Становлення і розвиток української державності

Богдан Хмельницький

(6 січня 1596 -- 6 серпня 1657) -- шляхтич руський, реєстровий козак, військовий писар, з 1648 року -- гетьман Війська Запорозького. Організатор повстання проти панування шляхти в Україні, яке переросло у Національно-визвольну війну українського народу проти Речі Посполитої. Засновник козацької держави на теренах Центральної України -- Війська Запорозького, більш відомої як Гетьманщина. Через ненадійність кримських союзників та важку війну з Річчю Посполитою, у 1654 році в Переяславі уклав військовий союз з Московським царством. Наприкінці свого життя намагався переорієнтуватися на союз зі Швецією та Османською Портою, вбачаючи в амбіціях Москви небезпеку козацькому суверенітету.

Іван Мазепа

(пол. Jan Mazepa Kolodynski, рос. Иван Степанович Мазепа; 20 березня 1639 -- 21 вересня 1709) -- український державний і політичний діяч, гетьман Лівобережної України[1] (1687--1704), гетьман Війська Запорозького обох берегів Дніпра (1704--1709)[2], князь Священної Римської Імперії (1707--1709).Народився в шляхетній родині Мазеп-Колединських з Київщини. В молодості служив при дворі короля Яна ІІ Казимира. Після обрання гетьманом намагався відновити авторитет інституту гетьманства в Україні. Зробив великий внесок у економічно-культурний розвиток Лівобережжя. Під патронатом московського царя Петра І проводив курс на відновлення козацької держави Війська Запорозького в кордонах часів Хмельниччини. Тривалий час підтримував Московське царство у Північній війні зі Швецією, але 1708 року перейшов на бік шведів. Після поразки під Полтавою врятувався у Молдавії. Помер у місті Бендери.

Причини Руїни

Період історії України кінця XVII століття, що відзначився розпадом української державності і загальним занепадом. Під час Руїни Україна була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці дві половини ворогували між собою. Сусідні держави (Польща, Московія, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні стосунки з тією чи іншою окупаційною силою. Українську Православну Церкву в 1686 було підпорядковано Московському Патріархатові. Українські лідери цього періоду були, в основному, людьми вузьких поглядів, котрі не могли здобути широкої народної підтримки своїй політиці: (І. Брюховецький, М. Ханенко, Ю. Хмельницький, Д. Многогрішний, С. Опара, І. Сірко, Я. Сомко, П. Суховій, П. Тетеря). Гетьмани, які віддали всі свої сили, щоб вивести Україну із занепаду: І. Виговський, П. Дорошенко. Причини Руїни. Відсутність загальнонаціонального лідера, який би міг продовжити справу Богдана Хмельницького після його смерті. Глибокий розкол серед української політичної еліти з питань внутрішньої та зовнішньої політики. Егоїстичність козацької старшини, її нездатність поставити державні інтереси вище від вузькокланових та особистих. Перетворення українських теренів на об'єкт загарбницьких зазіхань Росії, Польщі, Османської імперії та Кримського ханства внаслідок внутрішньої міжусобної боротьби.

Конституція Орлика

Намагаючись завоювати собі підтримку, в 1710 р. П. Орлик складає (за деяким джерелами - схвалює) “Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорізького” (“Pacta et Constitutiones legum libertatumqe Exercitus Zaporoviensis”), укладає зі старшиною та запорожцями угоду - документ, який пізніше дістав назву Конституція Пилипа Орлика -- так звана Бендерська конституція, яку вважають першою українською Конституцією а також однією із перших конституцій у Європі. Нею він зобов'язувався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Росії у випадку, якщо він здобуде владу в Україні. Створення цих документів вважається само по собі значною заслугою Пилипа Орлика в історії України.

