Правове становище господарських об’єднань

затвердження стратегії та програми діяльності об'єднання:

затвердження балансу і бюджету об'єднання;

визначення розміру членських внесків;

створення і змінення розмірів спеціальних та інших фондів об'єднання, а також розмірів внесків, скидок та надбавок по внесках для окремих учасників об'єднання;

створення банку об'єднання, аудиторських, фінансових, страхових компаній і їх підпорядкування безпосередньо загальним зборам або правлінню;

створення нових підприємств, в тому числі дочірніх, їх реорганізація і ліквідація, затвердження статутів та положень;

затвердження правил, процедур і других внутрішніх документів по визначенню організаційної структури об'єднання;

визначення умов оплати праці посадових осіб об'єднання.

Наприклад, в компетенцію загальних зборів акціонерного товариства можуть включатися такі питання: придбання об'єднанням акцій, що випускає об'єднання або його учасники; створення чіткого правового режиму з питань страхування; затвердження договорів, укладених на суму, визначену установчими документами і др.

На розгляд вищого органу об'єднання з ініціативи виконавчих органів можуть вноситися інші питання, що входять в компетенцію останніх.

Для ефективності управління об'єднанням велике значення має раціональне вирішення процедурних аспектів діяльності його органів. В установчих документах, як правило, визначається періодичність скликання загальних зборів, порядок скликання чергових та позачергових загальних зборів, кворум, порядок прийняття рішення по результатам голосування і др.

Так, в статуті виробничо-кооперативної асоціації “Експро” (м. Донецьк) закріплене положення про те, що чергові загальні збори членів асоціації скликаються не рідше одного разу на рік; члени асоціації письмово повідомляються про скликання загальних зборів не менше ніж за один місяць, позачергові збори скликаються радою, дирекцією або ревізійною комісією або з вимоги не менше 1/4 всіх членів асоціації для рішення термінових питань, що виникають в процесі діяльності асоціації і виходять за межі компетенції ради і дирекції; дата позачергових загальних зборів призначається з урахуванням часу, необхідного для їх підготовки. Загальні збори правомочні вирішувати винесені на їх розгляд питання, якщо на них присутні е менше 2/3 членів асоціації. Рішення загальних зборів приймається простою більшістю голосів, а з питань внесення змін і доповнень до статуту, а також припинення діяльності асоціації потрібно не менше 3/4 голосів представлених членів.

На чолі вищого органу об'єднання стоїть голова загальних зборів (президент), головною функцією якого є визначення стратегії об'єднання, яка потім затверджується зборами учасників.

Для постійного керівництва діяльністю об'єднання, а також для нагляду і контролю за роботою його виконавчої дирекції (в період між загальними зборами) в об'єднанні може бути створений спеціальний представницький орган - правління. Воно обирається загальними зборами з числа представників учасників об'єднання. До складу правління можуть входити також так названі зовнішні члени: крупні спеціалісти, вчені, представники інвестиційних компаній, громадських організацій, зацікавлених фірм. Наявність зовнішніх членів робить правління більш незалежним і об'єктивним, що сприяє налагодженню і закріпленню зв'язків об'єднання з іншими фірмами , організаціями установами, допомагає краще враховувати вплив зовнішніх факторів кон'юнктури, позиції урядових установ, громадськості та ін.

Правління обирається, як правило, кількістю 11-15 чоловік на визначений термін (до 5 років). Члени правління виконують свої функції в об'єднанні без звільнення від основної роботи. До складу правління за посадою входять президент об'єднання, віце-президент, голова та заступники голови правління, генеральний (виконавчий) директор.

Члени правління можуть бути відкликані в порядку, обумовленому статутом (наприклад, з пропозиції не менше 1/3 членів асоціації). У випадку вибуття члена правління до закінчення терміну його повноважень правління обирає нового члена на термін повноважень правління, що залишився, з наступним затвердженням загальними зборами об'єднання.

Правління скликається головою правління, президентом об'єднаня або дирекцією за необхідністю.

