Управління об'єднаннями підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

на тему

Управління об'єднаннями підприємств

план

1. МОТИВИ ГОСПОДАРСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

2. УПРАВЛІННЯ АСОЦІАЦІЄЮ

3. УПРАВЛІННЯ КОРПОРАЦІЄЮ

4. УПРАВЛІННЯ КОНСОРЦІУМОМ

5. УПРАВЛІННЯ КОНЦЕРНОМ

6. УПРАВЛІННЯ холдинговою компанією

Література

1. МОТИВИ ГОСПОДАРСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

В умовах посилення конкуренції і різного рівня конкурентоспроможності підприємств на ринках виникає необхідність створення більш досконалої форми організації їх взаємодії - об'єднання суб'єктів ринку.

Об'єднання юридичних осіб здійснюється з метою колективного використання виробничого, науково-технічного, інформаційного і фінансового потенціалу кожного з них для досягнення більшої ефективності та конкурентоспроможності.

Мотивами об'єднання підприємств є:

* зниження витрат виробництва в результаті спільної діяльності;

* придбання нових можливостей реалізації продукції, робіт або послуг;

* підвищення дієвості маркетингу;

* розширення виробничих можливостей;

* опанування нових ринків збуту;

* зниження капітальних витрат, ризику, при створенні нових виробничих потужностей;

* опанування нових сфер виробничо-господарскої діяльності;

* спільне комплексне використання джерел ресурсів;

* можливості уникнути сезонності у роботі;

* наближення науково-технічної бази до виробничої;

* комплексне використання відходів виробництва;

* економія транспортних витрат.

Господарським об'єднанням підприємств є добровільне об'єднання юридичних осіб. Організація створюється для здійснення загальних зусиль з координування діяльності, забезпечення захисту їх прав представляти загальні інтереси у державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях. Об'єднання захищає і реалізує інтереси його учасників, консолідує зусилля у забезпеченні роботи його структур.

Загальні особливі відзнаки господарських об'єднань

* Добровільний порядок створення.

* Об'єднання не має права здійснювати управління і контроль за діяльністю його учасників і виконувати функції за розпорядженням їх майном.

* Учасниками об'єднання можуть бути тільки комерційні юридичні особи, які ставлять за мету одержання прибутку.

* Учасники об'єднання зберігають свою юридичну самостійність як суб'єкт права, є власниками свого майна, переданого засновниками.

* Для координації діяльності учасники об'єднання можуть створювати відокремлений орган (юридичну особу) з делегуванням йому частини своїх повноважень.

По цих відзнаках господарські об'єднання мають схожість з господарськими товариствами. Загальним у них є те, що вони створюються на добровільних засадах, їх учасники зберігають свою юридичну самостійність і є новими суб'єктами права і власниками майна, переданого їм засновниками. Різниця між ними полягає у цілях діяльності, обсягу та сфері регулювання, а також у колі учасників. Кількість учасників у господарських товариствах значно більша, ніж у господарських об'єднаннях. Якщо учасниками господарських товариств можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, то засновниками господарських об'єднань - тільки юридичні особи - підприємства.

Законодавством про підприємства передбачається, що вони мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності за умови, що це не суперечить антимонопольному законодавству.

У законі передбачено чотири види об'єднань: асоціація, корпорація, консорціум і концерн.

2. УПРАВЛІННЯ АСОЦІАЦІЄЮ

Асоціація - це договірне об'єднання, яке створюється на добровільних засадах для постійної координації господарської діяльності, та забезпечення захисту прав учасників і загальних інтересів.

Асоціація

1. Координує окремі види діяльності учасників.

2. Виконує наукові розробки і маркетингові дослідження.

3. Надає юридичні послуги.

4. Надає консультаційні послуги комерційного характеру.

5. Здійснює інформаційне забезпечення учасників ринковою інформацією.

6. Проводить рекламні заходи.

7. Забезпечує нормативними матеріалами.

8. Здійснює пошук ринків збуту, сфер споживання.

9. Розробляє стандарти і нормативні документи асоціації з питань якості, надійності, умов праці.

10. Організовує підготовку та підвищення кваліфікації працівників тощо.

Асоціація має не високу ступінь централізації функцій управління. Учасники тільки координують виконання окремих своїх завдань або спільно здійснюють частину своїх неосновних функцій. Така обмеженість зв'язків між учасниками знеможливлює взаємну майнову відповідальність за боргами учасників і асоціації в цілому. Вона дає можливість одній і тій же юридичній особі брати участь у різних асоціаціях.



