного управління в організаціях, що розглядаються, а саме:

усвідомлення співробітниками думки про можливість підвищення ефективності власними силами;

визначення і “формалізації” показників ефективності діяльності організації та окремих співробітників;

посилення зворотного зв'язку із клієнтами організації, більш активного застосування засобів безпосередньої взаємодії з ними;

налагодження більш дійової взаємодії між окремими підрозділами;

вдосконалення інформаційних потоків усередині організації.

Реінжиніринг, який можна визначити як перегляд фундаментальних основ організації шляхом радикального переконструювання її процесів, систем і структур для досягнення визначених результатів, схожий із суцільно-якісним управлінням у своїй спрямованості на підвищення ефективності, але є більш стратегічним. Основними принципами реінжинірингу є такі:

організація діяльності навколо результатів, а не функцій;

встановлення паралелей у послідовному багатоетапному процесі;

перетворення спадної інформації у висхідну;

одержання інформації відразу, з її джерела;

забезпечення для клієнтів, за можливості, однієї точки контакту;

досягнення безперервності у здійсненні основних видів діяльності;

запобігання “рутинізації” діяльності.

Методологія реінжинірингу являє собою поєднання трьох компонентів: бачення і моделювання процесів, оцінки реципієнтів і картографії внутрішніх процесів. А безпосередньо проект реінжинірингу складається з виконання чотирьох кроків: створення “карти” процесу діяльності в його нинішньому стані, визначення кінцевої мети і повернення назад, встановлення “перебільшених” цілей, починання діяльності з початку.

Результати проведених емпіричних досліджень дають можливість надати відповідь на питання про те, наскільки необхідним і можливим є застосування відзначених принципів, за винятком останнього, котрий має, радше, “ідеологічне” значення, в органах влади в Україні, виходячи з їхньої специфіки, і які перешкоди можуть виникнути при реалізації даних принципів (табл. 1). Причому, відзначене є властивим, за рідкісним випадком, всім організаціям, в яких проводились дослідження, незалежно від їхнього статусу і загальної, за оцінками респондентів, ефективності діяльності, що певним чином свідчить про універсальність отриманих результатів.

Наведені характеристики дозволяють зробити два основних висновки: по-перше, для реалізації принципів реінжинірингу в організаціях, що розглядаються, є необхідні підстави; по-друге, їхнє впровадження дозволить підвищити організаційну ефективність, оскільки вимагає усунення перешкод, які належать до тих ключових проблем, що, за думкою респондентів, негативно впливають на ефективність діяльності їхніх організацій.

Маркетинг сприяє орієнтації послуг, що надаються, на потреби клієнтів, встановленню з ними більш тісного контакту. Крім негайних вигод від такого контакту, можна також очікувати поступового поліпшення ставлення клієнтів, які відчувають увагу, турботу й інтерес до себе з боку органів влади, що надають послуги, до цих організацій. Крім того, розвиток взаємин між постачальниками і споживачами послуг через певний час створить постійний потік інформації щодо того, яким чином можна і варто змінювати послуги, щоб вони максимально задовольняли потреби споживачів.

Однак, оскільки основні маркетингові методи було розроблено для приватного сектора, при їхньому використанні в публічному секторі вони повинні бути адаптовані як до специфіки даного сектора взагалі, так і до специфіки окремих послуг. В той же час, не існує універсальних підходів стосовно впровадження маркетингу, - кожна організація повинна сама прийняти рішення, застосовувати чи не застосовувати маркетинг у своїй діяльності, що залежить від того, наскільки вона дійсно орієнтована в діяльності на своїх клієнтів.

Таблиця 1

Необхідність, можливість застосування принципів реінжинірингу і перешкоди для їхньої реалізації

Принципи

Необхідність / підстави

Перешкоди

Організація діяльності навколо результатів, а не функцій

Визнання переважною більшістю як керівників, так і рядових співробітників необхідності оцінювати ефективність організації за конкретними результатами діяльності

Надмірна бюрократизація діяльності (особливо в ОДА); “звичка” працювати за старою системою, організованою навколо функцій; спокійне зовнішнє середовище

Встановлення паралелей у послідовному багатоетапному процесі

Збільшення зорієнтованості діяльності на клієнтів; збільшення функцій в організаціях без збільшення кількості працівників