До компетенції правління, передбаченої установчими документами об'єднання, відносяться:

розробка і керівництво реалізацією стратегії і програм діяльності об'єднання, що прийняті його загальними зборами;

затвердження структури і кошторису на утримання штатного апарату дирекції;

розгляд питань про прийом до складу об'єднання нових членів і укладення з ними договорів;

встановлення загального порядку використання фондів, а також інших матеріальних і грошових засобів об'єднання;

прийняття рішень про створення, а також реорганізації створених об'єднанням підприємств, організацій і установ (їх філіалів);

прийняття рішень про фінансову допомогу членам об'єднання;

створення при необхідності робочих груп із представників учасників об'єднання для опрацювання окремих питань, пов'язаних з діяльністю об'єднання;

заслуховування звітів про діяльність дирекції;

прийняття актів (розпоряджень), регулюючих діяльність всередені об'єднання, з наступним затвердженням загальними зборами;

попередній розгляд питань, які виносяться на загальні збори;

рішення інших питань, які виносяться на обговорення правління з ініціативи дирекції.

Рішення правління визнаються правомочними, якщо в процесі їх прийняття були дотримані процедурні вимоги, що передбачені установчими документами (кворум не менше 2/3 членів правління, прийняття рішення простою більшістю голосів, голос голови правління є вирішанльним і т.і.).

Голова правління (або у випадку його відсутності - його заступник) веде засідання правління. Рішення правління заноситься в протокол що підписується головою правління. Підготовку, облік і зберігання протоколів здійснює дирекція. Копії протоколів розсилаються членам правління і членам об'єднання.

Не всі об'єднання створюють такий орган, як правління. Наприклад, органами концерну “Ост” (м. Донецьк) є рада, генеральна дирекція і ревізійна комісія. Склад і компетенція ради характеризують її як вищий орган концерну - загальні збори. Рада скликається один раз на рік. Відсутність правління в цьому випадку пояснюється невеликою кількістю членів об'єднання і їх географічною близькістю (концерн об'єднує 4-х учасників, всі вони розташовані на території м. Донецьк).

Виконавчим і розпорядним органом об'єднання є дирекція (виконавча дирекція, генеральна дирекція). Вона здійснює щоденну на професійній основі діяльність з керівництва поточною роботою об'єднання, реалізації програм, затверджених загальними зборами, виконанню рішень правління.

Персональний склад дирекції затверджує вищий орган -- загальні збори, правління або президент об'єднання залежно від того, як це питання вирішено в статуті. В своїй діяльності дирекція підзвітна і підконтрольна загальним зборам і правлінню.

В компетенцію дирекції, як правило, включаються:

публікація для загального зведення даних про склад органів об'єднання;

затвердження штатів апарату об'єднання, його філіалів, представництв, дочірніх підприємств і др.;

встановлення порядку діловодства і контролю в апараті об'єднання, його філіалах і представництвах;

визначення порядку і розмірів оплати праці фахівців позаштатного складу.

Дирекцією може бути розглянете будь-яке питання, що стосується діяльності об'єднання (якщо згідно установчим документам рішення цього питання не входить в компетенцію іншого органу). Рішення дирекції впроваджується в життя наказами і розпорядженнями директора і його заступників згідно розподіленню обов'язків між ними.

Директор об'єднання забезпечує проведення розробленої комерційної і фінансової політики об'єднання, керує роботою дирекції на основі принципів одноголосності і единовластя (у разі незгоди з рішенням члени дирекції мають право повідомити про свою особисту думку загальним зборам або правлінню), використовуючи право:

вирішувати питання, пов'язані з укладанням об'єднанням контрактів, угод і договорів;

без довіреності діяти від імені об'єднання;

представляти об'єднання перед місцевими і центральними органами влади і управління, у стосунках з юридичними і фізичними особами, в тому числі за кордоном;

розпоряджатися майном об'єднання;

укладати угоди та здійснювати інші юридичні акти, видавати доручення, відкривати в банках розрахункові та інші рахунки об'єднання;

видавати накази, розпорядження, інструкції та інші акти;

приймати на роботу і звільнювати з роботи співробітників апарату об'єднання, а також його філіалів, представництв, встановлювати їм посадові оклади, застосовувати міри заохочування робітників об'єднання і накладати стягнення на них;

розподіляти обов'язки між своїми заступниками та іншими робітниками об'єднання, визначати їх повноваження;

приймати рішення про пред'явлення від імені об'єднання претензій та позовів до юридичних осіб і громадян.

Частину повноважень директор делегує своїм заступникам. Останні в рамках своєї компетенції виконують обов'язки з керівництва діяльністю об'єднання на доручених ділянках робіт.