Управління асоціацією може здійснюватися як спеціально створеним органом управління, так і головною юридичною особою (за згодою учасників).

Орган управління створений для учасників виконує функції:

* інформуючого центра;

* координуючого центра;

* забезпечення узгоджених дій за окремими видами діяльності;

* акумуляції коштів для здійснення інвестицій.

Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-якого із учасників.

Асоціація не порушує антимонопольного законодавства, якщо вона дотримується таких умов:

1) асоціація створюється як договірна особа, яка не є господарським товариством або підприємством, не здійснює підприємницької діяльності;

2) філії та представництва асоціації мають статус її структурних підрозділів;

3) асоціація є вільною для вступу (виходу) нових учасників (засновників) за умов дотримання ними установчих документів асоціації;

4) функції та повноваження асоціації унеможливлюють здійснення дій, які обмежують конкуренцію серед засновників та інших учасників ринку;

5) асоціація не засновує і не виступає співзасновником нових господарюючих суб'єктів, не здійснює контролю або управління.

Координуючими діями асоціації є:

* забезпечення асоціації інформацією технічною та статистичною;

* надання послуг учасникам: юридичне консультування, допомога у експорті продукції, страхування, кредитування, навчання;

* затвердження норм поведінки асоціації, правил підприємництва тощо;

* підтримка інтересів учасників у державних органах;

* координація спільних досліджень і розробок;

* забезпечення учасників ринковою інформацією;

* здійснення рекламних заходів;

* пошук ринків збуту, сфер постачання;

* розробка і встановлення стандартів асоціації з питань якості, надійності, умов праці, поведінки у відносинах з споживачами;

* сприяння законним інтересам учасників у здійсненні інших видів діяльності, які не суперечуть установчому договору.

Асоціація не може надавати рекомендації з приводу ціни середньої ціни, середнього рівня витрат; не попереджує про зміни в діях учасників на ринках. Відомості про діяльність окремих учасників асоціації не публікуються і не передаються іншим учасникам асоціації, крім як у загальному вигляді, без визначення окремих учасників і не раніше, ніж через місяць після їх одержання.

3. УПРАВЛІННЯ КОРПОРАЦІЄЮ

Корпорація - це договірне об'єднання, яке створюється на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного із учасників.

У корпорації здійснюється централізація функцій перелік яких визначається у договорі. Учасники об'єднання на добровільній основі передають частину своїх повноважень корпорації для централізованого їх здійснення в інтересах кожного з них.

Корпорація - це відкрита організація для вступу на добровільній основі за рішенням органів управління і власників.

Цілі корпорації:

* виробничі;

* економічні;

* соціальні;

* правового захисту учасників.

Вищим органом управління корпорації є рада директорів, яка вибирається на загальних зборах акціонерів. У її компетенцію входять такі питання:

1) призначення працівників апарату управління;

2) консультування адміністрації з питань управління;

3) розробка стратегії з питань управління;

4) контроль діяльності виконавчого органу.

Для вирішення поточних питань корпорації рада директорів створює адміністрацію, у функції якої входять:

1) розробка стратегічних планів і тактики виробничо-господарської діяльності;

2) розробка і реалізація програм науково-технічного розвитку;

3) вивчення кон'юнктури ринку;

4) організація впровадження досягнень науково-технічного розвитку;

5) матеріально-технічне забезпечення підприємств корпорації через мережу власних підрозділів;

6) організація централізованого збуту продукції через власну збутову систему.

Таким чином, рада директорів є ланкою, яка організовує і направляє операції всієї корпорації, а прийняті рішення є основою для оперативної діяльності правління.

Рішення ради директорів містять цільові установки головним чином довгострокового характеру, у рамках яких здійснюється вся управлінська діяльність, що і передбачає її централізацію. Рада директорів відіграє роль координуючого органу, який узгоджує і пов'язує між собою діяльність різних служб управління на різних рівнях і забезпечує проведення єдиної лінії в управлінні корпорацією.



У більшості корпорацій голова ради директорів обирається на засіданні ради.

Залежно від розподілу повноважень і відповідальності, головною виконавчою особою корпорації може бути голова ради директорів або президент. Голова ради директорів веде засідання ради і володіє більш реальною владою. Президент може одночасно бути головою ради директорів, а у період, коли відсутній голова, виконувати його обов'язки.

Президент призначається радою директорів. Віце-президенти виконують роль кураторів конкретних функції господарської діяльності.

Виконавчий апарат управління корпорації розробляє поточну господарську політику всієї організації і слідкує за її виконанням.

