Правовий вплив: природа та функціональне призначення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правовий вплив: природа та функціональне призначення

Аналізується поняття правового впливу як юридичної категорії, визначаються його ознаки та значення, пропонуються критерії класифікації впливу права та обґрунтовано зміст основних його функцій.

Ключові слова: правовий вплив, правове регулювання, функціональне призначення, різновиди правового впливу.

вплив право юридичний категорія

Сучасне суспільство потребує підвищення організуючої творчої ролі права, обґрунтування доцільних та ефективних шляхів і форм його впливу на суспільні відносини, на свідомість та поведінку людей, аналізу співвідношення правового впливу і правового регулювання, дослідження механізмів, меж дії права. Значна роль у механізмі правового впливу належить правосвідомості, правовій культурі, правовим принципам та правотворчому процесу. Правові засоби, за допомогою яких здійснюється правовий вплив на свідомість та поведінку людей, утворюють цілісну систему, що діє комплексно. Комплексний характер має аналіз правового впливу на категоріальному рівні шляхом обґрунтування його природи, сутності і функціонального призначення. Саме це і визначає актуальність обраної нами теми та публікації, її теоретичне і практичне значення.

Останнього часу в теорії держави і права з'явилося ряд напрямків дослідження нових можливостей права, як одного із ефективних засобів науково обґрунтованого впливу на суспільство. Окремі аспекти правового впливу, що торкаються його особливостей, форм прояву та результативності його дії, стали предметом дослідження таких вчених, як С.С. Алексєєв, С.В. Бобровник, А.О. Вайшвіл, М.С. Кельман, О.М. Кисельова, О.В. Малько, М.І. Матузов, Н.М. Оніщенко, О.Ф. Скакун, М.А. Тюремков, Ю.С. Шемшученко.

Метою цієї публікації є аналіз правового впливу як юридичної категорії шляхом характеристики особливостей її основних ознак, визначення основних напрямків його здійснення та обґрунтування, класифікації основних функцій цього правого явища.

Дослідження права в аспекті його дії надає можливість окреслити головну його якісну характеристику - здатність спричиняти реальний вплив на діяльність та поведінку суб'єктів і завдяки цьому забезпечувати досягнення прогресивних змін у суспільстві, ствердження у межах взаємовідносин людей основ цивілізованості та соціального партнерства.

Саме тому вплив права через його дію є проявом всіх властивостей та основних характеристик права, що відображають його здатність здійснювати вплив на поведінку суб'єктів. Це є об'єктивація “духу” (змісту та сутності) та “букви” позитивного права (законодавства) в суспільній практиці, прояв його властивостей та характеристик в масовій та індивідуальній свідомості, правомірній поведінці та діях окремих осіб чи їх колективів.

У зв'язку з цим, правовий вплив - є одним із проявів дії права на широке коло суспільних відносин, свідомість та поведінку людей за допомогою правових і не правових (психологічних, ідеологічних тощо) механізмів. При цьому правовий вплив виявляється не в дії права як сукупності правових норм, а як “духу” (змісту та сутності) права.

Правовий вплив в обов'язковій мірі здійснюється в певних сферах, завдяки чому можливо виокремити основні його напрямки, які визначаються через характеристику основних рівнів права. Серед таких рівнів, на нашу думку, доцільно виокремити рівень сприйняття (існування) права та рівень соціально- правових дій (реального функціонування права).

Що стосується рівня сприйняття права, то він є необхідною умовою (ступенем), що створює основу чи підґрунтя для регулятивної дії права та досягнення ним в кінцевому результаті своєї мети. Поза ідейно-мотиваційним впливом права його соціально-юридична дія стає неможливою. Як свідчить практика недооцінка правотворчим органом специфіки сприйняття права призво- дить до того, що окремі закони та інші нормативно-правові акти не сприймаються суспільною свідомістю в якості орієнтирів поведінки. Якщо призначення приписів права полягає головним чином в тому, щоб викликати у адресатів певного роду дії відповідно до вимог, що змодельовані, то очевидно, що самі по собі ці дії поза волею та свідомістю їх носія виникнути не можуть.

Зазначені аспекти обумовлені тим, що право є психологічним фактором суспільного життя і воно діє безпосередньо на психіку людини. Його дія полягає у збудженні або придушенні спонукань до виконання певних дій, закріпленню та розвитку одних властивостей та рис людського характеру та в послабленні або знищенні інших [1, с. 166].

