Збереження у частині громадян установки на припустимість протиправних дій з метою здобуття добробуту, створює у них досить серйозну мотивацію до вчинення злочинів і має розглядатися як фактор криміногенного характеру.

Наведені дослідницькі дані дають підстави для констатації такого негативного соціально-психологічного фактору, як зменшення у частини населення поваги до традиційних соціальних цінностей - освіти, науки, культури, професійної майстерності тощо.

Так, зменшилась питома вага молоді, що працює в галузях економіки (з 17,2% від загальної кількості зайнятих у 1997 р. до 16,8% у 2001 р.).

В даний час молодих людей у науці майже вдвічі менше ніж у торгівлі, і у 3,8 рази менше ніж у кредитно-фінансовій сфері.

Цей процес послаблює моральні засади суспільного життя, полегшує дію вищенаведених криміногенних факторів.

Збереження більшістю населення установки на досягнення життєвого успіху шляхом чесної праці є фактором позитивного характеру.

Про його дієвість свідчить такий факт, як значна трудова активність великої кількості населення.

1.16 Ставлення населення до органів внутрішніх справ

В ставленні населення до органів внутрішніх справ. Так, дещо збільшився відсоток осіб, які задоволені діяльність міліції по боротьбі зі злочинністю. Якщо в 1999 р. за даними опитування учнівської молоді м. Києва оцінку «відмінно-добре» дали 8,0% респондентів, «задовільно» - 43,5%, то результати аналогічного опитування, проведеного в 2001 р. такі: «відмінно-добре» - 10,3%, «задовільно» - 49,6%. Більше половини опитаних позитивно оцінили діяльність міліції по охороні громадського порядку, забезпеченню безпеки дорожнього руху. Разом з тим, значно переважають негативні оцінки діяльності по боротьбі з посадовими злочинами (оцінка «незадовільно» - 80,9%), кишеньковими крадіжками (89,6%), розкраданнями державного майна (71,7%).

Слід також зазначити, що серед осіб, що постраждали від злочинів і не заявили про це в міліцію, істотно змінились мотиви такої поведінки. Якщо в минулому році найбільша кількість відповідей вказувала на такий мотив неповідомлення як невіра у спроможність міліції розкрити злочин (42%). То в цьому році ситуація виглядає для міліції більш сприятливою. Найбільша кількість відповідей припадає на такий мотив як малозначущість злочину та незначна шкода від нього (47,9%). На невіру в спроможність міліції розкрити злочин було вказано у 23,3% відповідей на зазначене питання.

В соціально-психологічній сфері до криміногенних факторів належать:

- схильність значної частини населення до правового нігілізму, неповаги до закону, розповсюдження переконання, особливо у молоді у припустимості протиправної поведінки в умовах кризи в суспільстві;

- зменшення у частини населення поваги до традиційних соціальних цінностей - освіти, науку, культури, професійної майстерності.

Чинниками, що запобігають злочинній поведінці є:

- формування в суспільстві соціального ядра, яке підтримує реформаторський курс керівництва держави, ідеологію ринкової економіки та демократичної правової держави;

- збереження більшістю населення установки на досягнення успіху шляхом чесної праці;

- позитивні зміни в ставленні населення до органів внутрішніх справ.

1.17 Стан органів внутрішніх справ (ОВС). Структура кадрів ОВС за віком

Згідно зі статистичними даними відбувається процес надто різкого омолоджування начальницького складу в ОВС та в окремих службах. Частка осіб начальницького складу у віці до 30 років збільшилась в цілому по ОВС з 26,9% у 1993 р. до 34,9% у 1999 р., кримінального розшуку з 41,4% до 49,6%, слідства - з 29,0% до 43,9%, підрозділів БЕЗ - з 28,5 до 41,8%, дільничних інспекторів міліції - з 34,7 до 41,9%, підрозділів БОЗ - з 21,1 до 23,2%. Відповідно істотно зменшилась частка працівників у віці від 31 до 45 років, тобто тих, хто має значний досвід, набув професійної майстерності і зберігає високий рівень працездатності. По начальницькому складу в цілому їх питома вага зменшилась з 63,7% до 59,3%, по підрозділах кримінального розшуку - з 55,0 до 48,3%, слідства - з 60,9 до 50,0%, БЕЗ - з 67,4 до 53,7%, БОЗ - з 70,6 до 68,3%.

Таблиця 13 Структура кадрів ОВС вцілому та за віком (у % до загальної кількості)

	1993	1999
	н/с вцілому	к/р	слідство	БЕЗ	БОЗ	ДІМ	н/с вцілому	к/р	слідство	БЕЗ	БОЗ	ДІМ
до 30 років	26,9	41,4	29,1	28,5	21,1	34,7	34,9	49,6	43,8	41,8	23,2	41,9
від 31 до 45 років	63,8	55,1	60,9	67,4	70,6	60,0	59,2	48,3	50,0	54,7	68,3	56,1
від 46 до 50 років	5,6	2,3	5,0	2,9	6,0	3,6	4,5	1,6	4,2	2,9	7,5	1,8
від 51 до 55 років	2,9	1,0	3,3	1,0	2,2	1,4	1,0	0,3	1,2	0,5	1,0	0,2
старше 55 років	0,8	0,4	1,7	0,2	0,1	0,3	,4	0,2	0,8	0,1	0,0	0,1

Внаслідок цих процесів зазначена структура характеризується явним перекосом в бік осіб віком до 45 років. Вони становлять від 91,5 до 97,9% співробітників ОВС в цілому та провідних служб. Цей процес дещо завуальований через недосконалість форми статистичної звітності, в якій визначений нерівномірно широкий інтервал для групи 31-45 річних (15 років). Внаслідок цього не можна визначити скільки в цій групі осіб у віці від 31 до 35 років, від 36 до 40 років і т.п. Але є підстави припустити, що переважають саме ті особи, кому тільки за тридцять. Якщо це вірно, то ситуація виглядає ще більш несприятливою.

Зниження питомої ваги досвідчених та кваліфікованих працівників суттєво порушує оптимальну структуру ОВС, нормальний процес передачі молодшим за віком працівникам навичок роботи і в кінцевому підсумку веде до зниження рівня роботи ОВС в цілому та її провідних служб.

1.18 Структура кадрів ОВС за стажем роботи

В динаміці показників, що характеризують структуру ОВС та провідних служб за стажем роботи співробітників начальницького складу спостерігається аналогічна тенденція - збільшення кількості осіб за стажем до 10 років і зменшення цього показника відносно працівників з більшим стажем роботи.

