Створення Конституції США 1787 року

Принцип розподілу влади з моменту появи на американському ґрунті пройшов довгий і складний шлях розвитку. Спочатку, в колоніальний період, це був політичний принцип, який фактично став лозунгом у боротьбі проти британського колоніального гніту. Після проголошення незалежності він набуває рис конституційного принципу і знаходить своє практичне втілення в основних законах тринадцяти незалежних штатів. Розробники Конституції поклали в основу організації, компетенції і взаємодії вищих органів державної влади - конгресу, президента і Верховного суду - свій власний, американський, варіант розподілу влади, трансформований потім у систему стримувань і противаг. Слід особливо підкреслити, що вони ніколи не думали про створення трьох повністю незалежних одна від одної влад, тобто про створення певного практично нездійсненного троєвладдя. "Батьки-засновники" знали, що влада єдина, і знали кому вона належить. Вони створили механізм, що складався із трьох зв'язаних системними відношеннями органів, які вважалися відповідно носіями законодавчої, виконавчої і судової влади, при цьому неодноразово висловлювалася думка, що саме дерево влади єдине. Як американська Конституція, так й інституціоналізована нею на базі принципу розподілу влади система стримувань і противаг виражали дійсне співвідношення сил у класовій боротьбі.

Творці Конституції були глибоко переконані в тому, що для надійної охорони суспільства від можливої тиранії єдина федеральна влада повинна бути розділена між трьома її гілками. Горизонтальний розподіл повноважень доповнювався вертикальним - між федеральним урядом і органами влади у штатах на місцях.

Всі три види влади у американській системі мають різні джерела формування. Носій законодавчої влади - Конгрес - складається із двох палат: палата представників обирається населенням, тобто виборчим корпусом, сенат - легіслатурами штатів. Носій виконавчої влади - президент обирається шляхом опосередкованих виборів - колегією вибірників, які у свою чергу обираються населенням. Носій судової влади - Верховний суд, формується спільно президентом і сенатом. Органи державної влади, за Конституцією, мають різні строки повноважень. Палата представників обирається строком на два роки, Сенат кожні два роки обновлюється на одну третину, президент обирається на чотири роки, а члени Верховного суду та інші федеральні судді займають свої посади доки ведуть себе бездоганно, тобто - довічно.

Автори системи стримувань і противаг створили механізм, в рамках якого кожна із гілок влади мала б можливість стримувати і нейтралізувати узурпаторські посягання іншої. Конгрес має право відхиляти законопроекти президента, що вносяться ним через свої креатури в палатах. Сенат може відхилити будь-яку кандидатуру, запропоновану президентом на вищу посаду в державному апараті і відкидати укладений президентом міжнародний договір. Конгрес може притягнути президента до відповідальності у порядкуімпічменту і у випадку визнання його Сенатом винним, відсторонити від посади. Важливим конституційним засобом впливу Президента на Конгрес є відкладне вето. Якщо президент мотивованим посланням відмовляє в утвердженні законопроекту чи резолюції, схвалених обома палатами Конгресу, то заперечення глави держави можуть бути подоланими тільки у випадку повторного схвалення опротестованих законів кваліфікованою більшістю у дві третини голосів обома палатами. Верховний суд як вищий орган конституційного нагляду має право нівелювати як закони Конгресу, так і нормативні акти глави виконавчої влади.

Система стримувань і противаг повинна була забезпечити стабільність державних і правових інститутів, безперервність функціонування самої державної влади, яка знаходилася в руках майнових класів. Конституційний механізм системи стримувань і противаг у наступні століття був вагомим чином доповнений і навіть змінений в процесі реального здійснення державної влади. У нього були інтегровані численні інститути і настанови, які або взагалі не існували до прийняття Конституції, або перебували у зародковому становищі і з певних причин були ігноровані творцями Основного закону США.

Щодо реалізації принципу обмеженого правління, то ця ідея втілилася у тих положеннях Конституції, які встановлювали компетенцію федерації і органів влади штатів. Так, влада конгресу, в принципі, обмежена переліком його законодавчих повноважень у статті 1. Чіткий перелік повноважень президента викладений у статті 2. Юрисдикція федеральних судів обмежена колом справ і спорів, окреслених в статті 3. Всі не перелічені в Основному законі повноваження і права згідно із поправкою 10 до Конституції, зберігаються за штатами або за народом (див. Додаток 1)

Недовіра до сильної влади, яка лежала в основі ідеї обмеженого правління підкріплювалася буржуазним індивідуалізмом, приватновласницьким світоглядом і історично породжена ненавистю американців до влади британської корони.

