Аспекти процедур добровільної і примусової ліквідації в Україні

Комісія по ліквідації може працювати на ліквідовуваному підприємстві в рамках трудових відносин або в рамках цивільно-правових відносин. Так от, колективний договір працюватиме відносно ліквідатора або членів ліквідаційної комісії тільки в тому випадку, якщо ці особи працюють в рамках трудових відносин.

В КЗоТ (ст. 116) [*] передбачено, що ліквідовуване підприємство повинне провести остаточні розрахунки з працівниками в день звільнення кожного з них. Підприємство повинне провести всі виплати (нараховані суми, у тому числі і суму вихідної допомоги), що належать працівнику, і видати трудову книжку. Якщо працівник в день звільнення не працював, то остаточний розрахунок з ним повинен бути проведений не пізніше за наступний день після пред'явлення таким звільненим працівником вимоги про розрахунок.

А що буде за затримку остаточного розрахунку? За порушення таких термінів працівнику повинні виплачуватися компенсація, передбачена ст. 117 КЗоТ [*]

Що важливо, якщо працівник до отримання остаточного розрахунку влаштувався на іншу роботу, то розмір компенсації за затримку термінів остаточного розрахунку зменшується а суму заробітної платні, одержаної по новому місцю роботи

Ліквідаційний баланс

Після здійснення розрахунків з кредиторами комісія по ліквідації складає ліквідаційний баланс. Це передбачено п. 3 ст. 111 ЦКУ [*] і п. 5 ст. 60 ГКУ [*]. Цікаво, що згадка про ліквідаційний баланс міститься не тільки в цих нормативних документах.

Отже, спробуємо розібратися, коли який з ліквідаційних балансів повинен складатися.

Ліквідаційний баланс для податкової. Інструкцією про порядок обліку платників [*] податків передбачено, що в 10-дневныи термін з дня подачі заяви по ф. № 8-ОПП платник податків повинен скласти ліквідаційний баланс у формі річного звіту (на дату ухвалення рішення про ліквідацію) і представити його для перевірки органу державної податкової служби.

Звертаю увагу на фразу «у формі річного звіту». В більшості випадків так і є, податкові органи для проведення перевірки підприємства вимагають не просто баланс, а весь комплект фінансової звітності. Отже, ліквідаційний баланс, що подається в податковий орган, правильно було б назвати «фінансовою звітністю ліквідовуваного підприємства», щоб не виникало різночитання.

Насправді на дату ухвалення рішення про ліквідацію підприємство може в комплекті фінансової звітності скласти звичайний баланс. Різниця лише в тому, що складений він буде не на кінець останнього дня звітного періоду, а на кінець дня ухвалення рішення про ліквідацію. Причому, ліквідовуване підприємство зобов'язане представити комплект річної фінансової звітності, до складу якої входить і баланс. Звітним періодом ліквідовуваного підприємства є період з початку року і до моменту ліквідації. Так от, саме комплект звітності, розглянутий вище, і необхідно представляти в органи статистики.

Безпосередньо ліквідаційний баланс складається після здійснення розрахунків з кредиторами. На цьому етапі ситуація може розвиватися таким чином:

підприємство не має достатнього майна, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів. На цьому етапі ліквідаційна процедура закінчується (окрім випадків звернення стягнення на майно учасників). При цьому власник(и) підприємства не поверне вкладені в підприємство засоби;

підприємство задовольнило всі вимоги кредиторів. В цьому випадку майно, що залишилося, підлягає передачі учасникам підприємства (якщо інше не встановлене засновницькими документами або законом).

Після проведення розрахунків з учасниками у підприємства не повинно залишитися ніяких засобів. Дане твердження очевидно. Воно засноване на п. 4 ст. 111 ЦКУ [*], в якому і мовиться про передачу такого майна учасникам. У п. 4 ст. 61 ГКУ [*] мовиться, що майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, використовується по розпорядженню власника, що не суперечить ЦКУ [*].

Цікаво, що в Законі про господарські товариства [*] саме такий баланс (складений після проведення розрахунків з учасниками) і названий ліквідаційним.

Відповідно до п. 4 ст. 14 Закону про бухгалтерській облік, при ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс і у випадках, передбачених законами, публікує його впродовж 45 днів.

Ліквідаційний баланс необхідний для уявлення в орган реєстрації для виключення підприємства з ЄДРПОУ.

Хочу звернути увагу на наступний нюанс. У податковий орган представляється тільки один ліквідаційний баланс -- на дату ухвалення рішення про ліквідацію у вигляді комплекту річної фінансової звітності. Надалі ні ліквідаційний баланс, ні «нульовий» ліквідаційний баланс в органи податкової служби для зняття підприємства з обліку як платника податків представлятися не повинні.

Зняття з обліку і здача документів.

Виключення з реєстру платників ПДВ.

Припинення діяльності підприємства, що є платником податку на додану вартість, унаслідок ухвалення рішення про його ліквідацію є згідно п. 9.6 ст. 9 Закону про ПДВ [*] однією з підстав для анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, а значить, і для виключення такого підприємства з Реєстру платників ПДВ.

Порядок анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, а також виключення з Реєстру платників ПДВ регламентується Положенням про Реєстр платників ПДВ [*].

Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством, і, зокрема, у разі припинення діяльності підприємства -- платника ПДВ згідно ухваленому рішенню про його ліквідацію. Одночасно з анулюванням Свідоцтва податковий орган здійснює виключення платника ПДВ з Реєстру платників ПДВ.