Таблиця 14 Структура кадрів ОВС вцілому та провідних служб

за загальним стажем роботи (% до загальної кількості)

	1993	1999
	н/с вцілому	к/р	слідство	БЕЗ	БОЗ	ДІМ	н/с вцілому	к/р	слідство	БЕЗ	БОЗ	ДІМ
до 1 року	6,1	6,2	3,5	7,4	4,0	6,7	2,4	2,3	1,3	2,5	0,6	2,6
від до 3 років	10,9	13,1	10,6	13,0	6,8	13,5	10,9	10,0	6,3	11,9	4,7	12,1
від 3 до 10 років	33,7	41,8	35,8	44,8	32,0	36,5	46,2	59,1	52,4	54,6	40,7	52,5
від 10 до 20 років	38,1	32,9	31,5	28,4	42,2	35,8	32,6	24,6	31,2	26,9	42,4	28,9
від 20 до 25 років	8,6	4,9	7,5	28,4	42,2	35,8	32,6	24,6	31,2	26,9	42,4	28,9
більше 25 років	2,6	1,2	4,0	1,2	2,7	1,4	1,9	0,9	3,2	1,2	2,4	0,7

Дія даної тенденції дещо ускладнилась внаслідок процесу скорочення кадрів, що відбувався в ОВС в 1998 - 1999 рр. В зв'язку з цим помітно зменшилась питома вага осіб, що працюють до 1 року - в цілому по ОВС з 6,1 в 1993 р. до 2,4% в 1999 р. Відмічається деяке зменшення в провідних службах відсотку співробітників, що перебувають в них від 1 до 3 років (в середньому на 2-4%). Разом з тим, по ОВС в цілому та зазначених службах істотно зросла частка осіб, що працюють протягом 3-10 років. В усіх провідних службах окрім БОЗ на них припадає більше половини всіх працюючих. В цьому випадку також невідомим є більш диференційований розподіл співробітників даної категорії. Адже є велика різниця між фахівцем, що працює 3-5 років та тим, чий стаж наближається до 8-10 років.

Зростання питомої ваги осіб зі стажем 3-10 років супроводжувалась як і в попередньому випадку зменшенням цього показника щодо співробітників зі стажем понад 10 років.

Ще більш характерними виглядають статистичні показники щодо строку роботи співробітників начальницького складу саме в даних службах (спеціального стажу).

Таблиця 15 Структура кадрів провідних служб ОВС за спеціальним стажем (у % до загальної кількості)

	1993	1999
	к/р	слідство	БЕЗ	БОЗ	ДІМ	к/р	слідство	БЕЗ	БОЗ	ДІМ
до 1 року	21,8	21,0	18,1	6,0	17,9	17,3	17,1	14,9	14,2	18,1
від 1 до 3 років	33,4	27,9	25,7	10,	35,2	27,7	28,5	25,1	34,4	25,4
від 3 до 5 років	15,2	14,1	13,1	12,6	14,3	24,3	21,4	26,0	37,5	22,1
від 5 до 10 років	18,0	17,7	28,7	17,9	19,2	23,1	21,1	21,9	13,8	25,4
від 10 і більше	11,6	19,3	14,5	63,9	13,4	7,6	11,8	12,1	0,1	9

Статистика свідчить про те, що в 1999 р. лише біля 30% співробітників (а в БЕЗ - 13,9%) працювали в цих службах 5 років і більше. Тоді як відомо, що формування професіонала достатньо високого рівня потребує 8-10 років. Отже, абсолютна більшість працівників зазначених служб мали недостатній досвід роботи по відповідних напрямках боротьби зі злочинністю, що не могло не позначитись на їх діяльності.

1.19 Структура кадрів ОВС за рівнем освіти

За результатами аналізу зберігається тенденція істотного зниження рівня юридичної освіти співробітників ОВС.

Таблиця 16. Структура кадрів ОВС та провідних служб за рівнем юридичної освіти (у % до загальної кількості)

	1993	1999
	н/с вцілому	к/р	слідство	БЕЗ	БОЗ	ДІМ	н/с вцілому	к/р	слідство	БЕЗ	БОЗ	ДІМ
1. Спеціалісти магістри-юристи	29,1	23,6	78,2	29,8	48,7	29,3	16,6	18,4	59,7	41,6	25,1	16,2
2. Молодші спеціалісти-юристи	21,4	45,3	16,6	9,8	9,5	50,3	17,8	31,0	29,5	13,1	11,8	31,8

Згідно з наведеними даними частка співробітників, що мають вищу юридичну освіту зменшилась щодо начальницького складу в цілому з 29,1% у 1993 р. до 16,6% у 1999 р., а частка осіб з середньою юридичною освітою - відповідно з 21,4 до 17,8%. Щодо окремих служб, то навіть у слідстві питома вага фахівців-юристів вищої кваліфікації стала дорівнювати 59,7% (1993 р. - 78,2%).

Таке зниження зазначених показників не може негативно не позначатися на якості правозастосовчої діяльності.

1.20 Динаміка кадрів ОВС

На фоні скорочення штатної чисельності працівників ОВС викликає занепокоєння така негативна тенденція як зростання некомплекту. За підсумками 1999 р. 7% від загальної кількості посад співробітників атестованого і 8% від посад начальницького складу залишились неукомплектованими, що в три рази перевищує показники попередніх років.

Некомплект в межах 7-10% спостерігається щодо особового складу всіх провідних служб за винятком ДАЇ, ДПС та дорожньої міліції, де цей показник є стабільним тривалий період і склав в 1999 р. 4%.

Наявність цієї тенденції об'єктивно призводить до ускладнення умов роботи співробітників ОВС, збільшення навантаження на них, зниження рівня реєстрації злочинів та діяльності щодо боротьби з ними.

Продовжується і навіть зростає процес відтоку кадрів з ОВС.

Таблиця 17 Кількість осіб начальницького складу ОВС та провідних служб, звільнених за власним бажанням (у % до загальної кількості)

	1993	1999
	н/с вцілому	к/р	слідство	БЕЗ	БОЗ	ДІМ	н/с вцілому	к/р	слідство	БЕЗ	БОЗ	ДІМ
Доля звільнених у загальній кількості осіб, що проходять службу	5,3	4,7	5,9	4,0	2,7	5,0	15,5	15,9	15,0	11,9	17,2	21,9
Доля осіб, звільнених за власним бажанням у загальній кількості звільнених	20,2	25,6	23,7	36,8	21,9	25,1	43,2	61,6	54,2	61,4	36,2	54,7

Питома вага осіб, звільнених в 1999 р. з ГОВС зросла в порівнянні з рівнем 1993 р. майже в три рази по системі в цілому та провідних службах. Причому в цьому процесі спостерігається така негативна тенденція як істотне зростання кількості осіб, звільнених за власним бажанням. Їх доля у загальній кількості звільнених з ОВС зросла з 20,2 у 1993 р. до 43,2% тобто більш ніж у 2 рази. В службах кримінального розшуку та боротьби з економічною злочинністю цей показник перевищував 60%, а в слідстві половину.

Такі масштаби звільнення кадрів ОВС виглядають надмірними, оскільки порушується природний процес зміни поколінь, навчання та передачі досвіду молоді.

1.21 Рівень дисципліни та дотримання правопорядку в ОВС

За останні два роки спостерігається зменшення кількості осіб, звільнених з ОВС за негативними мотивами, хоча цей показник залишається ще досить високим.