Недостатня наявність в організаціях, особливо в РДА, комп'ютерної та оргтехніки; невміння багатьох працівників користуватися комп'ютерною технікою

Перетворення спадної інформації у висхідну

Зростання необхідності оперативного прийняття рішень

Наявність в більшості організацій одного центру прийняття рішень; відсутність в багатьох організаціях комп'ютерних мереж (за винятком ОДА і міськвиконкомів обласних центрів); невміння багатьох працівників користуватися комп'ютерною технікою

Одержання інформації відразу, з її джерела

Забезпечення, за можливості, однієї точки контакту для клієнтів

Визнання задоволеності клієнтів як одного з найважливіших критеріїв оцінки ефективності діяльності організацій; наявність у багатьох співробітників широкої спеціалізації

Недостатній реальний перехід у діяльності від зорієнтованості на функції до зорієнтованості на результати

Досягнення безперервності у здійснення основних видів діяльності

Збільшення кількості функцій, відповідно і обсягів робіт; недостатнє фінансування соціально-економічних програм

Результати емпіричних досліджень, які проводились в українських органах влади, свідчать про відсутність постійного і цілеспрямованого застосування в них маркетингових підходів. Однак, в деяких з цих організацій використовуються певні елементи маркетингу, пов'язані з виявленням потреб клієнтів через налагодження і підтримку з ними дійового зворотного зв'язку та проведення соціологічних досліджень. Більшою мірою це притаманно міськвиконкомам, - біля чверті працівників цих організацій (24%) зазначили, що в них здійснюються обидва цих заходи. Для порівняння: в облдержадміністраціях таких 17%, в райдержадміністраціях - 14%.

В той же час, як одну з основних цілей своїх організацій респонденти визначають надання якісних громадських і управлінських послуг населенню, а це однозначно потребує запровадження маркетингових підходів в органах влади.

Таким чином, з одного боку, існує необхідність для застосування відзначених перетворюючих технологій в органах влади в Україні, оскільки вони дають можливість розв'язати ключові проблеми, що в них існують, і підвищити ефективність їхньої діяльності. З другого боку, є підстави для впровадження даних технологій, що може слугувати певною гарантією успішності їх застосування.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене розв'язання актуальної наукової проблеми, що виявляється у визначенні й подальшому розробленні методологічних засад (принципів, моделей, підходів, методів) оцінки та підвищення ефективності діяльності органів влади як публічних організацій, на основі розвитку сучасних положень науки державного управління й менеджменту. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки:

Існують два основних підходи щодо ефективності діяльності органів влади як публічних організацій. Перший - в рамках так званої “традиційної” моделі державного управління, організаційна ефективність у якій пов'язана з організаційними процесами, і може бути, в певному смислі, поставлений знак рівності між поняттями “ефективність” та “якісне виконання функцій”, що призводить до ігнорування зовнішніх стосовно організації інтересів.

Другий підхід до розуміння ефективності сформувався в рамках “нового публічного менеджменту”, що знаменує перехід від адміністрування до менеджменту, передбачає перехід від системи, в якій люди відповідальні за виконання правил, до системи, в якій вони відповідальні за досягнення результатів, в якій вони керуються у своїй діяльності цілями, а не правилами і нормами. Зміщення акцентів у діяльності публічних організацій на результати потребує від організацій ясного визначення своєї місії, цілей і завдань. Для того, щоб відслідковувати й оцінювати рух організації до їхнього досягнення та кінцеві результати діяльності, необхідні ясні і зрозумілі індикатори ефективності, що відбивають певні стандарти, тому у новому публічному менеджменті вимірювання ефективності є обов'язковим і невід'ємним аспектом організаційної діяльності.

Ще однім важливим аспектом нового публічного менеджменту є більша орієнтованість діяльності організацій на клієнта, на задоволення його потреб і очікувань. Із зазначеного випливає і розуміння ефективності. На відміну від традиційної моделі з точки зору нового публічного менеджменту організаційна ефективність безпосередньо пов'язана з досягненням результатів, які, до того ж, для публічних організацій повинні мати суспільну значущість. Отже, з погляду суспільних інтересів підвищення ефективності має сенс лише з позицій нового публічного менеджменту.