Боротьба за владу по смерті Б. Хмельницького

Його син Юрій Хмельницький, обраний гетьманом, за рішенням старшинської ради був замінений 1 Виговським і посланий у Київ завершувати навчання. Тим самим династію Хмельницьких було відсторонено від влади. У внутрішній політиці І.Виговський спочатку виступив за пріоритетну роль шляхти, ігноруючи давні принципи соціальної організації України, засновані на традиціях козацтва. Невдоволений втручанням російських чиновників у справи України, він починає мирні переговори з Польщею. На початку 1658 р. Виговський дає польському королеві Яну Казимирові згоду на визнання суверенітету. Козацька старшина під керівництвом Барабаша та полтавського полковника М.Пушкаря збирає військо. Гетьман розгромив повстання і жорстоко покарав його учасників. У вересні 1658 р. переговори з Польщею були продовжені, і 16 вересня підписується Гадяцький трактат, згідно з яким Україна як «Руське князівство» входила до Речі Посполитої на правах формально рівного суб'єкта федерації. Українська держава визнавалась в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. Органи влади формувалися за польським зразком. На чолі держави стояв виборний гетьман. Україна могла мати власний суд, військо, скарбницю, але при ньому позбавлялася можливості міжнародних стосунків. Урівнювалися права католицької та православної церков, а в одному з варіантів угоди мова навіть йшла про ліквідацію унії. Обираючи новим гетьманом 18-річного Юрка Хмельницького (1659-1662), старшина сподівалася, що авторитет роду Хмельницьких допоможе знову об'єднати народ.27 жовтня 1659 р. молодий Хмельницький під тиском 40-тисячного московського війська на чолі з Трубецьким змушений був погодитися на ухвалення нового Переяславського договору, Він складався з підроблених московським урядом умов договору 1654 р. та додаткових статей, які фактично визнавали статус украй обмеженої автономії України у складі Росії.

Данило Апостол і реформи

У 1729-1731 роках було проведено так зване Генеральне слідство про маєтності - повернуто в державне користування рангові (державні) землі, які були безпідставно захоплені в приватне володіння. - проведено реорганізацію фінансової системи України, вперше встановивши точний бюджет державних видатків, які складали 144 тисячі карбованців. - в 1730 році видав «Інструкцію українським судам», де встановлювався порядок апеляції у судових справах. - На початку 1728 року Данило Апостол зібрав у Глухові представників купецтва і гостро поставив питання перед російським урядом про скасування заборони (ембарго) на експорт традиційних українських товарів -- зерна, воску, шкіри, прядива та інше. - було відновлено право гетьмана призначати Генеральну Військову Канцелярію та полковників. - було зменшено кількість росіян у гетьманській адміністрації. Їм було заборонено купувати землі в Україні. Кількість російських полків в Україні було обмежена до шести. Київ з-під влади генерал-губернатора було переведено під юрисдикцію гетьмана. Під гетьманську владу були повернуті запорожці, які з 1708 року були змушені жити на території Кримського ханства. Вони отримали також право на заснування в 1734 році Нової Січі на річці Підпільній.

Скасування Гетьманства

Останнім гетьманом України став Кирило Розумовський. Із 70-х pоків XVIII ст. царський уряд Катерини II починає поетапну ліквідацію Запорозької Січі. Основні причини * Успішне завершення російсько-турецьких війн. * Перенесення кордону Російської імперії на південь до Чорного моря. * Втрата Запорозькою Січчю свого військового значення в боротьбі з турками та татарами. * Участь козаків у повстаннях проти Речі Посполитої та Російської iмпepiї (гайдамацький рух, селянська війна під керівництвом Є. Пугачова, селянські повстання проти феодального гніту).* В абсолютистській централізованій державі, якою була Росія, недоречними були демократичні порядки та республіканська форма правління, які мала Січ. * Зміцнення в Pociї феодальних порядків (прагнення старшини та дворян захопити велику кількість родючих земель, закріпачити козаків).У ceрпнi 1775 р. в царському маніфесті Катерини II офіційно оголошувалося про ліквідацію запорозького козацтва та самої назви «запорозький козак». Запорозькі козаки або перетворювалися на кріпаків, або переселялися на Кубань, Кавказ, Дунай та за Дунай. Там вони заснували нові січі. Землі Запорозької Січі були роздані у володіння дворянам та старшині.

Північне Причорномор'я до складу Росії

Туреччина оголосила у 1787р. нову війну, яка тривала до 1791р. Активну участь у ній на боці Росії брали козацькі полки під командуванням Чепіги та Головатого. Після поразки на всіх театрах воєнних дій і втрати фортець Очакова та Ізмаїла Туреччина змушена була підписати Ясську мирну угоду, за якою позбавлялися всіх володінь у Північному Причорномор'ї. Отже, давня південна проблема для Росії та України була вирішена, і відкривалися нові можливості для соціально-економічного розвитку Північного Причорномор'я. На початку травня 1792р. Росія направила на Правобережну Україну свої війська. Опору з боку польських гарнізонів вони майже не зустрічали і до кінця місяця зайняли Правобережну Україну та частину Волині. Після придушення повстання патріотично настроєного офіцерства і шляхти 1794р. Австрія, Пруссія та Росія у 1795р. здійснили останній - третій поділ Польщі. До Росії відійшли Західна Волинь, Західна Білорусія, Литва й Курляндія. Таким чином, велика країна Річ Посполита припинила своє існування. У житті українського населення Правобережної України почався новий етап. Через два роки вона буде поділена на Київську, Волинську і Подільську губернії.

