Види ліцензійних платежів

13

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІЦЕНЗІЇ

РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЛІЦЕНЗІЙНОЇ УГОДИ

РОЗДІЛ 3. ВИДИ ЛІЦЕНЗІЙНИХ ПЛАТЕЖІВ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

У сучасних економічних і політичних умовах розвитку України усе більшу роль відіграють процеси, що відбуваються в ключовій сфері - інтелектуальної власності. Як відомо, ця сфера відноситься до найголовніших ресурсів держави, його науково-технічному потенціалу, що, в остаточному підсумку, і визначає долю і результат здійснюваних економічних перетворень.

Ліцензія -- дозвіл, що видається власником технології (ліцензіаром), захищеної або не захищеної патентом, зацікавленій стороні (ліцензіату) на використання цієї технології протягом певного часу і за певну плату.

Визначення вартості (ціни) ліцензії -- одне з найскладніших питань ліцензійної торгівлі, оскільки реальна комерційна цінність переданих за ліцензією прав на ОПІВ може бути встановлена лише в процесі експлуатації цих об'єктів у майбутньому. Для розрахунків між ліцензіатом і ліцензіаром поширились три види ліцензійних платежів: роялті (рівномірні), паушальні (разові) і комбіновані (сполучення платежу роялті з рівномірним платежем). Методика оцінки вартості інтелектуальної власності розроблюється до відповідного об'єкту під конкретного замовника, оскільки потреба у такій оцінці виникає, як правило, у зв'язку з відчуженням відповідних виключних прав або не виключних прав.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІЦЕНЗІЇ

Ліцензія -- дозвіл, що видається власником технології (ліцензіаром), захищеної або не захищеної патентом, зацікавленій стороні (ліцензіату) на використання цієї технології протягом певного часу і за певну плату [8, ст.71].

На практиці використовуються такі види ліцензій:

-- патентні ліцензії -- ліцензії на використання науково-технічної або іншої інтелектуальної продукції, що мають правову охорону (захищені патентами винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки);

-- безпатентні ліцензії -- ліцензії на використання науково-технічної або іншої інтелектуальної продукції, що не має правової охорони;

-- повна ліцензія -- договір по, якому власник науково-технічних досягнень, винаходів, промислових зразків, товарних знаків, ноу-хау і взаємозалежних з ними прав передає і дозволяє використовувати їх ліцензіатові на визначеній території і на певний строк без яких-небудь обмежень, цілком відмовляючись від їхнього використання на той же термін;

-- виключна ліцензія характеризується наданням ліцензіату виключних прав використовувати об'єкт ліцензії у межах, обумовлених в угоді. При цьому ліцензіар не має права на території дії цієї угоди одноосібно використовувати об'єкт ліцензії і видавати ліцензії третім особам.

-- невиключна (проста) ліцензія дозволяє ліцензіату використовувати об'єкт ліцензії, але не захищає його від конкурентів, оскільки в цьому випадку ліцензіар зберігає за собою право видавати аналогічні ліцензії третім особам, а також право самому використовувати об'єкт ліцензії на тій самій території;

-- чиста ліцензія -- ліцензія, предметом угоди якої є передача невтілених знань (хоча вони можуть супроводжуватися зразками продукції);

-- супутня ліцензія -- ліцензія, що надається при укладанні договорів про постачання устаткування, виробничої або іншої продукції, без якої реалізація цієї продукції приведе до порушення права власності постачальника;

-- субліцензія -- ліцензія, надана третій особі ліцензіатом, що володіє повною або винятковою ліцензією, на підставі права, наданого йому ліцензіаром. За обсягом прав субліцензія відповідає простій ліцензії, винагорода за неї розподіляється між ліцензіаром і ліцензіатом;

-- поворотна ліцензія характеризується наданням ліцензіару права використовувати удосконалення об'єкта ліцензії, здійснені ліцензіатом;

-- примусова ліцензія -- дозвіл компетентного органа зацікавленій особі використовувати запатентований винахід без згоди патентовласника в тому випадку, якщо протягом установленого законодавством терміну патентовласник не використовує винахід;

-- крос-ліцензія -- взаємне надання (обмін) прав на використання об'єктів інтелектуальної власності. Практикується тоді, коли сторони не можуть здійснювати свою діяльність, взаємно не порушуючи прав [9, ст. 52].

РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЛІЦЕНЗІЙНОЇ УГОДИ

Ліцензійна угода -- це договір між двома сторонами про умови передачі й експлуатації науково-технічних, економічних або будь-яких інших знань, які мають, або не мають правового захисту. Ліцензіар надає права на використання його інтелектуальної власності ліцензіату, а також інформацію, яка уможливлює використання таких прав. Ліцензіат використовує надані права і сплачує відповідні платежі ліцензіару.

