За досить короткий по історичним міркам час (50 років) Європейський Союз перетворився із невеликої субрегіональної організації економічного характеру в по-справжньому європейську інтеграційну організацію універсальної компетенції, яка володіє власним апаратом управління і здійснює діяльність в найрізноманітніших сферах суспільного життя.

На сучасному етапі розвитку Європейський Союз вже базується на дещо інших цілях та задачах, які він планує досягати та вирішувати. Якщо раніше об'єднання країн Європи в єдиний Союз носив характер співробітництва і виражався в координації спільних сил для вирішення ряду проблем, то тепер це - наддержавне об'єднання, яке перейшло на якісно новий рівень інтеграції.

Нинішній проект Конституції містить ряд нововведень, які якісно відрізняються від положень чинних договорів і виводять Європейський Союз на якісно новий рівень інтеграції. По-перше, Конституція багато дає простим людям. Наголос у цьому документі зроблено на права людини. Частина ІІ Конституції містить текст Хартії фундаментальних прав Союзу, яка ще у 2000 р. була додана до тексту Ніццького договору як декларація, що не має обов'язкового характеру. Хартія була включена до проекту Конституції без суттєвих змін. З набуттям чинності Конституції Хартія буде мати верховенство над законами всіх держав-членів ЄС, а отже, потрапить під юрисдикцію Суду Європейського Союзу. Передбачається також можливість підготовки законопроектів за народною ініціативою.

По-друге, Конституція робить ЄС більш структурно цілісним, оскільки поділ на три "колони", запроваджений ще Маастрихтським договором 1992 р., ліквідується. Система установчих договорів і договорів, що вносять до них зміни і доповнення, замінюється єдиним кодифікованим документом.

По-третє, ліквідується незручність, пов'язана з відмінностями у правовому статусі Співтовариств та Європейського Союзу. Нарешті ЄС наділяється правовою суб'єктністю, необхідною для його нормального функціонування. Стає простішою, зрозумілішою та більш взаємопов'язаною система законодавчих і нормативних актів ЄС.

По-четверте, інституціональна система ЄС більшою мірою приводиться у відповідність з вимогами демократичного ладу. Європейський Парламент отримує повноваження, що ставлять його в центр законодавчого процесу.

По-п'яте, національні парламенти держав-членів залучаються до повсякденного функціонування ЄС. Їм передається контроль за дотриманням принципу субсидіарності, за визначенням того, чим має займатися ЄС і з чим держави-члени краще впораються на національному рівні.

Нарешті, Конституція посилює прозорість функціонування ЄС. Вона дає можливість Союзу проводити на міжнародній арені більш скоординовану зовнішню політику. Полегшується процес прийняття й імплементації політичних рішень.

Таким чином, основні досягнення нинішнього варіанту проекту Конституції Європейського Союзу передусім полягають у закріпленні найважливіших ідей та цінностей європейського Союзу. До тексту Конституції була Європейська хартія основних прав та свобод, що засвідчує перехід Союзу від суто економічного об'єднання до повноцінної демократичної спільноти нового рівня. Також Європейському Союзу був наданий статус єдиної юридичної особи внаслідок злиття всіх Співтовариств та Союзу в одне ціле. Розподіл компетенцій (виключної, спільної та субсидіарної) тепер прописаний більш деталізовано та чітко. Вперше в установчому договорі прописана можливість виходу держав-членів з Європейського Союзу. Окрім того, інструментарій законодавчої політики був суттєво спрощений, внаслідок зменшення кількості формальних видів нормативних актів, які можуть прийматися відповідними органами, а також завдяки введенню таких понять як Європейський закон та Європейський рамковий закон. І, нарешті, вперше було закріплено демократичні виборчі свободи в європейському Союзу і введено можливість народної законодавчої ініціативи.

Однак ми маємо відповісти на питання, чи потрібна європейцям Конституція взагалі? Напевне, на це запитання можна відповісти ствердно. У будь-якому разі, це черговий крок уперед. Більше того, він є об'єктивно детермінований, оскільки йдеться про життєздатність Євросоюзу як такого. Оцінюючи європейську Конституцію та процес європейської інтеграції в цілому слід пам'ятати, що європейські народи йдуть ніким не торованим шляхом, намагаючись адекватно відповісти на виклики не тільки цього процесу, а й світових глобалізаційних процесів взагалі.