Принцип бікамералізму полягав у затвердженні двопалатної структури загальнонаціонального представницького органу - Конгресу. Внесення цього принципу у текст Конституції не було випадковим, адже він був передбачений політичним досвідом колоніального і революційного періодів. Більшість колоній також мали двопалатні легіслатури. Однопалатними були континентальний і Конфедеративний конгреси, недовга діяльність яких продемонструвала їх слабкість. Після проголошення незалежності всі штати, окрім Пенсільванії та Джорджії, мали двопалатні легіслатури.

Величезний вплив на політичні міркування творців Конституції мала англійська державність. Створюючи конгрес, учасники філадельфійського конвенту мали перед собою британську парламентську модель - палату громад і палату лордів. При цьому, немалу роль при виборі бікамеральної структури зіграло прагнення не допустити широкі маси американців до управління країною. Делегати остерігалися, що Палата представників може не тільки виявитися доступною для низів, але і повністю потрапити під її вплив. Саме тому вони вважали необхідним ввести у конгрес аристократичний елемент, який служив би "стримуванням і противагою" для можливих надмірно демократичних намірів нижньої палати.

Язьков Є. Ф. та Мішин А. А. підкреслювали, що призначення Сенату полягало в тому, щоб стримувати гарячковість і необачність народних представників у нижній палаті, і цим способом уберегти уряд від впливу народних пристрастей та можливих змін суспільної думки. За глибоким переконанням "батьків-засновників" сенат на відміну від палати представників, повинен був стати органом, який не піддавався тиску виборців. Також введення бікамералізму значною мірою обумовлено федеративною формою державного устрою, що припускала створення органу, який представляв би не тільки націю в цілому, але й інтереси окремих членів союзу.

Захист свободи і власності - наступний принцип, який закріплений у змісті Конституції США. Делегати конвенту вірили в те, що права на життя, свободу, власність - найважливіші природні права, без яких люди не мали б можливості забезпечити собі повноцінне існування, що всі люди створені рівними і в рівній степні наділені природними невідчужуваними правами. Однак, ця віра, виражена у сакраментальних формулах Декларації незалежності, не завадила їм мовчки погодитися з рабством і фактичною нерівністю, що існували в американських штатах. За їхнім уявленням майнова нерівність - природній прояв багатоманітності людського роду, оскільки люди не можуть бути однаковими за розумом, талантами, здібностями.

Охорона прав і свобод громадян - одна з найважливіших ідей, що вплинули на становище і розвиток американського буржуазного конституціоналізму. Вона була тою чи іншою мірою реалізована у ході розробки і прийняття конституцій окремих штатів, а потім уже у процесі створення федеральної Конституції. Хоча у багатьох працях американських ідеологів та їх європейських попередників говорилося головним чином про права і свободи людини, а не громадянина, фактично в американських умовах того часу мова могла йти тільки про громадянські, а не загальнолюдські права і свободи. Слід зауважити, що в час конституційного оформлення американської державності знак рівності між поняттями "людина" і "громадянин" не ставилися, з категорії громадян в першу чергу виключалися раби, хоча вони і визнавалися людьми. Але і самі громадяни поділялися на повноправних (білі чоловіки-власники) і неповноправних.

Відомо, що в тексті Конституції, прийнятому філадельфійським конвентом і представленому на схвалення штатам, не містилося спеціального розділу, присвяченого правам і свободам громадян. Питання про інкорпорацію білля про права в текст Конституції багато разів обговорювалося в самому конвенті і за його стінами. Однак делегати погодилися із думкою Дж. Вільсона і А. Гамільтона, які вважали, що спеціальний білль про права не потрібен, оскільки Конституція сама по собі являється біллем про права.

