Контракти у римському цивільному праві

Висновки до 3 питання

Римська договірна система розрізняла контракти і пакти. Пакти - це неформальні угоди, тобто їх укладання не супроводжувалося формалізмом, передбаченим римським цивільним правом. Римське право розрізняло три категорії пактів: приєднані, преторські і законні.

Римське право післякласичного періоду відносила до квазіконтрактів інститути «negotiorum gestio» (ведення справ без доручення) та безпідставне збагачення. Віднесення ведення чужих справ до квазіконтрактів пояснюється тим, що позитивне схвалення домінусом діяльності гестора свідчить про встановлення договірного зобов'язання (договір доручення) між ними та, відповідно, виникає обов'язок домінуса відшкодувати витрати, що їх зазнав гестор. Неможливість віднесення ведення справ без доручення до категорії договорів пов'язана з тим, що відмова домінуса від схвалення дій гестора має своїм наслідком обов'язок останнього відновити становище, яке існувало до ведення справ без доручення. Інший вид квазіконтракту - безпідставне збагачення - виникав між власником речі та її володільцем у випадку будь-якого безпідставного володіння річчю. На підставі цього квазіконтракту володілець зобов'язувався або повернути ту ж річ, або надати ту ж кількість такого ж роду речей власнику, якщо йдеться про речі взаємозамінні. Із факту сплати не заборгованого виникало зобов'язання повернути неправомірно отримане, яке за своїм змістом наближалося до договірного. Унаслідок цієї причини дане зобов'язання було віднесено до групи ніби -- договірних, квазіконтрактних зобов'язань, тобто таких зобов'язань, у силу яких особа, що одержала майнове надання з певною метою, яка не здійснилась, зобов'язана повернути його тому, від кого це майно одержано.

Квазіконтракти в Римському приватному праві вплинули на подальший розвиток недоговірних зобов'язань. Рецепція Римського приватного права за візантійським типом відбувалася у Київській Русі, а пізніше в Росії та Україні, і проявилася повною мірою після проголошення незалежності та знайшла відображення в новому Цивільному кодексі України, який справедливо визначають, як кодекс приватного права.

З викладеного бачимо, що розвиток римської системи договірних зобов'язань відбувався багатьма окремими шляхами - кожний тип контракту вироблявся самостійно, хоч і не без зв'язку з іншими. Врешті, незважаючи на принципове визнання тільки типових договорів, римське право до часу Юстиніана настільки поширило зобов'язальну систему, що майже кожна угода одержала в ній правову охорону.

4. Казус 7

Боржник запропонував кредитору провести виконання в іншому, не домовленому місці, і той дав згоду. Кредитор, скориставшись неформальним характером умови, заявив позов до боржника про матеріальні збитки, понесені в результаті неналежного виконання?

Питання

1. Чи буде прийнято цей позов?

2. Чи буде цей позов задоволено, якщо кредитор докаже збитки?

3. Чи вимагає зміна місця виконання новації договору?

Використовуючи давньоримські джерела правоутворення, дайте відповідь на питання, поставлені в цьому казусі.

Відповідь

Оскільки в справі йдеться про матеріальні збитки, то йдеться про порушення майнових прав, які в римському праві розглядались у формі цивільного процесу. Особа, яка вважала своє майнове право порушеним, мала право звернутись до суду за його захистом. Отже, позов, тобто вимога позивача (кредитора) до суду захистити порушені, як вважає позивач, права, буде прийнятий до розгляду.

Із змісту казусу ясно, що боржник свої зобов'язання перед кредитором виконав, але виконання здійснив в іншому місті. Виникнення при цьому збитків у кредитора є підставою для визнання неналежного виконання договору, так як виконання договору проводилось в обумовлені договором строки і істотними умовами любого договору є ненанесення збитків кредитору при його виконанні.

Тому вважаємо, що кредитор довів понесення збитків (в іншому випадку немає підстав для позову) і має право заявити особистий позов (action in personam) суворого права.

Отже, цей позов буде прийнято претором до розгляду.

Цей позов буде задоволено, тому що доведена вина боржника - настання погіршення майнового стану кредитора. По римському праву: є вина, є відповідальність.

Новація (novatio) договору не вимагається, тому що погашати дію раніше існуючого зобов'язання не можливо, так як воно по договору виконано і суд застосував до боржника тільки штрафні санкції.

Отже, якщо боржник запропонував кредитору провести виконання в іншому, не домовленому місці, і кредитор дав згоду, при цьому боржник виконав своє зобов'язання, повернувши борг. Згідно Книги ІІІ Інституції Гая зобов'язання поділяються на два види: кожне зобов'язання виникає або з договору, або з правопорушення (п.88), в нашому випадку йдеться про зобов'язання з договору. Кредитор борг прийняв, тим самим звільнив боржника від зобов'язання. В ІУ Книзі Інституції Гая йде мова про подачу іску. Кредитор має право подати позов і його буде прийнято, але позов не буде задоволено, так як він власно дав згоду на зміну місця виконання зобов'язання.

Список літератури

1. Берестова І.Е. “Безпідставне збагачення в системі квазіконтрактів римського приватного права” // Матеріали 10-ї науково-практичної конференції “Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності”. Національний університет внутрішніх справ України. - Харків - 2003. - С. 59 - 60.

2. Берестова І.Е. Зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. -- Автореферат.- Національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2004.

3. Берестова І.Е. Інститут набуття, збереження майна без достатньої правової підстави у системі римського права // Вісник прокуратури. -- 2003. - № 10. - С.60 - 65.

4. Косарев А.Н. Римское право. - М., 1986.

5. Кутателадзе О.Д. Підстави виникнення зобов'язань за римським приватним правом і сучасним цивільним законодавством України. - Автореферат - Одеська національна юридична академія, Одеса, 2006.

6. Основи римського приватного Права: Навчальний посібник - Львів: Ред.-вид. відділ Львів, ун-ту, 2000. - 238с

7. Основи римського цивільного права: Методичні вказівки для самостійної роботи / Уклад. В.П. Приходько. - Суми: Ініціатива. - 2001. ? 39 с.

8. Підопригора О.А. Основи римського приватного права: Підручник для студентів юрид. Вузів та факультетів. - К.: Вен турі., 1997. - 336 с.

9. Підопригора О.А. Римське приватне право: Підручник для студентів юрид.спец. вищих навч. Закладів: Вид.3-є, перероб. Та доп. - К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2001. -440с.

10. http://lawbook.by.ru.

11. http://pravo.biz.ua.

12. http://pravoznavec.com.ua.