Указом Президента України від 20 жовтня 1998 року «Про проведення у Львівській області експерименту з призначення та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України» була започаткована передача функцій призначення, нарахування та виплати пенсій з районних (міських) управлінь соціального захисту населення до органів Пенсійного фонду України.

Рядом Указів Президента України затверджені Положення про відповідні державні органи, що здійснюють соціальне забезпечення в Україні. Це, зокрема, Указ від 30 серпня 2000 року «Про Положення про Міністерство праці та соціальної політики України» (Із змінами, внесеними згідно з Указами від 03.01.2002 p., від 27.03.2002 р.), Указ від 1 березня 2001 року «Про Положення про Пенсійний фонд України» ( Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента від 24.09.2001 p., від 22.06.2002 р.), Указ від 11 червня 2001 року «Про Державну раду з питань пенсійної реформи» та інші.

Велику групу нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері соціального забезпечення, складають постанови Кабінету Міністрів України. Ці акти належать до підзаконних актів і приймаються на основі та на виконання законів і указів Президента України.

За дорученнями, що містяться в законах і постановах Верховної Ради та указах Президента України, за роки незалежності України Кабінет Міністрів України прийняв низку постанов, спрямованих на соціальний захист населення. Одними з перших таких нормативних актів були постанови Кабінету Міністрів:

- від 18 липня 1991 р. «Про створення Фонду Української РСР соціального захисту інвалідів». Відповідно до цієї постанови на виконання постанови Верховної Ради Української РСР від 21 березня 1991 р. «Про введення в дію Закону Української РСР «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українській РСР» був утворений Фонд Української РСР соціального захисту інвалідів з відділеннями в Кримській АРСР, областях, містах Києві та Севастополі;

- від 1 січня 1992 р. «Про здійснення першочергових заходів щодо забезпечення соціального захисту населення в умовах лібералізації цін», якою було передбачено підвищення розмірів пенсій і допомог;

- від 28 січня 1992 р. «Про створення Пенсійного фонду України», відповідно до якої на виконання постанови Верховної Ради України від 6 грудня 1991 р. «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» для державного управління фінансами пенсійного забезпечення в Україні був створений на базі Українського республіканського відділення Пенсійного фонду СРСР Пенсійний фонд України з управліннями в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

- від 6 лютого 1992 р. «Про зміцнення фінансового стану Фонду соціального страхування України», якою з метою створення умов для гарантованого забезпечення права трудящих на соціальне страхування і зміцнення фінансового стану Фонду соціального страхування України було зобов'язано керівників підприємств, установ і організацій (крім колгоспів, у тому числі риболовецьких), а також громадян-підприємців, які використовують найману працю, своєчасно і в повному обсязі сплачувати до Фонду соціального страхування України відповідну частину внесків на соціальне страхування, а також відповідно до цієї постанови було надано податковим інспекціям та органам Пенсійного Фонду та Фонду соціального страхування України повноважень щодо застосування санкцій до підприємств, установ, організацій, громадян-страхувальників, які порушують установлений порядок нарахування і сплати внесків на соціальне страхування;

- від 21 січня 1992 р. «Про розподіл відрахувань на соціальне страхування у 1992 році» - був визначений порядок відрахування коштів на соціальне страхування та пенсійне забезпечення, зокрема на 1992 рік тариф внесків на соціальне страхування для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їх праці, а також для адвокатів становив у розмірі 10 процентів від суми доходу. При цьому до Пенсійного фонду України спрямовується 86 процентів нарахованої суми, до Фонду соціального страхування України - 14 процентів;

- від 27 січня 1992 р. «Про Комплексну програму розв'язання проблем інвалідності». Цією постановою Кабінету Міністрів України на виконання постанови Верховної Ради України від 21 березня 1991 р. «Про введення в дію Закону Української РСР «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українській РСР» була схвалена розроблена Міністерством соціального забезпечення України з участю міністерств і відомств України, Ради Федерації незалежних профспілок України та громадських організацій інвалідів Комплексна програма розв'язання проблем інвалідності, а постановою від 22 лютого 1992 р. було затверджене Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда.

