б) у особи була реальна можливість в даній конкретній ситуації вчинити відповідні дії і відвернути спричинення суспільно небезпечних наслідків.

У деяких випадках злочинна бездіяльність може поєднуватися з активними діями, за допомогою яких суб'єкт ухилився від виконання обов'язкових для нього дій, наприклад, ухилення від призову на строкову військову службу шляхом подання підробних документів про стан здоров'я (ст.72 КК), ухилення від сплати податків шляхом подання неправдивих відомостей і приховування об'єктів оподаткування (ст.148-2 КК). В таких випадках має місце так звана змішана бездіяльність - тут активні дії виступають способом вчинення злочинної бездіяльності.

3. Суспільно небезпечні наслідки та їх причинний зв'язок

Вірна класифікація об'єктів злочинів має важливе теоретичне та практичне значення, бо дозволяє більш повно вияснити їх суть, а також відношення, охороняємих кримінальним законом, опреділити вплив об'єкту на розвиток кримінального законодавства, сприяє удосконаленню практики застосування діючих кримінально-правових норм.

Зміст стадії першої та сьомої Загальної частини КК і структура Особливої його частини свідчать, що суспільні відносини, взяті під охорону кримінальним законом, неоднорідні. Ця обставина робить можливою їх диференціацію з метою приведення в певну систему для більш глибокого вияснення.

Об'єкти можуть бути класифіковані за різними обставинами (наприклад, за соціальною значісттю громадських відносин, які входять в ці об'єкти). Все ж в юридичній літературі переважає думка про те, що всі об'єкти слід кваліфікувати в залежності:

1) від ступені суспільно охороняємих кримінальним законом соціальних суспільних відносин, виступаючих об'єктами різних злочинів ( класифікація по “вертикалі”);

2) від важливості охороняємих суспільних відносин, яким приносить безпосередньо шкоду конкретний злочин (класифікація безпосередніх об'єктів по “горизонталі”);

В кримінально-правовій науці на основі співвідношення між філософськими категоріями загального, особливого і одиничного (віддільного) прийнято виділити загальний, рядовий (спеціальний) і безпосередній об'єкт злочину.

Така класифікація була запропонована ще в 1938 році і на протязі багатьох років однодушно підтримувалась в працях, ще радянських криміналістів. Вперше її піддав критиці Б.С. Никифоров, який відмічав: “... трехстепенное деление об'єктов, претендующих на универсальность, в действительности целиком применаємо только к немногим преступлениям, например, к преступлениям против личности”.

Зараз загальним об'єктом злочину прийнято рахувати відносини, охороняємі кримінальним законом . Їх кількість співрозмірно з кількістю статей закону, передбачаючих відповідальність за конкретні види злочинів.

Під родовим (спеціальним або груновим) об'єктом злочину розділяється сукупність (група) однорідних суспільних відносин, взятих під охорону спеціально передбаченою групою (особливим комплексом) норм кримінального закону.

Такі, наприклад, норми, передбачаючі відповідальність за злочини проти особи, тобто проти принятих і одобряємих в суспільстві особистих відносин, забезпечуючих недоторканість основних благ кожної особи (життя, здоров'я, свободи); норми . передбачаючі відповідальність за злочини проти політичних, трудових та інших прав і свобод громадян, тобто проти суспільних відносин, забезпечуючих реалізацію громадянами вказаних прав і свобод. Однорідність суспільних відносин, охоплених поняттями рядового об'єкту, може опреділятись однокласовістю інтересів, для задоволення яких виникають і існують ці відносини, та іншими признаками.

Кількість тої чи іншої групи однорідних суспільних відносин співрозмірно з числом норм кримінального закону, передбачаючих відповідальність за попередні види посягань на ці відносини. В кримінальному законі такі норми уособлені в рамках відповідаючій його розділу. Так особлива частина КК включає в себе одинадцять таких розділів. В кожній з них уособлені склади злочинів за признаком родового об'єкту злочину. В цьому находить свій вплив одна із значень родового об'єкту злочину упорядкованність і чіткість в розположенні статей закону полегшує законодавцю найти потрібне йому місце в системі кримінального кодексу для прийнятої норми, юристу-практику - вірну орієнтацію при відшукуванні і застосуванні відповідної даному випадку стадії закону, особі вивчаючій закон - його засвоення.

