Удосконалення правового регулювання матеріальної відповідальності в умовах ринкової економіки

Договір про повну індивідуальну, бригадну або іншу колективну матеріальну відповідальність конкретизує обов'язки сторін трудового договору по забезпеченню збереження цінностей, що ввірені працівникові (колективу), і встановлює їх додаткові права, обов'язки і відповідальність. За договором про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність за заподіяну незабезпеченням цілості цінностей шкоду кожен член колективу (бригади), що уклав цей договір, відповідає пропорційно після останньої інвентаризації до дня виявлення шкоди, якщо інший порядок розподілу шкоди не встановлений цим договором. При доведенні, що шкода заподіяна певними членами колективу (бригади), матеріальна відповідальність покладається на них. Член колективу (бригади), який доведе свою непричетність до заподіяння шкоди, звільняється від відповідальності”;

- по-девяте, запропоновано встановити наступну норму права щодо матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну з вини декількох працівників: “Шкода, заподіяна власнику чи уповноваженому ним органу з вини кількох працівників, з якими не укладено договір про колективну (бригадну) відповідальність, відшкодовується кожним з них з урахуванням ступеня його вини в її заподіянні та виду матеріальної відповідальності”.

- по-десяте, обґрунтовано необхідність закріплення обов'язку власника (уповноваженого ним органу) відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну внаслідок незаконного позбавлення його можливості працювати, виклавши відповідну статтю у такій редакції: “Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відшкодувати працівникові не одержаний ним заробіток у будь-якому випадку незаконного позбавлення його можливості працювати. Такий обов'язок, зокрема, настає, якщо працівник не одержав заробіток внаслідок: незаконної відмови в прийнятті на роботу; незаконного відсторонення від роботи; незаконного звільнення або переведення на іншу роботу; несвоєчасного виконання рішення органу по розгляду трудових спорів, що призвело до вимушеного прогулу працівника; неправильного формулювання причини звільнення, якщо воно перешкоджало працевлаштуванню працівника; затримки видачі трудової книжки; труднощів у працевлаштуванні працівника за спеціальністю в зв'язку з поширенням будь-яким способом (включаючи видачу необ'єктивної характеристики) неправдивих відомостей, що ганьблять працівника”;

- по-одинадцяте, вважається доцільним ст.134 Кодексу законів про працю України викласти у наступній редакції: “Між працівником і власником чи уповноваженим ним органом відповідно до статей 135-1 та 135-2 Кодексу законів про працю України має бути укладено письмовий договір про повну індивідуальну або колективну (бригадну) матеріальну відповідальність за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, відповідно до якого працівник зобов'язаний відшкодувати заподіяну шкоду”.

матеріальний відповідальність трудовий законодавство

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Коротка О.М. Нормативно-правове забезпечення в сфері матеріальної відповідальності // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2002. - № 18. - С. 403-406.

Коротка О.М. Поняття та роль матеріальної відповідальності сторін трудового договору // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2002. - № 19. - С. 246-250.

Коротка О.М. Підстава і умови матеріальної відповідальності за трудовим правом України // Право і безпека. - 2002. - № 2. - С. 74- 76.

Коротка О.М. Удосконалення процесуального порядку відшкодування шкоди // Право і безпека. - 2002. - № 4. - С. 73- 76.

Коротка О. Вдосконалення порядку визначення розміру збитків // Вісник Прокуратури. - 2003. - № 8(26). - С.106-110.

Размещено на Allbest.ru