Положення основного тексту Конституції, в яких закріплено права і свободи громадян хоча і не задовільняли багатьох американців, але виглядали досить вражаючими для європейців тої епохи. Так, у розділі 9 статті І говориться про те, що дія привілегії habeas corpus не повинна призупинятися, якщо того не потребують громадська безпека у випадках повстання або вторгнення. Той же розділ забороняє прийняття біллів про немилість та законів із зворотною силою. Важливим для захисту громадян від судового свавілля влади був припис, що містився у статті ІІІ Конституції. Згідно з ним, справи про всі злочини, за виключенням тих, які переслідуються у порядку імпічменту, підлягають розгляду судом присяжних. Особливе значення для того часу мали приписи, в яких містилися не тільки чіткі визначення державної зради, але і встановлювалися ключові принципи розгляду судом відповідних справ. Спеціально зазначалося, що засудження за державну зраду не тягне за собою поразки у правах нащадків абоконфіскації майна, інакше як при житті засудженої особи. В цій гарантії відобразилося не прийняття англійської судової практики, коли переслідувалася не тільки сама особа, засуджена за державну зраду, але і її нащадки.

Заборона на релігійну дискримінацію при зайнятті посад у федеральному державному апараті, що містилася у статті VI, являла несумнівно прогресивну і демократичну в умовах тогочасної релігійної нетерпимості ідею. Цей припис надав Основному закону Сполучених Штатів Америки характер світського документу.

Звичайно, перелік прав, закріплених у цій Конституції був не повним і відображав далеко не всі прагнення громадян щодо утвердження власних свобод, тому це породжувало хвилю протесту. Вимоги про внесення в Конституцію білля про права, висунуті в період її ратифікації, були настільки наполегливі, що вже перший конгрес затвердив десять поправок, які у грудні 1791 року були схвалені штатами і вступили в силу (див. Додаток 1).

Таким чином, Конституція Сполучених Штатів Америки 1787 року закріпила передові на той час принципи, які були сповнені прогресивності і демократизму. Ці принципи покликані були надати Конституції стійкості і забезпечити її тривале існування. Вражає навіть той фактор, що творці Основного закону зуміли внести в його зміст певні положення щодо прав громадян, які, звичайно, не були повноцінними без ратифікованого пізніше Білля про права, однак були провісником демократії.

Висновки

Отже, Сполучені Штати Америки після проголошення незалежності переживали складний період у державотворчому житі. Війна за незалежність виснажила країну в економічному плані, до того ж народні маси, окрилені перемогою вимагали утвердження їхніх прагнень, скасування боргів та втілення в життя інших здобутків революції. Влада, яка була утворена після підписання Статей Конфедерації, на практиці виявилася нежиттєздатною, не спроможною провести швидкі і рішучі зміни в житті країни. До того ж ця влада не мала засобів для хоч найменшого впливу на окремі штати, а ситуація постійно ускладнювалася, зростали труднощі, з якими треба було боротися. Це зумовило невдоволення існуючою державною системою як серед незаможних верств населення, так і серед правлячої еліти. Наростала ситуація, яка потребувала якісних змін. У зв'язку із цим було прийнято рішення скликати у Філадельфії конституційний конвент, на якому і розробили Конституцію Сполучених Штатів Америки.

Конституція США в своїй основі містила прагнення "батьків-засновників" забезпечити центральному уряду силу і перевагу над урядами окремих штатів. Текст Конституції в основному був присвячений організації влади в країні на основі її поділу на три гілки влади, закріпленню певних передових принципів того часу, до яких, однак, не віднесли низку принципів, що забезпечували права громадян.

Саме не включення у текст Конституції Білля про права стало однією із причин труднощів, що виникли на шляху її ратифікації. Іншими ж причинами були страх деспотизму від нової центральної влади та неузгодженість інтересів еліти різнихштатів. Однак, у прихильників Конституції були вагоміші аргументи на користь подолання внутрішньодержавної кризи та зміцнення незалежної держави, і тому Конституція США була ратифікована необхідною кількістю штатів та вступила в законну силу.

Конституція Сполучених Штатів 1787 року закріпила ряд прогресивних принципів того часу, які можна назвати демократичними. До них слід віднести республіканізм і федералізм, принцип розподілу влади і обмеженого правління, суспільного договору, захисту свободи та власності, принцип бікамералізму, верховенства федерального права, жорсткості Конституції та принцип охорони прав і свобод громадян. Ці принципи зробили Конституцію яскравою, а її зміст насиченим демократичними елементами.

Законодавчу владу творці Конституції США побудували на принципі двопалатності Конгресу. Верхня палата - Сенат, обиралася легіслатурами штатів, нижня - Палата представників, шляхом виборів населенням штатів. Ці палати повинні були діяти узгоджено між собою і водночас стримувати неконституційні дії одна одної. Конгрес в цілому став наділений широким спектром повноважень, що давали йому силу, якої він не мав раніше. Ці повноваження дозволили перетворити його у дієвий і ефективний орган, який був здатний повноцінно виконувати свої функції.