До раціональних причин переходу від традиційної моделі державного управління до нового публічного менеджменту слід віднести:

- загальносвітові зміни, що впливають на управлінські практики взагалі (розпад комуністичного блоку в центральній і східній Європі та перехід багатьох країн Африки і Латинської Америки від тоталітарного режиму до демократичної системи, національні і міжнародні реакції на нові загальносвітові проблеми, демографічні проблеми, локальні війни тощо);

- зміни в економічній теорії, домінування “економічного раціоналізму”, який визнає необхідність і користь взаємопроникнення ринку і публічного сектора;

- вплив змін у приватному секторі, особливо тенденції до глобалізації, на публічний сектор;

- технологічний розвиток.

Однак, головна причина для такого переходу полягає в тому, що стара модель державного управління не може в сучасних умовах функціонувати ефективно.

Специфіка публічних організацій як суб'єктів управління обумовлена, в першу чергу, цілями їхньої діяльності, що пов'язані зі “суспільними інтересами”. Також, на дану специфіку впливають форми власності, відповідальність і підзвітність, критерії успіху, залежність від зовнішнього середовища. Окремо необхідно підкреслити особливість взаємодії публічних організацій із громадськістю (своїми клієнтами). По-перше, публічні організації, як правило, є монополістами стосовно тих громадських та управлінських послуг, котрі надаються ними, і це не залишає клієнтам вибору та змушує їх приймати те, що пропонується. По-друге, діяльність публічних організацій здатна прямо впливати на якість життя людей. По-третє, фінансування публічних організацій здійснюється за рахунок податків, стягнутих із платників, що є клієнтами цих організацій. По-четверте, публічні організації регулюють багато сторін громадського життя. Таким чином, громадськість у відносинах з організаціями публічного сектора виступає водночас як громадяни держави, клієнти і платники податків, і в цій якості вона безпосередньо зацікавлена у високій ефективності публічних організацій, причому в більшому ступені, ніж приватних.

В той же час, існує сучасна тенденція взаємопроникнення публічного і приватного секторів, що веде до “розмивання” границь між публічними і приватними організаціями, зменшення їхньої відмінності та збільшення їхньої схожості.

Модель ефективності для організацій (як приватних, так і публічних) повинна відповідати трьом важливим критеріям: холістичності, збалансованості, комплексності. Крім того, моделі для публічних організацій повинні містити в собі елементи, що відбивають “соціальні результати”, тобто вплив діяльності організації на суспільство (громаду, соціальні групи тощо). Доведено, що для публічних організацій доцільно розглядати ефективність як співвідношення між: можливостями (внутрішніми та зовнішніми) і організаційними результатами, можливостями і кінцевими результатами діяльності, організаційними результатами і кінцевими результатами діяльності.

Постійне і стале підвищення ефективності в організації можна констатувати лише при перетворенні її на високоефективну. Таке перетворення потребує здійснення в організації широкомасштабних змін, які мають чотири взаємозалежних аспекти: онтологічний, що розглядає альтернативні реальності; основні підходи до здійснення змін; вибір шляхів змінення і керівництво, з погляду його впливу на зміни. Хоча необхідною умовою для здійснення широкомасштабних змін є перевага в організації соціальної реальності, шлях змін в організації повинний послідовно проходити через утворені різними реальностями і їхнім сполученням кластери. При цьому виділяються такі точки його проходження: точка ініціації, ідеологічна, стратегічна, точка реалізації й оцінна.

При здійсненні змін слід звертати увагу на те, що і стиль керівництва організацією прямо залежить від реальностей, котрі домінують у керівників, тому всі стилі керівництва корелюють з різними комбінаціями реальностей. Цей зв'язок стилю керівництва з різними реальностями, а, отже, і з різними підходами до здійснення змін, дозволяє розробляти стратегії когерентної зміни не тільки з погляду різних ситуаційних перемінних, але також з огляду на особливості конкретних керівників.

Механізм перетворення організації на високоефективну складається з:

формування передумов для змін: визначення термінів, уточнення мети змін, сканування зовнішнього середовища, повторний аналіз реципієнтів, розширення зони утягнення;

визначення бачення, місії і цінностей організації;

здійснення організаційної оцінки;

розробки плану змін, в якому слід визначити необхідні зміни в спрямованості діяльності, робочих процесах і організаційній культурі;

застосування перетворюючих технологій.