Значення родового об'єкту злочину проявляється також і в тому, що з його встановленням виясняються зміст і соціальна роль відповідної групи суспільних відносин, представлені в ряді дійсними обставинами , характер і ступінь небезпеки посягань на ці відносини. Наскільки важливе вірне опреділення характеру і ступеня небезпеки посягання. можна судити по прямих передписаннях закону про облік цієї обставини. Так, наприклад. правильне опреділення характеру і небезпеки посягання дозволяє встановити. віповідають йому чи ні застосвані особою захисні дії і тим самим. вирішити запитання про притяганення його до кримінальної відповідальності чи звільнення від неї

Безпосередній об'єкт в кримінально-правовій літературі визначається по різному. в одних джерелах - як конкретне суспільне відношення, проти якого прямо чи безпосередньо направлене злочинне діяння і в інших - як суспільне відношення, яке охороняється від злочинів, поподаючих під ознаки такого складу.

Кожне з приведених визначень по-своему вірне. Справа в тому, що склад злочину - завжди абстракція. В складі, наприклад, крадіжка майна (ст.144 КК). не вказується про те, чиє майно (Петрова, Сидорова і т.д.) крадуть. Точно так і в складах наплепу та приниження не повідомляється чию іменно честь і гідність принижують. Склад злочину інформує про тип суспільного відношення. Тоді як злочин - проявлення живої дійсності , поняття про яке дається в тому чи іншому складі, порушує конкретне суспільне відношення вказаного в складі типу: крадеться майно Петрова чи Іванова або принижується честь і гідність того чи іншого.

Вказана різниця приймається до уваги в учбовій літературі по Особливій частині кримінального права, де поряд з характеристикою родового поняття злочину, наприклад родового поняття злочину проти особи, характеризується також

віддільні видові групи злочинів проти особи ( злочини проти життя, проти здоров'я і т.д.). Такий поділ тієї чи іншої родової групи злочинів проводиться в основному за признаком безпосереднього об'єкту, за яким завжди розуміється весь масив конкретних суспільних відносин даного виду, одне з яких стає безпосереднім об'єктом при скоєнні злочину, який належить до даної видової групи.

Безпосередній об'єкт завжди знаходиться в прошарку суспільних відносин, уособлених під назвою родового об'єкту злочину. Говорячи іншими словами, поняття родового об'єкту охоплює той масив суспільних відносин, які несуть шкоду від конкретних злочинів даного роду. Ось чому безпосередній об'єкт представляє собою суспільне відношення, а не, що інше, типу інтересу, суб'єкта (сторони) відношення, речей, грошових знаків, документів та інших проявів.

Небезпека знищення безпосереднього об'єкту з вказаними предметами завжди існує. так як на них часто можна зустріти вказівку законодавця, як на признаки того чи іншого описаного в законі складу злочину. Тим більше, що віддільні з них можуть виступати в якості предмету суспільного відношення, яке охороняється законом. Так, майно в складах злочинів проти власності, життя, здоров'я, свободи, честі і гідності проти особи, документи в яких йде мова в складах злочинів, передбачені ст.195,196 КК і так далі.

Разом з тим предмети, цінності, вказані в окремих складах злочинів, можуть і не відноситися до елементів суспільного відношення як об'єкту охорони. Так в складі дачі хабаря (ст.174 КК) гроші і інша цінність не входять в структуру (елементовий склад) безпосереднього об'єкту цього злочину. Вони - засоби порушення (диформації) нормального суспільного відношення, яке охороняється цією статтею закону.