Президент Сполучених Штатів визнавався главою держави, він уособлював виконавчу владу країни. Обирався на посаду колегією вибірників, які в свою чергу вибиралися населенням. Президент перебував при владі на протязі чотирирічного терміну. Найважливішими його повноваженнями були право призначати на ключові державні посади, керування загальнонаціональними справами і діями федерального уряду, розвивати зв'язки з іноземними державами, видавати обов'язкові до виконання федеральними органами укази, а також право відкладного вето.

Щодо судової влади, то вона, згідно із Конституцією США, належала єдиному Верховному Суду та тим нижчим судам, які згодом мав установити чи створити Конгрес. У самій же Конституції мова йде тільки про Верховний Суд і лишень одним рядком про суд присяжних, у якому повинні проводитися процеси за вчиненими злочинами. Під юрисдикцію судової влади підпадали усі справи, при цьому вони повинні були розглядатися на основі принципів законності та рівності.

Оцінка Конституції США 1787 року позбавлена однозначності. Це пояснюється акцентуванням уваги дослідників на її позитивних чи негативних моментах, наповненості чи прогалинах у змісті, враховуючи фактор історизму, умов, в яких вона розроблялася і приймалася.

Незважаючи на те, що вже минула двохсота річниця Конституції США, і на сьогодні у Сполучених Штатах йде інтенсивне обговорення цього питання, американські спеціалісти далекі від вироблення єдиної спільної позиції. Офіційна пропаганда, представники апологетичного напрямку в історії, правознавстві, політології, філософії не жаліють зусиль для того, щоб утвердити і в масовій свідомості, і в науковому світі ідеалізовану картину розвитку американського конституціоналізму, доказати, що Конституція США і до сьогодні є еталоном, що забезпечує найбільш динамічну форму державного устрою.

Як справедливо відзначають радянські дослідники, у Сполучених Штатах широко насаджується культ Конституції, а в арсеналі ідеологічної зброї американської зовнішньополітичної пропаганди, Основний закон займає особливо важливе місце. Американську і зарубіжну аудиторію намагаються переконати в тому, що Конституція США, яка начебто стала найвищим втіленням правової думки, дала адекватне юридичне вираження вічним, позачасовим, загальнолюдським цінностям, що вона гарантує успішне функціонування в будь-якій ситуації створеного на її основі політико-правового механізму. [ 22 ; c. 265 ]

Чимало авторів прагнуть створити враження, що вже одним фактом розробки Конституції, Сполучені Штати внесли величезний, неоціненний вклад у скарбницю світової цивілізації. Однак лунає і немало докорів на адресу даного документу, аж до ствердження, що сьогодні Сполучені Штати потребують чи не докорінного перегляду основних положень своєї Конституції, яка, на думку їїрадянських критиків, багато в чому втратила здатність забезпечувати надійне функціонування державного механізму Сполучених Штатів Америки. [ 16 ; c. 47 ]

Неможливо остаточно визначити чи є рація у цих полярних точках зору, чи вони, як і будь-які крайності, дають викривлену картину реальної дійсності. Також неможливо достовірно відповісти чи мають американці підстави для того, щоб пишатися своєю Конституцією і зараз, чи вона перетворилася в архаїчний, безнадійно застарілий і такий, що відстає від ритмів сучасного життя, документ, який складає інтерес лишень для вузького, досить обмеженого кола дослідників.

Конституція США - документ історичний. В ній було проголошено багато безспірно передових і навіть таких, що випереджали свій час, правових ідей. На базі принципів, закріплених у Конституції, в США сформувалася державна структура, що діяла на основі визначених законодавчих приписів, які ґрунтувалися не на божественному провидінні, класових привілеях, силі та інших формах позаекономічного примусу, а на самому праві. Звичайно, і тоді Конституція США, закріплений у ній звід правових світоглядів зовсім не являлись втіленням споконвічних прагнень людства до таких ідеалів як свобода, рівність, "право на щастя". Дехто говорить, що Конституція США створювалась для захисту класових інтересів буржуазії, відгородження найпервиннішої американської свободи - свободи приватної підприємницької діяльності, і найпервиннішого буржуазного права - права приватної власності.