При розробці організаційної стратегії, яка забезпечує високу ефективність, для публічних організацій слід враховувати особливості для них факторів зовнішнього середовища (тип зовнішнього середовища, ринкові особливості, політичний вплив), взаємодії (“примусовість” послуг, вплив на зовнішнє середовище, суспільна увага, правовласність) і організаційні (цілі, обмеженість повноважень, критерії ефективності, стимули).

Виходячи з цього, найбільш прийнятними для публічних організацій будуть такі типи стратегій: пливучий за течею і бюрократ для спокійного зовнішнього середовища, позер і пристосованець для кластерного спокійного середовища, домінатор і директор для неспокійного середовища, угодовець і мутуаліст для турбулентного середовища. Публічні організації в різні періоди можуть реалізовувати різні стратегії, переходити від однієї стратегії до іншої залежно від зміни характеру зовнішнього середовища. Однак, через те, що публічні організації значною мірою здатні самостійно формувати характер зовнішнього середовища, організація, котра змінюється, за рахунок активності дій і високої реактивності, без яких зміни неможливі, буде створювати турбулентне зовнішнє середовище, що вимагає переходу до стратегії мутуаліста. Саме дана стратегія необхідна для здійснення широкомасштабних організаційних змін.

До найбільш діючих технологій, які забезпечують створення високоефективних організацій, здійснення широкомасштабних організаційних змін і реалізацію найбільш прийнятної стратегії, належать суцільно-якісне управління, реінжиніринг і маркетинг, що хоча й були створені для приватних організацій, за умови певної адаптації успішно використовуються в публічних організаціях.

Відповідно до запропонованої моделі ефективність діяльності публічних організацій варто оцінювати подвійно: з одного боку, через оцінку наявних можливостей і того, наскільки повно вони використовуються для досягнення організаційних результатів (внутрішня ефективність); з іншого боку, через оцінку кінцевих результатів (зовнішня ефективність)

Згідно з цим розроблено методичні положення щодо оцінки ефективності діяльності органів влади як публічних організацій, відповідно до яких зовнішня ефективність оцінюється за єдиним інтегральним показником, - задоволеністю клієнтів (інших зовнішніх реципієнтів) діяльністю організації, а внутрішня ефективність за декількома показниками: ефективністю виконання місії організації; структурою робочого часу співробітників; професійною компетентністю співробітників; особистісними якостями співробітників; задоволеністю співробітників характером своєї роботи; збалансованістю структури організації, її гнучкістю; “якістю” керуючих і інформаційних потоків.

Результати емпіричних досліджень свідчать, що основними чинниками, які негативно впливають на ефективність діяльності органів влади в Україні, з точки зору зовнішньої ефективності є такі: використання старих механізмів управління; невміння максимально використати всі свої потенційні можливості, надані чинним законодавством; відсутність чіткого розмежування повноважень між владними суб'єктами; відсутність “прозорості” власної діяльності. А з точки зору внутрішньої ефективності такі: гаяння занадто багато часу на ведення документації, на “паперову” роботу, недостатнє використання сучасних можливостей збереження, обробки і передачі інформації; нестача у багатьох співробітників знань, вмінь і навичок, необхідних у їхній практичній роботі, особливо низький рівень володіння сучасними інформаційними технологіями; структурна недосконалість організацій стосовно чіткості структури внутрішньої підпорядкованості і внутрішніх інформаційних потоків.

Відповідно до запропонованого механізму опрацювання та впровадження стратегії органів влади розроблено експертну систему “Організаційна стратегія”, яка виконує такі функціональні завдання: формує портфель ключових проблем; здійснює SWOT-аналіз, аналіз наявних ресурсів і основних реципієнтів; визначає змінність навколишнього середовища; оцінює прагнення організацією змін; визначає стратегію з урахуванням особливостей організації та її зовнішнього середовища.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Дзюндзюк В.Б. Ефективність діяльності публічних організацій: Монографія. - Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2003. - 236 с.

2. Територіальне управління: проблеми, рішення, перспективи: Монографія / За заг. ред. д. філос. н., проф. В.В. Корженка. - Х.: ХарРІ НАДУ, 2004. - 215 с.