Входження до Росії

Територіальний наступ російського царизму розпочався уже після Переяславського договору 1654 р. і був спрямований на зміну самобутніх державних структур. Гетьманщини загально російськими адміністративно-правовими інституціями та повне асимілювання українських земель з одвічно російськими. Основними віхами на шляху приєднання українських територій до складу Росії були ліквідація козацького управління, полкового устрою та гетьманату, заснування І та II малоросійських колегій, введення на території України губернського територіального поділу, поширення на українські землі діяльності адміністративно-правових загально імперських установ та кріпосного права, реорганізація статусу виборчого православного духовенства та урядових чиновників, пошуки дворянства козацькою старшиною, поступове зниження культурно-освітнього рівня населення і заборона української мови. Цілеспрямовано проводячи свою політику, царизм зруйнував Запорозьку Січ і розігнав козацтво. Натомість козацькі землі заселялися російськомовним населенням, і на території України запроваджувалося російське адміністративне право. Услід за цим наступом просувалася російська православна церква.

Україна під владою Австрії і Росії

Характерна риса - особливий інтерес до питань освіти. Важливу роль відігравав К-Могилянський колегіум. 1690 - вищі богословські студії. Вчилися діти всіх станів від козаків і селян до аристократів. Колегіум мав гуртожиток (рідкість). У 1701 році з ініціативи гетьмана Мазепи колегіуму було присвоєне звання академії. Книгодрукування занепало після зруйнування січі у 1775,літературної норми в укр. мові не було. Найбільші досягнення в поетичному мистецтві-Сковорода (сродний труд, сильна особистість,гармонія). Письменні люди 90%. Феоф. Прокопович розвиває філософські ідеї Просвітництва. Йоган Шредель-бдівництво Київської дзвіниці. Бартьоломео Растреллі - Андріївська церква.. Музичною столицею Лівобер. Був Глухів.

Причини війни

Прагнення Наполеона I встановити світову гегемонію, що було неможливо без повного розгрому і підпорядкування Англії та Росії. Наполеон хотів в прикордонному битві розгромити російську армію і нав'язати Росії кабальний мирний договір, що передбачає відторгнення від неї ряду територій і входження до анті англійській політичний союз з Францією. Росія володіла армією в 590 тис. чол. Фр - 670 тис. чол. 12 червня 1812 війська Наполеона перейшли р. Німан. 26 серпня 1812 почалося знамените Бородінський бій, в ході якого французькі війська люто атакували, а росіяни - мужньо захищалися. Обидві сторони зазнали важких втрат. Просуваючись на Захід, втрачаючи людей від зіткнень з летучими кінними загонами, хвороб і голоду, Наполеон привів до Смоленська лише 50 тис. чол. Кутузовська ж армія йшла паралельним курсом і весь час загрожувала відрізати шляхи до відступу. У боях біля села Червоне і на річці Березина французька армія була фактично розгромлена. Наполеон передав командування залишками своїх військ Мюрата, а сам поспішив до Парижа. 25 грудня Олександр I видав маніфест про закінчення Вітчизняної війни. Декабристи У 1816р. в Петербурзі було створено «Союз порятунку», у 1818р.-- «Союз благоденства» в Москві. У 1821 р. декабристи реорганізували свої об'єднання і створили два осередки -- Північне товариство з центром у Петербурзі і Південне товариство з центром ум. Тульчині(Пестель)

У 1830-1840-х роках центром національного руху став Львів, а його авангардом - громадсько-культурне об'єднання «Руська трійця». Засновники об'єднання М.Шашкевич (1811-1843), І. Вагилевич (1811-1866) та Я. Головацький (1814-1888), на той час студенти Львівського університету і водночас вихованці греко-католицької духовної семінарії, виступали за визволення поділеної на частини України. Вони започаткували новий етап у розвитку національного руху на західноукраїнських землях у дусі романтизму. Суттєвий вплив на формування світогляду членів гуртка мала творчість представників нової української літератури - І.Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненки, Є.Гребінки, П.Гулака-Артемовського та ін. У 1834 р. «Руська трійця» підготувала до друку історико-літературний збірник «Зоря», в якому було вміщено біографію Б. Хмельницького, вірш М. Шашкевича про С. Наливайка та інші твори. Однак віденська цензура заборонила видавати «Зорю». У 1836 р. члени гуртка підготували літературно-науковий альманах «Русалка Дністрова»

Революційні події 1848 p., які охопили Австрію та багато інших країн Західної та Центральної Європи, спричинили скасування панщини в західноукраїнських землях. 18 березня 1848 р. парламент революційної Угорщини звільнив від неї селян Закарпаття.17 квітня свободу від панщини та інших феодальних повинностей отримали селяни Галичини -- "хлібної комори" Австрії. 1 липня 1848 р. дія цього закону поширилася й на Буковину.7 вересня 1848 р. віденський парламент звільнив селян від примусової купівлі горілки та інших алкогольних напоїв, правом на виробництво яких володіли поміщики. Унаслідокреформи селянин, як і поміщик, мав право на володіння землею. Щоправда, селяни страждали від мало - та безземелля так само, як і раніше.