Закони України про захист об'єктів промислової власності передбачують обов'язкову реєстрацію ліцензійних договорів і договорів про передачу прав на патент у Укрпатенті. Без реєстрації такі договори вважаються недійсними, тобто не роблять юридичної дії у відношенні третіх осіб.

Порядок реєстрації ліцензійних договорів установлений Правилами розгляду і реєстрації договорів про передачу патенту і ліцензійних договорів про надання права на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, товарного знака.

Загальні вимоги до договорів про передачу прав на об'єкти промислової власності наступні. На реєстрацію представляється 2 екземпляри належним чином оформленого договору, що містить усі необхідні реквізити, справжні підписи і печатки [9, ст. 59].

Основними компонентами ліцензування та укладання ліцензійної угоди є:

- визначення нематеріальних активів, які є винятково власністю ліцензіара;

- погодження основних умов ліцензійної угоди;

- визначення ціни ліцензії або вартості ліцензійної угоди [9, ст. 63].

Предметом ліцензійних договорів, як правило, є:

- науково-технічні досягнення, захищені патентом на винахід;

- промислові зразки;

- товарні знаки;

- право на комерційне використання перерахованих вище об'єктів;

- науково-технічні досягнення, що містять ноу-хау; ноу-хау в області організації, керування, економіки, комерції і т.п [8, ст. 78].

Ліцензійний договір як мінімум повинний визначити наступні питання:

- визначення сторін;

- предмет договору;

- обсяг переданих прав;

- термін дії договору;

- територія дії договору;

- розмір винагороди.

- обмеження щодо експорту продукції, виробленої на основі ліцензії, в треті країни.

- розмір і періодичність ліцензійних платежів та їх характер - фіксовані (на певний час) і змінні (залежать від обсягу продукції та інших параметрів).

- відповідальність за порушення умов ліцензійної угоди

У ліцензійний договір включаються також умови для передачі набувальнику ліцензії технічної документації, надання йому технічної допомоги шляхом посилки і прийому фахівців, про постачання зразків машин і устаткування, взаємну інформацію сторін про внесені до об'єкту технічні удосконалення, про участь сторін в захисті прав власника ліцензії проти порушення цих прав третіми особами, про порядок вирішення суперечок за ліцензійним договором і ін.

Для виключення можливих суперечок рекомендується заздалегідь обмовити поняття термінів, що можуть бути подвійно витлумачені, і розкрити їхній зміст для однозначного розуміння.

Ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.

Ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об'єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору.

У разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п'ять років. Якщо за шість місяців до спливу зазначеного п'ятирічного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на невизначений час. У цьому випадку кожна із сторін може в будь-який час відмовитися від договору, письмово повідомивши про це другу сторону за шість місяців до розірвання договору, якщо більший строк для повідомлення не встановлений за домовленістю сторін.

Оцінка вартості ліцензійного контракту залежить від таких факторів:

- ексклюзивності чи неексклюзивності ліцензії;

- наявності ринкових обмежень використання ліцензії, включаючи експорт;

- обмежень щодо обсягу виробництва;

- терміну дії;

- новизни технології;

- рівня конкуренції;

- політичного та ділового ризиків у країні, якій надається ліцензія;

- рівня технології в країні, якій надається ліцензія.

Ціна ліцензії визначається за верхнім та нижнім обмеженням. Ціна пропозиції завжди вища, її розраховують за оцінкою потенційного прибутку від використання ліцензії та пропозиції ліцензіара. Верхній ліміт ціни визначається очікуваними прибутками ліцензіата й очікуваними витратами ліцензіата на придбання аналогічної ліцензії у конкурентів. Нижній ліміт ціни ліцензії визначається витратами на її передачу та застосування.

Укладання ліцензійної угоди має певні позитивні та негативні наслідки для її сторін. Так, продавець ліцензії за її допомогою може вийти на такий ринок, куди іншим способом не можна проникнути через високе ввізне мито або наявність імпортних квот, заборон, занадто великі транспортні витрати чи сильну конкуренцію з боку інших фірм. При продажу ліцензій має місце економія на капітальних витратах і мінімізація комерційних ризиків [1, ст. 114].

Продавець ліцензії може також скористатися торговельною мережею покупця і наявною клієнтурою (покупцями).