Переваги корпорації полягають у наступному:

1) акціонери не відповідають по боргах корпорації, а ризикують тільки своїми акціями;

2) корпорація має велику можливість залучати засоби і інвестувати їх у виробництво;

3) велика гнучкість в управлінні;

4) чіткість і коректність взаємовідносин між акціонерами і апаратом управління корпорацією.

Корпорація не може бути універсальною формою організації виробництва. Вона у більшій мірі пристосована для великого виробництва.

Недоліками корпорації є статутні обмеження; подвійне оподаткування (коли податки сплачує учасник і корпорація); значні витрати на управління, складнощі у вилучені вкладеного капіталу. Все це стримує створення корпорацій у малому підприємництві.

4. УПРАВЛІННЯ КОНСОРЦІУМОМ

Консорціум - це тимчасове статутне об'єднання промислового, банківського капіталу для досягнення спільної мети.

Консорціум створюється на основі тимчасової угоди учасників про об'єднання ресурсів та зусиль з ціллю фінансування здійснення якихось завдань.

Консорціум має статус юридичної особи для рішення конкретних завдань реалізації значних цільових програм та проектів.

Після виконання визначених завдань консорціум ліквідується або перетворюється в інший вид об'єднання.

Консорціуми не передбачають високого ступеня концентрації і централізації управління. Вони об'єднують підприємства, організації та установи для рішення задач інвестиційного, науково-технічного характеру на добровільній основі в інтересах кожного учасника, і мають більш координаційні,чим субординаційні відносини між собою.

5. УПРАВЛІННЯ КОНЦЕРНОМ

Концерн - це найбільш розповсюджена форма об'єднань підприємств, у якому його учасники мають обмежену самостійність, єдину власність і систему контролю.

Концерн - це статутне об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або декілька підприємств.

концерн холдинговий управління об'єднання

Особливості концерну:

* висока ступінь централізації функцій всіх учасників;

* тісні зв'язки між учасниками;

* єдина політика у рамках концерну;

* велике коло повноважень виробничої діяльності;

* створення централізованих фінансових фондів;

* створення нових підприємств в інтересах учасників концерну;

* заборона учасникам входити до інших концернів.

Такий жорсткий взаємозв'язок учасників у концерні дає можливість майнової відповідальності учасників за забов'язаннями об'єднання в цілому.

Для управління концерном створюється спеціальний апарат управління, функції якого передбачені у статуті концерну.

Таким чином, концерн є єдиним виробничо-господарським комплексом, учасники якого тісно пов'язані між собою технологічною і коопераційною єдністю. Вони передають концерну значно більше повноважень, чим учасники господарської асоціації і централізують основні напрямки своєї діяльності (виробничої, наукової, інвестиційної, маркетингової, зовнішньоекономічної тощо). Крім того вони наділяють концерн правом представлять їх у відносинах з органами державного управління і контролю. Разом з цим учасники концерну не тільки зберігають права юридичної особи, а і мають можливість вільного виходу із його складу, зберігаючи взаємні зобов'язання і укладені угоди з іншими підприємствами і організаціями.

Концерн очолює правління, яке вирішує принципові питання діяльності об'єднання і здійснює контроль та стратегічне керівництво його діяльністю.

Тактичне і поточне оперативне керівництво виробничо-господарської діяльності концерну правління доручає раді директорів, членами якого є наймані менеджери.

Для посилення конкурентоспроможності своєї продукції, товарів та послуг концерни відкривають дочірні підприємства в інших країнах, створюють підприємства з іноземними інвестиціями та іноземні підприємства.

Такі концерни мають дуже високий рівень спеціалізації і кооперування виробництва, коли деталі одного виробу виготовляються на декількох підприємствах, розташованих у різних країнах. Прикладом цього є автомобільні концерни "Дженерал моторе", "Форд" та інші.

6. УПРАВЛІННЯ холдинговою компанією

Холдингова компанія може бути дочірнім підприємством іншої фірми.

Дочірнє підприємство не може у будь-якому виді володіти акціями материнського підприємства.

Холдингова компанія і дочірні підприємства є акціонерними товариствами відкритого типу.

Структура побудови холдингової компанії (ХК) будь-якої організаційної фірми.



Обмеження ринків збуту суб'єктів холдингової компанії не допускається.

Таким чином, холдингова компанія створюється для кооперації підприємств суміжників і проведення ними узгоджувальної інвестиційної політики.

Як акціонерні товариства відкритого типу, материнське і дочірні підприємства створюються і управляються самостійно при додержанні вимог законодавства про акціонерні товариства і Положення про холдингові компанії, що створюються у процесі корпоратизації та приватизації.