Для виключення його з Реєстру платників ПДВ і анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ підприємство подає в податковий орган по місцю реєстрації наступні документи:

заява про виключення з Реєстру платника податку на додану вартість формою № 3-Р (додаток 3 до Положення про Реєстр платників ПДВ [*]);

Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ і всі його завірені податковим органом копії.

Податковий орган повинен розглянути заяву про виключення з Реєстру (ф. № 3-Р) в 10-денний термін з дня подачі перерахованих вище документів.

Виключення платника ПДВ з Реєстру здійснюється податковим органом на дату:

подачі заяви, якщо не визначений граничний термін дії Свідоцтва про реєстрацію як платник ПДВ;

закінчення терміну дії Свідоцтва;

-передуючу дню втрати особам статусу платника ПДВ.Датою виключення з Реєстру платника ПДВ ліквідовуваного підприємства, що подало в податковий орган заява формою № 3-Р, є дата подачі даної заяви.

Якщо ж платник податків не подав заяву про виключення його з реєстру або якщо вилучити Свідоцтво про реєстрацію як платник ПДВ неможливо або платник відмовляється його повернути, то він може бути виключений з Реєстру платника ПДВ і Свідоцтво буде анулюване на дату:

-затвердження господарським судом ліквідаційного балансу суб'єкта підприємницької діяльності -- банкрота і ухвалення рішення про його ліквідацію, за наявності відповідної ухвали суду (господарського суду);

-ухвалення судом (господарським судом) рішення про відміну державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, за наявності відповідного рішення суду (господарського суду), або відміни державної реєстрації органом державної реєстрації, за наявності повідомлення органу державної реєстрації;

-ліквідації платника податків (виключення з ЕГРПОУ), за наявності повідомлення органу статистики або ліквідаційної картки органу статистики.

Податковий орган виключає платника ПДВ з Реєстру на підставі Акту про анулювання Свідоцтва платника ПДВ, який затверджується керівником податкового органу. До акту додаються копії документів, Свідоцтва, що послужили підставою для анулювання.

Якщо ліквідовуване підприємство здійснювало діяльність, що підлягає патентуванню (наприклад, у сфері оптової чи роздрібної торгівлі за наявні засоби, суспільного питання, надання побутових послуг населенню, грального бізнесу), йому необхідно повернути в податкові органи торгові патенти, що є у нього.

Порядок повернення торгових патентів передбачений Законом про патентування [*].

Слідуючи положенням п. 3 ст. 2 Закону про патентування [*], суб'єкт підприємницької діяльності, що припинив діяльність, що підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, який передує звітному, письмово повідомляє податковий орган про припинення діяльності. При цьому торговий патент підлягає поверненню в податковий орган, який його видав, а суб'єкту підприємницької діяльності повертається надмірно сплачена сума вартості торгового патенту.

При здійсненні ліцензійного виду діяльності ліквідовуване підприємство повинне поклопотатися про анулювання всіх ліцензій, що є у нього. Вимога про анулювання ліцензії викладена в Законі про ліцензування [*].

До ліцензованих видів діяльності, крім передбачених Законом про ліцензування [*], відносяться також банківська діяльність; діяльність за поданням фінансових послуг; зовнішньоекономічна діяльність; виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами; діяльність, здійснювана у сфері електроенергетики і використання ядерної енергії. Крім того, окремими законами регулюються ліцензування каналів віщання і ліцензування у сфері інтелектуальної власності, а також у сфері освіти.

Згідно ст. 21 Закону про ліцензування [*] підставами для анулювання ліцензії (у разі ліквідації суб'єкта господарювання) є: заява ліцензіата (суб'єкта господарювання, що одержало ліцензію на здійснення певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню) про анулювання ліцензії або рішення про відміну державної реєстрації суб'єкта господарювання.

Орган ліцензування ухвалює рішення про анулювання ліцензії протягом 10 робочих днів з дати визначення підстав для анулювання ліцензії, яке передається ліцензіату з вказівкою підстав для анулювання ліцензії не пізніше за 3-і робочі днів з дати ухвалення рішення.

Рішення про анулювання ліцензії вступає в силу через 10 днів з дня його ухвалення.

Операція анулювання ліцензії в податковому обліку підприємства не приводить до виникнення податкових наслідків (ні валових доходів, ні валових витрат, пі податкових зобов'язань по ПДВ). У бухгалтерському ж обліку ця операція відображається залежно від того, як враховувалася ліцензія.

При ліквідації філіалу, іншого відособленого підрозділу ліцензіата, які здійснювали господарську діяльність, що підлягає ліцензуванню, ліцензіат відповідно до ст. 14 Закону про ліцензування [*] зобов'язаний протягом 7 робочих днів з дати ліквідації філіалу або іншого відособленого підрозділу подати в орган ліцензування повідомлення у письмовій формі, на підставі якого орган ліцензування вносить відповідні зміни в ліцензійний реєстр не пізніше за наступний робочий дня з дати надходження повідомлення.

Якщо ліквідовуване підприємство здійснювало діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування або послуг і застосовувало для розрахунків з покупцями і замовниками за продані їм товари або надані послуги реєстратори розрахункових операцій (РРО) або книги обліку розрахункових операцій (КОРО) і розрахункові книжки (РК), то необхідно зняти їх з реєстрації і обліку.