Криза в ЄС, спричинена відмовою Франції та Нідерландів у травні-червні 2005 р. ратифікувати на національних референдумах Європейську Конституцію, безперечно, матиме серйозні наслідки для майбутнього Євросоюзу. Результати цих референдумів, на думку багатьох політиків та експертів, означають провал запланованої інституційної реформи ЄС, яка мала забезпечити ефективне функціонування Євросоюзу після останньої хвилі його розширення. Важливіше, однак, що внаслідок цих подій чи не вперше за 50 років почали звучати серйозні сумніви не тільки щодо головних засад устрою та діяльності ЄС, а й щодо подальшої долі цього європейського об'єднання. Зважаючи на роль ЄС у світовій економіці та глобальній політиці, правомірним здається твердження міністра закордонних справ Великої Британії Джека Стро про те, що французький референдум «поставив серйозні питання перед усім світом».

Не зважаючи на всі невдачі при прийнятті Конституції, слід відмітити той факт, що всі положення, які були закладені в цей проект, відображають реальну картину інтеграційних процесів на континенті і такий величезний крок до погодження величезної кількості питань не може пройти безслідно. Автор переконана, що рано чи пізно Конституція все ж вступить в силу і об'єднає всю Європу на тих засадах, які закріплені в існуючому проекті Конституції. Залишається лише питання часу.

Список використаних джерел та літератури

1. Європейський союз: консолідовані договори. - К.: Port-Royal, 1999. - 206 с.

2. Ніццький договір та розширення ЄС. - К.,2001

3. Амстердамский договор, изменяющий Договор о Европейском Союзе, Договоры, учреждающие Европейские Сообщества и некоторые относящиеся к ним акты. - М.: ЮНИТИ - Закон и право, 1999. - 264 с.

4. Ніццький договір про внесення змін та доповнень до Договору про Європейський Союз, Договору про заснування Європейського Співтовариства та пов'язаних з ними актів. - К., 2001. - С. 88-171.

5. Treaty of Lisbon amending the Treaty on European Union and the Treaty establishing the European Community

6. Европейское право. Право Европейского Союза и правовое обеспечение защиты прав человека: Учебник для вузов / Рук. авт. колл. и отв. ред. д.ю.н., проф. Л.М. Энтин. - 2-е изд., пересмотр. и доп. - М.: Норма, 2005. - 960 с

7. Європейський Союз: основи політики, інституційного устрою та права: Навч.посібник /Наук. ред. В.П'ятницький. - К., 1999. - 368 с.

8. Волес В. Творення політики в Європейському Союзі - К., Видавн. «ОСНОВИ», 2000. - 884с.

9. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: Навч. посіб.: Пер. з англ. - К.: Т-во «Знання», 2001. - 381с.

10. Муравйов В.І. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського союзу з третіми країнами (теорія і практика). К., 2002.

11. Муравйов В.І. Право Європейського Союзу // Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право - К.: Юрінком Інтер, 2000. - С, 472-531.

12. Муравйов В.І. Законотворчість. Вступ до права Європейського Союзу. - К.: Реферат, 2005. - 96 с.

13. Опришко В.Ф., Омельченко А.В., Натовець А.Ф. Право Європейського Союзу. Загальна частина. - К.: КНЕУ, 2002.- 460 с.

14. Сорон Ж-Л. Курс з Європейських інституцій: європейська головоломка: Підручник: Пер. з франц. - К.: ІМВ, 2001. - 444 с.

15. Татам А. Право Європейського Союзу: Підручник: Пер. з англ. - К.: Абрис, 1998. - 424 с.

16. Бирюков М.М. Европейская интеграция: международно-правовой поход: Монография. - М.: Науч. книга, 2004. - 208 с.

17. Директиви Європейського Союзу: Довідник. - Львів: Леонорм, 1998. - 287 с.

18. Посельський В. Європейський союз: інституційні основи європейської інтеграції. - К.: Смолоскип, 2002. - 168 с.

19. Право Европейского Союза: Учебник для вузов / Под ред. С.Ю. Кашкина. - М.: Юристъ, 2002. - 925 с.

Інтернет джерела