Оперативна діяльність об'єднання, включаючи організаційну, валютно-фінансову, договірно-правову, маркетингову, адміністративну, забезпечується апаратом об'єднання, що складається з кваліфікованих фахівців, а при наявності передумов для спеціалізації управління - спеціальних відділів (центральних служб).

Керівники основних структурних підрозділів штатного апарату об'єднання входять до складу дирекції.

5. Відмінність об'єднань підприємств від господарських товариств

Набирає сили процес добровільного об'єднання діяльності підприємств для вирішення виробничих і соціальних завдань, В цьому проявляється потреба в безпосередній взаємодії з іншими підприємствами і колективному використанні науково-технічного, виробничого, фінансового, інформаційного потенціалу кожного з них. Одночасно поширилось об'єднання зусиль і майна підприємців для проведення спільної діяльності в формі організації господарських товариств. Схожість об'єднань підприємств і господарських товарисгв, яка може виявитися при першому ознайомленні з їх правовим статусом, містить небезпеку різночитань при застосуванні правових форм і виникнення суперечливих правових ситуацій. Практика свідчить, що нерідко під одним і тим же родовим поняттям діють різні в економічному і правовому розумінні формування.

Практика складається так, що господарські товариства і господарські об'єднання в переважній більшості за власною ініціативою чи на вимогу органів, які виконують реєстрацію, затверджують свій статут, навіть якщо в законодавстві цього не вимагається. Мабуть, це пояснюється тим, що за раніше діючим законодавством всі юридичні особи мали свій статут (положення). Так чи інакше зміст статуту і установчого договору практично збігаються, що вносить певний дискомфорт до процесу створення господарської організації, виявляючи недоцільність такого підходу. Необґрунтованою виглядає, також відмова в діючому законодавстві від необхідності укладати установчий договір при створенні консорціуму, концерну: сторони домовляються про добровільне об'єднання і їх спільне рішення повинно бути закріплене у відповідному документі -- багатосторонній угоді.

Установчі документи господарського товариства містять виключну інформацію про умови договірної угоди його учасників. В той час при створенні об'єднань можливе укладення окремих угод між об'єднаннями і його членами, які доповнювали б чи конкретизували права та обов'язки сторін.

Наведена класифікація об'єднань підприємств не є вичерпною, оскільки законом передбачено, що підприємства можуть об'єднуватись і в інші структури, які не передбачені чинним законодавством України. В даному випадку було б корисно перейняти досвід високорозвинених країн, законодавство і практика яких уже досить давно і вельми успішно вирішує більшість питань, пов'язаних з організацією і функціонуванням підприємств та їх об єднань.

Хочеться звернути увагу вітчизняних підприємців на виключну важливість юридично грамотного оформлення установчих документів при створенні нових господарських об'єднань, адже від того, наскільки точно в них буде виражена воля сторін, залежить стабільність і подальший розвиток як підприємств-членів об'єднання, так і об'єднання в цілому. Вдосконалення правового регулювання діяльності господарських об'єднань пов'язане і з врегулюванням діяльності всіх суб'єктів підприємницької діяльності, адже такі об'єднання складаються з окремих підприємств і господарських товариств. На цю проблему також слід звернути увагу законодавцям, особливо в тій частині, що стосується діяльності банків, об'єднань і трастових компаній. Можна навести багато прикладів, коли недосконалістю нашого законодавства користуються недобросовісні бізнесмени. Проте вказані проблеми існують не лише в Україні.

Отже, зважуючи на важливість чіткого юридичного врегулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, вважаю за необхідне, з врахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду, створити такі закони, які з одного боку сприяли б вільному розвиткові економічних відносин, а з іншого -- були б перешкодою для недобросовісних бізнесменів та інших любителів легкої наживи.

Однак аналіз нормативно-правової бази України показує, що створене на протязі останніх років законодавство, яке регламентує підприємницьку діяльність, направлено на врегулювання питань функціонування окремого підприємства як основної ланки економіки. Разом з тим, недостатньо уваги приділяється регламентації діяльності об'єднань підприємств. Так, ст.3 Закону України “Про підприємства в Україна” закріплює тільки право підприємств об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, а механізм регулювання їх функціонування відсутній. В зв'язку з цим доцільно в законодавчому порядку визначити норми, які регулюють такі питання:

1. Умови створення об'єднань підприємств.

