Еволюція директивних мовленнєвих актів в англійській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

Михайлова Людмила Віліївна

УДК 811.111'42

Еволюція директивних мовленнєвих актів в англійській мові

Спеціальність 10.02.04 -- германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Харків -- 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі перекладу та англійської мови Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:доктор філологічних наук, доцент

Шевченко Ірина Семенівна,

Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна,

кафедра перекладу та англійської мови, професор

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

Швачко Світлана Олексіївна,

Сумський державний університет

кафедра перекладу, професор

кандидат філологічних наук, доцент

Сєрякова Ірина Іванівна,

Київський національний лінгвістичний університет, кафедра граматики та історії англійської мови, доцент

Провідна установа:

Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України, м. Чернівці

Захист відбудеться “13” червня 2002 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.16 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 7-75.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий “10” травня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Солощук Л.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована робота присвячена комплексному вивченню історичного розвитку директивного мовленнєвого акту (далі -- МА). З огляду на значну роль волевияву у людському спілкуванні категорія волевиявлення постійно знаходиться у центрі уваги дослідників, які вивчали різні аспекти цього явища: структурно-морфологічні, функціонально-семантичні, прагматичні та соціокультурні. Традиційний аналіз парадигми спонукального речення (С.М. Бабаханова, Л.С. Бархударов, Л.А. Бирюлін, Є.Ю. Груздєва, І.Я. Михалкова, В.С. Храковський, D. Bolinger, E. Kruisinga та ін.) дозволив сформувати загальне уявлення про морфологічні та синтаксичні особливості мовного оформлення спонукання в межах теорій спонукального способу та модальності. Проте він не брав до уваги аспекти значення та застосування засобів волевияву в мовленні.

Функціонально-семантичний підхід до вивчення спонукання, запроваджений О.І. Беляєвою, М.Я. Блохом, А.В. Дорошенко, Л.П. Чахоян, Дж. Лайонзом, дав змогу виявити різні семантичні типи спонукальних висловлювань, вивчити тема-рематичні відносини у спонукальних реченнях та описати функціонально-семантичне поле спонукальності як прояв модальності волевиявлення.

Якісно новим стало звернення до реального мовного спілкування, до вживання мови комунікантами, що дозволило вийти за межі формально-семантичного опису та зумовило розгляд спонукання у прагмалінгвістиці як окремого мовленнєвого акта (А. Вежбицька, Н.Ф. Гладуш, Дж. Остин, Дж. Серль, О.Г. Почепцов, О.Л. Шевченко, G.Greene, J. Leech, E. Tsui та ін.). Виділено прямі та непрямі засоби реалізації МА директива, прагматичні підтипи директива, описано прості та складні МА директиви в сінхронії. З'явились перші спроби розглянути директив у дискурсі з погляду комунікативних стратегій ввічливості. Проте у цих роботах відсутнє цілісне уявлення про МА директив у його сучасному стані та історичному розвитку.

Формування історико-прагматичного напряму в лінгвістиці останніх років створює новий ракурс дослідження волевиявлення. Історична прагмалінгвістика знаменує відродження інтереса до діахронічних студій; в її методах та концепціях втілено звернення мовознавства до проблем мовленнєвої системності та історичного варіювання, акцент на новій галузі аналіза -- МА та дискурсі (В.І. Карабан, І.С. Шевченко, А. Jucker, J. Culpeper та ін.).

Актуальність теми дослідження зумовлена зростаючим інтересом до теорії мовленнєвих актів та до детального висвітлення окремих типів МА. На даному етапі в лінгвістиці відсутнє чітке розуміння прагматичних властивостей МА директива в синхронії та діахронії. Прагнення створити комплексне уявлення про статус МА директива та його еволюцію в мовленні англійців зумовлює необхідність системного вивчення прагматичних інваріантів та їх історичних варіантів у межах нового напряму сучасної лінгвістики -- історичної прагмалінгвістики.

Вибір теми також зумовлено увагою до еволюційних процесів у прагматиці, до розвитку окремих аспектів МА директива. Отже науковим завданням цієї роботи є комплексне дослідження еволюції прагматичних властивостей МА директива в англійській мові XVI - XX ст. з урахуванням його семантичних, структурно-функціональних, соціокультурних та когнітивних характеристик.

Зв'язок роботи з науковими темами. Тема дисертації відповідає профілю досліджень, що здійснюються на факультеті іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, об'єднаних у межах теми “Системний опис і методика навчання іншомовної мовленнєвої діяльності”, номер державної реєстрації 0100U003310.

Метою дослідження є комплексне багатоаспектне вивчення еволюції МА директива в англійській мові, його мовленнєвоактових та дискурсивних характеристик на основі системно-діяльнісного історико-прагматичного підходу.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання наступних завдань:

уточнити семантико-прагматичний статус МА директива та критерії його диференціації від інших типів МА виходячи з загальних системно-діяльнісних принципів;

на основі аспектно-блочного представлення МА моделювати діахронічний інваріант прагматичної системи МА директива;

простежити історичне варіювання окремих прагматичних аспектів простого і складного, прямого і непрямого МА директива та описати діахронічні варіанти прагматичної системи МА директива в англійській мові XVI - XX ст.;

виявити комунікативні стратегії ввічливості, реалізовані МА директивами в англійському спонукальному дискурсі, та простежити їх історичну динаміку у XVI - XX ст.;

побудувати модель прагматичного поля спонукання в англійській мові та описати еволюцію його конституентів.

Об'єктом дослідження обрано прагматичні властивості МА директива та пов'язані з ними семантичні, структурно-функціональні, соціокультурні та когнітивні особливості вираження спонукання в англійській мові.

Предметом дослідження є історичне варіювання системи діахронічних сталих та змінних прагматичних характеристик МА директива у XVI - XX ст.

Матеріалом дослідження слугували МА директиви у художній прозі Великої Британії XVI - XX ст. Загалом проаналізовано особливості та функціювання 6000 англійських спонукальних висловлювань (по 1200 кожного з п'яти століть) у різних контекстах та ситуаціях. Приклади відібрано методом суцільної вибірки з прозаїчних творів у жанрах роману й драми 43 авторів загальним обсягом близько 10500 сторінок.