Іншим рівнем впливу права є соціально-правові дії (реальне функціонування права). Право має значну ідеологічну (ідейно-мотиваційну) силу, оскільки наділене здатністю до самореалізації у масових діях, поведінці та діяльності людей. Цей рівень відображає той аспект дії права, що реалізує його власний потенціал, стверджує себе в якості реальної соціальної сили.

На відміну від моралі, яка засновується на самозобов'язанні, правовий вплив на волю інших суб'єктів здійснюється шляхом психічного примусу до певної поведінки. Психологічна енергія в такому випадку трансформується у правову, тому необхідно говорити про правову енергетику, що супроводжує вплив права. При цьому під поведінкою в науці прийнято розуміти як сукупність всіх видів реакцій людини на ті або інші потреби, незалежно від того звідки вони походять [2, с. 82].

Поведінка у сфері прав може виявлятись не лише у зовнішніх тілесних рухах, але і у таких актах комунікації, як визнання або невизнання, що передбачене у нормі права. Разом з тим, поведінка особи може регулюватись. Таке регулювання здійснюється у зв'язку із впливом на суб'єктів певних факторів. Текстуально, вплив може мати різний зміст і форму. Наприклад, у випадку прийняття закону, що не відповідає інтересам більшості населення, він може здійснити негативний психологічний вплив на громадян, викликати суспільне незадоволення, критику, громадський осуд тощо. І у випадку, якщо він так і не реалізується у поведінці суб'єктів, не здійснить певного впливу на їх суб'єктивні права та обов'язки, це означає, що в цьому випадку не лише відсутнє правове регулювання, а і сам закон є не правовим. З цієї причини правовий вплив завжди передує правовому регулюванню, оскільки інформаційно-ціннісний вплив є необхідною умовою виникнення правової комунікації [3, с. 632].

Дослідження об'єктивних та суб'єктивних чинників, що безпосередньо забезпечують правовий вплив, викликає необхідність виокремлення особливостей такого впливу через характеристику основних його ознак:

- за своєю природою правовий вплив є складовою змісту дії права. При цьому правовий вплив виявляється не в дії права як сукупності правових норм, а як “духу” (змісту та сутності) права;

- правовий вплив є частиною системи соціального регулювання суспільних відносин;

- правовому впливу в системі управління суспільством належить особливе місце, оскільки він являє собою один із важливих, організаційних факторів, націлених на забезпечення ефективності практичної діяльності людей;

- правовий вплив є результативним, нормативно - організаційним засобом регулювання суспільних відносин як спеціальної системи власне правових засобів (норм права, правовідносин, актів реалізації), так і інших правових явищ (правосвідомості, правової культури, правових принципів);

- правовий вплив має специфічні цілі тобто передбачає досягнення не лише законності, а і дотримання і підтримку правового порядку за умови застосування засобів, які забезпечують правовий вплив;

- змістом правового впливу є взятий в єдності і різноманітності весь процес впливу права на політичні, економічні та інші суспільні відносини, які безпосередньо правом не врегульовані, але на які вони впливають [4, c. 156].

- правовий вплив охоплює правове регулювання, що надає можливість визначати його як ширше за обсягом поняття;

- правовий вплив має власний механізм, що характеризується сукупністю елементів;

- правовий вплив має організаційний та упорядкований характер і полягає у тому, що він здійснюється за допомогою різноманітних, але водночас таких, що діють узгоджено правових засобів;

- правовий вплив розглядається як багатостороння та комплексна (психологічна, державно-вольова, формальна, нормативна тощо) дія права;

- правовий вплив характеризується неможливістю застосування примусу;

- правовий вплив передбачає здійснення безпосереднього впливу на суб'єктів права, що позбавлений чітко визначеного та регламентованого порядку дій таких суб'єктів;

- правовий вплив наділений можливістю встановлення варіантності поведінки суб'єктів;

- правовий вплив здійснюється в різних сферах суспільного життя та знаходить відображення в інформаційній, виховній та іншій ролі права;

- правовий вплив, на відміну від правового регулювання, пов'язаний з тими суспільними відносинами, які не регулюються правом, але на які поширюється його дія;

- правовий вплив формується не тільки за допомогою таких засобів, як норми права, а і залежить від особливостей правової культури, яка сформувалась у даному суспільстві.