Тільки визнання чітко вираженого класового характеру Конституції США дозволяє дати об'єктивну оцінку її історичному значенню. В той період, коли перші струмки буржуазного правопорядку, що лиш зароджувався, невпевнено пробивали собі дорогу у снігових масивах феодально-монархічного світу, поява Конституції США, безсумнівно, стала видатною подією. Цілком зрозуміла і гордість "батьків-засновників" за плід своєї праці - в кінці 18 століття у цього документу не було аналогів. Тому їх твердження про те, що слід прагнути до поширення американських конституційних ідеалів на увесь інший світ, не дивлячись на очевидний експансійний заряд, несло в собі і певне позитивне начало. Це була перша спроба інкорпорувати в систему міжнародних відносин принципово новий постулат - про те, що вони повинні будуватися не на основі сили, а на основі права.

Доцільно підкреслити, що Конституція США виявилася не просто зводом оригінальних ідей, а практичним документом, що зіграв велику роль у становленні нової держави. Основний закон став важливим чинником консолідації колишніх англійських колоній в єдиний державний комплекс, сприяв подоланню достатньо сильних сепаратистських настроїв, що панували у молодій республіці. Конституція США з її приматом федеральної влади сприяла тому, що жителі окремих штатів поступово стали усвідомлювати себе представниками однієї нації - американцями.

Звичайно, найбільший ефект конституційні доктрини мали у справі закріплення правопорядку, у формуванні державного механізму, що забезпечує правлячому класу міцний контроль надусіма ланками політичного процесу. Забезпечивши надійні канали підключення більш широких верств виборців до електорального процесу, вони збільшили стійкість усієї політичної системи американського суспільства. Конституція США, з чутливістю хорошого барометра вловлюючи нові тенденції суспільного розвитку, допомагала пануючому класу надавати їм таке законодавче оформлення, яке відкривало додаткові можливості для зміцнення буржуазного устрою, що перетворювало її в незамінний атрибут класового панування буржуазії США, і разом з тим до певного моменту - у важливий інструмент суспільного прогресу, робило її своєрідним маяком для буржуазії інших країн.

В американській юридичній і політологічній літературі немає єдиного підходу до питання про соціальну роль, призначення і функції Конституції США, як і політичної системи суспільства. Досліджуючи механізм конституційного впливу на економічну, соціальну, політичну систему суспільства, одні автори схильні вважати, що основне призначення Конституції США полягає в тому, щоб функціонувати в якості символу національної єдності, утверджувати загальні для всього суспільства цілі, розподіляти владу і встановлювати обмеження, рамки її існування, створювати інститути, що визначають основне коло прав і обов'язків громадян та сприяють вирішенню спорів, що виникають між ними та державними органами. Конституція при цьому розглядається у вигляді своєрідного багатостороннього контракту, що існує між різними суверенними спільнотами чи окремими громадянами, у відповідності з якими повинні встановлюватися і здійснюватися усі політичні відносини. Відповідно конституційним є все те, що не тільки не протирічить, а навпаки, повністю погоджується з буквою і духом Конституції.

Інші автори схильні вбачати соціальну роль і призначення Конституції США в тому, щоб бути основним інструментом, засобом вираження народної волі, формування політичного лідерства, створення на різних рівнях державної влади найбільш ефективних форм правління. При цьому, нерідко зауважується, що діюча Конституція часто не досягає ні своїх загальних цілей, ні цілей, що торкаються підсилення ефективності політичної системи і форми державного устрою.

Третя група авторів виходить з того, що головне призначення Конституції США в тому, щоб забезпечувати соціальний мир і прогрес, охороняти права індивідів від порушень і створювати умови для подальшого росту і забезпечення національного благополуччя.

Негативним моментом Конституції США є те, що вона не деталізує особливості взаємовідносин різних суспільно-політичних інститутів, не роз'яснює як законодавча, виконавча, судова влади повинні бути відокремлені одна від одної. В силу цього навіть при наявності двохсотлітнього досвіду інтерпретації Конституції США повний зміст і значення принципу розподілу влади, особливо стосовно практики делегування законодавчих прерогатив конгресу президенту, виконавчо-розпорядчим органам чи незалежним агентствам, все ще залишаються далеко не зрозумілими.