Кабінетом Міністрів України видано значну кількість нормативно-правових актів, спрямованих на врегулювання порядку нарахування та підтвердження трудового стажу, необхідного для призначення трудових пенсій та визначення розміру допомоги по тимчасовій втраті працездатності, порядку призначення, нарахування та виплати пенсій і допомог, особливостей пенсійного забезпечення за віком на пільгових умовах та за вислугу років тощо. До таких, наприклад, віднесені постанови:

- від 13 січня 1993 р. «Про порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 листопада 1992 року»;

- від 12 серпня 1993 р. «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»;

- від 18 травня 1998 р. Про затвердження Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій;

- від 19 жовтня 1998 р. «Про затвердження Правил обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності»;

від ЗО травня 1997 р. «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи»; від 17 липня 1992 р. «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»; від 21 липня 1992 р. «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу», якою затверджено; Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу; Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років; Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації; Перелік посад і робіт інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років; Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам, які управляють повітряним рухом і мають відповідне посвідчення;

від 12 жовтня 1992 р. «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення», якою затверджено; Список текстильних виробництв і професій, робота на яких дає робітницям право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років; Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років; Список професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років; Список професій і посад плавскладу окремих видів суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку; Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України; Перелік посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку; Список сезонних робіт, зайнятість на яких протягом повного сезону зараховується до стажу для призначення пенсії за рік роботи; Перелік видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховуються страхові внески, та які не враховуються при визначенні середньомісячного заробітку для обчислення пенсій.

- від 27 грудня 2001 р. «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми». Цей Порядок визначає умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»:

1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;

2) одноразова допомога при народженні дитини;

3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

5) допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми.

- від 27 грудня 2001 р. «Про розмір допомоги на поховання»;

- від 28 березня 2002 р. «Про проведення експерименту з використання даних персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування для призначення страхових виплат, державної допомоги сім'ям з дітьми, державно соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та житлових субсидій»;

- від 11 квітня 2002 р. «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» та інші.

Особливого значення в сфері соціального забезпечення набули нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, спрямовані на корегування, підвищення розмірів пенсій і допомог, їх перерахунок та погашення заборгованості з їх виплат. До них, зокрема, віднесені такі постанови Кабінету Міністрів України:

- від 1 червня 1992 р. «Про перерахунок державних пенсій»;

- від 20 липня 1992 р. «Про додаткове коригування рівнів державних пенсій»;

- від 20 січня 1995 р. «Про підвищення розмірів пенсій»;

- від 26 липня 1996 р. «Про підвищення розмірів державної допомог окремим категоріям громадян»;

- від 24 січня 1998 р. «Про стан погашення заборгованості із виплати заробітної плати, грошового забезпечення, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат у 1997 році та додаткові заходи щодо прискорення завершення цієї роботи»;

- від 3 січня 2002 р. «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється рахунок коштів державного бюджету»

- від 13 березня 2002 р. «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та інші.

Кабінет Міністрів України своїми постановами затверджує положення про органи, що здійснюють соціальне забезпечення, а також бюджет Пенсійного фонду України.

Нормативно-правовими актами, що видаються Кабінетом Міністрів України, можуть регулюватися і інші питання сфери соціального забезпечення. Крім постанов, це також можуть бути розпорядження та декрети. Наприклад, декрет від 26 березня 1993 року «Про доповнення до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чи розпорядження від 15 березня 2002 р. «Про затвердження заходів щодо забезпечення економічного і соціального розвитку України у 2002 році».

Серед нормативно-правових актів, які є джерелами права соціального забезпечення, важливе місце також посідають нормативно-правові акти, видані центральними органами державної влади, насамперед Міністерством праці та соціальної політики, Пенсійним Фондом і відповідними фондами соціального страхування України. Ці органи можуть видавати нормативні акти, спрямовані на регулювання відносин у сфері соціального забезпечення, як самостійно, так і сумісно з іншими державними органами, такими як Міністерство охорони здоров'я, Міністерство фінансів, Національним банком тощо. Серед нормативно-правових актів, що видаються центральними органами державної влади, найбільш поширеними у сфері соціального забезпечення є роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики. За змістом такі роз'яснення мають характер офіційного тлумачення норм права соціального забезпечення. Вони є обов'язковими для всіх суб'єктів права соціального забезпечення і сприяють одноманітному і правильному застосуванню норм цієї галузі права на всій території України. Такими, наприклад, є роз'яснення від 26.03.93 р. «Про деякі питання застосування окремих статей Закону України «Про пенсійне забезпечення» чи роз'яснення від 10.05.94 р. «Про порядок застосування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах». Такі роз'яснення не містять нових правових норм, а лише визначають порядок застосування чинних норм, установлених законодавством. Інколи вони видаються у вигляді листів на запити тих чи інших осіб, наприклад, лист від 06.03.97 р. «Про обчислення пенсій інвалідам-чорно-бильцям чи від 08.07.2002 р. «Щодо обчислення середньої заробітної плати для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності» тощо. Міністерство праці та соціальної політики України в межах своєї компетенції видає також нормативні акти управлінсько-методичного характеру у формі наказів, розпоряджень, інструкцій, рекомендацій тощо з питань діяльності підпорядкованих йому органів соціального захисту населення, наприклад, накази Міністерства праці та соціальної політики від 17.09.98 р. «Про затвердження Інструкції із застосування Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», від 09.03.2000 р.