Методологія та методи дослідження. Методологічною базою даного дослідження є системно-діяльнісний та функціональний підход до аналізу мовленнєвої комунікації. Теоретичними засадами дослідження є теорія систем, теорія мовленнєвої діяльності та теорія мовленнєвих актів в їх відбитті в історичній прагмалінгвістиці. Прагматична еволюція МА директива, який розглядається як системне явище, трактується як наслідок розвитку соціуму, культури та системи мови в їх взаємодії та взаємозв'язку.

Завдання цього дослідження обумовлюють різноманітність методів аналізу. Для прагмалінгвістичного вивчення МА директива в історічній перспективі вживаються методи аспектного моделювання МА, контекстно-ситуативний, системно-функціональний, морфологічний та структурно-семантичний аналіз; для вивчення аспекту адресанта та адресата, ситуативного, метакомунікативного та інших аспектів МА також використовуються елементи методів суміжних парадигм -- соціолінгвістики та когнітівної лінгвістики; метод польового моделювання залучається в прагматичне дослідження для цілісного представлення еволюції системи МА директива; аналіз стратегій і тактик дискурса базується на когнітивних, прагматичних та соціокультурних методах опису принципа ввічливості.

Отримані кількісні дані оброблено за допомогою досягнень сучасної лінгвостатистики, зокрема методом порівняння величин квадратичного відхилення долей.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше здійснено спеціалізований комплексний аналіз еволюції МА директива як багатоаспектної системи на матеріалі англійської мови. Уточнено прагматичний статус МА директива. Подальший розвиток одержали семантико-прагматична типологія директивів, уявлення про складні МА директиви та їх типи. Новим в роботі є визначення діахронічного інваріанта та варіантів системи МА директива, провідних закономірностей та тенденції їх історичного варіювання в англійській мові XVI - XX ст. Уперше в даному дослідженні побудовано прагматичне поле спонукання та описано історичне варіювання його конституентів. У результаті першого аналізу реалізації принципа ввічливості у спонукальному дискурсі виявлено набір стратегій ввічливості, реалізований МА директивами, та простежено його історичне варіювання у XVI - XX ст.

Наукова новизна одержаних результатів може бути узагальнена у наступних положеннях, що виносяться на захист:

Директивний МА є волевиявленням адресанта, спрямованим на наступну реалізацію адресатом зв'язку між об'єктом та його ознакою. Його провідною іллокутивною метою є спонукання адресата виконати дію або змінити стан стосовно часових або локальних координат. Когнітивну базу МА директива становить концепт “воля - бажання”.

За різними прагматичними критеріями у системі МА директива виділяємо ін'юнктиви та реквестиви; прямі та непрямі директиви; непрямі експліцитні та імпліцитні МА; прості та складні МА; моно- та полііллокутивні МА.

Діахронічно сталі прагмасемантичні різновиди МА директивів включають накази, вимоги, прохання, поради, побажання, дозволи, заборони. Окремі властивості іллокутивних підтипів цих різновидів -- їх діахронічних змінних -- історично варіюються.

Прагматична система МА директива має діахронічний інваріант та варіанти, які зазнають історичного варіювання у різній мірі. Історичне варіювання прагматичних властивостей МА директива відбивається у кількісних та якісних змінах окремих аспектів МА, які не стосуються сутності іллокутивного аспекту --діахронічної сталої. Провідні тенденції еволюції МА директива полягають у зниженні ступеня експліцитності іллокутивної сили та зростання частотності непрямих МА директивів за рахунок прямих.

МА директиви реалізують стратегії негативної та позитивної ввічливості, негативна ввічливість інгерентно властива директиву. У спонукальному дискурсі XVI - XX ст. стабільно домінують негативні стратегії. Історичне варіювання виявляється у кількісному зростанні стратегій негативної ввічливості порівнянно із позитивною, їх якісний склад зберігається.

Сукупність діахронічних сталих та змінних МА директива може бути структурована у вигляді прагматичного поля із центром, домінантою та периферією, які виділені за критерієм іллокутивної сили. Домінанту поля спонукальності утворюють прямі моноіллокутивні ін'юнктиви й реквестиви; його центр -- прямі й непрямі полііллокутивні директиви; періферію -- МА не-директиви з супутньою іллокуцією спонукання. Конфігурація поля зазнає варіювання у плані діахронії.

Теоретична значущість роботи полягає у подальшій розробці проблем історичної прагмалінгвістики у плані моделювання МА та його окремих аспектів, у системній трактовці та комплексному описі взаємодіючих аспектів МА директива у процесі його історичного розвитку.

Результати та висновки вивчення МА директива роблять внесок у вирішення проблем непрямих МА, складних МА, у прагмасемантичну типологію МА, у польове моделювання прагматичних явищ. Досвід дослідження еволюції МА директива співвідносно з еволюцією принципа ввічливості сприяє поглибленню знань про когнітивну та соціокультурну природу принципа ввічливості та про стратегії й тактики його реалізації у дискурсах різних історичних періодів.

Практична цінність роботи. Теоретичні положення дисертації та її конкретні результати можуть знайти застосування у курсі історії англійської мови, у курсах практичної та теоретичної граматики англійської мови, у спецкурсах з теорії мовленнєвих актів, історичної прагмалінгвістики, у викладанні розмовної практики англійської мови, у спецкурсах з граматики (проблеми імператива), прагма- та соціолінгвістики, у наукових дослідженнях студентів та аспірантів.

Особистий внесок дисертанта полягає у теоретичному обґрунтуванні проблем моделювання МА директива та побудові прагматичного поля спонукальності, у виявленні дискурсивних стратегій ввічливості стосовно МА директива; в уточненні прагматичного статусу та визначенні діахронічних сталих та змінних аспектів у системі МА директива; у висвітленні закономірностей та тенденцій історичного варіювання прагматичних властивостей МА директива в англійській мові XVI - XX ст.

Апробація роботи. Результати дослідження обговорювались на щорічних наукових конференціях факультету іноземних мов Харківського національного університету (1996 - 2001), на міжнародній конференції “Іноземна філологія на межі тисячоліть” (Харків, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, квітень 2000), на міжнародній конференції “Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва” (Київ, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, лютий 2001), на другій міжнародній конференції Українського товариства дослідників англійської мови “Pragmatics and Beyond” (Харків, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, травень 2001).