Конституція США 1787 року створює і закріплює політико-правові гарантії та охороняє економічну, соціально-політичну і духовну владу пануючого класу, привілейоване становище суспільно-політичних інститутів монополістичного капіталу. Не дивлячись на широту і розмаїття функцій, що виконуються Конституцією США по відношенню до всього суспільства, пануючого класу і політичної системи, головними цілями і об'єктами конституційного регулювання незмінно залишаються основні принципові конституційні відношення - відносини влади, панування в суспільстві її монополістичної верхівки.

Даючи оцінку Конституції США вчені висловлювали різні думки. Так, Юзефович І. С. вважав, що "народні маси були пограбовані у своїх правах пануючими класами і позбавлені участі в управлінні молодою американською республікою". Єфимов А. В. писав "незважаючи на те, що Конституція 1787року розроблялася за обставин реакції, пов'язаної із придушенням повстання Шейса, вона все ж закріпила ряд буржуазно-демократичних завоювань періоду війни за незалежність і була свого часу прогресивною". Він розвиває свою думку і вказує на подвійність характеру американської Конституції. З однієї сторони вона закріплювала ті завоювання революції, які були вигідні в першу чергу буржуазно-плантаторській верхівці: підсилила належну їй центральну владу, сприяла експлуатації найманої праці і праці рабів. Але з другої - вона закріпила республіканський устрій (що було важливо і для народних мас), визнала в загальній формі принцип народного правління (хоч і з обмеженим виборчим правом), що логічно веде до високопрогесивної ідеї народного суверенітету.

Прийняття Конституції і встановлення нової централізованої федеральної системи сприяли зміцненню незалежного і прогресивного для того часу державного устрою США. Збереження Конфедерації чи союзу декількох конфедерацій було б небезпечним для американської незалежності, оскільки це б дозволило Англії та іншим іноземним державам, граючи на протиріччях між штатами чи конфедераціями, підірвати їх незалежність.

Конституція 1787 року протирічила практиці революційних років, коли більшість політичних рішень попередньо широко обговорювалася. Ціль Конституції полягала в тому, щоб закріпити право на владу за багатою меншістю всупереч демократичній більшості, і вона на відміну від Декларації незалежності, узаконила інститут рабовласництва; проголошена Конституцією свобода за своєю класовою суттю була буржуазною, а права людини стояли у прямій залежності з володінням власністю.

Конституція США відобразила протиріччя американської революції, складне співвідношення сил післявоєнного періоду. Вона закріпила пануюче становище буржуазно-плантаторського блоку, панування, недоторканість приватної власності, майнову нерівність і в цьому змісті стала логічним завершенням боротьби, яку керівний блок власників довів до перемоги. Конституція в багатьох відношеннях була відхиленням від цілого ряду вимог і завоювань, зафіксованих у Статтях Конфедерації і конституціях штатів, особливо у питаннях прав особи і політичних свобод, підсилення виконавчої влади, характеру представництва.

До трактування Конституції США 1787 року можна підходити і з критичної точки зору. Процес створення Конституції у певних аспектах розглядається як таємна змова невеликої групи діячів, що представляли інтереси буржуазно-плантаторської олігархії, в результаті якої був створений сильний апарат державної влади для придушення народних мас. Те, що було в цій Конституції історично прогресивного, як, наприклад, республіканська форма правління, було поступкою тиску народних мас, але із самого свого виникнення ця Конституція була буржуазно-рабовласницькою і антидемократичною. Однак, деякі інші науковці вважають, що не можна розглядати прийняття Конституції як змову верхів. Це був компроміс не тільки між буржуазією Півночі та плантаторами Півдня, але і між пануючими класами та народними низами, що забезпечили необхідну підтримку створеній у Сполучених Штатах державній і політичній системі. Інтересам більшості американців, дрібних фермерів, більше відповідала система, відображена в СтаттяхКонфедерації. Однак така система не могла довго існувати в країні, де розвивалися передові на той час капіталістичні відносини. В боротьбі між децентралізацією і централізацією перемогла остання, що відповідало інтересам буржуазії і було необхідно для розвитку капіталізму.

Деякі західні політологи і соціологи називають Конституцію США не інакше, як "політичною конституцією", збіркою соціально-політичних вірувань і обрядів американського суспільства, спеціальним інструментом у руках політичних діячів та їх близьких друзів, нюанси якого правильно розуміються і адекватно трактуються далеко небагатьма людьми. Вивчення Конституції США, на їх думку, повинно бути складовою частиною предмету політичної науки чи науки про державу, що має справу з різними типами людських асоціацій, матеріальними та політичними інтересами громадян, основними сферами і напрямами діяльності держави.