Таблиця 18 Динаміка осіб начальницького складу ОВС, звільнених за негативними мотивами (у % до рівня попереднього року)

	1997	1998	1999
Н/с в цілому	-	-8,0	-24,0
в т.ч. к/р	-	-2,2	-34,2
слідство	-	-14,0	-31,2
БЕЗ	-	-7,8	-31,5
БОЗ	-	-25,0	-20,0
ДІМ	-	3,4	-27,4

З таблиці видно, що кількість осіб, звільнених за негативними мотивами з ОВС в цілому та провідних служб зменшилась на третину і більше. Це свідчить про певне підвищення рівня дисципліни та дотримання правових норм їх співробітниками, що має позитивно позначитись на результатах діяльності.

1.22 Діяльність ОВС та її забезпечення

Протягом 2001 р. здійснювались заходи щодо оптимізації структури ОВС у відповідності з вимогами часу, вдосконалення форм та методів їх діяльності.

Йдеться про запровадження ряду нових комплексних цільових операції, методик розслідування та розкриття фальшування грошей та цінних паперів, різних форм ухилення від сплати податків, незаконного переводу грошей з готівкової форми у безготівкову, контрабанди тощо. Це позитивно позначилось на ефективності діяльності ОВС.

В 2001 р. покращились показники діяльності ОВС щодо розкриття злочинів: з 74,3 до 77,3% збільшився відсоток розкритих злочинів, в т.ч. по лінії карного розшуку - на 4,1%, в тому числі, тяжких - на 5,4%.

Як і в попередньому році зберігається тенденція збільшення навантаження на співробітників ОВС. Якщо в період 186-1988 рр. на одну штатну одиницю реєструвалось в середньому 1,5 злочини, то в 1999-2001 рр. - 2.

Ситуація є ще гіршою через високу неукомплектованість ряду служб. В таких службах як карний розшук та слідство кількість зареєстрованих злочинів в розрахунку на одного співробітника збільшилась на 6 одиниць. Найбільше зросло навантаження на співробітників чергових частин. Якщо в 1986 р. було зареєстровано 89 злочинів на одного співробітника даної служби, то в 1999 р. - 144.

З кожним роком зростає обсяг роботи по перевірці заяв та повідомлень про злочини. Причому, якщо заява або повідомлення не підтвердились, то витрати часу на їх перевірку, які бувають досить значними, до загального навантаження не зараховуються.

Перенавантаження негативно впливає на якість роботи співробітників ОВС. Великий обсяг призводить до неможливості виконання всіх правових та методичних вимог до процедури розкриття та розслідування злочинів, зниження його якості. Створюються умови для розповсюдження таких явищ як штучне обмеження інформації про злочини, що фактично скоюються, безвідповідальне ставлення до виконання функціональних обов'язків, які є надмірними та нечітко визначеними.

За результатами дослідження, що проводяться науково-дослідним інститутом НАВСУ, обсяг робіт, які виконуються працівниками основних служб і підрозділів згідно з функціональними обов'язками, значно перевищує науково обґрунтовані нормативи. Коефіцієнти навантаження по основних службах складають: оперуповноважений карного розшуку - 1,49 (майже у 1,5 рази більше норми), слідчий - 1,4, інспектор підрозділу БЕЗ - 1,38, дільничний інспектор міліції - 1,29.

Затримки виплат заробітної плати в ОВС збереглись і в 2001 р. Якщо на вищих рівнях системи вони є незначними за часом і практично не впливають на ставлення до служби, то на рівні горрайміськорганів ситуація є значно гіршою. Тут затримки виплати заробітної плати сягають декількох місяців і вкрай негативно позначаються на відношенні особового складу до виконання свої обов'язків, сприяють розповсюдженню в ОВС корупційної діяльності.

Якщо врахувати дуже невеликі можливості співробітників ОВС щодо отримання додаткових заробітків, то можна стверджувати, що затримки виплат заробітної плати - один з важливих факторів руйнування професійного ядра та відтоку кадрів з ОВС.

Рівень матеріально-технічного забезпечення діяльності ОВС по боротьбі зі злочинністю залишається недостатнім. Це особливо гостро відчувається в невеликих містах та сільській місцевості. Такі складові матеріально-технічного забезпечення як автомототранспорт, зв'язок, криміналістичне обладнання, комп'ютери, засоби індивідуального захисту, озброєння, ще не відповідають сучасним вимогам. Це не може не позначитися на якості правоохоронної діяльності ОВС.

До факторів криміногенного характеру в даній сфері належать:

- надто різке омолодження начальницького складу ОВС в цілому та в окремих службах;

- зменшення питомої ваги осіб зі стажем роботи понад 10 років, переважання серед співробітників провідних служб осіб, що працюють в них до 5 років;

істотне зниження рівня юридичної освіти;

зростання некомплекту та відток кадрів;

збільшення навантаження на працівників провідних служб;

затримки виплат заробітної плати;

недостатній рівень матеріально-технічного забезпечення діяльності ОВС.

Чинниками позитивного характеру виступають:

підвищення рівня дисципліни та законності;

оптимізація структури ОВС, вдосконалення форм та методів їх діяльності;

покращання показників діяльності щодо розкриття злочинів.

ІІ. Основні характеристики злочинності в Україні в 2001 році

2.1 Рівень злочинності та його динаміка

В 2001 р. було зареєстровано 558716 злочинів, на 3% менше в порівнянні з показником минулого року. Можна констатувати збереження тенденції зменшення кількості зареєстрованих злочинів, що спостерігається останні чотири роки.

Таблиця 19 Динаміка кількості злочинів, зареєстрованих в Україні

Показники	1997	1998	1999	2001
Кількість зареєстрованих злочинів	617262	589208	575982	558716
+/- у % до попереднього року	- 3,8	- 4,5	- 2,2	- 3
Коефіцієнт злочинності у розрахунку на 100 тис. населення	1208	1164	1137	1103
+/- у % до попереднього року	- 2,7	- 3,6	- 2,3	- 3
Кількість виявлених осіб, що скоїли злочини	339530	337908	330067	316995
+/- у % до попереднього року	- 0,3	- 0,5	- 2,3	- 4
Коефіцієнт злочинної активності у розрахунку на 100 тис. населення	665	667	651	626
+/- у % до попереднього року	+ 1,1	0,3	- 2,4	- 3,8
З числа виявлених осіб притягнуто до кримінальної відповідальності	281164	284264	272236	268463
+/- у % до попереднього року	- 0,2	1,1	- 4,2	-1,4
Частка від загальної кількості виявлених осіб (у %)	82,8	84,1	82,5	84,7
З числа виявлених осіб звільнено від кримінальної відповідальності	58366	53644	57831	48532
+/- у % до попереднього року	- 0,7	- 8,1	7,8	- 16,1
Частка від загальної кількості виявлених осіб (у %)	17,2	15,9	17,5	15,3

Аналогічна тенденція була характерна і для інших загальних показників рівня злочинності. Так, коефіцієнт злочинності в розрахунку на 100 тис. всього населення України склав 1103 (- 3% в порівнянні з показником минулого року).