Столипінська реформа

(Столипінська аграрна реформа) -- ряд законодавчих актів, спрямованих на перерозподіл селянської земельної площі в Російській Імперії та на підвищення продуктивності сільського господарства. Столипінська реформа, допомагаючи заможному селянству, мала на меті -- створити з нього, поряд занепалого дворянства, нову соц. підпору для режиму. Щоб зменшити аграрне перенаселення, Столипін підтримував еміграцію селян за Урал. З 1906 по 1913 рік з 9 українських губерній виїхало до Азії 1,2 млн. селян (найбільше 1909 року -- 290 000), з чого однак одна чверть згодом повернулася. Реформа спричинила ще більшу соціальну диференціацію селянства: збільшення найдрібніших і великих сел. господарств і зменшення середніх, власники яких продавали землю заможнішим і самі виїздили за Урал або до міст. Невирішена аграрна проблема була однією з причин революції 1917 року.

Революція в Росії 1905--1907

назва подій, що відбувалися в період з січня 1905 по червень 1907 р. в Російській імперії. Події революції стали наслідком загальнодержавної кризи, яка загострилась на початку 20 ст., у зв'язку з економічною кризою 1900--1903 в Росії та поразкою в Російсько-японській війні 1904--1905. Безпосереднім каталізатором революційних протестів стали події Кривавої неділі (1905).

Три етапи революції:

I етап (Кривава неділя -- жовтень 1905)Страйки;селянські виступи;повстання на броненосці «Потьомкін». II етап (Маніфест Миколи II від 17 жовтня 1905 року -- 10 грудня)Робітничі страйки та мітинги;утворення Рад робітничих та селянських депутатів;виступи на флоті, повстання крейсера «Очаків» під проводом лейтенанта Шмідта;повстання саперів (Б. Жданівський).III етап (січень 1906 -- 3 червня 1907)Спад та знищення здобутків революції.

Товариство об'єднаних слов'ян

Таємна революційна організація, заснована на поч. 1823 у Звягелі (Новограді-Волинському) офіцерами братами П. і А. Борисовими і польським революціонером Люблінським Юліаном Казимировичем. Товариство об'єднаних слов'ян гуртувало кількадесят членів (як вважає Нечкіна, загальна чисельність Товариство об'єднаних слов'ян досягла 51 людини. Основним завданням Товариства об'єднаних слов'ян було визволення слов'ян з-під чужої влади, ліквідація монархічного устрою, примирення між слов?янськими народами і створення федеративного союзу слов?янських республік з дем. ладом, кожна з яких мала самостійно організувати свою законодавчу й виконавчу владу. До цього союзу мали входити росіяни (до них зараховувано також українців і білорусів), поляки, угорці (слов'яни на Угорщині), богемці, хорвати, далматинці, серби і моравці. Соціальна програма Т. О. С. передбачала звільнення селян з кріпацтва, рівність усіх громадян, зменшення класових різниць тощо. Товариство об'єднаних слов'ян вважало за потрібне підготувати до революції весь народ, а не лише військо. Ідеологічні засади і політ. програма Товариства об'єднаних слов'ян були з формульовані у присязі і катехізисі (17 правил).. Декабристи У 1816р. в Петербурзі було створено «Союз порятунку», у 1818р.-- «Союз благоденства» в Москві. У 1821 р. декабристи реорганізували свої об'єднання і створили два осередки -- Північне товариство з центром у Петербурзі і Південне товариство з центром ум. Тульчині(Пестель)

Переяславська угода

Згідно з Переяславськими домовленостями між гетьманом і царським урядом було укладено Березневі статті 1654. У результаті Переяславської Ради та наступних переговорів між гетьманським та царським урядами було укладено воєнно-політичний союз двох держав -- України та Московії. Необхідність виходу з-під польської залежності спонукала Б.Хмельницького піти на визнання протекторату московського царя над Україною. Одночасно було дано царську гарантію щодо збереження державних прав України, яку згодом неодноразово порушували і врешті решт широка автономія українських земель і Запоріжжя звелася протягом 120 років нанівець.

