Законодавчий процес в Україні

Третє читання законопроектів проводиться з метою внесення редакційних правок, узгодження структурних частин схваленого в другому читанні законопроекту між собою, узгодження розглянутого законопроекту з іншими законами.

Під час третього читання розглядаються і приймаються рішення щодо тих статей і поправок, розгляд яких за рішенням Верховної Ради виносився на третє читання (ч.3 ст.6.6.9).

На третьому читанні законопроекту можуть уточнюватися фінансово-економічне та інші обгрунтування, а також розглядаються пропозиції і поправки Президента України до прийнятої в другому читанні редакції законопроекту.

У разі наявності нових пропозицій до законопроекту і поправок до них вони можуть бути прийняті на третьому читанні.

Під час третього читання Верховна Рада обговорює законопроект разом з документами, зазначеними в ч.3 ст.6.7.2, і приймає їх в такій послідовності: 1) закінчення постатейного голосування щодо всіх статей законопроекту (ч.2, 3 ст.6.7.4), якщо воно не було до кінця здійснено під час другого читання; 2) прийняття постанови про схвалення внесеного Урядом України плану організаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних заходів для введення закону, що розглядається, в дію; 3) постатейне прийняття проекту закону (або прийняття по пунктах постанови) про порядок введення закону, що розглядається, в дію (ст.6.7.6); 4) розгляд законопроектів або інших актів відповідно до рішень Верховної Ради, прийнятих згідно з ст.3.5.6, якщо такі рішення є; 5) голосування щодо інших структурних частин законопроекту у випадку, зазначеному в ч.4 ст.6.7.4; 6) прийняття в цілому законопроекту, що розглядається (ч.5 ст.6.7.4); 7) прийняття в цілому проекту закону або постанови про порядок введення прийнятого закону в дію.

Верховна Рада не приймає рішення щодо проектів актів, зазначених в ч.6 ст.6.6.9. Депутати, депутатські групи (фракції), комісії Верховної Ради, Президія Верховної Ради подають щодо них свої зауваження і пропозиції до відповідних органів.

Обговорення щодо структурних частин законопроекту на третьому читанні проводиться за скороченою процедурою (ст.3.4.2), за винятком розгляду проектів Конституції і конституційних законів, коли обговорення відкривається у повному обсязі.

На третьому читанні голосування щодо статей законопроекту, не прийнятих в цілому на другому читанні, здійснюється за процедурою, встановленою Регламентом для другого читання, незалежно від наслідків голосування при другому читанні щодо частин цих статей.

При внесенні змін і доповнень до прийнятих текстів законопроекту застосовуються положення ч.4 ст.6.8.1 та ст.6.8.2. Під час розгляду проектів Конституції, конституційних законів і кодексів після того, як статті законопроекту прийняті, на третьому читанні Верховною Радою проводиться голосування щодо глав, розділів, частин законопроекту. Голосування здійснюється окремо щодо кожної структурної частини в зазначеній послідовності після обговорення їх повноти, за відсутності суперечностей і невідповідностей. Під час третього читання застосовується положення ч.2 ст.6.6.9. Обсяг обговорення перед голосуванням законопроекту в цілому визначається Верховною Радою, за винятком розгляду проектів Конституції і конституційних законів, коли обговорення відкривається в повному обсязі (ст.3.4.1).

Після прийняття закону в цілому внесення до його тексту будь-яких змін, у тому числі і стилістичних, не допускається.