Зменшилась, як і в попередні роки, кількість виявлених осіб, що скоїли злочини. В 2001 р. було виявлено 316995 таких осіб, що на 4% менше показника минулого року. Коефіцієнт злочинної активності у розрахунку на 100 тис. населення знизився з 665 до 626 у 2001 р. (- 5,8% за 1997-2001 рр.). Слід зазначити, що темп зменшення кількості виявлених осіб вдвічі більший ніж темп зменшення кількості зареєстрованих злочинів, що може стати причиною деякого зниження проценту розкриття злочинів в наступному році.

В 2001 р. як і в 1999 р. було зафіксовано зменшення (-1,4%) кількості виявлених осіб, що скоїли злочини, яких було притягнуто до кримінальної відповідальності. Але їх частка від загальної кількості виявлених осіб зросла до 84,7%. В 2001 р. відбулося скорочення кількості виявлених осіб, звільнених від кримінальної відповідальності (- 44,9% в порівнянні з рівнем 1999 р.), а також їх частки від загальної кількості виявлених осіб (з 17,5% в 1999 р. до 15,3% в 2001 р.). Такі зміни в динаміці зазначених показників свідчать про певне покращання діяльності щодо розкриття злочинів.

2.2 Динаміка окремих видів злочинів

Доволі суперечливими є показники динаміки за окремими видами злочинів. В 2001 р. зареєстровано зменшення кількості випадків зґвалтування (-3,4%); грабежів державного чи колективного майна (-16,6%) та індивідуального майна громадян (-5,4%); розбійних нападів з метою заволодіння державним або колективним майном громадян (-32,6%), та індивідуальним майном громадян (-1,7%); крадіжок індивідуального майна громадян (-5%); вимагательств (-2); хуліганських проявів (-15,4%), розкрадань державного чи колективного майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим станом (-1,4%); угонів транспортних засобів (-24,9%); випадків хабарництва (-5) та деяких інших.

В той же час збільшилась кількість зареєстрованих умисних вбивств з замахом (+1,3%); умисних тяжких тілесних ушкоджень (+1,5%); умисних тілесних ушкоджень середньої тяжкості (+3,8); крадіжок державного чи колективного майна (+3,5%), шахрайств з метою заволодіння державним або колективним майном (+0,9%) та індивідуальним майном громадян (+3,7%); злочинів, пов'язаних з наркотиками (+6,8%); та деяких інших.

Наведені дані свідчать про продовження процесу трансформації злочинності в Україні, який полягає в переході частини осіб, схильних до протиправних дій, від відкритих видів злочинних посягань насильницької та корисливо-насильницької спрямованості, до вчинення більш замаскованих злочинів корисливого характеру, пов'язаних з використанням ринкової інфраструктури.

2.3 Сезонні коливання рівня злочинності

Аналіз статистичних даних свідчить про те, що питома вага злочинів, що реєструються по кварталах, до всіх злочинів є майже однаковою. В 1998 - 2001 рр. намітилась тенденція зменшення кількості злочинів, що реєструються в 4 кварталі. Якщо в 1995 р. в цей період було зареєстровано 27,7% злочинів, в 1996 р. - 26,4 %, в 1997 - 26,3%, то в 1998 р. - 24,9%, в 1999 р. - 24,9%, в 2001 р. - 24,53%. Така тенденція пояснюється вказаною вище ситуацією з реєстрацією злочинців в ОВС.

Вивчення помісячної реєстрації злочинів дозволяє визначити місяці істотного зростання та зниження рівня злочинності. До перших належить лютий (1997 р. +37,3%, 1998 р. +21,9%, 1999 р. + 19,7%, 2001 р. +21,3%), березень ( відповідно, +1,3%, +4,7%, +7,7% та +8,7%), червень (+4,5%, +3,0%, +5,7% та +5,1%), вересень (-1,5%, +1,8%, +4,9% та +6,4%) і грудень (+16,2%, +19,4%, +17,3% та +34,3%). До місяців, протягом яких звичайно фіксується зменшення кількості зареєстрованих злочинів можна віднести січень (-34,6%, -30,5%, -20,4% та -21%), квітень (-9,2%, -1,4%, -11,5% та -12%), травень (+0,8%, -4,5%, -3,8% та -5%), липень (-4,2%, -2,4%, -4,9% та -6,1%), серпень (+2,1%, - 3,5%, -6,7% та -2,2%) і листопад (-1,6%, -5,8% , -3,6% та -7,1%).

Помісячні коливання рівня злочинності зумовлені періодами підвищення та зниження загальної соціальної активності населення. Певний вплив на ці показники мають також особливості системи реєстрації злочинів в ОВС.

2.4 Територіальна розповсюдженість злочинності в Україні

4.1. В переважній більшості областей відбулося зменшення кількості зареєстрованих злочинів. За результатами ранжування за темпами зниження або приросту переліки областей мають такий вигляд:

Області, в яких відбулося зниження кількості зареєстрованих злочинів (у % до попереднього року)	Області, в яких відбулося зростання кількості зареєстрованих злочинів (у % до попереднього року)
Запорізька	- 7,8	м.Севастополь	+ 9,2
Одеська	- 7,3	Хмельницька	+ 7,8
Волинська	- 6,2	Чернівецька	+ 6,1
Херсонська	- 6,2	Тернопільська	+ 3,8
м.Київ	- 6	Миколаївська	+ 2,8
Дніпропетровська	- 5,8	Житомирська	+ 1,5
Донецька	- 5,5	Черкаська	+ 0,8
Вінницька	- 5,3
Чернігівська	- 5,3
Київська	- 4,8
Закарпатська	- 4,6
Кіровоградська	- 3,1
Луганська	- 2,9
Полтавська	- 2,4
Сумська	- 1,8
Автономна Республіка Крим	- 1,6
Івано-Франківська	-1,6
Харківська	- 1,3
Рівненська	- 1
Львівська	- 0,1

Найбільш істотно зменшився рівень злочинності в Запорізькій, Одеській, Волинській, Херсонській областях та м. Києві. Значне збільшення кількості зареєстрованих злочинів спостерігалось тільки в м. Севастополі, Хмельницькій, Чернівецькій областях. Зазначимо також, що в Харківській, Рівненській, Львівській, Житомирській, Черкаській областях стан злочинності проти минулого року не зазнав істотних змін.

Група областей, для яких характерний найбільш високий коефіцієнт злочинності, порівнянно залишилась незмінною. До неї входять Дніпропетровська (1687), Запорізька (1586), Луганська (1465), Харківська (1451) області, Автономна Республіка Крим (1371), Миколаївська (1265), Херсонська (1089) області.

Таким чином, регіонами з високим рівнем злочинності, як в попередні роки, є Схід та Південь країни.

2.5 Збитки від злочинності та їх відшкодування

Наявна статистична інформація не дає можливості повно і точно визначити загальну суму збитків, завданих суспільству внаслідок скоєння злочинів, так звану «ціну злочинності». Але за деякими показниками можна встановити приблизні масштаби та характер динаміки матеріальних збитків, що є результатом скоєння антисуспільних дій.