Вищим органом управління холдингової компанії є загальні збори акціонерів.

У період між загальними зборами, вищим органом управління є рада директорів. Директором може бути тільки акціонер або представник акціонера, який має визначену у статуті кількість голосуючих акцій. Директори вибирають голову ради директорів та його заступників. Кворумом є присутність 2/3 членів ради директорів, якщо інше не обумовлено у статуті. Рішення приймаються простою більшістю.

Загальні збори акціонерів холдингової компанії призначають генерального директора із числа директорів компанії. За поданням генерального директора затверджується склад Правління із числа виконавчих директорів та управляючих керівників підрозділів і служб.

Правління є виконавчим органом холдингової компанії. Воно керує всією діяльністю компанії у межах своєї статутної компетенції, тобто управляє всією об'єднаною господарською системою.

Холдингова компанія може мати представництва, філії та дочірні підприємства на терені України та за її межами.

Вищі та виконавчі органи управління холдингової компанії

Порядок одержання згоди Антимонопольного комітету України на створення холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації

Для одержання згоди Антимонопольного комітету України на створення холдингової компанії в процесі корпоратизації подається заява в довільній формі, разом з документами, що додаються до неї і надсилається до Комітету органом, уповноваженим управляти державним майном.

* У разі заснування холдингової компанії шляхом реорганізації підприємства і створення на базі його структурних підрозділів відкритих акціонерних товариств (дочірніх підприємств) до заяви додаються:

1) обгрунтування доцільності створення холдингової компанії, викладення мети і завдань її діяльності;

2) перелік структурних підрозділів, які пропонується виділити зі складу підприємства і перетворити в дочірні підприємства холдингової компанії;

3) характеристика вертикальних та горизонтальних зв'язків між структурними підрозділами, які пропонуються перетворити в дочірні підприємства холдингової компанії, з відображенням рівнів кооперації між ними;

4) відомості про основні види діяльності підприємства і його структурних підрозділів та їх частки на загальнодержавному і регіональному товарних ринках за два останніх роки;

5) проект статуту холдингової компанії, в якому обов'язково вказуються орієнтовний розмір статутного фонду, джерела його формування, в тому числі за рахунок контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств, склад засновників і їх частки в статутному фонді компанії;

6) акт оцінки вартості підприємства, на базі якого створюється холдингова компанія (для корпоратизованих підприємств);

7) попередній акт оцінки вартості підприємства, на базі якого створюється холдингова компанія (для некорпоратизованих підприємств), що складається заданими останньої інвентарізації;

8) попередні акти оцінки вартості холдингової компанії та структурних підрозділів, що перетворюються в дочірні підприємства;

9) орієнтовані плани розміщення акцій дочірніх підприємств із зазначенням часток, що передаються до статутного фонду холдингової компанії.

* У разі створення холдингової компанії шляхом об'єднання контрольних пакетів акцій кількох юридично самостійних підприємств до заяви додаються:

1) обгрунтування доцільності створення холдингової компанії, викладення мети і завдань її діяльності;

2) перелік юридично самостійних підприємств, які пропонується перетворити в дочірні підприємства холдингової компанії;

3) характеристика вертикальних та горизонтальних зв'язків між підприємствами, які пропонуються перетворити в дочірні підприємства холдингової компанії, з відображенням рівнів кооперації між ними;

4) відомості про основні види діяльності цих підприємств за два останні роки і їх частки на загальнодержавному та регіональному товарних ринках;

5) проект статуту холдингової компанії, в якому обов'язково вказуються орієнтовний розмір статутного фонду, джерела його формування, в тому числі за рахунок контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств, склад засновників і їх частки в статутному фонді компанії;

6) акти оцінки вартості підприємств, на базі яких створюється холдингова компанія (для корпоратизованих підприємств);

7) попередні акти вартості підприємств, на базі яких створюється холдингова компанія (для некорпоратизованих підприємств);

8) попередній акт оцінки вартості холдингової компанії;

9) орієнтовні плани розміщення акцій дочірніх підприємств із зазначенням часток, що передаються до статутного фонду холдингової компанії.

* Заява розглядається державним уповноваженим протягом місяця. За цей час здійснюються аналіз наданої інформації та збір додаткової інформації, дослідження ринку.

* Встновивши, що заяву подано без додержання вимог і це перешкоджає розгляду заяви, державний уповноважений залишає заяву без дії, про що письмово повідомляє заявника і встановлює йому строк для виправлення недоліків.

Час залишення заяви без дії не зараховується в строк розгляду заяви.