Усунення неточностей чи помилок, за винятком орфографічних та технічних, які не впливають на зміст і розуміння тексту закону, здійснюється за процедурою внесення змін і доповнень до законів

За результатами третього читання законопроекту Верховна Рада може прийняти рішення про:

· відхилення законопроекту (в тому числі у спосіб, зазначений у ч.5 ст.3.2.1);

· повернення законопроекту або документів, зазначених в підпунктах 1, 2, 3 ч.3 ст.6.7.2, на доопрацювання (в тому числі і з винесенням на народне обговорення) з наступним їх поданням на повторне третє читання;

· відкладення голосування щодо законопроекту в цілому до прийняття інших рішень згідно із ст.3.5.6 або у зв'язку із схваленням відкладального питання (ст.3.5.2), в тому числі і до подання Урядом України чи іншими центральними органами проектів їх актів, прийняття яких передбачено в законопроекті, який розглядається, або документах, зазначених у підпунктах 1, 2, 3 ч.3 ст.6.7.2;

· схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на всеукраїнський референдум;

· прийняття закону в цілому і введення прийнятого закону в дію шляхом прийняття відповідного закону чи постанови.

У разі прийняття рішення, зазначеного в підпункті 2 ч.1 цієї статті, застосовуються положення ч.3 ст.6.6.9.

У разі прийняття рішення, зазначеного в підпункті 4 ч.1 цієї статті, винесення законопроекту на референдум та визначення його наслідків здійснюється відповідно до положень Конституції ( 888-09 ) та Закону України про всеукраїнський та місцеві референдуми ( 1286-12 ).

Якщо введення прийнятого в третьому читанні закону не потребує внесення змін і доповнень до чинних законів, Верховна Рада приймає в разі необхідності постанову про введення закону в дію.

Верховна Рада приймає закони про введення в дію Конституції, конституційних законів, а також законів, введення в дію яких потребує внесення змін та доповнень до чинних законів.

Законом про порядок введення в дію прийнятого закону безпосередньо передбачаються зміни і доповнення, що вносяться до і доповнень подаються юридичним відділом Секретаріату Верховної Ради і попередньо розглядаються головною комісією і постійною комісією, до компетенції якої входять питання конституційності актів.

Розгляд проекту постанови Верховної Ради або проекту закону про порядок введення прийнятого закону в дію здійснюється згідно з розділом 6; при цьому друге і третє читання цих проектів може здійснюватися на одному засіданні Верховної Ради. Для цього не вимагається додаткового включення розгляду цих документів до порядку денного сесії, попереднього їх розгляду згідно з ст.6.3.1, окремого винесення на перше читання Верховною Радою.

По кожному законопроекту, включеному до порядку денного сесії Верховної Ради, Секретаріат Верховної Ради за допомогою головної комісії веде справу законопроекту. Справа законопроекту містить документи, внесені в порядку законодавчої ініціативи чи підтримки, документи, підготовлені в процесі розробки, доопрацювання, розгляду, прийняття відповідного законопроекту Верховною Радою, її органами та іншими органами, які виконували цю роботу за дорученням Верховної Ради чи її Президії, а також документи, пов'язані з розробкою і прийняттям постанови Верховної Ради чи закону про порядок введення закону в дію.

До справи законопроекту, крім переліку документів, що входять до справи, включаються в хронологічному порядку їх внесення, подання, направлення, розгляду або прийняття: 1) документи законодавчої ініціативи щодо законопроекту (закону), в тому числі альтернативні, які були внесені у встановленому порядку, пояснювальні записки до них та інші супровідні матеріали; 2) проекти альтернативних рішень, що надходили, і рішення Верховної Ради щодо розробки, доопрацювання, прийняття відповідного законопроекту; 3) усі проміжні редакції, в тому числі й альтернативні, відповідного законопроекту, які виносилися на попередній розгляд або на перше, друге, третє чи їх повторні читання Верховної Ради, а також пояснювальні записки до них та інші супровідні матеріали (втому числі зазначені в ч.6 ст.6.6.9); 4) поправки і пропозиції до редакцій законопроекту, внесені у встановленому порядку; 5) висновки щодо законопроекту та дані експертиз, інформаційних пошуків чи наукових досліджень, виконаних щодо законопроекту згідно з ст.6.3.4; 6) висновки комісій Верховної Ради щодо розглянутих ними редакцій законопроекту; 7) протоколи або витяги з протоколів засідань головної комісії Верховної Ради з цього законопроекту та стенографічні бюлетені відповідних засідань комісії, якщо такі є; 8) протоколи і стенографічні бюлетені засідань Верховної Ради, які містять інформацію про розгляд відповідного законопроекту як питання порядку денного засідання; 9) дані про результати поіменного голосування щодо законопроекту, які за рішенням Верховної Ради не включалися до стенографічного бюлетеня засідання (ч.2 ст.3.2.6); 10) висновки та рішення Президента України щодо законопроекту; 11) документи про результати і наслідки референдуму чи народного обговорення цього законопроекту; 12) листи, якими супроводжувалися документи законопроекту (закону) під час офіційного листування; 13) текст закону в прийнятій редакції; 14) аналогічні зазначеним у цій частині статті документи щодо проекту закону чи постанови Верховної Ради про порядок введення в дію прийнятого закону; 15) законопроекти та інші документи, пов'язані з розробкою і розглядом Верховною Радою актів про тлумачення, зміну, доповнення чи скасування цього закону.