Публікації. Основні положення дисертації відбито у 7 публікаціях автора: 4 статтях у фахових виданнях України та тезах 3 конференцій.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, бібліографії та списку джерел ілюстративного матеріалу.

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, новизну, визначено мету та конкретні завдання дослідження, описано його матеріал, методологічні основи та методи, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, розкрито їх наукову новизну, теоретичну та практичну значущість.

У першому розділі “Історико-прагматичні основи аналіза мовленнєвого акта директива” критично узагальнено попередні підходи та досягнення у вивченні категорії спонукання, розглянуто принципи прагматичного опису мови у діахронії, організації вибірки, методів проведення аналізу та оцінювання даних, уточнено прагматичний статус МА директива та наведено критерії його відмежування від МА інших типів.

У другому розділі “Прагматичні характеристики мовленнєвого акта директива в англійській мові” змодельовано прагматичний інваріант МА директива у плані діахронії: визначено та систематизовано морфологічні, синтаксико-семантичні та прагматичні характеристики директивних МА, які реалізовані прямо й непрямо, у простих та складних МА, уточнено діахронічно сталі прагмасемантичні різновиди директива, виявлено тактики і стратегії ввічливості спонукального дискурсу.

У третьому розділі “Розвиток прагматичних характеристик мовленнєвого акта директива в англійській мові XVI - XX ст.” здійснено аналіз еволюції прагматичних властивостей МА директива XVI - XX ст.; винайдено прагматичні змінні у системі МА директива та розглянуто функціювання історичних прагматичних варіантів простих та складних, прямих і непрямих МА; визначено динамику стратегій ввічливості в МА директивах в англійському дискурсі XVI - XX ст.; еволюцію спонукання представлено у вигляді прагматичного поля історично змінної конфігурації.

Загальний обсяг дисертації -- 197 сторінок (обсяг основного тексту -- 169 сторінок). У дисертації подано 9 таблиць та 4 схеми; бібліографія містить 297 найменування, список джерел ілюстративного матеріалу -- 43 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Аналіз мовознавчих досліджень з проблем волевияву свідчить, що попередні підходи до вивчення цієї категорії (граматичний, функціонально-семантичний, польовий та мовленнєвоактовий) виявили окремі дані про морфологічні, синтаксичні, функціонально-семантичні, тема-рематичні та комунікативні властивості спонукання. Разом з тим, потребують уточнення та подальшого розгляду проблеми прагматичного статуса, підтипів, комунікативних стратегій спонукання в плані синхронії та діахронії та формування комплексного розуміння системи МА директива у поєднанні його аспектів.

З початком вивчення історичного варіювання окремих аспектів МА директивів з використанням нового підходу - історичної прагмалінгвістики (І.С. Шевченко, В.В. Нагайчук, T. Kohnen) з'являється можливість створити комплексне багатоаспектне уявлення про мовленнєвоактові й дискурсивні властивості директива та їх еволюцію в англійській мові.

У нашому дослідженні використання системно-діяльнісного підходу, властивого історичній прагмалінгвістиці, дає змогу розглядати аспекти МА директива як систему, зорієнтовану відносно осей синхронії та діахронії. Прагматичні явища, стабільні на осі діахронії, є прагматичними сталими; а явища, що належать до однієї з осей синхронії у певних часових межах, є прагматичними змінними. Єдність та протиріччя сталих та змінних забезпечує прагматичну еволюцію мовленнєвої комунікації -- процесу історичного варіювання аспектів МА та дискурсу на основі принципу асиметрії взаємодії мовленнєвої системи та екстралінгвального середовища.

Критичний аналіз існуючих поглядів на прагматику призводить до розуміння прагмалінгвістики у даній роботі як дисципліни, що об'єднує дослідження МА і дискурсу. Історичну прагмалінгвістику трактуємо як один з підходів у складі комунікативно-функціональної парадигми, який вивчає сталі та змінні елементи МА і дискурсу в їх історичному розвитку.

За одиницю прагмалінгвістичного аналізу обрано мовленнєвий акт. Когнітивну основу МА директива становить концепт “воля -- бажання”. Його головна ознака включає розумові категоризації стану готовності до дії, які представляємо у вигляді формули: Я -- бажаю ® дехто/дещо -- зробити (р)/стати (у) (де р, у позначають дію, стан).

Семантичні значення концепту “воля -- бажання” відображені у мовленнєвоактових (перформативних, іллокутивних) дієсловах, які є засобом категоризації МА. Для МА директива набір перформативних дієслів зводиться до груп ask (request, beg, beseech, implore, appeal, plead, intercede, apply, urge, persuade/dissuade, convince), order (command, demand, tell, direct, instruct, require, prescribe), advise (counsel, consult, recommend, suggest, propose, advocate), forbid (prohibit, veto, refuse, decline, reject, rebuff, renounce, cancel, resign, dismiss). Універсальне значення спонукання є загальним для всіх дієслів цих груп, а специфічні значення відповідними до окремих умов МА директива. У дієсловах груп ask, advise відсутнє вираження більш високого владного статуса адресанта, що пояснює його невпевненість у виконанні адресатом каузованої у проханні чи пораді дії. У дієслів груп order, forbid, навпаки, додатковим компонентом значення є обов'язковість виконання дії завдяки підлеглому статусу адресата. На цій підставі перформативні дієслова груп ask, advise слугують індикаторами реквестивів, а груп order, forbid -- ін'юнктивів.

Семантичний аналіз категорії волевиявлення дозволив уточнити пропозиційну умову МА директива: це майбутня дія або стан, що предикується адресату або третій особі/особам (Дж. Серль обмежувався предикуванням дії). Підготовча умова директива -- це здатність адресата виконати дію/змінити стан. Умова щирості директива -- бажання адресанта, щоб адресат виконав дію/змінив стан. Суттєва умова МА -- адресант намагається спонукати адресата виконати майбутню дію/змінити стан. Усе це надає можливість уточнити статус директива як МА, іллокутивною ціллю якого є реалізація волевияву адресанта, спрямованого на наступне здійснення адресатом зв'язку між об'єктом та його ознакою.