Безпосередній об'єкт слід відрізняти від інших суспільних відносин, які можуть бути порушені при скоєнні злочину. Так при скоєнні діянь, кваліфікованих як терористичний акт (ст.66 КК), разом з суспільними відношеннями, які забезпечують недоторканість інституту влади, порушуються і міжособові відносини, які забезпечують життя чи здоров'я особи. Точно так і в окремих випадках скоєння певного діяння кваліфікованого як хуліганство (с.206 КК), можуть бути порушені, разом з відносинами суспільного порядку, міжособові відношення, забезпечуючи здоров'я, чесь і гідність громадян, а також відносини власності. В подібних випадках прийнято говорити про наявність двох або більше безпосередніх об'єктів злочину. Разом з тим значення кожному з них надається не одинакові.

Серед одночасно нарушених різнорідних суспільних відносин перш за все виділяється не заради першочергової охорони якого створена законодавцем норма, передбачаюча відповідальність за даний злочин. Іменно перевага охорони висунутого на передній план суспільного відношення при конструюванні в законі кожного складу злочину опреділяє його місце в системі Особливої частини кримінального права. Це суспільне відношення завжди присутнє при скоєнні злочину так чи інакше відображено в законодавчих конструкціях складів злочинів. Його прийнято рахувати основним безпосереднім об'єктом злочину.

Основний безпосередній об'єкт завжди лежить в прошарку суспільних відносин тої чи іншої їх родової групи, належить до даного їх роду. Так в складі грабежу на перший план виступає відношення власності. Це видно з його аналізу, місця, яке воно займає в законі. Це ж не важко передбачити, якщо взяти до уваги мотиви при конструюванні законодавцем всіх видів складів грабежу, передбачених в ст.145 КК. і в першу чергу основного його складу. Такі мотиви досить очевидні - забезпечити недоторканість перш всього відносин власності.

Що ж стосується відносин, забезпечуючих здоров'я особи, то вони можуть бути нарушені, но можуть і не порушатися при скоєнні грабежу, що лишній раз свідчить про їх другорядність даному випадку. Між тим відношення власності особи з різновидностей цього злочину нарушає завжди.

В усіх вищеперечислених і їм подібних випадках, в яких нарушені злочином другорядні для нього суспільні відносини прийнято називати факультативним (додатковим безпосереднім об'єктом). В складах конкретних видів злочинів цей об'єкт може виступати в різних значеннях: в одних - в якості під охорону законодавець, принімаючі названі кримінально-правові норми. Ті ж суспільні відношення ( в приведеному прикладі - відношення власності і системи господарства), яким завжди наноситься шкода, в ряді з основним безпосереднім об'єктом складають додатковий безпосередній об'єкт.

Додатковим безпосереднім об'єктом є тільки ті суспільні відносини, яким завжди наноситься шкода чи створюється загроза причинення шкоди. Крім того, даним об'єктом можуть бути лише відносини, поставлені законодавцем під охорону кримінального закону, чи, іншими словами, відношення. визначені в якості такого об'єкту самим законодавцем. Наприклад, при скоєнні розкрадання державного чи суспільного майна (в ряді зі шкодою відносинам соціальної власності) в тій чи іншій мірі порушується нормальна робота соціальної організації, наноситься шкода принципам оплати за труд. Але оскільки ці відносини законодавець не поставив під охорону названих кримінально-правових норм, оскільки вони не можуть бути визнані основним об'єктом злочину.

Точно так і основним безпосереднім об'єктом злочину являються існуючі і області роздрібної торгівлі супільні відносини, в відповідності з якими уповноважений на те представник торгової організації зобов'язаний продати покупцю товар повною вагою чи повною мірою, необхідної якості і за встановленими компетентними органами цінами, з дотриманням правильності розрахунків. Додатковим обов'язковим об'єктом обману покупців виступають їх майнові інтереси, бо при здійсненні цього злочину вони одержують товар в меншій кількості. чи гіршої якості або по підвищених цінах.