Таблиця 20 Матеріальні збитки, завдані в процесі вчинення злочинів та їх відшкодування

Показники	1998	1999	2001
Встановлена сума матеріальних збитків	321917312	419331147	501850316
+/- у % до попереднього року	-	+ 30	+19,7
Сума прихованого прибутку	51636239	60617974	69951798
+/- у % до попереднього року	-	+ 17,4	15,4
Сума невиплаченого податку	52491147	85152808	98971171
+/- у % до попереднього року	-	+ 62,2	16,23
Добровільно відшкодовано на суму	94572796	153997514	207609548
+/- у % до попереднього року	-	+ 62,8	34,81
Частка від суми матеріальних збитків (у %)	29,4	36,7	41,37
Накладено арешт на майно	51011138	75299774	97710655
+/- у % до попереднього року	-	+ 47,6	29,76
Частка від суми матеріальних збитків (у %)	15,8	17,9	19,47
Вилучено на суму:	24854305	19159629	29816537
+/- у % до попереднього року	-	- 22,9	55,62
Частка від суми матеріальних збитків (у %)	7,7	4,5	5,94
- майна	21664637	16137159	19049062
+/- у % до попереднього року	-	- 25,5	18,04
- готівки	1057076	1576371	1572917
+/- у % до попереднього року	-	49	-0,22
- цінних паперів	125694	101367	1230679
+/- у % до попереднього року	-	19,4	1114,08
- іноземної валюти	2006898	1344732	7963879
+/- у % до попереднього року	-	- 33	492,23

Загальна сума встановлених матеріальних збитків від вчинення злочинів зросла протягом 1999-2001 рр. майже у 1,5 рази і склала 501,9млн.грн. При цьому слід врахувати, що цей показник розрахований тільки за виявленими злочинами. Якщо ж врахувати досить високий рівень прихованої злочинності, особливо в економічній сфері, то можна стверджувати, що реальна сума матеріальних збитків від скоєння злочинів є, за оцінками експертів, в 10-12 разів більшою. Тим не менш, наведені дані свідчать про зростання в останні два роки даного показника і, відповідно, підтверджують тезу про тенденцію трансформації злочинності, а саме збільшення кількості корисливих злочинів.

Звертає на себе увагу збільшення обсягу невиплаченого податку. В 1999 р. він складав 85,2 млн.грн. (+ 62,2% в порівнянні з 1998 р.), а в 2001 р. - 98,9 млн.грн. (+ 16,2%). Ці дані підтверджують значне розповсюдження ухилення від сплати податків як самостійного злочину, а також складової частини інших протиправних дій в сфері економіки.

Позитивно слід оцінити поступове збільшення результативності заходів щодо відшкодування матеріальних збитків. Якщо в 1998 р. сума відшкодованих збитків складала 52,9% від загальної суми збитків, то в 1999 р. - 59,1%, а в 2001 р. - 66,8%. Хоча доводиться констатувати, що третина матеріальних збитків від злочинних дій в цьому році залишились невідшкодованими, що становить досить великий відсоток.

Слід зазначити, що в 2001 р. 207,6 млн.грн. або 41,4% збитків були відшкодовані добровільно. За останні два роки кількість добровільно відшкодованих збитків інтенсивно зростала: в 1999 р. на 62,8%, а в 2001 р. - на 34,80%. В даний час добровільне відшкодування є основним способом компенсації матеріальних збитків від вчинення злочинів.

Вартість майна, на яке було накладено арешт для забезпечення відшкодування матеріальних збитків, протягом 1999-2001 рр. зросла, відповідно, на 47,6% та 29,8% на рік. Її обсяг збільшився з 51,0 млн.грн. в 1998 р. до 97,7 млн.грн. в 2001 р. Але частка вартості арештованого майна щодо суми збитків зросла лише з 15,8% до 19,5%, тобто арешт майна в даний час забезпечує відшкодування лише п'ятої частини. Цей показник може розглядатися як недостатньо високий.

Ще нижчим є відсоток вилученого майна. В 1998 р. він складав 7,7% щодо загальної суми збитків, в 1999 р. - 4,5%, а в 2001 р. - 5,9%. Якщо в 1998 р. було вилучено майна на 24,9 млн.грн., то в 2001 р. - 29,8 млн.грн. Сума вилученого майна є незначною, і таке вилучення не може розглядатися як дієвий спосіб боротьби з корисливими злочинами та відшкодування збитків, спричинених ними.

2.6 Ступінь латентності злочинності в Україні

Статистичні дані та результати досліджень, проведених в Україні, свідчать про досить високий ступінь латентності злочинності.

Таблиця 21 Дані щодо заяв та повідомлень про злочини та інші правопорушення, що надійшли до ОВС в 1997-1999 рр.

Показники	Роки
	1997	1998	1999	2001
Кількість заяв та повідомлень про злочини та інші правопорушення, що надійшли до ОВС	1806419	1764456	1832446	1903643
+/- у % до попереднього року	+16,0	-2,3	+3,9	+3,9
Кількість заяв та повідомлень про скоєння злочинів, що знайшли підтвердження	1308306	1310621	1370108	1426745
+/- у % до попереднього року	0	+0,2	+4,5	+4,1
Кількість заяв та повідомлень про скоєння злочинів, по яких порушені кримінальні справи	553730	523447	518632	499520
+/- у % до попереднього року	-5,5	-5,5	-0,9	-3,7
Кількість заяв та повідомлень про скоєння злочинів, по яких відмовлено в порушенні кримінальної справи	694549	723203	799190	885566
+/- у % до попереднього року	+4,2	+4,1	+10,5	+10,8

З наведеної таблиці видно, що кількість заяв та повідомлень про злочини, які знайшли підтвердження, в 2001 р. збільшилась на 4.1% як і в останні роки. Продовжує постійно зменшуватись кількість заяв та повідомлень, по яких були порушені кримінальні справи. Їх частка від заяв та повідомлень про скоєння злочинів, що знайшли підтвердження, зменшилась з 42,3% у 1997 р. до 35% в 2001 р. Збільшилась ( на 10,8%) кількість заяв та повідомлень про скоєння злочинів, по яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи. Їх частка від заяв та повідомлень про скоєння злочинів, що знайшли підтвердження продовжує зростати. В 2001 р. вона збільшилась до 62,1%.

Тривалі попередні спостереження свідчать про схожість показників динаміки рівня зареєстрованої злочинності та кількості заяв та повідомлень про скоєння злочинів, що надійшли до ОВС. Розходження між ними, що намітилось протягом 1997 - 2001 рр. дає підстави стверджувати, що система ОВС, працюючи в умовах перенавантаження, змушена обмежувати кількість заяв та повідомлень, по яких порушуються кримінальні справи і, відповідно, кількість злочинів, що реєструються. Таким чином, рівень зареєстрованої злочинності не в повній мірі відбиває криміногенну ситуацію, що склалася в суспільстві, і головну тенденцію злочинності.

За результатами опитування експертів в країнах СНД поза реєстрацією залишається від 40% (загальнокримінальні) до 95% (економічні, посадові) злочинів. Вибіркові дослідження свідчать про те, що кількість направлених правоохоронними органами на судово-медичну експертизу та освідування осіб, в яких були встановлені тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, в 5-6 разів перевищує кількість зареєстрованих злочинів, пов'язаних з заподіянням тілесних ушкоджень.