Для відмежування МА директива від іншіх типів МА користуємося критеріями кінцевої інтенції висловлювання, його часової віднесеності, критерієм суб'єкта каузованої у висловленні дії, критерієм бенефактивності спонукання для адресанта та адресата:

- кінцевими інтенціями висловлювань можуть бути здійснення як вербальної, так і невербальної дії. Хоча вони мають загальний компонент значення -- спонукання, у першому випадку реалізується спонукання до дії (директив), а у другому -- іллокутивний акт запитання (квеситив);

- структура концептуального часу в МА директивах поєднює принципи динаміки (вказівка на бажану дію в майбутньому) та статики (співвіднесеність момента вимови МА адресантом з теперішнім часом). Вживання минулого часу індикатива унеможливлює реалізацію МА директива;

- присутність суб'єкта бажаної дії р у пропозиції висловлювання відрізняє директиви від комісивів та їх різновидів -- оферативів: у директивах дія інтендується адресату/третій особі, у комісивах суб'єктом дії є сам адресант;

- концептуальні ознаки МА директива на відміну від інших типів МА, до складу пропозиції яких входить компонент спонукання та які передають концепт “воля -- бажання”, простежуються в особливостях іллокутивної сили, у характері каузованої дії та у відношенні до неї комунікантів (пор.: менасив має іллокуцію погрози, його пропозиційною умовою є намір адресанта вдатися до небажаної для адресата дії тощо).

У другому розділі у ході визначення прагматичного діахронічного інваріанта директива за допомогою моделювання МА (за моделлю І.С. Шевченко) з'ясовано, що діахронічні сталі аспектно-блочної моделі МА директива налічують три блоки та їх аспекти:

1. В антропоцентричному блоці директива, який включає аспекти адресанта, адресата МА та їх інтенцій, адресант визначає зміст повідомлення та його іллокутивну мету. За кількістю адресантів МА директиви можуть бути моно- та поліперсонажні, за напрямом -- інтер- та интракомунікативні (аутоадресатні). За орієнтацією на адресата МА директиви підрозділяються на масово, колективно та індивідуально орієнтовані.

Відповідно до своєї інтенції, ситуації МА, комунікативного статусу адресата адресант обирає засоби досягнення іллокутивної мети МА -- прямий або непрямий. Аспекти адресанта та адресата також впливають на формування стратегій і тактик комунікації, у тому числі, стратегії ввічливості.

Інтенція МА-директива взаємопов'язана з екстралінгвальними факторами -- психологічним і соціальним станом адресанта, його уявленнями про ситуацію та мотив спілкування. В інтенції директива розрізнюємо актомовленнєву та постактомовленнєву інтенцію (спонукання до дії та виконання дії). Поняття інтенції тісно пов'язано із мотивом МА. Під мотивом розуміємо те, що спонукає людину до здійснення дії та спрямовує її мовленнєву діяльність.

2. Блок умов та засобів реалізації МА директива дає уявлення про його контекстний, ситуативний, метакомунікативний аспекти. До контекстно- ситуативних параметрів спонукання відносимо логіко-семантичні та антропоцентричні, які ідентифікують МА директив та його прагматичні підтипи ін'юнктив та реквестив.

Метакомунікативний аспект МА містить відомості про канал зв'язку та фатичні елементи, які забезпечують його роботу, про обмін комунікативних ролей, про стратегії й тактики дискурсу. Цей аспект пов'язує МА зі стратегіями ввічливості у спонукальному дискурсі.

3. Центральний блок МА директива визначає його денотацію, локуцію, іллокутивну силу. Денотативний аспект становить ядро змісту повідомлення. Повна семантична структура спонукальних речень включає семантичний елемент із значенням спонукання, предикативний семантико-синтаксичний елемент, який номінує каузовану дію; непредикативний семантико-синтаксичний елемент, який номінує об'єкт каузованої дії або властивість каузованого стану.

Серед директивів виділяємо МА з експліцитною денотацією, які містять усі перелічені компоненти семантичної структури (I want you to do p), або її другий та третій компонент (Do p!), (p!), та директиви з імпліцитною денотацією, в яких усі компоненти семантичної структури спонукання реконструюються адресатом на базі інших аспектів МА (It is cold ® Close the window).

Локутивний аспект МА включає лексичні та граматичні засоби його реалізації. Речення імперативної структури є індикаторами МА директива, який реалізовано у прямий спосіб.

З точки зору локуції виділяємо марковані та немарковані МА. Спеціалізованим маркером директивів є маркер ввічливості та спонукальності please і його діахронічні варіанти. У директивах також функціонують маркери щирості (by my word, for God's sake), та маркер-модифікатор іллокутивної сили do, які підсилюють провідну іллокуцію спонукання.

Аспект іллокутивної сили є провідним у МА; він поєднує елементи іллокутивної мети, засоба досягнення іллокутивної мети, інтенсивності іллокутивної сили, умов пропозиціонального змісту, попередніх умов та умов щирості. На цій основі усі директиви підрозділяємо на ін'юнктиви та реквестиви за інтенсивністю іллокутивної сили спонукання, попереднім умовам та умовам щирості.

За способом реалізації іллокутивної сили директиви розподіляються на прямі та непрямі МА.

Виходячи з того, що межі МА не співпадають з межами речення, за кількістю провідних іллокуцій виділяємо прості та складні МА директиви (які мають одну або як мінімум дві провідні іллокутивні сили).

За присутністю супровідних іллокуцій серед простих МА виділяємо моно- та полііллокутивні директиви. Найчастіше директиви супроводжуються іллокутивною силою експресивності.

У результаті дослідження простих МА директивів, які реалізовані у прямий та непрямий спосіб, установлено їх інваріантні властивості: у прямих МА директивах історичними сталими є базові структурно-семантичні моделі спонукального (не-заперечного) речення із повнозначним дієсловом та дієсловом be, конструкції з let. Присутність підмета у таких моделях є факультативною.