Недоліком продажу ліцензії з погляду продавця є можлива конкуренція з боку її покупця. Коли мине термін ліцензійної угоди, власник ліцензії отримує собі конкурента в особі покупця ліцензії. Крім того, покупець ліцензії, якщо навіть він досяг погодженого мінімуму її комерційного використання, не завжди може заповнити ринок, залишаючи ніші для конкурентів. Тим самим власник ліцензії неминуче втрачає контроль над операціями на цьому ринку. Контроль якості товару, що виробляється за ліцензією, також ускладнений, а ліцензійна винагорода звичайно менша від прибутку, який продавець міг би отримати, самостійно використовуючи об'єкт ліцензії. На додачу часто виникають суперечки з покупцем ліцензії з приводу її використання, навіть якщо угода була укладена з усіма застереженнями.

РОЗДІЛ 3. ВИДИ ЛІЦЕНЗІЙНИХ ПЛАТЕЖІВ

Одним із найважливіших питань при укладанні ліцензійної угоди є визначення ціни ліцензії та вибір форми платежів, що безпосередньо пов'язано з питанням визначення ефективності ліцензування як способу виходу на міжнародні ринки.

Ціна ліцензії визначається часткою продавця в прибутку покупця ліцензії. Ліцензійна угода укладається, якщо прибуток ліцензіара від продажу ліцензії буде більшим, ніж від інших форм освоєння ринку об'єктом ліцензії, а прибуток ліцензіата від реалізації закупленої ліцензії буде вищим, ніж прибуток його конкурентів, навіть з урахуванням виплати ліцензійних платежів [1, ст. 120].

На практиці використовуються декілька видів ліцензійних платежів: періодичні (роялті), паушальні, комбіновані, на компенсаційній основі, фіксовані.

Поточні (періодичні) платежі-роялті -- це платежі, що виплачуються ліцензіатом ліцензіару протягом усього терміну дії ліцензійної угоди, починаючи з дати набуття чинності угоди, або, що трапляється частіше, із початку комерційного використання об'єкта ліцензії.

Роялті як форма виплати ліцензійної винагороди вигідні ліцензіату, а в ряді випадків і ліцензіару. В основі роялті лежить реальний прибуток, який одержує ліцензіат за ліцензією. Ставка роялті може бути виражена у вигляді:

-- відсотка від ціни продукції, виробленої за ліцензією;

-- відсотка від суми продажу продукції за ліцензією;

-- твердо встановленого збору з одиниці продукції за ліцензією;

-- відсотка від собівартості продукції за ліцензією.

На розмір ставок роялті впливають такі чинники:

1) технічна цінність об'єкта ліцензії (новий об'єкт на ринку або удосконалення відомого);

2) економічна ефективність використання об'єкта ліцензії;

3) стадія розробки або впровадження (ідея чи промислово освоєний об'єкт);

4) наявність і надійність патентного захисту;

5) ступінь новизни і передбачувана тривалість її зберігання;

6) вид ліцензії за обсягом прав (повна, виняткова, невиключна);

7) об'єм ноу-хау і ризик його розкриття;

8) місткість ринку і перспективи збуту;

9) обсяг виробництва за ліцензією;

10) надання товарного знака;

11) постачання ліцензіаром сировини, матеріалів, устаткування;

12) розмір капіталовкладень для організації виробництва за ліцензією та адаптації технології ліцензіара до умов виробництва ліцензіата.

Рівень ставок роялті в сучасній міжнародної торгівлі вагається від 2 до 10% і складає, в основному, 3-5%. Він залежить від галузі економіки, вигляду ліцензії, терміну дії угоди, обсягу виробництва, внутрішніх і експортних цін на продукцію, вироблену за ліцензією. Оскільки роялті зазвичай оплачуються банківськими переказами, ліцензійні угоди повинні містити банківські гарантії на частину або всю суму платежів з можливим поетапним зменшенням гарантованої суми [9, ст. 76].

Паушальні платежі -- це визначена і зафіксована в тексті ліцензійної угоди сума, що фактично не залежить від ступеня освоєння і комерційної реалізації об'єкта ліцензії. Паушальні платежі застосовують:

-- коли ліцензіар продає ліцензію маловідомому йому ліцензіату;

-- немає реальної можливості здійснити ефективний контроль за діяльністю ліцензіата з використання ліцензії;

-- існує необхідність одержання одноразової значної суми грошей, необхідної для покриття ліцензіаром витрат, пов'язаних із розробкою об'єкта ліцензії і підготовкою укладання ліцензійної угоди.

Паушальна форма платежу має певні переваги для сторін ліцензійної угоди. Вона захищає ліцензіара від ризику, пов'язаного із зривом або невдалим використанням об'єкта ліцензії ліцензіатом, зумовленим сформованою кон'юнктурою, посиленням конкуренції тощо. У випадках надання повної або виняткової ліцензії, а також при передачі ноу-хау, що супроводжує ліцензії, вона виступає також інструментом хеджування ризиків, оскільки в цьому випадку ліцензіар змушений розкривати всі секрети об'єкта ліцензії без серйозних гарантій з боку ліцензіата.