Згідно п. п. 2,11 Порядку застосування РРО [*] для зняття з реєстрації РРО суб'єкт підприємництва, що є його власником, повинен:

подати в податковий орган по місцю реєстрації РРО заява в довільній формі;

зняти з обліку РРО в податковому органі по місцезнаходженню господарської одиниці суб'єкта підприємництва, в якій фактично експлуатувався РРО (про це робиться відмітка в реєстраційному свідоцтві на даний РРО);

распломбувати РРО (про це представником податкового органу, що виконав распломбування РРО, повинна бути зроблена відмітка в довідці про опломбування РРО).

Для зняття РРО з реєстрації посадовець податкового органу по місцю його реєстрації:

вилучає реєстраційне посвідчення і довідку про опломбування;

робить запис про відміну реєстрації РРО в Книзі РРО;

виписує довідку про відміну реєстрації РРО по встановленій формі (додаток 4 до Порядку застосування РРО [*]) і надає її суб'єкту підприємництва.

Відповідно до п.п. 2.13 Порядку ведення КОРО і РК [*] відміна реєстрації КОРО здійснюється за рішенням керівника податкового органу, де ця КУРО зареєстрована.

Для зняття КУРО з реєстрації підприємство представляє в податковий орган по місцю її реєстрації:

книгу обліку розрахункових операцій (КУРО);

довідку про реєстрацію КУРО.

Посадовець податкового органу робить відмітку про відміну реєстрації КУРО на титульній сторінці даної книги і в довідці про її реєстрацію викреслює відповідні рядки в таблиці «Книги обліку розрахункових операцій». Крім того, посадовець податкового органу робить відмітку про відміну реєстрації КУРО і викреслює відповідний запис про цю' книгу в Книзі облікових форм. Відмітки, викреслювання, виправлення завіряються підписом вказаної особи.

Якщо КУРО або РК були узяті на облік в податковому органі по місцю здійснення господарської діяльності, то, на думку авторів (хоча це прямо і не передбачено Порядком ведення КУРО і РК [31]), перед зняттям з реєстрації їх необхідно зняти з такого обліку. З цією метою в податковому органі по місцю обліку КУРО і РК слід анулювати відмітку про узяття на облік.

Зняття з обліку в пенсійному фонді

Порядок зняття з обліку в Пенсійному фонді при ліквідації підприємства передбачений Інструкцією про порядок числення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внеску на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої ухвалою правління Пенсійного фонду України від 19-12.2003 р. №21-1 [*].

На підставі ухваленого рішення про ліквідацію (заяви (рішення) власника(-ов) або уповноваженого ним (ними) органу або рішення господарського суду) платник зобов'язаний в 10-денний термін з дня ухвалення відповідного рішення про ліквідацію представити в орган Пенсійного фонду вищезгадані документи і заяву про зняття з обліку з вказівкою його правонаступника (якщо він визначений).

Одержавши вказані документи, орган Пенсійного фонду в 10-денний термін проводить документальну перевірку правильності числення і сплати страхових внесків. На основі акту перевірки платник розраховується з органом Пенсійного фонду.

При виявленні заборгованості орган Пенсійного фонду складає в 3-х екземплярах довідку про борг. Один екземпляр посилається ліквідаційній комісії, другій -- правонаступнику, якщо він є, а третій -- органу державної податкової служби.

Якщо ліквідовуване підприємство має заборгованість по виплаті заробітної платні, нарахованої за період до 1 січня 2004 року, відповідно до чого термін сплати нарахованого збору ще не наступив, то сума збору включається в ліквідаційний баланс підприємства і оформляється актом.

У акті указуються правонаступник підприємства (якщо він визначений), сума належних платежів і дата їх внесення, яка не може бути пізніше дати, встановленої підприємству для її виплати до ліквідації.

Копії актів, підписаних ліквідаційною комісією і правонаступником (якщо він визначений), прямують у відповідний орган Пенсійного фонду по місцю реєстрації підприємства, що підлягає ліквідації, і правонаступнику.

Якщо сума платежів, яка повинна бути внесена ліквідовуваним підприємством, перевищує суму, вказану в акті, то правонаступник зобов'язаний внести повністю всю суму і одночасно внести відповідні зміни в баланс, одержаний від ліквідаційної комісії.

Зняття з обліку платника збору проводиться на підставі інформаційного повідомлення органу державної реєстрації про відміну державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності -- юридичної особи.

Орган Пенсійного фонду закриває справу платника збору. Реєстраційний номер ліквідованого платника збору надалі не використовується, а його платежі враховуються в базі даних до кінця поточного року.

Зняття з обліку у фондах соціального страхування

При ліквідації підприємство зобов'язане провести повний розрахунок з соціальними фондами на день ліквідації. Вимога про зняття з обліку в соціальних фондах міститься в Законі України «О загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням» від 18.01.2001 р. №2240-111, із змінами і доповненнями [*], Законі України «О загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття» від 02.03.2000г. № 1533-111, із змінами і доповненнями [*] і в Законі України «О загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що призвели за собою втрату працездатності» від 23-09.99 р. № 1105-XIV [*].

Порядок зняття з обліку підприємства у Фонді соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності передбачений Інструкцією про порядок надходження, обліку і витрачання засобів Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності, затвердженої ухвалою правління Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності від 26.06.200) р. лр 16, із змінами і доповненнями [*].

Для зняття з обліку у Фонді соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності підприємство подає заяву про зняття з обліку в 10-денний термін і копію рішення власника (власників) або уповноваженого їм (ними) органу про відміну державної реєстрації, або копію рішення господарського суду. При реорганізації суб'єкта указується його правонаступник. Після отримання документів про ліквідацію страхувальника органи Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності в 15-денний термін здійснюють документальну перевірку повноти сплати страхових внесків.

