Взаємодія правової держави і громадянського суспільства в Україні

У громадянському суспільстві, економічною основою якого є вільний ринок, надзвичайно важливим є інститут власності, її соціально-правовий зміст. Йдеться про соціальну спрямованість цього інституту. Відповідна засада соціальної держави знайшла своє відбиття у статті 13 Конституції України. В ЇЇ частині третій закріплено положення про те, що “власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству”. Четверта частина статті 13 Конституції України зобов'язує державу забезпечити соціальну спрямованість економіки. Для цього держава має створити відповідну правову базу з тим, щоб регламентувати соціальну функцію власності.

Засадою соціальної держави є і закріплення в Конституції України відповідних соціальних (соціально-економічних і соціально-культурних) прав індивіда. У широкому розумінні всі права і свободи індивіда як соціальної істоти є соціальними правами. Серед них можна виділити ті соціальні права, які безпосередньо визначають матеріальні умови життя людини. Ці права зафіксовані у десяти статтях Конституції України (статті 41-50), і охоплюють права на власність, підприємницьку діяльність, на працю, заробітну плату і відпочинок, соціальний захист, житло, достатній життєвий рівень, охорону здоров'я тощо.

Частина теоретиків права не відносять більшість із зазначених прав до загального каталогу прав і свобод. При цьому наголошується, що на основі відповідних конституційних положень не виникають суб'єктивні права, які можуть бути захищені в суді. А саме останнє визначає природу реальних прав і свобод людини і громадянина.

Вказаний вище перелік соціальних прав починається з основного права - права на власність. Основним це право є тому, що власність, високий рівень матеріальної забезпеченості є запорукою і основою практично усіх особистих прав і свобод. З іншого боку, необхідно зазначити, що право на власність (право приватної власності) нерідко розглядають як одне з особистих прав, одне з природних прав людини. На нашу думку, право на власність можна сприймати не тільки як одне з прав індивіда, а і як своєрідний стрижень, основу сукупності його прав і свобод, яка визначає їх загальний зміст і природу.

Для того, щоб правова держава могла належно здійснювати свою соціальну функцію, відносини власності та їх правова регламентація мають бути стабільними, а права - гарантованими. Сьогодні загальний стан правового регулювання сфери реалізації соціальної політики не відповідає завданням забезпечення соціального захисту населення в суспільстві з економікою перехідного типу. Наслідками цього є, зокрема, відсутність уніфікованого підходу до розвитку відповідного законодавства, некоординованість змісту правових актів різного рівня, наявність законодавче не вирішених питань, що мають принципове значення для формування системи соціального захисту. Ключові напрямки реформування системи соціального захисту населення мають визначатися, виходячи з необхідності диференційованого підходу до способів і темпів реформування системи соціального страхування за основними секторами. Зокрема, доцільно законодавчо передбачити:

встановлення пенсійного страхування та трьох форм і рівнів пенсійного забезпечення, що включають соціальну пенсію, пенсію загальнообов'язкового державного соціального страхування та додаткову пенсію, а також встановлення гарантій надання державної підтримки системам пенсійного забезпечення;

визначення засад функціонування бюджетно-страхової медицини як необхідного етапу організаційно-фінансових змін у сфері охорони здоров'я, а також встановлення відповідних видів соціального страхування, пов'язаних з ризиком втрати здоров'я та працездатності;

- встановлення основних норм соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань, пов'язаних з виконанням трудових обов'язків;

визначення основних засад надання державної допомоги малозабезпеченим громадянам на основі так званого прямого соціального контракту з визначенням ступеню нужденності сім'ї чи окремої особи.

Формування соціальної політики правової держави має починатися з розробки спеціального законодавства у сфері соціального захисту і соціального забезпечення населення в цілому у відповідності до європейських і світових соціальних стандартів з врахуванням вимог міжнародних угод, що діють у соціальній сфері, в яких Україна є стороною. Сьогодні бажано розробити і поступово запровадити Державну програму соціальних заходів. Ця програма повинна отримати правове закріплення в низці нормативно-правових актів, таких як Соціальний кодекс, закони “Про бідних”, “Про соціальну допомогу слабозахищеним верствам населення” тощо. Тільки соціальна правова держава може відновити традиційні для України форми піклування про людину, забезпечити рівність і стабільні умови для своєчасної і належної реалізації економічних, політичних, культурних надбань українського суспільства.