В ході опитувань учнівської молоді м.Києва, проведених НДІ НАВСУ в 1999 і 2001 рр., було заявлено про скоєння щодо респондентів протягом останнього року відповідно 400 та 473 злочинів з єдиного переліку. Якщо ж врахувати обман покупців та автовандалізм, додані до переліку в 2001 р., то загальна кількість злочинів, скоєних щодо учасників опитування, зросте до 720.

В 1999 р. постраждало від злочинних посягань 64,5% опитаних, причому 48,6% з них - більше одного разу. В 2001 р. відсоток осіб, що стали потерпілими від злочинів аналогічного переліку, склав 51,7%. З них 77,2% постраждали більше одного разу.

Таблиця 22 Ступінь віктимізації учнівської молоді м.Києва

по окремих видах злочинів

Види злочинів	Від яких злочинів Ви постраждали протягом останнього року? (% від загальної кількості опитаних)
	1999	2001
Обман покупців	немає даних	51,5
Кишенькова крадіжка	31,3	24,9
Хуліганство	15,9	14,7
Хабарництво	12,5	15,7
Крадіжка з квартири приватного будинку, дачі	9,8	9,5
Обман або зловживання довірою з метою заволодіння майном (шахрайство)	9,3	8,6
Крадіжка деталей та майна з автомобіля	6,6	8,8
Вимагательство грошей або послуг шляхом погроз	6,6	5,0
Автовандалізм	немає даних	4,5
Знищення або пошкодження майна	5,3	2,7
Порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило серйозну шкоду	4,5	3,2
Умисне спричинення тілесних ушкоджень, побиття	4,5	3,6
Напад з метою заволодіння майном (грабіж або розбій)	4,2	5,2
Крадіжка або угон автомобіля	1,6	2,0
Згвалтування, замах на згвалтування	0,5	3,2

Наведені дані свідчать про те, що ступінь віктимізації населення є дуже високим. Ця констатація є справедливою навіть з урахуванням обмеженого характеру опитувань, можливих помилок при оцінці протиправних дій. Необхідно зазначити, що структура віктимізації населення є досить усталеною, що відбиває закономірності даного процесу. Характерно, що і в 1999, і в 2001 р. понад 60% осіб, що постраждали від злочинів, не звертались із заявою в міліцію, тобто ці злочини залишились поза реєстрацією.

Узагальнення наведених статистичних та дослідницьких даних дають підстави констатувати наступне:

- рівень зареєстрованої злочинності не в повній мірі відбиває криміногенну ситуацію, що склалась в суспільстві, значна частина злочинів залишається поза реєстрацією.

- головними причинами збільшення рівня латентності злочинності є: збільшення випадків неповідомлення громадянами в ОВС про скоєні щодо них злочини середньої тяжкості та такі, що не становлять великої суспільної небезпеки; трансформація форм та видів злочинної поведінки, збільшення кількості корисливих злочинів, що вчиняються з застосуванням спеціальних засобів прикриття та маскування, знищення доказів (розкрадання, шахрайства, контрабанда, незаконне підприємництво, злочини в фінансово-кредитній та податковій сферах); обмеження ОВС рівня реєстрації злочинів, в тому числі, шляхом відмови в порушенні кримінальних справ щодо діянь, які об'єктивно є злочинними.

Серйозність проблеми латентності злочинів визнається керівництвом держави, про що свідчить затвердження Кабінетом Міністрів України спеціальної Програми вивчення причин латентності злочинів та розробки засобів забезпечення боротьби з латентною злочинністю.

2.7 Стан злочинності в Україні та інших країнах світу

Порівняння криміногенної ситуації в Україні та в країнах, що межують з нею, за коефіцієнтом злочинності в розрахунку на 100 тис. всього населення дає підстави для позитивної оцінки (див. таблицю 23)

Таблиця 23 Коефіцієнти злочинності в Україні та в країнах, що межують з нею за даними Інтерполу (1992-1996 рр.)

№	Країна			Роки
п/п		1992	1993	1994	1995	1996
1.	Угорщина	4253	4326	3889	3789	4885
	Приріст у % до 1992 р.		1,7	- 8,6	-10,9	14,9
2.	Словакія	2474	даних	2743	2571	2134
	Приріст у % до 1992 р.		немає	10,9	3,9	-13,7
3.	Польща	2047	2020	2217	даних	2527
	Приріст у % до 1992 р.		-1,3	8,3	немає	23,4
4.	Болгарія	1781	2255	2912	2522	даних
	Приріст у % до 1992 р.		26,6	63,5	41,6	немає
5.	Україна	781	921	1033	1096	1234
	Приріст у % до 1992 р.		18	32,3	40,4	58,0
6	Румунія	612	636	964	1039	1305
	Приріст у % до 1992 р.		3,9	57,6	69,8	113,2
7.	Туреччина	191	210	339	даних	даних
	Приріст у % до 1992 р.		9,7	77,6	немає	немає

Як бачимо, тільки Туреччина має значно нижчий показник ніж Україна. Туреччина належить зовсім до іншого світу: по-перше, це ісламська країна, а, як відомо, в таких країнах рівень злочинності значно нижчий; по-друге, ця країна, на відміну від країн бувшого соціалістичного табору, має досить стабільну економіку.

Найближчою до України за рівнем коефіцієнту злочинності є Румунія, що зумовлено схожістю соціально-економічної та криміногенної ситуації в зазначених країнах.

Якщо порівняти коефіцієнти злочинності країн бувшого СРСР в 1997-1999 рр., то видно, що найвищим цей показник є в Литві (2096 в 1999 р.) та Росії (1755). В Білорусі коефіцієнт злочинності складав в 1999 р. 1199. Україна за рівнем злочинності посідає четверту сходинку (1141). Далі ідуть Казахстан і Молдова, в яких спостерігається досить суттєве зниження рівня злочинності. В інших країнах, які розташовані на Кавказі та в Середній Азії, коефіцієнт злочинності в 4-4,5 рази менший. Така розбіжність пояснюється великою різницею між Україною та вказаними країнами в ступені та характері економічного розвитку, соціальних відносинах, ментальності суспільства.

Таблиця 24 Коефіцієнти злочинності в Україні та країнах бувшого СРСР в 1997-1999 рр.

