Функції сучасної держави

Важливою складовою правової основи політичної функції держави є закони про форми безпосереднього народовладдя (вибори, референдуми тощо), здійсненню яких українським народом має всебічно сприяти держава; закони про органи державної влади, про державний кордон, про адміністративно-територіальний устрій, Збройні Сили України та інші військові формування тощо. Парадоксальним явищем правової основи політичної функції України є те, що навіть передбачені Конституцією закони про органи державної влади та інші політичні інститути тривалий час не приймаються. Це стосується, зокрема, законів про органи державної виконавчої влади, про адміністративно-територіальний устрій України тощо.

Найбільш міцною та розгалуженою правовою основою серед функцій нашої держави стає правова основа економічної функції, яку складає низка галузей права: конституційне, господарське, цивільне, фінансове тощо.

Основними правовими актами правових основ економічної функції є Конституція України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, низка законів.

Особливі надії на підвищення ефективності здійснення нашою державою економічної функції суспільство покладає на Господарський кодекс України, який нещодавно набув юридичної сили, і на новий Цивільний кодекс України.[11;3- 5]

Найбільш розгалужена правова основа соціальної функції. В соціальній сфері сформувалась низка галузей права і законодавства: трудове, житлове, пенсійне, про охорону здоров'я та ін. Це один із позитивних наслідків радянської доби, оскільки того часу пріоритетними видами прав згідно колишніх радянських конституцій були соціальні права. Нині правову основу соціальної функції складають такі основоположні загальні або галузеві правові акти, як Конституція України, Кодекс законів про працю України, Житловий кодекс України, Основи законодавства України про охорону здоров'я, Закони України "Про охорону праці", "Про пенсійне забезпечення", "Про страхування", "Про прожитковий мінімум" та низка інших.

Успішному здійсненню нашою державою соціальної функції має сприяти майбутнє оновлення цього законодавства й подальша його кодифікація, зокрема шляхом прийняття Соціального кодексу України та інших кодексів і законів.

Соціальне законодавство має бути більш узгоджене з іншими галузями законодавства та мати досконаліший механізм його реалізації.

Українська держава проголошена соціальною державою. Щоб бути такою, вона повинна мати значно досконаліше соціальне законодавство та надійніші гарантії його реалізації і тим самим здійснювати соціальну функцію держави. Нині держава з різних причин, в тому числі і через недосконалість соціального законодавства виконує цю функцію не зовсім успішно. Про це свідчать число безробітних в Україні і працюючих українців за кордоном, показники смертності в Україні, стан забезпечення житлом громадян України, а також розміри і стан виплати заробітної плати, стипендій і пенсій.

Культурна функція української держави спрямована на забезпечення становлення оптимального рівня існування (функціонування) і постійного та всебічного розвитку і вдосконалення освіти, науки, культури, мистецтва та інших галузей духовної культури суспільства.

Правова основа культурної функції української держави є, на жаль, найбільш проблемною. З часу проголошення незалежності української держави прийнято низку законів про освіту, науку, культуру, видавничу, бібліотечну і музейну справи, про інформацію, інтелектуальну власність тощо.

Проте кодифікація цього законодавства залишається найбільш актуальною. Особливо це стосується освіти, науки, інформації і насамперед законодавства про інформацію.

Найбільш кодифікованою і тим самим систематизованою є правова основа екологічної функції української держави. Ще у 1991 р. було прийнято Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", а згодом прийнято або оновлено Земельний кодекс України (2002 p.), Водний кодекс України (1995 p.), Кодекс України "Про надра" (1994 p.), Гірничий закон України (1999 p.), Закон України "Про тваринний світ" (2002 p.), Закон України "Про рослинний світ" (1999 р.) та низку інших законів, що істотно підвищило здійснення українською державою екологічної функції.

Правову основу зовнішніх об'єктних функцій української держави складають насамперед Конституція України, закони України "Про правонаступництво України" (1991 р.), "Про дію міжнародних договорів на території України" (1991 р.), "Про зовнішньоекономічну діяльність" (1991 р.), "Про міжнародні договори" (1993 p.), інші закони та чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Особливу частину правових основ зовнішніх функцій української держави складають правові основи її оборонної (зовнішньоохоронної) функції, яка має й інші назви та поділяється в законодавстві і в теорії на кілька захисних (охоронних) функцій нашої держави. Так, відповідно до ст. 17 Конституції України найважливішими функціями держави є захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки.

