Функція захисту у системі основних прав і свобод людини

8) подавати докази, заявляти клопотання і відводи, висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших

учасників судового розгляду, оскаржувати дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду;

9) виступати в судових дебатах;

10) знайомитися з протоколом судового засідання та подавати на нього зауваження;

11) знати про принесені в справі подання прокурора, апеляції, подавати на них заперечення;

12) брати участь в засіданнях суду при апеляційному розгляді справи;

13) збирати відомості про факти, що можуть використовуватися як докази в справі, в тому числі запитувати і одержувати документи чи їх копії від громадян та юридичних осіб, знайомитися на підприємствах, в установах, організаціях, об'єднаннях громадян з необхідними документами, крім тих, таємниця яких охороняється законом, одержувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань, опитувати громадян.

Обов'язки:

Захисник зобов'язаний з'являтися для участі у виконанні процесуальних дій, в яких його участь є обов'язковою.

У разі неможливості з'явитися у призначений строк, захисник зобов'язаний заздалегідь повідомити про це та про причини неможливості явки дізнавачу, слідчому, прокурору, суду.

У разі неявки захисника, слідча дія, участь в якій захисника не є обов'язковою, виконується без нього.

Захисник не вправі розголошувати дані, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням його обов'язків.

Захисник зобов'язаний не перешкоджати встановленню істини в справі шляхом вчинення дій, спрямованих на те, щоб схилити свідка чи потерпілого до відмови від показань або до дачі за відомо неправдивих показань, схилити експерта до відмови від дачі висновку чи дачі завідомо неправдивого висновку, іншим чином сфальсифікувати докази у справі або затягнути розслідування чи судовий розгляд справи.

Він також повинен дотримуватися встановленого порядку при розслідуванні та судовому розгляді справи.

Після допуску до участі в справі захисник - адвокат вправі відмовитися від виконання своїх обов'язків лише у випадках зазначених раніше.

Документи, пов'язані з виконанням захисником його обов'язків при участі в справі не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню дізнавачем, слідчим, прокурором чи судом без його згоди.

4. Функція захисту у системі основних прав і свобод людини

4.1 Гарантії прав і свобод людини

Забезпечення захисту прав і свобод людини означає здійснення процесуальної діяльності в такому порядку, формі і режимі, при яких втручання в гарантовані законом права і свободи людини зовсім не мало б місця, або здійснювалося б лише в передбачених законом випадках, в умовах крайньої необхідності, коли іншими засобами вирішити завдання правосуддя не можливо.

У правовій державі стосовно громадян реалізується доцільна засада -- "дозволено все, що не заборонено законом". Але такий підхід доречний і обґрунтований лише стосовно громадян. Щодо учасників процесу, які мають розпорядчі повноваження, беззаперечно має діяти зовсім протилежний принцип -- "дозволено тільки те, на що уповноважив закон і тільки в визначеній законом процедурі (формі)".

Ст. 6 Конституції України визначає, що органи судової влади здійснюють свої повноваження виключно в межах і відповідно де закону. Ст.19 Конституції України стверджує: ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом; органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законами.

Такий підхід обмежує правом владу як взагалі, так і владу правоохоронних органів і посадових осіб у кримінальному процесі зокрема, забезпечує верховенство закону в сфері судочинства.

Гарантії -- це відповідні умови, засоби і методи, які забезпечують практичну реалізацію і сприяють здійсненню кожною людиною і громадянином закріплених Конституцією України прав і свобод, забезпечують можливість користуватися ними і захищати їх від будь-яких посягань.

Гарантії прав, свобод і обов'язків громадян поділяються на: 1) економічні; 2) політичні; 3) ідеологічні; 4) юридичні.

Юридичні гарантії прав і свобод людини -- система норм, принципів, умов і вимог закону, які забезпечують здійснення, додержання та охорону прав і свобод людини, відновлення порушених прав. Найбільш важливі з них передбачені безпосередньо в Конституції України, а стосовно кримінально-процесуальних правовідносин -- у Кримінально-процесуальному кодексі України.