Чи не найбільшою прогалиною, недоліком Конституції США 1787 року є не включення до її початкового змісту правових норм, які б забезпечували, відтворювали і гарантували особисті, політичні, соціальні та інші права громадян Сполучених Штатів. Відсутність Білля про права виявилася її найбільш вразливим місцем. Американці, які боролися за незалежність штатів і свої права, здобули тільки незалежність держави. Однак не можна не сказати, що права громадян були закріплені ще до прийняття Конституції 1787 року у конституціях майже всіх штатів, і на цьому фоні не включення їх до змісту Основного закону яскраво прослідковується прагнення розробників Конституції утвердити права панівного буржуазного класу і обмежити певні громадянські свободи, щоб легше було отримувати народні маси в покорі.

Прийняття федеральної Конституції США підвело риску під формуванням основ Північноамериканської держави. Воно стало головною подією заключного етапу американської революції. На цьому етапі американська еліта здійснила потужну і успішну спробу консолідації політичної влади в своїх руках. Вироблена нею і схвалена необхідною більшістю штатів федеральна Конституція відсікала або обмежувала перебіжки політичної демократії і тенденції соціального егалітаризму, які в попередній період знайшли широке вираження як в діях низів, так і в законодавчій практиці багатьох штатів. Однак прийняття федеральної Конституції було не контрреволюцією, а саме заключною і одночасно консервативною фазою революції, що означала нормалізацію буржуазного порядку, приведення завоювань революції у відповідність з інтересами тих елітних груп, які брали участь у революції і завдяки їй закріпили пануючі позиції в економіці і соціальній структурі.

Немає сенсу заперечувати, що на фоні пануючих у 18 столітті феодально-абсолютистських політичних систем, Конституція США мала прогресивне значення. Однак, розглядаючи її порівняно з державно-правовою творчістю американської революції, необхідно визнати, що вона серйозно обмежила буржуазно-демократичні завоювання періоду війни за незалежність і найбільш повно втілила класові інтереси та політичну волю власників. Саме ця класова сутність Конституції США 1787 року дозволила використовувати її напротязі двохсот років у якості надійної основи для захисту позицій американських верхів.

Американські вчені переконують, що незважаючи на те, що Конституції США вже понад двісті років, вона і досі є основним, важливим і, що мабуть найголовніше, дієвим документом; взірцем, еталоном для всіх інших держав і їх конституцій. Однак, Согрін В. В. доводить, що за двісті років конституційне право перенесло в США важливі зміни. Поряд із "писаною" федеральною Конституцією 1787 року у США сформувалась і так звана "жива" конституція, без якої неможливо зрозуміти американських політичних реалій. Під "живою" конституцією розуміють всі державні закони, судові постанови, політичні інститути, владні функції, не зафіксовані в Основному законі, але за своєю фактичною роллю йому рівнозначні чи навіть такі, що переважають за своєю суттю над ним.

Детально аналізуючи зміст Конституції США, мимовільно схиляєшся до думки, що її правильна оцінка полягає у визнанні діалектичної подвійності її характеру. Вона була одночасно і наслідком революції, кроком назад, зробленим буржуазією і плантаторами в ім'я консолідації свого панування, і об'єктивно прогресивним документом, складеним із врахуванням низки буржуазно-демократичних завоювань боротьби за незалежність, основним законом держави молодої переможної буржуазії, не пов'язаної з феодально-монархічними традиціями.

Безсумнівним залишається той факт, що американська Конституція означала крок назад у порівнянні з тим, що було записано у Декларації незалежності, конституціях ряду штатів, але у масштабах земної кулі вона була найпередовішою конституцією того часу. Конституція Сполучених Штатів Америки 1787 року утверджувала республіканський устрій і вже одного цього було достатньо, щоб вона виглядала в очах європейських революціонерів - противників монархії - маніфестом боротьби.

Список використаної літератури:

1. Аптекер Г. Американская революция 1763-1783. - М., 1962.

2. Афанасьева И. А. Правовые проблемы импичмента. - Проблемы американистики. - Вып.3. - М., 1985.

3. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США: пер. з англ. - К.: Вид-во "Україна", 1999.

4. Бойченко Г. Г. Конституция США. М.: Изд-во ИМО, 1959.