«Про затвердження інструкції про порядок забезпечення населення України протезно-ортопедичними виробами», від 29.12.2001 р. «Про затвердження типових положень про будинки-інтернати (пансіонати) для громадян похилого віку, інвалідів та дітей», від 15.07.2002 р. «Про затвердження Переліку медичних показань для отримання особами з обмеженими функціями руху крісел-колясок та Переліку медичних показань для отримання і протипоказань до управління особами з обмеженими функціями руху крісел-колясок з електроприводом» та інші.

Значна кількість нормативних актів, що видаються Пенсійним фондом. Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з питань сплати внесків та виплати пенсій і допомог також є обов'язковими для підприємств, установ, організацій та громадян. Такими нормативними актами можуть бути накази, листи, постанови правління, роз'яснення тощо, наприклад, лист Пенсійного фонду України від 24.07.2002 р. «Щодо Порядку призначення пенсій відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 10.05.2002 р. «Про виплату «лікарняних підприємцям, які працюють за спрощеною системою оподаткування», постанови правління Пенсійного фонду України від 07.08.96 «Про затвердження Порядку переведення і виплати пенсій відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року», від 06.09.96 Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів», від 23 квітня 1999 року «Про затвердження Інструкції про порядок переказування пенсій громадянам, які виїхали за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні», від 30.04.2002 «Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 01.11.2001 р. «Про затвердження Порядку виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності», роз'яснення Фонду України соціального захисту інвалідів від 14.10.2000 р. «Щодо роз'яснення окремих положень ст.ст. 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та інші.

Ряд нормативних актів, які мають значення для вирішення соціальних питань приймаються Міністерством охорони здоров'я України. Зокрема, цими актами регулюються питання щодо проведення оглядів громадян на встановлення ним інвалідності, визначення характеру професійних захворювань тощо, наприклад, Інструкції Міністерства охорони здоров'я України від 28.12.91 «Про встановлення груп інвалідності», від 20 листопада 1992 року «Про порядок встановлення причинного зв'язку інвалідності у колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті, накази Міністерства охорони здоров'я України від 18.02.94 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення переогляду засуджених інвалідів», від 30.03.94 «Про виконання постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.94 «Про додаткові соціальні гарантії для малозабезпечених сімей з хворими дітьми та з дітьми першого і другого року життя», від 13 листопада 2001 р. «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» тощо.

Досить поширеним явищем у сфері регулювання соціального забезпечення є прийняття центральними органами державної влади сумісних нормативних актів. Зазвичай вони приймаються у формі наказів. Наприклад, наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства праці України від 2 лютого 1995 р. «Про затвердження Списку професійних захворювань та Інструкції щодо його застосування», наказ Пенсійного фонду України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного комітету зв'язку України, Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» від 10 жовтня 1997 року «Про Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через вкладні рахунки пенсіонерів в установах АППБ «Аваль» на підприємствах поштового зв'язку України», наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Пенсійного фонду України від 6 квітня 1999 р. «Про порядок призначення та виплати державної грошової допомоги деяким категоріям пенсіонерів», наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 «Про затвердження Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років», наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров'я України від 30.04.2002 р. «Про затвердження Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та інші.

У праві соціального забезпечення функціонують і нормативні акти місцевої дії, які приймаються місцевими органами державної влади. Зокрема, це можуть бути рішення місцевих рад чи розпорядження районних, міських, обласних державних адміністрацій про надання окремим категоріям непрацездатних та малозабезпечених громадян додаткових, крім тих, які передбачені законодавством, видів соціального забезпечення, наприклад, рішення Київської міської ради від 5 липня 2001 року «Про заходи додаткового соціального захисту учасників народного ополчення, які брали участь в обороні столиці України в період з 11.07.41 р. по 19.09.41 p.», розпорядження Київської міської адміністрації від 25.04.2001 р. «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей«, від 15.03.2001 р. «Про надання щомісячної матеріальної доплати до пенсії сліпо-глухим інвалідам другої групи для оплати житлово-комунальних послуг та абонентної плати за користування телефоном у 2001 році» та інші.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і тому джерелами права соціального забезпечення України є міжнародні договори (угоди), що їх Україна уклала з рядом зарубіжних країн або приєдналася до них, чи в порядку правонаступництва підтвердила свої зобов'язання з міжнародних договорів колишнього СРСР про співробітництво в сфері соціального забезпечення і на які дано згоду Верховної Ради України.