У разі невиконання зазначених вимог у встановлений строк, розпорядженням державного уповноваженого заява може бути залишена без розгляду, про що письмово повідомляється заявник.

Залишення заяви без розгляду не позбавляє заявника права в установленому порядку повторно звернутися до Комітету із заявою.

Рішення про надання згоди Комітету на створення холдингової компанії в межах компетенції приймається:

* Комітетом;

* державним уповноваженим.

Державному уповноваженому підвідомчі питання про створення холдингових компаній на базі підприємств шляхом реорганізації цих підприємств і створення на базі їх структурних підрозділів відкритих акціонерних товариств (дочірніх підприємств), про створення холдингових компаній шляхом об'єднання контрольних пакетів акцій кількох питань, що подвідомчі Комітету.

Комітету підвідомчі питання про створення холдингових компаній, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки, оборони, суспільних інтересів.

Комітет може також прийняти до свого розгляду будь-яку заяву про створення холдингової компанії.

За результатами розгляду заяви приймається одне з рішень у формі розпорядження про:

1) згоду на створення холдингової компанії;

2) відмову у наданні згоди на створення холдингової компанії;

3) відмову у наданні згоди на створення холдингової компанії із зазначенням умов, при виконанні яких така згода може бути надана.

У розпорядженні вказується також погоджений перелік дочірніх підприємств холдингової компанії.

У розпорядженні про відмову міститься обгрунтування прийнятого рішення. Відмова може бути викликана недодержанням умов, що обмежують створення холдингової компанії, суттєвого обмеження або усунення конкуренції на товарних ринках.

У розпорядженні можуть бути встановлені обов'язкові для виконання вимоги до проектів установчих документів та планів розміщення акцій холдингової компанії та її дочірніх підприємств.

* Розпорядження у п'ятиденний термін після його прийняття надсилається заявнику.

Після одержання згоди Комітету на створення холдингової компанії зміна переліку дочірніх підприємств компанії без погодження з Комітетом не допускається.

* Перегляд рішення державного уповноваженого про відмову у наданні згоди на створення холдингової компанії здійснюється Комітетом за клопотанням заявника.

Клопотання про перегляд рішення може бути подано до Комітету в місячний термін з дня винесення рішення.

* Створення холдингової компанії при відсутності згоди Комітету з неузгодженим переліком дочірніх підприємств компанії, без врахування вимог, встановлених відповідним розпорядженням Комітету, державного уповноваженого є підставою для розгляду справи про порушення антимонопольного законодавства.

За результатами розгляду справи про порушення антимонопольного законодавства і може бути прийнято розпорядження про:

1) підтвердження рішення щодо надання згоди на створення холдингової компанії;

2) скасування рішення щодо надання згоди на створення холдингової компанії, скасування рішення про створення холдингової компанії;

3) повне або часткове відновлення початкового стану.

* Ухилення від виконання, несвоєчасне виконання розпоряджень, неподання, несвоєчасне подання інформації або подання недостовірних даних є підставою для розгляду в установленому порядку справи про порушення антимонопольного законодавства.

Одночасно Комітет може звернутися до арбітражного суду із заявою про скасування державної реєстрації холдингової компанії.

* Для одержання згоди Антимонопольного комітету України створення холдингової компанії в процесі приватизації подається заява до Комітету державним органом приватизації разом з документами, а також із рішенням загальних зборів трудових колективів про згоду на створення на базі їхніх підприємств холдингової компанії та її дочірніх підприємств.

Одержання згоди на створення холдингової компанії в процесі приватизації здійснюється відповідно до порядку для одержання згоди на створення холдингової компанії в процесі корпоратизації.

Література

1. Желюк Т.Л. Державна служба: Навч. посібник.-К. Вид. "Професіонал", 2005.-576с.

2. П.Авер'янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні. - К.: ІнЮре, 1997.

3. Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку /За заг. ред. проф. В. Б. Авер'янова. - К.: Вид. дім «ІнЮре», 1999.-272 с.

4. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. проф.В. Б. Авер'янова. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 432 с.

5. Оболенський О. Навчання державного службовця як складова його професійної діяльності // Вісник Укр. Акад. держ. упр. При Президентові України. - 1999. -№ 3. - С. 35-41.

6. Оболенський О. Основні напрями реформування державного апарата розвитку державної служби України // Проблеми формув. ринкової економіки. - К.: КНЕУ, 1999. - Вип. 7. - С. 132-141.

7. Оболенський О. Принцип професіоналізму в державній службі Вісник держ. служби України. - 1998. - № 1. - С. 54-61.

Размещено на Allbest.ru