П. Скоропадський

Он сконцентрував у своїх руках практично всю повноту влади, розпустив Центральну Раду й ліквідував Українську Народну Республіку: країна стала називатися Українською Державою. Гетьман оприлюднив два програмних документи - «Грамоту до всього українського народу» і «Закони про тимчасовий державний устрій України». У сфері соціальної політики ставилося за мету поновити приватну власність на землю і передати її колишнім володарям. Були зміцнені державний бюджет, українська валюта. Відновилося міське й земське самоуправління. Відносини з державами Центрального блоку залишалися головним пріоритетом зовнішньої політики. Разом із тим на відміну від Центральної Ради Українська Держава прагнула до розбудови взаємин з радянською Росією, іншими новими державами, що виникли на теренах імперії Романових. Здійснювалися кроки, спрямовані на встановлення дружніх відносин із державами Антанти та нейтральними європейськими країнами. 14 червня 1918 р. був прийнятий закон «Про посольства 1 місії Української Держави».

Воєнний комунізм

Здійснювані більшовиками з середини 1918 (в Україні з 1919 року) по березень 1921 соціально-економічні перетворення на підконтрольній їм території колишньої Російської імперії. В основу воєнного комунізму була покладена ідея відмови від капіталізму та швидкого революційного переходу до комуністичного ладу шляхом одержавлення власності, згортання товарно-грошових відносин, тотального підпорядкування суспільних, групових, індивідуальних інтересів державним. В економіці -- це обвальна націоналізація промислових підприємств, поміщицьких маєтків, торговельних закладів. Воєнний комунізм передбачав примусовий державний перерозподіл ресурсів, у тому числі предметів і товарів широкого вжитку та продовольства, державну монополію на хліб та інші продукти харчування. Практичним утіленням останньої стала так звана продрозкладка за допомогою спеціальних продовольчих загонів.

Польсько-радянська війна

1920 -- війна між Польщею і Українською Народною Республікою, з одного боку, і РСФРР та Українською Соціалістичною Радянською Республікою, з другого, у квітні-жовтні 1920. Це була спроба радянської армії прорватися через Польщу до Німеччини, щоб захопити її та звідти понести соціалістичну революцію по всьому світу. Воєнні дії на польсько-радянському фронті були припинені після укладення 09.11.1920 польським і більшовицьким керівництвом перемир'я. Проте вже наступного дня в районі Шаргорода червоноармійці підступно контратакували українські дивізії, які після двох тижнів кровопролитних боїв через брак набоїв і військового спорядження 21.11.1920 були змушені відступити у Галичину. В березні 1921 у Ризі між Польщею, з одного боку, та РСФРР і УРСР з другого, підписано Ризький мирний договір 1921. Ризький мир -- договір, підписаний у Ризі 18 березня 1921 представниками РРФСР і УРСР, з одного боку, та Польщі -- з другого, який формально закінчив польсько-радянський збройний конфлікт 1919 -- 1920 років, санкціонував поділ українських і білоруських земель між Польщею і Радянською Росією та фактично анулював Варшавський договір 1920.

Валуєвський циркуляр

18 липня 1863 року -- таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва до територіальних цензурних комітетів, в якому наказувалося призупинити видання значної частини книг, написаних «малоросійською», тобто українською мовою. Згідно з указом заборонялась публікація релігійних, учбових і освітніх книг, однак дозволялась публікація художньої літератури. Емський указ -- розпорядження російського імператора Олександра II вiд 18(30) травня 1876, спрямоване на витіснення української мови з культурної сфери і обмеження її побутовим вжитком. Свою назву Емський указ отримав від німецького міста Бад Емс, де Олександр II вніс поправки і підписав підготовлений спеціальною комісією указ. До складу комісії увійшли міністр внутрішніх справ Олександр Тімашев, міністр народної освіти граф Дмитро Толстой, шеф жандармів Потапов і помічник попечителя Київського учбового округу Михайло Юзефович. Вважається, що виданню указу передував меморандум, надісланий імператору Юзефовичем, в якому той заявляв, що українці хочуть «вільної України у формі республіки з гетьманом на чолі».

Виговський

Сподвижник Богдана Хмельницького, гетьман України в 1657-1659 рр. З прибічниками фактично здійснив державний переворот. Вніс зміни в зовн політику . Починає мирні переговори з Польщею . На поч. 1658 р дає згоду Яну Казимирові на визнання сюзеренітету. Але проти нього виступили козаки на чолі з Барабашем. Підписує Гадяцький трактат 16 вер 1658, де руське князівство входило до Речі П. на правах формально рівноправного суб'єкта федерації.

Размещено на Allbest.ru