Висновки

Світовий досвід розвитку демократичних держав та узагальнення наукових досліджень проблем правової держави дозволили визначити такі основні правові характеристики соціальної держави та основні риси правової держави. Також було здійснено уточнення поняття “громадянського суспільства” та основних його ознак.

У конституціях цілого ряду європейських держав (Австрія, Білорусь, Іспанія, Польща, Румунія, Швейцарія тощо) та в конституціях ряду штатів США існує такий інститут прямої демократії як народна законодавча ініціатива. Вважаємо доречним здійснити відповідне нововведення до Конституції України.

У процесі дослідження були визначені основні показники громадянського суспільства в Україні на емпіричному рівні:

наявність інститутів і структур громадянського суспільства;

політичне життя громадянського суспільства (політична участь, включення громадян у політичний процес, політична система, політичні потреби й інтереси);

політичну ментальність, що розуміється як неусвідомлена соціально-політична ідентичність, яка одночасно відбиває й утворює політичний менталітет - систему уявлень, цінностей, оцінок, установок, мотивів, традицій тощо;

політичну культуру як систему цінностей, що глибоко укоренилися в свідомості, мотивацій чи орієнтацій і установок, що регулюють поводження людей у ситуаціях, які мають відношення до політики;

“публічну сферу” (вільні засоби масової комунікації, роль маніпуляцій комерційних ЗМІ, громадське мовлення);

розвиток систем соціального захисту (розвинуту систему соціального захисту, що стає політичним змістом будь-якої демократії);

соціально-економічний фактор (ВВП, рівень матеріального забезпечення, прожитковий мінімум);

соціально-демографічний фактор (народжуваність, тривалість життя, смертність).

У результаті розгляду співвідношення правової держави й громадянського суспільства ми прийшли до таких висновків:

1. Громадянське суспільство є утворенням, що по суті не залежить від самої держави. Інша річ, що воно взаємодіє з нею, піклуючись про загальнонародне благо. Важливо при цьому, щоб демократична держава розглядалася не інакше, як представник громадянського суспільства.

2. Демократична держава покликана захищати й розвивати принципи самоврядування від недержавних організацій, тобто вступати у взаємодію з громадянським суспільством. При цьому суттєву роль відіграють такі об'єднуючі структури, як політичні партії і громадські об'єднання, засоби масової інформації, механізм здійснення виборчого процесу.

4. Становлення громадянського суспільства започатковується з утворенням соціально-правової держави. Остання стає можливою тоді, коли є синтез інтересів держави і власне громадянського суспільства.

Основою громадянського суспільства є те, що воно через закон (право) делегує державі владу, встановлює межі державного регулювання суспільного життя.

У міру побудови соціальної правової держави в Україні посилюватиметься тенденція децентралізації публічної влади на користь місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування - це влада самостійна і особлива, в ній найбільш адекватно відбивається зміст громадянського суспільства. Вона є громадівською владою, а тому не можна погодитися з тим твердженням, що правоздатність територіальної громади на самостійне вирішення питань місцевого значення є не природною та невід'ємною, а встановленою законом. Навпаки, права (влада) громади і є природними та невід'ємними. Це відповідає й конституційному положенню, що народ є єдиним джерелом влади (влади взагалі, а не державної влади). А якщо це так, то місцеве самоврядування - це не децентралізована державна влада, а самостійна громадівська частина народної влади (влади народу) взагалі.

В Україні треба подолати надмірний централізм на рівні державних органів на користь максимального розширення повноважень на місцях. Доцільним було б обрання населенням голів обласних державних адміністрацій з одночасним затвердженням їх на посаді главою держави.

Особливість громадянського суспільства полягає у поділі політичної і соціальної сфер, політичних і соціальних функцій. Громадянське суспільство забезпечує права людини, держава - права громадянина.