До справи законопроекту включаються перші примірники машинописного тексту, оригінали документів з печатками та власноручними підписами; в разі відсутності оригіналів документів до справи законопроекту включаються засвідчені у встановленому порядку копії.

Після введення закону в дію Секретаріат Верховної Ради за допомогою відповідної постійної комісії Верховної Ради аналогічно викладеному в ст.6.7.7 веде справу закону, яка включає: 1) прийнятий Верховною Радою чи за наслідками референдуму текст закону (за наявності - виданий друкарським способом текст), а також текст закону чи постанови Верховної Ради про порядок введення прийнятого закону в дію; 2) розроблений Урядом і схвалений Верховною Радою план організаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних заходів для введення прийнятого закону в дію та його дотримання (підпункт 2 ч.3 ст.6.7.2), а також повідомлення Уряду Верховній Раді та її Президії про хід виконання цього плану; 3) перелік і тексти офіційно виданих документів Президентом України, Урядом, міністерствами, іншими центральними органами державної влади у зв'язку з введенням в дію цього закону; 4) повідомлення Верховного Суду України, Вищого арбітражного суду України, Міністерства юстиції України, Генерального прокурора України, інших центральних органів державної влади та їх посадових осіб про дотримання прийнятого закону, а також їх пропозиції щодо підвищення ефективності дії цього закону, якщо такі є; 5) документи, пов'язані з тлумаченням, зміною, доповненням, скасуванням цього закону Верховною Радою та відповідні остаточні редакції тексту закону; 6) рішення Конституційного Суду України щодо цього закону та відповідні рішення Верховної Ради (ст.9.7.5), якщо такі є.

Справа закону включає остаточні редакції прийнятих Верховною Радою актів щодо цього закону. Проекти цих актів та інші документи, пов'язані з розробкою і розглядом цих проектів, включаються до справи законопроекту (ст.6.7.7).

Внесення змін і доповнень до закону здійснюється шляхом прийняття відповідного закону за процедурою трьох читань.

При цьому обов'язково враховується послідовність внесення змін і доповнень до закону відповідно до положень ст.6.6.5.

Зміни і доповнення вносяться до закону, а не до закону про внесення змін і доповнень до нього.

Рішення щодо пропозицій, які стосуються скасування закону, внесення до нього змін і доповнень, приймаються більшістю голосів депутатів, зазначеною в ст.3.2.2. Обговорення цих пропозицій може проводитися за скороченою процедурою (ст.3.4.2), за винятком випадків скасування, внесення змін і доповнень до Конституції або конституційних законів, коли обговорення проводиться в повному обсязі.

Скасування закону здійснюється голосуванням щодо нього в цілому.

Зміни і доповнення до закону можуть вноситися шляхом вилучення або доповнення його структурних частин, прийняття поправок або викладення тексту закону в новій редакції. Прийняття Верховною Радою закону в цілому в новій редакції і введення його в дію скасовує раніше прийнятий закон.

У разі, коли пропозиція або поправка, яка вноситься до тексту закону, відхиляється за наслідками голосування Верховної Ради (ч.5 ст.3.2.1), попередня редакція закону залишається без зміни.