Непрямі МА директиви мають мовленнєву або фіксовану мовну природу, коли для реалізації спонукання достатньо нейтрального контексту. До базових історично сталих семантико-прагматичних моделей непрямої мовленнєво зумовленої реалізації директиву питальними реченнями належать: питання стосовно здібності адресата виконати дію, питання про бажання/небажання адресата виконати дію, про наявність у адресата об'єкта, прохання про дозвіл, екзистенціональні питання про те, чи була виконана дія і коли планується її виконання. З точки зору локутивного аспекту непрямі директиви питальної структури містять моделі з модальними дієсловами can, will, may, etc., фразеологізовані структури, спеціальні питання з why, сегментовані питання (tag questions).

Базові моделі розповідної структури включають стверджувальні речення з дієслівними формами теперішнього (Indefinite, Continuous) та майбутнього часу, еліптизовані номінативні речення. Ці моделі відповідають провідним прагмасемантичним різновидам директивів.

Діахронічними інваріантами мовно фіксованих реалізацій директиву у непрямий спосіб є питання про можливість виконати дію Can you/Could you з маркером please, а також ввічливі висловлювання типу Do p, will you? з дієсловами will, would, can, could у складі постпозитивної питальної структури.

Складні директиви є не-мінімальними одиницями мови, які первісно мають складну актомовленнєву інтенцію. Серед директивів виявлено комплексні, композитні та складені МА, які оформлені, як правило, у вигляді складного речення. Складний директив може бути як прямим, так і непрямим МА.

У складених (найбільш частотних) МА (з XVI по XX ст. відповідно 33% - 32% - 56% - 50% - 51%) дискурсивні відносини сприяння поєднують мовленнєві та метамовленнєві акти: директиви і сприяючі метакомунікативні МА-функції. Останні реалізуються звертаннями, фатичними МА (вітаннями, атрактантами уваги, метамовленнєвими вибаченнями, які передують директиву (Excuse me, Sorry to interrupt you) тощо: “Excuse me but prepare yourself for something very dreadful” (J. Austen).

У композитних директивах (з XVI по XX ст. відповідно 32% - 34% - 14% - 15% - 13%) в яких прості МА-функції знаходяться у відношенні координації, спостерігається комбінація простих директивів одного або різних прагмасемантичних різновидів, які здебільш взаємодоповнюються: “Stay quietly at home, and be satisfied that we shall take no offence” (Th. Hardy). Вони реалізуються реченнями з дієсловами умовного способу, які виражають побажання, та реченнями з модальними словами, які передають необхідність здійснення каузованої дії.

Комплексні МА (директиви, що обґрунтовуються), складаються з директива -- головного МА-тези та підпорядкованого МА-обґрунтування (як правило, констатива). У комплексних директивах (з XVI по XX ст. відповідно 35% - 34% - 30% - 35% - 36%) обґрунтування є засобом експлікування однієї з контекстних або ситуативних умов спонукання: “Be more charitable; there are worse men than he is yet!” (E. Brontл).

Серед прагмасемантичних різновидів МА директивів виділяємо наказ, вимогу, прохання, пораду, побажання, дозвіл, заборону -- діахронічні сталі. Вони розрізняються за своїми іллокутивними, денотативними, локутивними особливостями та відношенням до реалізації стратегій ввічливості у дискурсі.

У реальному мовленнєвому спілкуванні МА директиви утворюють спонукальний дискурс, який на протязі свого розвитку зазнає змін, пов'язаних зі змінами принципів комунікації, зокрема з найважливішим для директивів принципом ввічливості. Спонукання містить потенційну загрозу негативному “лицю” адресата -- його потребі у недоторканості внутрішньої сфери, тому МА директив інгерентно орієнтовано на негативну ввічливість як засіб компенсації.

Аналіз стратегій ввічливості у спонукальному дискурсі на основі їх типології П. Браун та С. Левінсона свідчить, що у XVI - XX ст. директиви головним чином реалізують шість негативних та п'ять позитивних стратегій ввічливості. Із них лише три негативні стратегії -- мінімізації рівня втручання (N4), імперсоналізації (N7), представлення втручання як загального правила (N8) та одна позитивна стратегія -- залучення до діяльності обох комунікантів (P12) виявились відносно стабільними у кількісному плані, частотність інших варіюється у плані діахронії. За нашими даними, загальна стала характеристика спонукального дискурса полягає у домінуванні негативних стратегій, які реалізовані директивами, над позитивними на протязі усього досліджуваного періоду, що відповідає природі спонукання.

Результати проведеного у третьому розділі аналіза історичного варіювання МА директива в англійській мові дозволили виявити суттєву динаміку прагматичних характеристик директивів у XVI - XX cт. Вивчення еволюції прагматичних властивостей директивних МА, яке базується на урахуванні тенденцій розвитку англійського суспільства та системи мови, загалом свідчить про якісне та кількісне варіювання простих та складних МА директивів, які реалізують спонукання у прямий та непрямий спосіб, а також про зміни у реалізації стратегій ввічливості у спонукальному дискурсі, пов'язані з переорієнтацією принципа ввічливості в цілому.

Зокрема, історичне варіювання простих МА директивів торкається перформативних дієслів спонукання, засобів реалізації іллокуції спонукання в якісному та кількісному плані, прагматичних маркерів спонукання. Якщо у XVI - XVII ст. найбільш частотними перформативними дієсловами були beg, beseech, entreat, pray для реквестивів та charge для ін'юнктивів, то у XIX - XX ст. реквестиви представлені, як правило, дієсловом ask, тоді як ін'юнктиви -- дієсловом order. Частотність уживання перформативних дієслів спонукання за досліджуваний період зменшується більш ніж у 10 разів, їх набір звужується.

Типовою рисою прагматичной системи XVI - XVII ст. є гіперекспліцитність -- одночасна сигналізація типу іллокуції її індикатором (синтаксичною конструкцією) та перформативним дієсловом або маркером. Імперативні речення, які супроводжуються перформативними формулами спонукання, поширені у мові раннєновоанглійського періоду (десята частка прикладів), наприклад: “Do not be frightened, ladies, but be gone, I prohibit you to stay” (G. Villiers), але вони зникають у XVIII ст.

До діахронічних змінних МА директивів належать препозитивні маркери спонукання come, go -- спеціалізовані модифікатори, які підвищують іллокутивну силу директива. Come функціонує переважно у XVI ст., go -- у XVII ст., пізніше вони стають обсолетними. У спонукальному дискурсі ХХ ст. аналогічну функцію виконують розмовні директивні штампи (come on, go on і т.ін.), які складають одну п'яту частину вибірки ХХ ст.