Зняття з обліку страхувальника може бути проведено також на підставі інформаційного повідомлення органу державної реєстрації про відміну державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо ліквідовуване підприємство має заборгованість по виплаті заробітної платні, зокрема нарахованої за останній звітний місяць, а термін сплати страхових внесків ще не наступив, то ліквідаційна комісія зобов'язана включити суму, що підлягає сплаті, в ліквідаційний баланс підприємства і оформити це окремим актом. У акті указуються сума належних платежів і дата їх внесення, яка не може бути пізніше дати, встановленої підприємством для виплати заробітної платні до ліквідації.

Копії акту, підписані ліквідаційною комісією, прямують до Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності, де зареєстрований страхувальник і правонаступник (при його наявності).

На підставі документів, поданих до фонду, і після погашення заборгованості по сплаті страхових внесків особиста справа страхувальника закривається.

Реєстраційний номер ліквідованого страхувальника в подальшому не використовується, а його платежі враховуються в базі даних до кінця поточного року. Особиста справа ліквідованого платника зберігається протягом трьох років.

Якщо сума платежів, яку повинне вносити ліквідовуване підприємство, перевищує суму, вказану в акті, то правонаступник (якщо він визначений) зобов'язаний внести належну суму повністю і одночасно внести відповідні зміни в баланс, одержаний від ліквідаційної комісії.

Якщо страхувальник, що підлягає ліквідації, є фінансово незаможнім, його борги щодо сплати страхових внесків відображаються в акті перевірки (до якого додається акт звірки заборгованості). Погашення боргу перед фондом в цьому випадку здійснюється в порядку, передбаченому законодавством.

Одночасно в податковий орган посилається повідомлення щодо існуючої заборгованості страхувальника перед Фондом.

Зняття з обліку підприємства в центрі зайнятості проводиться відповідно до п.п. 39 п. 3 Інструкції про порядок числення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на. випадок безробіття і обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженого наказом Міністерства, праці і соціальної політики України від 18.12.2000 р. Л& 339, із змінами і доповненнями [*], і здійснюється в описаному вище порядку, передбаченому для зняття з обліку у Фонді соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності.

Порядок зняття з обліку підприємства у разі його ліквідації передбачений Інструкцією про порядок переліку, обліку і витрачання страхових засобів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України, затвердженої ухвалою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України від 20,04.2001 р. № 12, із змінами і доповненнями [*].

Юридична особа, яка підлягає ліквідації, в 10-денний термін з дня ухвалення рішення про ліквідацію повинно подати в робочий орган виконавчої дирекції Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві заява про зняття його з обліку, документ про ліквідацію (рішення власника, суду або інший документ, передбачений законодавством), виписку з поточного рахунку в банку. Одержавши вказані документи, робочий орган виконавчої дирекції фонду страхування від нещасних випадків на виробництві проводить документальну перевірку повноти сплати страхових внесків.

На підставі поданих документів робочий орган виконавчої дирекції Фонду закриває справу страхувальника. Реєстраційний номер страхового свідоцтва ліквідованого страхувальника в подальшому не використовується, а відомості щодо його платежів зберігаються робочим органом виконавчої дирекції Фонду не менш 3-х років.

У випадку якщо страхувальник, що підлягає ліквідації, є фінансово незаможнім, його борги відображаються в довідці, яка прямує ліквідаційній комісії. Погашення боргів по сплаті внесків до фонду проводиться у порядку черговості їх стягнення, встановленому чинним законодавством .

Якщо ліквідовуване підприємство не може погасити борги по сплаті страхових внесків перед соціальними фондами унаслідок своєї фінансової неспроможності, то слід пам'ятати про вимоги ч. 1 ст. 51 Закону про банкрутство [*]. Цим пунктом встановлено, що у випадку, якщо у ліквідовуваного підприємства майна для погашення всіх його боргів перед кредиторами (якими в даному випадку є соціальні фонди) недостатньо, ліквідаційна комісія або інший орган, провідний ліквідацію, зобов'язані звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство даного підприємства.

Подальша ліквідація підприємства проводиться згідно процедурі банкрутства. У зв'язку з цим погашення заборгованості по соціальних зборах в цьому випадку здійснюється у порядку черговості, передбаченої ст. 31 Закону про банкрутство [*]:

Вимоги про сплату заборгованості по соціальних зборах підлягають задоволенню в третю чергу.

Порядок зняття з обліку платників податків в органах державної податкової служби регламентує Інструкція про облік платників податків [*].

Слід зазначити, що п.п. 8.1 п. 8 Інструкції про облік платників [6] податків передбачено поняття «ліквідації платника податків або його філіалу, відділення або іншого відособленого підрозділу» для цілей оподаткування, під якою розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинки реєстрації фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а також ліквідація філіалу, відділення, відособленого підрозділу платника податків, в результаті якого відбувається закриття їх рахунків чи втрата статусу платника податків відповідно до законодавства.

У разі ухвалення рішення про ліквідацію підприємства власник зобов'язаний повідомити про це органу податкової служби по місцю реєстрації в 3-денний термін з дати ухвалення відповідного рішення. При цьому необхідно представити наступні документи:

заява про зняття з обліку платника податків формою № 8-ОПП (додаток 8 до Інструкції про облік платників податків [*]) (дата заяви фіксується відповідальною особою податкового органу, що прийняла його, в журналі формою №б-ОПП);

оригінал довідки формою № 4-ОПП;

копію розпорядливого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами, про ліквідацію;

копію розпорядливого документа про утворення ліквідаційної комісії;

ліквідаційну картку органів державної статистики (для кожного філіалу за наявності у платника податків -- юридичної особи філіалів).