Особистий внесок здобувача: визначення застосування маркетингових підходів у процесі діяльності органів влади, розробка методичного підходу до оцінки населенням ефективності діяльності органів влади, визначення основних напрямів і заходів з підвищення ефективності діяльності місцевих державних адміністрацій.

Статті в наукових фахових виданнях

3. Дзюндзюк В.Б. Прогнозування змін реального рівня влади суб'єкта політики // Зб. наук. праць Харківського філіалу УАДУ при Президентові України “Актуальні проблеми державного управління”. - 1998. - № 1. - С. 23-33.

4. Дзюндзюк В.Б. Модель держави з точки зору її еволюційного розвитку// Зб. наук. праць Харківського філіалу УАДУ при Президентові України “Актуальні проблеми державного управління”. - 1998. - №2. -
С. 5-10.

5. Дзюндзюк В.Б., Котуков О.А. Основні напрямки соціальної політики на регіональному рівні: погляд експертів // Зб. наук. праць Харківського філіалу УАДУ при Президентові України “Актуальні проблеми державного управління”. - 1999. - № 2 (спеціальний випуск). - С.120-122.

Особистий внесок здобувача: визначення й аналіз чинників покращення ситуації в соціальній сфері та соціально-економічної ситуації в Україні в цілому.

6. Дзюндзюк В.Б. Фактори ефективної роботи органів виконавчої влади: експертна оцінка // Зб. наук. праць Харківського філіалу УАДУ при Президентові України “Актуальні проблеми державного управління”. - 2000.- №1.- С.69-74.

7. Дзюндзюк В.Б., Мельников О.Ф. Інструменти і техніка визначення потреб державних службовців у професійному навчанні // Зб. наук. праць Дніпропетровського філіалу УАДУ при Президентові України “Актуальні проблеми державного управління”. - 2001. - Випуск 1 (4). -
С. 66-70.

Особистий внесок здобувача: розробка рекомендацій із здійснення аналізу потреб державних службовців у професійному навчанні.

8. Дзюндзюк В.Б. Проблема “прозорості” у діяльності органів виконавчої влади // Зб. наук. праць Української Академії державного управління при Президентові України. - 2001. - Випуск 1. Державне управління та місцеве самоврядування. - Частина V. - С. 78-80.

9. Дзюндзюк В.Б. Визначення основного завдання органів виконавчої влади як передумова їхньої ефективної роботи // Зб. наук. праць Української Академії державного управління при Президентові України. - 2001. - Випуск 2. Державне управління та місцеве самоврядування. - Частина ІІ. - С. 37-39.

10. Дзюндзюк В.Б. Структурні чинники ефективної роботи місцевих органів державної виконавчої влади // Зб. наук. праць Харківського філіалу УАДУ при Президентові України “Актуальні проблеми державного управління”. - 2001. - № 2. - С. 136-141.

11. Дзюндзюк В.Б. Особливості маркетингу в публічному секторі // Зб. наук. праць Харківського регіонального інституту УАДУ при Президентові України “Актуальні проблеми державного управління”. - 2001. - № 3. - С. 25-30.

12. Дзюндзюк В.Б. Особливості змін та перешкоди при переході до високоефективних публічних організацій // Зб. наук. праць Одеського регіонального інституту УАДУ при Президентові України “Актуальні проблеми державного управління”. - 2001. - Випуск 8. - С. 28-33.

13. Дзюндзюк В.Б. Багатоаспектність і багатофункціональність стратегій в організаціях // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2001. - № 15. - С. 237-241.

14. Дзюндзюк В.Б. Проблема визначення ефективності діяльності організацій публічного сектора // Зб. наук. праць Харківського регіонального інституту УАДУ при Президентові України “Актуальні проблеми державного управління”. - 2002. - №1. - С.7-12.

15. Дзюндзюк В.Б. Управлінські проблеми публічних організацій у світі, що змінюється // Зб. наук. праць Харківського регіонального інституту УАДУ при Президентові України “Актуальні проблеми державного управління”. - 2002.- №2. - Частина I. - С.158-161.

16. Дзюндзюк В.Б. Вплив публічності на вироблення стратегії в організаціях // Зб. наук. праць Дніпропетровського регіонального інституту УАДУ при Президентові України “Актуальні проблеми державного управління”. - 2002. - Випуск 2 (8). - С. 119-127.