Маркери щирості у директивах є засобом посилення впливової сили МА. У XVI - XVII ст. вони мали вигляд звертань до надприродних сил, у XIX - XX ст. їх частотність загалом зменшується, їх форми замінюються лексемами, що не пов'язані з цією сферою.

Історичне варіювання локутивного аспекту прямих МА директивів за останні п'ять століть не торкається основ імператива, а проявляється у варіюванні окремих елементів імперативної конструкції:

- провідне місце серед непрямих МА директивів стабільно належить структурній моделі (You) Vaction imp (+/-) (з XVI по XX ст. відповідно 76,7% - 64,6% - 66,5% - 89,2% - 87,3%). У негативних реченнях вільне варіювання повної та часткової дієслівної інверсії у XVI - XVII ст. витісняється частковою інверсією у XVIII ст. як результат розвитку аналітичності англійського дієслова;

- особисті займенники -- експлікатори суб'єкта каузованої дії у складі спонукальних речень зазнають суттєвих змін: у XVI - XVII ст. у цій ролі виступали особові займенникі 2-ї особи однини та множини, які входять до структури Vimp + Pron. 2d. + (p)!, що вийшла з ужитку. У сучасних директивах в цій ролі фіксуємо тільки займенники множини у препозиції до імперативної структури, їх занижене розмовне забарвлення залишається незмінним, пор.: “Look you there” (W. Wycherley).

- директиви, що виражені формами пасива, мають низьку частотність у XVI - XVII ст. (відповідно 3,9% та 6,4%), вони кількісно зменшуються у XVIII - XX ст. (відповідно 3,7%, 1,9% та 0,1%) Ці форми залишаються переважно у вигляді стандартних команд Be gone, Be prepared, Be seated;

- структура let + Pron + Vinf. (з XVI по XX ст. відповідно 12,6% - 21,6% - 20,2% - 8,5% - 12,6%) відноситься до діахронічно сталих засобів реалізації директива. У XVI - XVII ст. її діахронічним варіантом є Let + Pron + V + Prep/Adv (1,6% - 3% - 1,1% - 0% - 0%).

Суттєві історичні зміни у непрямих директивних МА торкаються історичного варіювання у локутивному плані:

- загальною тенденцією історичної динаміки непрямих мовних засобів реалізації МА директива є зменшення чисельності МА-розповідних речень (42,6% - 25,7% - 13,9% - 15% - 22,2%) та збільшення питальних речень (57,4% - 74,3% - 86,1% - 85% - 77,8%);

- до загально- та частково питальних речень, які у XVI ст. реалізують директиви у непрямий спосіб, починаючи з XVII ст. приєднуються сегментовані питання (tag questions).

У цілому сутністю історичного варіювання прямих та непрямих засобів реалізації директива у XVI - XX ст. є зростання чисельності непрямих реалізацій МА директивів (3,9% - 32,4% - 21,7% - 33,3% - 37,5%) за рахунок зменшення прямих (96,1% - 67,6% - 78,3% - 66,7% - 62,5%), що відповідає загальній тенденції до переваги непрямих способів реалізації МА в сучасній англійській мові та супроводжується виходом з ужитку гіперекспліцитних МА директивів, типових для раннєновоанглійського періоду.

За досліджуваний період прагмасемантичні різновиди спонукань, які реалізовані у непрямий спосіб, набувають більшої різноманітності: у XVI - XVII ст. вони, як правило, виражають інтенції заборони, поради, прохання; найважливіша умова їх успішності -- запитання про бажання або можливість адресата виконати дію за допомогою дієслівних форм may (May it please you), а у XIX - XX ст. -- запити про можливість виконання дії за допомогою could, would.

Розвиток прагмасемантичних різновидів директивів простежується у зміні їх набору та прагматичній трансформації окремих різновидів: (1) побажання-благословіння та побажання-прокльони XVI ст. трансформуються у ХХ ст. із МА директивів у МА експресиви; (2) у ХХ ст. з'являються масові директиви -- розпорядження та інструкції, які регулюють сферу суспільної поведінки. Вони реалізовані як імперативними, так і розповідними (іменними, герундіальними, ад'єктивними, адвербіальними) реченнями переважно еліптичної структури.

Історичне варіювання складних директивів торкається головним чином складених та композитних МА: частка складених директивів суттєво зростає (з XVI по XX ст. це 33% - 32% - 56% - 50% - 51%), а композитних зменшується (відповідно 32% - 34% - 14% - 15% - 13%). Частотність комплексних МА залишається відносно стабільною (у XVI - XX ст. 35% - 34% - 30% - 35% - 36%). У складених директивах гонорифічні звертання, типові для XVI - XVII ст., виходять з ужитку пізніше XVIII ст. Із плином часу частотність фатичних метакомунікативів як МА-функцій збільшується.

Принципи та стратегії ввічливості у спонукальном дискурсі варіюються у залежності від соціокультурних аспектів комунікації конкретної епохи. У XVI - XX ст. відмічаємо стабільну перевагу стратегій негативної ввічливості (53% -- 72%) над позитивними (47% -- 28%) при незмінному наборі найбільш вживаних стратегій упродовж аналізованого періоду: N1, N2, N4, N5, N7, N8, P4, P5, P12, P13, P15. Це відповідає загальному напряму еволюції принципа ввічливості у британському суспільстві від позитивной орієнтації у XVI ст. до негативной у ХХ ст. (І.С. Шевченко, R. Kopytko, J. Leech). Виявлена розбіжність -- негативна орієнтація директивів на тлі загальної позитивної орієнтації принципа ввічливості пояснюється тим, що негативна ввічливість інгерентно властива директиву.

Історичне варіювання стратегій негативної ввічливості виявляється у суттєвому рості частотності стратегій непрямого вираження (N1) (з XVI по XX ст. це 11% - 21% - 29% - 41% - 40%) та стратегії ухильності вираження (N2) (відповідно 7% - 5% - 9% - 8% - 12%), що відповідає загальному принципу розвитку непрямих реалізацій МА у XVI - XX ст. та тенденції розширення функціювання питальних речень як непрямих МА. Також зафіксоване суттєве зменшення чисельності стратегії вираження поваги до потреб адресата (N5) (з XVI по XX ст. відповідно 18% - 17% - 10% - 5% - 5%) типу Give us some music; and, good cousin, sing (W. Shakespeare) за рахунок вихода з ужитку гонорифичних звертань та демократизації стиля спілкування.