У 10-денний термін з дня подачі заяви про зняття з обліку платника (форма № 8-ОПП) податків складається ліквідаційний баланс у формі річного звіту і представляється для перевірки податковому органу. Ліквідаційний баланс складається на дату ухвалення рішення про ліквідацію цього платника податків.

Одержавши від платника податків заяву про зняття його з обліку, податковий орган в місячний термін повинен ухвалити рішення про проведення документальної перевірки такого платника податків, на підставі якого відповідні підрозділи повинні почати перевірку. Аналогічні дії повинні бути здійснені податковим органом також на підставі інформації про порушення справи про банкрутство платника податків або звернення в суд/ господарський суд з питання відміни його державної реєстрації.

Порядок зняття з обліку платника податків в органі податкової служби, встановлений Інструкцією про облік платників [*] податків, розповсюджується і на представництва, філіали і інші відособлені підрозділи юридичної особи (звичайно, якщо вони були зареєстровані як платники податків) у разі ухвалення останнім рішення про їх закриття.

Якщо за результатами перевірки платника податків встановлений факт відсутності заборгованості перед Державним бюджетом України і місцевими бюджетами, податковий орган знімає його з обліку за наявності повідомлення від установи банку про закриття такому платнику податків рахунків, формою, передбаченої Порядком представлення повідомлень про відкриття рахунків [*].

Відповідно до п. 12.6 ст. 12 Закону №2181 [*], якщо підприємство, що ліквідовується, має суми надмірно сплачених або невідшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів), то такі суми підлягають заліку в рахунок податкових зобов'язань підприємства або податкового боргу перед таким бюджетом. Якщо сума надмірно сплачених або невідшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів) з відповідного бюджету перевищує суму податкових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом, то сума перевищення використовується для погашення податкової заборгованості або податкового боргу перед іншими бюджетами, а через відсутність такої заборгованості (боргу) -- прямує в розпорядження такого платника податків.

Якщо при проведенні перевірки виявлена заборгованість перед бюджетом (донараховані суми податків, штрафів, пені), то такий платник податків з обліку в податкових органах не знімається. Погашення податкових зобов'язань і податкових боргів при ліквідації платника податків здійснюється відповідно до Закону № 2181 [*].

В цьому випадку податковий орган направляє в адресу особи, відповідальної за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, що є таким відповідно до законодавства у разі ліквідації платника податків, повідомлення про наявність зобов'язань по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) формою № 10-ОПП (за формою додатку до Інструкції про облік платників податків [*]). При цьому відповідальним за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі його ліквідації, є:

- при ліквідації підприємства - ліквідаційна комісія або інший орган, провідний ліквідацію;

- при ліквідації філіалів, відділень, інших відособлених підрозділів платника податків - підприємство-платник податків .

Повідомлення про наявність зобов'язань по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) формою № 10-ОПП видається платнику податків для пред'явлення у відповідні органи.

Після погашення всіх донарахованих при перевірці сум податків, штрафів і пені платник податків знімається з обліку в органі податкової служби, і йому видається довідка про зняття з обліку платника податків формою № 12-ОПП (за формою додатку 12 до Інструкції про облік платників податків [*]).

Дана довідка є підтвердженням про зняття платника податків з обліку в податковому органі. Довідку формою № 12-ОПП податковий орган направляє в орган державної реєстрації такого платника податків як суб'єкт підприємницької діяльності.

При знятті з обліку філіалу - платника податків довідка прямує податковим органом в орган статистики по місцезнаходженню (місцю обліку) філіалу і в орган державної реєстрації по місцезнаходженню (місцю обліку) юридичної особи. Якщо ж юридична особа перебуває на обліку в іншому податковому органі, то така довідка прямує і в той податковий орган, де перебуває на обліку юридична особа.

Передача документів в державний архів

В процесі здійснення господарської діяльності на підприємствах, навіть на невеликих, накопичується різна бухгалтерська, податкова, кадрова і інша документація. Знищення і передача на зберігання документів ліквідовуваного підприємства входять в обов'язку ліквідаційної комісії.

Порядок знищення і передачі документів на зберігання обмовляється в наказі, іншому розпорядливому акті або рішенні про ліквідацію підприємства і залежить від термінів зберігання документів, передбачених Переліком № 41 [*].

При передачі документів в архів слід керуватися Правилами роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, затвердженими наказом Державного комітету архівів України від 16.03-2001 р. № 16 [*].

По термінах зберігання документи діляться на:

документи постійного і тимчасового (понад 10 років) зберігання -- такі документи підлягають передачі в державні архіви;

документи тимчасового (менше 10 років) зберігання -- такі документи зберігаються на підприємствах.

Згідно Переліку №41 [*] для більшої частини первинної бухгалтерської документації встановлений термін 3 роки, за умови проведення перевірки податковими органами. Проте при визначенні термінів зберігання кожного конкретного виду документації необхідно керуватися Переліком №41 [*]. Наприклад, примітка до Переліку № 41 [*] «На державне зберігання не поступають. Зберігаються в організаціях» уточнює місце зберігання документів, тобто указує, що документи в архів не здаються і зберігаються в організаціях, а примітки «Після закінчення терміну дії договору», «Після твердження», «Після заміни новими» і т.п. указують, що числення терміну зберігання таких документів здійснюється з вказаного моменту.