2. Правовий статус і порядок створення окремих підрозділів.

3. Порядок формування і використання майна, його правовий режим.

4. Загальні принципи управління об'єднанням.

5. Принципи розподілення фінансових результатів діяльності.

6. Правові і економічні аспекти здійснення господарської діяльності.

7. Права і обов'язки учасників об'єднання.

Порядок обліку і надання звітності групи підприємств, які входять до складу об'єднання та інше.

Потрібно переглянути обмеження при створенні холдингових компаній. Відомо, що холдингові компанії є стійкими ринковими утвореннями і володіють більшою інвестиційною можливістю. В зв'язку з цим доцільно створювати такі компанії в сфері переробки сільськогосподарської продукції, тому що підприємства цієї галузі потребують значних інвестицій.

Крім того, в законодавстві про холдингові компанії потрібно деталізувати права і обов'язки власників і органів управління, зокрема необхідно виділити такі аспекти:

як підпорядковується власнику директор підприємства, а також ступінь відповідальності за невиконання накладених на нього обов'язків;

в яких випадках настає право контролю над дочірніми підприємствами і чим воно обумовлено;

необхідність і правомірність вчинення головним підприємством внутрішнього аудиту в дочірніх підприємствах та інші питання.

Досвід інших країн показує, що подібні питання закріплені в спеціальних законодавчих актах. В Україні ці положення доцільно закріпити в спеціальному законодавчому акті, який буде регулювати діяльність об'єднань.

Література

Конституція України

Цивільний Кодекс України

Закон України “Про підприємства в Україні”

Закон України “Про власність”

Закон України “Про підприємництво”

Закон України “Про господарські товариства”

Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності”

Закон України “Про промислово-фінансові групи в Україні”

Закон України “Про антимонопольний комітет”

Указ Президента України “Про створення Національної акціонерної холдінгової компанії “Укрнафтогаз”

Постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.94 р. №765 “Про запровадження механізму запобігання монополізації товарних ринків”

Положення про холдінгові компанії, що створюються в процесі корпортизації та приватизації, затвердженим Указом Президента України від 11.05.94 за № 224/94

Положення про порядок одержаня згоди Антимонопольного комітету Укарїни на створення холдінгових компаній в процесі корпоратизації та приватизації

Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 13.02.98 р. № 01-8/55 “Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств”

Березюк О. “Господарські об'єднання: стан законодавства та перспективи розвитку”. Право України.- 1998- № 3

Вінник О. “Характерні риси господарських організацій”. Предпринимательство, хозяйство и право.- 1998- № 6

Грудницкая С. “Порядок формирования объединений предприятий: структура и компетенция органов объединения” . Предпринемательство, хозяйство и право.- 1996- № 9

Грудницька С. “Відмінність об'єднань підпрємств від господарських товариств”. Право України.- 1994- № 9

Дикань В. “Про створення фінансово-промислових груп в Україні” . Економіка України.-1995- № 11

Комаров В. “На межгосударственном уровне определен порядок создания и регулирования деятельности транснациональных корпораций”.Риск.1998№ 4

Кожевников В., Гончарова І. “Корпорация по-украински”. Финансовая консультация.- 1998- № 27

Мамубов В.К., Чувпило О.О. “Господарське право зарубіжних країн”

Никологородский Д. “Крупные интегрированные структуры в промышленности”. ЭКО.- 1997- № 11

Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Господарське право (курс лекцій), 1996 р.

Терещенко М. “Франчайзинг як партнерський бізнес” . Економіка, фінанси, право.- 1998- № 10

Уманцив Г., Уманцив Ю., Лысенко О. “Некоторые экономико-правовые аспекты функционирования объединения предприятий в Украине”. Предпринимательство, хозяйство и право.-1997-№ 5

Хомяк С. “Вы решили ликвидировать общество - как это сделать?” Баланс.- 1998- № 31

Чубарь А. “Организационно-правовые формы деятельности транснациональных компаний”. Бизнес.-1998 - №18

ШакунВ.І., Мельник П.В. Правові аспекти підприємницької діяльності. Київ. Джерела.- 1997 р.

Шовкун І. “Законодавчі аспекти створення холдінгових компаній”. Закон і бізнес.- 1994

Шемшученко Ю.С. Юридический справочник предпринимателя