Порядок набуття і припинення громадянства в Україні

Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:

а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав;

б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;

в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем;

г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;

2) набуття особою громадянства України шляхом натуралізації внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;

3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є загальним військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

Однак положення закону за яким особа втрачає громадянство України внаслідок добровільного набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття, а також добровільного вступу на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є загальним військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою не застосовуються, якщо внаслідок цього громадянин України стане особою без громадянства.

Датою припинення громадянства України у втрати громадянства є дата видання відповідного указу Президента України.

В Законі «Про громадянство України» визначена правосуб'єктність громадянина України, який подав заяву про вихід з громадянства, щодо якого оформляється втрата громадянства. Така особа, яка подала заяву про вихід з громадянства України або щодо якої оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов'язки громадянина України.

Законом України „Про громадянство України”, зокрема ст. 21 встановлено, що рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього, Закону тобто набула громадянство України за територіальним походженням чи була поновлена у громадянстві України, шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Отже, належність до громадянства України забезпечує широке коло прав і свобод у різноманітних сферах життя. Належність до громадянства України є найважливішою передумовою обов'язку держави захищати в повному обсязі права і свободи своїх громадян, які закріплені в Конституції та Законах України не тільки на території держави, а й за її межами. Як бачимо, чинне законодавство України містить досить лояльні положення як щодо набуття особами без громадянства та іноземцями громадянства України так і щодо поновлення у громадянстві осіб, що припинили громадянство України та стали особами без громадянства. Ще в більш значній мірі закон захищає права дитини визначаючи широкі підстави набуття громадянства за народженням та набуття громадянства внаслідок зміни осіб, що зобов'язані про неї піклуватися. Однак законом встановлено і ряд обставин за яких особа не може бути прийнята до громадянства України. Це, зокрема, 1) вчинення злочину проти людства чи здійснення геноциду; 2) засудження в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості); 3) вчинення на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

Щодо підстав припинення громадянства України, то вони встановлені законом виключно такими, які настають лише з волі громадянина і затверджуються указами Президента України.

Наостанок я хотів би зазначити, що незважаючи на досить значний обсяг суспільних відносин що стосуються набуття чи припинення громадянства судової приктики зі спорів, що виникали б з цих питань мені не було надано в жодному із районних судів м. Полтави. Також жодного судового рішення по питаннях висвітлених в даній курсовій роботі не наведено ні в спеціалізованих виданнях Верховного Суду України, ні електронних базах даних, таких як НАУ та Ліга. Це свідчить про зовсім незначну кількість звернень осіб до судових органів з позовними заявами та скаргами про захист своїх прав, що стосуються набуття та припинення громадянства та досить ефективну роботу державних органів, що упоановажені вирішувати вищезазначені питання.

Література

1. Конституція України. - К. - 1996.

2. Про громадянство України: Закон України від 18.01.01 № 2235-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 13. - Ст. 65.

3. Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянство: Закон України від 20.09.06 № 163-V // Відомості Верховної Ради України. - 2006 р. - № 45. - ст. 437.

4. Європейська конвенція про громадянство // Офіційний Вісник України 2006. - №41. - ст. 2720.

5. Конституційне право України: Підруч. / За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. - К., 2002.

6. Міжнародне приватне право: Навч. посіб. / Фединяк Г.С., Фединяк Л.С. - 2-е вид., допов. - К.: Юрінком Інтер. - 2000.

7. Тодыка Ю.Н. Гражданство Украины: конституционно - правовой аспект. - Х., 2002.

8. Земцов В. Громадянство України // Урядовий кур`єр - 2000. - №11.

Размещено на Allbest.ru