Кожному гарантується право знати свої права. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права й обов'язки громадян, мають бути доведеш до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права й обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є не чинними.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

3. Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

4 Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

5. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

6. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

7. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

8. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку та дії цих обмежень.

Важливими гарантіями є закріплення у ст. 21 і 22 Конституції України положень про те, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними і при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Неприпустимість звуження існуючих прав і свобод -- основний принцип правової держави, в силу якого при пришитті нових законів неприпустимо будь-яке звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод людини. Закони, що містять права і свободи, не підлягають зміні в бік погіршення статусу особи. Цей загально юридичний принцип стосується всіх галузей права і реально має втілюватись в кримінально-процесуальному праві.

Серед юридичних гарантій захисту прав і свобод людини важливе значення мають процесуальні гарантії -- гарантії, закладені в кримінально-процесуальному праві.

Процесуальні гарантії прав і свобод людини в кримінальному процесі -- особливий вид гарантій, які виступають засобом їх забезпечення: реалізації в процесі кримінального судочинства, захисту від безпідставного втручання, відновлення порушених прав. Якщо право -- це можливість відповідної поведінки, то процесуальні гарантії являють собою юридично визначені процедури реалізації відповідних прав, механізм попередження їх порушень, порядок захисту і відновлення порушених прав і свобод людини.

Система процесуальних гарантій прав і свобод людини включає такі елементи:

- юридичне визначення самих прав і свобод;

- недопустимість, звуження існуючих прав і свобод як за обсягом, так і за змістом;

- визначення процедури їх реалізації;

- роз'яснення учасникам процесу прав і свобод та порядку їх реалізації;

- надання реальної можливості для самореалізації;

- утримання від порушень прав і свобод людини з боку інших учасників процесу;

- надання допомоги з боку слідчого, органу дізнання, прокурора, захисника і суду в реалізації прав і свобод іншими учасниками процесу;

- попередження порушень прав і свобод та покладання обов'язку на здійснення заходів попередження на осіб, які ведуть кримінальне судочинство чи виконують функцію процесуального контролю і нагляду;

- захист прав і свобод -- встановлення перешкод, які б виключали їх порушення;

- відновлення порушених прав і свобод;

- відшкодування завданої шкоди.

У кримінальному процесі традиційно акцентована увага звертається на захист прав і свобод обвинуваченого (підозрюваного, підсудного) та потерпілого. Зокрема, значна увага сконцентрована на забезпеченні підозрюваному, обвинуваченому і підсудному права на захист.

4.2 Забезпечення права на захист

Забезпечення обвинуваченому права на захист -- це сукупність процесуальних засобів, прав і можливостей, гарантоване використання яких надає можливість знати зміст обвинувачення і протистояти йому, спростовувати висунуті обвинувачення, доказувати свою не винуватість та захищати свою честь, гідність, свободу та інші законні права і інтереси.

Закон в рівній мірі гарантує право на захист як обвинувачуваному, так і підозрюваному та підсудному.

Право обвинувачуваного (підозрюваного, підсудного) на захист включає в себе:

* право знати, в чому він обвинувачується;

* право самостійно захищати встановленими законом засобами свої права, свободи, честь, гідність та законні інтереси, використовуючи надані права і юридичні можливості їх реалізації (давати показання чи відмовитись від давання показань, подавати докази, виступати з останнім словом та інші);

* право користуватись юридичною допомогою захисника;

право звертатись до суду та оскаржувати факт арешту, затримання й інших незаконних дій і рішень;

право звертатись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

право на звернення до Європейською Суду з прав людини, якщо вичерпані всі можливості національних засобів правового захисту.

Право користуватись юридичною допомогою захисника. Відповідно до ст. 59, ч.2 ст. 62, ч.2 ст.63 і п.6 ч. З ст. 129 Конституції України, ст. 21, 22, 44 Кримінально-процесуального кодексу України для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суд повинні надати підозрюваному, обвинуваченому, підсудному можливість захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення і не вправі перекладати на нього обов'язок доведення своєї не винуватості у вчиненні злочину.