Однією з головних соціальних функцій та особливостей державної влади, що здійснюється за допомогою державно-владного впливу, є визначення напрямків та різновидів діяльності суб'єктів суспільних відносин. Тому категорія “правовий вплив” визначає “динамічну сутність всієї юридичної надбудови” [5, с. 50]. Вона характеризує активно-творчу сторону права, відображає процес його перетворення із можливостей в дійсність.

Згідно із законами діалектики всі поняття, що відображають явища матеріального та соціального світу, є динамічними та повинні знаходитись у певному закономірному взаємозв'язку та взаємодії. Відсутність такої взаємодії позбавляє їх можливості правильно відображати реальну дійсність. Саме тому право як соціально-політичне явище здійснює певний вплив на соціальну дійсність. Разом з тим, право, що не впливає на таку дійсність втрачає ознаки динамічності та стає пам'ятником права.

Право, будучи соціальним явищем, впливає на соціальну дійсність і тим самим формує правову систему, елементами якої є суб'єкти права, правові процеси, правові норми, правовідносини, правосвідомість та правова культура.

Такий вплив необхідно класифікувати за різними підставами. В залежності від об'єктів правового впливу можливо виокремити наступні його різновиди :

а) вплив права на свідомість соціальних суб'єктів;

б) вплив права на нормативний компонент соціальної дійсності;

в) вплив права на соціальні відносини, соціальні процеси, поведінку соціальних суб'єктів та їх культуру.

В залежності від характеру впливу необхідно виокремити:

а) прямий, що передбачає безпосередній вплив права на явища соціальної дійсності;

б) опосередкований (непрямий), що передбачає вплив права на явища соціальної дійсності за допомогою інших соціальних явищ;

В залежності від змісту впливу права необхідно виокремити:

а) інформаційно-психологічний, який виявляється у безпосередньому впливі права на свідомість соціальних суб'єктів (індивідів, осіб, людину). Він

здійснюється за допомогою засобів масової інформації шляхом опублікування текстів нормативно-правових актів, прийняття нормативних договорів та судових прецедентів. Завдяки прямому інформаційному впливу соціальні суб'єкти мають право отримати інформацію щодо власних прав та обов'язків; щодо можливих засобів захисту та міри відповідальності, що застосовується у випадках порушення законних прав; щодо підстав виникнення, зміни чи припинення правовідносин;

б) ціннісно-мотиваційний - це вплив права на свідомість індивіда (на правову психологію) та на його поведінку. Він виявляється в усвідомленні індивідом цінності права і тим самим сприяє формуванню відповідної мотивації до правової поведінки;

в) нормативний вплив на соціальну дійсність, сутність якого полягає в тому, що він спрямований на регламентацію поведінки та діяльності суб'єктів права, суспільних відносин, що належать до правового регулювання, а також на встановлення засобів захисту та відповідальності у випадку невиконання юридичних обов'язків та порушення суб'єктивних прав.

В залежності від наслідків, що виникли в результаті правового впливу:

а) позитивний правовий вплив, результатом якого є настання позитивних наслідків, що пов'язані з правомірною поведінкою. При цьому, позитивні результати передбачають як наявність безпосередньої вигоди, так і не застосування до суб'єкту, що дотримується вимог таких правових норм заходів обмежуючого характеру;

б) негативний правовий вплив результатом якого є настання негативних наслідків, що пов'язані зі скоєнням правопорушення. Негативні результати можуть бути передбачені санкціями повного та неповного характеру. Повна санкція передбачає самостійне покарання, а неповна такого покарання не передбачає, однак її негативний характер виявляється в тому, що правопорушник позбавля- ється можливості використання вигод, яку він бажав отримати, здійснюючи протиправне діяння [6, с. 383].

Зазначені вище різновиди правового впливу здійснюються у певних формах, які поділяють на активна та пасивну.

Активна форма правового впливу передбачає безпосереднє використання засобів такого впливу в процесі їх здійснення. Метою активного впливу є удосконалення та оптимізація впливу на суспільні відносини з метою їх упорядкування, можливість створення необхідних умов щодо задоволення певних інтересів суб'єкта завдяки виконанню правових приписів.

Пасивна форма передбачає опосередкований вплив права на суспільні відносини.