Одним із таких договорів є угода «Про гарантії громадянам країн - учасниць Співдружності Незалежних Держав (СНД) у сфері пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 р. Цією угодою передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав СНД здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони мешкають. Всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні заліки не проводяться, якщо інше не передбачається двосторонніми угодами.

Призначення пенсій громадянам СНД провадиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років громадянам СНД, враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією угодою. Нарахування пенсій провадиться із заробітку (доходу) за період роботи, який зараховується до трудового стажу.

З переселенням пенсіонера у межах держав СНД виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера в разі виконання умов, передбачених угодою.

Україна підписала й ратифікувала Угоду між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав «Про взаємне визнання пільг та гарантій для учасників і інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав і сімей загиблих військовослужбовців від 15 квітня 1994 р.

Окремі питання пенсійного забезпечення регулюються двосторонніми угодами України та Російської Федерації від 15 січня 1993 р. «Про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівнених до районів Крайньої Півночі».

Російська сторона взяла на себе зобов'язання про пенсійне забезпечення громадян, які проживають вині в Україні, але раніше працювали в несприятливих кліматичних умовах на території Російської Федерації. Це означає, що Пенсійний фонд Російської Федерації перераховуватиме Пенсійному фондові України необхідні кошти для виплати пенсіонерам пенсії або частини її залежно від тривалості трудового стажу, відпрацьованого у вказаних районах. Угода поширюється на дві категорії громадян, які живуть в Україні. Перша категорія - це ті, кому на території Російської Федерації вже було призначено пенсію, а друга - ті громадяни, які мають пільговий стаж роботи в зазначених районах, але переїхали в Україну до досягнення пенсійного віку їм сплачуватиметься частина пенсії, що відповідає тривалості пільгового трудового стажу, отриманого починаючи з 1 січня 1991 р., за умови досягнення пенсійного віку.

Аналогічні угоди про співробітництво в сфері соціального захисту і пенсійного забезпечення громадян у 1995 р. були укладені між Україною та Республікою Вірменія, Україною та Республікою Азербайджан, Україною та Молдовою.

20 лютого 1997 року був укладений договір між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про співробітництво в галузі соціального забезпечення.

2 жовтня 1999 року було підписано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Грузії про пенсійне забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей, а 16 березня 2000 року підписано аналогічну Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Азербайджанської Республіки про пенсійне забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей і державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців.

Договори про соціальне забезпечення були також укладені 5 грудня 2000 року між Україною та Словацькою Республікою та 23 квітня 2001 року між Україною та Литовською Республікою тощо.

ВИСНОВОК

соціальне забезпечення пенсія виплата

Сфера соціального забезпечення, як і інші сфери суспільного життя, підлягає правовому регулюванню. Тобто відносини між громадянами і державними органами в цій сфері складаються, виникають, вимірюються і припиняються під дією норм самостійної галузі права - права соціального забезпечення.

Отже, предметом права соціального забезпечення є суспільні відносини, які виникають між громадянином чи сім'єю і державними органами, що здійснюють соціальне забезпечення з приводу безоплатного або на пільгових умовах матеріального забезпечення і обслуговування за рахунок соціального страхування та виплат з державного та місцевих бюджетів громадян в старості, у випадку хвороби, повної, часткової або професійної втрати працездатності, в разі втрати годувальника, а також надання допомоги малозабезпеченим сім'ям, сім'ям, що мають дітей та в інших випадках, передбачених законодавством, що потребують надання соціальної допомоги.

Право соціального забезпечення, як і будь-яка інша галузь права, має свою систему, структуру, основану на певних закономірностях та особливостях елементів, які її утворюють (правових інститутах, нормах права). Особливістю права соціального забезпечення є те, що основу цієї галузі складає пенсійне право, яке становить найповнішу систему норм, яка визнана, як підгалузь права соціального забезпечення. Пенсійне право являє собою таку сукупність правових норм, яка виокремилась у межах галузі права соціального забезпечення і регулює якісно однорідні відносини у певній сфері соціального захисту населення. Тобто предметом пенсійного права є відносини, які виникають між громадянами та державними органами, діяльність яких пов'язана з забезпеченням громадян різними трудовими та соціальними пенсіями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР. - М.,1987.

2. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: Учеб. пособие. - М., 1998.

3. Смирнова М.О. Источники права социального обеспечения: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - М., 1983.

4. Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Навч. посібник. 5-те вид., зі змінами. Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 2002.

5. Закон України "Про державний бюджет України на 2003 рік" від 26 грудня 2002 року // Праця і зарплата: 2003.

6. Див. Мачульская Е.Е.,Горбачева Ж.А. Право социального обеспечения. Учебное пособие для ВУЗов. - М.: Книжный мир, 2001.

Размещено на Allbest.ru