Країна	Роки
	1997	1998	1999
Литва	1825,6	2033,7	2096,3
+/- у % до попереднього року		11,4	3,1
Росія	1784,6	1629,7	1755,2
+/- у % до попереднього року	-4,7	-8,7	7,7
Білорусь	1241,3	1252,9	1198,6
+/- у % до попереднього року	-3,4	0,9	-4,3
Україна	1222,3	1166,7	1140,6
+/- у % до попереднього року	-3,8	-4,5	-2,2
Казахстан	1164,1	1028,2	870,1
+/- у % до попереднього року	0	-11,7	-15,4
Молдова	808,9	927,2	838,7
+/- у % до попереднього року	-9,3	14,6	-9,5
Вірменія	328,9	325,6	283,6
+/- у % до попереднього року	23,1	-1	-12,9
Туркменістан	315,4
+/- у % до попереднього року	-0,2
Узбекистан	276,4
+/- у % до попереднього року	-1,6
Грузія	266,7	255,5	273,9
+/- у % до попереднього року	-7,9	-4,2	7,2
Таджикистан	220,7	217,8	217,0
+/- у % до попереднього року	-7,9	-1,3	-0,4
Азербайджан	229,9	215,1	195,9
+/- у % до попереднього року	-12,2	-6,4	-8,9

Як бачимо, в економічно розвинутих країнах рівень злочинності в декілька разів вищий ніж в Україні. Особливо високий він в країнах, що вважаються благополучними за станом криміногенної ситуації. Пояснити цей парадоксальний, на перший погляд, факт можна таким чином. По-перше, в розвинутих країнах в порівнянні з країнами, які розвиваються, виникає набагато більше правовідносин (між громадянами, між громадянами та організаціями, між організаціями і т.інш.), що ускладнює їх регулювання і призводить до збільшення кількості правопорушень. По-друге, в країнах, де рівень злочинності оцінюється як характеристика благополуччя суспільних відносин, а не результат діяльності правоохоронних органів, реєстрація правопорушень в державних установах більш повна, так як не обтяжена ідеологічними ланцюгами типу: "міліція несе відповідальність за стан злочинності". На фоні такого підходу більшість потерпілих не вагається - подавати заяву про правопорушення чи не подавати. Як відомо, найбільшу латентність складають саме факти, коли потерпілі з різних мотивів не подають заяву про порушення своїх прав. По-третє, дається взнаки істотна різниця в кримінальному законодавстві різних країн, зокрема, в плані віднесення певних видів діянь до злочинів.

Таблиця 25 Коефіцієнти злочинності в Україні та найбільш розвинутих країнах світу у 1995-1996 рр. за даними Інтерполу (у розрахунку на 100 тис. населення)

№	Країна	1995 р.	1996 р.
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19.	Фінляндія Швеція Данія Канада Норвегія Німеччина Нідерланди Франція Австрія Бельгія США Швейцарія Ізраїль Італія Греція Ірландія Іспанія Японія Україна	14799 12620 10525 10352 - 8038 - 6783 6314 5833 5374 5168 5191 3828 2959 2867 2287 1490 1096	14803 12982 10334 9163 9167 8179 7928 6317 6058 7106 5278 4981 5316 3994 3208 2912 2303 1486 1234

Відзначимо також, що в Японії коефіцієнт злочинності значно менший, ніж в розвинутих країнах Європи і Північної Америки. Це характерно і для інших азіатських країн і пов`язано, очевидно, з особливостями їх соціально-економічного розвитку, звичками та традиціями життя у замкнутій громаді, впливом релігії і т.ін.

Як показують наведені дані та оцінки експертів ООН загальна результуюча злочинність в світі продовжує йти вгору. Середній коефіцієнт зареєстрованої злочинності складає 6 - 8 тис. злочинів на 100 тис. населення.

2.8 Стан судимості в Україні

В 2001 р. зменшилась кількість осіб, кримінальні справи щодо яких розглядаються в судах (- 4,5%).

В 2001 році кількість осіб, справи по відношенню до яких закрито, дещо зменшилась в порівнянні з 1999 роком (- 4,8), але продовжує перевищувати відповідні показники попередніх років. Протягом 1997-2001 рр. кількість цих осіб щороку зростала в середньому на 22,5%. Зазначена тенденція може бути зумовлена підвищенням вимог судів до якості розслідування кримінальних справ та активізацією діяльності адвокатури на всіх стадіях судового розгляду кримінальних справ. Імовірним чинником цього процесу може бути також розповсюдження корупції серед частини судій.

В каральній політиці судів протягом року переважала тенденція до подальшої гуманізації покарання. Кількість засуджених до позбавлення волі в порівнянні з 1999 р. зменшилась (- 3,5). Загалом в 2001 р. ця міра покарання була призначена щодо 83399 осіб. Натомість збільшилась кількість засуджених умовно (+8%), а також до інших мір покарання (+5,5).

Характерним для минулого року є істотне зменшення кількості осіб, засуджених до виправних робіт -18,9% (1998 р.+8,4%, 1999 р. -15,3%) та штрафу -36,8% (1997 р.-15,9%, 1998 р. -26,4%, 1999 р. -40,5%). Ця тенденція в сфері призначення кримінальних покарань зумовлена впливом вищезазначених несприятливих економічних та соціальних факторів (відсутність належного обсягу інвестицій для створення робочих місць, збільшення рівня зареєстрованого та фактичного безробіття, зменшення рівня матеріального забезпечення більшості населення тощо). Слід зазначити, що кількість осіб, засуджених з відстрочкою виконання вироку практично залишилась на рівні 1999 р.

Слід відмітити тенденцію до значного скорочення кількості осіб, засуджених до штрафу, яка спостерігається протягом чотирьох останніх років (в 1997 р. темп зниження цього показника склав 15,9%, 1998р. -26,4%, 1999 р. -40,5% і 2001 р. -36,8%). Це зумовлено, на наш погляд, суттєвим зниженням рівня матеріальної забезпеченості більшості громадян, що дуже ускладнює реальне виконання цього покарання.

Розподіл засуджених за мірами покарання мав в 2001 р. наступний вигляд: позбавлення волі - 37,5% загальної кількості засуджених, засудження з відстрочкою виконання вироку - 22,1%, умовне засудження - 21,2%, виправні роботи - 9,8%, штраф - 3,9%, інші міри покарання - 5,5%.

Розподіл засуджених в залежності від складу вчиненого злочину залишається практично стабільним протягом періоду 1991-1999 рр. При змінах чисельності в межах 1-5% питома вага груп осіб, засуджених за посягання на той чи інший родовий об'єкт, по відношенню до загальної кількості засуджених осіб розподіляється наступним чином. Засуджені за:

- злочини проти держави - 3,2% - 0,7%^** Перша цифра відповідає максимальному значенню даного показника за весь період дослідження, друга цифра - показник 2001 р. ;

- злочини проти державної і колективної власності -29%-21,9%;

- злочини проти життя, здоров'я, честі і гідності особи - 12,9% - 10,5%;

- злочини проти політичних і трудових прав - питома вага менше одного відсотка;

- злочини проти приватної власності громадян 30% - 33,9%;

- господарські злочини - 5,7%; - 4,8%;

- службові злочини - 1% - 1,7%;

- злочини проти правосуддя - 0,8% - 0,6%;

- злочини проти порядку управління - 2,4% - 3,1%;

- злочини проти громадської безпеки, громадського порядку і народного здоров'я - 23,4% - 22,8%.

Таблиця 26 10 складів злочинів, за якими була засуджена найбільша кількість осіб в 1999-2001 рр.