При цьому не відбувається безпосереднього правового втручання у суспільні відносини, однак сам факт наявності права виступає в якості фактора, що змушує суб'єкта вести себе у відповідності до таких засад поведінки, що отримали юридичне закріплення та утримуватись від вчинення проступків протиправного характеру. Метою пасивного правового впливу є створення необхідних умов щодо задоволення певних інтересів уповноваженого суб'єкта та суспільних інтересів вцілому.

Важливим для розуміння сутності і природи правового впливу є дослідження його функціонального призначення як сукупності основних напрямків здійснення впливу.

Функції правового впливу є самостійною категорією, що характеризується наступними особливостями:

- функції правового впливу є похідними від його сутності;

- функції правового впливу у своїй сукупності відображають місце і роль цього явища в системі соціального регулювання;

- функції правового впливу передбачають напрямки його здійснення на соціальну дійсність;

- напрямки правового впливу пов'язані з вирішенням певних завдань, пов'язаних з його використанням.

Таким чином під функціями правового впливу необхідно розуміти основні напрямки здійснення такого впливу на соціальну дійсність, що відображають сутність правового впливу, його місце та роль у соціальній систем, та пов'язані з вирішенням певних завдань.

Класифікацію функцій правового впливу можливо провести за наступними критеріями:

1) за ступенем розвитку суспільних відносин:

- статичні функції правового впливу, що пов'язані із його здійсненням на вже існуючі суспільні відносини;

- динамічні функції правового впливу, що пов'язані із здійсненням впливу на розвиток нових суспільних відносин;

2) за призначенням правового впливу розрізняють:

- функцію упорядкування, що передбачає можливість використання правових та неправових засобів з метою впорядкування суспільних відносин. Об'єктом реалізації такої функції виступають відповідні суспільні відносини, що включаються до предмету правового впливу;

- функцію гарантування, що передбачає дотримання і захист свободи суб'єктів права в процесі здійснення на них правового впливу, що належить до розгалуженої системи гарантій свобод суб'єктів права;

- функцію координації інтересів суб'єктів права, що включає в собі інтереси, на які спрямований правовий вплив. Відомою є ідея Р. Ієринга, який зазначав, що право є захищеним державою інтересом [2, с. 34]. На нашу думку, інтерес необхідно розглядати як певну спрямованість поведінки суб'єкта на досягнення конкретного результату (об'єкта), який пов'язується із задоволенням його об'єктивних потреб. Саме тому в даному випадку інтерес розглядається як явище об'єктивне, що зазвичай виявляється у поведінці соціального суб'єкта. Така поведінка завжди націлена на певний результат. Він пов'язаний із задоволенням потреб соціального суб'єкта. Саме тому у праві виявляється і втілюється воля, змістом якої є інтерес;

- інтрегративну функцію, що виявляється у реалізації впливу на найбільш важливі суспільні відносини. Загальнозначущість означає також і те, що у суб'єктів цих відносин є спільні інтереси, які викликають необхідність стати суб'єктами таких суспільних відносин. Спільні інтереси передбачають наявність спільних потреб, що і обумовлює необхідність різноманітних соціальних груп інтегруватися у суспільство;

- функцію моделювання, яка передбачає можливість проектування певних різновидів поведінки суб'єктів з метою досягнення необхідної мети правового впливу, а також способів та механізмів здійснення правового впливу. Об'єктом зазначеної функції є поведінка, діяльність суб'єктів права та суспільні відносини. Предметом функції моделювання є процеси визначення можливої поведінки суб'єктів права;

- орієнтаційну функцію, що спрямована на орієнтацію суб'єкта права відносно необхідної та можливої поведінки, а також існуючих варіантів такої поведінки. Якщо юридичний обов'язок можливо розглядати з позиції категорій “сутнісного” та “необхідного”, то суб'єктивне право розглядається з позиції категорій “сутнісного” та “можливого”. Можливе - це те, що може бути, а може і не бути, при цьому поведінка може відповідати нормативній моделі, а може не відповідати їй, і негативні наслідки щодо суб'єкта не настають. Противагою суб'єктивному праву є юридичні обов'язки, які характеризуються категорією “необхідне”, та передбачають варіанти необхідної поведінки, що стримують зобов'язану сторону від задоволення власних інтересів та забезпечують можливість діяти в інтересах уповноваженої сторони. Разом з тим, юридичний обов'язок дозволяє вчиняти передбачені законом дії, тим самим утримуючи суб'єкта від можливості вчинення діянь, що протирічать суб'єктивному праву іншої сторони та передбачають застосування покарання [7, с. 91].

