Цивільне процесуальне законодавство

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цивільне процесуальне законодавство, встановлюючи правила підвідомчості цивільних справ суду, надає громадянам широкі можливості для судового захисту своїх прав або охоронюваних законом інтересів.

Підвідомчість суду певної категорії справ встановлюється, як правило, нормами матеріального права, якими врегульовуються спірні правовідносини. Норми цивільного процесуального права визначають загальні правила підвідомчості суду цивільних справ позовного провадження та наводять перелік підвідомчих йому справ, що виникають з адміністративно-правових відносин і окремого провадження.

Конкретні правила підвідомчості цивільних справ суду визначено у ст. 15 ЦПК. Згідно з цією статтею : суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових,земельних, сімейних, трудових відносин інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Стаття 110 ЦПК України зазначає, що за вибором позивача може розглядатись ряд справ:

1. Позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

2. Позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Судам підвідомчі спори про: поділ спільного майна подружжя, який може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після його розірвання; про стягнення утримання (аліментів) від другого з подружжя; про визнання шлюбу недійсним в разі порушення умов його укладення, а також у разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюб). Судом вирішуються справи про розірвання шлюбу подружжя, яке має неповнолітніх дітей, або коли між подружжям виник спір про майно, яке є іх спільною сумісною власністю, або про аліменти на користь того з них, хто є непрацездатним. За наявності згоди на розірвання шлюбу подружжя, яке не має неповнолітніх дітей, розірвання шлюбу провадиться в органах запису актів громадянського. В органах загсу провадиться також розірвання шлюбу з особами, визнаними у встановленому порядку безвісно відсутніми або недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства, а також з особами, засудженими за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років. Але у випадках, коли той з подружжя, що був в ув'язненні, або опікун того з подружжя, який є недієздатним, порушать спір про дітей, про майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, або про стягнення аліментів на користь непрацездатного подружжя, розірвання шлюбу провадиться в судовому порядку. Встановлення походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, провадиться на підставі подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в державні органи запису актів громадянського стану. При відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків, або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

Судам підвідомчі справи про оспорювання запису батьківства (материнства) -- особа, яка записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень, або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав, має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли щ стало або мало було стати відомо про проведений запис.

Судам не підвідомчі спори про прізвище та ім'я дітей. При різних прізвищах дитині присвоюється прізвище батька або матері за згодою батьків, а при відсутності згоди -- за рішенням органів опіки і піклування; при відсутності згоди батьків щодо імені дитини спір вирішується органами опіки і піклування. їх рішення може бути оскаржено до суду.

При відсутності згоди між батьками про участь у вихованні дітей одного з батьків, який проживає окремо, цей порядок визначається органами опіки і піклування. Коли батьки не підкоряються їх рішенню, то орган опіки і піклування, а також кожен з батьків вправі звернутися за вирішенням спору до суду.

Сімейний кодекс України зазначає, що дід і баба мають право спілкуватися зі своїми неповнолітніми онуками. В разі відмови батьків від надання діду чи бабі такої можливості спір вирішується органами опіки і піклування. При невиконанні їх рішення батьками дід і баба вправі звернутися за вирішенням спору до суду.

Судам підвідомчі спори між батьками про місце проживання дітей, про повернення дітей від будь-якої особи.

Судам підвідомчі справи про позбавлення батьківських прав батьків або одного з них. Питання про дозвіл батькам, позбавленим батьківських прав, на побачення з дитиною вирішується органами опіки і піклування, їх рішення може бути оскаржене батьками до суду.

Суд може прийняти рішення про відібрання дитини і передачу її на опікування органам опіки і піклування незалежно від позбавлення батьківських прав, якщо залишення дитини у осіб, у яких вона перебуває, є небезпечним для неї. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі життю або здоров'ю дитини, органи опіки і піклування вправі прийняти рішення про негайне відібрання дитини у батьків або інших осіб, на вихованні яких вона фактично перебуває. У цих випадках органи опіки і піклування зобов'язані негайно повідомити прокурора і протягом семи днів після прийняття рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків або одного з них батьківських прав чи про відібрання дитини. Коли відпадуть причини, що перешкоджали належному вихованню дитини, батьки можуть порушити в суді справу про її повернення.

При ухиленні батьків від виконання обов'язків утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, стягнення коштів на це (аліментів) провадиться в адміністративному порядку за постановою судці без порушення цивільної справи в суді. За наявності спору між батьками по аліментних обов'язках та про стягнення додаткових витрат на утримання дітей чи при необхідності вирішення інших спірних питань справа розглядається у порядку цивільного судочинства. Судам підвідомчі справи про стягнення з батьків коштів на утримання дітей, влаштованих у дитячі заклади, а також про стягнення аліментів з дітей на утримання непрацездатних батьків, про стягнення аліментів з Інших осіб на утримання неповнолітніх дітей, про зниження аліментів, про зміну розміру аліментів, стягуваних на користь повнолітніх дітей та батьків, про визначення заборгованості по аліментах за наявності спору, про повне або часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментах. цивільний процесуальний право батьківство

В судовому порядку розглядаються справи про визнання усиновлення недійсним і скасування усиновлення, справи за позовами опікунів і піклувальників про повернення їм дітей, які перебувають у них під опікою і піклуванням, від будь-яких осіб, що незаконно удержують дітей, про відшкодування майнової шкоди, заподіяної опікуном чи піклувальником.

Судам підвідомчі спори про визнання шлюбного контракту недійсним у випадку недодержання умов порядку його укладання або укладання контракту після реєстрації шлюбу, а також у разі погіршення становища будь-якого з подружжя порівняно із законодавством України. Кожна сторона в шлюбному контракті має право на судовий захист у разі недодержання іншою стороною умов.

У порядку окремого провадження судам підвідомчі справи: про усиновлення дітей; про встановлення неправильності запису в актах громадянського; про встановлення фактів, що мають юридичне значення: родинних відносин громадян, перебування громадянина на утриманні, реєстрації усиновлення, шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті; перебування у фактичних шлюбних відносинах у встановлених законом випадках, якщо шлюб в органах запису громадянського стану не може бути зареєстрований внаслідок смерті одного з подружжя; факту смерті особи в певний час при відмові органів запису громадянського стану зареєструвати акт смерті. Судовим порядком можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, урегульованих нормами шлюбно-сімейного законодавства.

Размещено на Allbest.ru