Склади	Стаття	1999	2001
злочинів	КК	тис.осіб	%	тис.осіб	%
Крадіжка приватного майна	140	57962	24,9	57686	25,96
Крадіжка державного або колективного майна	81	40069	17,2	40492	18,22
Хуліганство	206	17167	7,4	14501	6,52
Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів або психотропних речовин	229-1	2721	1,2	3094	1,4
Ухилення від уплати аліментів на утримування дітей	114	7328	3,2	5179	2,33
Грабіж	141	9093	3,9	9232	4,15
Порушення правил руху і експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами	215	4816	2,1	3531	1,59
Розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах	86-1	3168	1,4	1799	0,81
Умисне тяжке тілесне ушкодження	101	4756	2,0	4571	2,06
Обман покупців	155	3122	1,3	2497	1,12

Як видно з таблиці 26, кількість засуджених, які скоїли крадіжки приватного, державного та колективного майна, складає понад 40% всіх засуджених, що значно перевищує частку осіб, які притягнуті до кримінальної відповідальності за інші злочини.

В 2001 р. в порівнянні з 1999 р. зменшилась кількість осіб, притягнутих до суду за розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах та обман покупців.

2.9 Загальнокримінальна злочинність

За місцем скоєння, як і в попередні роки, переважають злочинні прояви, скоєні в містах та селищах міського типу: 1997 р. - 75,8% загальної кількості зареєстрованих злочинів, 1998 р. - 74,9% , 1999 р. та 2001 р. - 74,9%. Разом з тим, рівень сільської злочинності поступово збільшується, що свідчить про деяке погіршення криміногенної ситуації в сільській місцевості.

Протягом останніх трьох років спостерігається тенденція зменшення кількості тяжких злочинів. Їх питома вага в загальній кількості зареєстрованих злочинів скоротилась з 41,7% в 1996 р. до 37,3% в 2001 р. Про можливі пояснення цього факту йшлося при розгляді стану та головних тенденцій злочинності.

В останні чотири роки була зафіксована тенденція зростання рецидивної злочинності. В 2001 р. частка злочинів, скоєних особами, що раніше скоювали злочини, від загальної кількості злочинів склала 20,1, що більше, ніж в попередні роки. Ці дані дозволяють констатувати подальшу професіоналізацію злочинності.

Всупереч прогнозам кількість злочинів, скоєних неповнолітніми, продовжувала зменшуватись і в 2001 р. (- 5,2%). Таке скорочення можна було оцінити як позитивну тенденцію, але є серйозні підстави вважати, що саме ця категорія злочинів характеризується високою латентністю. Неповнолітні скоюють значну частину злочинних посягань середнього ступеня тяжкості та таких, що не становлять великої суспільної небезпеки. А саме про такі злочини часто не повідомляють потерпілі тому вони залишаються поза реєстрацією.

Найбільш чисельну кримінологічну групу як і в попередні роки складають злочини корисливої спрямованості, хоча їх питома вага в загальної кількості зареєстрованих злочинів зменшилась з 55,0% в 1997 р. до 53,1% в 2001 р. Кількість зареєстрованих злочинів цієї групи за останні 4 роки зменшувалась, в тому числі, в 2001 р. на 2%.

Основну масу корисливих злочинів становлять крадіжки. Доля крадіжок щодо всієї злочинності становила в 2001 р. 47%, а серед корисливих злочинів майже 89%.

Переважають як і раніше крадіжки індивідуального майна громадян. Їх питома вага в загальній кількості зареєстрованих злочинів в 1997 - 2001 рр. дещо зменшилась в порівнянні з попереднім періодом, але і зараз перевищує 30%. Отже, майже кожний третій зареєстрований в країні злочин це крадіжка.

Структура крадіжок індивідуального майна громадян в 2001 р. характеризувалась наступними даними: крадіжки з квартир - 32,6%, крадіжки транспортних засобів (крім автомобілів) - 7,2%, крадіжки автомобілів - 2,1%, крадіжки з гуртожитків, готелів тощо та кишенькові крадіжки - по 0,6%. Решту злочинів цього виду (56,9%) складають так звані «інші» крадіжки. Ці статистичні дані не дозволяють дати більш диференційовану і чітку кримінологічну характеристику крадіжок.

Оцінюючи зазначені показники, необхідно відмітити, що для всіх видів крадіжок, навіть квартирних, характерним є дуже високий рівень латентності. Саме про ці злочини, якщо вони не завдають надто великої шкоди, громадяни найчастіше не заявляють до ОВС. Згідно з результатами опитування та експертними оцінками в останні роки різко зросла кількість фактично вчинюваних кишенькових крадіжок, крадіжок з дач, речей з автомобілів тощо. Отже, офіційні статистичні дані щодо злочинів цього виду досить істотно відрізняються від реальності.

Заслуговують на увагу показники динаміки найбільш небезпечних різновидів крадіжок - крадіжок з квартир і крадіжок автомобілів та інших транспортних засобів. Кількість перших зменшується протягом 1997-2001рр., відповідно, на 6,7%, 14,1%, 1,1% та 7,1%. Щодо крадіжок автомобілів, то їх кількість скоротилась за період з 1997 по 2001 р. на 51,1%. Показник скорочення крадіжок інших транспортних засобів за цей період дещо менший - 8,3%.

Оскільки рівень латентності цих злочинів значно менший, ніж інших видів крадіжок, можна припустити, що тенденція до зменшення їх кількості обумовлена дією інших факторів. На скорочення зазначених видів крадіжок серйозно вплинули заходи щодо посилення охорони квартир та збільшення кількості стоянок автомобілів, що охороняються. Здійснення цих посягань значно ускладнилось і, відповідно, збільшився ризик бути притягнутим до відповідальності. Можна припустити, що частина кримінально активних осіб перейшла до вчинення інших видів корисливих злочинів, менш ризикованих і більш «ефективних» в плані отримання прибутку.

Як і раніше значна частина корисливих злочинів вчинюється шляхом крадіжки державного або колективного майна. В 2001 р. вони склали 29,4% загальної кількості корисливих злочинів і 15,6% - всіх злочинів. Незважаючи на те, що в 2001 році рівень крадіжок даного виду дещо збільшився (+3,5% в порівнянні з рівнем попереднього року), в останні роки спостерігається тенденція істотного зменшення кількості цих злочинів (1997 р. на 11,6%, 1998 р. на 17,2%, 1999 р. на 11,2%). За оцінками експертів крадіжки державного або колективного майна в умовах зміни форм власності, відсутності ефективної системи управління та контролю за державним майном набувають дуже високого ступеня латентності. Це так звані злочини без реального потерпілого, про які ніхто не зацікавлений повідомляти. Це дає підстави стверджувати, що фактичний рівень цього різновиду крадіжок є значно вищим, ніж зареєстрований, і має тенденцію до подальшого зростання.

Серед інших корисливих злочинів необхідно виділити шахрайство. Кількість шахрайств з метою заволодіння державним або колективним майном постійно зростає протягом 1993 - 2001 рр. (+19,9% в середньому за рік). Шахрайство як відносно небезпечний, завуальований та такий, що досить важко виявляється, вид розкрадання державного або колективного майна в умовах розвитку фінансово-господарських відносин є досить привабливим для кримінальних елементів видом злочинної діяльності. Враховуючи сказане, а також криміногенні фактори, що діють в сфері управління державним майном, можна припустити подальше і досить тривале зростання кількості шахрайств з метою заволодіння державним або колективним майном.