Визначимо перспективні напрями побудови соціальної правової держави і становлення громадянського суспільства в Україні:

- в галузі політичній - закріплення багатопартійності, створення державою на основі закону рівних умов для діяльності політичних партій, -інших, об'єднань громадян; унеможливлення монополізації державної влади однією партією; проведення виборів на реальній багатопартійній основі;

- в галузі ідеологічній - неможливість проголошення єдиної партійної ідеології державною та закріплення цього в законодавчому порядку, не кажучи про конституційний рівень; відокремлення церкви від держави; деідеологізація освіти, науки і культури, всієї духовної сфери суспільства на основі конституційного гарантованого права на свободу думки, совісті й сумління;

- в галузі публічного владарювання - децентралізація публічної влади на підставі зміцнення місцевого самоврядування, зняття надмірної державної опіки над “територіями”;

- в галузі економічній - приватизація державних і комунальних підприємств; невтручання держави та її структур в безпосередню господарську діяльність підприємств незалежно від форм власності; свобода підприємництва і договорів.

Формування соціальної політики правової держави має починатися з розробки спеціального законодавства у сфері соціального захисту і соціального забезпечення населення. Сьогодні бажано розробити і поступово запровадити Державну програму соціальних заходів таких як Соціальний кодекс, закони “Про бідних”, “Про соціальну допомогу слабозахищеним верствам населення” тощо.

Таким чином, правова держава виникає там і тоді, де і коли поряд з нею постає так зване громадянське суспільство (Додаток А). Воно перш за все захищає приватні інтереси громадян, а тому базується на їх власності. Політичні партії слугують передаточним механізмом взаємодії громадянського суспільства з правовою державою. Громадські організації (товариства, клуби, асоціації тощо) виступають показником суспільної активності громадян і захищають їхні неполітичні інтереси. Зрозуміло, розбудова правової держави та становлення громадянського суспільства в Україні може відбуватися лише за умов соціально-економічної та політичної стабільності. Демократичні й політичні права громадян (так звані права людини, якими найбільше опікуються емісари з ООН, ЄС) виступають важливою умовою становлення громадянського суспільства, але не можуть бути самодостатніми.

Список використаних джерел

Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. - К., 1997. - 80 с.

Про місцеві державні адміністрації: Закон України // Голос України. - 1999. - 12 трав. - С.7-9.

Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України // Голос України. - 1997. - 12 черв. - С. 5- 14.

Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98 // Концепція адміністративної реформи в Україні. - К., 1998. - С. 5.

Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр.: Послання Президента України до Верховної ради України: 2000 рік // Уряд. Кур'єр. - 2000. - 23 лютого. - № 34. - С. 5-12.

Послання Президента України до Верховної Ради України. Європейський вибір: концептуальні засади економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки // Державність. - 2002. - 4 червня - С. 5-12.

Александер Док. С. Парадокси громадянського суспільства / Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1999. - №1.

Батлер А. О гражданском обществе и общественном договоре. - М., 1990.

Братасюк М. Громадянське суспільство як суб'єкт ствердження правової держави // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. Конф. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - 424 с.

Гаджиев К. Гражданское общество и правовое государство // Международная экономика и международные отношения. - 1991. - №2.

Головатий М. Політико-правові аспекти взаємодії демократичної держави й громадянського суспільства // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. Конф. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - 424 с.

Денисенко В. М. Умови формування громадянського суспільства та критерії його визначення // Вісн. Львів, ун-ту. - Серія сусп. наук. - 1995. - Вип. 32. - Львів, 1995.

Кін Джон. Громадянське суспільство. Старі образи, нове бачення. - К., 2000. - С. 77-78.

Колодій А. Вибори-98 і становлення громадянського суспільства в Україні // Українські варіанти. - 1998. - №2.

Колодій А. Громадянське суспільство як основа міжетнічної толерантності // Українські варіанти. - 1998. - №3-4.

Колодій А.. Перешкоди на шляху інституціалізації громадянського суспільства в Україні // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. Конф. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М. Князєва. Том 1. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - С. 51.

Корнхаузер В. Політика масового суспільства // Політологічні читання. - 1992. - №1.