Терміни зберігання, вказані в Переліку №41 [*], є мінімальними і скорочувати їх заборонено. Числення термінів зберігання документів починається з 1 січня року, який слідує за роком завершення їх діловодства. Наприклад, числення терміну зберігання справ, завершених діловодством в 2004 році, починається з 1 січня 2005 року.

Ліквідаційна комісія проводить експертизу цінності документів, що є на підприємстві, складає акти про виділення справ до знищення, а також опису справ постійного, тимчасового (понад 10 років) зберігання і справ по особовому складу для подальшої передачі їх в архів.

До справ постійного і часового (понад 10 років) зберігання, які підлягають передачі в архів, в основному відносяться накази керівника по особовому складу, особові рахунки, при їх відсутності, розрахунково-платіжні відомості.

Для передачі документів у відомчий архів вони підлягають відповідному оформленню. Залежно від термінів зберігання проводиться повне або часткове оформлення справ.

Справи по особовому складу підлягають повному оформленню. Повне оформлення справи передбачає:

підшивання або палітурку;

нумерацію листів;

складання посвідчувального напису;

внесення необхідних уточнень в реквізити обкладинкита уточнення назви організації, діловодного індексу(заголовка, дати і др.).

Усі справи постійного і часового (понад 10 років) зберігання і справи по особовому складу, сформовані і оформлені в установленому порядку, складаються описи.

Опис справ -- це архівний довідник, що є систематизованим переліком заголовків справ і призначений для розкриття складу і змісту справ, закріплення їх систематизації усередині фонду і обліку справ.

Окремо складаються описи на:

справи постійного зберігання;

справи часового (понад 10 років) зберігання;

справи по особовому складу і інші однотипні справи;

справи, що складаються із специфічних, характерних тільки дляДаної організації, документів (раціоналізаторські пропозиції, судові, слідчі справи, наукові звіти по темах і т. п.);

службові відомчі видання.

Крім того, особі, що передала в архів справи і документи ліквідовуваного підприємства, що підлягають довгостроковому зберіганню, видається довідка з архіву про ухвалення справ і документів. Дана довідка є одним з документів, що представляються в орган державної реєстрації для відміни державної реєстрації підприємства.

Документи тимчасового зберігання (до 10 років включно) передачі у відомчий архів не підлягають. Тобто вони зберігаються централізований службою діловодства або в структурних підрозділах і після закінчення термінів зберігання, якщо потреба в них відпала, підлягають знищенню в установленому порядку.

Знищення документів часового зберігання проводиться по актах, які повинні бути узгоджені з експертно-перевірочною комісією відповідної архівної установи.

Акти затверджуються ліквідаційною комісією підприємства, після чого підприємство має право знищувати справи, включені в акти.

Підготовлені до знищення документи передаються організаціям, які займаються заготівкою вторинної сировини. При цьому здача документів оформляється приймально-здавальними накладними.

Слід додати, що згідно роз'ясненням, викладеним в листі Державного комітету архівів України від 12.01.2001 р. №05-26 [*], віднесення організацій до категорії, заготівкою вторинної сировини, що займається, підтверджується її статутом, затвердженим і зареєстрованим в установленому порядку.

Крім того, у вказаному листі також роз'яснюється, що при незначному об'ємі документів, виділених до знищення, вони можуть бути спалені, про що в акті робиться відповідна відмітка.

Порядок знищення штампів і печаток ліквідовуваного підприємства регламентований Інструкцією про порядок виготовлення печаток [*].

У разі ліквідації підприємства їх керівники зобов'язані подати у органи внутрішніх справ печатку і штампи для знищення. Підтвердженням того, що печатка і штампи ліквідовуваного підприємства знищені в установленому порядку, є квитанція про їх знищення, видана відповідним органом внутрішніх справ.

Для отримання квитанції про знищення печатки і штампів орган внутрішніх справ подається письмове клопотання, в якому указуються:

кількість печаток і штампів, які передбачається знищити;

підстави для знищення (у разі ліквідації підприємства такою підставою служить документ, підтверджуючий прийняте уповноваженими на те особами чи органами рішення про його ліквідацію);

особа, відповідальна за знищення печаток і штампів, його ім'я, по батькові і прізвище, а також паспортні дані;

ім'я, по батькові і прізвище, паспортні дані керівника або уповноваженого їм особи, що подає клопотання в орган внутрішніх справ.

До клопотання додаються:

печатки і штампи;

їх відтиснення в двох екземплярах;

платіжні доручення або квитанції про оплату послуг, пов'язаних з видачею квитанцій про знищення печаток і штампів.

За видачу квитанцій стягується платня, розмір якої згідно Єдиному тарифу на послуги, пов'язані з придбанням, зберіганням, обліком, перевезенням вогнепальної зброї, боєприпасів до нього, вибухових матеріалів, а також щодо предметів, на які розповсюджується дозвільна система, затвердженому ухвалою Кабінету Міністрів України від 28.12.95 р. А6 1060, із змінами і доповненнями [*], складає один неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян, тобто 17 гривень

На підтвердження знищення друку і штампів видається квитанція, на оборотній стороні якої ставляться відтиснення знищених печаток і штампів, після чого вони знищуються.

Закриття рахунків в банку

Порядок закриття рахунків ліквідовуваного підприємства в банківських установах визначений Інструкцією про відкриття рахунків [*].