Судові рішення піддягають скасуванню у випадках, коли істотне порушення права на захист позбавило чи обмежило підозрюваного, обвинуваченого, підсудного або його захисника в здійсненні цього права і перешкодило чи могло перешкодити суду всебічно, повно та об'єктивно розглянути справу і винести законне та обґрунтоване судове рішення.

Захисник допускається до участі у справі з моменту пред'явлення обвинувачення, а в разі затримання підозрюваного або застосування до нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту -- з моменту оголошення йому протоколу про затримання або постанови про застосування до нього запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.

Захисником може бути будь-який фахівець в галузі права, а з моменту закінчення справи і надання матеріалів справи обвинуваченому для ознайомлення -- також близькі родичі, опікуни та піклувальники обвинуваченого.

Право вільного вибору захисника реалізується тим, що захисник запрошується самим обвинуваченим (підозрюваним) або його законним представником, рідними та близькими за його дорученням чи на його прохання.

Обвинувачений (підозрюваний) має право на побачення із захисником наодинці до першого допиту, а після першого допиту -- без обмеження кількості та тривалості побачень.

Слідчий повинен до першого допиту обвинуваченого (підозрюваного) пояснити йому право мати захисника та порядок реалізації даного права, вжити заходів до запрошення захисника через колегію адвокатів у випадках неможливості з'явлення захисника, обраного обвинуваченим (підозрюваним), відсутності в останнього коштів на оплату послуг адвоката, коли участь захисника за законом має обов'язковий характер.

Зокрема, чинне процесуальне законодавство передбачає обов'язкову участь у справі захисника, коли санкція статті, по якій кваліфікуються дії обвинувачуваного, передбачає довічне позбавлення волі.

Право самому захищати свої інтереси. Для цього обвинувачений (підозрюваний) наділяється правом: знати, в чому він обвинувачується (підозрюється); давати показання; подавати докази та заявляти клопотання про провадження необхідних слідчих дій; заявляти відводи, а обвинувачений, крім того, має право брати участь у судовому слідстві, виголошувати останнє слово, оскаржити прийняті рішення суду.

Звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини приймаються протягом року з моменту виникнення підстав для звернення. Уповноважений з прав людини має право на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи та вносити подання Ъ компетентні органи.

Звернення до Європейського Суду з прав людини допускається, якщо вичерпані всі можливості національних засобів правового захисту.

Європейська конвенція з прав людини, ратифікована Україною Законом України від 17 липня 1997 року (Див. Офіційний вісник України.-- 1998.-- № 13) створила Європейський Суд з прав людини (м. Страсбург, Франція). Судді обираються Парламентською Асамблеєю від кожної Високої Договірної Сторони більшістю поданих голосів із трьох кандидатів, висунутих Стороною терміном на шість років. Термін повноважень суддів спливає, якщо вони досягають 70-річного віку.

Суд може приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви про порушення однією з Високих Договірних Сторін її прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї. Сторони зобов'язуються не перешкоджати ніяким чином ефективному здійсненню цього права.

Суд може прийняти справу до розгляду тільки після того, як були використані всі національні засоби захисту, відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права і впродовж шести місяців від дати прийняття остаточного рішення. Суд не розглядає індивідуальні заяви, якщо вони анонімні, або порушують питання, що вже було розглянуте Судом або вже розглядалось шляхом іншої процедури міжнародного розслідування чи врегулювання, і якщо вони не містять ніякої нової відповідної інформації.

Якщо Суд визнає заяву прийнятною, він проводить разом із представниками сторін розгляд справи і, у разі необхідності, розслідування, для ефективного здійснення якого зацікавлені держави створюють всі необхідні умови. Слухання справ проводяться у відкритому засіданні, якщо Суд не ухвалить іншого рішення.

Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє законодавство відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткову сатисфакцію, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

Кримінально-процесуальне право має закладати необхідну систему гарантії захисту прав і свобод не тільки обвинуваченого чи потерпілого, а й усіх інших учасників кримінального процесу. Потерпілий повинен мати рівні можливості для захисту своїх прав і законних інтересів, у тому числі і користуватись послугами захисника з числа професійних юристів-адвокатів.