Закон про державний бюджет підлягає голосуванню в цілому, якщо внаслідок внесених до нього змін чи доповнень зменшується сума надходжень до державного бюджету або зростає сума видатків з нього.

Закон або постанова Верховної Ради про порядок введення в дію закону про внесення змін чи доповнень до закону або про його скасування повинні містити положення про правові наслідки для суб'єктів правовідносин, які настануть у зв'язку з внесенням до чинного закону змін, доповнень або його скасуванням.

Верховна Рада здійснює тлумачення чинних законів, їх окремих положень, яке має нормативний характер. Про тлумачення закону чи його окремих положень Верховна Рада приймає постанову.

Тлумачення закону не повинно суперечити самому закону, іншим чинним законам і не повинно створювати нові правовідносини.

Тлумачення договорів між державами здійснюється згідно з Віденською конвенцією про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року ( 995_118 ).

Тексти законів та інших законодавчих актів, прийнятих Верховною Радою, оформляються Секретаріатом Верховної Ради і в п'ятиденний термін підписуються Головою Верховної Ради України, після чого закони (разом з законами або постановами Верховної Ради про порядок введення їх в дію) передаються на підпис Президенту України. Президент України підписує закон разом з законом або постановою Верховної Ради про порядок введення його в дію і приймає їх до виконання. Закон, переданий Президенту України, повинен бути підписаний ним протягом 10 днів з дня отримання і не пізніше 24 годин направлений до Президії Верховної Ради України для реєстрації і опублікування.

Якщо Президент України протягом встановленого терміну не повернув закон разом з законом або постановою Верховної Ради про порядок введення його в дію на повторний розгляд Верховній Раді або не направив їх Конституційному Суду України як такі, що не відповідають Конституції чи іншим законам, закон разом з законом або постановою Верховної Ради про порядок введення його в дію вважаються підписаними Президентом України і публікуються відповідно до положень ст.6.10.3. У випадках, коли Президент України використав право відкладального вето, закон разом з законом або постановою Верховної Ради про порядок введення його в дію повертаються в Секретаріат Верховної Ради із зауваженнями і можливими пропозиціями у встановлений ч.1 цієї статті термін для повторного розгляду Верховною Радою. Відкладальне вето Президента України скасовує результати голосування в цілому відповідно за закон або закон чи постанову Верховної Ради про порядок введення його в дію.

Повторний розгляд закону (разом з законом або постановою Верховної Ради про порядок введення його в дію), повернутого Президентом України, є невідкладним. Зауваження Президента України до повернутого ним закону (чи закону або постанови Верховної Ради про порядок введення його в дію) розглядаються за процедурою внесення змін і доповнень, скасування законів (глава 6.8) з новим голосуванням щодо закону в цілому. Розгляду підлягають структурні частини закону (чи закону або постанови Верховної Ради про порядок введення його в дію), щодо яких Президент України зробив зауваження, а також пов'язані з ними. Наслідки повторного розгляду закону визначаються Конституцією України.

Якщо Верховна Рада вносить сформульовані нею поправки до закону, який був повернутий їй (чи до постанови про порядок введення закону в дію), Президент України може знову повернути виправлений закон (чи відповідну постанову) до Верховної Ради з новими зауваженнями. Якщо Верховна Рада приймає закон (чи відповідну постанову) у незміненому вигляді або із сформульованими Президентом України пропозиціями чи поправками (всіма або їх частиною), Президент України повинен підписати його.

Підписані Президентом закони та інші акти, прийняті Верховною Радою, публікуються державною та російською мовами Президією Верховної Ради у "Відомостях Верховної Ради України" протягом 30 днів, а також в газеті "Голос України" протягом 5 днів є офіційною публікацією.

Закони та інші акти Верховної Ради можуть бути опубліковані в інших органах друку, обнародувані по телебаченню, радіо, передані телеграфом, розіслані відповідним державним органам, установам, органам місцевого і регіонального самоврядування, об'єднанням громадян. Президія Верховної Ради сприяє публікації зазначених актів у перекладі на інші мови, якими користується більшість населення відповідних місцевостей.