5. Болховитинов Н. Н. США: проблемы истории и современная историография. - М., 1980.

6. Болховитинов Н. Н. Некоторые проблемы историографии Американской революции XVIII в. // Новая и новейшая история. - 1973. - № 6.

7. Вильданов Р. Х. Конституция в политической системе буржуазного общества. - М., 1968.

8. Врядування у Сполучених Штатах: Нарис. - Інформ-Агенство Сполучених Штатів, 1989.

9. Всеобщая история государства и права: Учебник / Под ред. проф. К. И. Батыра. - М.: Юристъ, 1999.

10. Гончаров Л. Н. Политическая борьба в США за буржуазно-демократические права и свободы в 1787-1791г.г. Автореф. дис....канд. ист. наук. - М., 1963.

11. Глиняный В. П. История государства и права зарубежних стран. Ч.1. - Х.: "Одиссей", 2001.

12. Дай Т., Зиглер Х. Демократия для элиты. - М., 1983.

13. Дементьев И. П. Об исторических взглядах Чарльза Бирда // Вопросы истории. - 1957. - № 6..

14. Джеферсон Т. Декларація незалежності: Декларація представників США, що зібралися на Генеральний конгрес.// Сам. Україна. - 1993. - 19 травня.

15. Жидков О. А. Верховный суд США: право и политика. - М., 1985. - 292с.

16. Зайчук О.В. Конституція США: ілюзії та реальність. До 200-річчя Конституції США.?К.: Знання, 1987. ?48 с.?( Сер.4"міжнародна";№2 ).

17. История буржуазного конституционализма XVII-XVIII веков. - М., 1983. - 426с.

18. История США / под ред. Г.Н. Севостьянова. - В 4Т., - Т.1., 1607-1877. - М.: Наука, 1983. - 688 с.

19. Каррі Д.П. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх: пер. з англ. - К.: Веселка, 1993. - 192 с.

20. Ковалевский М.М. Происхождение современной демократии. - М., 1985. - Т.1. - 349 с.

21. Конституция США и реальный правопорядок / отв. ред. В. К. Забигайло; АН УССР, Ин-т госуд. и права. - К.: Наук. думка, 1987. - 294 с.

22. Конституция США: История и современность / Под ред. А. А. Мишина, Е. Ф. Язькова. М.: Юрид. лит., 1988. - 320 с.

23. Конституции и законодательные акты зарубежных государств XVII-XIX

37. Согрин В.В. Образование Североамериканского государства: новое прочтение // Новая и новейшая история. - 2002. - №1. - с. 18-34.

38. Согрин В. В. Права человека в США: декларации и действительность. ( К 200-летию амер. Конституции ). - М.: Знание, 1987. - 63 с. - ( новое в жизни, науке и технике. История ; 1/1987 ).

39. Согрин В. В. Принятие Конституции США: мифы и реальность // Новая и новейшая история. - 1987. - №2. - с. 41-58.

40. Согрин В.В. Революция XVIII в. и развитие американской конституционной системы // Проблемы американистики. Вып.3. - М., 1985. - с. 73-89.

41. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн. - Харків: Право, 2001. - 416с.

42. США. Конституция и права граждан / Ред. кол.: И. А. Геевский и др.; АН СССР, Ин-т США и Канады. - М.: Мысль, - 1987. - 315 с.

43. Сыркин Б.Д. Создание Конституции Соедененных Штатов Америки. Автореф. дис…. канд. ист. наук. - М., 1949. - 17 с.

44. Хома Н.М. Історія держави і права зарубіжних країн. - К.: "Каравела", Львів: "Новий світ - 2000". - 2003. 480 с.

45. Шпотов Б.М. Восстание американских фермеров под руководством Д. Шейса ( 1786-1787гг. ) // Новая и новейшая история. - 1975. - №4. - с. 54-68.

46. Шпотов Б.М. Создание Конституции США и проблема демократии (1787) - в кн. Американский ежегодник, 1977. - М., 1977. - с. 109-132.

47. Ширяев Б.А. Политическая борьба в США 1783-1801. - Л.: изд-во Ленинград. ун-та, 1981. - 199 с.

48. Яковлев Н.Н. Идеи американской революции: прошлое и настоящее // США: политическая мысль и история. - М., 1976. - с.39-51.

Додаток 1

Размещено на allbest.ru