У разі ліквідації підприємства для проведення ліквідаційної процедури може використовуватися тільки один поточний рахунок ліквідовуваного підприємства, який визначається ліквідатором (ліквідаційною комісією). Для цього в банк прямують рішення про ліквідацію підприємства і нотаріально завірена картка із зразками підписів ліквідатора (уповноважених членів ліквідаційної комісії) і відтисненням друку ліквідовуваного підприємства.

Розпоряджатися поточним рахунком ліквідовуваного підприємства може ліквідаційна комісія або інший орган, уповноважений на проведення його ліквідації.

Всі інші рахунки підлягають закриттю ліквідатором (ліквідаційною комісією), а залишки на цих рахунках -- переліку на поточний рахунок, визначений ліквідатором (ліквідаційною комісією) для використання при проведенні ліквідаційної процедури.

Поточні рахунки закриваються в установах банку на підставі:

а)заяви власника рахунку;

б)рішення органу, що виконує функції по ліквідації або реорганізації підприємства;

в)рішення суду або господарського суду про ліквідацію підприємства.

Згідно Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній і іноземних валютах, затвердженої ухвалою Правління Національного банку України від 12.11,2003г. №492 [*].

У разі ліквідації юридичної особи для проведення ліквідаційної процедури використовується один поточний рахунок ліквідовуваної юридичної особи, визначений ліквідатором (ліквідаційною комісією). Для цього банку представляються такі документи:

рішення суду про ліквідацію юридичної особи (оригінал або копія, завірена в установленому порядку);

картка із зразками підписів і відтиснення печатки, завірена нотаріально. У цю картку включаються зразки підписів ліквідатора (уповноважених членів ліквідаційної комісії) і відтиснення друку юридичної особи, яка ліквідовується. Інші рахунки, виявлені під час проведення ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором (ліквідаційною комісією).

За наявності засобів на рахунку банк здійснює завершуючи операції по рахунку (по виконанню платіжних вимог на примусове списання (стягнення) засобів, виплати засобів важливістю, перелік залишку засобів па підставі платіжного доручення на інший рахунок підприємства, вказаний в заяві, і т. п). У такому разі датою закриття рахунку вважається день, наступний за днем останньої операції по рахунку.

Про закриття рахунків в установі банку необхідно повідомити податковий орган. Згідно п.п. 20.8 п. 20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній і іноземних валютах [*] платник податків зобов'язаний протягом 3 робочих днів з дня закриття рахунку (включаючи день операції) направити по електронній пошті НБУ з використання їм засобів захисту інформації НБУ в адресу податкового органа, в якій він перебуває на обліку, повідомлення від платника податків про відкриття/закриття рахунку в установах банків формою, затвердженої Порядком представлення повідомлень про відкриття рахунків [*]

а порушення термінів напряму повідомлення про закриття банківських рахунків згідно n. 7 ст. 11 Закону про податкову службу [*] податкові органи мають право застосовувати до юридичних осіб суб'єктам підприємницької діяльності, які у встановлений законом термін не повідомили про закриття рахунку в банку, штрафні санкції у розмірі 340 грн.

Виключення підприємства з ЄДРПОУ

Відміна державної реєстрації відповідно до Закону про державну реєстрацію [*] підприємства здійснюється державним реєстратором -- посадовцем, уповноваженим на проведення державної реєстрації юридичних і фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних і фізичних осіб -- підприємців (далі -- Єдиний реєстр).

Державна реєстрації припинення юридичної особи здійснюється в 2 етапи:

перший етап -- реєстрація в Єдиному реєстрі запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

-другий етап -- реєстрація в Єдиному реєстрі безпосередньо факту припинення юридичної особи.

Між цими двома етапами існує часовий проміжок, рівний відрізку від моменту ухвалення рішення власником підприємства про його ліквідацію до моменту закінчення ліквідаційної процедури і зняття підприємства з обліку в контролюючих і податкових органах.

Для внесення в Єдиний реєстр запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи державному реєстратору подаються (прямують замовленим листом з описом вкладення) наступні документи (згідно ст. 34 ЦКУ [*]):

нотаріально засвідчена копія рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

документ, підтверджуючий внесення платні за публікацію оголошення про ухвалення засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення про припинення юридичної особи в спеціалізованому друкарському засобі масової інформації.

Державний реєстратор повинен в день надходження цих документів внести в Єдиний реєстр запис про рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи і направити відповідне повідомлення органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування зведення про внесення такого запису.

З дати внесення в Єдиний реєстр запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи забороняється:

-проведення державної реєстрації змін засновницьких документів юридичної особи, по якій ухвалене рішення про припинення;

-внесення змін в Єдиний реєстр. за відомостями про відособлені підрозділи;

проведення державної реєстрації юридичної особи, засновником (учасником) якої є юридична особа, по якій ухвалене рішення про припинення.

Для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті його ліквідації голова ліквідаційної комісії або уповноважена їм особа після закінчення процедури ліквідації, але не раніше двох місяців з дати публікації оголошення в спеціалізованому друкарському засобі масової інформації, повинен подати (направити замовленим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією (по ф. 7);

свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;

оригінал засновницьких документів;

акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, затвердженим рішенням засновників (учасників) або уповноваженого ними органу;

довідку відповідного органу державної податкової служби про зняття юридичної особи з обліку як платника податків;

довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про зняття з обліку;

довідки відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку;

- довідку архівної установи про ухвалення документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

У встановлених законом випадках, окрім вказаних документів, додатково подається висновок аудитора про достовірність і повноті ліквідаційного балансу.