Кравченко О. Концепция гражданского общества в философском розвитии // Политические исследования. - 1991. - №5.

Лісовий В. Культура - Ідеологія - Політика. - К.,1997

Одинцова А. Гражданское общество. Прошлое, настоящее, будущее // Социально-политические науки. - 1991. - №12.

Ортега-і-Гасет X. Вибрані твори. - К., 1994.

Основи держави і права: Навч. посібник. - К., 1997. - С. 25.

Павленко Р., Рябов С. Динаміка громадянського суспільства в Україні // Нова політика. - 1996. - №5.

Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: конспект лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України. - К., 1999. - С. 45.

Полохало В. Середній українець - соціальна основа негромадянського суспільства // Політична думка. - 1999. - № 4. - С. 30-32.

Растоу Д. Переходы к демократии: попытка динамической модели // Полис. - 1996. - №5. - С. 5.

Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. 2-е вид. - К., 1996. - 240 с.

Сидоренко О. Чи знаємо ми, що таке насправді український "третій сектор"? // Перехрестя. - 2000. - № 4. - С. 4.

Ситник П. Розвиток громадянського суспільства в Україні: теорія і практика. // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. Конф. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - 424 с.

Смалков В. Г. Проблемы формирования гражданского общества // Социально-политические науки. - 1991. - №4.

Степанкова Т. Роль держави у формуванні громадянського суспільства // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. Конф. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - 424 с.

Ткаченко В. Довгий шлях до громадянського суспільства // Політична думка. - 1994. - №2.

Ходаківський М. Громадянське суспільство і національна держава // Віче. - 1998. - №9.

Черниш Н. Чи можливе громадянське суспільство в Україні? // Українські варіанти. - 1998. - №1.

Шапиро И. Демократия и гражданское общество // Полис. - 1992. - №4.

Шинкарук В. І. Громадянське суспільство, демократія, ідеологія // Розбудова держави. - 1993. - №5.

Додаток 1

Взаємодія правової держави і громадянського суспільства

Правова держава в сучасних умовах розглядається як держава, в якій тільки юридичними засобами забезпечується верховенство права, реальне здійснення, забезпечення, охорона, захист і поновлення порушених прав громадян, взаємна відповідальність держави і особи, контроль та нагляд за створенням і здійсненням юридичних законів.

Метою створення правової держави в Україні є забезпечення цивілізованого функціонування і розвитку громадянського суспільства.

Основними рисами правової держави вважають верховенство і панування правового закону;

постійне утвердження суверенітету народу як єдиного джерела державної влади;

поділ влад на законодавчу, виконавчу, судову;

забезпечення прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина, виконання ними своїх обов'язків перед іншими людьми, державою і громадянським суспільством;

урегулювання взаємовідносин особи і держави на засадах загальнодозволеності особи робити все, що прямо не заборонено законом, а державних органів -- тільки те, що прямо дозволено законом;

взаємну відповідальність особи і держави, відповідальність держави перед особою і громадянським суспільством за свою діяльність;

ефективну організацію контролю і нагляду за здійсненням законів і режиму законності.

Світовий досвід розвитку демократичних держав та узагальнення наукових досліджень проблем правової держави дозволяють визначити такі основні правові характеристики соціальної держави: 1) визнання людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю; 2) пріоритет прав і свобод людини і громадянина;3) верховенство права як вищої справедливості; 4) реальна рівність усіх перед законом; 5) наявність гарантованої системи соціального захисту вразливих верств населення; 6) визнання права приватної власності непорушним; 7) визнання народу реальним носієм суверенітету і єдиним джерелом влади; 8)практичне дотримання принципу поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову; 9) гарантування та державна підтримка місцевого самоврядування населення.

Громадянське суспільство слід визначити як особливим чином структуровану сферу соціуму, як сукупність міжособистісних відносин і взаємодій економічних, культурних, політичних та інших структур чи інститутів, що існують поза державою і мають на меті захист прав і свобод громадян від тиску держави.

Політична культура - це те, яким чином політична система громадянського суспільства її розвиненість інтерналізувалась у когнітивних уявленнях, почуттях і оцінках населення.

Размещено на Allbest.ru