Проявами динаміки стратегій позитивної ввічливості є:

- суттєве падіння частотності стратегії (Р4) (з XVI по XX ст. відповідно 8% - 8% - 4% - 4% - 3%) зміцнення спільності комунікантів за рахунок використання ідентифікаційних маркерів приналежності до групи, перемикання кодів та ін.), а також стратегії пошуку згоди (Р5) у зв'язку з архаізацією більшості маркерів ввічливості та спонукальності (pray, a'it please), які реалізували останню у XVI - XVIII ст.), перформативних дієслів (beseech, entreat та ін.) які пізніше замінюються уніфікованою формою please;

- зростання чисельності стратегії запитання/інформування про причини (Р13) (з XVI по XX ст. відповідно 3% - 2% - 5% - 4% - 6%), яка реалізується каузативними директивами, що пов'язане із процесом демократізації мовленнєвого спілкування;

- зменшення частотності використання стратегії укріплення дружніх стосунків (Р15) (з XVI по XX ст. відповідно 13% - 11% - 9% - 11% - 7%), що супроводжується архаізацією благословінь-побажань, які були частотні у раннєновоанглійський період.

Застосування метода польового представлення лінгвістичних явищ для систематизації еволюції прагматичних характеристик директива дозволяє представити МА директив як сукупність діахронічних сталих та змінних, структурованих у вигляді поля, яке має центр з домінантою та періферією. Основою для виділення констітуентів поля є прагматичний зміст, який міститься у комунікативно-інтенціональній категорії спонукальності та реалізується у вигляді іллокутивної сили спонукання до дії або до зміни стану.

Прагматичне поле спонукальності має такий вигляд:

Домінанта поля спонукальності -- це експліцитні директивні МА з імперативною структурою речення та формами let + Vinf., моноіллокутивні ін'юнктиви та реквестиви.

Центральна частина поля (ядро) -- це полііллокутивні МА директиви з провідною експліцитною іллокуцією спонукальності та додатковими іллокутивними значеннями інших типів; за способом реалізації це прямі полііллокутивні МА та непрямі директиви.

Періферія поля спонукальності -- це МА не-директиви, в яких спонукання є супровідною іллокутивною силою. Ці конституенти мають загальні сектори з прагматичними полями МА інших іллокутивних типів.

Діахронічне варіювання прагматичного поля спонукальності вбачається у зміні його конфігурації в окремі історичні періоди: у XVI ст. домінанта поля майже в два рази перевищує площу центра поля, а у ХХ ст. їх розміри зближуються. Отже в плані діахронії спостерігаємо зменшення обсягу домінанти (71% -- 53%) та збільшення обсягу центра поля спонукальності (28% -- 46%), при збереженні розмірів його періферії у межах які, не превишують 1% площі поля:

Домінанта Центр Періферія
Прагматичне поле спонукальності в англійській мові XVI ст.	Прагматичне поле спонукальності в англійській мові XХ ст.

ВИСНОВКИ

мова англійський директива

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і якісно нове вирішення наукової проблеми еволюції прагматичних властивостей МА директива в англійській мові XVI - XX ст., який вивчається у руслі історичної прагмалінгвістики. Головні результати проведеного комплексного системного дослідження дозволяють зробити такі висновки:

Директивний МА є волевиявленням адресанта, спрямованим на наступну реалізацію адресатом зв'язку між об'єктом та його ознакою. Його провідною іллокутивною метою є спонукання. Директив відрізняється від інших типів МА, що містять концепт “воля - бажання”, за критеріями кінцевої інтенції висловлювання, часової віднесеності, суб'єкту каузованої у висловлюванні дії, бенефактивності спонукання для адресанта та адресата.

Серед МА директивів за інтенсивністю іллокутивної сили спонукання, попередніми умовами та умовами щирості виділяємо ін'юнктиви та реквестиви; за способом реалізації іллокутивної сили - прямі та непрямі директиви; за характером пропозиції -- експліцитні та імпліцитні непрямі МА; за кількістю провідних іллокуцій -- прості та складні МА; за наявністю супровідних іллокуцій -- моно- та полііллокутивні МА.

Діахронічні сталі -- прагмасемантичні різновиди МА директивів включають накази, вимоги, прохання, поради, побажання, дозволи, заборони; їх іллокутивні, денотативні, локутивні особливості змінюються в діахронії. Історичне варіювання іллокутивних підтипів цих різновидів простежується у прагматичній трансформації побажань-благословінь та побажань-прокльонів із МА директивів у XVI в експресиви у XX ст.та появі у XX ст. нового підтипу інструкцій та розпоряджень -- масових директивів.

У прагматичній системі МА директива виділяються інваріант та діахронічні варіанти його аспектно-блочної моделі, яка складається із взаємодіючих та взаємозалежних аспектів: адресантного, адресатного, інтенціонального, контекстного, ситуативного, метакомунікативного, денотативного, локутивного та іллокутивного, які в різній мірі зазнають історичного варіювання. Діахронічні сталі системи визначають її відносну стабільність, а діахронічні змінні забезпечують її історичний розвиток.

Історичне варіювання прагматичних властивостей МА директива відбивається у кількісних та якісних змінах в аспектах МА, які не стосуються сутності іллокутивного аспекту --діахронічної сталої. Провідні тенденції історичного розвитку директива полягають у зменшенні рівня експліцитності іллокутивної сили, а також у підвищенні частотності МА, які реалізовані непрямо за рахунок зменшення прямих МА директивів. Серед складних МА директивів (складених, композитних, комплексних) спостерігається тенденція до зменшення частотності складених МА у ХХ ст. у порівнянні з XVI ст.