- інформаційну функцію, що передбачає інформативний вплив права на поведінку суб'єктів. Інформація є необхідним засобом дієвого функціонування суспільства та держави в межах інформативного простору. Результатом впровадження цієї функції є сприйняття свідомістю суб'єктів інформації та трансформування її у мотиви їх поведінки. За допомогою юридичних норм відбувається також доведення до відома учасників суспільних відносин позиції держави щодо необхідної та можливої поведінки, повідомлення про засоби, за допомогою яких відбувається досягнення такої поведінки та про наслідки порушення правових норм [8, с. 291].

- правостимулюючу функцію, що здійснюється шляхом застосування правових засобів впливу, основне місце серед яких належить правовим стимулам. Основним призначенням правових засобів відповідно до згаданої функції є стимулювання правомірної поведінки та засудження протиправної як такої, що суперечить інтересам особи та суспільства в цілому;

- правообмежуючу функцію правового впливу, яка передбачає можливість утримання суб'єктів від протиправного діяння та реалізується шляхом використання негативних засобів (заборон, обов'язків), не включаючи засобів позитивного характеру (дозволів, пільг, заохочень), що є характерними для правостимулюючої функції правового впливу [9, с. 55];

- соціальну функцію правового впливу, що реалізується через соціальні фактори, які у своїй сукупності та взаємодії беруть участь у забезпеченні дієвості права на всіх етапах його функціонування. В своїй сукупності згадані фактори утворюють соціальне середовище дії права шляхом доведення правових норм та приписів до загального відома, націлення поведінки суб'єктів завдяки закріпленню в правових актах соціально корисної інформації, акцентування на значенні соціально-корисних прикладів поведінки та соціально-правового контролю [10, с. 93-96];

- виховну функцію, що передбачає здійснення правового впливу на волю та свідомість людей з метою встановлення психологічних настанов та ціннісних орієнтацій, що спрямовані на правомірну поведінку, виховання поваги до права, пропаганду ідей гуманізму, справедливості, демократизму, пріоритету прав та свобод людини.

Таким чином, правовий вплив в обов'язковій мірі здійснюється в певних сферах, завдяки чому можливо виокремити основні його напрямки, які проявляються через характеристику основних рівнів права. В реальному житті всі функції правового впливу поєднані між собою, забезпечуючи в сукупності єдиний, цілеспрямований процес правового впливу на різні сфери суспільних відносин. Кожна з функцій має динамічний характер, що забезпечує стимулювання вибору оптимального варіанту поведінки з декількох можливих. Новітні тенденції зумовлюють необхідність застосування нових форм впливу, подальший розвиток ”правового інструментарію”. Тому напрямки діяльності суб'єктів суспільних відносин є однією з головних соціальних властивостей державної влади та здійснюються за допомогою державно-владного впливу.

Список використаної літератури

1. Глебов А.П. Сущностно-субстанциональный и функциональные подходы в исследовании государственных и правовых явлений // Проблемы теории государства и права / М.Н. Марченко. - М., 2001. - С. 166.

2. Іеринг Р. Интерес и право. - Ярославль. 1880. - С. 34.

3. Алексеев С.С. Право: азбука-теория-философия: опыт комплексного исследования. -М.: Статут, 1999. - 712 с.

4. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права (з схемами, кросворд., тестами): підручник - К.: Кндор, 2002. - 353 с.

5. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. - М., 1972, - С. 50-55.

6. Теория государства и права / под ред. Р.А. Ромашова. СПб.: изд-во Р. Асланова “Юридический центр Пресс”, 2005. - 630 с

7. Бобровник С.В. Проблеми теорії держави і права (курс лекцій). - К., 2004. - 122 с.

8. Алєксєєв С.С. Общая теория права: в 2-х томах. - Т.1. - Юрид.лит. - М., 1981 - 360 с.

9. Малько А.В. Механизм правового регулирования // Правоведение. - 1996. - № 6. - С. 55.

10. Лапаев В.В. Конкретно-социологическое исследования в праве. - М., 1987. - С. 93-103.

Размещено на Allbest.ru