17. Дзюндзюк В.Б. Характеристичні риси високоефективних організацій в публічному секторі // Зб. наук. праць Одеського регіонального інституту УАДУ при Президентові України “Актуальні проблеми державного управління”. - 2002. - Випуск 9. - С. 111-117.

18. Дзюндзюк В.Б. Особливості управління приватними і публічними організаціями // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2002. - № 20. - С. 183-188.

19. Дзюндзюк В.Б. Новий публічний менеджмент // Зб. наук. праць Харківського регіонального інституту УАДУ при Президентові України “Актуальні проблеми державного управління”. - 2003. - №1. - С. 76-81.

20. Дзюндзюк В.Б. Суцільно-якісне управління та підвищення ефективності діяльності публічних організацій // Зб. наук. праць Харківського регіонального інституту УАДУ при Президентові України “Актуальні проблеми державного управління”. - 2003.- №2. - Частина 1. - С.43-50.

21. Дзюндзюк В.Б. Альтернативні реальності та їх вплив на організаційні зміни // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2003. - № 2. - С. 468-473.

22. Дзюндзюк В.Б. Здійснення процесу розробки стратегії в публічних організаціях // Зб. наук. праць Одеського регіонального інституту УАДУ при Президентові України “Актуальні проблеми державного управління”. - 2003.- Випуск 2 (14). - С. 304-315.

23. Дзюндзюк В.Б. Реінжиніринг в органах влади // Зб. наук. праць Харківського регіонального інституту НАДУ при Президентові України “Актуальні проблеми державного управління”. - 2004. - № 1. - С. 71-78.

Матеріали наукових конференцій

24. Дзюндзюк В.Б. Проблеми моделювання та прогнозування соціально-політичних процесів // Науково-практична конференція “Механізми вдосконалення процесу управління економічним і соціальним розвитком регіону”. Тези доповідей. 17-18 квітня 1997 р. - Х.: ХФ УАДУ, 1997. - С. 89-91.

25. Дзюндзюк В.Б. Особливості місцевої управлінської еліти // Міжнародна науково-практична конференція “Регіональна політика в Україні: стан та перспективи розвитку”. Тези доповідей. 24-25 травня
2000 р. - Х.: ХФ УАДУ, 2000. - С. 45-48.

26. Дзюндзюк В.Б. Інструменти діяльності органів влади і їхня ефективність // Міжнародна науково-практична конференція “Теория и техника передачи информации” (м. Туапсе). Тези доповідей. - Х.: ХНУРЕ, 2003. - С. 42-44.

Навчальний посібник

27. Державне управління і менеджмент: Навч. посібник / За заг. ред. д.е.н., проф. Г.С. Одінцової. - Х.: ХарРІ УАДУ, 2002. - С. 287-304.

Особистий внесок здобувача: визначення мотивації державних службовців щодо вступу на державну службу, виявлення їхніх потреб у професійному навчанні.

АНОТАЦІЯ

Дзюндзюк В.Б. Методологічні засади оцінки та підвищення ефективності діяльності органів влади як публічних організацій. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2006.

Дисертацію присвячено розробці теоретико-методологічних засад та механізмів послідовного переходу до функціонування органів влади в Україні як високоефективних публічних організацій. В дисертації визначено загальні особливості нової моделі державного управління, що забезпечує високу ефективність діяльності публічних організацій у цілому, а також характеристики високоефективних організацій. Виявлено специфіку публічних організацій як суб'єктів управління в сучасному світі, відповідно до чого створено модель ефективності діяльності органів влади як публічних організацій. Розроблено методичні підходи до вимірювання і оцінки ефективності діяльності публічних організацій та механізми здійснення організаційних змін у напрямку її сталого підвищення. З'ясовано основні проблеми забезпечення високої ефективності в діяльності органів влади в Україні. Розроблено методичний підхід до опрацювання стратегії публічних організацій, що забезпечує підвищення ефективності їхньої діяльності, визначено основні технології перетворення публічних організацій на високоефективні. Розроблено експертну систему “Організаційна стратегія”, що надає допомогу керівникам органів влади та інших публічних організацій у забезпеченні високої ефективності діяльності даних організацій.