Підписаний Президентом України закон є оригіналом і зберігається в Секретаріаті Верховної Ради. Всі інші примірники закону є копіями.

У разі виявлення невідповідності опублікованого закону, іншого акта Верховної Ради його оригіналу виправлення проводиться негайно, але не пізніш як через 3 дні з дня виявлення невідповідності.

Закон України набирає чинності відповідно до положень, встановлених Конституцією України ( 888-09 ).

Порядок опублікування і набрання чинності іншими актами, прийнятими Верховною Радою та її органами, встановлюється законом.

Проекти найважливіших постанов та інших актів Верховної Ради з питань державного, господарського, соціально-культурного життя, екологічної безпеки і зовнішньої політики розглядаються у трьох читаннях відповідно до правил, встановлених Регламентом ВР щодо розгляду законопроектів.

Президія Верховної Ради України приймає постанови, Голова Верховної Ради, його заступники видають розпорядження, постійні і тимчасові комісії Верховної Ради приймають рішення, рекомендації, висновки.

Постанови та інші акти Верховної Ради, постанови Президії Верховної Ради України підписує Голова Верховної Ради.

Постанови та інші акти, прийняті Верховною Радою, не пізніш як у семиденний після їх прийняття термін публікуються в друкованих засобах інформації Верховної Ради України.

Із змісту Конституції випливає, що Верховна Рада може приймати закон з будь-якого питання за винятком тих, які вирішуються виключно всеукраїнським референдумом. Проте Конституцією передбачається коло питань, які вирішуються виключно законами України. Згідно зі ст. 92 Конституції, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини й громадянина, гарантії цих прав та свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство; правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і національних меншин; порядок застосування мов. Основну групу питань виключно законодавчого регулювання складають екологічні, соціальні, культурні та економічні питання. Так, виключно законами України визначаються: засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв язку; основи соціального захисту, форми й види пенсійного забезпечення; засади регулювання правд і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури й охорони здоров'я; екологічної безпеки; правовий режим власності; правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; засади регулювання демографічних і міграційних процесів.

Виключно законами визначаються також територіальний устрій України; засади місцевого самоврядування; статус столиці України; спеціальний статус інших міст; правовий режим державного кордону; основи національної безпеки, організації Збройних Сил і забезпечення громадського порядку; правовий режим воєнного й надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації.

Традиційним є законодавче визначення засад цивільно-правової відповідальності; діянь, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями та відповідальність за них.

Крім нього, виключно законами встановлюються:

державний бюджет і бюджетна система України; система оподаткування, податки й збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення й погашення внутрішнього та зовнішнього боргу; порядок випуску й обігу державних цінних паперів, їх види тощо.

Законами встановлюються також порядок використання і захисту державних символів; військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання; державні нагороди; державні свята; одиниці ваги, міри й часу, порядок встановлення державних стандартів; порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний або міграційний режим, відмінний від загального, й оголошується амністія (ст. 92 Конституції).

В роботі висвітлені основні стадії законодавчого процесу в Україні. Судячи з того, наскільки недосконалими є закони в Україні, можна зробити висновок, що і сам процес прийняття законів є недосконалим. Можливо це можна пояснити недбалістю та безвідповідальністю тих, що пишуть та приймають закони, а можливо і тим, що наші обранці не мають відповідної освіти та сучасного світогляду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України

2. Постанова вiд 11.05.1994 № 2/94-ВР Про Регламент Верховної Ради України .

3. Постанова вiд 19.10.2000 № 2045-III Про проект Закону України про Регламент Верховної Ради України

4. Л. КРИВЕНКО. Воля народу, її трансформацiя у державну волю. (Теоретичнi i конституцiйнi питання державно-правової реформи), К.,2003

5. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року

6. http://www.legality.kiev.ua/ Проект Закону про регламент Верховної Ради