Крім того, постановка і вирішення питання про те, являються ті чи інші суспільні відносини основним чи додатковим об'єктом, виправдані лише приміняючи до конкретного складу злочину, тобто приміняють до аналізу певної кримінально-правової норми. Такий висновок обумовлений тим, що одні і ті ж суспільні відносини приміняючи до одних злочинів виступають основними, а приміняючи до інших - додатковим об'єктом. Наприклад, відповідні відносини власності чи системи господарства являються основним об'єктом розкрадань державного майна, як в різних господарських злочинах. В той же час ці відносини виступають лише додатковими об'єктами злочинів в сфері природи.

Додатковий об'єкт, також, як і основний безпосередній об'єкт, має важливе значення для визначення соціально-політичної суттєвості скоєного злочину, встановлення тяжкості наслідків, які наступили чи могли наступити. Це властивість додаткового об'єкту часто використовується законодавцем для виділення кваліфікованих складів (наприклад, перевищення влади чи службових обов'язків, якщо воно супроводжувалось насильством, застосування зброї чи інші засоби, які принижують особисту гідність потерпілого) чи створення самостійних складів злочину (наприклад, розбою).

Встановлення додаткового безпосереднього об'єкту сприяє вірній кваліфікації скоєного злочину і відгородження його від сумішних суспільно небезпечних діянь.

В ряді з основними і додатковими безпосередніми об'єктами в юридичній літературі виділяють факультативний безпосередній об'єкт. Під останнім звичайно розуміють таке суспільне відношення, яке в інших випадках заслуговує самостійної кримінально-правової охорони, але при здійсненні даного злочину не обов'язково може ставитись під загрозу спричинення шкоди. Отже факультативними об'єктами визнаються ті охоронні кримінальним законом суспільні відносини, яким не в усіх випадках спричиняється шкода при здійсненні злочину. При цьому важливо відмітити, що вказаним об'єктом можуть бути признані лише ті суспільні відносини, які законодавець поставив під охорону конкретної кримінально-правової норми. Відступ від цього вихідного положення привело б до того, що ми вимушені були б визнавати в якості об'єктів злочинів фактично всю сукупність таких суспільних відносин, яким скоєним злочином спричинений той чи інший ущерб.

Поскільки об'єкт який являється не обов'язковим, а факультативним елементом складу, то він вже не має того значення, яким володіє основний і додатковий об'єкт. Однак це не означає, що факультативний об'єкт не має зовсім ніякого значення. Встановлення тієї обставини, що в результаті конкретного злочинного посягання спричинена шкода і факультативному об'єкту, при інших рівних умовах свідчить про більш високу суспільну небезпеку скоєнного діяння і повинно враховуватися при опреділенні міри покарання винному.

Запропонована класифікація конститутивного признаку, при відсутності якого в реально скоєному діянні в ньому не буде і складу злочину (Наприклад, міжособисті відносини, забезпечуючі життя, здоров'я представника влади, в двох різновидах складу терористичного акту- ст.66 КК); в інших - в якості кваліфікуючого признаку, тобто признака, одночасно змінюючого кваліфікацію скоєнного і істотно повишаючого ступінь його небезпеки (наприклад, міжособисті відносини чи відносини власності в складах злісного і особливо злісного хуліганства).

При відсутності в складі злочину признаків, вказуючих на порушення доповнюючих суспільних відносин, якщо в дійсності вони були порушені злочином конкретної особи, це обставина може вплинути на вид і міру призначеного йому покарання, наприклад, при незаконному звільненні особи з роботи жінки за мотивами її вагітності. якщо це потягнуло за собою самогубство.

Як вже відзначалось, факультативний безпосередній об'єкт позначений в конструкціях окремих складів злочинів, порушується завжди при скоєнні попадаючих під них діянь. Більше того, само порушення основного безпосереднього об'єкту в таких випадках стає можливим лише через порушення факультативного безпосереднього об'єкту (наприклад, при терористичному акті, при розбої). Дана особливість заслужує того, щоб бути відміченою, але вона не може змінити в принципі і цілому факультативний характер, як вказаних об'єктів, так і тих, котрі в одному випадку злочином, а в іншом - ні. Ось чому представляється не зовсім вдалою діяння, яке зустрічається в кримінально- правовій літературі, безпосередніх об'єктів на основний, додатковий та факультативний. Слово “факультативний” приміняється до признаків складу злочину використовується в традиційному смислі “ додатковий” звідси, виділення в ряді з додатковим безпосереднім об'єктом факультативного безпосереднього об'єкту несе за собою елемент товтології і нелепість і цьому питанні.