Правову основу оборонної (зовнішньоохоронної) функції (функцій) насамперед складають такі основоположні правові акти: Конституція України, Закони України "Про державний кордон України" (1991 p.), "Про державну прикордонну службу України" (2003 р.), "Про оборону України" (1996 р.), "Про Збройні Сили України" (1991 р.), "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України" (1992 р.), "Про основи національної безпеки України" (2003 р.), "Про Раду національної безпеки і оборони" (1998 р.), "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (1992 р.), "Про альтернативну (невійськову) службу" (1997 р.), "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (1991 р.), "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1992 p.), Митний кодекс України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України тощо.

Ключовим питанням правових основ функцій будь-якої держави, в т. ч. й української правової держави, є створення надійних правових основ "владних", "організаційних", "технологічних" функцій держави: законодавчої, виконавчої, судової, фінансової, інформаційної та ін. Як не дивно, але ці функції української держави мають у переважній більшості найслабшу правову основу, а законодавча діяльність по її створенню є, на жаль, найповільнішою, хоча об'єктивно ці функції держави повинні мати найдосконалішу і найміцнішу правову основи.

Так, правову основу законодавчої функції Української держави складають: Конституція України, Регламент Верховної Ради України, Закони України "Про статус народного депутата України", "Про комітети Верховної Ради України" тощо. Проте передбачений Конституцією України Закон про регламент Верховної Ради України (ст. 82) протягом більш як семи років не приймається, проект закону про закони та законодавчу діяльність, внесений більше десяти років тому до Верховної Ради України, чомусь не розглядається.

Вкрай парадоксальним явищем є сучасна правова основа виконавчої функції української держави. Відповідно до ст. 120 Конституції України організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України. Проте передбачені Конституцією України закони про Кабінет Міністрів України та інші центральні органи виконавчої влади чомусь до цього часу відсутні, що об'єктивно ускладнює роботу відповідних органів виконавчої влади. Щоправда, у сфері виконавчої влади прийнято ряд основоположних законів: "Про державну службу"(1993 p.), "Про виконавче провадження", "Про місцеві державні адміністрації" (1999 р.) тощо.

Дещо повільно, але значно активніше і результативніше формується в ході судово-правової реформи правова основа судової функції Української держави, яку складають нині насамперед Конституція України, Закони України "Про Конституційний Суд України" (1996 p.), "Про судоустрій України" (2002 p.), "Про статус суддів" (1992 р.), "Про Вищу раду юстиції" (1998 р.), "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" (1993 p.), "Про господарські суди" (1991 p.), Господарський процесуальний кодекс України (1991 p.), Цивільний процесуальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України. На черзі -- прийняття Закону України "Про третейські суди в Україні".

Правовою основою контрольно-наглядової функції Української держави є насамперед Конституція України, Закони України "Про прокуратуру України" (1991 р.), "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" (1997 р.), "Про Рахункову палату" (1996 р.), "Про Конституційний Суд України" (1996 p.), "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (1993 р.) тощо. Нажаль, ця функція держави визнається далеко не всіма вченими у науковій юридичній літературі і нерідко об'єднується із правоохоронною та іншими функціями держави, що об'єктивно не сприяє підвищенню ефективності її здійснення і, насамперед, зміцненню її правових основ.

Істотно зміцнилась, особливо останнім часом, правова основа фінансової (бюджетно-фінансової) функції української держави. Про це переконливо свідчать прийняті свого часу Бюджетний кодекс України (2001 p.), Закони України "Про Рахункову палату України" (1996 p.), Закони України про оподаткування і податки тощо. Звичайно, кодифікація цього законодавства, зокрема, податкового, далеко не завершена, проте очевидні значні зрушення в цій сфері.

Досить розгалужена правова основа, створена для здійснення порівняно нової функції української держави -- інформаційної функції, яка тривалий час була партійною справою та справою союзних органів колишнього Союзу РСР. Протягом дванадцяти років незалежності України були прийняті такі закони, як Закони "Про інформацію" (1992 p.), "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (1992 p.), "Про науково-технічну інформацію"(1993 р.), "Про телебачення і радіомовлення" (1993 р.), "Про бібліотеки і бібліотечну справу" (1995 p.), "Про музеї та музейну справу" (1995 p.), "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" (1997 р.), "Про інформаційні агентства" (1995 р.), "Про систему суспільного телебачення і радіомовлення України" (1997 р.), "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації (1997 р.), "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (1997 р.), "Про рекламу" (1996 р.) тощо. Проте значна частина цих законодавчих актів нині потребує оновлення. Актуальним є і питання подальшої кодифікації інформаційного законодавства шляхом підготовки і прийняття Інформаційного кодексу України.