Ключові слова: державне управління, механізми, ефективність, публічні організації, органи влади, моделі ефективності, вимірювання ефективності, підвищення ефективності, новий публічний менеджмент, організаційна стратегія, управлінські технології.

АННОТАЦИЯ

Дзюндзюк В.Б. Методологические основы оценки и повышения эффективности деятельности органов власти как публичных организаций. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2006.

Диссертация посвящена разработке теоретико-методологических основ и механизмов последовательного перехода к функционированию органов власти в Украине как высокоэффективных публичных организаций. В диссертации определены общие особенности новой модели государственного управления, обеспечивающей высокую эффективность деятельности публичных организаций в целом и органов власти в частности, а также характеристики высокоэффективных организаций, обеспечивающие им гибкость и адаптивность в нынешней быстроизменяющейся внешней среде.

Выявлена специфика публичных организаций как субъектов управления в современном мире, показано, что она обусловлена, прежде всего, целями их деятельности, которые тесно связаны с общественными интересами. В соответствии с этим создана модель эффективности деятельности органов власти как публичных организаций, которая отвечает трем важнейшим критериям: холистичности, сбалансированности и комплексности.

Определено, что эффективность деятельности публичных организаций необходимо оценивать с двух сторон: посредством оценки имеющихся возможностей и того, насколько полно они используются для достижения организационных результатов. Исходя из этого, разработаны методичные подходы к измерению и оценке эффективности деятельности публичных организаций, как с точки зрения внутренних рабочих процессов, так и с точки зрения клиентов данных организаций. В соответствии с данными подходами разработаны механизмы осуществления организационных изменений в направлении устойчивого повышения эффективности.

Определены основные проблемы обеспечения высокой эффективности в деятельности органов власти в Украине. Показано, что данные проблемы имеют как внешнее, так и внутреннее происхождение и связаны, в первую очередь, с использованием старых механизмов управления, нехваткой у работников органов власти необходимых знаний, умений и навыков.

Разработан методический подход к выработке стратегии публичных организаций, обеспечивающей повышение эффективности их деятельности в зависимости от типа и факторов внешней среды, в которой осуществляется их деятельность. Показаны достоинства и недостатки разных типов стратегий.

Определены основные технологии преобразования публичных организаций в высокоэффективные, к которым относятся сплошное управление качеством, реинжиниринг и маркетинг, показаны возможности и особенности их использования в органах власти в целом и в Украине в частности. Разработана экспертная система “Организационная стратегия”, которая помогает руководителям органов власти и других публичных организаций в обеспечении высокой эффективности деятельности данных организаций.

Ключевые слова: государственное управление, механизмы, эффективность, публичные организации, органы власти, модели эффективности, измерение эффективности, повышение эффективности, новый публичный менеджмент, организационная стратегия, управленческие технологии.

ANNOTATION

Dziundziuk V.B. Methodological Principles of Estimation and Increasing of Activity Performance of Authority Bodies as Public Organisations. - Manuscript.

Thesis for the doctor's degree in public administration in speciality 25.00.02 - Mechanisms of Public Administration. - Donetsk State University of Management, the Ministry of Education and Science of Ukraine, Donetsk, 2006.

The thesis is devoted to the development of theorist-methodological principles and mechanisms of consequent transition to Ukrainian authority organs as high-performance public organisations. In thesis are determined the main particularities of new model of public administration, which provides high efficiency of activity of public organizations as a whole, as well as features of high-performance organisations. It's revealed specifics of public organisations as subject of management in modern world, in accordance with it the model of efficiency of authority organs as public organisations is created. It is worked out the methodical approaches to measurement and estimations of public organisations activity efficiency and mechanisms of realisation of organisation changes in the direction of it's steady increasing. Main problems of provision to high efficiency in authority organs activity in Ukraine are determined. Methodical approach to public organisations strategy elaboration is developed, which provides an increasing of efficiency of their activity, main technologies of public organizations transformation in high-performance ones are determined. It is worked out the expert system “Organizational strategy”, which gives the help to managers of authority bodies and other public organizations in providing the high performance of these organizations.

Keywords: public administration, mechanisms, performance, public organizations, authority bodies, models of performance, measuring of performance, performance increasing, new public management, organizational strategy, management technologies.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.