Система екологічного права України

Потрібні особливий юридичний режим використання небезпечного середовища (здійснення заходів щодо очищення території, обмеження і заборона різних видів екологічно небезпечної діяльності тощо) або здійснення комплексу заходів на тій території, де є потенційні природні джерела прояву небезпеки чи здійснюються екологічно небезпечні види діяльності та експлуатуються відповідні об'єкти. Необхідно також передбачати особливий статус осіб, які тимчасово або постійно знаходяться в зоні підвищеного екологічного ризику, та тих, що постраждали внаслідок дії екологічно небезпечних чинників.

Ризик підвищеної екологічної небезпеки зобов'язує еколого-правову науку по-новому оцінювати факти її прояву. Ці факти, які набувають юридичного значення, зумовлюють необхідність їх правового закріплення як юридичних фактів виникнення відносин, пов'язаних з забезпеченням екологічної безпеки. А це, в свою чергу, має породжувати специфічні обов'язки держави в частині гарантування безпеки від прояву стихії, а також юридичних і фізичних осіб, які здійснюють екологічно небезпечні види діяльності та експлуатують екологічно небезпечні об'єкти.

Кожен майбутній юрист, економіст, спеціаліст народного господарства, кожна свідома людина повинна обов'язково мати загальне уявлення про особливості сучасного екологічного стану , а також про основні напрямки державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Екологізація економіки та свідомості суспільства не є абсолютно новою проблемою. Практичне відображення екологічності тісно пов'язано в першу чергу з державним регулюванням процесів природокористування. Нове в даній проблемі є еквівалентність обміну між державою, природою та людиною, яка базується на законодавчих, організаційно-технічних рішеннях. Ця проблема на сучасному етапі є дуже гострою. Вона була сформована протягом двох століть і нині набула свого критичного значення. Тому існує об'єктивна необхідність втручання держави в природно-екологічну сферу з метою досягнення збалансованого стану, держава також повинна закласти основи глобального еколого-економічного партнерства між суб'єктами підприємництва, між іноземними партнерами, на рівні планетарного співробітництва заради виживання і подальшого розвитку України, а також всієї цивілізації .

Україна повинна намагатися відповідним чином реагувати на суспільні проблеми і підтримувати прогресивні світові ініціативи та рішення: вступати у різні міжнародні союзи, товариства, підписувати угоди. Наприклад такі як підписала в Ріо-де-Жанейро 1992 року “Порядок денний на XXI століття ” і Конвенцію про охорону біологічного різноманіття. Сьогодні, на межі третього тисячоліття, Україна намагається стати державою, надійним партнером щодо вирішення глобальних і регіональних проблем у європейському і світовому співтоваристві. Багатий природно-ресурсний потенціал, високоосвічене населення, розвинуті індустрія та інфраструктура створюють всі необхідні передумови для впровадження в Україні вимог даної Конвенції.

Як свідчить досвід, проводити ефективну політику невиснажливого розвитку в державі досить важко навіть за умов процвітаючої економіки. Тим складнішою виглядає ця проблема в Україні, відновленій державі, яка переживає успадковану глибоку системну кризу і змушена одночасно вирішувати безліч проблем: економічних, соціальних, екологічних.

Список літератури

1. Конституція України

2. Закон про охорону навколишнього середовища;

3. ” Земельний кодекс України” ;

4. “Кодекс України про надра”

5. “Про охорону навколишнього природного середовища";

6. "Про тваринний світ" ;

7. "Про природнозаповідний фонд" ;

8. "Про охорону атмосферного повітря" ;

9. “Лісовий кодекс України” ;

10. “ Водний кодекс України” ;

11. Костицький В «Екологічна криза і складові її подолання» Право України 1998

12. Пилипчук В.Р. «Екологія: погляд у майбутнє» Юридичний Вісник України 1997

13. Дейченко Л. К. « Погляд у майбуття» «Борисов» 1998

14. Чаусова Л. Система принципів екологічного права «Право України» 1996

15. Плотнікова О. . Співвідношення екологічного права та екологічного законодавства Одеса «Університет» 1997

16. Андрейцев В.І. «Екологічне право проблеми удосконалення» Київ «Юринком» 1990

17. Андрейцев В.І. «Екологічне право проблеми удосконалення» Київ «Юринком» 1990

18. Попов В.К. «Еклолгічне право» Харків 1995

19. Ерофеев Б.В. Экологическое право

20. Гусарєв С. Д. Олійник А.Ю. Слюсаренко О.Л. « Тематичний словник термінів та визначень з курсу теорії держави і права» «Київ» 1996

21. Анрейцев В.І. «Проблеми екологічної освіти.»

22. Костицький В. «Екологічне право України: деякі проблеми теорії та кодифікації» Право України

23. В.І. Андрейцев Екологічне право « Вентурі» Київ 1996

24. Костицький В..«Екологічне право України» деякі проблеми теорії та кодифікації» Право України

25. Черкашина О.Т. « Розвиток екологічного права» Одеса «Розвиток» 1992

26. Макаренко П.Н. « Економика України: курс лекцій».Львів 1996