Основними напрямами подальшого зміцнення правових основ функцій Української держави як певних правових систем, галузей чи правових інститутів є, насамперед, забезпечення подальшої кодифікації законодавства, приведення його у повну відповідність до Конституції України, забезпечення збалансованого розвитку галузей публічного і приватного права, матеріального і процесуального законодавства, зміцнення його наукових, інформаційних і фінансових основ, вдосконалення його організаційних і нормативно-правових гарантій, забезпечення поряд із внутрішньою гармонізацією законодавства подальшої гармонізації законодавства України і країн Європи та положень національного законодавства з нормами і принципами міжнародного права, узгодження правових норм з іншими соціальними нормами: етичними, корпоративними, релігійними, звичаєвими та іншими. Мають значно гармонійніше розвиватися теорія держави і теорія права, принаймні в частині функцій держави і права.[12;10 - 15]

Висновок

Підсумовуючи все вище сказане ми можемо зробити висновок про те, що функції держави -- це основні напрями або види її діяльності, які виражають суть і призначення держави, її роль і місце в суспільстві. Як напрями діяльності держави функції держави опосередковують собою насамперед зміст її діяльності, а як види -- форми діяльності держави.

Від інших напрямів та видів діяльності (мети, завдань тощо) функції держави відрізняються тим, що вони є найбільш загальними та постійними напрямами або видами діяльності, що здійснюються державою найбільш тривалий час або протягом всього часу її існування. Функції держави мають об'єктивний характер, їх виникнення, як правило, передує виникненню держави або окремих її інститутів, вони знаходять своє відображення в завданнях, повноваженнях, обов'язках держави, органах державної влади та інших її інститутів.

Кожна держава здійснює, як правило, певну систему функцій. Критеріями класифікації функцій держави є насамперед основні елементи її діяльності: суб'єкти, об'єкти, способи, засоби та умови діяльності держави.

Також слід додати, що держава здійснює функції через свій механізм шляхом використання різних форм і методів. Серед форм діяльності держави пріоритетне місце посідають правові форми -- юридичні засоби здійснення державних функцій. Саме в них відображається зв'язок держави і права, обов'язок держави при здійсненні своїх функцій діяти на основі права і в межах закону.

Література

функція держава влада

1. Андрусенко О.М. До питання про зовнішні функції сучасної держави // Наукові записки: юридичні науки . - 2006.-№ 53.- С. 43-46

2. Вишневский А.Ф. Общая теория государства и права. - Минск, 2002. - 654 с.

3. Загальна теорія держави і права / за ред. М.В. Цвіка. - Харків: Право, 2002. - 432 с.

4. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Ученик. - М., 1998. - 400 с.

5. Конституція України // ВВР України - 1996 - №30 С 141.

6. Лощихін О. Економічна функція у системі функцій сучасної держави: деякі питання теорії // Право України, 2006. - №8. - С 29-34

7. Лощихін О.М. Деякі теоретичні та методологічні підстави дослідження функцій сучасної держави // Держава і право, 2006. - № 3(33). - С 30-39

8. Наливайко Л. Форми здійснення політичної функції української держави // Підприємництво, господарство, право . - 2006. - №8. - С 3-9

9. Обризан Н. Роль держави в здійсненні функції захисту // Право України. - 2004.- №8. - С 86-88

10. Общая теория государства и права В 2т. Академический курс. Т.2: Теория права / За ред. Марченка М.Н. - М.: Зерцало, 1998. - 639 с.

11. Пелих Н. Функції української держави // Підприємництво, господарство, право. - 2005. - №1. - С 3-6

12. Погорілко В. Функції української держави та їх правові основи // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2004.- №1. - С 9-17

13. Пощихін О.М. Проблеми сучасного розуміння поняття та сутності функцій держави // БюлетеньМіністерства юстиції України., 2007. - № 4. - С 90-100

14. Сидоров А.І. Функції держави як важливий аспект та спосіб її дослідження // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис: К, 2008. - № 4. - С 69-74

15. Терия государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. - М., 2001. - 776 с.

16. Терия государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.М. Корельского и проф. В.Д. Перевалова. - М., 2002. - 616 с.

17. Шкляр Т. Поняття та класифікація правових форм реалізації економічної функції держави // Підприємництво, господарство, право. - 2004. - №12. - С 127-130

18. Шкляр Т. Функція сучасної держави: поняття та проблеми класифікації // Підприємництво, господарство, право . - 2004. -№11. - С. 61-65

19. Шульженко Ф. Соціально-правова держава:поняття та функції // Вісник УАДУ. - 2002.- №.З. - С 248-256

Размещено на Allbest