Чинне кримінально-процесуальне законодавство передбачає певну систему гарантій недоторканності особи та особистого життя людини, непорушність її власності, захисту честі і гідності людини.

Поступово, крок за кроком у кримінальному процесі реалізуються ідеї правової держави та гуманізму. В цілому кримінальною процесуальне законодавство України розвивається в напрямку зміцнення системи гарантій захисту прав і свобод людини.

Висновок

Стан формування в Україні правової держави тісно пов'язаний із зміцненням гарантій політичних, економічних, соціальних прав і свобод громадян. Рівень демократичності правової системи визначається насамперед ступенем забезпечення права громадян на захист у кримінальному судочинстві. Прийнята Конституція України закріплює не просто право підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, але й встановлює гарантії його забезпечення. Прийняття Законів України від 19 грудня 1992 р. "Про адвокатуру" та від 23 грудня 1993 р. "Про внесення змін і доповнень до окремих статей Кримінально-процесуального кодексу України з питань права на захист підозрюваного, обвинуваченого, підсудного" значно розширює права обвинуваченого та захисника, і зміцнює гарантії реалізації цих прав на всіх стадіях кримінального процесу. Разом з тим. кримінальне-процесуальне законодавство і практика його застосування в частині, що стосується реалізації прав захисника. потребують змістовного і редакційного удосконалення, зокрема:

1. Участь захисника в кримінальному судочинстві є найбільш вагомим засобом реалізації особою права на захист, та сьогодні реальна реалізація цього права поставлена в залежність від матеріальної спроможності громадян оплатити участь адвоката в справі як захисника. Назріла потреба створити державну чи муніципальну адвокатуру з метою забезпечення захисниками підозрюваних, обвинувачених, підсудних, які через матеріальну неспроможність не мають змоги скористатися платними послугами адвоката.

Остання частина ст.48 КПК України закріплює положення, згідно з яким у випадку коли особа через малозабезпеченість не в змозі запросити захисника, то він має бути їй призначений. Але це положення закону на практиці не дотримується через те, по-перше, що обвинувачені не знають цього положення закону, а по-друге, через те, що нема механізму, який би дозволяв примусити адвоката виконувати свої обов'язки не за договором, а за призначенням.

2. Належне відправлення правосуддя, здійснення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист значною мірою залежить від організаційного забезпечення участі захисника у кримінальному судочинстві та відповідного професійного рівня здійснюваного адвокатами захисту.

Одним із шляхів вирішення важливої проблеми забезпечення захисту прав людини у кримінальному судочинстві є утворення єдиної організаційної структури адвокатури. Тому заслуговує уваги ідея створення Національної професійної асоціації адвокатів України, яка б забезпечувала координацію діяльності розрізнених адвокатських об'єднань, здійснювала належне організаційне забезпечення захисту прав громадян, зокрема, за призначенням у порядку ст.4" КПК України- а також сприяла б підвищенню професійного рівня надаваної адвокатами юридичної допомоги.

3. Реалізація конституційних засад права на захист підозрюваного-обвинуваченого, підсудного вимагає розширення права захисника на збирання доказового матеріалу, вирішення порядку визнання їх доказами, надання захиснику права самостійного збирання доказів тошо. Ст.48 КПК надає захисникові право "збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази у справі". Проте їх збирання обмежується правом одержувати документи або їх копії від юридичних і фізичних осіб, ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними документами і матеріалами, отримувати письмові висновки фахівців. Це надто обмежене збирання доказового матеріалу, яке не може забезпечити рівність прав сторін у судочинстві. Захисник має бути наділений правом самостійно збирати докази. Необхідно визначити форми і межі збирання ним доказового матеріалу. Це слід робити зважено, щоб не змішувати функцію захисту з оперативно-розшуковою діяльністю.