У більшості випадків в кримінальному законі відсутні які-небудь вказівки на безпосередній об'єкт конкретного злочину, і тоді для його внесення необхідний тонкий соціально-політичний аналіз складу певного злочину.

Наприклад, соціально-політичний аналіз такого злочину, як забруднення водойомищ, дозволяє заключити, що цей злочин посягає перш за все на природоохоронні відносини, які представляють собою в певній степені обусоблену і самостійну групу суспільних відносин, які охоплюють всю сукупність зв'язків в області взаємодії людини і природи. Безпосереднім ж об'єктом даного злочину слід визнавати ті суспільні відношення, які забезпечують чистоту водяних об'єктів, необхідну для збереження життя і здоров'я людей, повноцінного господарського використання водних об'єктів та нормального існування водяних біогецетрів. Вияснення цього безпосереднього об'єкту дає можливість також зробити вивід про те, що родовим об'єктом розглядаються злочин являється не народне здоров'я, а охороняємі кримінальним законом природоохоронні відносини.

Таким чином, антисоціальна суть полагає в тому. що вони наносять шкоду головним чином природоохоронним відношенням, як в першу чергу і хотів поставити об'єктів “по горизонталі” потребує одного важливого уточнення : всі безпосередні об'єкти необхідно розділяти на два види - основний і додатковий. В свою чергу, додаткові об'єкти можуть включати додатковий необхідний (обов'язковий) і додатковий факультативний безпосередній об'єкт, оскільки очевидно, що факультативний об'єкт також являється не основним, а додатковим. Це уточнення дозволить вірно опреділити види об'єктів, їх місце і соціально-правову злочинність, що необхідно для удосконалення причини використання кримінального законодавства.

4. Вплив нездоланної сили, фізичного и психічного примусу на кримінальну відповідальність

Дія чи бездіяльність - це вольові вчинки людини, вони являють собою психофізичну єдність зовнішньої і внутрішньої сторін її поведінки. При цьому воля особи може знаходити безпосереднє вираження в її особистих конкретних діях (фізичних або інформаційних) чи опосередкування у її вчинках із застосування різних механізмів, знарядь (наприклад, вбивство із застосуванням зброї чи отрути) , або ж проявитися у діяльності інших осіб (наприклад, залученням до вчинення злочину осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності, психічного хворих тощо). Отже, вольовий зміст дії або бездіяльності має важливе значення при вирішенні питання про кримінальну відповідальність.

Але трапляються ситуації - коли у вчиненій особою дії або бездіяльності її воля не проявляється і психофізична єдність діяння відсутня. В таких випадках у зв'язку з наявністю певних обставин вчинене діяння, в котрому немає прояву волі самого діяча, втрачає свій кримінально-правовий характер. Отже, тут відсутня і об'єктивна сторона злочину.

До таких обставин відносяться:

1) непереборна сила;

2) непереборний фізичний примус (насильство);

3) психічний примус, що відповідає вимогам крайньої необхідності.

Непереборна сила - це надзвичайне і невідворотне за даних умов явище. Джерелом непереборної сили можуть бути дії явищ, природи, механізмів і пристроїв, хвороба та ін. У діянні, вчиненому під впливом непереборної сили, відсутня воля особи, відсутнє саме діяння і об'єктивна сторона злочину. Отже, за таке діяння кримінальна відповідальність наставити не може. Так, не несе кримінальної відповідальності за бездіяльність за ст.113 КК лікар, який не зміг з'явитися до хворого і подати йому медичну допомогу внаслідок землетрусу або повинні. Так само не підлягає кримінальній відповідальності особа і за активні дії. Наприклад, під час зіткнення тролейбусу з вантажною машиною К. був викинутий з тролейбусу і при паданні збив Н., заподіявши йому тілесні ушкодження. Дії К. були обумовлені непередбаченою силою.