Для ліцензіата ця форма платежу означає відсутність контролю за його виробничою і комерційною діяльністю з боку ліцензіара та можливість отримання всього прибутку від реалізації об'єкта ліцензії.

Недоліком паушальних платежів для ліцензіара є те, що вони практично завжди загалом менші за виплати, отримані у вигляді періодичних відрахувань, що знижує цінність такого платежу, а для ліцензіата -- необхідність одноразових великих витрат. Крім того на ліцензіата лягає практично весь ризик від невдалого використання об'єкта ліцензії, навіть якщо це зумовлено низькою якістю об'єкта ліцензії, за що відповідальність має покладатися на ліцензіара.

Технічно паушальні платежі здійснюються в один або декілька прийомів. Звичайно надходження паушальних платежів починаються з моменту підписання ліцензійної угоди і закінчуються з початком комерційної реалізації об'єкта ліцензії.

Комбінована форма виплати ліцензійної винагороди передбачає виплату початкових платежів (як правило, в один прийом) та виплату другої частини ліцензійної винагороди у вигляді роялті у звичайному порядку після закінчення кожного звітного періоду.

Ліцензійні платежі на компенсаційній основі -- це виплата ліцензійної винагороди продукцією, зробленою за ліцензією. При цьому ціна ліцензії спочатку розраховується в грошовому вираженні, а потім переводиться в натуральну форму з урахуванням встановленої для виробленого за ліцензією продукту ціни.

Фіксовані платежі, як і паушальні, не залежать від фактичного обсягу виробництва і продажу продукції за ліцензією, однак виплачуються протягом усього терміну дії ліцензійної угоди [9, ст. 80].

ВИСНОВОК

Ліцензія -- дозвіл, що видається власником технології (ліцензіаром), захищеної або не захищеної патентом, зацікавленій стороні (ліцензіату) на використання цієї технології протягом певного часу і за певну плату.

Ліцензійна угода -- це договір між двома сторонами про умови передачі й експлуатації науково-технічних, економічних або будь-яких інших знань, які мають, або не мають правового захисту. Ліцензіар надає права на використання його інтелектуальної власності ліцензіату, а також інформацію, яка уможливлює використання таких прав. Ліцензіат використовує надані права і сплачує відповідні платежі ліцензіару.

Одним із найважливіших питань при укладанні ліцензійної угоди є визначення ціни ліцензії та вибір форми платежів, що безпосередньо пов'язано з питанням визначення ефективності ліцензування як способу виходу на міжнародні ринки.

На практиці використовуються декілька видів ліцензійних платежів: періодичні (роялті), паушальні, комбіновані, на компенсаційній основі, фіксовані.

Паушальні платежі - виплати ліцензіару твердої фіксованої суми за 2 - 3 рази.

Роялті - періодичних процентних відрахувань від собівартості ліцензованої продукції (тобто проценту від реалізації продукції, яка виготовлена за ліцензією). Розмір роялті - 2 - 10 %, частіше - 3 - 5 %;

Комбінована - передбачає виплату початкових платежів та виплату другої частини ліцензійної винагороди у вигляді роялті у звичайному порядку після закінчення кожного звітного періоду.

Ліцензійні платежі на компенсаційній основі -- це виплата ліцензійної винагороди продукцією, зробленою за ліцензією.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Брыжко В. М., Завгородний А. Ф., Пичкур А. В. Лицензирование прав и патентование научно-технологической продукции. - К.:УААН, 1994. - 202 с.

2. Жаров В. О. Інтелектуальна власність в Україні: правові аспекти набуття, здійснення та захисту прав. -- К.: Вид. дім “Ін Юре”, 2000. -- 188с.

3. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика: Наук.-практ. вид.: У 4 т. / За заг. ред. О. Д. Святоцького. -- К.:Вид. дім “Ін Юре”, 1999. -- 1968 с.

4. Козинец В. П., Малый В. В., Межебовский И. В. Патентоведение: Учеб. пособие. -- Днепропетровск.: НМетАУ, 2000. -- 253 с.

5. Основи інтелектуальної власності. -- К.: Вид. дім “Ін Юре”, 1999. -- 578 с.

6. Підопригора О. А., Підопригора О. О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посіб. дія студ. юрид. вузів і фак. ун-тів. -- К.: Юринком Інтер, 1998. -- 336 с.

7. Підопригора О. О. Законодавство України про інтелектуальну власність. -- Х.: Консум, 1997. -- 192 с.

8. Підопригора О. О. Право промислової власності в Україні. -- К.:Укр. акад. внутр. справ, 1996. -- 146 с.

9. Селезньов В. Підприємницька діяльність. - Х.: Фактор. - 2008. - 752 с.