Підписи на ліквідаційному балансі повинні бути нотаріально завірені.

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті його ліквідації.

Якщо документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті його ліквідації подаються головою ліквідаційної комісії або уповноваженим їм особою особисто, державному реєстратору додатково пред'являються паспорт і документ, підтверджуючий) його повноваження.

Документи, що подаються для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті його ліквідації, приймаються по опису, копія якого в день надходження документів видається (прямує замовленим листом) голові ліквідаційній комісії або уповноваженому їм особі з відміткою про дату надходження документів

Дата надходження документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результате1 його ліквідації вноситься в журнал обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті його ліквідації, якщо:

документи подані не по місцю проведення державної реєстрації;

документи не відповідають вимогам, встановленимчастинами першої і другої статті 8 Закону про державну реєстрацію [*];

підписи, якими затверджений ліквідаційний баланс, не завірені нотаріально;

документи подані не в повному об'ємі;

документи подані раніше двомісячного терміну з дати публікації оголошення про ліквідацію підприємства.

Про залишення поданих документів без розгляду голові ліквідаційної комісії (уповноваженому їм особі) не пізніше за наступний робочий дня з дати їх надходження державної реєстратором видається (прямує замовленим листом з описом вкладення) повідомлення з вказівкою підстав залишення документів без розгляду і документи, подані для' проведення державної реєстрації ліквідації підприємства, відповідно до опису.

Залишення поданих документів без розгляду не заважає голові ліквідаційної комісії (уповноваженому їм особі) повторно звернутися до державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, які були підставою для залишення цих документів без розгляду.

За відсутності підстав для залишення поданих документів без розгляду державний реєстратор повинен внести в Єдиний реєстр запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті його ліквідації.

Дата внесення в Єдиний реєстр запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті його ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Термін державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті його ліквідації не повинен перевищувати трьох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Державний реєстратор не пізніше за наступний робочий дня з дати державної реєстрації припинення юридичної особи повинен видати (направити замовленим листом з описом вкладення) голові ліквідаційної комісії (уповноваженому їм особі) один екземпляр оригінала засновницьких документів і свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, із спеціальною відміткою про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Така відмітка робиться державним реєстратором також на екземплярі оригінала засновницьких документів юридичної особи, який залишається в реєстраційній справі.

Порядок повідомлення державним реєстратором контролюючих органів про проведення ліквідації юридичної особи регламентується ст. 40 Закону про державну реєстрацію [*].

Так, державний реєстратор не пізніше за наступний робочий дня з моменту реєстрації припинення юридичної особи в результаті його ліквідації зобов'язаний направити відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи з вказівкою номера і дати внесення відповідного запису в Єдиний реєстр і відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Ці відомості є підставою для зняття юридичної особи з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування.

Відміна державної реєстрації позбавляє підприємство статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з ЄДРПОУ.

Примусова ліквідація

Примусова ліквідація підприємства здійснюється за рішенням господарського суду.

Відміна державної реєстрації здійснюється на підставі рішення суду (господарського суду) у випадку:

визнання недійсними або такими, які суперечать законодавству, засновницьких документів;

здійснення діяльності, що суперечить засновницьким документам і законодавству України;

невчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності про зміну його назви, організаційної форми, форми власності і місцезнаходження;

визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкротом (у випадках, передбачених законодавством);

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно законодавству;

визнання судом недійсної державну реєстрацію юридичної особи у зв'язку з допущеними при його створенні порушеннями, які неможливо усунути.

Згідно Роз'ясненням ВАСУ №02-5/334 [*], ухвалюючи рішення про ліквідацію підприємства, про визнання недійсними засновницьких документів та/або рішення про створення підприємства, а також про відміну державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, господарському суду в резолютивній частині рішення слід зобов'язати власника (власників) або орган, уповноважений створювати підприємство, здійснити ліквідацію підприємства у встановленому законом порядку.

Отже, визнання господарським судом недійсними засновницьких документів та/або рішення про створення підприємства, а також ухвалення господарським судом рішення про відміну державної реєстрації підприємства не є підставою для позбавлення такого підприємства статусу юридичної особи і виключення його з ЄДРПОУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ХК [*] орган, що ухвалив рішення про ліквідацію підприємства, встановлює порядок і терміни проведення ліквідації, а також термін для заяви претензій кредиторам. Отже, у разі ухвалення господарським судом рішення про відміну державної реєстрації підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності, саме господарський суд повинен виконати дії, пов'язані з визначенням порядку і терміну проведення ліквідації підприємства. До того ж відповідно до ч. 7 ст. 59 ХК [*] суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення в Державний реєстр запису про припинення його діяльності, яка в свою чергу, вноситься тільки після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог даного Кодексу. Таким чином у разі ухвалення відповідного рішення господарського суду обов'язковим є проведення процедури ліквідації суб'єкта господарювання.

Проте чинне законодавство, регулююче діяльність господарського суду і порядок дозволу господарських суперечок (Закон України „Про судоустрої України” від 07.02.2002г. №3018-111 [*] і Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.91 р. № 1798-ХН [*]), не містить правового механізму ліквідації підприємства господарським судом.

У зв'язку з цим згідно роз'ясненням, викладеним в листі ВХСУ від 29.08.2001 р. № 01-8/934 [*], призначення ліквідаційної комісії і дії, пов'язані з її роботою, проводяться господарським судом виключно в рамках процедури банкрутства на підставі Закону про банкрутство [*].