Під небереборканим фізичним примусом розуміють такий фізичний вплив однієї людини на іншу (насильство - застосування фізичної сили, заподіяння ударів, побоїв, тілесних ушкоджень та ін.), який повністю пригнічує волю особи, підданої насильству, внаслідок чого вона позбавлена можливості обрати бажаний їй варіант поведінки і здійснює в результаті насильства рух тіла, якими завдає шкоди, або ж не вчиняє тих дій, які вона повинна була вчинити в даній ситуації. Якщо фізичний примус непереборний (наприклад, зв'язаний охоронець не може перешкодити злочинцям вчинити розкрадання, касир видав злочинцям гроші внаслідок жорстоких побоїв), то у вчиненому діянні особи немає прояву її волі. Непереборенний фізичний примус “Руйнує, знищує його цілеспрямований і вольовий характер. В разі непереборного фізичного примусу немає дії або бездіяльності ( в кримінально-правовому розумінні) тієї особи, яку примушують, внаслідок чого вона не може нести кримінальної відповідальності.

Якшо ж фізичне насильство було переборене, тобто коли особа вчинила які-небудь суспільно небезпечні дії під впливом фізичного насильства, що не виключає можливості діяти за своїм розсудом ( за своєю волею), наприклад, внаслідок побоїв, що не становлять серйозної небезпеки для життя або здоров'я, вона повинна нести кримінальну відповідальність. Однак фізичний примус, котрий має місце, повинен розглядатися як обставина, що пом'якшує відповідальність (п.3 ст.40 КК).

Психічний примус - це вимога вчинити певні дії, або, навпаки, не вчиняти тих чи інших дій, які в даній ситуації повинні бути вчинені, під погрозою застосування фізичного насильства, заподіяння майнової чи моральної шкоди. В разі психічного примусу має місце залякування особи, яка піддана примусу, з тим щоб приневолити її діяння або не діяти в напрямку, потрібному для того, хто погрожує. Безумовно, волю особи, яка піддана примусу, деякою мірою обмежено, внаслідок чого вона відчуває ускладнення в обранні того чи іншого варіанту поведінки. Однак, таке обмеження не носить абсолютного характеру навіть за умови, що психічний примус підкріплюється фізичним насильством. У даному разі волю особи, щодо якої здійснюється насильство, повністю не паралізовано і вона має можливість обрати той чи інший варіант поведінки.

Висновок

Об'єктивна сторона є одним з елементів складу злочину. Цей елемент охоплює ознаки, що характеризують злочин із точки зору його зовнішнього прояву. На відміну від інших структурних частин складу злочину він містить більше інформацій, необхідної для кваліфікації діяння. У більшості описових диспозицій статей Особливої частини КК відображається саме об'єктивна сторона складу злочину.

Зміст ознак цього елементу часто є критерієм розмежування суміжних складів злочинів. Ретельне дослідження ознак об'єктивної сторони складу злочину допомагає таким чином дати точну правову оцінку суспільно небезпечних діянь, що, в свою чергу, зумовлює забезпечення зайнятості у процесі боротьби зі злочинністю. Отже важливість об'єктивної сторони для правильної кваліфікації злочину, я вважаю, є безперечним.

Список літератури:

Кримінальний кодекс України. - К., 1992. - Ст. 1,3,7.

Уголовное право УССР. Общая часть. - Киев, 1984. - С.74 - 80.

Уголовное право Украинской ССР на современном єтапе. Часть Общая. - Киев, 1985. - С. 55 - 105.

Радянське кримінальне право. Завдання для практичних і семінарських занять. - К., 1991. - С. 21-24.

Кримінальне право України. Посібник для курсантів та студентів юридичних учбових закладів. - К., 1995. - С. 43-48.

Коржанський Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. - М., 1980. - 248 с.

Таций В.Я. Объект и предмет преступления по советскому уголовному праву. - Харьков, 1982. - 101с.

Размещено на Allbest.ru