МА директиви здебільш реалізують шість стратегій негативної ввічливості та п'ять -- позитивної, переважно діахронічно змінних за своїм характером. Прагматична сутність МА директива, що ушкоджує “лице” адресата, зумовлює його інгеренту негативну ввічливість. У спонукальному дискурсі XVI - XX ст. стабільно домінують негативні стратегії; історичне варіювання виявляється у зростанні частотності стратегій негативної ввічливості (N1, N2, N4, N5, N7, N8) порівняно з позитивними (Р4, Р5, Р12, Р13, Р15) при збереженні наборів цих стратегій, що відповідає загальному напрямку розвитку принципа ввічливості у британському суспільстві від позитивно орієнтованого у XVI ст. до негативно орієнтованого у ХХ ст.

Систему діахронічних сталих та змінних МА директива систематизовано у вигляді прагматичного поля із центром, домінантою та периферією, які виділені за критерієм іллокутивної сили. Домінанту поля спонукальності складають прямі директивні МА, моноіллокутивні ін'юнктиви та реквестиви; його центр -- прямі та непрямі полііллокутивні директиви; периферію -- МА не-директиви, у яких спонукання є супровідною іллокутивной силою. Конфігурація поля варіюється у плані діахронії: площа домінанти зменшується на тритину, а площа центру розширюється; мінімальний розмір періферії зберігається.

Одержані результати свідчать про плідність системного підходу до вивчення МА директиву в плані діахронії. Вирішення поставленних у цій роботі завдань свідчить про перспективність історико-прагмалінгвістичних досліджень на матеріалі інших типів МА та заохочує лінгвістів до проблем створення комплексної прагматичної історії мовленнєвої комунікації, що було б розвитком провідних положень даної роботи.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ПОВНІСТЮ ВІДБИТО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

Михайлова Л.В. К проблеме эволюции директивных речевых актов в английском языке // Вісник Харківського державного університету. -- 1998. № 406. -- С. 117-120.

Михайлова Л.В. Директивные речевые акты в английском языке: локутивный аспект // Ученые записки ХГИ НУА. -- 1998. -- Т. IV. -- С. 335-339.

Михайлова Л.В. Особенности английского директивного речевого акта // Ученые записки ХГИ НУА. -- 2000. -- Т. VI. -- С. 495-498.

Михайлова Л.В. Средства косвенного выражения иллокуции побуждения в английском языке 16 - 20 вв. // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. -- 2000. -- № 500. -- С. 66-71.

Михайлова Л.В. Розвиток іллокутивного аспекту мовленнєвого акту директива в англійській мові (16 - 20 ст.) // Тези доповідей міжнародної наукової конференції “Іноземна філологія на межі тисячоліть”. -- Харків: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2000. -- С. 200-201.

Михайлова Л.В. Прагматичне поле спонукальності в англійській мові 16 - 20 ст. // Тези міжнародної наукової конференції “Мови, культури, переклад у контексті європейського співробітництва”. -- Київ: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2001. -- С. 283-286.

Mikhaylova L. Politeness Strategies of Inducement: a Diachronic Perspective // The Second International USSE Conference “Pragmatics and Beyond”. -- Kharkiv, 2001. -- P. 39-40.

Анотація

Михайлова Л.В. Еволюція директивних мовленнєвих актів в англійській мові. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 -- германські мови. -- Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2001.

У дисертації вивчаються прагматичні характеристики мовленнєвих актів директивів та тенденціії їх історичного розвитку в англійській мові XVI - XX ст. Їх іллокутивна сила націлена на спонукання адресата виконати дію або змінити стан. Аспектно-блочне моделювання виявило діахронічні сталі та змінні прагматичної системи директиву. Його прагматичними типами є ін'юнктиви та реквестиви, прямі та непрямі (експліцитні та імпліцитні) МА, прості (моно- і полііллокутівні) та складні МА. Прагмасемантичними різновидами директивів є: діахронічно сталі наказ, вимога, прохання, порада та побажання, дозвіл, заборона, і діахронічно змінні --підтипи МА та засоби їх реалізації. Стратегії негативної ввічливості історично домінують у спонукальному дискурсі та мають тенденцію до кількісного збільшення у ХХ ст. Історична зміна конфігурації прагматичного поля спонукальності -- звуження домінанти та розширення центру-- унаочнює тенденції єволюції директива.

Ключові слова: діахронічні прагматичні сталі та змінні, директив, дискурс, історична прагмалінгвістика, мовленнєвий акт, модель МА, прагматичне поле спонукальності, система, стратегії ввічливості.

Аннотация

Михайлова Л.В. Эволюция директивных речевых актов в английском языке . -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 -- германские языки. -- Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Харьков, 2001.

В данной работе предпринято комплексное исследование эволюции прагматики РА директивов в английском языке XVI - XX вв. с учетом их семантических, структурно-функциональных, социокультурных и когнитивных сторон.

Назревшая необходимость выработать целостное представление о свойствах РА директива в английском языке потребовала обращения к данным его исторического развития и проведения комплексного системного изучения прагматических инвариантов и их исторических вариантов в рамках исторической прагмалигвистики. Предпринятый первый комплексный многоаспектный анализ эволюции речеактовых и дискурсивных характеристик РА директива в английском языке на основании системно-деятельностного историко-прагматического подхода позволил получить новые данные о его синтаксико-семантических, коммуникативно-интенциональных и социально-ситуативных характеристиках, впервые проследить их взаимосвязь и взаимозависимость в плане диахронии, установить тенденции его развития.

В результате проведенного анализа установлено, что директивный РА есть волеизъявление говорящего, направленное на осуществление адресатом связи между объектом и его признаком. Ведущей иллокутивной целью директива выступает побуждение совершить действие или изменить состояние относительно временных и локальных координат. Важнейшими критериями разграничения РА директива и иных типов РА являются иллокутивная сила и ее аспекты, бенефактивность побуждения для адресанта и адресата. В прагматической системе РА директива выделяем инвариант и диахронические варианты его аспектно-блочной модели, состоящей из взаимодействующих и взаимозависимых аспектов: адресантного, адресатного, интенционального, контекстного, ситуативного, метакоммуникативного, денотативного, локутивного и иллокутивного; если первые определяют относительную стабильность системы, то последние обеспечивают ее историческое развитие. Историческое варьирование прагматических свойств РА директива выражается в качественном и количественном изменении аспектов РА, не затрагивающих сущности иллокутивного аспекта - его диахронической постоянной.