4. Значно розширити права захисника в стадії перегляду вироків, ухвал і постанов суду в порядку судового нагляду. В зв'язку з цим. слід було би закріпити в законі перелік випадків обов'язкової участі захисника при перегляді справи в порядку судового нагляду у відповідності з положеннями, що закріплені в ч.2 ст.46 КПК України.

Використана література

Конституція України. К., 1996.

Кримінально-процесуальний кодекс України. К., 1997.

Закон України "Про адвокатуру". Відомості Верховної Ради України. 1993. №9, ст.62.

Закон України "Про внесення змін і доповнень до окремих статей кримінально-процесуального кодексу України з питань права на захист підозрюваного, обвинуваченого і підсудного". Відомості Верховної Ради України. 1994, №11, ст.49.

Основні положення про роль адвокатів. // Адвокатура України, К. 1997.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 р. №10 "Про застосування законодавства, яке забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист". 7. Правовісник, №1, 1996.

Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. К., 1995.

Варфоломеева Т. В. Криминалистика и профессиональная деятельность защитника. К., 1987.

Михеєнко М. Про момент виникнення функції обвинувачення у кримінальному процесі. / Право України. 1995. № 11.

Макарова 3. В. Участие адвоката-зашитника на предварительном следствии. Куйбышев. 1978.

Мартынчик Е. Г. Гарантии прав обвиняемого в суде первой инстанции. Кишинев, 1975.

Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. Юрінком, 1995.

Посполітак В. Особливості участі адвоката в розгляді кримінальних справ касаційною інстанцією. // Радянське право, 1976, №2.

Перлов Й. Д. Право на защиту. М., 1969.

Резник Г, Славин М. Конституционное право на защиту, М., 1980.

Савицкий В. М. Право обвиняемого на защиту в социалистическом уголовном процессе, М.- 1974

Саркисянц Г. П. Участие защитника на предварительном следствии. Ташкент. 1966.

Святоцький О. Д. Михеєнко М. М. Адвокатура України. К. 1997.

Стецовский Ю. Й. Советская адвокатура. М. 1989.

Стецовский Ю. Й. Уголовно-процессуальная деятельность защитника. М., 1982.

Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса, М. 1968,Т.1.

Уголовный процесс.-- Харьков, 2000.-- С. 37--Ю; Тертышник В.М., Марченко О. Я. Тертышник А. И. Защита прав и свобод человека.-- Харьков, 2000.-- С.153-157.

Тертишник В. М. Концептуальна модель системи принципів кримінального процесу // Юридичний вісник України.-- 2001.-- С10-11.

Тертишник В. М. Гарантії недоторканності сфери приватного життя людини,// Вісник прокуратури.-- 2001.-- № 2.-- С.7-13.

Петрухин И. Л. Частная жизнь (правовые аспекты) // Государство и право.-- 1999.-- № 1.-- С. 64-73.

Петрухин И. Л. Частная жизнь (правовые аспекты) // Государство и право.-- 1999.-- № 1,-- С. 64-65.

Бояров В. І., Рохненко О,В. Про деякі проблеми захисту окремих учасників кримінального судочинства // Вісник Верховного Суду України.--1999., №5.-- С 35-37;

Весельський В. Питання захисту осіб, які мають інформацію про злочинну діяльність // Право України.-- 1999. -- №7.-- С. 58-61; Коляда П. В. Який Кримінально-процесуальний кодекс України потрібен слідчим //Юридичний вісник України.-- 2001,-- № 9-11;

ТертышникВ.М. Научно-практический комментарий к Уголовно-процессуальному Кодексу Украины.-- К.: А.С.К., 2001.

Щерба С., Зайцев О. Защита свидетеля в США // Юстиция.-- 1994., №8.--С.52-53;

Шульга А.О. Безпека свідків як один з головних гарантів доказування вбивства на замовлення//Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності.-- Дніпропетровськ, 1999.-- С.298-301.

Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., доп. і переробл. - К.: Видавництво А.С.К.,2003.-1120 с. (Економіка. Фінанси. Право).

1. Размещено на www.allbest.ru